Ролитен - инструкция по применению

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

РОЛІТЕН

(ROLITEN)

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: tolterodine; (R)-2-[3-[bis(1-метилетил)-аміно]1-феніл пропіл]-4-метил фенол [R-(R*,R*)]-2,3 дигідроксибутандіоат (1:1) (сіль);  

основні фізико-хімічні властивості: білі або майже білі, круглі таблетки, двоопуклі з обох боків, вкриті плівковою оболонкою;

склад: 1 таблетка містить толтеродину тартрату 2 мг;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, кальцію двохосновний фосфат, магнію стеарат, натрію крохмальгліколят (тип А), кремнію діоксид колоїдний безводний;

оболонка: опадрай OY-S-58910 білий.

Форма випуску. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Фармакотерапевтична група. Засоби, що застосовуються в урології, включаючи спазмолітики. Код АТС G04B D07.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Толтеродин – конкурентний блокатор М-холінергічних рецепторів сечового міхура й слинних залоз. Зв’язуючись з цими рецепторами, толтеродин спричиняє зниження скорочувальної функції сечового міхура та зменшення слиновиділення. Виражений вплив толтеродину на функцію сечового міхура було відзначено також у здорових добровольців. Після прийому 6,4 мг препарату відбувалося неповне спорожнення сечового міхура, збільшувалася кількість залишкової сечі й зменшувалось напруження детрузора, що спричиняло спазмолітичну дію препарату на сечові шляхи. Після прийому внутрішньо толтеродин метаболізується в печінці й перетворюється на 5-гідроксиметильне похідне, що є основним фармакологічно активним метаболітом. Цей метаболіт має близькі до толтеродину фармакологічні властивості й у осіб з підвищеним обміном речовин істотно підсилює дію препарату. Як толтеродин, так і його 5-гідроксиметильне похідне, високо специфічні щодо мускаринових рецепторів і не впливають істотно на інші рецептори. Максимальний ефект слід очікувати після 4 тижнів приймання препарату.

Фармакокінетика. Після прийому препарату внутрішньо толтеродин швидко абсорбується з травного тракту. Максимальна концентрація в сироватці крові досягається через 1 - 2 год після прийому і підвищується пропорційно дозі толтеродину в інтервалі 1 - 4 мг. Толтеродин екстенсивно метаболізується в печінці після застосування внутрішньо. Головний шлях метаболізму здійснюється за допомогою поліморфного ферменту CYP2D6 і призводить до утворення 5-гідроксиметильного фармакологічно активного метаболіту. Системний кліренс толтеродину в осіб з підвищеним метаболізмом становить приблизно 30 л/год, а період напів виведення – 2 - 3 год. Для людей, у яких відсутній фермент CYP2D6, шляхом метаболізму є деалкірування через СУР 3А 4 до N-деалкірованого толтеродину, який не є активним. У таких людей збільшений період напів виведення і знижений кліренс, що призводить до підвищення концентрації. Таким чином, безпека, переносимість і клінічна ефективність в обох групах пацієнтів порівнянна незалежно від фенотипу. Абсолютна біодоступність толтеродину становить 65% в осіб зі зниженим метаболізмом (позбавлених CYP2D6) і 17% в осіб з підвищеним метаболізмом (більшість пацієнтів). Прийом їжі не впливає на експозицію незв’язаного толтеродину та активного 5-гідроксиметильного метаболіту в осіб з підвищеним метаболізмом, хоча рівень толтеродину в крові підвищується. Після введення ¹⁴С-толтеродину майже 77% радіо активної мітки виводиться з сечею, 17% – з калом.

Показання для застосування. Гіперактивність (нестабільність) сечового міхура, що проявляється частими імперативними позивами до сечовипускання або нетриманням сечі.

Спосіб застосування та дози. Ролітен приймають внутрішньо по 2 мг 2 рази на добу незалежно від прийому їжі. При розвитку виражених побічних ефектів дозу знижують до 1 мг 2 рази на добу. Через кожні 2 - 3 місяці слід оцінювати клінічний ефект лікування. Рекомендована доза для пацієнтів з порушеннями функції печінки та/або нирок – 1 мг 2 рази на добу.

Побічна дія. Препарат може спричиняти М-холінолітичні ефекти легкого і середнього ступеня тяжкості, такі як сухість шкіри і слизових оболонок, зменшення сльозовиділення, диспепсія.

З боку імунної системи: алергічні реакції;

з боку нервової системи: підвищена емоційна лабільність, порушення свідомості, галюцинації, парестезія, головний біль, запаморочення, сонливість;

очі: ксерофтальмія, порушення зору, у тому числі порушення акомодації;

з боку серцево-судинної системи: тахікардія, подовження інтервалу Q–T;

з боку шлунково-кишкового тракту: диспепсія, запор, біль у животі, метеоризм, блювання;

з боку сечовидільної системи: затримка сечі, дизурія;

метаболічні зміни: збільшення маси тіла;

загальні прояви: підвищена втомлюваність, біль у грудях, периферичні набряки.

Серед інших побічних ефектів рідко відзначалися анафілактичні реакції з ангіоневротичним набряком і серцевою недостатністю. Застосування інших препаратів цієї групи іноді супроводжується пальпітацією та аритмією. 

Протипоказання. Затримка сечовипускання, закрито кутова глаукома, тяжка псевдопаралітична міастенія, тяжкий виразковий коліт, мегаколон; підвищена чутливість до препарату; вагітність і лактація; дитячий вік до 18 років. 

Передозування.

Симптоми: порушення акомодації, болісні позиви до сечовипускання, галюцинації, сильне збудження, судоми, дихальна недостатність, тахікардія, затримка сечі, мідріаз, збільшення інтервалу QT.

Лікування: промивання шлунка, прийом активованого вугілля; при виражених центральних антихолінергічних ефектах (галюцинаціях, сильному збудженні) призначення фізостигміну; при судомах або вираженому збудженні – призначення бензодіазепінів; при тахікардії – призначення блокаторів β-адренорецепторів; при порушенні дихання – штучна вентиляція легенів; при затримці сечі – катетеризація сечового міхура; при вираженому мідріазі – призначення очних крапель з пілокарпіном і переведення пацієнта в затемнене приміщення; при збільшенні інтервалу QT – стандартні підтримуючі заходи для ведення пролонгованого QT.

Особливості застосування. З обережністю застосовують Ролітен у пацієнтів зі значною обструкцією сечових шляхів з ризиком затримки сечовипускання, захворюваннями нирок, патологією печінки (доза не повинна перевищувати 1 мг 2 рази в добу), з обструктивним ураженням травного тракту, нейропатією, невправною грижею, ризиком порушення моторики шлунково-кишкового тракту.

З обережністю призначають препарат хворим, які мають фактори ризику подовження інтервалу Q-T (гіпокаліємія, брадикардія, одночасний прийом препаратів, здатних спричинити збільшення інтервалу Q-T) і такі захворювання серця, як ішемічна хвороба серця, аритмія, хронічна серцева недостатність.

Вплив на керування авто транспортом і роботу з небезпечними механізмами

Оскільки Ролітен може спричиняти порушення акомодації і сповільнювати швидкість реакції, він може впливати на здатність до керування авто транспортом і роботу з потенційно небезпечними механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Варто уникати одночасного застосування сильних інгібіторів CYP3А 4, таких, як макролідні антибіотики (еритроміцин і кларитроміцин) або протигрибкові засоби групи азолів (кетоконазол, ітраконазол і міконазол), а також антипротеазних засобів, оскільки ці препарати можуть підвищувати концентрацію толтеродину в плазмі крові і тим самим підвищувати ризик передозування.

Одночасне застосування інших препаратів, які мають антихолінергічні властивості, може призводити до посилення терапевтичної дії і небажаних ефектів. Навпаки, при одночасному призначенні агоністів М-холінорецепторів терапевтична дія толтеродину може послаблюватися. Толтеродин може послабити дію про кінетиків, таких як метоклопрамід і цизаприд. Дослідження взаємодії не показали будь-яких взаємодій з варфарином або комбінованими пероральними контрацептивами (етиніл естрадіол/левоноргестрел). Одночасне застосування з флуоксетином (сильний інгібітор CYP2D6) не призводить до клінічно значимої взаємодії. Одночасне застосування Ролітену з діуретиками, такими як індапамід, гідрохлортіазид, тріамтерен, бендрофлуметіазид, хлортіазид, метилхлортіазид або фуросемід, не призводило до будь-яких несприятливих порушень електрокардіограми.

Умови та термін зберігання. Зберігати в недоступному для дітей, сухому місці при температурі не вище 25°С. Термін придатності – 2 роки.

Умови відпуску. За рецептом.

Упаковка. По 10 таблеток у блістері; 6 блістерів у картонній коробці.

Виробник. “Ранбаксі Лабораторіз Лімітед”.

Адреса. Plot No. B-2, Marcaim Industrial Estate, Ponda, Goa 403404, India.

конкурентный блокатор М-холинергических рецепторов мочевого пузыря и слюнных желез. Связываясь с этими рецепторами, препарат способствует снижению сократительной функции мочевого пузыря и слюноотделения. Выраженное влияние тольтеродина на функцию мочевого пузыря отмечено также у здоровых добровольцев. После приема 6,4 мг препарата не полностью опорожнялся мочевой пузырь, увеличивалось количество остаточной мочи и снижалось напряжение детрузора, что доказывало спазмолитическое действие препарата на мочевыводящие пути. После приема внутрь тольтеродин метаболизируется в печени и превращается в 5-гидроксиметильное производное, которое является основным фармакологически активным метаболитом. Этот метаболит оказывает близкие к тольтеродину фармакологические свойства и у лиц с повышенным обменом веществ существенно усиливает действие препарата. Как тольтеродин, так и его 5-гидроксиметильное производное, высокоспецифичен в отношении мускариновых рецепторов и не влияет существенно на другие рецепторы. Максимальный эффект следует ожидать после 4 нед приема Ролитена.
После приема препарата внутрь тольтеродин быстро абсорбируется в ЖКТ. Максимальная концентрация в сыворотке крови достигается через 1–2 ч после приема и повышается пропорционально дозе тольтеродина в интервале 1–4 мг. Тольтеродин экстенсивно метаболизируется в печени после перорального введения. Значительная часть метаболизма осуществляется с помощью полиморфного фермента CYP 2D6 и приводит к образованию 5-гидроксиметильного производного. Дальнейший метаболизм приводит к образованию метаболитов: 5-карбоновой кислоты и N-деалкилированной 5-карбоновой кислоты, доля которых составляет 51 и 29% соответственно. Системный клиренс тольтеродина у лиц с повышенным метаболизмом — 30 л/ч, а период полувыведения — 2–3 ч. Для лиц, у которых отсутствует фермент CYP 2D6, путем метаболизма является деалкилирование посредством СYР 3А4 до N-деалкилированного тольтеродина, который не обладает активностью. У этих пациентов увеличен период полувыведения и снижен клиренс, что приводит к повышению концентрации препарата в плазме крови. Таким образом, безопасность, переносимость и клиническая эффективность в обеих группах пациентов сравнима независимо от фенотипа. Абсолютная биодоступность тольтеродина — 65% у лиц со сниженным метаболизмом (лишенных CYP 2D6) и 17% у лиц с повышенным метаболизмом (большинство пациентов). Прием пищи не влияет на экспозицию несвязанного тольтеродина и активного 5-гидроксиметильного производного у лиц с повышенным метаболизмом, хотя уровень тольтеродина в крови повышается. После введения ¹⁴С-тольтеродина почти 77% радиоактивно меченного препарата выводится с мочой, 17% — c калом.

гиперактивность (нестабильность) мочевого пузыря, проявляющаяся частыми императивными позывами к мочеиспусканию или недержанием мочи.

внутрь по 2 мг 2 раза в сутки независимо от приема пищи. При развитии выраженных побочных эффектов дозу снижают до 1 мг 2 раза в сутки. Через каждые 2–3 мес следует оценивать клинический эффект лечения. Рекомендованная доза для пациентов с нарушением функции печени и/или почек — 1 мг 2 раза в сутки.

задержка мочеиспускания, закрытоугольная глаукома, miastenia gravis, язвенный колит с тяжелым течением, мегаколон, повышенная чувствительность к препарату, период беременности и кормления грудью, возраст до 18 лет.

тольтеродин может вызвать М-холинолитические эффекты легкой и средней степени тяжести, такие как сухость кожи и слизистых оболочек, уменьшение слезоотделения, диспепсия.
Со стороны иммунной системы — аллергические реакции.
Со стороны нервной системы — повышенная эмоциональная лабильность, нарушение сознания, галлюцинации, парестезия, головная боль, головокружение, сонливость.
Со стороны органов зрения — ксерофтальмия, нарушение зрения, в том числе нарушения аккомодации.
Со стороны сердечно-сосудистой системы — тахикардия, увеличение интервала Q–T.
Со стороны ЖКТ — диспепсия, запор, боль в животе, метеоризм, рвота.
Со стороны мочевыделительной системы — задержка мочи, дизурия.
Метаболические изменения — увеличение массы тела.
Общие проявления — повышенная утомляемость, боль в груди, периферические отеки.
Среди других побочных эффектов редко отмечали анафилактические реакции с ангионевротическим отеком и сердечной недостаточностью. Применение других препаратов этой группы иногда сопровождается пальпитацией и аритмией.

с осторожностью применяют Ролитен у пациентов со значительной обструкцией мочевых путей с риском задержки мочеиспускания, заболеваниями почек, патологией печени (доза не должна превышать 1 мг 2 раза в сутки), с обструктивным поражением ЖКТ, нейропатией, невправимой грыжей, риском нарушения моторики ЖКТ.
С осторожностью назначают препарат больным с факторами риска увеличения интервала Q–T (гипокалиемия, брадикардия, одновременный прием препаратов, способных обусловливать увеличение интервала Q–T) и такими заболеваниями сердца, как ИБС, аритмия, хроническая сердечная недостаточность.
Поскольку Ролитен может вызывать нарушение аккомодации и замедлять скорость реакции, он может влиять на способность к управлению транспортными средствами и работу с потенциально опасными механизмами.

следует избегать одновременного применения сильных ингибиторов CYP 3А4, таких как антибиотики группы макролидов (эритромицин и кларитромицин) или противогрибковые средства группы азолов (кетоконазол, итраконазол и миконазол), а также антипротеазных средств, поскольку эти препараты могут повышать концентрацию тольтеродина в плазме крови и тем самым повышать риск передозировки.
Одновременное применение других препаратов с антихолинергическими свойствами может приводить к усилению терапевтического действия и нежелательных эффектов. Напротив, при одновременном применении агонистов М-холинорецепторов терапевтическое действие тольтеродина может ослабляться. Тольтеродин может ослабить действие таких прокинетиков, как метоклопрамид и цизаприд. Не выявлено взаимодействий с варфарином и комбинированными пероральными контрацептивами (этинилэстрадиол/левоноргестрел). Одновременное применение с флуоксетином (сильный ингибитор CYP 2D6) не приводит к клинически значимому взаимодействию. Одновременное применение с диуретиками (индапамид, гидрохлоротиазид, триамтерен, бендрофлуметиазид, хлоротиазид, фуросемид) не обусловливает неблагоприятные ЭКГ-эффекты.

Симптомы: нарушение аккомодации, болезненные позывы к мочеиспусканию.
Лечение: промывание желудка, прием активированного угля; при выраженных центральных антихолинергических эффектах (галлюцинациях, сильном возбуждении) назначают физостигмин; при судорогах или выраженном возбуждении — бензодиазепины; при тахикардии — блокаторы β-адренорецепторов; при нарушении дыхания — ИВЛ; при задержке мочеиспускания — катетеризация мочевого пузыря; при выраженном мидриазе — глазные капли с пилокарпином и перевод пациента в затемненное помещение.

в сухом месте при температуре до 25 °С.