Себиво - инструкция по применению

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

СЕБІВО

(Sebivo)

Склад:

діюча речовина: telbivudine;

1 таблетка містить 600 мг телбівудину;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, повідон, натрію крохмальгліколят (тип А), магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний безводний, полі етиленгліколь (макрогол) 4000, тальк, гіпромелоза, титану діоксид (171).

Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Фармакотерапевтична група. Нуклеозидні та нуклеотидні інгібітори зворотньої транскриптази. Телбівудин. Код АТС J05AF11

Клінічні характеристики.

Показання.

Лікування хронічного гепатиту В у пацієнтів з наявними ознаками реплікації вірусу і активного запалення печінки.

Показання визначені на основі вірусологічних, серологічних, біохімічних та гістологічних реакцій, які спостерігалися у пацієнтів з хронічним гепатитом В, позитивних і негативних на антиген вірусу гепатиту В (НВеАg).

Протипоказання.

Підвищена чутливість до одного з інгредієнтів препарату або до активної речовини.

Спосіб застосування та дози.

Рекомендована доза Себіво для дорослих становить 600 мг (одна таблетка) один раз на добу. Таблетку приймають перорально з їжею або окремо.

Оптимальна тривалість лікування не встановлена.

Себіво можна застосовувати для лікування хронічного гепатиту В у пацієнтів з нирковою недостатністю. Для пацієнтів з кліренсом креатині ну ³ 50 мл/хв коригування рекомендованої дози телбівудину не потрібне. Якщо у пацієнтів кліренс креатині ну < 50 мл/хв, включаючи ниркову недостатність термінальної стадії з гемодіалізом, інтервал між дозами коригують відповідно до нижче наведеної таблиці:

Таблиця 1

Коригування інтервалу між прийомами доз Себіво у пацієнтів з нирковою недостатністю.

При необхідності використання у пацієнтів з ураженнями печінки Себіво призначають без коригування рекомендованої дози.

Побічні реакції.

Реакції підвищеної чутливості до активної речовини або до одного з інгредієнтів препарату у вигляді кропив’янки та свербежу.

У таблиці 2 наведені побічні реакції, що були зареєстровані в дослідженні 007 GLOBE протягом перших 52 тижнів з класифікацією за органами/системами з наступним визначенням частоти виникнення: поширені (≥ 1/100, < 1/10), непоширені (≥ 1/1000, < 1/100).

Таблиця 2

Побічні реакції у пацієнтів з хронічним гепатитом В на 52-му тижні лікування телбівудином 600 мг під час дослідження 007 GLOBE

Спостерігалося зростання креатинінкінази. Однак середні рівні креатинінкінази сягали максимуму на 52-му тижні при вживанні телбівудину і надалі не зростали. У більшості випадків зростання креатинінкінази було безсимптомним і при подальшому лікуванні значення креатинінкінази, як правило, знижувалися.

Можливе коливання рівнів аланін амінотрансфер ази (АЛТ) під час лікування.

Передозування.

Про випадки передозування не повідомлялося. Досліджувані дози до 1 800 мг/кг (у 3 рази більше за рекомендовану добову дозу) переносилися добре. Максимально переносима доза телбівудину не визначалася. При передозуванні Себіво лікування треба припинити і призначити відповідну загальну підтримуючу та симптоматичну терапію.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Клінічні дані про вплив телбівудину під час вагітності відсутні. Під час вагітності Себіво варто застосовувати лише у випадках, коли очікувана користь для матері переважає потенційну небезпеку для плода.

Дані про вплив телбівудину на ризик передачі вірусу гепатиту В від матері до дитини відсутні. Тому для запобігання передачі гепатиту В дитині від матері необхідно вжити відповідних профілактичних заходів.  

Під час приймання Себіво жінкам не рекомендується годувати дітей груддю.

Клінічні дані про вплив телбівудину на жіночу та чоловічу репродуктивну функцію відсутні.

Діти.

Дослідження лікування даним препаратом дітей віком до 16 років не проводилося. Тому до отримання більш повного об’єму інформації Себіво не рекомендується застосовувати для лікування дітей.

Особливості застосування.

Після припинення терапії гепатиту В телбівудином повідомлялося про тяжкі загострення хвороби у пацієнтів. Необхідно ретельно контролю вати функцію печінки за клінічними та лабораторними показниками у пацієнтів, які призупинили лікування телбівудином. У разі необхідності відразу поновити терапію препаратами проти гепатиту В.  

При застосуванні аналогів нуклеотиду/нуклеозиду   в якості моно терапії або у комбінації з антиретровірусними препаратами повідомлялося про розвиток лактоацидозу та тяжкої гепатомегалії, інколи з летальним кінцем.

При застосуванні телбівудину було повідомлено про випадки міопатії, які зафіксовані при прийманні препарату від декількох тижнів до місяців після початку терапії. Міопатія також була діагностована при використанні препаратів   цього класу. Неускладнена міалгія була зафіксована у пацієнтів, які лікувалися телбівудином. Серед хворих з асоційованою з телбівудином міопатією, не було виявлено єдиного принципу, який би пов’язував ступінь або час   підвищення креатинкінази (КК) з прийомом телбівудину.   Крім того, чинники,   що сприяють розвитку міопатії серед пацієнтів, які приймають телбівудин, невідомі. Пацієнтам потрібно радити повідомляти негайно про будь-який постійний нез'ясовний   біль   або слабкість у м’язах. Терапію телбівудином потрібно припинити, якщо міопатія діагностована.

Лікарі повинні ретельно контролю вати пацієнтів з ризиком виникнення міопатії.

Функція нирок

Телбівудин, в основному, виводиться нирками, тому пацієнтам з кліренсом креатині ну < 50 мл/хв, включаючи пацієнтів, що перебувають   на гемодіалізі, необхідно підібрати інтервал між прийманням доз згідно наведених рекомендацій. Крім того, прийом Себіво разом з лікарськими засобами, здатними впливати на функцію нирок, може стати причиною зміни концентрацій телбівудину або супутніх препаратів в плазмі.

Інфіковані гепатитом В пацієнти з резистентністю до антивірусних препаратів  

Адекватні та належним чином контрольовані дослідження лікування телбівудином інфікованих гепатитом В пацієнтів з встановленою резистентністю до ламівудину не проводилися. В умовах in vitro телбівудин показував ефективність проти одинарних мутацій штаму вірусу гепатиту В M204V при відсутності активності до подвійних мутацій  M204V/L180M та одинарних мутацій штамів цього вірусу M204I.

Також не проводилися адекватні та належним чином контрольовані   дослідження лікування телбівудином інфікованих гепатитом В пацієнтів з встановленою резистентністю до адефовіру. За умов in vitro телбівудин демонстрував активність до мутантних штамів цього вірусу N236T.

Пацієнти з пересадженою печінкою

Безпека та ефективність телбівудину серед людей з пересадженою печінкою невідома. Фармакокінетика сталих рівнів телбівудину не змінювалася при постійному прийманні в комбінації з циклоспорином. Якщо визнано за необхідне призначити лікування телбівудином пацієнтам з пересадженою печінкою, які приймали або приймають імунодепресанти з відомим впливом на функцію печінки (зокрема, циклоспорин або такролім), необхідно контролю вати функцію печінки до та під час лікування Себіво.  

Окремі групи пацієнтів

Себіво не досліджувався серед пацієнтів з гепатитом В, які мали супутні інфекції (наприклад, одночасно були інфіковані ВІЛ, вірусом гепатиту С або D).

Пацієнти літнього віку

Клінічні дослідження телбівудину не проводились у пацієнтів старше 65 років, у кількості достатній для визначення відмінностей їх реакцій порівняно з молодшими особами. Загалом призначати Себіво пацієнтам літнього віку треба з обережністю, враховуючи поширеніше в цій віковій групі ослаблення функції печінки через супутні захворювання та паралельний прийом інших медичних препаратів.

Інформація для пацієнтів

Пацієнтів треба інформувати, що лікування Себіво не зменшує ризик передачі вірусу гепатиту В через статеві стосунки або з кров’ю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або роботі з іншими механізмами.

Рекомендації відсутні.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Оскільки телбівудин, в основному, виводиться нирками, то прийом Себіво разом з речовинами, здатними впливати на функцію нирок, може спричинити зростання в плазмі концентрацій телбівудину або супутніх препаратів.

Концентрації телбівудину, що в 12 разів перевищували рекомендовані для людей значення, не пригнічували in vitro метаболізм, який відбувається за посередництва перелічених далі мікросомальних ізоферментів: цитохрому Р 450 (CYP) (відомих участю у метаболізмі лікарських препаратів в організмі людини: 1А 2, 2С 9, 2C19, 2D26, 2E1, 3A4. У тварин телбівудин не стимулював ізоферменти цитохром Р 450. Беручи до уваги наведені вище результати та відомі шляхи виведення телбівудину, можна зазначити низьку ймовірність опосередкованих через CYP450 взаємодій Себіво з іншими медичними препаратами.

Фармакокінетика сталих рівнів телбівудину не змінювалася при постійному прийманні в комбінації з ламівудином, адефовіром, дипівоксилом, циклоспорином та           інтерфероном-a 2а.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Телбівудин є синтетичним аналогом   нуклеозиду тимідину, якому притаманна активність до полімер ази ДНК вірусу гепатиту В. Відбувається активне фосфорилювання її клітинними кіназами до активної три фосфатної форми, з внутрішньоклітинним періодом напіврозпаду 14 годин. Телбівудин-5’-трифосфат гальмує полімер азу ДНК вірусу гепатиту В (зворотна транскриптаза), конкуруючи з природним тимідин-5’-три фосфатом. Включення телбівудин-5’-три фосфату до вірусної ДНК спричиняє обрив ланцюга ДНК, і це гальмує реплікацію вірусу гепатиту В. Телбівудин є інгібітором синтезу як першої нитки вірусу гепатиту В (50% ефективна концентрація 0,4 - 1,3 мкМ), так і другої нитки (50% ефективна концентрація 0,12 - 0,24 мкМ). Телбівудин-5’-трифосфат у концентраціях до 100 мкМ нездатний гальмувати клітинні ДНК полімер ази a, b і g. В експериментах з дослідженням будови мітохондрій, функції і вмісту ДНК, телбівудин не мав токсичного ефекту в концентраціях до 10 мкМ і не спричиняв вироблення молочної кислоти в умовах in vitro.

Фармакокінетика.

Фармакокінетика одинарних та множинних доз телбівудину оцінювалися серед здорових добровольців та серед пацієнтів з хронічним гепатитом В. Фармакокінетика телбівудину в обох групах була подібна.

Всмоктування

Після перорального прийому одинарних доз телбівудину 600 мг здоровими добровольцями (n=42)   сталий стан пікової концентрації телбівудину в плазмі (С_макс) складали 3,69±1,25 мкг/мл (середнє ± середньоквадратичне відхилення) і в середньому досягався через 2,0 години після прийому дози. Площа телбівудину, що обмежується графіком концентрація в плазмі-час (AUC), складала 26,1 ± 7,2 год/мл (середнє ± середньоквадратичне відхилення). Концентрація в періоді часу (С_часу) була приблизно 0,2 – 0,3 мкг/мл. Сталий стан був досягнутий приблизно після 5 – 7 діб застосування телбівудину .  

Вплив їжі на пероральне всмоктування

Всмоктування та вплив телбівудину при прийомі з їжею одинарних доз 600 мг не змінювалися.

Розподіл

In vitro зв’язування телбівудину з людськими білками плазми низьке (3,3%). Після перорального прийому оцінюваний уявний об’єм розподілу перевищував загальний об’єм води в організмі, що свідчило про широкий розподіл телбівудину в тканини. Телбівудин був розподілений в рівних частках між плазмою та клітинами крові.

Біо трансформація

Після прийому міченого ізотопом С¹⁴-телбівудину людьми метаболіти цієї речовини не визначалися. Телбівудин не є субстратом, інгібітором чи індуктором ферментної системи цитохрому Р 450 (CYP450).  

Виведення

Після досягнення пікової концентрації вміст телбівудину в плазмі зменшувався за біекспоненціальною залежністю з кінцевим періодом напів виведення (t½) 40 - 49 год. Телбівудин в основному виводиться у початковій формі в незміненому вигляді з сечею. Нирковий кліренс цієї речовини наближається до швидкості гломерулярної фільтрації. Це означає що основним механізмом виведення є пасивна дифузія. Після разового прийому пероральної дози телбівудину 600 мг протягом 7 днів з сечею виводиться 42% дози. Оскільки домінуючим шляхом виведення є нирки, то пацієнтам з помірною або тяжкою дисфункцією або на гемодіалізі необхідно підбирати відповідний інтервал між прийомом доз препарату.

Характеристики пацієнтів

Стать

Фармакокінетика телбівудину не має достовірних відмінностей у чоловіків та жінок.

Раса

Фармакокінетика телбівудину не має достовірних відмінностей між різними расами людей.

Діти та люди літнього віку

Вивчення фармакокінетики телбівудину у дітей та людей похилого віку не проводилось.

Ниркова недостатність

Фармакокінетика одинарних доз телбівудину оцінювалася серед пацієнтів (що хворіли на хронічний гепатит В) з різним ступенем ниркової недостатності (яка оцінювалася за кліренсом креатині ну), таблиця 3.

Таблиця 3

Фармакокінетичні параметри (середнє значення ± середньоквадратичне відхилення) телбівудину для осіб з різним ступенем ниркової недостатності

ESRD = Термінальна стадія ниркової недостатності

Пацієнти з нирковою недостатністю на гемодіалізі

Гемодіаліз (тривалістю до 4 годин) зменшує системний вплив телбівудину приблизно на 23%. Після приведення інтервалу між дозами у відповідність з кліренсом креатині ну додаткове коригування дози при плановому діалізі не потрібне. Телбівудин приймають після гемодіалізу.

Печінкова   недостатність

Фармакокінетика телбівудину після застосування одноразової дози 600 мг досліджувалася серед пацієнтів (без хронічного гепатиту В) з різним ступенем печінкової недостатності. Порівняно із здоровими особами фармакокінетика телбівудину не мала суттєвих відмінностей у пацієнтів з печінковою недостатністю. Результати цих досліджень показали, що для пацієнтів з печінковою недостатністю коригування дози не потрібне.

Фармацевтичні характеристики.

основні фізико-хімічні властивості:

від білого до злегка жовтуватого кольору овальної форми, злегка зігнута таблетка з плівковою оболонкою, зі скошеними гранями, на якій з одного боку нанесені   літери “LDT”.

Термін придатності. 2 роки.

Умови зберігання. Зберігати при температурі до 30°C, в недоступному для дітей місці.

Упаковка. По 28 таблеток в упаковці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. Новартіс Фарма Штейн АГ, Швейцарія для Новартіс Фарма АГ, Швейцарія.

Місцезнаходження. Шаффхаусерштрассе, CH-4332, Штейн, Швейцарія.

Фармакодинамика. Телбивудин (INN — telbivudine — тельбивудин) является синтетическим аналогом нуклеозида тимидина, который обладает активностью по отношению к полимеразе ДНК вируса гепатита В. Телбивудин активно фосфорилируется клеточными киназами до активной трифосфатной формы с внутриклеточными периодом полураспада 14 ч. Телбивудин-5′-трифосфат тормозит полимеразу ДНК вируса гепатита В (обратная транскриптаза), конкурируя с естественным тимидин-5′-трифосфатом. Включение телбивудин-5′-трифосфата в вирусную ДНК вызывает обрыв цепи ДНК, и это тормозит репликацию вируса гепатита В. Телбивудин является ингибитором синтеза как первой нитки вируса гепатита В (50% эффективная концентрация 0,4–1,3 мкмоль), так и другой нитки (50% эффективная концентрация 0,12–0,24 мкмоль). Телбивудин-5′-фосфат в концентрации до 100 мкмоль не ингибировал клеточную ДНК-полимеразу (α, β и γ) клеток человека. Препарат в концентрациях до 10 мкмоль не оказывал существенного токсического эффекта на структуру митохондрий, а также на содержание и функцию ДНК и не увеличивал образование молочной кислоты в условиях in vitro.
Фармакокинетика. Фармакокинетику одно- и многократных доз телбивудина оценивали среди здоровых добровольцев и среди пациентов с хроническим гепатитом В. Фармакокинетика телбивудина в обеих группах была сходна.
У здоровых добровольцев после приема препарата внутрь в однократной дозе 600 мг максимальная концентрация телбивудина в плазме крови составляла 3,69±1,25 мкг/мл (среднее ± среднеквадратическое отклонение) и в среднем достигалась через 2 ч после приема. AUC составляла 26,1±7,2 ч/мл (среднее ± среднеквадратическое отклонение). Индивидуальная вариабельность показателей системного действия (максимальная концентрация, AUC) составляет ≤30%. Постоянная концентрация в сыворотке крови была достигнута приблизительно через 5–7 сут применения телбивудина кратностью 1 раз в сутки.
Абсорбция телбивудина и системное действие на организм не менялись при однократном приеме препарата в дозе 600 мг одновременно с пищей.
Связывание телбивудина с белками плазмы крови человека in vitro низкое (около 3,3%). Кажущийся объем распределения после перорального приема превышает общее количество жидкости в организме, что позволяет предположить широкое распределение телбивудина в тканях. Телбивудин распределяется в равных частях между плазмой и клетками крови.
При применении меченого ¹⁴С-телбивудина у людей метаболиты этого вещества не выявлены. Телбивудин не является субстратом, ингибитором или индуктором ферментной системы цитохрома Р450 (CYP 450).
После достижения максимальной концентрации снижение концентрации телбивудина в плазме крови происходит биэкспоненциально с периодом полувыведения конечной фазы 40–49 ч. Телбивудин выводится преимущественно с мочой в неизмененном виде. Почечный клиренс телбивудина соответствует нормальной скорости клубочковой фильтрации, что позволяет предположить его выведение в основном путем пассивной диффузии. После приема телбивудина внутрь однократно в дозе 600 мг около 42% дозы выводится с мочой в течение 7 дней. Поскольку доминирующим путем выведения являются почки, пациентам с умеренной или тяжелой дисфункцией почек или находящимся на гемодиалазе необходимо подбирать соответствующий интервал между приемом доз препарата.
Характеристика особых групп пациентов
Нет существенных различий фармакокинетики телбивудина в зависимости от пола и расы.
Изучение фармакокинетики телбивудина у детей и лиц пожилого возраста не проводилось.
Пациенты с почечной недостаточностью
Фармакокинетику однократных доз телбивудина оценивали среди пациентов (с хроническим гепатитом В) с разной степенью почечной недостаточности, оцениваемой по клиренсу креатинина (табл. 1).
Таблица 1
Фармакокинетические параметры (среднее значение ± среднеквадратическое отклонение) телбивудина для лиц с разной степенью почечной недостаточности

ESRD — терминальная стадия почечной недостаточности.
Пациенты с почечной недостаточностью, находящиеся на гемодиализе. Гемодиализ (продолжительностью до 4 ч) уменьшает системное влияние телбивудина приблизительно на 23%. После проведения коррекции режима дозирования препарата (интервал между приемом доз) в соответствии со значением клиренса креатинина дополнительной коррекции дозы при плановом диализе не требуется. Телбивудин принимают после гемодиализа.
Пациенты с печеночной недостаточностью. Фармакокинетику телбивудина после однократной дозы 600 мг исследовали среди пациентов (без хронического гепатита В) с разной степенью печеночной недостаточности. По сравнению со здоровыми лицами фармакокинетика телбивудина не имела существенных отличий у пациентов с печеночной недостаточностью. Результаты этих исследований показали, что для пациентов с печеночной недостаточностью коррекции дозы не требуется.

лечение хронического гепатита В у пациентов с явными признаками репликации вируса и активного воспаления печени.
Показания определены на основе вирусологических, серологических, биохимических и гистологических реакций, которые отмечали у пациентов с хроническим гепатитом В, с положительной и отрицательной реакцией на антиген вируса гепатита В (HBеAg).

рекомендуемая доза Себиво для взрослых составляет 600 мг (1 таблетка) 1 раз в сутки. Таблетку принимают перорально во время еды или отдельно.
Оптимальная продолжительность лечения не установлена.
Себиво можно применять для лечения хронического гепатита В у пациентов с почечной недостаточностью. Для пациентов с клиренсом креатинина ≥50 мл/мин в коррекции рекомендуемой дозы телбивудина нет необходимости. Если у пациентов клиренс креатинина ≤50 мл/мин, включая почечную недостаточность терминальной стадии с гемодиализом, интервал между дозами корригируют в соответствии с табл. 2.
Таблица 2
Корригирование интервала между приемами доз Себиво у пациентов с почечной недостаточностью

При необходимости применения препарата Себиво пациентам с поражением печени коррекции дозы не требуется.

повышенная чувствительность к активному веществу или одному из ингредиентов препарата.

проявления повышенной чувствительности к активному веществу или к одному из ингредиентов препарата.
В табл. 3 приведены побочные реакции, которые были зарегистрированы в исследовании 007 GLOBE на протяжении первых 52 нед с классификацией по органам/системам со следующим распределением по частоте возникновения: часто (≥1/100, ≤1/10), иногда (≥1/1000, ≤1/100).
Таблица 3
Клинические побочные реакции у пациентов с хроническим гепатитом В на 52-й неделе лечения телбивудином 600 мг во время исследования 007 GLOBE

Отмечали повышение уровня КФК в сыворотке крови. Однако средний уровень КФК достигал максимума на 52-й неделе при применении телбивудина и в дальнейшем не повышался. В большинстве случаев повышение уровня КФК было бессимптомным, обычно на фоне постоянной терапии в дальнейшем отмечалось снижение концентрации КФК. Возможно колебание уровня АлАТ во время лечения.

после прекращения терапии гепатита В телбивудином сообщалось о тяжелых обострениях болезни у пациентов. Необходимо тщательно контролировать функцию печени по клиническим и лабораторным показателям у пациентов, по той или иной причине приостановивших лечение телбивудином. В случае необходимости следует сразу возобновить терапию препаратами для лечения гепатита В.
При применении аналогов нуклеотида/нуклеозида в качестве монотерапии или в комбинации с антиретровирусными препаратами сообщали о развитии лактоацидоза и тяжелой гепатомегалии, иногда с летальным исходом.
При применении тельбивудина и других препаратов этого класса сообщалось о случаях миопатии, зафиксированных при применении препарата сроком от нескольких недель до месяцев от начала терапии. Факторы, способствующие развитию миопатии среди пациентов, принимающих телбивудин, не известны. Пациентам следует немедленно сообщать о какой-либо постоянной боли неустановленной этиологии или слабости в мышцах. Терапию телбивудином необходимо прекратить, если диагностирована миопатия.
Врач должен регулярно контролировать пациентов с риском возникновения миопатии.
Пациенты с нарушением функции почек
Телбивудин в основном выводится через почки, поэтому пациентам с клиренсом креатинина ≤50 мл/мин, включая больных, находящихся на гемодиализе, необходимо подобрать интервал между приемом доз в соответствии с приведенными рекомендациями. Кроме того, прием Себиво одновременно с лекарственными средствами, способными влиять на функцию почек, может стать причиной изменения концентраций телбивудина или соответствующих препаратов в плазме крови.
Инфицированные гепатитом В пациенты с резистентностью к антивирусным препаратам
Адекватные и надлежащим образом контролируемые исследования лечения телбивудином пациентов, инфицированных гепатитом В, с установленной резистентностью к ламивудину не проводились. В условиях in vitro телбивудин продемонстрировал эффективность в отношении одинарных мутаций штамма вируса гепатита В M204V при отсутствии активности к двойным мутациям M204V/L180M и одинарным мутациям штаммов вируса M204I.
Также не проводились адекватные и надлежащим образом контролируемые исследования лечения телбивудином инфицированных гепатитом В пациентов с установленной резистентностью к адефовиру. При условии in vitro телбивудин демонстрировал активность по отношению к мутантным штаммам вируса N236T.
Пациенты после пересадки печени
Безопасность и эффективность применения телбивудина среди пациентов с пересаженной печенью не известны. Фармакокинетика достигнутого уровня телбивудина не изменялась при постоянном приеме сочетанно с циклоспорином. Если есть необходимость в проведении терапии телбивудином пациентам с пересаженной печенью, которые принимали или принимают иммунодепрессанты с известным влиянием на функцию печени (в частности циклоспорин или такролимус), необходимо контролировать функцию печени до и во время лечения Себиво.
Отдельные группы пациентов
Применение препарата Себиво не исследовали среди пациентов с гепатитом В, имевших сопутствующие инфекции (например одновременно были инфицированы ВИЧ, вирусом гепатита С или D).
Пациенты пожилого возраста
Клинические исследования телбивудина не проводили у пациентов в возрасте старше 65 лет в количестве, достаточном для определения отличия их реакций по сравнению с пациентами молодого возраста. В целом назначать Себиво пациентам пожилого возраста необходимо с осторожностью, учитывая распространенное в этой возрастной группе нарушение функции печени из-за сопутствующих заболеваний и в связи с параллельным приемом других лекарственных препаратов.
Информация для пациентов
Пациентов необходимо проинформировать, что лечение Себиво не снижает риск передачи вируса гепатита В половым путем или с кровью.
Применение в период беременности и кормления грудью. Клинические данные о влиянии телбивудина на течение беременности отсутствуют. В период беременности Себиво следует применять только в случае, когда ожидаемая польза для матери превышает потенциальную опасность для плода.
Данные о влиянии телбивудина на риск передачи вируса гепатита В от матери к ребенку отсутствуют. Поэтому для предотвращения передачи гепатита В ребенку от матери необходимо применить соответствующие профилактические меры.
Во время применения Себиво грудное вскармливание следует прекратить.
Клинические данные о влиянии телбивудина на женскую и мужскую репродуктивную функцию отсутствуют.
Дети. Исследований по применению данного препарата у детей в возрасте до 18 лет не проводили. Поэтому до получения более полного объема информации Себиво не рекомендуется применять при лечении детей.
Способность влиять на скорость реакции при управлении транспортными средствами или другими механизмами. Данные о влиянии препарата и рекомендации отсутствуют.

телбивудин выделяется в основном почками, поэтому при назначении Себиво с лекарственными препаратами, оказывающими влияние на функцию почек, возможно повышение концентрации в плазме крови телбивудина и/или одновременно применяемых лекарственных средств.
In vitro телбивудин в концентрациях, в 12 раз превышающих терапевтические, не ингибировал процессы метаболизма, протекающие при участии микросомальных изоферментов 1А2, 2С9, 2С19, 2D26, 2Е1 и 3А4 цитохрома Р450 печени. У животных телбивудин не индуцирует изоферменты цитохрома Р450. Учитывая приведенные результаты и известные пути элиминации телбивудина, существует низкая потенциальная возможность взаимодействий Себиво с другими препаратами на уровне цитохрома Р450.
Фармакокинетические параметры телбивудина в равновесном состоянии не изменялись после многократного применения в комбинации с ламивудином, адефовиром, дипивоксилом, циклоспорином и интерфероном α-2а.

о случаях передозировки не сообщалось. Исследуемые дозы до 1800 мг/кг (в 3 раза выше рекомендуемой суточной дозы) переносились хорошо. Не определена максимальная переносимая доза телбивудина. Лечение: в случае передозировки следует отменить телбивудин и при необходимости назначить соответствующую общую поддерживающую и симптоматическую терапию.

при температуре не выше 30 °С.