Пурегон - инструкция по применению

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ПУРЕГОН

(PUREGON)

Склад:

діюча речовина: фолітропін бета (follitropin beta);

1 флакон містить фолітропіну бета (рекомбінантного) 50 МО або 100 МО;

допоміжні речовини: сахароза, натрію цитрат 2-водний, L-метіонін, полісорбат 20, кислота хлористоводнева або натрію гідроксид, вода для ін’єкцій.

Лікарська форма.

Розчин для ін’єкцій для внутрішньом’язового та підшкірного введення.

Фармакотерапевтична група.

Гонадотропіни та інші стимулятори овуляції. Фолітропін бета. Код АТС G03G A06.

Клінічні характеристики.

Показання.

У жінок – лікування жіночого безпліддя у таких клінічних випадках:

– ановуляція (включаючи синдром полікістозних яєчників (СПКЯ) у жінок, у яких лікування кломіфен-цитратом неефективне;

– для контролю гіперстимуляції яєчників при індукції множинного розвитку фолікулів під час проведення методик допоміжної репродукції (наприклад, у методиках екстракорпорального запліднення/перенесення ембріонів (ЕКЗ/ПE), ін’єкцій сперматозоїдів у маткові труби (ВМІ) та інтрацитоплазматичної ін’єкції сперматозоїдів (ІКСІ).

У чоловіків – недостатній сперматогенез внаслідок гіпогонадотропного гіпогонадизму.

Протипоказання.

Пухлини яєчників, молочної залози, матки, яєчок, гіпофіза або гіпоталамуса. Вагітність і період годування груддю. Вагінальні кровотечі не встановленої етіології.   Гіпер чутливість до будь-якого з компонентів Пурегону. Первинна недостатність яєчників.

Кісти яєчників або збільшення яєчників, не пов’язане із синдромом полікістозних яєчників (СПКЯ). Порушення анатомії статевих органів, несумісне з вагітністю.   Фіброма матки, несумісна з вагітністю. Первинна недостатність яєчок.

Спосіб застосування та дози.

Лікування Пурегоном повинно розпочинатися під наглядом лікаря, який має досвід у лікуванні безпліддя.

При використанні шприца необхідно враховувати, що вводиться на 18 % менше фолікулостимулюючого гормону (ФСГ), ніж при використанні ручки-інжектора. Це слід враховувати при переході від шприца на ручку-інжектор, і навпаки, в одному циклі лікування. Корекція дози особливо необхідна при переході від шприца   на ручку, щоб уникнути неприпустимого завищення дози введення.

Дозування для   жінок

Дозу підбирають індивідуально, залежно від реакції яєчників. Для цього проводять УЗД і визначають рівень ест радіолу в плазмі крові.

Для досягнення ефекту лікування необхідне проведення максимум 3 курсів лікування при обох показаннях. Досвід проведення штучного запліднення свідчить про те, що протягом перших 4 курсів лікування існує найбільша ймовірність завагітніти і в подальшому поступово знижується.

Ановуляція

Рекомендується   послідовна схема лікування. Звичайно вона починається зі щоденного введення 50 МО Пурегону, яке проводять протягом 7 днів. За відсутності відповіді яєчників щоденну дозу поступово збільшують, доки не буде досягнуто росту фолікулів або підвищення рівня ест радіолу, що свідчить про достатню реакцію яєчників. Оптимальним вважається щоденне збільшення концентрації ест радіолу в плазмі крові на 40 - 100 %.

Отриману таким чином дозу підтримують до досягнення стану пре овуляції. Стан пре овуляції визначається як наявність домінантного фолікула діаметром 18 мм (за даними УЗД) та/або концентрації ест радіолу в плазмі крові 300 - 900 пікограм/мл (1000 - 3000 пмоль/л). Звичайно для досягнення цього стану потрібно 7 - 14 днів лікування. Після цього введення Пурегону припиняють та індукують овуляцію введенням людського хор іонічного гонадотропіну (лХГ). Якщо кількість фолікулів, які відповідають, занадто велика або концентрація ест радіолу збільшується дуже швидко, тобто більше ніж у 2 рази за добу протягом 2 - 3 наступних днів, то щоденну дозу слід зменшити. Оскільки кожен фолікул діаметром понад 14 мм найбільш придатний   до   запліднення   за   наявності   декількох преовулянтних фолікулів діаметром більше 14 мм існує висока ймовірність багатоплідної вагітності. У цьому разі лХГ не вводять і вживають заходів щодо попередження багатоплідної вагітності.

Контроль гіперстимуляції яєчників під час проведення методик допоміжної репродукції.

Застосовують різні схеми стимуляції. Протягом щонайменше 4 перших днів рекомендується вводити 100 - 225 МО препарату. Після цього дозу можна підбирати індивідуально, виходячи з реакції яєчників. У клінічних дослідженнях було показано, що звичайно буває достатнім застосування підтримуючої дози 75 - 375 МО протягом 6 - 12 днів, але у деяких випадках може знадобитися і більш тривале лікування.

Пурегон можна застосовувати як ізольовано, так і в комбінації з агоністом або антагоністом гонадотропін-релізинг гормона (ГнРГ) для запобігання передчасному формуванню жовтого тіла. При застосуванні агоніста ГнРГ можуть знадобитися більш високі дози Пурегону для досягнення відповідного росту фолікулів.

Реакцію яєчників контролюють шляхом УЗД і визначення концентрації ест радіолу в плазмі крові. За наявності не менше 3-х фолікулів діаметром 16 - 20 мм (за даними УЗД) і позитивної реакції яєчників (концентрації ест радіолу в плазмі крові – 300 - 400 пкг/мл (1000 - 1300 пмоль/л) на кожний фолікул діаметром більше 18 мм), індукують кінцеву фазу дозрівання фолікула шляхом введення лХГ. Через 34 - 35 год проводять аспірацію яйцеклітин.

Дозування для чоловіків

Пурегон слід призначати у дозуванні 450 МО на тиждень, бажано загальну тижневу дозу розділити на 3 дози по 150 МО, які вводять одночасно з лХГ.   Лікування слід продовжувати щонайменше протягом 3 - 4 місяців, саме в цей період очікується покращання сперматогенезу. У разі відсутності зрушень комбіноване лікування можна продовжити; клінічний досвід свідчить, що для відновлення сперматогенезу період лікування повинен становити 18 місяців або довше.

Спосіб застосування

Для запобігання болісним відчуттям при виконанні ін’єкції і для зведення до мінімуму витікання з місця ін’єкції розчин Пурегону слід вводити повільно внутрішньом’язово або   підшкірно. Необхідно чергувати ділянки підшкірного введення, щоб запобігти розвитку жирової атрофії.

Підшкірне введення Пурегону може бути виконано пацієнткою або членом родини при наданні відповідних інструкцій лікарем. Самостійно застосовувати Пурегон можуть лише відповідно підготовлені пацієнтки, проте, під контролем спеціаліста.

Інструкція з   введення препарату

Розчин не можна застосовувати, якщо в ньому містяться чужорідні частинки або якщо він непрозорий. Вміст флакона необхідно використати одразу після проколювання гумової пробки голкою. Залишки розчину після ін’єкції слід вилити.

Крок 1 – підготування шприца.

Для введення Пурегону слід використовувати стерильні одноразові шприці і голки. Об’єм шприца має бути   невеликим,   щоб можна було   з більшою точністю набрати необхідну дозу.

Не застосовуйте розчин, якщо в ньому містяться чужорідні частинки або якщо він непрозорий. Спочатку зніміть з флакона кришку. З’єднайте шприц із голкою і проткніть голкою гумову пробку   флакона. Наберіть розчин у шприц і замініть цю голку на голку для ін’єкцій. Тримаючи   шприц   голкою догори, обережно   постукайте по ньому, щоб підняти бульбашки повітря. Потім натисніть   на поршень до виходу з голки всіх бульбашок повітря і переконайтесь, що в шприці залишився тільки розчин Пурегону. У разі необхідності поршень можна просунути далі, щоб точно встановити об'єм розчину для введення.

Крок 2 –   місце введення.

Найкращим місцем для підшкірної ін’єкції є частина живота навколо пупка, де шкіра не натягнута   і є прошарок жирової тканини. При проведенні кожної наступної ін’єкції необхідно дещо   змінювати місце введення. Препарат можна вводити і в інші місця. Лікар або медсестра повинні поінформувати пацієнта, в яке місце краще робити ін’єкцію.

Крок 3 –   підготовка області введення.

Навіть незначне подразнення (легке потирання або пощипування) ділянки шкіри, вибраної для ін’єкції, стимулює нервові закінчення та знижує неприємні відчуття при введенні голки. Руки слід вимити, а місце ін’єкції – протерти дезінфікуючим розчином (наприклад, 0,5% хлоргексидином) для видалення поверхневих бактерій. Дезінфікуючий розчин слід нанести на ділянку діаметром близько 5 см навколо місця майбутнього уколу і   залишити на шкірі для висихання принаймні 1 хв.

Крок 4 –   введення голки.

Трохи відтягнути шкіру, сформувавши складку шкіри в   ділянці введення голки. Іншою рукою вставити голку в шар шкіри під кутом 90 градусів.

Крок 5 –   перевірка правильного положення голки.

Якщо голку ввести правильно, поршень шприца буде дуже важко витягти назад. Якщо при відтягуванні поршня у шприці з’явилася кров, це свідчить про те, що   кінець голки потрапив у судину. Якщо це трапилось, виймають голку зі шприцом і притискають до цього місця   тампон із дезінфікуючим засобом; виділення крові з місця уколу припиниться   через 1 - 2 хв. Розчин у шприці не можна застосовувати для наступного введення, його необхідно вилити. Потім взяти нову голку і шприц, новий флакон Перегону і повторити всю процедуру, починаючи з першого кроку.

Крок 6 – введення розчину.

Щоб правильно ввести розчин і не спричинити пошкодження тканин шкіри необхідно натискати на поршень повільно і з однаковим зусиллям.

Крок 7 – видалення зі шкіри шприца з голкою.

Швидко витягти голку зі шприцом і притиснути до місця ін’єкції тампон з дезінфікуючим розчином.   Легкий масаж місця введення з незначним надавлюванням допоможе рівномірно розподілитися розчину Пурегону та запобігти неприємним відчуттям.

Побічні реакції.

Застосування препарату Пурегон може супроводжуватися розвитком місцевих реакцій: гематоми, болю, почервоніння, набряку, свербежу – більшість з них слабко виражені. У поодиноких випадках спостерігалися генералізовані алергічні реакції у вигляді еритеми і висипу.

Також можуть відзначатися:

у жінок: у клінічних дослідженнях препарату гіперстимуляція яєчників спостерігалася у 3% випадків. Клінічними симптомами помірної гіперстимуляції яєчників є біль у животі, нудота, діарея, збільшення яєчників за рахунок кіст яєчників. У поодиноких випадках спостерігався виражений синдром гіперстимуляції яєчників, який може загрожувати життю. Він характеризується наявністю великих кіст яєчників (з ризиком розриву), асцитом, гідротораксом і збільшеннями маси тіла за рахунок затримки рідини в організмі. У поодиноких випадках синдром гіперстимуляції яєчників може супроводжуватися розвитком венозної або артеріальної тромбоемболії.

Підвищена ймовірність розвитку багатоплідної і позаматкової вагітності.

При лікуванні Пурегоном у комбінації з хор іонічним гонадотропіном у поодиноких випадках можливий розвиток тромбоемболії.

У чоловіків: у деяких випадках при лікуванні Пурегоном разом із хор іонічним гонадотропіном відзначався розвиток гінекомастії та акне. Ці побічні ефекти відзначені також при лікуванні хор іонічним гонадотропіном.

Передозування.

Дані про гостру токсичність Пурегону відсутні. Але занадто висока доза ФСГ може призвести до гіперстимуляції яєчників. У цьому разі необхідно негайно припинити введення Пурегону і провести, за необхідності, симптоматичне лікування.

Особливості застосування.

Перед початком лікування слід виключити наявність ендокринних захворювань, які не належать до статевих залоз (наприклад, захворювань щитовидної залози, надниркових залоз або гіпофіза). Після індукції овуляції за допомогою гонадотропних препаратів підвищений ризик розвитку багатоплідної вагітності. Відповідно підібрана доза ФСГ повинна попереджувати множинний розвиток фолікулів. Багатоплідна вагітність, особливо на пізніх строках, підвищує ризик ускладнень у пологовому та перинатальному періодах. Тому необхідно попереджувати батьків про потенційний ризик багатоплідної вагітності/пологів перед початком лікування. Першу ін’єкцію Пурегону слід проводити тільки під наглядом лікаря. Оскільки у жінок, яким проводять штучне запліднення, часто виявляються аномалії маткових труб, у них підвищений ризик розвитку позаматкової вагітності. Тому дуже важливе раннє УЗД підтвердження внутрішньо маткового розташування плода. У жінок, яким проводять штучне запліднення, ризик розвитку переривання вагітності вищий, ніж при природному зачатті. Частота виникнення вроджених аномалій розвитку після проведення програм допоміжних репродуктивних технологій (ДРТ) дещо вища, ніж при неплановому зачатті, що пояснюється різницею у характеристиках батьків (вік матері, характеристики сперми), а також незначним підвищенням ймовірності ризику багатоплідної вагітності при проведенні ДРТ. Проте немає даних, що застосування гонадотропінів під час проведення ДРТ пов’язано з підвищенням ризику вроджених вад розвитку.

Синдром гіперстимуляції яєчників (СГСЯ).

До початку лікування і регулярно у процесі лікування слід проводити УЗД розвитку фолікулів і визначати рівень ест радіолу в плазмі крові. Крім можливості розвитку великої кількості фолікулів, може спостерігатися дуже швидке зростання концентрації ест радіолу (тобто більше ніж у 2 рази за добу протягом 2 - 3 наступних днів), яка може досягнути найвищих значень. Діагноз гіперстимуляції яєчників може бути підтверджений УЗД. У жінок із загальними факторами ризику розвитку тромбозу, такими як особистий або сімейний анамнез, ожиріння високого ступеня (індекс маси тіла > 30 кг/м²), або з   тромбофілією може бути підвищений ризик розвитку венозної або артеріальної тромбоемболії при лікуванні гонадотропінами, навіть без розвитку синдрому гіперстимуляції яєчників. У таких випадках слід зважити переваги штучного запліднення з ризиком. Пурегон може містити залишкову кількість стрептоміцину та/або неоміцину. Ці антибіотики можуть стати причиною розвитку гіпер чутливості. Підвищений рівень ендогенного ФСГ у чоловіків є ознакою первинної недостатності функції яєчок. У таких пацієнтів лікування цим препаратом не ефективне.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або роботі з іншими механізмами.

Не впливає.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Одночасне застосування Пурегону і кломіфен-цитрату може посилити реакцію яєчників.

Після проведення десенситизації гіпофіза за допомогою аналогів гонадотропіну релізинг-гормона, для досягнення достатньої реакції яєчників може знадобитися більш висока доза Пурегону.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Пурегон містить рекомбінантний фолікулостимулюючий гормон (ФСГ). Його отримують за допомогою технології рекомбінантної ДНК, використовуючи культуру клітин яєчників китайського хом’яка, в які вбудовані субодиниці гена людського ФСГ. Первинна амін окислотна послідовність рекомбінантної ДНК ідентична натуральному людському ФСГ. При цьому існують невеликі різниці у структурі вуглеводневого ланцюга.

ФСГ необхідний для забезпечення нормального росту і дозрівання фолікулів і для синтезу статевих стероїдних гормонів. Рівень ФСГ у жінок є фактором, який визначає початок і тривалість розвитку фолікулів і, отже, визначає кількість дозріваючих фолікулів, а також час їх дозрівання. Таким чином, Пурегон може застосовуватися для стимуляції розвитку фолікулів і синтезу стероїдів при деяких порушеннях функцій яєчників. Крім того, Пурегон може використовуватися для індукції множинного розвитку фолікулів при проведенні штучного запліднення (наприклад, у методиках екстракорпорального запліднення/пересаджування ембріона (ЕКЗ/ПE), ін’єкції сперматозоїдів у маткові труби (ВМІ) та інтрацитоплазматичної ін’єкції сперматозоїдів (ІКСІ). Після лікування Пурегоном звичайно вводять людський хор іонічний гонадотропін (лХГ) для стимуляції останньої фази розвитку фолікулів, продовження мейозу та розриву фолікулів.

При порівнянні Пурегону та сечового ФСГ у клінічних дослідженнях було показано, що при лікуванні Пурегоном для досягнення преовуляторного стану потрібна менша загальна доза та коротший термін лікування. Тому вважається більш підходящим введення нижчої дози Пурегону, ніж при використанні сечового ФСГ. Це має значення не тільки для оптимізації розвитку фолікулів, але й для зниження ризику небажаної гіперстимуляції яєчників.

При недостатності ФСГ у чоловіків Пурегон слід застосовувати разом із людським хор іонічним гонадотропіном (лХГ) не менше 4-х місяців для підвищення сперматогенезу.

Фармакокінетика. Після підшкірного введення Пурегону максимальна концентрація ФСГ у плазмі крові досягається приблизно через 12 год. Завдяки поступовому виділенню препарату із ділянки ін’єкції і тривалому періоду напів виведення (від 12 до 70 год, у середньому – 40 год) рівень ФСГ залишається підвищеним протягом 24 - 48 год, у зв’язку з чим повторне введення тієї ж самої дози ФСГ призводить до подальшого збільшення концентрації ФСГ у 1,5 - 2 рази порівняно з першим введенням. Це дозволяє досягнути терапевтичної концентрації ФСГ у крові. Фармакокінетичні показники після внутрішньом’язового і підшкірного введення Пурегону суттєво не відрізняються. За цих шляхів введення бідоступність препарату становить приблизно 77%. Рекомбінантний ФСГ біохімічно подібний до ФСГ із сечі людини і так само розподіляється, метаболізується і виводиться з організму.

Фармацевтичні характеристики:

основні фізико-хімічні властивості: прозорий, безбарвний розчин.

Несумісність.

За відсутності досліджень несумісності, цей препарат не повинен застосовуватися разом із будь-яким іншим   лікарським засобом.

Термін придатності.

3 роки.

Умови зберігання.

Зберігати в недоступному для дітей, захищеному від світла місці при температурі 2 - 8 °С. Не заморожувати.

Упаковка.

Розчин по 50 МО або 100 МО у скляних флаконах; у картонній пачці по 1, 5 або 10 флаконів.

Категорія відпуску.

За рецептом.

Виробник.

Н. В. Органон, Нідерланди.

Органонон (Ірландія) Лтд., Ірландія.

Веттер Фарма-Фертирунг ГмбХ і Ко КГ, Німеччина.        

Місцезнаходження.

5349 АВ Осс, Клоостерштраат 6,   Нідерланди.

Kloosterstraat 6, 5349 AB Оss, the Netherlands.

СОСТАВ И ФОРМА ВЫПУСКА:

р-р д/ин. 100 МЕ/0,5 мл фл. 0,5 мл, № 1, № 5, № 10

Прочие ингредиенты: сахароза, натрия цитрат двухводный, l-метионин, полисорбат 20, кислота хлористоводородная или натрия гидроксид, вода для инъекций.

№  UA/5023/01/03 от 30.08.2011 до 30.08.2016

ФАРМАКОЛОГИЧЕСКИЕ СВОЙСТВА:

Фармакодинамика. Пурегон содержит рекомбинантный фолликулостимулирующий гормон (ФСГ). Фоллитропин бета — рекомбинантный ФСГ, получаемый методом генной инженерии в культуре клеток яичников китайского хомяка, в которые встроены субъединицы гена человеческого ФСГ. Первичная аминокислотная последовательность рекомбинантной ДНК идентична таковой натурального человеческого ФСГ. При этом существуют небольшие различия в структуре углеводной цепи.
ФСГ необходим для нормального роста и созревания фолликулов, а также для синтеза стероидных половых гормонов. Уровень ФСГ в организме женщин является фактором, определяющим начало и продолжительность развития фолликулов яичников и, соответственно, количество созревающих фолликулов и время их созревания. Таким образом, Пурегон можно применять для стимуляции развития фолликулов и синтеза стероидов при некоторых нарушениях функций яичников. Кроме того, Пурегон можно использовать для индукции множественного развития фолликулов при проведении искусственного оплодотворения (например в методиках экстракорпорального оплодотворения/пересадке эмбриона в полость матки (ЭКО/ПЭ), при переносе гамет (сперматозоидов) в маточные трубы (ГИФТ) или интрацитоплазматической инъекции сперматозоидов (ИКСИ)). После лечения Пурегоном обычно вводят человеческий хорионический гонадотропин (чХГ) для стимуляции последней фазы созревания фолликулов, продолжения мейоза и разрыва фолликулов.
При сравнении Пурегона и мочевого ФСГ в клинических исследованиях установлено, что при применении Пурегона преовуляторная стадия развития фолликулов достигается при более коротком курсе лечения и более низкой суммарной дозе гормона по сравнению с терапией ФСГ, получаемым из мочи женщин. Это позволяет не только оптимизировать процесс развития фолликулов, но и снизить риск нежелательной гиперстимуляции яичников.
Фармакокинетика. После п/к введения Пурегона C_max ФСГ в плазме крови достигается в течение 12 ч. Благодаря постепенному всасыванию Пурегона из места инъекции и длительному T_½ — 12–70 ч (в среднем 40 ч) уровень ФСГ остается повышенным в течение 24–48 ч, в связи с чем повторное введение той же дозы ФСГ приводит к дальнейшему повышению концентрации ФСГ в 1,5–2 раза по сравнению с первым введением. Это дает возможность достичь терапевтической концентрации ФСГ в крови.
Фармакокинетические параметры при в/м и п/к введении препарата практически одинаковы, биодоступность в обоих случаях составляет около 77%. Рекомбинантный ФСГ биохимически сходен с ФСГ, получаемым из мочи человека, поэтому он характеризуется аналогичным профилем распределения, метаболизма и выведения из организма.

ПОКАЗАНИЯ:

женщины — лечение бесплодия в таких клинических случаях:

• ановуляция (включая синдром поликистозных яичников (СПКЯ) при неэффективности терапии кломифенцитратом);
• для контроля гиперстимуляции яичников при индукции множественного развития фолликулов при проведении методик вспомогательной репродукции (например в методиках экстракорпорального оплодотворения/переноса эмбрионов (ЭКО/ПЭ), инъекций сперматозоидов в маточные трубы (ВМИ) и интрацитоплазматической инъекции сперматозоидов (ИКСИ);

мужчины — недостаточность сперматогенеза вследствие гипогонадотропного гипогонадизма.

ПРИМЕНЕНИЕ:

лечение Пурегоном необходимо проводить под наблюдением врача, имеющего опыт лечения бесплодия.
При использовании шприца следует учитывать, что вводится на 18% меньше ФСГ, чем при использовании ручки-инжектора. Это следует учитывать при переходе от шприца на ручку-инжектор и наоборот в одном цикле лечения. Коррекция дозы особенно необходима при переходе от шприца на ручку-инжектор, чтобы избежать недопустимого завышения дозы введения.
Дозировка для женщин. Дозу подбирают индивидуально в зависимости от реакции яичников. Для этого проводят УЗИ и определяют уровень эстрадиола в плазме крови.
Клинический опыт применения Пурегона основывается на необходимости проведения максимум 3 курсов лечения для достижения лечебного эффекта. Опыт применения технологий по искусственному оплодотворению свидетельствует о том, что степень вероятности успешного лечения остается постоянной в течение первых 4 курсов терапии и затем постепенно снижается.
Ановуляция. Рекомендуется последовательная схема лечения. Обычно начинают с ежедневного введения 50 МЕ Пурегона в течение 7 дней. При отсутствии реакции яичников на лечение ежедневную дозу постепенно повышают до тех пор, пока не будет достигнут рост фолликулов или уровень эстрадиола, свидетельствующий о достаточной реакции со стороны яичников. Оптимальным считают ежедневное повышение концентрации эстрадиола в плазме крови на 40–100%.
Установленную таким образом дозу поддерживают до достижения состояния преовуляции. Состояние преовуляции определяется наличием доминантного фолликула диаметром 18 мм (по данным УЗИ) и/или концентрации эстрадиола в плазме крови около 300–900 пг/мл (1000–3000 пмоль/л). Обычно такое состояние достигается через 7–14 дней после начала лечения. После этого введение Пурегона отменяют и индуцируют овуляцию путем введения чХГ. Если количество прореагировавших на лечение фолликулов слишком большое или концентрация эстрадиола повышается очень быстро, то есть на протяжении 2–3 дней подряд более чем в 2 раза в течение суток, то ежедневную дозу следует снизить. Поскольку фолликулы диаметром >14 мм способны к оплодотворению, то при наличии нескольких таких фолликулов существует высокая вероятность многоплодной беременности. В этом случае чХГ не вводят и принимают меры относительно предупреждения многоплодной беременности.
Индукция гиперовуляции при проведении искусственного оплодотворения. Применяют разные схемы стимуляции. В течение не менее 4 первых дней препарат рекомендуется вводить в дозе 100–225 МЕ. После этого дозу можно устанавливать индивидуально, исходя из реакции яичников. В клинических исследованиях выявлено, что обычно достаточно введения поддерживающей дозы 75–375 МЕ в течение 6–12 дней, но в некоторых случаях может потребоваться и более длительное лечение.
Пурегон можно применять как в виде монотерапии, так и в комбинации с агонистом или антагонистом гонадотропин-рилизинг гормона (ГнРГ) для предупреждения преждевременного образования желтого тела. При применении агониста ГнРГ может потребоваться введение Пурегона в более высоких дозах для достижения необходимого роста фолликулов.
Реакцию яичников контролируют посредством УЗИ и определения концентрации эстрадиола в плазме крови. При наличии не менее 3 фолликулов диаметром 16–20 мм (по данным УЗИ) и хорошей реакции яичников (концентрации эстрадиола в плазме крови 300–400 пг/мл (1000–1300 пмоль/л) на каждый фолликул диаметром >18 мм), индуцируют конечную фазу созревания фолликула с помощью введения чХГ. Через 34–35 ч проводят аспирацию яйцеклеток.
Дозирование для мужчин. Пурегон следует применять в дозе 450 МЕ/нед, разделив ее на 3 введения по 150 МЕ, лечение проводить в комбинации с чХГ. Улучшение сперматогенеза отмечают не ранее чем через 3–4 мес после начала лечения. Для оценки эффективности лечения через 4–6 мес после начала лечения рекомендуется провести анализ спермы. При отсутствии положительного эффекта комбинированную терапию можно продолжить; клинический опыт свидетельствует, что для восстановления сперматогенеза период лечения должен составлять ≥18 мес.
Способ применения. Для предотвращения болезненных ощущений при выполнении инъекции и для сведения к минимуму вытекания с места инъекции р-р Пурегона следует вводить медленно п/к. Необходимо чередовать участки п/к введения, чтобы предотвратить развитие жировой атрофии.
П/к введение Пурегона может быть выполнено пациенткой или членом семьи после соответствующих инструкций врача. Самостоятельно применять Пурегон могут под контролем специалиста только соответственно подготовленные пациенты.
Инструкция по введению препарата
Р-р не применяют, если в нем содержатся инородные частицы или если он непрозрачный. Содержимое флакона необходимо использовать сразу после прокалывания резиновой пробки иглой. Остатки р-ра после инъекции следует вылить.
Шаг 1 — подготовка шприца.
Для введения Пурегона следует использовать стерильные одноразовые шприцы и иглы. Объем шприца должен быть небольшим, чтобы можно было с большей точностью набрать необходимую дозу.
Не применять р-р, если в нем содержатся инородные частицы или если он непрозрачный. Сначала снять с флакона крышку. Соединить шприц с иглой и проткнуть иглой резиновую пробку флакона. Набрать р-р в шприц и заменить эту иглу иглой для инъекций. Держа шприц иглой вверх, удалить пузырьки воздуха и убедиться, что в шприце остался только р-р Пурегона. При необходимости поршень можно продвинуть дальше, чтобы точно установить объем р-ра для введения.
Шаг 2 — место введения.
Лучшим местом для п/к инъекции является часть живота вокруг пупка, где кожа не натянута и есть прослойка жировой ткани. При проведении каждой следующей инъекции необходимо менять место введения. Препарат можно вводить и в другие места. Врач или медсестра должны проинформировать пациента, в какое место лучше делать инъекцию.
Шаг 3 — подготовка места введения.
Даже незначительное раздражение (легкое потирание или массаж) участка кожи, выбранного для инъекции, стимулирует нервные окончания и снижает неприятные ощущения при введении иглы. Руки следует вымыть, а место инъекции — протереть дезинфицирующим р-ром. Дезинфицирующий р-р следует нанести на участок диаметром около 5 см вокруг места введения и оставить на коже для высыхания минимум 1 мин.
Шаг 4 — введение иглы.
Немного оттянуть кожу, сформировав складку кожи в месте введения иглы. Другой рукой ввести иглу в слой кожи под углом 90°.
Шаг 5 — проверка правильного положения иглы.
Если иглу ввести правильно, поршень шприца будет очень трудно вытянуть обратно. Если при оттягивании поршня в шприце появилась кровь, это свидетельствует о том, что игла попала в сосуд. Если это произошло, вынуть иглу со шприцем и прижать к этому месту тампон с дезинфицирующим р-ром; выделение крови в месте прокола прекратится через 1–2 мин. Р-р в шприце нельзя применять для последующего введения, его необходимо вылить. Следует взять новую иглу и шприц, новый флакон Пурегона и повторить всю процедуру, начиная с первого шага.
Шаг 6 — введение р-ра.
При введении необходимо нажимать на поршень медленно и с одинаковым усилием, для предупреждения повреждения тканей кожи.
Шаг 7 — извлечение из кожи шприца с иглой.
Быстро извлечь иглу со шприцем и прижать к месту инъекции тампон с дезинфицирующим р-ром. Легкий массаж места введения с незначительным надавливанием способствует равномерному распределению р-ра Пурегона и предупреждению появления неприятных ощущений.

ПРОТИВОПОКАЗАНИЯ:

для мужчин и женщин:

• повышенная чувствительность к любому из компонентов препарата;
• опухоли яичников, молочной железы, матки, яичек, гипофиза или гипоталамуса;
• первичная недостаточность половых желез.

Дополнительно для женщин:

• период беременности;
• вагинальные кровотечения неустановленной этиологии;
• кисты яичников или увеличение яичников, не связанное с синдромом поликистозных яичников (СПКЯ);
• нарушения анатомии репродуктивных органов, несовместимые с беременностью;
• фиброма матки, несовместимая с беременностью.

ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ:

применение препарата Пурегон может сопровождаться развитием местных реакций в месте инъекции. Нечасто отмечали генерализованные аллергические реакции.
Также у женщин: во время клинических исследований препарата гиперстимуляцию яичников отмечали в 3% случаев. Клиническими симптомами умеренной гиперстимуляции яичников являются боль в области таза и/или застойные явления, боль в животе и/или вздутие живота, симптомы со стороны молочных желез и увеличение яичников.
В таблице ниже приведены побочные реакции согласно системам органов и частоте наблюдения.

¹Симптомы со стороны молочных желез: нагрубание, боль и/или боль в сосках.
²Реакции в месте инъекций: гематома, боль, гиперемия, отек и зуд.
³ Генерализованные реакции повышенной чувствительности: эритема, крапивница, сыпь и зуд.
Кроме того, сообщалось об эктопической беременности, выкидышах и многоплодной беременности.
При лечении препаратом Пурегон в комбинации с хорионическим гонадотропином редко возможно развитие тромбоэмболии.
У мужчин:
в таблице приведены побочные реакции согласно системам органов и частоте наблюдения:

ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ:

препарат может содержать остаточные количества стрептомицина и/или неомицина. Эти антибиотики могут вызывать реакции повышенной чувствительности у пациентов. Перед началом лечения следует исключить наличие эндокринных заболеваний, которые не относятся к заболеваниям половых желез (например заболеваний щитовидной железы, надпочечников или гипофиза).
После индукции овуляции с помощью гонадотропных препаратов повышен риск развития многоплодной беременности. Соответственно подобранная доза ФСГ должна предупреждать множественное развитие фолликулов. Многоплодная беременность, особенно на поздних сроках, повышает риск осложнений в период родов и перинатальный период. Поэтому необходимо предупреждать пациентов о потенциальном риске многоплодной беременности до начала лечения.
После лечения фолитропином бета и другими гонадотропинами сообщалось о перекручивании яичника. Это может быть связано с другими факторами риска, такими как синдром гиперстимуляции яичников, период беременности, предыдущие хирургические вмешательства в брюшной полости, случаи перекручивания яичника в анамнезе, кисты яичников или их наличие в анамнезе и поликистоз яичников. Повреждение яичника вследствие ишемии может быть снижено при раннем диагностировании и скорейшем востановлении анатомического положения яичника.
У женщин, которым проводят искусственное оплодотворение, часто выявляют аномалии маточных труб, у них существует повышенный риск развития внематочной беременности. Поэтому очень важно раннее УЗИ-подтверждение внутриматочного расположения плода. У женщин, применяющих методы вспомогательной репродукции, риск развития прерывания беременности выше, чем при естественном зачатии.
Частота возникновения врожденных аномалий развития после проведения программ вспомогательных репродуктивных технологий (ВРТ) несколько выше, чем при неплановом зачатии, что объясняется разницей в характеристиках родителей (возраст матери, характеристики спермы), а также незначительным повышением вероятности риска многоплодной беременности при проведении ВРТ. Однако нет данных, что применение гонадотропинов при проведении ВРТ связано с повышением риска врожденных пороков развития.
Синдром гиперстимуляции яичников: до начала и регулярно в процессе лечения следует проводить УЗИ для контроля развития фолликулов и определять уровень эстрадиола в плазме крови. Кроме вероятности развития большого количества фолликулов могут отмечать быстрое повышение концентрации эстрадиола (более чем в 2 раза в течение суток на протяжении 2–3 дней подряд), который может достигнуть максимальных значений. Диагноз гиперстимуляции яичников может быть подтвержден УЗИ.
У женщин с общими факторами риска развития тромбоза (личный или семейный анамнез, ожирение высокой степени при индексе массы тела >30 кг/м²) или с тромбофилией повышен риск развития венозной или артериальной тромбоэмболии при лечении гонадотропинами, даже без развития синдрома гиперстимуляции яичников. Поэтому у таких женщин следует рассмотреть преимущества искусственного оплодотворения с сопутствующим ему риском. Следует учитывать также, что собственно беременность вызывает повышенный риск развития тромбоза. При повышенной чувствительности к стрептомицину или неомицину необходимо учитывать, что Пурегон может содержать остаточные количества этих антибиотиков, наличие которых может стать причиной развития гиперчувствительности.
У мужчин повышенный уровень эндогенного ФСГ свидетельствует о первичной гипофункции яичек. У таких пациентов лечение Пурегоном неэффективно.
Период беременности и кормления грудью
Беременность. Применение препарата в период беременности противопоказано.
В случае непреднамеренного применения во время беременности клинических данных недостаточно, чтобы исключить тератогенный эффект рекомбинантного ФСГ.
Кормления грудью. Нет никакой информации на основании клинического исследования или исследования на животных по проникновению фолитропина бета в грудное молоко. Маловероятно, что фолитропин бета проникает в грудное молоко из-за его высокой молекулярной массы. Если бы фолитропин бета проникал в женское молоко, он бы распадался в ЖКТ ребенка. Фолитропин бета может влиять на продуцирование молока.
Дети. Препарат применяют только у взрослых.
Не влияет на способность управлять автомобилем и работать с другими механизмами.

ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ:

одновременное применение Пурегона и кломифен-цитрата может усилить стимуляцию овуляции. После применения агонистов ГнРГ, для лечения может потребоваться назначение Пурегона в более высоких дозах.

ПЕРЕДОЗИРОВКА:

данные об острой передозировке Пурегона отсутствуют. Введение слишком высокой дозы ФСГ может привести к нежелательной гиперстимуляции яичников. В этом случае следует немедленно отменить введение Пурегона и при необходимости провести симптоматическое лечение.

УСЛОВИЯ ХРАНЕНИЯ:

в защищенном от света месте при температуре 2–8 °С. Не замораживать.