Пикцеф - инструкция по применению

І Н С Т Р У К Ц І Я

для медичного застосування препарату

ПІКЦЕФ

(PIKCEF)

Загальна характеристика:    

міжнародна назва: cefepimum;

основні фізико-хімічні властивості: порошок білого або жовто-білого кольору у флаконах з безбарвного скла;

склад: 1 флакон містить   цефепіму 1г у вигляді дигідро хлориду моногідрату;

допоміжні речовини: L- аргінін;

розчинник: вода для ін’єкцій.

Форма випуску. Порошок для приготування   розчину   для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група. Антибактеріальні засоби для системного застосування. Цефалоспорини. Код АТС J01DE01.

Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Цефепім має широкий спектр дії щодо грам позитивних та грам негативних бактерій, у тому числі штамів, резистентних до аміноглікозидів або цефалоспоринових антибіотиків третього покоління, таких як цефтазидим. Цефепім дуже стійкий до гідролізу більшості бета-лактамаз.

Цефепім активний щодо широкого спектру мікро організмів. Співвідношення мінімальної бактерицидної концентрації (МБК)/мінімальної пригнічуючої концентрації (МПК) для цефепіма більше ніж для 80% ізолятів всіх чутливих грам позитивних та грам негативних мікро організмів становило <2. Було продемонстровано наявність синергічної дії щодо аміноглікозидів при дослідженні in vitro.

Цефепім активний щодо таких мікро організмів:

Грам позитивні аероби:

Staphylococcus aureus (включаючи штами, які продукують бета-лактамазу);

Staphylococcus epidermidis (включаючи штами, які продукують бета-лактамазу);

інші штами стафілококів, включаючи S. hominis, S. saprophyticus; Streptococcus pyogenes (стрептококи групи А); Streptococcus agalactiae (стрептококи групи В); Streptococcus pneumoniae (включаючи штами з середньою стійкістю до пеніциліну - МПК від 0,1 до

1 мкг/мл); інші бета-гемолітичні стрептококи (групи C, G, F), S. bovis (група D), стрептококи групи Viridans. (Більшість штамів ентерококів, наприклад Enterococcus faecalis, та стафілококи, резистентні до метициліну, резистентні до більшості цефалоспоринових антибіотиків, включаючи цефепім).

Грам негативні аероби:

Pseudomonas sp., включаючи P. aeruginosa, P. putida, P. stutzeri; Escherichia coli

Klebsiella sp., включаючи K. pneumoniae, K. ozytoca, K. oxaenae; Enterobacter sp., включаючи E. cloacae, E. aerogenes, E. agglomerans, E. sakazakii; Proteus sp., включаючи P. mirabilis, P. vulgaris; Acinetobacter calcoaceticus (subsp. Аnitratus, lwotii); Aeromonas hydrophila; Capnocytophaga sp.; Citrobacter sp., включаючи C. diversus, C. freundii; Campylobacter jejuni; Gardnerella vaginalis; Haemophilus ducreyi; Haemophilus influenzae (включаючи штами, продукуючі бета-лактамазу); Haemophilus parainfluenzae; Hafnia alvei; Legionella sp.; Morganella morganii; Moraxella cacarrhalis (Branhamella catarrhalis) (включаючи штами, продукуючі бета-лактамазу); Neisseria gonorrhoeae (включаючи штами, продукуючі бета-лактамазу); Neisseria meningitidis; Providencia sp. (включаючи P. rettgeri, P. stuartii); Salmonella sp.; Serratia (включаючи S. marcescens, S. liquefaciens); Shigella sp.; Yersinia enterocolitica.

(Цефепім неактивний щодо деяких штамів Xanthomonas maltophilia [Pseudomonas maltophilia]).

Анаероби:      

Bacteroides sp., включаючи B. melaninogenicus та інші мікро організми ротової порожнини, які належать до Bacteroides; Clostridium perfringens; Fusobacterium sp.; Mobiluncus sp.; Peptostreptococcus sp.; Veillonella sp.

(Цефепім неактивний щодо Bacteroides fragilis и Clostridium difficile).

Фармакокінетика. Середні концентрації цефепіму в плазмі крові у дорослих здорових чоловіків в різні   строки   після   одноразового тридцятихвилинного вливання доз 500 мг, 1г   і 2 г наведені нижче в таблиці.

Середні концентрації цефепіму в плазмі (мкг/мл)

У сечі, жовчі, перитоніальній рідині, слизовому секреті бронхів, мокротинні, простаті, апендиксі і жовчному міхурі також досягаються терапевтичні концентрації цефепіму.

В середньому період напів виведення цефепіму з організму становить приблизно 2 години. У здорових людей, які отримують дози до 2 г внутрішньо венно з інтервалом 8 годин протягом 9 днів, не спостерігалось кумуляції препарату в організмі.

Середній загальний кліренс становить 120 мл/хв. Цефепім виділяється майже виключно за рахунок ниркових механізмів регуляції, головним чином шляхом гломерулярної фільтрації (середній нирковий кліренс дорівнює 110 мл/хв).

Метаболітом цефепіму є N- метилпіролідин (NMP), який швидко перетворюється на N- оксид (NMP-N-оксид). З сечею виводиться приблизно 85% введеної дози у вигляді незміненого цефепіму, 1 % NMP, 6,8 % як NMP-N-оксид та 2,5 % як епімер цефепіму. Зв’язування   цефепіму з білками плазми становить менше 19% та не залежить від концентрації препарату в сироватці крові.

Хворі старші 65 років з нормальною функцією нирок не потребують корегування дози цефепіму.

Дослідження, проведені на хворих з різним ступенем ниркової недостатності, продемонстрували збільшення періоду напів виведення з організму. В середньому період напів виведення у хворих з тяжкими порушеннями функції нирок, що потребують лікування діалізом, становить 13 годин для гемодіалізу і 19 – годин для перитонеального діалізу.

У хворих з порушеною функцією нирок доза повинна підбиратися індивідуально (див. розділ „Спосіб застосування і дози”).

Фармакокінетика препарату цефепіму у хворих з порушеною функцією печінки або муковісцидозом не змінюється. Корекція дози для таких хворих непотрібна.

Діти. Оцінку фармакокінетики цефепіму проводили у дітей від 2 місяців до 11 років після одноразового введення або введення декількох доз препарату кожні 8 годин   і кожні 12 годин.   Після одноразової внутрішньо венної ін'єкції загальний кліренс препарату і об'єм розподілу в стаціонарному стані в середньому становили 3,3 +1,0 мл/хв./кг і 0,3 +0,1 л/кг, відповідно. Виділення цефепіму в незмінному стані з сечею становило 60,4 + 30,4% від введеної дози, а середній нирковий кліренс 2,0 (+ 1,1) мл/хв/кг. Вік і стать пацієнтів   не мають істотного впливу на загальний кліренс препарату і об'єм розподілу з урахуванням поправки на масу тіла кожного. При введенні цефепіму в дозі 50 мг/кг кожні 12 годин (n=13) кумуляції препарату не спостерігалось, тоді як середня максимальна концентрація в плазмі (C_max), площа під кривою AUC і t_1/2 збільшувалися приблизно на 15% в стаціонарному стані при введенні за схемою 50 мг/кг кожні 8 годин. Експозиція цефепіму у дітей після внутрішньо венного введення в дозі 50 мг/кг порівнянна з експозицією у дорослих після внутрішньо венної дози 2 г. Абсолютна біодоступність цефепіму у восьми пацієнтів після внутрішньом'язової ін'єкції в дозі 50 мг/кг дорівнювала 82,3 (+ 15)%.

Показання для застосування. Інфекції спричинені чутливими до препарату мікро організмами:

• інфекції нижніх дихальних шляхів, включаючи пневмонію і бронхіт;

• інфекції сечових шляхів, як ускладнені, наприклад пієлонефрит, так і неускладнені;

• інфекції шкіри і м’яких тканин;

• інтраабдомінальні інфекції, включаючи перитоніт та інфекції жовчних шляхів;

• гінекологічні інфекції;

• септицемія;

• емпіричне лікування при фебрильній нейтропенії.

Спосіб застосування та дози. Дози і шлях введення варіюють залежно від чутливості мікро організмів-збудників, тяжкості інфекції, а також стану функції нирок у хворого.

Дорослі.

Інфекції сечового тракту, легкого і середнього ступенів важкості: 500 мг –1г внутрішньо венно або внутрішньом’язово кожні 12 годин.

Інші   інфекції   легкого   і середнього ступенів     важкості: 1 г внутрішньо венно або внутрішньом’язово   кожні 12 годин. 

Важкі інфекції: 2 г внутрішньо венно   кожні 12 годин.

Дуже важкі та інфекції, що загрожують   життю: 2 г внутрішньо венно кожні 8 годин.

Діти (від  2 місяців до 16 років).

Максимальна доза для дітей не повинна перевищувати рекомендовану дозу для дорослих. Звичайна рекомендована доза дітям з масою тіла до 40 кг при ускладнених або неускладнених інфекціях сечових шляхів (включаючи пієлонефрит), неускладнених інфекціях шкіри і м’яких тканин, пневмонії, а також при емпіричному лікуванні нейтропенічної гарячки становить 50 мг/кг маси тіла кожні 12 годин (хворим з нейтропенічною гарячкою кожні 8 годин).

Порушення функції нирок.

У хворих з порушенням функції нирок (кліренс креатині ну < 30 мл/хв), доза препарату повинна бути від корегована. Початкова доза   препарату «Пікцеф» повинна бути такою,   як і для хворих з нормальною функцією нирок. Рекомендовані підтримуючі дози цефепіму наведені в таблиці.

Коли є тільки дані по стаціонарній концентрації креатині ну сиворотки, можна користуватися наступною формулою для визначення кліренсу креатині ну:

Чоловіки :

                                                                вага (кг) х (140 вік)                      

Креатині новий кліренс (мл/хв.) = -------------------------------------------

                                                  72 х креатинін сироватки (мг/дл)

Жінки : вище наведено значення х 0,85

У хворих, які знаходяться на гемодіалізі. За 3 години виділяється з організму приблизно 68% загальної дози цефепіму. Після закінчення кожного сеансу діалізу необхідно вводити повторну дозу, яка дорівнює початковій дозі. У хворих, що знаходяться на безперервному амбулаторному перитонеальному діалізі, «Пікцеф» можна використовувати в початкових нормальних рекомендованих дозах, тобто 500 міліграм, 1 г або 2 г залежно від важкості інфекції, з інтервалом 48 годин.

Дані щодо застосування препарату у дітей з порушеною функцією нирок відсутні. Оскільки фармакокінетика цефепіму у дорослих і дітей має схожий характер (див. розділ „Фармакокінетика”), дітям з порушеною функцією нирок рекомендуються такі ж зміни дозового режиму, як і дорослим.

Введення препарату

«Пікцеф»   можна вводити внутрішньо венно або за допомогою глибокої внутрішньом'язової ін'єкції, у велику м'язову масу (наприклад, у верхній, зовнішній квадрант сідничного м'яза).

Внутрішньо венне введення

Внутрішньо венний шлях введення переважний для хворих з тяжкими або загрозливими для життя інфекціями, особливо при загрозі шоку.

Для внутрішньо венного введення «Пікцеф»   розчиняють в 5 або 10 мл стерильної води для ін'єкцій, 5% розчині глюкози для ін'єкцій або 0,9% розчині натрію хлориду, як вказано в наведеній нижче таблиці, вводять внутрішньо венно протягом 3-5 хвилин. Для введення   внутрішньо венно краплинно, приготований розчин суміщають з іншими розчинами для внутрішньо венних вливань і вводять не менше 30 хвилин.

Внутрішньом'язове введення

«Пікцеф»   розчиняють в стерильній воді для ін'єкцій, 5% розчині глюкози для ін'єкцій, 0,9% розчині натрію хлориду для ін'єкцій, бактеріостатичній воді для ін'єкцій з парабеном або бензиловим спиртом, 0,5% або 1% розчином лідокаїну гідро хлориду, як вказано нижче в таблиці.

Як і інші парентеральні лікарські препарати, приготовані розчини препарату перед введенням повинні перевірятися на відсутність механічних включень.

При зберіганні порошок у флаконі або розчин може потемніти, проте це не впливає на активність препарату.

Побічна дія. «Пікцеф»   звичайно добре переноситься. В клінічних випробуваннях частота побічних ефектів, пов'язаних із застосуванням препарату «Пікцеф», була низькою (0,1 – 1%). Найчастішими побічними ефектами були порушення з боку травного тракту і реакції гіпер чутливості.

Гіпер чутливість: висип, свербіж, анафілаксія, гарячка.

Травний тракт: діарея, нудота, блювання, запори, біль у животі, диспепсія, стоматит, коліт (включаючи псевдомембранозний).

Серцево-судинна система: болі в грудній клітці, тахікардія;

Відхилення даних лабораторних аналізів: еозинофілі я, анемія, збільшення протромбі нового та парціального тромбопластинового часу, зниження гематокриту, нейтропенія, тромбоцит опенія, лейкопенія, позитивний результат тесту Кумбса без гемолізу, підвищення азоту сечовини крові та/або креатині ну сироватки. Під час клінічних випробувань наведені вище побічні ефекти мали транзиторний характер.

Дихальна система: кашель, біль в горлі, задишка;

Центральна нервова система: головний біль, запаморочення, безсоння, парестезії, сплутаність свідомості, неспокій, судоми.

Інше: астенія, пітливість, вагініт, периферичні набряки, біль в спині.

Місцеві реакції в ділянці внутрішньо венного введення (флебіти і запалення) і при внутрішньом'язовому введенні спостерігалися рідко.

Протипоказання. Гіпер чутливість до цефепіму або L-аргініну, а також до антибіотиків цефалоспоринового ряду, пеніциліні в та інших бета-лактамних антибіотиків.

Передозування. У випадках значного перевищення рекомендованих доз, особливо у хворих з порушеною функцією нирок, застосування діалізу прискорить виведення цефепіму з організму; перитонеальний діаліз малоефективний.

Особливості застосування. З обережністю призначають хворим з будь-якими проявами алергії, особливо на лікарські препарати, якщо в анамнезі були реакції гіпер чутливості негайного типу на цефепім, цефалоспорини, пеніциліни або інші бета-лактамні антибіотики. При появі алергічної реакції застосування препарату слід припинити. При тяжких реакціях гіпер чутливості негайного типу необхідне застосування адреналіну та інших форм інтенсивної терапії.

Антибіотики широкого спектра дії, особливо при тривалому лікуванні, можуть зумовити розвиток псевдомембранозного коліту. Легкі форми коліту можуть проходити після відміни препарату; помірні або тяжкі випадки можуть потребувати спеціального лікування.

Вагітність / період лактації. Випробування на тваринах продемонструвало відсутність впливу на репродуктивну функцію і будь-якої шкідливої дії на плід, проте адекватних і добре контрольованих випробування щодо застосування препарату у період вагітності не проводили. Препарат застосовувати під час вагітності тільки за абсолютними показаннями під наглядом лікаря.

«Пікцеф»   проникає в грудне молоко в дуже низьких концентраціях, проте в період лактації застосовувати препарат слід з обережністю.

Застосування у дітей. Безпека і ефективність цефепіму при лікуванні неускладнених і ускладнених інфекцій сечових шляхів (включаючи пієлонефрит), неускладнених інфекцій шкіри і м’яких тканин, пневмонії, а також при емпіричному лікуванні нейтропенічної гарячки були встановлені для вікових груп від 2 місяців до 16 років. Доцільність застосування препарату «Пікцеф»   у цих вікових групах підтверджується результатами адекватних і добре контрольованих випробувань цефепіму у дорослих і додатковими даними з фармакокінетики і безпеки, одержаними при педіатричних випробуваннях (див. „Фармакокінетика”).

Безпека і ефективність у дітей віком до 2 місяців не встановлена. Достатні клінічні дані, що   підтверджують доцільність використання препарату «Пікцеф»   у дітей віком до 2 місяців або при лікуванні дітей з важкими інфекціями, імовірно, викликаними Haemophilus influenzae типу b, відсутні.

Вплив на здатність керувати автомобілем і використовувати механізми не вивчався.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.   Застосовуючи одночасно аміноглікозиди у високих дозах, необхідно контролю вати функцію нирок. Нефро токсичність відзначали при одночасному застосуванні з діуретиками (типу фуросеміду). Щоб уникнути можливої лікарської взаємодії з іншими препаратами, розчини препарату «Пікцеф»  (як і більшість інших бета-лактамних антибіотиків) не повинні вводитися одночасно з розчинами метронідазолу, ванкоміцину, гентаміцину, тобраміцину сульфату і нетилміцину сульфату. У разі призначення препарату «Пікцеф» з вище перерахованими препаратами слід вводити кожен антибіотик окремо.

«Пікцеф»   в концентрації від 1 до 40 міліграм/мл сумісний з наступними парентеральними розчинами: 0,9% розчином натрію хлориду для ін'єкцій; 5% або 10% розчинами глюкози для ін'єкцій; М/a розчином натрію лактату для ін'єкцій, розчином 5% глюкози і 0,9% натрію хлориду для ін'єкцій; розчином Рінгера з лактатом і 5% розчином декстрози для ін'єкцій.

Умови та термін зберігання. Зберігати в недоступному для дітей, захищеному від світла місці при   температурі не вище 25 °С. Термін придатності – 2 роки.

Умови відпуску. За рецептом.

Упаковка. Порошок для приготування розчину для ін’єкцій 1 г у флаконах № 1 у комплекті з розчинником (вода для ін’єкцій).

Виробник. Мустафа Невзат Ілач Санаї А. Ш., Туреччина

                    Mustafa Nevzat Ilac Sanayii  A.S., Turkey    

Адреса.  Sanayi Caddesi, No: 13, Cobancesme-Yenibosna, Istanbul/Turkey.

СОСТАВ И ФОРМА ВЫПУСКА:

пор. д/п ин. р-ра 1 г фл., с раств. в амп. 10 мл, № 1

№ UA/7918/01/01 от 31.03.2008 до 31.03.2013

ФАРМАКОЛОГИЧЕСКИЕ СВОЙСТВА:

Фармакодинамика. Цефепим имеет широкий спектр действия относительно грамположительных и грамотрицательных бактерий, в том числе штаммов, резистентных к аминогликозидам или цефалоспориновым антибиотикам третьего поколения, таких как цефтазидим. Цефепим очень устойчив к гидролизу большинства β-лактамаз.
Цефепим активен относительно широкого спектра микроорганизмов. Соотношение минимальной бактерицидной концентрации (МБК)/минимальной подавляющей концентрации (МПК) для цефепима для более чем 80% изолятов всех чувствительных грамположительных и грамотрицательных микроорганизмов составляло <2. Продемонстрирован синергизм действия относительно аминогликозидов при исследовании in vitro.
Цефепим активен в отношении таких микроорганизмов:
Грамположительные аэробы
Staphylococcus aureus (включая штаммы, продуцирующие β-лактамазу); Staphylococcus epidermidis (включая штаммы, продуцирующие β-лактамазу); другие штаммы стафилококка, включая S. hominis, S. saprophyticus; Streptococcus pyogenes (стрептококк группы А); Streptococcus agalactiae (стрептококк группы В); Streptococcus pneumoniae (включая штаммы со средней устойчивостью к пенициллину — МПК от 0,1 до 1 мкг/мл); другие β-гемолитические стрептококки (группы C, G, F), S. bovis (группа D), стрептококк группы Viridans.
Большинство штаммов энтерококка, например Enterococcus faecalis, и стафилококки, резистентные к метициллину, резистентны к большинству цефалоспориновых антибиотиков, включая цефепим.
Грамотрицательные аэробы
Pseudomonas sp., включая P. aeruginosa, P. putida, P. stutzeri; Escherichia coli; Klebsiella sp., включая K. pneumoniae, K. ozytoca, K. oxaenae; Enterobacter sp., включая E. cloacae, E. aerogenes, E. agglomerans, E. sakazakii; Proteus sp., включая P. mirabilis, P. vulgaris; Acinetobacter calcoaceticus (subsp. anitratus, lwoffii); Aeromonas hydrophila; Capnocytophaga sp.; Citrobacter sp., включая C. diversus, C. freundii; Campylobacter jejuni; Gardnerella vaginalis; Haemophilus ducreyi; Haemophilus influenzae (включая штаммы, продуцирующие β-лактамазу); Haemophilus parainfluenzae; Hafnia alvei; Legionella sp.; Morganella morganii; Moraxella catarrhalis (Branhamella catarrhalis) (включая штаммы, продуцирующие β-лактамазу); Neisseria gonorrhoeae (включая штаммы, продуцирующие β-лактамазу); Neisseria meningitidis; Providencia sp. (включая P. rettgeri, P. stuartii); Salmonella sp.; Serratia (включая S. marcescens, S. liquefaciens); Shigella sp.; Yersinia enterocolitica.
Цефепим неактивен относительно некоторых штаммов Xanthomonas maltophilia (Pseudomonas maltophilia).
Анаэробы
Bacteroides sp., включая B. melaninogenicus и другие микроорганизмы ротовой полости, относящиеся к Bacteroides; Clostridium perfringens; Fusobacterium sp.; Mobiluncus sp.; Peptostreptococcus sp.; Veillonella sp.
Цефепим неактивен относительно Bacteroides fragilis и Clostridium difficile.
Фармакокинетика. Средние концентрации цефепима в плазме крови у взрослых здоровых мужчин в разные сроки после однократного ведения доз 500 мг, 1 и 2 г путем в/в инфузии в течение 30 мин приведены ниже в таблице.
Средние концентрации цефепима в плазме крови (мкг/мл)

В моче, желчи, перитониальной жидкости, слизистом секрете бронхов, мокроте, предстательной железе, аппендиксе и желчном пузыре также достигаются терапевтические концентрации цефепима.
В среднем Т_½ цефепима из организма составляет около 2 ч. У здоровых добровольцев, получавших дозы до 2 г в/в с интервалом 8 ч на протяжении 9 дней, не отмечали кумуляции препарата в организме.
Средний общий клиренс составляет 120 мл/мин. Цефепим выделяется почти исключительно за счет почечных механизмов регуляции, в основном путем гломерулярной фильтрации (средний почечный клиренс — 110 мл/мин).
Метаболит цефепима — N-метилпирролидин (NMP), который быстро превращается в N-оксид ( NMP-N-оксид). С мочой выводится около 85% введенной дозы в виде неизмененного цефепима, 1% NMP, 6,8% NMP-N-оксида и 2,5% в виде эпимера цефепима. Связывание цефепима с белками плазмы крови <19% и не зависит от концентрации препарата в сыворотке крови.
Больным в возрасте старше 65 лет с нормальной функцией почек не требуется коррекции дозы цефепима.
Исследования, проведенные с участием больных с почечной недостаточностью разной тяжести, продемонстрировали увеличение Т_½. В среднем Т_½ у больных с тяжелыми нарушениями функции почек и находящихся на диализе составляет 13 ч для гемодиализа и 19 ч для перитонеального диализа.
У пациентов с нарушением функции почек дозу следует подбирать индивидуально (см. ПРИМЕНЕНИЕ).
Фармакокинетика цефепима у больных с нарушением функции печени или муковисцидозом не изменяется. Коррекции дозы для таких больных не требуется.
Дети. Оценку фармакокинетики цефепима проводили у детей в возрасте от 2 мес до 11 лет после одно- или многократного введения препарата каждые 8 ч и каждые 12 ч. После однократного в/в введения общий клиренс препарата и объем распределения в стационарном состоянии в среднем составляли 3,3±1,0 мл/мин/кг и 0,3±0,1 л/кг массы тела соответственно. Выделение цефепима в неизмененном виде с мочой составляло 60,4±30,4% введенной дозы, а средний почечный клиренс — 2,0±1,1 мл/мин/кг. Возраст и пол пациентов не оказывают существенного влияния на общий клиренс препарата и объем распределения с учетом поправки на массу тела каждого. При введении цефепима в дозе 50 мг/кг массы тела каждые 12 ч (n=13) кумуляции препарата не отмечали, тогда как средняя C_max в плазме крови, AUC и T_½ увеличивались приблизительно на 15% в стационарном состоянии при введении по схеме 50 мг/кг каждые 8 ч. Экспозиция цефепима у детей после в/в введения в дозе 50 мг/кг сравнима с экспозицией у взрослых после в/в введения 2 г. Абсолютная биодоступность цефепима у 8 пациентов после в/м инъекции в дозе 50 мг/кг составила 82,3±15%.

ПОКАЗАНИЯ:

инфекции, вызванные чувствительными к препарату микроорганизмами:

• инфекции нижних дыхательных путей, включая пневмонию и бронхит;
• инфекции мочевых путей, как осложненные, например, пиелонефрит, так и неосложненные;
• инфекции кожи и мягких тканей;
• интраабдоминальные инфекции, включая перитонит и инфекции желчных путей;
• гинекологические инфекции;
• септицемия;
• эмпирическое лечение при фебрильной нейтропении.

ПРИМЕНЕНИЕ:

дозы и способ введения препарата варьируют в зависимости от чувствительности микроорганизмов-возбудителей, тяжести инфекции, а также состояния функции почек пациента.
Взрослые
Инфекции мочевого тракта легкой и средней тяжести: 500 мг–1 г в/в или в/м каждые 12 ч.
Другие инфекции легкой и средней тяжести: 1 г в/в или в/м каждые 12 ч.
Тяжелые инфекции: 2 г в/в каждые 12 ч.
Очень тяжелые и инфекции, угрожающие жизни: 2 г в/в каждые 8 ч.
Дети в возрасте от 2 мес до 16 лет
Максимальная доза для детей не должна превышать рекомендуемую дозу для взрослых. Обычная рекомендуемая доза для детей с массой тела до 40 кг при осложненных или неосложненных инфекциях мочевых путей (включая пиелонефрит), неосложненных инфекциях кожи и мягких тканей, пневмонии, а также при эмпирическом лечении нейтропенической лихорадки составляет 50 мг/кг массы тела каждые 12 ч (для пациентов с нейтропенической лихорадкой — каждые 8 ч).
Нарушение функции почек. У больных с нарушением функции почек (клиренс креатинина <30 мл/мин) доза препарата должна быть откорригирована. Начальная доза препарата Пикцеф должна быть такой же, как и для больных с нормальной функцией почек. Рекомендуемые поддерживающие дозы цефепима приведены в таблице.

Когда есть только данные по стационарной концентрации креатинина в сыворотке крови, можно пользоваться следующей формулой для определения клиренса креатинина:
Мужчины:

Женщины: полученное по формуле значение умножают на 0,85.
Применение у пациентов, находящихся на гемодиализе. За 3 ч выделяется около 68% общей дозы цефепима. После окончания каждого сеанса диализа необходимо вводить повторную дозу, которая равняется начальной дозе. У больных, находящихся на беспрерывном амбулаторном перитонеальном диализе, Пикцеф можно применять в начальных обычных рекомендуемых дозах, то есть 500 мг, 1 или 2 г в зависимости от тяжести инфекции, с интервалом 48 ч.
Применение у детей с нарушением функции почек. Данные относительно применения препарата у детей с нарушением функции почек отсутствуют. Поскольку фармакокинетика цефепима у взрослых и детей сходна, детям с нарушением функции почек рекомендуют такие же изменения дозирования, как и взрослым.
Введение препарата
Пикцеф можно вводить в/в или глубоко в/м, в выраженную мышечную массу (например в верхний наружный квадрант большой ягодичной мышцы).
В/в введение
В/в путь введения предпочтителен для больных с тяжелыми или угрожающими жизни инфекциями, особенно при угрозе шока.
Для в/в введения Пикцеф растворяют в 5 или 10 мл стерильной воды для инъекций, 5% р-ре глюкозы для инъекций или 0,9% р-ре натрия хлорида, как указано в приведенной ниже таблице, вводят в/в на протяжении 3–5 мин. Для в/в капельного введения приготовленный р-р совмещают с другими р-рами для в/в вливаний и вводят не менее 30 мин.
В/м введение
Пикцеф растворяют в стерильной воде для инъекций, 5% р-ре глюкозы для инъекций, 0,9% р-ре натрия хлорида для инъекций, бактериостатической воде для инъекций с парабеном или бензиловым спиртом, 0,5% или 1% р-ре лидокаина гидрохлорида, как указано в таблице ниже.
Как и другие лекарственные средства для парентерального введения, приготовленные р-ры препарата перед введением следует проверять на отсутствие механических включений.
При хранении порошок во флаконе или р-р может потемнеть, но это не влияет на активность препарата.

ПРОТИВОПОКАЗАНИЯ:

повышенная чувствительность к цефепиму или L-аргинину, а также к антибиотикам цефалоспоринового ряда, пенициллинам и другим β-лактамным антибиотикам.

ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ:

Пикцеф обычно хорошо переносится. В клинических испытаниях частота побочных эффектов, связанных с применением препарата Пикцеф, была низкой (0,1–1%). Наиболее частыми побочными эффектами были нарушения со стороны ЖКТ и реакции гиперчувствительности.
Гиперчувствительность: сыпь, зуд, анафилаксия, лихорадка.
ЖКТ: диарея, тошнота, рвота, запор, боль в животе, диспепсия, стоматит, колит (включая псевдомембранозный).
Сердечно-сосудистая система: боль в грудной клетке, тахикардия.
Лабораторные показатели: эозинофилия, анемия, увеличение протромбинового и активированного частичного тромбопластинового времени, снижение гематокрита, нейтропения, тромбоцитопения, лейкопения, положительный результат теста Кумбса без гемолиза, повышение азота мочевины крови и/или креатинина в сыворотке крови. Во время клинических испытаний приведенные выше побочные эффекты имели транзиторный характер.
Дыхательная система: кашель, боль в горле, одышка.
ЦНС: головная боль, головокружение, бессонница, парестезии, спутанность сознания, беспокойство, судороги.
Другие: астения, потливость, вагинит, периферические отеки, боль в спине.
Местные реакции в области в/в введения (флебит и воспаление), при в/м введении отмечали редко.

ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ:

с осторожностью назначают больным с любыми проявлениями аллергии, особенно на лекарственные препараты, если в анамнезе были реакции гиперчувствительности немедленного типа на цефепим, цефалоспорины, пенициллины или другие β-лактамные антибиотики. При развитии аллергической реакции применение препарата следует прекратить. При тяжелых реакциях гиперчувствительности немедленного типа необходимо применение эпинефрина и других средств интенсивной терапии.
Антибиотики широкого спектра действия, особенно при продолжительном лечении, могут обусловить развитие псевдомембранозного колита. Легкие формы колита могут проходить после отмены препарата; умеренные или тяжелые случаи могут требовать специального лечения.
Период беременности и кормления грудью. Исследования на животных продемонстрировали отсутствие влияния на репродуктивную функцию и любого вредного действия на плод, однако адекватных и хорошо контролируемых испытаний относительно применения препарата в период беременности не проводили. Препарат применять в период беременности следует только по абсолютным показаниям под наблюдением врача.
Пикцеф проникает в грудное молоко в очень низких концентрациях, однако в период кормления грудью применять препарат необходимо с осторожностью.
Дети. Безопасность и эффективность цефепима при лечении неосложненных и осложненных инфекций мочевых путей (включая пиелонефрит), неосложненных инфекций кожи и мягких тканей, пневмонии, а также при эмпирическом лечении нейтропенической лихорадки были установлены для пациентов в возрасте от 2 мес до 16 лет. Целесообразность применения препарата Пикцеф у пациентов этих возрастных групп подтверждается результатами адекватных и хорошо контролируемых испытаний применения цефепима у взрослых и дополнительными данными по фармакокинетике и безопасности, полученными при испытаниях в педиатрической практике (см. Фармакокинетика).
Безопасность и эффективность у детей в возрасте до 2 мес не установлена. Достаточные клинические данные, которые подтверждают целесообразность использования препарата Пикцеф у детей в возрасте до 2 мес или при лечении тяжелых инфекций, вероятно, вызванными Haemophilus influenzae типа b, отсутствуют.
Влияние на способность к управлению транспортными средствами и работе с механизмами не изучали.

ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ:

применяя одновременно аминогликозиды в высоких дозах, необходимо контролировать функцию почек. Нефротоксичность отмечали при одновременном применении с диуретиками (такими как фуросемид). Во избежание возможного лекарственного взаимодействия с другими препаратами, р-ры препарата Пикцеф, как и большинство других β-лактамных антибиотиков, не следует вводить одновременно с р-рами метронидазола, ванкомицина, гентамицина, тобрамицина сульфата и нетилмицина сульфата. В случае назначения препарата Пикцеф с вышеперечисленными препаратами следует вводить каждый антибиотик отдельно.
Пикцеф в концентрации 1–40 мг/мл совместим со следующими р-рами для парентерального введения: 0,9% р-ром натрия хлорида для инъекций; 5% или 10% р-рами глюкозы для инъекций; М/6 р-ром натрия лактата для инъекций, р-ром 5% глюкозы и 0,9% натрия хлорида для инъекций; р-ром Рингера с лактатом и 5% р-ром декстрозы для инъекций.

ПЕРЕДОЗИРОВКА:

в случаях значительного превышения рекомендуемых доз, особенно у больных с нарушением функции почек, применение диализа ускорит выведение цефепима из организма; перитонеальный диализ малоэффективен.

УСЛОВИЯ ХРАНЕНИЯ:

в защищенном от света месте при температуре не выше 25 °С.