Полькортолон - инструкция по применению

І Н С Т Р У К Ц І Я

для медичного застосування лікарського засобу

ПОЛЬКОРТОЛОН®

(POLCORTOLONE®)

Склад:

діюча речовина:

1 таблетка містить 4 мг тріамцинолону;

допоміжні речовини: лактоза моногідрат, крохмаль картопляний, магнію стеарат.

Лікарська форма. Таблетки.

Основні фізико-хімічні властивості:  таблетки  білого  або  майже   білого  кольору,  круглої  форми,  з плоскими поверхнями,  с фаскою,  гравіровані з одного боку буквою  «о», з іншого знаком « ».

Фармакотерапевтична група.

Кортикостероїди для системного застосування. Глюкокортикоїди.

Код АТХ Н02А В08.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинамiка.

Головні ефекти тріамцинолону у людини стосуються його глюкокортикоїдної дії та пригнічення запальних реакцій у відповідь. Глюкортикоїдна активність призводить до збільшення глюконеогенезу та зниження засвоєння глюкози у тканинах. Катаболізм білків прискорюється та знижується синтез білків, що надходять з їжею, хоча загальний ефект на азотний баланс залежить від інших факторів, включаючи дієту, дозу та тривалість лікування. Негативний азотний баланс може виникнути при дозах від 12 до 24 мг на добу. Жири розщіплюються і збільшується їх відкладення на плечах, обличчі та животі. Тріамцинолон чинить мінералокортикоїдну дію. Під час кортикостероїдної терапії збільшується кількість еритроцитів та нейтрофільних лейкоцитів; знижується кількість еозинофільних та базофільних лейкоцитів, як і маса лімфоїдної тканини.

Кортикостероїди попереджають або пригнічують початкові ознаки запального процесу, а саме - почервоніння, болісність, підвищення температури у місці запалення, набряк, а також відстрочені у часі наслідки, включаючи проліферацію фібробластів та відкладення колагену.

Фармакокінетика.

Як і преднізон, тріамцинолон, імовірно, розщіплюється у печінці. Після абсорбції через шкіру кортикостероїди для місцевого застосування поводять себе так само, як і системні кортикостероїди, а сам - метаболізм відбувається головним чином у печінці.

Більша частина тріамцинолону перетворюється на 6-бета-гідрокситриамцинолон.

Системно введені кортикостероїди проникають у грудне молоко у кількості, що навряд чи виявлятиме побічний ефект на немовля.

Період напіввиведення перорального тріамцинолону з плазми крові становить від 2 до більш ніж 5 годин.

Згідно з результатами, фармакокінетика залежить від дози. Група прийому 5 мг/кг мала середній період напіввиведення 85 хвилин; група прийому 10 мг/кг- 88 хвилин. Загальний кліренс становив 61,6 л/год для групи прийому 5 мг/кг та 48,2 л/год для групи прийому 10 мг/кг. Різниця була статистично значущою. Менше 15 % препарату виводиться у незміненому вигляді з сечею.

Клінічні характеристики.

Показання.

• Алергічні реакції, включаючи нейродерміт, бульозний дерматит, реакції підвищеної чутливості на лікарські засоби, сироваткову хворобу. При анафілактичних реакціях кортикостероїди не слід застосовувати для лікування гострого стану, однак вони можуть бути ефективними для профілактики останньої стадії алергічної реакції.

• Ревматичні захворювання, насамперед тяжкий ревматоїдний артрит, у разі необхідності досягнення сприятливого ефекту від протиревматичних препаратів пролонгованої дії. Кортикостероїди показані для короткострокового лікування позасуглобового ревматизму (епікондиліту, посттравматичного остеоартриту, синовіту, бурситу) та псоріатичного артриту. При останньому показанні кортикостероїди рекомендовані у разі загострення та як підтримуюча терапія.

• Дерматологічні захворювання: герпетиформний бульозний дерматит, ексфоліативний дерматит, тяжка поліморфна еритема, тяжкий псоріаз, тяжкий себорейний дерматит, екзема, дискоїдний вовчак, вогнищева алопеція та різні гострі та хронічні дерматози.

• Офтальмологічні захворювання: тяжкі гострі та хронічні алергічні та запальні стани, включаючи алергічний кон’юнктивіт, алергічні крайові виразки рогівки, запалення переднього сегмента ока, хоріоретиніт, дифузний задній увеїт та хоріоїдит, оперізувальний герпес ока, ірит та іридоцикліт, кератит, неврит зорового нерва та симпатичну офтальмію.

• Ендокринні захворювання: первинна та вторинна недостатність кірки надниркових залоз, вроджена гіперплазія надниркових залоз, гіперкальціємія, спричинена злоякісною пухлиною, підгострий тиреїдит та хвороба Аддісона.

• Захворювання травної системи: реґіонарний ентерит (хвороба Крона) та виразковий коліт у період загострення.

• Захворювання дихальних шляхів: аспіраційний пневмоніт, бериліоз, синдром Лефлера, саркоїдоз та гострий міліарний туберкульоз.

• Інші захворювання: туберкульозний менінгіт, розсіяний склероз (кортикостероїди застосовують для лікування загострення розсіяного склерозу; вони зменшують тривалість загострення, але не припиняють прогресування захворювання).

Протипоказання.

Пацієнтам з реакцією підвищеної чутливості до триамцинолону або до інших компонентів препарату.

Парентеральні та пероральні кортикостероїди протипоказані при системних грибкових інфекціях. Наявність в анамнезі проксимальної міопатії.

Тріамцинолон протипоказаний пацієнтам з дивертикулітом, глаукомою.

Тріамцинолон у формі таблеток протипоказаний дітям віком до 3 років.

Злоякісні новоутворення з метастазами.

Інші протипоказання є відносними та залежать від очікуваної користі запланованих тривалості застосування та шляху введення, наприклад, системне застосування проти місцевої дії. Вони є більш попередженнями та застереженнями, ніж протипоказаннями.

Запалення в активній стадії та інфекція

Кортикостероїди можуть маскувати ознаки інфекції та знижувати резистентність до інфекції.

Кортикостероїди можуть послабити реакцію на інфекцію та активувати або загострити локальні чи системні інфекції або активні інфекції, що не лікуються протимікробними засобами, а також латентний або вилікуваний туберкульоз.

Терапія кортикостероїдами може підвищити ризик туберкульозу у пацієнтів з латентним туберкульозом чи з позитивною пробою Манту. Застосування кортикостероїдів при активному туберкульозі слід обмежити до надгострої або гострої міліарної хвороби, при якій кортикостероїд застосовується разом з відповідним протитуберкульозним режимом лікування.

Кортикостероїди можуть підвищити ризик появи серйозної, у т.ч. летальної інфекції у пацієнтів, які мають вірусну інфекцію, таку як вітряна віспа або кір.

Кортикостероїди слід з обережністю застосовувати пацієнтам з простим герпесом очей через можливість перфорації рогівки.

Підвищується ризик появи вітряної віспи у пацієнтів, які отримують кортикостероїдну терапію і раніше не хворіли на це вірусне захворювання. Таким пацієнтам слід уникати контакту з інфекційними пацієнтами, але якщо вони мали контакт, то рекомендується пасивна імунізація.

Цукровий діабет

Контроль хвороби може ускладнитися під час терапії кортикостероїдами.

Тріамцинолон може підвищити рівень глюкози у крові, що може призвести до появи глюкозурії або цукрового діабету.

Остеопороз

При довготривалому застосуванні кортикостероїдів остеопороз може погіршитися, особливо у пацієнтів літнього віку; існує загроза вертебрального колапсу. Кортикостероїди слід з обережністю застосовувати пацієнтам з остеопорозом.

Міопатія      

Наявність в анамнезі проксимальної міопатії, спричиненої прийомом кортикостероїдів, є протипоказанням, оскільки це може становити особливий ризик появи такого побічного ефекту, що, зокрема, асоціюється з тріамцинолоном. При відміні кортикостероїду міопатія зазвичай минає через кілька місяців. Діти мають найвищий ризик появи цього побічного ефекту.

Пептична виразка

Пептична виразка незначним чином асоціюється з прийомом кортикостероїдів, існує ризик крововиливу або перфорації. Пацієнти, які також приймають нестероїдні протизапальні препарати, мають особливо високий ризик. Кортикостероїди слід з обережністю приймати пацієнтам з активними або латентними пептичними виразками.

Психоз             

Кортикостероїди можуть спричинити психічні розлади з діапазоном від ейфорії, безсоння, перепадів настрою, зміни особистості до тяжкої депресії та вираженого прояву психозу. Кортикостероїди також можуть посилити існуючу емоційну нестабільність або тенденції до психозу. Особливо у пацієнтів, які мають в анамнезі параною або депресію, прийом цього препарату може збільшити ризик суїциду.

Загоєння рани

Затримка загоєння рани може мати значення для пацієнтів з нещодавнім кишковим анастомозом.

Вакцинація               

Пацієнтам, які отримують кортикостероїдну терапію, не слід проходити вакцинацію, особливо проти натуральної віспи. Зокрема, жодних інших вакцинацій не слід проводити пацієнтам, які приймають великі дози кортикостероїдів, оскільки можливі неврологічні ускладнення або відсутність реакції антитіл у відповідь.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

При одночасному застосуванні разом з амфотерицином Б та калійнезберігаючими засобами пацієнт повинен бути під наглядом щодо можливого розвитку гіпокаліємії.

Антихолінестеразні засоби проявляють антагоністичний вплив щодо кортикостероїдів.

Парацетамол – гіпернатріємія, набряки, збільшення виділення кальцію; підвищений ризик гепатотоксичності парацетамолу.

Антикоагулянти, похідні кумарину, індадіон, гепарин, стрептокіназа, урокіназа – знижена, а у деяких хворих підвищена ефективність; підвищений ризик ульцерації та кровотечі з шлунково – кишкового тракту.

Імуносупресивні препарати – підвищення ризику інфікування, розвитку лімфангітом та інших лімфопроліферативних хвороб.

Кортикостероїди проявляють антагонізм до антигіпертензивних засобів та діуретиків. Гіпокаліємічний ефект діуретиків, у тому числі ацетазоламіду, є більш вираженим.

Протитуберкульозні засоби: концентрація ізоніазиду у сироватці крові може підвищуватися.

Циклоспорин: проводять ретельне спостереження щодо підвищення токсичності циклоспорину при одночасному його застосуванні з кортикостероїдами.

Естрогени, включаючи пероральні контрацептиви: період напіввиведення кортикостероїдів та концентрація можуть підвищуватися, а кліренс – знижуватися.

Індуктори печінкових ферментів (у тому числі барбітурати, фенітоїн, карбамазепін, рифампіцин, примідон, аміноглутетимід) можуть підвищувати метаболічний кліренс тріамцинолону. Пацієнту слід перебувати під ретельним наглядом щодо можливого зниження ефектів стероїдів з відповідним коригуванням дозування.

Гормон росту людини: ефект прискорення росту може гальмуватися.

Кетоконазол: можливе зниження кліренсу кортикостероїдів та, як наслідок, посилення їх ефектів.

Тиреоїдні препарати: метаболічний кліренс адренокортикоїдів знижується у пацієнтів, хворих на гіпотиреоз, та підвищується у хворих на гіпертиреоз. Зміна тиреоїдного статусу пацієнта може потребувати коригування дозувань адренокортикоїдів.

Одночасне застосування з холінолітиками може спричинити антагоністичний ефект.

Комбінація кортикостероїду з нестероїдними протизапальними засобами підвищує ризик появи пептичних виразок та шлунково-кишкової кровотечі.

Аспірин слід з обережністю приймати разом з кортикостероїдами при гіпотромбінемії.

Повідомили, що супутній прийом кортикостероїдів та нейроміорелаксантів протистоїть нервово-м’язовій блокаді.

Натрій – набряки, підвищення артеріального тиску; може бути необхідним обмеження кількості натрію в дієті, а також препарату з високим вмістом натрію.

Клінічні дослідження показали, що при супутньому прийомі кортикостероїди впливають на дію пероральних антикоагулянтів, посилюючи або послаблюючи її

Було продемонстровано, що фенітоїн збільшує метаболізм кортикостероїдів у печінці та знижує ефективність тріамцинолону.

Одночасне застосування з мексилетином призводить до прискорення метаболізму мексилетину та зменшення його концентрації у сироватці крові.

Одночасне застосування з алкоголем підвищує ризик утворення виразок та кровотечі зі шлунково-кишкового тракту.

Тріамцинолон збільшує потребу організму у фолієвій кислоті.

Одночасне застосування з трициклічними антидепресантами (наприклад, з кломіпраміном) може спричинити гіпокаліємію, підвищення ризику виникнення тріпотіння-мерехтіння шлуночків серця.

Вакцини, що містять живі віруси – під час застосування імуносупресивних доз глюкортикостероїдів можливий розвиток вірусних хвороб і зменшення ефективності вакцинації.

Інші вакцини – збільшений ризик неврологічних ускладнень, а також зменшення утворення антитіл.

Супутня протигрипозна вакцинація та терапія імуносупресивними засобами (у т.ч. кортикостероїдами) асоціювалася з погіршенням імунної реакції на вакцину.

Кортикостероїдна терапія має тенденцію до збільшення глюкози у крові у пацієнтів, хворих на  цукровий діабет, тому можуть бути необхідними більші дози інсуліну.

Одночасне застосування з тестостероном, іншими андрогенними гормонами або анаболічними стероїдами може спричинити збільшення затримки рідини в організмі та виникнення набряків.

Супутній прийом фенобарбіталу та кортикостероїдів може призвести до зниження рівня у плазмі крові та терапевтичних ефектів кортикостероїду.

При одночасному застосуванні препарату з ізоніазидом може підвищуватися концентрація ізоніазиду у сироватці крові.

Ризик появи гіпокаліємії може підвищитися, якщо тріамцинолон вводити супутньо із симпатоміметиками та теофіліном, який знижує рівень калію у плазмі крові, та з діуретиками, що виводять калій; гіпокаліємія також може посилити ефекти серцевих глікозидів. Ризик виникнення гіпокаліємії може підвищуватися також при одночасному застосуванні разом з інгібіторами карбоангідрази (наприклад, з ацетазоламідом).

Особливості застосування.

Оскільки ускладнення при лікуванні глюкокортикоїдами (у т.ч. тріамцинолоном) залежать від дози та тривалості лікування,  у кожному окремому випадку слід провести оцінку ризику/користі відносно дози та тривалості лікування. Пацієнти, які отримують кортикостероїдну терапію та підпадають під вплив стресу, повинні приймати швидкодіючу кортикостероїдну терапію, а дозу слід збільшити до, під час та після стресової ситуації.

Пригнічення надниркових залоз може тривати кілька місяців після припинення лікування; тому протягом періодів стресу може виникнути необхідність замісної терапії.

Кортикостероїди слід з обережністю приймати пацієнтам з неспецифічним виразковим колітом, свіжим анастомозом, нирковою недостатністю, артеріальною гіпертензією та міастенією gravis.

З особливою обережністю препарат застосовувати після нещодавно перенесеного кишкового анастомозу, при тромбофлебіті, наявному у момент застосування або в анамнезі тяжкого афективного розладу, особливо стероїдного психозу, при екзантематозних захворюваннь, застійній серцевій недостатності, гострому гломерулонефриті.

У пацієнтів із недостатністю щитовидної залози або у хворих на цироз печінки тріамцинолон діє активніше, тому застосовувати препарат слід у менших дозах.

Спричинену прийомом препарату вторинну адренокортикальну недостатність можна мінімізувати завдяки поступовому зниженню дози. Цей тип недостатності може тривати місяцями після припинення терапії.

Припинення лікування після довготривалого застосування може спричинити синдром відміни глюкокортикостероїдів, що проявляється пропасницею, м’язовим болем, болем у суглобах, поганим самопочуттям. Ці симптоми можуть виникнути навіть у разі, коли недостатність кори надниркових залоз не виявляється.

Параметри лабораторних аналізів, що можуть збільшитися під час лікування кортикостероїдами: кількість лейкоцитів (більш ніж 20000/мм³) без ознак запалення чи новоутворення, глюкоза в крові, холестерин, тригліцериди та ліпопротеїди низької щільності.

Зниження у сечі рівнів 17-кетостероїду та 17-гідроксистероїду може виникнути внаслідок пригнічення надниркових залоз під час терапії тріамцинолоном.

Тріамцинолон у великих дозах може спричинити підвищення артеріального тиску, затримку рідини та натрію, підвищення виведення калію та кальцію.

В осіб, які прибули з тропічних країн, перед застосуванням препарату необхідно виключити зараження дизентерійною амебою.

Хворим з гіпопротромбінемією слід бути обережними при лікуванні ацетилсаліциловою кислотою разом з триамцинолоном.

Слід обережно застосовувати триамцинолон, і тільки у разі обґрунтованих показань, при абсцесах або інших гнійних інфекціях, стомлюваності м’язів, порушенні функції печінки, кандидозній або вірусній інфікованості, гіперліпідемії,  гіпоальбунемії,  гіпоальбунемії, епілепсії.

У разі перфорації травного тракту у хворих, які приймають триамцинолон у великих дозах, симптоми перитоніту можуть бути незначні або взагалі не з’явитися.  

Раптове припинення лікування може спричинити недостатність кори надниркових залоз, тому дозу тріамцинолону слід зменшувати поступово.

Особлива інформація про деякі допоміжні речовини препарату Полькортолон

Полькортолон містить лактозу. Пацієнтам з рідкісними спадковими формами галактозної непереносимості, дефіциту лактази саамів або глюкозо-галактозною мальабсорбцією не слід приймати цей препарат.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Тріамцинолон протипоказаний вагітним та жінкам, які годують груддю. Жінкам, які приймають тріамцинолон, необхідно припинити годування груддю.

 

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або  іншими механізмами.

Кортикостероїди можуть спричинити седативний стан, депресію, безсоння, зміни особистості, манію, галюцинації або психози. Кортикостероїди можуть також посилити існуючу емоційну нестабільність або тенденції до психозу. Тому пацієнтам слід уникати керування автомобілем або праці зі складними механізмами, поки не буде встановлена їхня особиста чутливість до цього препарату.

Спосіб застосування та дози.

Слід зауважити, що дозу тріамцинолону потрібно підбирати індивідуально, залежно від хвороби та відповіді пацієнта на лікування. Для лікування слід застосовувати найменші ефективні дози кортикостероїдів, і якщо можливе зниження дози, то воно повинно бути поступовим.

Таблетки можна приймати або 1 раз на добу (краще вранці), або за кілька прийомів, особливо якщо загальна добова доза перевищує 16 мг.

Звичайна добова доза для дорослих становить від 4 до 32 мг. Після досягнення очікуваного ефекту дозу потрібно поступово зменшувати (на 4 мг кожні 2-3 дні) до досягнення адекватної підтримуючої дози (зазвичай приблизно 4 мг на добу).

Діти, маса тіла яких перевищує 25 кг, повинні одержувати дозу, рекомендовану для дорослих.

Діти з масою тіла до 25 кг мають одержувати початкову дозу 12 мг на добу, а наступні дози залежать від типу захворювання та відповіді пацієнта на лікування.Терапевтичні результати слід очікувати через 2 або 3 тижні. Однак навіть більше  шести тижнів терапії можуть бути потрібні до того, як почнуть спостерігатись певні позитивні результати.

Діти.

Тріамцинолон у формі таблеток протипоказаний дітям віком до 3 років.

У педіатрії глюкокортикостероїди слід застосовувати  за абсолютними показаннями і під ретельним наглядом лікаря. При тривалому лікуванні тріамцинолоном слід постійно спостерігати за ростом і розвитком дитини, а також обрати частоту призначення ( щоденно чи періодично).

Передозування.

Були рідкісні повідомлення про гостре передозування, у т.ч. летальний наслідок через гостре передозування кортикостероїдами.

Дуже високі дози зазвичай тільки після кількох тижнів прийому можуть спричинити головним чином гіперадренокортицизм, пригнічення кори надниркових залоз, слабкість м’язів, остеопороз та ерозійні ураження шлунка і дванадцятипалої кишки. Лікування симптоматичне. Слід уникати різкого припинення терапії. Однократний прийом великої кількості таблеток не спричиняє клінічно значущої інтоксикації. Гемодіаліз неефективний для виведення тріамцинолону з організму.

Побічні реакції.

З боку серцевої системи

Зниження серцевої функції.

З боку кров’яної та лімфатичної систем

Гранулоцитоз, лімфопенія, моноцитопенія.

З боку нервової системи

Головний біль, доброякісна внутрішньочерепна гіпертензія, запаморочення, судоми.

З боку органів зору

Задня субкапсулярна катаракта, підвищений внутрішньоочний тиск (глаукома¹), ураження зорового нерва та набряк зорового нерва (асоціюється з доброякісною внутрішньочерепною гіпертензією), екзофтальм, порушення зору.

Респіраторні, торакальні та медіастинальні порушення

Туберкульоз легенів, дисфонія, подразнене сухе горло (після застосування кортикостероїдних пероральних інгаляторів).

З боку шлунково-кишкового тракту

Панкреатит, виразка дванадцятипалої кишки, пептична виразка та шлунково-кишкова кровотеча, сухість у роті, нудота, перфорації товстого або тонкого кишечнику (особливо у хворих із запаленням тонкого кишечнику), мелена, метеоризм, ульцерогенний езофагіт, диспепсія, підвищений апетит, блювання, гнійне запалення глотки.

З боку шкіри та підшкірних тканин

Акнеподібні виразки, петехія, забої, дерматит, екхімози, еритема обличчя, атрофія, гірсутизм, погане загоєння рани, підвищене потовиділення, зморшки, телеангіектазія та потоншання шкіри, гематоми, вазомоторний набряк, еритема, стриї.

З боку скелетно-м’язового апарату та сполучної тканини

Міопатія, остеонекроз, остепороз² (втрата кісткової тканини є найбільшою у перші 6 місяців лікування та головним чином впливає на губчасту кістку), аваскулярний некроз, м’язова слабкість, зменшення м’язової маси, ламкість кісток, патологічні переломи кісток, асептичний некроз голівок стегна і передпліччя, розрив сухожиль, уповільнення росту та процесів осифікації у дітей, передчасне закриття епіфізарних зон росту.

З боку ендокринної системи

Затримка натрію (що призводить до затримки рідини та артеріальної гіпертензії і компенсаторного збільшення виведення нирками калію, призводячи до гіпокаліємії), синдром Кушинга, пригнічення надниркових залоз, пригнічення росту у дітей (довготривале лікування), ускладнення існуючого цукрового діабету, гіпоглікемія (у тих, хто не страждає на цукровий діабет), вторинна недостатність кори надниркових залоз і гіпофіза, особливо у стресових ситуаціях.

З боку метаболізму та травлення

Порфірія, підвищення рівня загального холестерину, ліпопротеїнів низької щільності, тригліцеридів, збільшення маси тіла (центральний тип ожиріння), затримка натрію в організмі, негативний азотний баланс, збільшення концентрації глюкози у крові та сечі.

Інфекції та інвазії

Орофарингеальний кандидоз, септичний некроз (особливо у пацієнтів із системним червоним вовчаком або ревматоїдним артритом), вторинні грибкові та вірусні інфекції.

З боку судинної системи

Артеріальна гіпертензія, тромбоемболічні синдроми, набряк гомілок і стоп, серцеві аритмії, застійна недостатність кровообігу, гіпокаліємічний алкалоз.

З боку імунної системи

Алергічна реакція (у т.ч.: висипання на шкірі, кропив’янка, ангіоневротичний набряк, бронхоспазм, зупинка дихання та анафілактична реакція), свербіж, набряки обличчя, губ та язика, здавленість у грудній клітці.

З боку статевої  системи та молочних залоз

Порушення менструального циклу та вазомоторні симптоми, імпотенція, підвищення або зниження рухливості і кількості сперматозоїдів.

Психічні порушення

Седативний стан, депресія, безсоння, зміни особистості, манія, галюцинації, психози (симптоми варіюють між шизофренією, манією або деліріумом), психічні розлади, ейфорія, раптові зміни настрою, суїцидальні думки, погіршення перебігу епілепсії та інших психічних захворювань, порушення сну, тривожність, психомоторна гіперактивність, агресія (особливо у дітей).

Загальні розлади

Нездужання, тривалий біль у горлі, застуда або гарячка, аваскулярний некроз, місцеве знебарвлення шкіри, атрофія шкіри, ушкодження сухожиль.

¹Вплив системних кортикостероїдів на вже існуючу глаукому є зазвичай незначними; найбільш імовірна поява глаукоми через рік або більше від початку лікування системними кортикостероїдами.

²Для попередження остеопорозу слід застосовувати найменшу ефективну дозу кортикостероїдів, також за можливості потрібно застосовувати препарати місцевої дії та інгаляційні препарати, не зважаючи на той факт, що остеопороз розвивався також у пацієнтів, які приймали інгаляційні препарати.

Термін придатності.  3 роки.  

Умови зберігання.  

Зберігати при температурі  не вище  25° С.

Зберігати  в оригінальній  упаковці для захисту від світла і вологи.                   

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка.

По 25 таблеток у блістері з фольги ПВХ/Ал;  по 2 блістери в картонній коробці.

Категорія відпуску.

За рецептом.

Виробник.

Паб’яніцький фармацевтичний завод Польфа А.Т., Польща/Pharmaceutical Works Polfa in Pabianice Joint-Stock Company, Poland.

Місцезнаходження  виробника та його адреса місця провадження діяльності.

вул. Марш. Дж. Пілсудського 5,95-200, Паб'яніце, Польща/ 5, marsz. J. Pilsudskiego Str., 95-200 Pabianice, Poland.

СОСТАВ И ФОРМА ВЫПУСКА:

табл. 4 мг блистер, № 25, № 50

Триамцинолон

4 мг

Прочие ингредиенты: лактоза, крахмал картофельный, магния стеарат.

ФАРМАКОЛОГИЧЕСКИЕ СВОЙСТВА:

Фармакодинамика. Полькортолон — синтетический фторированный ГКС, производное преднизолона с выраженным противовоспалительным эффектом. Триамцинолон в дозе 4 мг по противовоспалительной активности эквивалентен 4 мг метилпреднизолона, 5 мг преднизолона, 0,75 мг дексаметазона, 0,6 мг бетаметазона и 20 мг гидрокортизона. Оказывает слабое минералокортикоидное действие. Триамцинолон угнетает развитие симптомов воспаления, не влияя на причину его возникновения, тормозит накопление макрофагов, лейкоцитов и других клеток в очаге воспаления. Угнетает фагоцитоз, высвобождение лизосомальных ферментов, а также синтез и высвобождение медиаторов воспаления. Уменьшает расширение и проницаемость капилляров, что приводит к уменьшению отека. Препарат оказывает иммуносупрессивное действие, то есть тормозит клеточные иммунные реакции, уменьшает количество Т-лимфоцитов, моноцитов и ацидофильных гранулоцитов. Может также тормозить проникновение иммунных комплексов через мембраны и снижать концентрацию компонентов комплемента и иммуноглобулинов. Триамцинолон тормозит выделение АКТГ гипофизом, что приводит к снижению синтеза ГКС в коре надпочечников: после однократного приема триамцинолона в дозе 60–100 мг угнетение функции надпочечников сохраняется на протяжении 24–48 ч и возвращается к исходному уровню через 30–40 дней. Практически у каждого больного, принимающего препарат в дозе 12–16 мг/сут на протяжении более 10 дней, может развиться недостаточность надпочечников. После длительного применения триамцинолона в высоких дозах функция надпочечников может восстановиться на протяжении года, а в некоторых случаях ее нарушения являются необратимыми. Триамцинолон усиливает катаболизм белка, тормозит синтез и усиливает распад белков в лимфатической, соединительной, мышечной ткани и коже, что может привести к их атрофии. Препарат вызывает повышение концентрации глюкозы в сыворотке крови, влияет на жировой обмен, повышает концентрацию жирных кислот в плазме крови. При длительном применении может происходить неправильное распределение жировой ткани.
Препарат замедляет синтез костной ткани, снижает концентрацию кальция в плазме крови, может тормозить рост костей у детей и подростков и приводить к развитию остеопороза в любом возрасте. Усиливает действие эндо- и экзогенных катехоламинов.
Фармакокинетика. Биодоступность триамцинолона после перорального приема составляет 20–30%. Эффект проявляется через 1–2 ч и сохраняется на протяжении 6–8 ч. T_1/2 триамцинолона из сыворотки крови составляет ≥2–5 ч, из тканей — 18–36 ч. Около 40% триамцинолона связывается с белками сыворотки крови (в основном с глобулинами). Препарат метаболизируется в печени, в меньшей степени — в почках.
Выводится из организма в основном с мочой в виде неактивных метаболитов.
Триамцинолон проникает сквозь плацентарный барьер и в грудное молоко.

ПОКАЗАНИЯ:

эндокринные заболевания: первичная (болезнь Аддисона) и вторичная недостаточность коры надпочечников, адреногенитальный синдром (врожденный, гиперплазия надпочечников), тиреоидит (негнойный).
Тяжелые аллергические заболевания, при неэффективности других методов лечения: сывороточная болезнь, реакция гиперчувствительности к медикаментам, бронхиальная астма, анафилактические реакции (ГКС — как вспомогательное лечение при неэффективности других методов лечения).
Коллагенозы (в период обострения или в некоторых случаях в качестве поддерживающей терапии): ревматический или неревматический миокардит, острый ревматический миокардит и ревматическая лихорадка, системная красная волчанка.
Дерматологические заболевания: воспаления кожи — полиморфная эритема тяжелой степени (синдром Стивенса — Джонсона), тяжелая форма псориаза, булезный герпетиформный дерматит, себорейный дерматит.
Заболевания ЖКТ (в период обострения; длительное лечение противопоказано): язвенный колит, болезнь Крона.
Гематологические заболевания: гемолитическая приобретенная анемия (в связи с аутоиммунизацией), врожденная апластическая анемия, эритробластопения (эритроцитарная анемия), вторичная тромбоцитопения взрослых, идиопатическая тромбоцитопеническая пурпура (болезнь Верльгофа) у взрослых.
Гиперкальциемия, связанная с онкологическим заболеванием.
Неревматические заболевания суставов (кратковременное, как вспомогательное лечение, при обострениях): острый и подострый бурсит, эпикондилит, неспецифический острый тендовагинит, посттравматическое воспаление костей и суставов, острый подагрический артрит.
Онкологические заболевания (как паллиативное лечение, в комплексе с противоопухолевым лечением): лейкоз и лимфома у взрослых, острый лейкоз у детей.
Отеки: для нормализации диуреза и достижения ремиссии протеинурии при нефротическом синдроме, системная красная волчанка.
Неврологические болезни: туберкулезное воспаление мозговых оболочек с субарахноидальным блоком (одновременно с противотуберкулезным лечением), рассеянный склероз в период обострения.
Офтальмологические болезни: воспаления радужной оболочки и ресничного тела, воспаления сосудистой оболочки и сетчатки глаза, разлитое воспаление сосудистой оболочки задней камеры глаза, воспаления глазного нерва, симпатическое воспаление сосудистой стенки, воспаление передней камеры глаза, аллергическое воспаление конъюнктивы, воспаление роговицы (не связанное с инфицированием вирусом герпеса или грибковым инфицированием), краевая ульцерация роговицы, связанная с аллергией.
Заболевания дыхательной системы: бериллиоз, синдром Лефлера, аспирационная пневмония, симптоматический саркоидоз, молниеносная или милиарная форма туберкулеза легких (при одновременном противотуберкулезном лечении).
Ревматические заболевания (как вспомогательное лечение в период обострения): анкилозирующий спондилит, псориатический артрит, ревматоидные воспаления суставов, ювенильные ревматоидные воспаления суставов (при неэффективности других методов лечения), бурсит при остеоартрите.
Профилактика и лечение отторжения трансплантата (одновременно с другими иммуносупрессивными препаратами).

ПРИМЕНЕНИЕ:

курс и доза подбирается индивидуально в зависимости от течения болезни и клинического эффекта. Рекомендуется применять препарат в соответствии с суточным ритмом 1 раз в сутки в утренние часы. В некоторых случаях может возникнуть необходимость в более частом приеме триамцинолона.
Взрослым и детям в возрасте старше 14 лет: 4–48 мг/сут в один или несколько приемов.
Эндокринные заболевания
При недостаточности коры надпочечников — 4–12 мг/сут с одновременным лечением минералокортикостероидами. Большая вариабельность доз, применяемых при эндокринных заболеваниях, делает невозможным предоставление детального дозирования.
Ревматические болезни
При ревматоидном артрите, остром подагрическом артрите, анкилозирующем спондилите, псориатическом артрите позвоночника, остром и подостром бурсите, неспецифическом тендовагините начальная доза составляет 8–16 мг/сут, хотя для некоторых пациентов может быть необходимо применение более высоких доз препарата.
Коллагенозы
При системной красной волчанке начальная доза составляет обычно 20–32 мг/сут. У пациентов с тяжелыми симптомами применяют более высокие начальные дозы − 48 мг/сут или выше.
Острый ревматический миокардит
У пациентов с тяжелой формой острого ревматического миокардита, с перикардиальным экссудатом и/или застойной сердечной недостаточностью лечение кортикостероидами является эффективным в отношении острых и тяжелых воспалительных изменений. Начальная доза триамцинолона — 20–60 мг/сут. После улучшения состояния суточную дозу можно снизить. Поддерживающее лечение длится по меньшей мере 6–8 нед, иногда — до 3 мес. Лечение кортикостероидами не заменяет этиотропного лечения.
Дерматологические заболевания
При булезном герпетиформном дерматите, тяжелой полиморфной эритеме, десквамационном псориазе начальная доза составляет 8–16 мг/сут.
При тяжелом псориазе начальная доза составляет 8–16 мг/сут. Длительность поддерживающей терапии зависит от клинической эффективности.
Аллергические состояния
При сезонном или круглогодичном аллергическом рините триамцинолон применяют в дозе 8–12 мг/сут. При резистентности к терапии может быть необходимо применение более высокой начальной и поддерживающей дозы. При бронхиальной астме рекомендуемая доза — 8–16 мг/сут.
При аллергическом рините и бронхиальной астме применение кортикостероидов для уменьшения выраженности обострений и при продолжительном лечении рекомендуют редко.
При контактном и атопическом дерматите местное лечение может ненадолго дополняться пероральным приемом 8–16 мг триамцинолона в сутки.
Офтальмологические заболевания
При аллергическом конъюнктивите, кератите, иридоциклите, хориоретините, воспалении передней камеры глаза, диффузном хориоидите задней камеры глаза, неврите зрительного нерва и хориоидите начальная доза составляет 12–40 мг/сут и зависит от тяжести состояния, характера и степени воспаления, но обычно улучшение наступает быстро.
Заболевания дыхательной системы
При саркоидозе, синдроме Леффлера, бериллиозе, молниеносном или диссеминированном туберкулезе легких (одновременно с антибактериальным лечением) начальная доза составляет 16–48 мг/сут.
Гематологические заболевания
Начальная доза составляет 16–60 мг/сут. Терапевтическую дозу следует применять в зависимости от реакции пациента на лечение. Если после относительно длинного лечения не наступает улучшения, следует отменить триамцинолон. После достижения клинического ответа следует постепенно снижать дозу до минимальной эффективной.
В стрессовых ситуациях (например операция, инфекция, травма) может быть необходимо повышение дозы.
Онкологические заболевания (при паллиативном лечении)
При острой лейкемии у детей обычно доза триамцинолона составляет 1–2 мг/кг массы тела в сутки. Как правило, улучшение наступает между 6-м и 21-м днем приема триамцинолона, а лечение длится 4–6 нед.
При лейкемии и лимфоме у взрослых обычно суточная доза составляет 16–40 мг, хотя при лейкемии может быть необходимо повышение суточной дозы до 100 мг.
Отеки
Триамцинолон применяют с целью нормализации диуреза и снижения протеинурии при нефротическом синдроме без уремии (идиопатического или при системной красной волчанке). Средняя доза составляет 16–20 мг (иногда до 48 мг) в сутки до нормализации диуреза. Как правило, диурез нормализуется на 14-й день, иногда — позже.
После нормализации диуреза следует продолжать лечение до улучшения состояния, затем дозу необходимо снижать. В легких случаях препарат применяют в дозе 4 мг/сут.
Туберкулезный менингит
В начале субарахноидального блока триамцинолон применяют одновременно с соответствующим антибактериальным лечением.
Обычно применяют 32–48 мг/сут однократно или разделив на несколько приемов.
Дети
Детям при недостаточности коры надпочечников доза составляет 0,117 мг/кг или 3,3 мг/м² поверхности тела 1 раз утром или в 2 приема. В других случаях доза составляет 0,416–1,7 мг/кг или 12,5–15 мг/м² поверхности тела.

ПРОТИВОПОКАЗАНИЯ:

повышенная чувствительность к компонентам препарата. Детям в возрасте <6 лет. Системные грибковые поражения, острые инфекционные заболевания. Прививки, особенно содержащие живые вирусы. Злокачественные новообразования с метастазами.
Другие противопоказания являются относительными и зависят от ожидаемых преимуществ запланированной длительности и способа применения, например, преимущества при системном или местном применении. Другие ситуации при применении относятся более к предупреждениям и предостережениям, нежели к противопоказаниям.
Воспаление в активноŭ фазе
Кортикостероиды могут снизить реакцию организма на инфекцию и активировать или заострить местные или системные инфекции, резистентные к противомикробной терапии, а также латентный или излеченный туберкулез.
Сахарный диабет
Во время лечения кортикостероидами может усложняться контроль за этим заболеванием.
Остеопороз
При продолжительном применении кортикостероидов может ухудшаться состояние при остеопорозе, особенно у пациентов пожилого возраста, существует риск развития болевого синдрома, связанного со снижением высоты тел позвонков вследствие увеличения поясничного лордоза.
Миопатия
Проксимальная миопатия в анамнезе, вызванная применением кортикостероидов, является противопоказанием для применения препарата, поскольку представляет особый риск возникновения этого побочного эффекта, непосредственно связанного с применением триамцинолона. После отмены кортикостероида выраженность миопатии, как правило, уменьшается в течение нескольких месяцев. Максимальный риск возникновения этого побочного эффекта отмечают у детей.
Пептическая язва
Язвенная болезнь может иногда возникать при применении кортикостероидов. Также есть риск возникновения кровотечения и перфорации. К группе особого риска относят пациентов, принимающих НПВП.
Психоз
Особенно у пациентов с паранойей или депрессией в анамнезе применение препарата может повысить риск суицида.
Заживление тканей
Замедленное заживление тканей может быть выраженным у пациентов с недавним хирургическим вмешательством по поводу наложения кишечного анастомоза.
Вакцинация
Пациентам, принимающим кортикостероиды, не следует проводить вакцинацию против ветряной оспы. Практически все виды вакцинации не следует проводить у пациентов, применяющих кортикостероиды в высоких дозах, учитывая возможность возникновения неврологических осложнений или ослабления антителогенеза.
Триамцинолон не рекомендуют применять у пациентов с дивертикулитом, глаукомой, в период беременности и кормления грудью.

ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ:

риск возникновения побочных эффектов, приведенных ниже, касается прежде всего пациентов, принимающих препарат продолжительное время, однако описанные состояния могут отмечать не у всех больных.
Со стороны костно-мышечной системы и соединительной ткани: мышечная слабость, стероидная миопатия, уменьшение мышечной массы, остеонекроз, остеопороз¹ (наибольшую потерю костной ткани отмечают в первые 6 мес лечения и прежде всего поражаются губчатые кости), ломкость костей, патологические переломы костей, асептический некроз головок бедренной и плечевой кости, разрыв сухожилий, замедление роста и процессов оссификации у детей, преждевременное закрытие эпифизарных зон роста.
Со стороны ЖКТ: пептические язвы и их осложнения: кровотечения, перфорации толстого или тонкого кишечника (особенно у пациентов с воспалением тонкого кишечника), мелена, панкреатит, метеоризм, ульцерогенный эзофагит, диспепсия, повышение аппетита, тошнота, рвота, гнойное воспаление глотки, сухость во рту.
Со стороны кожи и подкожной клетчатки: сыпь, замедленное заживление ран, истончение кожи, экхимозы и гематомы, эритема, гипергидроз, аллергический дерматит, крапивница, вазомоторный отек, гиперемия лица, атрофия, гипертрихоз, стрии, телеангиоэктазии.
Со стороны нервной системы: судороги, повышение внутричерепного давления с папиллярным отеком, головокружение и головная боль.
Со стороны эндокринной системы: развитие синдрома Кушинга, замедление роста у детей, вторичная недостаточность коры надпочечников и гипофиза, особенно в стрессовых ситуациях; возникновение сахарного диабета и повышение потребности в инсулине и противодиабетических препаратах у пациентов с сахарным диабетом; гирсутизм, задержка натрия в организме (является причиной задержки жидкости и приводит к компенсаторному увеличению выведения калия почками и к гипокалиемии).
Со стороны органа зрения: катаракта, повышение внутриглазного давления, глаукома² с возможным поражением зрительного нерва, экзофтальм, нарушение зрения.
Со стороны метаболизма и пищеварения: негативный азотистый баланс, повышение концентрации глюкозы в крови и моче, увеличение массы тела, порфирия, повышение уровня общего холестерина, ТГ и ЛПНП.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: тромбоэмболический синдром, отек голеней и стоп, ухудшение функции сердца, аритмии сердца, АГ, застойная сердечная недостаточность, гипокалиемия и гипокалиемический алкалоз.
Со стороны иммунной системы: реакции гиперчувствительности, аллергические реакции (сыпь, крапивница, зуд, сдавление в грудной клетке, отек лица, губ и языка, ангионевротический отек, бронхоспазм, остановка дыхания и анафилактические реакции).
Психические нарушения: эйфория, внезапные изменения настроения, тяжелая депрессия, седативный эффект, бессонница, изменения личности, мания, галлюцинации и психоз (симптомы могут варьировать между шизофренией, манией или делирием), суицидальные мысли, ухудшение течения эпилепсии и других психических заболеваний.
Со стороны кроветворной и лимфатической системы: гранулоцитоз, лимфопения, моноцитопения.
Со стороны респираторной системы, грудной полости и органов средостения: туберкулез легких, охриплость, раздражение и сухость в горле.
Инфекции и инвазии: ротоглоточный кандидоз, септический некроз костей, вызванный инфекцией (особенно у пациентов с системной красной волчанкой или ревматоидным артритом).
Со стороны репродуктивной системы: нарушение менструального цикла и вазомоторные симптомы.
Общие нарушения: плохое самочувствие, вторичные грибковые и вирусные инфекции, повышение или снижение подвижности и количества сперматозоидов, нарушение сна, продолжительная боль в горле, простуда или лихорадка.
1Для профилактики остеопороза следует применять минимальную эффективную дозу кортикостероидов и, по возможности, использовать местные и ингаляционные формы кортикостероидов, несмотря на то что остеопороз также развивался и у пациентов, применявших ингаляционные формы препаратов.
2Влияние системных кортикостероидов на имеющуюся у пациента глаукому было в основном умеренным; глаукома, скорее всего, возникает через год или больший период лечения системными кортикостероидами.

ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ:

внезапное прекращение приема может вызвать симптомы недостаточности коры надпочечников, поэтому дозу триамцинолона следует снижать постепенно. Больным, принимающим триамцинолон, не рекомендуется проводить прививки живыми вирусными вакцинами. Применение инактивированной вирусной или бактериальной вакцины может не сопровождаться ожидаемым повышением титра антител.
При активном туберкулезе применение триамцинолона необходимо ограничить и проводить одновременно с антибактериальной терапией. Больные с латентным туберкулезом или при положительной туберкулиновой пробе должны находиться под наблюдением врача из-за возможности обострения туберкулезного процесса, а при длительном применении препарата — профилактически принимать антибактериальные препараты.
Недостаточность коры надпочечников может длиться несколько месяцев после прекращения лечения, поэтому на протяжении периодов стресса может понадобиться заместительная терапия.
У пациентов, принимающих кортикостероиды, не следует проводить вакцинацию.
Внезапное прекращение приема после длительного применения может вызвать синдром отмены ГКС, проявляющийся лихорадкой, миалгией, артралгией, плохим самочувствием. Эти симптомы могут возникнуть даже при отсутствии недостаточности коры надпочечников.
Триамцинолон может маскировать симптомы инфицирования, снижая сопротивление к инфекции и способность локализовать очаг.
У лиц, прибывших из тропических стран, перед применением препарата следует исключить заражение дизентерийной амебой.
Триамцинолон в высоких дозах может обусловливать повышение АД, задержку воды и натрия, увеличивать выведение калия и кальция.
У лиц с недостаточностью щитовидной железы и при циррозе печени триамцинолон действует активнее, поэтому применять препарат следует в более низких дозах.
При герпетическом поражении глаз триамцинолон применяют с осторожностью из-за опасности перфорации роговицы.
Длительное использование препарата может обусловить помутнение хрусталика, глаукому с повреждением глазного нерва, а также повышать риск возникновения вторичных грибковых или вирусных поражений, вызывать психические нарушения, лейкоцитоз, гипергликемию, гиперхолестеринемию, повышение уровня ТГ, ЛПНП в крови.
При продолжительном применении препарат следует назначать в минимально эффективных дозах.
С осторожностью применять триамцинолон в сочетании с ацетилсалициловой кислотой при гипопротромбинемии.
Только по обоснованным показаниям и с большой осторожностью следует применять триамцинолон при неспецифическом язвенном колите с угрозой перфорации; при абсцессах или других гнойных инфекциях, при почечной недостаточности, АГ, остеопорозе, утомляемости мышц, сахарном диабете, нарушении функции печени, глаукоме, кандидозной или вирусной инфекции, гиперлипидемии, гипоальбуминемии, острых психозах, эпилепсии.
Пациенты, принимающие лекарственные средства, подавляющие иммунную систему, более восприимчивы к инфекции, чем здоровые пациенты. Течение ветряной оспы, опоясывающего лишая и кори может быть более тяжелым после введения кортикостероидов. Пациентам, ранее не перенесшим эти заболевания, следует избегать заражения ними.
В случае перфорации ЖКТ у пациентов, принимавших триамцинолон в высоких дозах, симптомы перитонита могут быть незначительными или вообще не возникать.
С особой осторожностью препарат применяют после недавно перенесенной операции наложения кишечного анастомоза, при тромбофлебите в момент применения или тяжелого аффективного расстройства, особенно стероидного психоза, экзантематозных заболеваниях, застойной сердечной недостаточности, остром гломерулонефрите.
Полькортолон содержит лактозу, поэтому не рекомендуют применение препарата у пациентов с редкими наследственными формами непереносимости галактозы, дефицитом лактазы Лаппа или глюкозо-галактозной мальабсорбцией.
Период беременности и кормления грудью. В исследованиях на животных установлено наличие риска тератогенного действия. Полькортолон, применяемый в период беременности, может вызвать плацентарную недостаточность, недостаточность надпочечников плода, недостаточную массу тела при рождении или гибель плода. Применение ГКС женщинами репродуктивного возраста и беременными допустимо лишь по жизненным показаниям или в случаях, когда польза от применения препарата преобладает над потенциальной угрозой для плода.
Полькортолон выделяется в грудное молоко и вызывает у ребенка нежелательные последствия. У новорожденных и детей грудного возраста, матери которых принимали триамцинолон продолжительное время или в высоких дозах, препарат может вызывать торможение роста и развития, задержку экскреции эндогенных гормонов коры надпочечников. При приеме триамцинолона кормление грудью необходимо прекратить.
За состоянием детей, рожденных женщинами, принимавшими в период беременности кортикостероиды в высоких дозах, необходимо наблюдать в связи с возможным развитием недостаточности коры надпочечников.
Дети. Не применять у детей в возрасте до 6 лет.
В педиатрии ГКС следует применять по абсолютным показаниям и под тщательным наблюдением врача. При продолжительном лечении триамцинолоном необходимо постоянно наблюдать за ростом и развитием ребенка.
Способность влиять на скорость реакции при управлении транспортными средствами и работе с другими механизмами. Нет данных о влиянии на способность к управлению транспортными средствами и работе с механизмами. Иногда возможно возникновение головокружения, головной боли, психических нарушений, депрессии, бессонницы; кортикостероиды могут вызывать седативный эффект, изменение личности, мании, галлюцинации или психозы. Поэтому пациентам следует воздержаться от управления траспортными средствами и работы с другими механизмами до выяснения индивидуальной переносимости препарата.

ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ:

НПВП, алкоголь — повышенный риск образования язв и возникновения желудочно-кишечных кровотечений.
Амфотерицин В, ингибиторы карбоангидразы (например ацетазоламид, метазоламид) — гипокалиемию, гипертрофию миокарда, застойную недостаточность кровообращения.
Парацетамол — гипернатриемию, отеки, увеличение выделения кальция, повышение гепатотоксичности парацетамола.
Анаболические стероиды, андрогены — отеки, сыпь.
Холинолитические препараты (главным образом атропин) — повышение внутриглазного давления.
Антикоагулянты, производные кумарина, индадион, гепарин, стрептокиназа, урокиназа — снижение, у некоторых больных — повышение эффекта; повышенный риск язвообразования и желудочно-кишечных кровотечений.
Трициклические антидепрессивные препараты — усиление психических нарушений, связанных с применением триамцинолона.
Пероральные противодиабетические препараты, инсулин — снижение противодиабетического эффекта.
Триамцинолон изменяет функцию щитовидной железы, поэтому может возникнуть необходимость в изменении дозы или прекращении приема препаратов при гипертиреозе или гипотиреозе.
Пероральные контрацептивы, содержащие эстрогены, — усиление действия триамцинолона.
Гликозиды наперстянки — нарушения ритма сердца и усиление токсичности гликозидов.
Мочегонные препараты — снижение эффекта диуретиков, гипокалиемия.
Фолиевая кислота — повышение потребности в данном средстве.
Иммуносупрессивные препараты — повышенный риск инфицирования, развития лимфангиом и других лимфопролиферативных заболеваний.
Изониазид — снижение концентрации изониазида в сыворотке крови, в основном у лиц с быстрым ацетилированием, может возникнуть необходимость в коррекции дозы.
Мексилетин — ускоренный метаболизм мексилетина и снижение его концентрации в сыворотке крови.
Натрий — отеки, повышение АД; может возникнуть необходимость ограничить прием препаратов с высоким содержанием натрия и количество натрия в диете; применение ГКС иногда требует дополнительного применения натрия.
Вакцины, содержащие живые вирусы, — во время применения ГКС в иммуносупрессивных дозах возможно развитие вирусных заболеваний и снижение эффективности вакцинации.
Другие вакцины — повышение риска развития неврологических осложнений, а также уменьшение образования антител.

ПЕРЕДОЗИРОВКА:

есть отдельные сообщения о случаях острой передозировки или летальном исходе при острой передозировке кортикостероидов.
Как правило‚ только после нескольких недель применения препарата в очень высоких дозах передозировка может проявиться большинством побочных эффектов, прежде всего синдромом Кушинга, угнетением функции коры надпочечников, слабостью мышц, остеопорозом и эрозивным поражением желудка и двенадцатиперстной кишки. Лечение симптоматическое. Следует избегать резкого прекращения терапии. Однократный прием препарата в высокой дозе не вызывает клинически значимой интоксикации. Гемодиализ неэффективен.

УСЛОВИЯ ХРАНЕНИЯ:

в сухом, защищенном от света месте при температуре до 25 °С.