Рантопир - инструкция по применению

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

РАНТОПІР

(RANTOPIR)

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: topiramate; 2,3:4,5-Di-O-ізопропілі ден-b-D-фруктопіранози сульфамат;  

основні фізико-хімічні властивості: таблетки по 25 мг: білі, круглі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, з відбиттям “ТР 1” на одному боці;

таблетки по 100 мг: жовтого кольору, круглі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, з відбиттям “ТР 3” на одному боці;

таблетки по 200 мг: рожевого кольору, круглі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, з відбиттям “ТР 4” на одному боці;

склад: 1 таблетка, вкрита оболонкою, містить топірамату 25 мг або 100 мг, або 200 мг;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, лактози моногідрат, крохмаль преже латинізований, натрію крохмаль гліколят, магнію стеарат;

оболонка: таблетки по 25 мг – опадрай 12В 58956 білий; таблетки по 100 мг – опадрай 12В 52749 жовтий; таблетки по 200 мг – опадрай 12В 56662 коричневий.

Форма випуску. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Фармакотерапевтична група. Проти епілептичний засіб. Код АТС N03A X11.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Відноситься до класу сульфат заміщених моносахаридів. Проти епілептична активність препарату обумовлена рядом його властивостей. Топірамат знижує частоту виникнення потенціалів дії, характерних для нейрона в стані стійкої деполяризації, що свідчить про залежності блокуючої дії препарату на натрієві канали від стану нейрона. Топірамат потенціює активність ГАМК відносно деяких підтипів ГАМК-рецепторів (у тому числі ГАМК_A-рецепторів), а також модулює активність самих ГАМК_A-рецепторів, перешкоджає активації каінатом чутливості каінат/АМПК-рецепторів до глутамату, не впливає на активність N-метіл-D-аспартата відносно NMDA-рецепторів.  

Фармакокінетика. Після прийому препарату усередину топірамат швидко й ефективно абсорбується зі шлунково-кишкового тракту. Максимальні концентрації в плазмі крові досягаються приблизно через 1 - 2 год після прийому. Відносна біодоступність становить приблизно 80%. Прийом їжі істотно не впливає на біодоступність препарату. Фармакокінетика топірамата є лінійною, тобто концентрація препарату в плазмі підвищується пропорційно дозі. У пацієнтів з нормальною функцією нирок для досягнення стабільного стану необхідно приблизно 4 днів. Топірамат на 15 - 41% зв'язується з білками плазми крові людини при концентрації в крові від 0,5 до 250 мкг/мол. Фракція зв'язаного препарату зменшується при збільшенні його концентрації в крові. Топірамат не піддається екстенсивному метаболізму й елімінується, головним чином, у незміненому вигляді в сечі (приблизно 70% від введеної дози). У людини ідентифіковані 6 метаболітів топірамата, жоден з яких не становить більше ніж 5% від введеної дози. Ці метаболіти утворюються шляхом гідроксилювання, гідролізу й глюкуронізації. Є дані про повторне всмоктування топірамата в ниркових канальцях. Середній період напів виведення із плазми становить приблизно 21 год після одно- або багаторазового прийому препарату. У пацієнтів з порушеннями функції нирок плазмовий кліренс топірамату знижується. Кліренс топірамату у літніх хворих знижується залежно від ступеня порушення функції нирок.   У пацієнтів з помірно і сильно вираженими порушеннями функції печінки плазмовий кліренс знижується.

Показання для застосування. Моно терапія епілепсії у дорослих і дітей старше 10 років з парціальними або первинними генералізованими тоніко/клонічними нападами; як допоміжна терапія епілепсії у дорослих і дітей віком від 2 до 16 років з парціальними або первинними генералізованими тоніко/клонічними нападами; лікування пацієнтів 2-літнього віку і старше з епілептичними нападами; профілактика мігрені у дорослих.

Спосіб застосування та дози.

Моно терапія епілепсії.

Рекомендована   доза Рантопіру у вигляді моно терапії дорослих і дітей віком 10 років становить 400 мг на добу у 2 прийоми. Цієї дози варто досягати титруванням за наступною схемою:

Допоміжна терапія епілепсії.

Дорослі (17 років і більше) – лікування парціальних нападів, первинних генералізованих тонічних/клонічних нападів або синдрома Леннокса-Гасто.

Рекомендована добова доза таблеток Рантопіра у вигляді додаткового лікування дорослих з парціальними нападами становить 200 - 400 мг на добу в 2 прийоми і 400 мг на добу в 2 прийоми як додаткове лікування дорослих з первинними генералізованими тоніко/клонічними нападами. Починати лікування рекомендується з дози 25 - 50 мг на добу, а потім титрувати до ефективної дози зі збільшеннями по 25 - 50 мг на тиждень. Критерієм правильного підбору дози служить клінічний ефект. Добові дози, що перевищують 1 600 мг, не досліджувалися.

Діти (від 2 до 16 років) – лікування парціальних нападів, первинних генералізованих тоніко/клонічних нападів або синдрома Леннокса-Гасто.

Рекомендована добова доза таблеток Рантопіру як додаткового лікування у пацієнтів з парціальними нападами, первинними генералізованими тоніко/клонічними нападами або синдромом Леннокса-Гасто становить 5 - 9 мг/кг на добу у 2 прийоми. Титрування варто починати з дози 25 мг,   яку протягом першого тижня приймають 1 раз на добу на ніч. Потім дозу підвищують з 1 - 2-тижневими інтервалами збільшенями від 1 до 3 мг/кг на добу і приймають препарат 2 рази на добу до досягнення оптимального клінічного ефекту. Ступінь збільшення дози при титруванні в інтервалі від 1 до 3 мг/кг на добу вирішується тільки під суворим наглядом лікаря! Будь-яка зміна режиму лікування визначається лікарем! При титруванні дози варто керуватися клінічним результатом.

Профілактика мігрені.

Рекомендована добова доза таблеток Рантопіра для профілактики мігрені становить 100 мг на добу, що застосовується у 2 прийоми. Рекомендована швидкість титрування дози до 100 мг на добу для профілактики мігрені є такою:

Пацієнтам з порушеною функцією нирок (кліренс креатині ну менше 70 мол/хв/1,73 м²) рекомендується приймати половину звичайної дози. Таким пацієнтам потрібен більш тривалий період, щоб їхній стан стабілізувався. Корекція дози літнім пацієнтам без вираженого порушення функції нирок не проводиться. Оскільки топірамат виводиться із плазми при гемодіалізі, у дні його проведення варто призначати додаткову дозу препарату.

Побічна дія.

З боку центральної нервової системи і периферичної нервової системи: сонливість, втома, парестезії виникають найчастіше, особливо в період підбору дози. Також може спостерігатись розлади когнітивних функцій (наприклад, сплутаність свідомості, психомоторне уповільнення, труднощі з концентрацією уваги, порушення пам'яті, порушення мови, особливо – труднощі з підбором слів); психіатричні/поведінкові розлади (наприклад, депресія, тривожність або афективні розлади).

Інші: метаболічний ацидоз (рекомендується вимірювати вихідний рівень бікарбонату в сироватці й періодично повторювати виміри під час лікування топіраматом), утворення каменів у нирках, гостра міопія й закрито кутова глаукома, олігогідроз (зниження потовідділення) і гіпертермія, втрата маси тіла.

Протипоказання. Підвищена чутливість до будь-якого інгредієнта препарату.

Передозування.

Симптоми: судоми, сонливість, розлади мови, затуманений зір, диплопія, порушення процесу мислення, летаргія, порушена координація, ступор, гіпотензія, біль у животі, ажитація, запаморочення, депресія.

Лікування: промивання шлунка; за необхідності проводять симптоматичну терапію. Застосування активованого вугілля не рекомендовано, тому що в експериментах in vitro було показано, що активоване вугілля не адсорбує топірамат. Ефективним способом виведення топірамата з організму є гемодіаліз.

Особливості застосування. Відмінити препарат треба поступово, щоб звести до мінімуму можливість підвищення частоти нападів. Одночасне введення топірамату і вальпроєвої кислоти асоціювалося з гіперамонемією та енцефалопатією. Якщо у пацієнтів розвиваються непояснена летаргія, блювання або зміни в психічному статусі, варто запідозрити гіперамонемічну енцефалопатію і виміряти рівень аміаку. При застосуванні препарату може підвищуватися ризик утворення каменів у нирках і появи пов'язаних із цим симптомів (ниркова колька, біль у боці і у ділянці нирок), особливо у хворих зі схильністю до нефролітіазу (утворення каменів у минулому, нефролітіаз у сімейному анамнезі, гіперкальціурія), а також на тлі застосування інших препаратів, що сприяють розвитку нефролітіазу. Для зменшення ризику розвитку нефролітіазу варто збільшити обсяг споживаної рідини. Якщо на фоні застосування топірамату   у пацієнта зменшується маса тіла, то варто скорегувати режим харчування. Пацієнтам, що приймають топірамат, варто утримуватися від вживання алкоголю. У пацієнтів з порушеною функцією печінки Рантопір варто призначати з обережністю, оскільки кліренс топірамату в них може бути зниженим.

Вагітність і лактація Адекватних і строго контрольованих клінічних досліджень безпеки застосування топірамата у період вагітності не проводилося. Проте застосування препарату у період вагітності можливе тільки в тому випадку, коли передбачувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Виведення топірамату із грудним молоком не вивчалося в ході контрольованих досліджень. Обмежене число спостережень дозволяє припустити, що топірамат виділяється з грудним молоком. За необхідності застосування препарату в період лактації, варто вирішити питання про припинення годування груддю.

Необхідно з обережністю призначати препарат пацієнтам, які займаються потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної уваги й швидкості психомоторних реакцій, тому що препарат може викликати сонливість, запаморочення.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. При одночасному застосуванні з карбамазепіном, вальпроєвою кислотою, фенобарбіталом концентрація топірамату може знижуватися. Одночасне застосування топірамату призводило, в окремих випадках, до підвищення концентрації фенітоїну й знижувало концентрацію вальпроєвої кислоти. У проведених дослідженнях при одночасному застосуванні однократної дози топірамату AUC дигоксину зменшувалася на 12%. При одночасному прийомі топірамату з пероральними контрацептивами ефективність останніх може бути знижена. Топірамат істотно не впливає на сталу фармакокінетику гідрохлортіазиду. При застосуванні разом з рисперидоном може знижуватися концентрація рисперидону. При одночасному застосуванні Рантопіру із препаратами, що можуть викликати нефролітіаз, можливе підвищення ризику утворення каменів у нирках.

Умови та термін зберігання. Зберігати в недоступному для дітей місці при температурі не вище 25°С. Термін придатності – 2 роки.

Умови відпуску. За рецептом.

Упаковка. По 30 таблеток у пластиковому флаконі.

Виробник. Ранбаксі Лабораторіз Лімітед.

Адреса. Industrial Area – 3, Dewas – 455001, India.

СОСТАВ И ФОРМА ВЫПУСКА:

капс., № 30

 Железа фумарат 305 мг  Кислота фолиевая 0,75 мг  Цианокобаламин 5 мкг  Кислота аскорбиновая 75 мг  Цинка сульфат 5 мг

305 мг железа фумарата эквивалентно 100 мг элементного железа.

№ UA/7500/01/01 от 18.12.2007 до 18.12.2012

ФАРМАКОЛОГИЧЕСКИЕ СВОЙСТВА:

противоанемическое средство, комплексный препарат двухвалентного железа для перорального применения. Ранферон-12 содержит сбалансированный комплекс жизненно важных витаминов, железа и минералов, необходимых для кроветворения и нормальной жизнедеятельности организма, а также для удовлетворения повышенной потребности в них при железо- и фолиеводефицитной анемии.
Железо необходимо для нормального эритропоэза, входит в состав гемоглобина, обеспечивает транспорт кислорода в тканях, является кофактором многих ферментативных систем. Потребность в железе повышается в период беременности, кормления грудью, при обильных менструациях, а также в период активного роста. Наиболее частой причиной дефицита железа является хроническая кровопотеря.
Аскорбиновая кислота (витамин С) участвует в окислительно-восстановительных процессах, является мощным антиоксидантом. Влияет на образование гемоглобина, созревание эритроцитов, участвует в метаболизме фолиевой кислоты, повышает всасывание железа в пищеварительном тракте, участвует в процессе коагуляции, оказывает капилляропротекторное действие.
Цианокобаламин (витамин В12) обладает высокой биологической активностью. Является фактором роста, необходим для нормального кроветворения и созревания эритроцитов.
Фолиевая кислота относится к витаминам группы В. Наряду с витамином В12 стимулирует эритропоэз, участвует в синтезе аминокислот и нуклеиновых кислот, пуриновом и пиримидиновом обмене, метаболизме холина. Дефицит фолиевой кислоты обусловливает мегалобластный тип кроветворения и может привести к развитию мегалобластной анемии, неврологическим нарушениям. Фолиевая кислота необходима в период беременности для нормального развития нервной системы плода.
Цинк — составная часть многих ферментативных систем, содержится практически во всех тканях организма. Потребность в нем повышается в период беременности и кормления грудью.
После приема внутрь железо достаточно полно абсорбируется, главным образом в дистальном отделе тонкого кишечника, максимальная концентрация железа в крови достигается примерно через 4 ч и сохраняется на повышенном уровне в течение 24 ч.

ПОКАЗАНИЯ:

лечение и профилактика железодефицитной анемии различной этиологии; лечение и профилактика железодефицитной анемии, сочетающейся с дефицитом фолиевой кислоты; профилактика и лечение латентного дефицита железа у женщин в период беременности и кормления грудью; профилактика и лечение латентного дефицита железа, связанного с чрезмерными его потерями (кровотечения, в том числе маточные, регулярное донорство) или с повышенной потребностью в нем (период активного роста, неполноценное питание, хронический гастрит с секреторной недостаточностью, состояние после резекции желудка, снижение иммунитета у взрослых и детей при инфекционных заболеваниях).

ПРИМЕНЕНИЕ:

для лечения железодефицитной анемии обычная доза Ранферон-12 для взрослых и детей в возрасте старше 12 лет составляет 1 капсула 1–2 раза в сутки. Препарат следует применять за 30 мин до еды. Курс лечения определяется индивидуально и может составлять 1–3 мес. При выраженных клинических проявлениях железодефицитной анемии продолжительность лечения может составлять 4–6 мес до полного восстановления депо железа.

ПРОТИВОПОКАЗАНИЯ:

поздняя кожная порфирия, острые воспалительные заболевания кишечника, гипо-, апластическая и гемолитическая анемия, пептическая язва желудка и двенадцатиперстной кишки в фазе обострения, гемохроматоз, гемосидероз, повышенная чувствительность к препаратам железа.

ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ:

ирритативное действие на слизистую оболочку пищеварительного тракта (боль в животе, тошнота, рвота, диарея или запор).

ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ:

особую осторожность следует соблюдать при назначении препарата пациентам с гепатитами, нарушением функции печени, острыми нефрологическими инфекциями, заболеваниями пищеварительного тракта, ревматоидным артритом, гемоглобинопатией, нарушениями обмена железа.
Железосодержащие препараты не назначают пациентам при проведении повторных гемотрансфузий.
Не следует сочетать пероральное применение препаратов железа с их парентеральным введением.

ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ:

антациды, препараты кальция, пищевые продукты или лекарственные препараты, содержащие гидрокарбонаты, карбонаты, оксалаты или фосфаты, а также молоко или молочные продукты, яйца, кофе, чай, зерновой хлеб, продукты, содержащие грубоволокнистую клетчатку, снижают абсорбцию железа в пищеварительном тракте; препараты железа следует принимать за 1 ч до или через 2 ч после употребления этих продуктов (препаратов). Абсорбцию железа в кишечнике может снизить циметидин (интервал между приемом препаратов должен составлять не менее 2 ч), колестирамин (препараты железа принимают за 1 ч до или через 4–6 ч после приема колестирамина). Не рекомендуется сочетать Ранферон-12 с дисульфирамом. Фторхинолоны применяют не менее чем за 2 ч до или через 2 ч после Ранферона-12. Препарат не сочетается с метотрексатом, пириметамином, триамтереном и триметопримом. Препараты железа снижают абсорбцию тетрациклина и снижают терапевтическую эффективность пеницилламина.

ПЕРЕДОЗИРОВКА:

промывание желудка р-ром гидрокарбоната натрия, антидотная терапия (в/м или в/в введение дефероксамина), симптоматическое лечение.

УСЛОВИЯ ХРАНЕНИЯ:

в сухом месте при температуре 15–30 °С.