Рапимиг - инструкция по применению

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

РАПІМІГ

(RAPIMIG)

Склад.

Діюча речовина: zolmitriptan;

1 таблетка містить золмітриптану 2,5 або 5 мг;

допоміжні речовини:   маніт E 421, кальцію силікат, целюлоза мікрокристалічна, аспартам, натрію крохмальгліколят (тип А), кросповідон (тип В), ароматизатор Orange flavour, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат.

Лікарська форма. Таблетки, що диспергуються в ротовій порожнині.

Фармакотерапевтична група. Засоби, що застосовуються при мігрені. Селективні агоністи 5НТ₁ – рецепторів серотоніну. Золмітриптан. Код АТС N02C C03.

Клінічні характеристики.

Показання.  

Лікування нападів мігрені, які супроводжуються аурою і без аури.

Протипоказання.  

Підвищена чутливість до компонентів препарату.

Тяжка артеріальна гіпертензія, ангіоспастична стенокардія, ішемічна хвороба серця, в тому числі перенесений інфаркт міокарда, дитячий і літній (старше 65 років) вік, коронароспазм (стенокардія Принц метала).

Золмітриптан не повинен застосовуватися пацієнтами з інсультом чи минущою ішемічною атакою (МІА) в анамнезі.

Спосіб застосування та дози.

Рапіміг рекомендується застосовувати якомога раніше після виникнення нападу мігрені, хоча ефективність препарату не залежить від того, через який час після початку нападу була прийнята таблетка.

Таблетку можна не запивати рідиною. Таблетку кладуть на язик, де вона розчиняється та проковтується зі слиною. Ця лікарська форма може застосовуватися в ситуаціях, коли рідини під рукою немає або з метою уникнення нудоти та блювання, що можуть виникнути при запиванні таблетки рідиною.

Рекомендована доза Рапіміга для зняття мігреневого нападу 1 таблетка (2,5 мг). За відсутності ефекту або при рецидиві болю можливий повторний прийом 1 таблетки (2,5 мг). За необхідності повторна доза може прийматися не раніше ніж через 2 години після першої дози.

При недостатній ефективності дози 2,5 мг допускається збільшення разової дози до 5 мг (вища разова доза). Вища добова доза не повинна перевищувати 15 мг.

Препарат не призначений для застосування з метою профілактики мігреневого нападу.

Печінкова недостатність

Для пацієнтів з легкими і помірними порушеннями функції печінки коригування дози не потребується. Для пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки добова доза препарату не повинна перевищувати 5 мг.

Ниркова недостатність

При кліренсі креатині ну понад 15 мл/хв дозу коригувати не потрібно.

Побічні реакції.

Рапіміг добре переноситься. Побічні ефекти звичайно носять легкий характер, як правило, є минущими, з’являються протягом чотирьох годин після прийому препарату, не частішають після його повторного застосування та зникають спонтанно без жодного додаткового лікування.

За частотою виникнення побічні ефекти класифікуються таким чином: дуже поширені: ≥1/10; поширені: від ≥1/100 до <1/10; непоширені: від ≥1/1000 до <1/100; рідко поширені: від ≥1/10000 до <1/1000.

З боку серцево-судинної системи

Поширені:   відчуття серцебиття.

Непоширені: тахікардія, незначне підвищення артеріального тиску.

З боку центральної та периферичної нервової системи

Поширені: аномалії чи порушення з боку органів чуття, запаморочення, головний біль, гіперестезія; парестезія; сонливість, відчуття жару.

З боку травної системи

Поширені: біль у животі, нудота, блювання; сухість у роті.

З боку сечостатевої системи

Непоширені: поліурія, часте сечовипускання.

З боку кістково-м’язової системи

Поширені: м’язова слабкість, біль у м’язах.

Загальні розлади

Поширені: астенія; відчуття тяжкості, стискання, болю чи тиску в горлі, шиї, кінцівках або грудній клітці.

З боку імунної системи

Непоширені: реакції гіпер чутливості, включаючи кропив’янку, набряк Квінке й анафілактичні реакції.

Певні симптоми можуть належати самій мігрені.

Передозування.

Симптоми: у добровольців, які приймали одноразово золмітриптан у дозі 50 мг, спостерігався седативний ефект. Нагляд за пацієнтами в разі передозування повинен тривати принаймні 15 годин або до зникнення симптомів чи ознак.

Лікування: промивання шлунка, застосування активованого вугілля, симптоматична терапія, у т. ч. забезпечення прохідності дихальних шляхів, моніторинг і підтримання функцій серцево-судинної системи. Специфічного антидоту немає.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

У період вагітності Золмігрен застосовують тільки у випадку, якщо можливий терапевтичний ефект для матері перевищує потенційний ризик для плода. Немає даних стосовно проникнення золмітриптану в грудне молоко. Тому жінкам у період грудного годування застосовувати Рапіміг слід з обережністю. Вплив на немовля необхідно мінімізувати, для чого годувати його слід не раніше, ніж через 24 год після прийому препарату.

Діти.

Не рекомендується призначати Рапіміг дітям віком до 12 років через відсутність даних щодо безпеки й ефективності.

Особливості застосування.

Рапіміг повинен застосовуватись лише у випадках, коли точно встановлено діагноз мігрені. Перед початком лікування головних болів у пацієнтів, у яких раніше мігрень не діагностувалася, чи пацієнтів, схильних до мігреней, у яких спостерігаються атипові симптоми, слід виключити інші неврологічні стани. Рапіміг не слід призначати при геміплегічній і базилярній мігрені.

Рапіміг не повинен призначатися пацієнтам, які страждають на симптоматичний синдром Вольффа-Паркінсона-Уайта чи аритмії, пов’язані з іншими додатковими серцевими провідними шляхами.

У поодиноких випадках, так само як і при застосуванні інших агоністів 5HT_1B/1D, повідомляють про коронароспазм, стенокардію та інфаркт міокарда. При наявності факторів, що сприяють розвитку ішемічної хвороби серця (наприклад, паління, підвищений артеріальний тиск, гіперліпідемія, цукровий діабет, спадковість), Рапіміг повинен призначатися лише після обстеження серцево-судинної системи.

У деяких пацієнтів після прийому золмітриптану повідомлялось про відчуття тяжкості в області серця. При появі болю в грудях чи симптомів, характерних для ішемічної хвороби серця, застосування Рапімігу слід припинити доти, поки не буде проведено відповідне медичне обстеження.

Повідомлялось про минуще підвищення системного артеріального тиску у деяких пацієнтів з підвищенням тиску в анамнезі. Дуже рідко таке підвищення артеріального тиску пов’язане з серйозними клінічними проявами. Застосовувати Рапіміг слід у дозі, що не перевищує рекомендовану.

Пацієнтам, які страждають на фенілкетонурію, необхідно повідомити, що Рапіміг містить фенілаланін (компонент аспартаму). Кожна таблетка 2,5 мг містить 4 мг фенілаланіну, кожна таблетка 5 мг – 8 мг фенілаланіну.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або роботі з іншими механізмами.

Препарат, прийнятий у високих дозах, чинить седативну дію і викликає сонливість, тому його слід з обережністю застосовувати під час роботи водіям транспортних засобів і особам, робота яких пов’язана з підвищеною концентрацією уваги.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Припустиме поєднання препарату з кофеїном, ерготаміном, дигідроерготаміном, парацетамолом, метоклопрамідом, пізотифеном, рифампіцином і пропранололом.

Виходячи з даних, отриманих за участю здорових добровольців, між золмітриптаном і ерготаміном не спостерігається жодної взаємодії з погляду фармакокінетики чи будь-якої взаємодії, що мала б клінічне значення. Оскільки теоретично може зрости ризик виникнення коронароспазму, Рапіміг рекомендується приймати не раніше ніж через 24 години після застосування препаратів із вмістом ерготаміну. І навпаки, препарат із вмістом ерготаміну рекомендується приймати не раніше ніж через 6 годин після застосування Рапімігу.

Не рекомендується одночасне призначення рапімігу з іншими 5-НТ_1В/1D-агоністами.

Після прийому моклобеміду, специфічного інгібітору MAO-A, спостерігалося незначне збільшення (26 %) AUC (площі під кривою) для золмітриптану та триразове збільшення AUC для активного метаболіту. Тому пацієнтам, які застосовують інгібітор MAO-A, приймати золмітриптан рекомендується в дозі не більше 5 мг на добу. Препарати не повинні застосовуватися одночасно при прийомі моклобеміду в дозах понад 150 мг двічі на добу.

Після прийому циметидину, загального інгібітору P₄₅₀, період напів виведення золмітриптану зростав на 44 %, а AUC – на 48 %. Крім того, циметидин подвоював період напів виведення й AUC активного, N-дим етильованого метаболіту (183C91). Пацієнтам, які застосовують циметидин, приймати золмітриптан рекомендується в дозі не більше 5 мг на добу. Виходячи із загального профілю взаємодії, не можна виключати можливість взаємодії зі специфічними інгібіторами CYP 1A2. Тому при застосуванні подібних сполук, таких як флувоксамін і хінолони (наприклад, ципрофлоксацин), дозування так само рекомендується зменшувати.

З погляду фармакокінетики, селегілін (інгібітор MAO-B) і флуоксетин (СІЗЗС) із золмітриптаном не взаємодіють.

Після одночасного застосування триптанів і селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) чи інгібіторів зворотного захоплення серотоніну і норадреналіну (СІЗЗСіН) повідомляють про появу серотонін ового синдрому (включаючи зміну психічного стану, автономну лабільність, нервово-м’язові аномалії). Ці реакції можуть бути тяжкими. Якщо одночасне застосування золмітриптану та СІЗЗС і СІЗЗСіН є клінічно доцільним, рекомендується провести відповідне обстеження пацієнта, особливо на початку лікування, зі збільшенням дози або застосуванням іншого серотонінергічного засобу.

Подібно до інших агоністів рецепторів 5HT_1B/1D, золмітриптан може уповільнювати всмоктування інших лікарських засобів.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Золмітриптан є селективним агоністом рекомбінантних 5-НТ_1В/1D-рецепторів серотоніну судин людини. Має помірну спорідненість із серотонін овими 5-НТ_1А-рецепторами, не має суттєвої афінності або фармакологічної активності щодо 5НТ₂-, 5НТ₃-, 5НТ₄-серотонін ових рецепторів, a₁-, a₂-, b₁-адренергічних рецепторів, Н₁-, Н₂-гіста мінових рецепторів, М-холінових рецепторів, D₁-, D₂-дофамінергічних рецепторів.

Препарат спричиняє вазоконстрикцію, переважно краніальних судин, блокує вивільнення нейропептидів, зокрема вазо активного інтестинального пептиду, який є основним ефект орним трансмітером рефлекторного збудження, що спричиняє вазодилатацію, яка лежить в основі патогенезу мігрені. Призупиняє розвиток нападу мігрені без прямої аналгетичної дії. Поряд з купіруванням мігреневого нападу послаблює нудоту, блювання (особливо при лівобічних атаках), фото- і фонофобію. Чинить вплив на центри стовбура головного мозку, пов’язані з мігренню, що пояснює стійкий повторний ефект при лікуванні серії з кількох нападів мігрені в одного пацієнта. Високоефективний у комплексному лікуванні мігреневого статусу (серії з кількох тяжких, що наступають один за одним, нападів мігрені тривалістю 2 - 5 діб). Усуває мігрень, асоційовану з менструацією.

Дія препарату розвивається через 15 - 20 хв і досягає максимуму через годину після прийому. Максимальний ефект спостерігається при прийомі під час розвитку нападу.

Фармакокінетика.

При пероральному прийомі добре всмоктується у травному тракті. Абсорбція препарату не залежить від приймання їжі. Середня абсолютна біодоступність становить приблизно 40 %. Зв’язування з білками плазми – 25 %. Час досягнення максимальної концентрації становить 1 годину, терапевтична концентрація в плазмі підтримується протягом наступних 4 - 6 годин. При повторному прийомі кумуляції препарату не спостерігається.

Підлягає інтенсивній біо трансформації у печінці з утворенням N-десметилметаболіту, що має у 2 - 6 разів більшу фармакологічну активність, ніж первинна сполука. 85% максимальної концентрації у крові досягається протягом години.

Виведення золмітриптану зумовлюється, в основному, процесами біо трансформації у печінці, після чого відбувається виведення метаболітів із сечею. Існують три основні метаболіти: індол оцтова кислота (основний метаболіт у плазмі і сечі), N-оксид- і N-десметиланалоги. Активним є лише N-десм етильований метаболіт. Плазмові концентрації N-десметильованого метаболіту приблизно у два рази нижчі, ніж концентрації вихідної лікарської речовини, він може посилити терапевтичну дію золмітриптану. При пероральному одноразовому застосуванні понад 60 % виводиться із сечею (головним чином, у формі метаболіту – індолі оцтової кислоти), а майже 30 % – з калом у формі вихідної сполуки. Після внутрішньо венного введення загальний плазмовий кліренс у середньому становить приблизно 10 мл/хв/кг, з яких третина припадає на нирковий кліренс. Нирковий кліренс перевищує швидкість клуб очкової фільтрації, що свідчить про секрецію в ниркових канальцях. Об’єм розподілу після внутрішньо венного введення становить 2,4 л/кг. Зв’язування золмітриптану та N-десметильованого метаболіту з протеїнами плазми низьке (десь 25 %). Період напів виведення золмітриптану в середньому становить 2,5 - 3 години. Час напів виведення його метаболітів є подібним, що свідчить про те, що їх виведення обмежується швидкістю утворення.

Нирковий кліренс золмітриптану та всіх його метаболітів у пацієнтів, які страждають на помірну і тяжку ниркову недостатність, знижений (у 7 - 8 разів) порівнянно зі здоровими добровольцями, хоча АUC вихідної сполуки й активного метаболіту лише незначно збільшилася ( на 16 і 35 % відповідно), а час напів виведення зріс на 1 годину і досяг 3 - 3,5 години. Ці показники знаходяться в межах, визначених за участю здорових добровольців.

Фармакокінетика золмітриптану у здорових добровольців літнього віку та у здорових молодих добровольців була подібною.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: білі, круглі, плоскі таблетки.

Термін придатності. 2 роки.

Умови зберігання. Зберігати в сухому, захищеному від світлa місці при температурі не вище 25 °С. Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка. По 2 або 6 таблеток у блістері; по 1 блістеру в пачці картонній.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. Актавіс ЛТД, Мальта.

Місцезнаходження. В 16, Будинок Булебед Інд., м. Зейтун ZTN 08, Мальта.

Заявник. Актавіс груп АТ, Ісландія.

СОСТАВ И ФОРМА ВЫПУСКА:

табл. дисперг. 2,5 мг, № 2, № 6

№ UA/8651/01/01 от 15.07.2008 до 15.07.2013

табл. п/плен. оболочкой 2,5 мг, № 2, № 6, № 12

№ UA/8651/02/01 от 22.10.2008 до 22.10.2013

табл. дисперг. 5 мг, № 2, № 6

№ UA/8651/01/02 от 15.07.2008 до 15.07.2013

табл. п/плен. оболочкой 5 мг, № 2, № 6, № 12

№ UA/8651/02/02 от 22.10.2008 до 22.10.2013

ФАРМАКОЛОГИЧЕСКИЕ СВОЙСТВА:

Фармакодинамика. Золмитриптан — селективный агонист рекомбинантных 5-НТ_1В/1D-рецепторов серотонина сосудов человека. Обладает умеренным сродством к серотониновым 5-НТ_1А-рецепторам, не проявляет большой аффинности или фармакологической активности относительно 5НТ₂-, 5НТ₃-, 5НТ₄-серотониновых рецепторов, α₁-, α₂-, β₁-адренорецепторов, Н₁-, Н₂-гистаминовых рецепторов, М-холинорецепторов, D₁-, D₂-дофаминергических рецепторов.
Препарат вызывает вазоконстрикцию, преимущественно краниальных сосудов, блокирует высвобождение нейропептидов, в частности вазоактивного интестинального пептида, который является основным эффекторным трансмиттером рефлекторного возбуждения, вызывающим вазодилатацию, которая лежит в основе патогенеза мигрени. Приостанавливает развитие приступа мигрени без прямого анальгетического действия. Вместе с купированием приступа мигрени уменьшает тошноту, рвоту (особенно при левосторонних атаках), фото- и фонофобию. Оказывает влияние на центры ствола головного мозга, связанные с мигренью, которая объясняет стойкий повторный эффект при лечении серии нескольких приступов мигрени у одного пациента. Высокоэффективен в комплексном лечении мигреневого статуса (серии нескольких тяжелых, многократно повторяющихся приступов мигрени продолжительностью 2–5 сут). Устраняет мигрень, ассоциированную с менструацией.
Действие препарата развивается через 15–20 мин и достигает максимума через час после приема. Максимальный эффект отмечают при приеме во время развития приступа.
Фармакокинетика. При пероральном применении хорошо всасывается в ЖКТ. Абсорбция препарата не зависит от приема пищи. Средняя абсолютная биодоступность составляет около 40%. Связывание с белками плазмы крови — 25%. Время достижения C_max составляет 1 ч, терапевтическая концентрация в плазме крови поддерживается на протяжении следующих 4–6 ч. При повторном приеме кумуляции препарата не отмечено.
Препарат подлежит интенсивной биотрансформации в печени с образованием N-десметилметаболита, который имеет в 2–6 раз большую фармакологическую активность, чем первичное соединение. 85% C_max в плазме крови достигается в течение часа.
Выведение золмитриптана обусловливается, в основном, процессами биотрансформации в печени, после чего происходит выведение метаболитов с мочой. Существуют три основных метаболита: индолуксусная кислота (основной метаболит в плазме крови и моче), N-оксид- и N-диметиланалоги. Активен лишь N-диметиллированный метаболит. Плазменные концентрации N-диметиллированного метаболита приблизительно в 2 раза ниже, чем концентрации исходного лекарственного средства, он может усилить терапевтическое действие золмитриптана. При пероральном однократном применении свыше 60% выводится с мочой (главным образом в форме метаболита — индолуксусной кислоты), а почти 30% — с калом в форме исходного соединения. После в/в введения общий плазменный клиренс в среднем составляет около 10 мл/мин/кг массы тела, из которых треть приходится на почечный клиренс. Почечный клиренс превышает скорость клубочковой фильтрации,что свидетельствует о секреции в почечных канальцах. Объем распределения после в/в введения составляет 2,4 л/кг. Связывание золмитриптана и N-диметилированного метаболита с протеинами плазмы крови низкое (около 25%). T_½ золмитриптана в среднем составляет 2,5–3 ч. T_½ его метаболитов сходен, что свидетельствует о том, что их выведение ограничивается скоростью образования. Почечный клиренс золмитриптана и всех его метаболитов у пациентов с умеренной и тяжелой почечной недостаточностью снижен (в 7–8 раз) по сравнению со здоровыми добровольцами, хотя АUC исходного соединения и активного метаболита лишь незначительно увеличилась (на 16 и 35% соответственно), а T_½ увеличился на 1 ч и достиг 3–3,5 ч. Эти показатели находятся в рамках, определенных при участии здоровых добровольцев. Фармакокинетика золмитриптана у здоровых лиц пожилого возраста и у здоровых молодых добровольцев была сходной.

ПОКАЗАНИЯ:

лечение приступов мигрени, сопровождающихся аурой и без ауры.

ПРИМЕНЕНИЕ:

Рапимиг рекомендуется применять как можно ранее после возникновения приступа мигрени, хотя эффективность препарата не зависит от того, через какое время после начала приступа была принята таблетка.
Таблетку можно не запивать жидкостью. Таблетку кладут на язык, где она растворяется, и проглатывают со слюной. Эту лекарственную форму можно применять в ситуациях, когда жидкости под рукой нет или с целью избежания тошноты и рвоты, которые могут возникнуть при запивании таблетки жидкостью.
Рекомендованная доза Рапимига для устранения приступа мигрени 1 таблетка (2,5 мг). При отсутствии эффекта или рецидиве болевого синдрома возможен повторный прием 1 таблетки (2,5 мг). При необходимости повторную дозу можно принимать не ранее, чем через 2 ч после первой дозы.
При недостаточной эффективности дозы 2,5 мг допускается повышение разовой дозы до 5 мг (высшая разовая доза). Высшая суточная доза не должна превышать 15 мг.
Препарат не назначают с целью профилактики приступа мигрени.

ПРОТИВОПОКАЗАНИЯ:

гиперчувствительность к компонентам препарата. Тяжелая АГ, ангиоспастическая стенокардия, ИБС, в том числе перенесенный инфаркт миокарда, детский и пожилой (>65 лет) возраст, коронароспазм (стенокардия Принцметала).
Золмитриптан не следует применять у пациентов с инсультом или транзиторной ишемической атакой в анамнезе.

ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ:

Рапимиг хорошо переносится. Побочные эффекты обычно мало выражены, как правило, проходящие, появляются на протяжении 4 ч после приема препарата, не учащаются после его повторного применения и исчезают спонтанно без дополнительного лечения.
По частоте возникновения побочные эффекты классифицируются таким образом: очень часто: ≥1/10; часто: ≥1/100 <1/10; иногда: ≥1/1000 <1/100; редко: ≥1/10 000 <1/1000:
со стороны сердечно-сосудистой системы: часто — ощущение сердцебиения; иногда — тахикардия, незначительное повышение АД;
со стороны ЦНС и вегетативной нервной системы: часто — аномалии или нарушения со стороны органов чувств, головокружение, головная боль, гиперестезия, парестезия, сонливость, ощущение жара;
со стороны ЖКТ: часто — боль в животе, тошнота, рвота, сухость во рту;
со стороны мочеполовой системы: редко — полиурия, частое мочеиспускание;
со стороны опорно-двигательной системы: часто — мышечная слабость, боль в мышцах;
общие расстройства: часто — астения, ощущение тяжести, сдавливания, боль или сжатие в горле, шеи, конечностях или грудной клетке;
со стороны иммунной системы: иногда — реакции гиперчувствительности, включая крапивницу, отек Квинке и анафилактические реакции.
Отдельные симптомы могут относиться к самой мигрени.

ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ:

Рапимиг следует применять лишь в случаях, когда точно установлен диагноз мигрени. Перед началом лечения головной боли у пациентов, у которых раньше мигрень не диагностировали, или пациентов, предрасположенных к мигреням, у которых отмечают атипичные симптомы, следует исключить другие неврологические состояния. Рапимиг не следует назначать при гемиплегической и базилярной мигрени.
Рапимиг не назначают больным с симптоматическим синдромом Вольфа — Паркинсона — Уайта или аритмией, связанной с другими дополнительными проводящими путями.
В отдельных случаях, аналогично применению других агонистов 5HT_1B/1D-рецепторов, сообщали о коронароспазме, стенокардии и инфаркте миокарда. При наличии факторов, способствующих развитию ИБС (например курение, повышенное АД, гиперлипидемия, сахарный диабет, наследственность), Рапимиг назначают только после обследования сердечно-сосудистой системы.
У некоторых пациентов после приема золмитриптана отмечали ощущение тяжести в области сердца. При появлении боли в груди или симптомов, характерных для ИБС, прием Рапимига следует прекратить до проведения соответствующего медицинского обследования.
Сообщалось о преходящем повышении системного АД у некоторых пациентов с повышением АД в анамнезе. Очень редко такое повышение АД связано с серьезными клиническими проявлениями. Применять Рапимиг следует в дозе, которая не превышает рекомендованную.
Пациентам с фенилкетонурией необходимо сообщить, что Рапимиг содержит фенилаланин (компонент аспартама). Каждая таблетка 2,5 мг содержит 4 мг фенилаланина, каждая таблетка 5 мг — 8 мг фенилаланина.
Применение в период беременности и кормления грудью. В период беременности Рапимиг применяют только в случае, если возможный терапевтический эффект для матери превышает потенциальный риск для плода. Нет данных относительно проникновения золмитриптана в грудное молоко. Поэтому в период кормления грудью применять Рапимиг необходимо с осторожностью. Влияние на грудного ребенка необходимо минимизировать, поэтому кормить его следует не раньше, чем через 24 ч после приема препарата.
Дети. Не рекомендуется назначать Рапимиг детям в возрасте <12 лет из-за отсутствия данных относительно безопасности и эффективности.
Влияние на способность управлять транспортными средствами и работать со сложными механизмами. Препарат, принятый в высоких дозах, оказывает седативное действие и вызывает сонливость, поэтому его следует с осторожностью применять во время работы водителям транспортных средств и лицам, работа которых связана с повышенной концентрацией внимания.

ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ:

допустимо применение препарата с кофеином, эрготамином, дигидроэрготамином, парацетамолом, метоклопрамидом, пизотифеном, рифампицином и пропранололом.
Исходя из данных, полученных при участии здоровых добровольцев, между золмитриптаном и эрготамином не отмечено фармакокинетического взаимодействия или другого взаимодействия, имеющего клиническое значение. Рапимиг рекомендуется принимать не менее чем через 24 ч после приема препарата, содержащего эрготамин, поскольку теоретически может возрасти риск возникновения коронароспазма. И наоборот, препарат с содержанием эрготамина рекомендуется принимать не менее чем через 6 ч после применения Рапимига.
Не рекомендуется одновременное назначение Рапимига с другими 5-НТ_1В/1D-агонистами.
После применения моклобемида, специфического ингибитора MAO-A, выявлено незначительное увеличение (26%) AUC для золмитриптана и трехразовое увеличение AUC для активного метаболита. Поэтому пациентам, которые применяют ингибитор MAO-A, принимать золмитриптан рекомендуется в дозе не более 5 мг/сут. Препараты не следует назначать одновременно при приеме моклобемида в дозе >150 мг 2 раза в сутки.
После приема циметидина, общего ингибитора P450, T_½ золмитриптана возрастал на 44%, а AUC — на 48%. Кроме того, циметидин удваивал T_½ и AUC активного, N-диметилированного метаболита. Пациентам, которые применяют циметидин, принимать золмитриптан рекомендуется в дозе не более 5 мг/сут. Исходя из общего профиля взаимодействия, нельзя исключать возможность взаимодействия со специфическими ингибиторами CYP 1A2. Поэтому при применении препаратов, таких как флувоксамин и ципрофлоксацин, дозу также рекомендуется снизить.
С точки зрения фармакокинетики, селегилин (ингибитор MAO-B) и флуоксетин (селективный ингибитор обратного захвата серотонина) с золмитриптаном не взаимодействуют.
После одновременного применения триптанов и селективных ингибиторов обратного захвата серотонина или ингибиторов обратного захвата серотонина и норадреналина сообщают о появлении серотонинового синдрома (включая изменение психического состояния, автономную лабильность, нервно-мышечные аномалии). Эти реакции могут быть тяжелыми. Если одновременное применение золмитриптана и селективного ингибитора обратного захвата серотонина и селективного ингибитора обратного захвата серотонина и норадреналина является клинически целесообразным, рекомендуется провести соответствующее обследование пациента, особенно в начале лечения, с повышением дозы или применением другого серотонинергического средства.
Подобно другим агонистам рецепторов 5HT_1B/1D, золмитриптан может замедлять всасывание других препаратов.

ПЕРЕДОЗИРОВКА:

симптомы: у добровольцев, которые принимали однократно золмитриптан в дозе 50 мг, отмечали седативный эффект. Наблюдение за пациентами в случае передозировки должно длиться не менее 15 ч или до исчезновения симптомов.
Лечение: симптоматическое, промыть желудок, принять активированный уголь, обеспечить проходимость дыхательных путей, мониторинг и поддержание функций сердечно-сосудистой системы. Специфического антидота нет.

УСЛОВИЯ ХРАНЕНИЯ:

в сухом, защищенном от светa месте при температуре не выше 25 °С.