Проноран - инструкция по применению

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ПРОНОРАН

(PRONORAN)

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: пірибедил, [(метилендіокі-3,4 бензил)-4піперазиніл-1]-2 піримідин;

основнi фiзико-хiмiчнi властивостi: таблетки, вкриті оболонкою, червоні, круглі, двоопуклі;

склад: 1 таблетка містить 50 мг пірибедилу;

допомiжнi речовини: натрію гідро карбонат, кармелоза натрію, білий бджолиний віск, титану діоксид (E 171), кошеніловий червоний А (E 124), полісорбат 80, повідон, сахароза, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний безводний, тальк.

Форма випуску. Таблетки, вкриті оболонкою, пролонгованої дії.

Фармакотерапевтична   група.   Протипаркінсонічні допамінергічні препарати.

Код ATC N04B C08.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Пірибедил є агоністом допамінергічних рецепторів. Він проникає через гематоенцефалічний бар'єр і специфічно зв'язується з рецепторами допаміну в головному мозку, маючи сильну й специфічну спорідненість до D₂ й D₃ допамінових рецепторів.

Ці особливості обумовлюють ефективність препарату у зменшенні основних симптомів (ригідність, тремор спокою, уповільненість рухів, акінезія) при лікуванні ранніх і пізніх стадій хвороби Паркінсона.

Дія на допамінергічні (D2) рецептори   периферичних та церебральних судин, а також стимуляція пірибедилом вивільнення ендотеліального NO обумовлює його вазодилятаторний ефект. Це забезпечує покращання церебральної перфузії, утилізації глюкози та кисню, а також захист проти нейродегенерацій ішемічного походження, які виникають у процесі старіння мозку.

На відміну від інших агоністів допаміну, пірибедил є   також антагоністом двох основних α₂-адренергічних рецепторів у ЦНС (α_2А та α_2С). Завдяки цьому пірибедил ефективно зменшує симптоми, які резистентні при лікуванні леводопою (порушення ходи, пози при стоянні, порушення мовлення, виразу обличчя).

Особливості синергічної дії пірибедилу як антагоніста α₂-адренергічних рецепторів й агоніста допаміну важливі також при довго тривалому застосуванні: лікування пірибедилом викликає менш виражену дискінезію в порівнянні з леводопою, при подібній ефективності в усуненні проявів а кінетичної форми паркінсонізму.

Клінічні дослідження довели, що препарат стимулює корковий електрогенез «допамінергічного» типу як у стані неспання, так і під час сну, а також активізує функції, контрольовані допаміном (настрій, уважність, концентрація, пам’ять та інші когнітивні функції).

За даними клінічних досліджень лікування препаратом протягом  7 місяців при моно терапії й 12  місяців — при комбінації з леводопою виявилося ефективним стосовно усунення симптомів рухових розладів і покращання на 30 % показників за шкалою UPDRS, частина III. Аналогічний ступінь поліпшення показників відзначався й згідно з частиною II шкали UPDRS («активність у повсякденному житті»).

Дія препарату на допамінові рецептори, що знаходяться   в гладенькій мускулатурі периферичних судин, обумовлює його вазодилятаторну дію. Це допомагає пацієнтам з переміжною кульгавістю через хронічні облітеруючі захворювання нижніх кінцівок долати більш значну дистанцію при додаванні препарату Проноран до базової терапії.

Фармакокiнетика.

Пірибедил швидко й майже повністю всмоктується зі шлунково-кишкового тракту та розподіляєтся в тканинах.

Максимальна концентрація в плазмі крові досягається через 3–6 год. В організмі пірибедил помірно зв'язується з білками плазми крові. Виведення із плазми крові двофазне, і складається з початкової фази й другої більш повільної фази, що обумовлює стійку концентрацію пірибедилу в плазмі крові протягом 24 год при досягненні концентрації стабільної рівноваги. Cередній час напів виведення становить 12 год незалежно від введеної дози.

Пірибедил екстенсивно метаболізується в печінці й, в основному, виводиться із сечею (75%).

Показання для застосування.

• Лікування хвороби Паркінсона в моно терапії або в комбінації з леводопою.

• Допоміжна симптоматична терапія при хронічному порушенні когнітивної функції та нейросенсорного дефіциту в процесі старіння мозку у пацієнтів літнього віку (за винятком хвороби Альцгеймера та інших деменцій).

• Допоміжна терапія при переміжній кульгавості через хронічні облітеруючі захворювання нижніх кінцівок (2 стадія).

• Симптоми ішемії при офтальмологічних захворюваннях.

Спосіб застосування та дози.

Для перорального застосування.

Призначається дорослим.

Таблетки приймають після їжі, ковтають не розжовуючи, запиваючи 1/2 склянки води. Таблетки не підлягають поділу. Лікування починається з 1 таблетки (50 мг). Підвищення дози здійснюється поступово, на 1  таблетку (50 мг) через кожні 2 тижні.

Хвороба Паркінсона. Рекомендовані дози для моно терапії: 150–250 мг (3–5 таблеток на добу), розподілені на 3 прийоми.

У комбінації з леводопою: 150 мг (3 таблетки на добу) розділені на 3 прийоми.  

Інші   показання  50   мг/добу (1 таблетка) після основного прийому їжі. При необхідності доза може бути збільшена до 100 мг/добу (2 таблетки), розподілена на 2 прийоми, вживати після їжі.

Курс лікування. Препарат призначається для довго тривалого застосування. Тривалість лікування визначається індивідуально.

Побічна дія.

Побічні ефекти слабко виражені, відзначаються, в основному, на початку лікування та зникають при відміні препарату. Вони мають дозозалежний характер і, переважно, обумовлені його допамінергічною активністю.

Можуть відзначатися наступні побічні ефекти:

З боку шлунково-кишкової системи (>1/100, <1/10):

• слабко виражені нудота, блювання, метеоризм. Можна значно зменшити вираженість симптомів з боку шлунково-кишкового тракту за умови поетапної титрації дози (підвищенні на 50 мг через кожні 2 тижні).

З   боку нервової системи (>1/100, <1/10):

• психічні розлади (сплутаність свідомості, галюцинації, збудження або запаморочення).

• як і при лікуванні іншими агоністами допаміну, дуже рідко — підвищена сонливість в денний час, з епізодами раптового засипання.

З   боку серцево-судинної системи: (<1/10 000):

• артеріальна гіпотензія, ортостатична гіпотензія з непритомними станами або нездужанням, нестабільний артеріальний тиск.

Протипоказання.

• Підвищена чутливість до пірибедилу або до будь-якої з допоміжних речовин;

• кардіоваскулярний шок;

• гостра фаза інфаркту міокарда;

• у комбінації з нейролептиками (за винятком клозапіну).

Передозування.

З огляду на те, що дуже високі дози пірибедилу викликають блювання, його передозування малоймовірне.

Ознаки передозування:

-  нестабільний артеріальний тиск (гіпертензія або гіпотензія);

-  симптоми з боку шлунково-кишкового тракту (нудота, блювання).

Ці симптоми зникають при відміні препарату або при симптоматичному лікуванні.

Особливості застосування.

У зв'язку з наявністю сахарози даний лікарський засіб протипоказаний у випадку непереносимості фруктози, порушення всмоктування глюкози та/або галактози, дефіциту сахарази-ізомальтази.

Вагітність та годування груддю. У зв’язку з відсутністю достатньої кількості даних,   застосування препарату не рекомендується під час вагітності та годування груддю.

Вплив на здатність   керувати транспортними засобами   і   працювати з потенційно небезпечними   механізмами. Пацієнтам, в яких відзначаються побічні симптоми з боку нервової системи (див. розділ Побічна дія), не рекомендується керувати авто транспортом та працювати з потенційно-небезпечними механізмами до зникнення побічних ефектів.

Алергічні реакції.  Препарат містить барвник кошеніловий червоний А (E 124), який може викликати реакції алергійного типу, включаючи астму, особливо у хворих, які мають алергію на ацетил саліцилову кислоту.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

Нейролептики. Проноран не слід застосовувати в комбінації з нейролептиками (за винятком клозапіну) через антагонізм між ними. Якщо призначення нейролептиків необхідне для пацієнтів з хворобою Паркінсона, що приймають пірибедил, його дозу треба зменшувати поступово до повної відміни, щоб уникнути погіршення симптомів (раптова відміна допамінергічних засобів підвищує ризик розвитку «злоякісного нейролептичного синдрому»).

Проти блювотні нейролептики. Можливе застосування Пронорану в комбінації з нейролептиками, які позбавлені екстра пірамідних ефектів.

Умови та термін зберігання.

Зберігати у недоступному для дітей місці при температурі  18-25 °C.

Термін придатності – 3 роки.

Не застосовувати препарат після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.

Умови відпуску. За рецептом.

Упаковка.

30 таблеток в упаковці: по 15 таблеток у блістерах, по 2 блістери у коробках.

Виробник.  

Лабораторії Серв'є Індастрі, Франція.

Les Laboratoires Servier Іndustrie, France.

Адреса.

905 route de Saran

45520 Gidy, France.

Заявник.    

Лабораторії Серв'є, Франція.

Les Laboratoires Servier.

Адреса.

22 rue Garnier  

92200 Neuilly-sur-Seine France.

СОСТАВ И ФОРМА ВЫПУСКА:

табл. пролонг. дейст., п/о 50 мг, № 30

Прочие ингредиенты: натрия гидрокарбонат, натрия кармеллоза, воск белый, титана диоксид (Е171), кошениль красная А (Е124), полисорбат 80, повидон, сахароза, магния стеарат, кремния диоксид коллоидный безводный, тальк.

№  UA/4995/01/01 от 09.08.2011 до 09.08.2016

ФАРМАКОЛОГИЧЕСКИЕ СВОЙСТВА:

Фармакодинамика. Активное вещество пирибедил является агонистом допаминергических рецепторов. Он проникает через ГЭБ и связывается с рецепторами допамина в головном мозгу, обладая сильным и специфическим сродством к D₂- и D₃-допаминовым рецепторам. Эта особенность позволяет отнести пирибедил к средствам для лечения ранних и поздних стадий болезни Паркинсона с ведущими симптомами нарушения моторных функций. В отличие от других агонистов допамина, пирибедил является также антагонистом двух основных α₂-адренергических рецепторов в ЦНС (α_2А и α_2С). Синергическое действие пирибедила как антагониста α₂-адренергических рецепторов и агониста допамина доказаны на разных моделях болезни Паркинсона у животных: продолжительное применение пирибедила вызывало менее выраженную дискинезию по сравнению с применением леводопы, при одинаковой эффективности в регрессе проявлений акинетической формы паркинсонизма.
Клинические исследования по фармакодинамике доказали, что препарат стимулирует корковый электрогенез допаминергического типа как во время пробуждения, так и во время сна, а также активизирует разные функции, контролируемые допамином. Эта активность была подтверждена с помощью шкал психометрической оценки и поведения.
Также доказано, что у здоровых добровольцев пирибедил улучшает внимательность и старательность во время выполнения когнитивных заданий.
Эффективность препарата Проноран в лечении болезни Паркинсона, в монотерапии или в комбинации с леводопой, изучали в трех двойных слепых рандомизированных исследованиях (в двух исследованиях — по сравнению с плацебо, а в одном — по сравнению с бромокриптином). В этих исследованиях принимали участие 1103 пациента с болезнью Паркинсона с І–ІІІ стадией согласно шкале Hoehn и Jahr, из них 543 пациента принимали Проноран.
Проноран в дозе 150–300 мг/сут доказал эффективность относительно уменьшения выраженности всех симптомов нарушения моторных функций на 30% по шкале UPDRS, часть III, на протяжении не менее 7 мес назначения в монотерапии и 12 мес — в комбинации с леводопой. Аналогичную степень улучшения показателей отмечали по шкале UPDRS, часть II (активность в повседневной жизни).
При назначении пирибедила в монотерапии дополнительное лечение леводопой было необходимо статистически значительно меньшему количеству пациентов (16,6%), по сравнению с пациентами, которые принимали плацебо (40,2%).
Также пирибедил улучшает кровообращение в бедренных сосудах (наличие допаминергических рецепторов в гладких мышцах сосудов бедра обусловливает действие пирибедила на периферическую циркуляцию).
Фармакокинетика. Пирибедил быстро и почти полностью всасывается в ЖКТ и экстенсивно распределяется. С_max в плазме крови достигается через 3–6 ч. В организме пирибедил умеренно связывается с белками плазмы крови. Выведение из плазмы крови двухфазное и состоит из начальной и второй, более медленной, фазы, что обусловливает стабильную концентрацию пирибедила в плазме крови на протяжении 24 ч при достижении равновесной концентрации. Т_½ составляет в среднем 12 ч независимо от введенной дозы.
Пирибедил экстенсивно метаболизируется в печени, выводится в основном с мочой (75%).

ПОКАЗАНИЯ:

• лечение болезни Паркинсона в качестве монотерапии (лечение форм с доминирующим симптомом тремора) или в комбинации с леводопой с начала лечения или в качестве вспомогательной терапии (особенно форм с симптомом тремора).
• Вспомогательная симптоматическая терапия хронического когнитивного и нейросенсорного дефицита у пациентов пожилого возраста (за исключением болезни Альцгеймера и других деменций).
• Вспомогательная терапия при перемежающейся хромоте, обусловленной хроническими облитерирующими заболеваниями нижних конечностей II стадии (это показание базируется на данных исследований, которые показали увеличение дистанции, которую могут пройти пациенты при ходьбе).
• Симптомы ишемии при офтальмологических заболеваниях.

ПРИМЕНЕНИЕ:

назначают взрослым перорально. Таблетки принимают после еды, глотают не разжевывая, запивая ½ стакана воды. Таблетки не следует разламывать.
Болезнь Паркинсона
Рекомендованные дозы для монотерапии: 150–250 мг (3–5 таблеток в сутки), распределенные на 3 приема.
В комбинации с леводопой: 150 мг (3 таблетки в сутки), разделенные на 3 приема. Лечение начинают с 1 таблетки (50 мг). Дозу повышают постепенно, на 1 таблетку (50 мг) через каждые 2 нед.
Другие показания
В дозе 50 мг/сут (1 таблетка) после основного приема пищи. При необходимости доза может быть повышена до 100 мг/сут (2 таблетки), распределенная на 2 приема, после основных приемов пищи.

ПРОТИВОПОКАЗАНИЯ:

повышенная чувствительность к пирибедилу или любым другим вспомогательным веществам препарата, кардиоваскулярный шок, острая фаза инфаркта миокарда; одновременное применение с нейролептиками (за исключением клозапина).

ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ:

во время лечения пирибедилом могут отмечать следующие побочные реакции по классификации: очень часто (≥1/10); часто (≥1/100 до <1/10), нечасто (≥1/1000 до <1/100), редко (≥1/10 000 до <1/1000), очень редко (<1/10 000); частота неизвестна (не может быть определена согласно имеющимся данным).
Со стороны ЖКТ. Часто: слабо выраженные желудочно-кишечные нарушения (тошнота, рвота, метеоризм), которые могут исчезать при индивидуальной коррекции дозы. Выраженность симптомов со стороны ЖКТ можно значительно уменьшить путем поэтапного титрования дозы (повышении на 50 мг через каждые 2 нед).
Со стороны нервной системы. Часто: психические расстройства (спутанность сознания, галлюцинации, возбуждение/ажитация, головокружение), которые исчезали после отмены лечения. Применение пирибедила может сопровождаться повышенной сонливостью и очень редко — повышенной сонливостью в дневное время, а также эпизодами внезапного засыпания.
Со стороны сердечно-сосудистой системы. Очень редко: артериальная гипотензия, ортостатическая гипотензия с обморочными состояниями или недомоганием, или лабильным АД.
Аллергические реакции. Препарат содержит краситель кошениль красная А (Е 124), который может вызывать аллергические реакции.
Сообщалось о случаях возникновения демонстративных проявлений патологической азартности, повышения либидо и гиперсексуальности у пациентов с болезнью Паркинсона, которые принимают агонисты допамина, включая препараты с действующим веществом пирибедил (в высоких дозах). Обычно эти проявления были обратимыми и исчезали после снижения дозы или прекращения лечения.

ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ:

существуют данные относительно возникновения сонливости и эпизодов внезапного засыпания во время применения пирибедила, особенно у пациентов с болезнью Паркинсона. Случаи внезапного засыпания в дневное время, иногда без предчувствия или симптомов-предвестников, отмечали крайне редко. Пациентам, у которых были эпизоды сонливости и/или эпизоды внезапного засыпания, необходимо воздержаться от управления транспортными средствами и работы с другими механизмами. Более того, необходимо рассмотреть целесообразность снижения дозы или отмены терапии.
Существуют данные относительно возникновения патологической азартности, повышения либидо и гиперсексуальности у пациентов с болезнью Паркинсона, которые применяли агонисты допамина, в частности пирибедил.
В связи с наличием сахарозы данное лекарственное средство не рекомендуется применять при непереносимости фруктозы, нарушении всасывания глюкозы или галактозы, дефиците сахаразы-изомальтазы.
Период беременности и кормления грудью. В связи с отсутствием достаточного количества данных применение препарата не рекомендуется в период беременности и кормления грудью.
Дети. Препарат не применяют у детей.
Способность влиять на скорость реакции при управлении транспортными средствами и работе с другими механизмами. Пациентов, у которых при применении пирибедила отмечали сонливость и/или эпизоды внезапного засыпания, необходимо проинформировать относительно воздержания от управления транспортными средствами или других видов деятельности (при которых нарушение внимания может быть сопряжено для них или окружающих с риском опасных травм или летального исхода, например, при управлении механизмами), пока вышеупомянутые симптомы не исчезнут.

ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ:

противопоказано одновременное применение с нейролептиками (за исключением клозапина).
Реципрокный антагонизм между допаминергическими противопаркинсоническими лекарственными средствами и нейролептиками.
Пациентов с экстрапирамидным синдромом, вызванным нейролептиками, необходимо лечить антихолинергическими препаратами, но не допаминергическими противопаркинсоническими лекарственными средствами (допаминергические рецепторы блокируются нейролептиками).
Агонисты допаминергических рецепторов могут вызывать или усиливать психотические нарушения. При необходимости терапии нейролептиками пациентов с болезнью Паркинсона, которые принимают агонисты допамина, дозу последних необходимо постепенно снижать до полной отмены (резкая отмена допаминергических средств приводит к риску развития злокачественного нейролептического синдрома).
Относительно нейролептических противорвотных средств: следует применять противорвотные средства без экстрапирамидных эффектов.

ПЕРЕДОЗИРОВКА:

учитывая то, что пирибедил в очень высокой дозе вызывает рвоту, его передозировка при пероральном приеме маловероятна. Однако при превышении рекомендуемых доз могут отмечать следующие признаки и симптомы передозировки:

• нестабильное АД (артериальная гипер- или гипотензия);
• симптомы со стороны ЖКТ (тошнота, рвота).

Эти симптомы исчезают при отмене препарата и при симптоматической терапии.

УСЛОВИЯ ХРАНЕНИЯ:

не требует особых условий хранения.