Сетронон - инструкция по применению

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

СЕТРОНОН^Ò

(SETRONON^Ò)

Склад:

діюча речовина: ondansetron;

1 мл розчину мiстить 2 мг ондансетрону у вигляді ондансетрону гідрохлориду дигідрату;

допомiжнi речовини: кислоти лимонної моногідрат; натрію цитрат; натрію хлорид; кислота хлористоводнева (при необхідності), вода для ін’єкцій.

Лікарська форма.  Розчин для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична  група. Протиблювальні засоби і препарати, що усувають нудоту.

Антагоністи 5НТ₃-рецепторів серотоніну. Код АТС А04А А01.

Клінічні характеристики.

Показання.

Нудота та блювання, спричинені цитотоксичною хіміо- або променевою терапією; профілактика та лікування післяопераційної нудоти та блювання.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до компонентів препарату.

Спосiб застосування та дози.

Препарат можна вводити внутрішньом’язово або внутрішньовенно шляхом одноразової повільної ін’єкції або шляхом інфузії.

Нудота та блювання, спричинені цитотоксичною хіміо- або променевою терапією.

Дорослі: вибір режиму дозування залежить від тяжкості еметогенного впливу.

Еметогенна хіміотерапія та променева терапія: ондансетрон призначають у вигляді внутрішньовенного або  внутрішньом’язового введення. Рекомендована доза Сетронону^® –   8 мг у вигляді повільної ін’єкції безпосередньо перед початком терапії.

Для попередження пізнього або тривалого блювання після перших 24 годин рекомендується пероральне або ректальне застосування препарату протягом 5 днів.

Високоеметогенна хіміотерапія: пацієнтам, які отримують високоеметогенну хіміотерапію, (наприклад, високі дози цисплатину), ондансетрон призначають у вигляді одноразової дози  8 мг внутрішньовенно або  внутрішньом’язово безпосередньо перед початком хіміотерапії.

Дози, більші за 8 мг (до 32 мг), можна застосовувати лише у вигляді внутрішньовенної інфузії, розведені у 50–100 мл 0,9 % розчину натрію хлориду або іншого сумісного розчину для інфузій (див. розділ «Взаємодiя з iншими лiкарськими засобами та інші форми взаємодій»), вводиться у вигляді інфузії тривалістю не менше 15 хвилин.

Альтернативно 8 мг Сетронону^® можна вводити у вигляді повільної внутрішньовенної або внутрішньом’язової ін’єкції безпосередньо перед початком хіміотерапії з подальшим дворазовим внутрішньовенним або внутрішньом’язовим введенням через 2 та 4 години або  постійною інфузією по 1 мг/годину протягом 24 годин.

Ефективність ондансетрону у випадку вираженої блювальної реакції при проведенні хіміотерапії можна збільшити шляхом додаткового одноразового внутрішньовенного введення 20 мг фосфорнокислої натрієвої солі дексаметазону до початку хіміотерапії.

Для попередження пізнього або тривалого блювання після перших 24 годин рекомендується пероральне або ректальне застосування препарату протягом 5 днів після терапії.

Діти та підлітки (віком від 6 місяців до 17 років).

Дозу препарату можна розрахувати за площею поверхні тіла або маси тіла дитини.

Розрахунок дози відповідно до  площі поверхні тіла.

Ондансетрон вводити однократно у дозі 5 мг/м² внутрішньовенно безпосередньо перед початком хіміотерапії. При внутрішньовенному введенні доза не має перевищувати
8 мг. Пероральне застосування можна розпочинати через 12 годин після хіміотерапії, прийом можна продовжувати до 5 днів (див. таблицю 1). Загальна добова доза не має перевищувати дозу, рекомендовану для дорослих, тобто 32 мг.

Таблиця 1

Доза, розрахована за площею поверхні тіла (ППТ) дитини (віком від 6 місяців до 17 років).                                                                              

а – доза для внутрішньовенного введення не має перевищувати 8 мг.

б – загальна добова доза не має перевищувати дозу, рекомендовану для дорослих, тобто, 32 мг.

Розрахунок дози відповідно до маси тіла дитини.

При визначенні дози з урахуванням ваги тіла загальна добова доза є вищою, ніж при визначенні дози з урахуванням площі поверхні тіла (див. розділи «Особливості застосування» та «Фармакологічні властивості»). Сетронон^®  вводять однократно у дозі

0,15 мг/кг внутрішньовенно безпосередньо перед початком хіміотерапії. При внутрішньовенному введенні доза не має перевищувати 8 мг. У перший день можна ввести ще 2 дози внутрішньовенно з інтервалом у 4 години. Пероральне застосування можна розпочинати через 12 годин після хіміотерапії, прийом можна продовжувати до 5 днів (див. таблицю 2). Загальна добова доза не має перевищувати дозу, рекомендовану для дорослих, тобто 32 мг.

Таблиця 2

Доза, розрахована згідно з масою тіла дитини (віком від 6 місяців до 17 років).

а – доза для внутрішньовенного введення не має перевищувати 8 мг.

б – загальна добова доза не має перевищувати дозу, рекомендовану для дорослих, тобто 32 мг.

При визначенні дози з урахуванням маси тіла загальна добова доза є вищою, ніж при визначенні дози з урахуванням площі поверхні тіла (див. розділи «Особливості застосування» та «Фармакологічні властивості»).

Спосіб застосування дітям віком від 6 місяців до 17 років. Ондансетрон для ін’єкцій слід розчинити у 5 % розчині глюкози або 0,9 % розчині натрію хлориду, або в іншому сумісному розчині для інфузій (див. розділ «Взаємодiя з iншими лiкарськими засобами та інші форми взаємодій»), та вводити у вигляді внутрішньовенної інфузії тривалістю не менше 15 хвилин. Дані контрольованих клінічних досліджень щодо результатів застосування ондансетрону для попередження пізньої або тривалої блювальної реакції внаслідок хіміотерапії відсутні. Також немає даних контрольованих клінічних досліджень щодо результатів застосування ондансетрону у педіатричній практиці для попередження блювальної реакції  внаслідок радіотерапії.

Пацієнти літнього віку: при призначенні пацієнтам віком старше 65 років коригування дози і режиму дозування та способу застосування не потрібне.

Пацієнти з порушеннями функцій нирок: коригування добової дози, режиму дозування та способу застосування не потрібне.

Пацієнти з порушеннями функцій печінки: у пацієнтів з помірними і тяжкими порушеннями функції печінки кліренс ондансетрону значно знижується та значно зростає період напіввиведення речовини з сироватки крові. При призначенні таким пацієнтам максимальна добова доза не має перевищувати 8 мг.

Пацієнти з порушенням метаболізму спартеїну/ дебрисоквіну: період напівиведення ондансетрону у пацієнтів з порушенням метаболізму спартеїну і дебрисоквіну не змінюється. У таких пацієнтів повторне введення призводить до такої ж концентрації препарату, що й у хворих з неушкодженим метаболізмом. Тому зміна дозування або частоти введення не потрібна.

Післяопераційна нудота та блювання.

Дорослі: для профілактики післяопераційної нудоти та блювання рекомендована доза Сетронону^®  становить 4 мг у вигляді одноразової внутрішньом’язової або повільної внутрішньовенної ін’єкції перед початком анестезії. Для лікування післяопераційних нудоти та блювання рекомендована разова доза Сетронону^® становить 4 мг у вигляді одноразової внутрішньом’язової або повільної внутрішньовенної ін’єкції.

Діти та підлітки (віком від 1 місяця до 17 років).

Для профілактики і лікування післяопераційної нудоти та блювання у дітей та підлітків при проведенні хірургічного втручання під загальною анестезією (див. розділ «Особливості застосування»), Сетронон^®   вводять у дозі 0,1 мг/кг маси тіла (максимально – до 4 мг) у вигляді повільної внутрішньовенної ін’єкції до, під час, після введення в наркоз або після операції. Дані  щодо застосування ондансетрону для попередження та лікування післяопераційної нудоти та блювання у дітей віком менше 2 років є обмеженими.

Пацієнти літнього віку: дані  щодо застосування ондансетрону для попередження та лікування післяопераційної нудоти та блювання у пацієнтів літнього віку є обмеженими.

Пацієнти з порушеннями функцій нирок: коригування добової дози, режиму дозування та способу застосування не потрібне.

Пацієнти з порушеннями функцій печінки: у пацієнтів з помірними і тяжкими порушеннями функції печінки кліренс ондансетрону значно знижується та значно зростає період напіввиведення речовини з сироватки крові. При призначенні таким пацієнтам максимальна добова доза не має перевищувати 8 мг.

Пацієнти з порушеннями метаболізму спартеїну/дебрисоквіну: період напіввиведення ондансетрону у пацієнтів із порушеннями метаболізму спартеїну/дебрисоквіну не змінюється. Отже, при повторному введенні препарату таким пацієнтам показники рівня впливу діючої речовини не відрізняються від таких при введенні пацієнтам без зазначеного порушення. Коригування добової дози або режиму застосування не потрібне.

Побiчнi реакцiї.

Оцінка зареєстрованих побічних явищ ґрунтується на класифікації за системами органів та класом з урахуванням частоти їх виникнення: дуже часті (≥ 1/10), часті ( від ≥ 1/100
до < 1/10), нечасті (від ≥ 1/1 000 до < 1/100), рідкі ( від ≥ 1/10 000 до < 1/1 000), дуже рідкі
(< 1/10 000), у тому числі й окремі повідомлення.

З боку імунної системи.

Рідкі:    реакції підвищеної чутливості негайного типу, іноді тяжкі, аж до анафілаксії.

З боку нервової системи.

Дуже часті: головний біль.

Нечасті: спостерігалися судоми, порушення рухів, у тому числі екстрапірамідні реакції, такі як дистонічні реакції, окулогіричний криз та дискінезія без вірогідних свідчень стійких клінічних наслідків.

Рідкі: запаморочення у період швидкого внутрішньовенного введення, яке у більшості випадків може бути попереджено або усунуто шляхом збільшення тривалості інфузії.

З боку органа зору.

Рідкі:    транзиторні порушення зору (наприклад, нечіткий зір) у період внутрішньовенного введення.

Дуже рідкі: транзиторна сліпота, переважно під час внутрішньовенного введення. У більшості випадків, що спостерігалися, сліпота проходила протягом 20 хвилин. Більшість пацієнтів одержували хіміотерапевтичні препарати, включаючи цисплатин. У деяких випадках причиною транзиторної сліпоти були явища з боку кори головного мозку.

З боку серцево-судинної системи.

Часті: відчуття  тепла або припливи крові.

Нечасті: аритмія, біль у грудях, що супроводжується або не супроводжується депресією сегмента ST, брадикардія, артеріальна гіпотензія.

З боку органів грудного і медіастинального відділів.

Нечасті: гикавка.

З  боку шлунково-кишкового тракту.

Часті:    запор.

З  боку гепатобіліарної системи.

Нечасті: безсимптомне підвищення показників функцій печінки*.

*Ці явища часто спостерігалися у пацієнтів на фоні проведення хіміотерапії із застосуванням цисплатину.

Системні порушення та порушення у місці введення.

Часті:    локалізовані реакції у ділянці в/в введення.

У педіатричній практиці.

Профіль побічних явищ, що спостерігалися у дітей та підлітків, відповідає профілю, визначеному для дорослих пацієнтів.

Передозування.

Симптоми та ознаки.

Даних щодо передозування ондансетрону недостатньо. У кількох пацієнтів, які застосували завищені дози препарату спостерігалися порушення зору, запор високого ступеня тяжкості, гіпотензія та вазовагальні епізоди, що супроводжувалися транзиторною атріовентрикулярною блокадою другого рівня тяжкості. У всіх випадках явища, що спостерігалися, минули повністю

Лікування.

Специфічного антидоту ондансетрону не існує, тому у всіх випадках підозри на передозування слід застосовувати відповідну симптоматичну або підтримуючу терапію.

Застосування препаратів іпекакуани для лікування передозування ондансетрону не рекомендується, у зв'язку з неефективністю препарату, зумовленою противоблювальною дією самого ондансетрону.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Оскільки достатніх досліджень безпеки застосування ондансетрону у період вагітності не проводили, тому призначення препарату вагітним не рекомендується.

Ондансетрон проникає у грудне молоко, тому під час застосування препарату необхідно припинити годування груддю.

Діти.

Дітям віком старше 6 місяців ондансетрон призначають для профілактики та лікування нудоти та блювання, спричинених цитотоксичною хіміо- або променевою терапією; дітям віком старше 1 місяця −  для профілактики та лікування післяопераційної нудоти та блювання при проведенні хірургічного втручання під загальною анестезією (див. розділи «Спосіб застосування та дози», «Особливості застосування» та «Фармакологічні властивості»). Дані щодо застосування ондансетрону для профілактики та лікування післяопераційної нудоти та блювання у дітей віком менше 2 років є обмеженими.

Особливості застосування.

У деяких пацієнтів з гіперчутливістю до інших високоселективних антагоністів рецепторів  5-НТ₃ відзначалася реакція гіперчутливості на ондансетрон.

У випадку виникнення явищ з боку органів дихання рекомендоване симптоматичне лікування, лікарям варто звертати на них особливу увагу, тому що вони можуть бути передвісниками реакцій підвищеної чутливості.

Є повідомлення про дуже рідкі випадки, головним чином при внутрішньовенному введенні ондансетрону, тимчасових змін результатів ЕКГ, у тому числі збільшення тривалості інтервалу QT. Отже, препарат слід застосовувати з обережністю у терапії пацієнтів із порушеннями серцевого ритму або провідності, пацієнтів, у терапії яких застосовуються протиаритмічні препарати або β-адреноблокатори, а також у терапії пацієнтів із порушеннями електролітного балансу високого ступеня тяжкості.

Ондансетрон збільшує час проходження через товсту кишку, тому за хворими з ознаками підгострої непрохідності кишечнику після застосування препарату потрібне особливе спостереження.

При застосуванні ондансетрону для запобігання нудоти та блювання при проведенні аденотонзилектомії він може маскувати приховану кровотечу. У зв'язку з цим рекомендоване ретельне спостереження за пацієнтами при застосуванні ондансетрону.

У педіатричній практиці.

У випадках комбінованого застосування у педіатричній практиці ондансетрону та хіміотерапевтичних препаратів гепатотоксичної дії слід забезпечити ретельний моніторинг функцій печінки. Ондансетрон не показаний для попередження та лікування післяопераційної нудоти та блювання у дітей при проведенні внутрішньочеревних хірургічних операцій.

Попередження нудоти та блювання при хіміотерапії.

У випадку визначення дози у мг/кг та введенні трьох доз з інтервалом в 4 години загальна добова доза є вищою, ніж при однократному введенні дози 5 мг/м², з подальшим застосуванням препарату у формі для перорального прийому. Клінічні дослідження для порівняння ефективності цих двох різних режимів дозування не проводились. Порівняння результатів різних досліджень свідчить про однакову ефективність обох режимів дозування (див. розділ «Фармакологічні властивості»).

Інфузійний розчин готують безпосередньо перед застосуванням. У разі необхідності він може зберігатися протягом 24 годин при температурі 2–8 °С при звичайній освітленості. Під час проведення інфузії захист від світла непотрібний; розведений ін’єкційний розчин зберігає свою стабільність як мінімум протягом 24 годин при природному освітленні.

Стерилізувати ампули в автоклаві заборонено.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими  механізмами.

За результатами психомоторних тестів, ондансетрон не впливає на швидкість реакції та не чинить заспокійливої дії, проте при застосуванні препарату слід враховувати можливість виникнення побічних реакцій з боку нервової системи.

Взаємодiя з iншими лiкарськими засобами та інші форми взаємодій.

Сумісність з розчинами для внутрішньовенного введення.

Сетронон^®, розчин для ін’єкцій, слід розводити лише у рекомендованих розчинах для внутрішньовенних інфузій: натрію хлориду 0,9 %, глюкози 5 %,  манітолу 10 %, розчині Рінгера, калію хлориду 0,3 % та натрію хлориду 0,9 %, калію хлориду 0,3 % та глюкози 5 %.  Вважається, що ондансетрон зберігає стабільність при використанні поліетиленових та скляних флаконів. Доведена стабільність розчину ондансетрону, розведеного 0,9 %  хлоридом натрію та 5 % глюкозою, у поліпропіленових шприцах. Вважається, що ондансетрон, розчин для ін’єкцій, при розведенні в інших рекомендованих сумісних розчинах для в/в інфузій також зберігає стабільність у шприцах з поліпропілену.

Сумісність з іншими лікарськими препаратами.

Ондансетрон можна вводити шляхом внутрішньовенної інфузії зі швидкістю 1 мг/год, із застосуванням, наприклад, мішка для інфузій або шприцевого насоса для інфузій. Препарат у вигляді інфузійного розчину при концентрації ондансетрону 16-160 мкг/мл (наприклад,
8 мг/500 мл або 8 мг/50 мл відповідно) можна вводити через Y-подібний катетер сумісно с такими препаратами:

− цисплатин у концентрації до 0,48 мг/мл (наприклад, 240 мг/500 мл) при введенні протягом від 1 до 8 годин;

− 5-фторурацил у концентрації до 0,8 мг/мл (наприклад, 2,4 г в 3 л або 400 мг в 500 мл) при введенні зі швидкістю не більше 20 мл/год (500 мл протягом 24 годин). При концентрації
5-фторурацилу понад 0,8 мг/мл можливе осадження ондансетрону. Розчин 5-фторурацилу для інфузії може містити не більше 0,045 % магнію хлориду разом з іншими сумісними компонентами;

− карбоплатин у концентрації від 0,18 мг/мл до 9,9 мг/мл (наприклад, від 90 мг в 500 мл до 990 мг в 100 мл) при введенні протягом 10-60 хвилин;

− етопозид у концентрації від 0,14 мг/мл до 0,25 мг/мл (наприклад, від 72 мг у 500 мл до
250 мг у 1 л) при введенні протягом 30-60 хвилин;

− цефтазидим у дозі від 250 мг до 2000 мг, розведений водою для ін’єкцій (наприклад,       250 мг у 2,5 мл або 2 г цефтазидіму у 10 мл), у вигляді внутрішньовенної болюсной ін'єкції тривалістю приблизно 5 хвилин;

− циклофосфамід у дозі від 100 мг до 1 г, розведений водою для ін’єкцій (100 мг циклофосфаміду на 5 мл) у вигляді внутрішньовенної болюсной ін'єкції тривалістю приблизно 5 хвилин;

− доксорубіцин у дозі від 10 до 100 мг, розведений водою для ін’єкцій (10 мг доксорубіцину на 5 мл) у вигляді внутрішньовенної болюсной ін'єкції тривалістю приблизно 5 хвилин;

−- дексаметазон у дозі 20 мг можна вводити у вигляді повільної внутрішньовенної ін’єкції тривалістю 2-5 хвилин через Y-подібний катетер, який забезпечує надходження 8 або 32 мг ондансетрону, розчиненого у 50-100 мл сумісного розчину для інфузій протягом приблизно 15 хвилин. Сумісність дексаметазону у вигляді фосфатної солі натрію та ондансетрону було доведено, що обґрунтовує можливість їх  одночасного введення через одну крапельницю, і це забезпечує концентрацію у лінії введення 32 мкг–2,5 мг/мл дексаметазону фосфат натрію та 8 мкг – 1 мг/мл ондансетрону.

Свідчення про активацію або інгібування у присутності ондансетрону метаболічного перетворення інших препаратів, що часто застосовують у поєднанні з ондансетроном, відсутні. Результати цілеспрямованих досліджень свідчать про відсутність взаємодій ондансетрону з алкоголем, темазепамом, фуросемідом, алфентанілом, трамадолом, морфієм, тіопенталом або пропофолом.

Метаболічне перетворення ондансетрону здійснюється рядом ферментів системи цитохрому печінки Р450: CYP3A4, CYP2D6 і CYP1A2. У зв'язку з наявністю великої кількості різних ферментів, які забезпечують метаболічне перетворення ондансетрону, інгібування або зниження активності одного з ферментів (наприклад, у випадку генетично зумовленої недостатності ферменту CYP2D6) зазвичай компенсується іншими ферментами і не викликає або викликає лише незначні зміни у показниках виведення ондансетрону, які не потребують коригування режиму дозування.

Трамадол.

Результати ряду обмежених досліджень свідчать про те, що ондансетрон може знижувати знеболювальну дію трамадолу.

Фенітоїн, карбамазепін та рифампіцин.

У пацієнтів, які одержують сильнодіючі препарати-активатори ферменту CYP3A4 (наприклад, фенітоїн, карбамазепін та ріфампіцин), відзначене підвищення показників виведення ондансетрону при пероральному застосуванні і підвищенні концентрації ондансетрону в крові.

Застосування ондансетрону у комбінації з препаратами, що викликають подовження тривалості інтервалу QT, може призводити до додаткового підвищення інтервалу QT. Одночасне застосування ондансетрону з препаратами кардіотоксичної дії (наприклад, антрациклінами) підвищує ризик виникнення аритмії (див. розділ «Особливості застосування»).

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Ондансетрон є сильнодіючим високоселективним антагоністом 5-НТ₃ (серотонінових) рецепторів. Точний механізм дії препарату, що забезпечує контроль нудоти та блювання, є невідомим. Хіміотерапевтичні препарати та/або променева терапія можуть викликати підвищення рівня серотоніну внаслідок подразнення слизової оболонки шлунка і тонкого кишечнику, що, у свою чергу, шляхом активації вагусних аферентних волокон, які містять рецептори 5-НТ₃, викликає блювальний рефлекс. Подразнення вагусних аферентних волокон може призвести до підвищення рівня серотоніну і в area postrema, що знаходиться в нижній частині четвертого шлуночка мозку, що також сприяє  виникненню блювання внаслідок стимуляції розташованих там рецепторів 5-НТ₃. Таким чином, дія ондансетрону у профілактики та лікуванні нудоти та блювання, спричинених цитотоксичною хіміотерапією та променевої терапією, імовірно, зумовлена антагонізмом до рецепторів 5-НТ₃, розташованих на нейронах як периферичної, так і центральної нервової системи. Очевидно, на цьому механізмі дії базується попередження і лікування післяопераційного і викликаного цитостатичною терапією блювання та нудоти. Механізм дії, що попереджає післяопераційне блювання та нудоту, невідомий, однак можливо, що шляхи їх збудження є спільними із нудотою та блювання унаслідок цитотоксичного впливу.

Препарат не зменшує психомоторної активності пацієнта і не чинить седативного ефекту. Ондансетрон не змінює концентрацію пролактину у плазмі крові. Вплив ондансетрону при блюванні, викликаному наркотичними речовинами, не визначено.

Фармакокінетика.

Кінетичні характеристики ондансетрону при парентеральному введенні подібні, період напіввиведення складає близько 3 годин, а об’єм розподілу у стані рівноважної концентрації  становить 140 л. Однакові показники системного впливу спостерігаються при в/м та в/в введенні ондансетрону.

При п’яти-хвилинній внутрішньовенній інфузії 4 мг ондансетрону пікова концентрація у плазмі крові сягає, приблизно 65 нг/мл. При внутрішньом’язовому введенні ондансетрону пікова концентрація у плазмі крові, яка дорівнює приблизно 25 нг/мл, досягається протягом 10 хвилин після ін’єкції.

Зв’язування з білками плазми – 70-76 %. Виведення ондансетрону з системної циркуляції забезпечується переважно шляхом метаболічного перетворення у печінці за участю багатьох ферментів. Із сечею у незмінному вигляді виводиться менше 5 % абсорбованої дози. Відсутність ферменту CYP2D6 (дебрисоквіну поліморфізм) не впливає на фармакокінетичні характеристики ондансетрону. Фармакокінетичні характеристики ондансетрону не змінюються при багаторазовому застосуванні.

У пацієнтів із порушеннями функцій нирок (кліренс креатиніну – 15-60 мл/хв) як показники системного виведення, так і об’єму розподілу при в/в введенні ондансетрону знижуються, що призводить до незначного, клінічно не вірогідного підвищення показника напіввиведення (5,4 години). Результати дослідження пацієнтів із порушенням функцій нирок високого ступеня тяжкості, які потребують регулярного гемодіалізу (визначення проводилось у перервах між процедурами гемодіалізу) свідчать про те, що фармакокінетичні показники ондансетрону при в/в введенні істотно не змінюються.

У пацієнтів із порушеннями функцій печінки високого ступеня тяжкості при внутрішньовенному або внутрішньом’язовому введенні системне виведення ондансетрону значно знижується та зростає тривалість періоду напіввиведення (15-32 години).

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: прозорий безбарвний розчин.

Несумісність. Не спостерігалася.

Термін придатності. 3 роки.

Умови зберігання.

Зберігати при температурі не вище 25 ^°С в оригінальній упаковці для захисту від світла

та недоступному для дітей місці.

Упаковка.

По 2 мл або 4 мл в ампулі, по 5 ампул у блістері; по 1 блістеру в картонній коробці.

Категорія відпуску.

За рецептом.

Виробник. ПЛІВА Хрватска д.о.о.    

Місцезнаходження. Прілаз баруна Філіповича 25, 10 000 Загреб, Хорватія.

ИНСТРУКЦИЯ
по медицинскому применению препарата

СЕТРОНОН (SETRONON)

Регистрационный номер: ЛС-000897 от 11.11.2005

Торговое название препарата: Сетронон

Международное непатентованное название: ондансетрон (ondansetron)

Лекарственные формы: раствор для внутривенного и внутримышечного введения; таблетки, покрытые оболочкой

Состав

1 мл раствора содержит:
активное вещество: ондансетрон 2 мг (в виде гидрохлорида дигидрата)
вспомогательные вещества: натрия цитрат, лимонная кислота моногидрат, натрия хлорид, вода для инъекций.
1 таблетка содержит:
активное вещество: ондансетрон 4 мг или 8 мг (в виде гидрохлорида дигидрата).
вспомогательные вещества: магния стеарат, целлюлоза микрокристаллическая, крахмал кукурузный, лактозы моногидрат;
состав оболочки: титана диоксид, макрогол/полиэтиленгликоль 4000, гипромеллоза 15сР, лактозы моногидрат, натрия цитрат дигидрат

Описание

Раствор: прозрачный бесцветный раствор.
Таблетки по 4 мг: круглые, двояковыпуклые таблетки белого или почти белого цвета, покрытые пленочной оболочкой;
Таблетки по 8 мг: круглые, двояковыпуклые таблетки белого или почти белого цвета, покрытые пленочной оболочкой

Фармакотерапевтическая группа

Противорвотное средство, серотониновых рецепторов антагонист.

Код АТХ: А04АА01

Фармакологические свойства

Фармакодинамика

Ондансетрон является селективным антагонистом рецепторов 5НТ3 (серотонина). Лекарственные средства для цитостатической химиотерапии и радиотерапия могут вызвать повышение уровня серотонина, который путем активации вагусных афферентных волокон, содержащих рецепторы 5-НТ3, вызывает рвотный рефлекс. Ондансетрон тормозит появление рвотного рефлекса путем блокады рецепторов 5-НТ3 на уровне нейронов как центральной, так и периферической нервной системы.
По-видимому, на этом механизме действия основано предупреждение и лечение послеоперационной и вызванной цитостатической химио- и радиотерапией рвоты и тошноты.
Ондансетрон не влияет на концентрацию пролактина в сыворотке крови.

Фармакокинетика

При внутримышечном введении максимальная концентрация измеряется в течении 10 мин. после инъекции. Распределение ондансетрона одинаково при внутримышечном и внутривенном введении. После приема внутрь максимальная концентрация ондансетрона в плазме крови достигается примерно через 1,5 ч. Абсолютная биодоступность после приёма внутрь составляет около 60%. Препарат подвергается метаболизму в печени. Связывание с белками плазмы составляет 70-76%. С мочой в неизмененном виде выделяется менее 5% препарата.
Как после приема внутрь, так и при парентеральном введении период полувыведения составляет около 3 ч., у пожилых больных может достигать 5 часов, а при выраженной печеночной недостаточности - 15-22 часа. При поражении почек (почечный клиренс меньше 15 мл/мин) период полувыведения увеличивается на 4-5 часов, но это увеличение не имеет клинического значения.

Показания к применению

Предупреждение и устранение тошноты и рвоты, вызванных цитостатической химиотерапией и радиотерапией, а также послеоперационной тошноты и рвоты.

Противопоказания

• Повышенная чувствительность к любому компоненту препарата
• Беременность и период кормления грудью.
• Детский возраст до 2-х лет (безопасность и эффективность применения не изучалась)

Способ применения и дозы

Цитостатическая терапия

Выбор режима дозирования определяется выраженностью эметогенного действия проводимой противоопухолевой терапии.

Для взрослых суточная доза, как правило, составляет 8-32 мг, рекомендуются следующие режимы:
При умеренной эметогенной химиотерапии или радиотерапии:

• 8 мг внутривенно струйно медленно или внутримышечно, непосредственно перед началом терапии;
• 8 мг внутрь за 1-2 часа до начала терапии, затем еще 8 мг внутрь через 12 часов после начала терапии,
  При высокоэметогенной химиотерапии:
• 8 мг внутривенно струйно (медленно) непосредственно перед началом химиотерапии, а затем еще две внутривенные струйные инъекции по 8 мг, каждая из которых осуществляется через 2-4 часа;
• непрерывная 24-часовая инфузия препарата в дозе 24 мг со скоростью 1 мг/час;
• 16-32 мг, разведенные в 50-100 мл соответствующего инфузионного раствора, в виде 15-минутной инфузии, непосредственно перед началом химиотерапии.
  Эффективность ондансетрона может быть увеличена путем разового внутривенного введения глюкокортикоида (например, 20 мг дексаметазона) до начала химиотерапии; при приеме внутрь для усиления эффекта разовая доза может быть увеличена до 24 мг и назначена одновременно с 12 мг дексаметазона за 1-2 ч до начала проведения химиотерапии.
  Для предупреждения отсроченной рвоты, возникающей через 24 часа после начала химио- или радиотерапии, рекомендуется продолжить применение препарата внутрь по 8 мг 2 раза в день в течение 5 дней.

  Дети
  Детям старше 2-х лет препарат назначается в дозе 5 мг/м2 поверхности тела внутривенно, непосредственно перед началом химиотерапии с последующим приемом внутрь в дозе 4 мг через 12 часов; после окончания химиотерапии рекомендуется продолжать лечение по 4 мг два раза в день внутрь в течение 5 дней.

  Предупреждение послеоперационной тошноты и рвоты

  Взрослым вводят разовую дозу 4 мг внутримышечно или внутривенно струйно, медленно в начале наркоза, или назначают 16 мг внутрь за 1 час до начала наркоза.

  Для купирования возникшей тошноты и рвоты рекомендуется внутримышечное или медленное внутривенное введение 4 мг препарата.
  Внутримышечно в один и тот же участок тела ондансетрон может быть введён в дозе, не превышающей 4 мг!
  Детям для предотвращения послеоперационной тошноты и рвоты ондансетрон применяется исключительно парентерально в разовой дозе 0,1 мг/кг (максимально до 4 мг) в виде медленной внутривенной инъекции во время или после анестезии.
  Для лечения развившейся послеоперационной тошноты и рвоты у детей рекомендуется медленное внутривенное введение разовой дозы препарата 0,1 мг/кг (максимально до 4 мг).
  В отношении предотвращения и лечения послеоперационной тошноты и рвоты у детей в возрасте до 2 лет достаточного опыта нет.

  Пожилые больные
  Изменения дозировки не требуется.

  Больные с поражениями почек и печени
  При поражении почек изменять обычную суточную дозу и частоту введения препарата не требуется.
  При поражении печени в значительной степени уменьшается клиренс ондансетрона, причем увеличивается время полувыведения его из плазмы, поэтому не следует превышать суточную дозу в 8 мг в день.

  Для разведения инъекционного раствора могут применяться следующие растворы:

• 0,9% раствор натрия хлорида,
• 5% раствор декстрозы,
• раствор Рингера,
• 0,3% раствор калия хлорида и 0,9% раствор натрия хлорида,
• 0,3% раствор калия хлорида и 5% раствор декстрозы.

  Побочное действие

  Аллергические реакции: крапивница, бронхоспазм, ларингоспазм, ангионевротический отек, анафилаксия.
  Со стороны пищеварительной системы: икота, сухость во рту, диарея, запор, иногда бессимптомное преходящее повышение уровня аминотрансфераз в сыворотке крови.
  Со стороны сердечнососудистой системы: боли в грудной клетке, в ряде случаев с депрессией сегмента ST, аритмии, брадикардия, снижение артериального давления.
  Со стороны нервной системы: головная боль, головокружение, спонтанные двигательные расстройства и судороги.
  Местные реакции: боль, жжение и покраснение в месте введения.
  Прочие: прилив крови к лицу, чувство жара, временное нарушение остроты зрения; редко - гипокалиемия (связь с приёмом препарата однозначно не установлена).

  Взаимодействие с другими лекарственными средствами

  Так как ондансетрон метаболизируется ферментной системой (цитохром Р450) печени, требуется осторожность при совместном применении:

  • с ферментативными индукторами Р450 (CYP2D6 и CYP3A) (барбитураты, карбамазепин, каризопродол, глютетимид, гризеофульвин, динитроген оксид, папаверин, фенилбутазон, фенитоин (вероятно и другие гидантоины), рифампицин, толбутамид);
  • с ингибиторами ферментов Р450 (CYP2D6 и CYP3A) (аллопуринол, макролидные антибиотики, антидепрессанты - ингибиторы МАО, хлорамфеникол, циметидин, пероральные контрацептивы, содержащие эстрогены, дилтиазем, дисульфирам, вальпроевая кислота, вальпроат натрия, эритромицин, флуконазол, фторхинолоны, изониазид, кетоконазол, ловастатин, метронидазол, омепразол, пропранолол, хинидин, хинин, верапамил).
  • Не вступает во взаимодействие с алкоголем, темазепамом, фуросемидом, трамадолом и пропофолом.

  Ондансетрон в концентрации 16-160 мкг/мл фармацевтически совместим со следующими лекарственными средствами, которые можно вводить через Y-образный инжектор:

• циспластин (в концентрации до 0,48 мг/мл) в течение 1-8 ч;
• 5-фторурацил (в концентрации до 0,8 мг/мл со скоростью 20 мл/ч - более высокие концентрации могут вызвать выпадение в осадок ондансетрона);
• карбоплатин (в концентрации 0,18-9,9 мг/мл в течение 10-60 мин);
• этопозид (в концентрации 0,14-0,25 мг/мл в течение 30-60 мин);
• цефтазидим (в дозе 0,25-2,0 г, в виде внутривенной болюсной инъекции в течение 5 мин);
• циклофосфамид (в дозе от 0,1-1,0 г, в виде внутривенной болюсной инъекции в течение 5 мин);
• доксорубицин (в дозе 10-100 мг, в виде внутривенной болюсной инъекции в течение 5 мин);
• дексаметазон: возможно внутривенное введение 20 мг дексаметазона медленно, в течение 2-5 мин. Лекарственные средства можно вводить через одну капельницу, при этом в растворе концентрации дексаметазона натрия фосфата могут составлять от 32 мкг до 2.5 мг/мл, ондансетрона - от 8 мкг до 1 мг/мл.

  Передозировка

  В случаях предполагаемой передозировки показана симптоматическая терапия. Специфический антидот не известен.

  Особые указания

  У пациентов, у которых ранее при применении других селективных антагонистов 5НТ3-рецепторов, наблюдались реакции повышенной чувствительности, при применении ондансетрона также могут развиться аналогичные реакции.
  Так как ондансетрон вызывает запор, больные с признаками непроходимости кишечника после применения препарата требуют регулярного наблюдения.
  Инфузионный раствор должен быть приготовлен непосредственно перед использованием. В случае необходимости готовый инфузионный раствор может храниться до использования максимально в течение 24 часов при температуре 2-8°С.
  Во время проведения инфузии защиты от света не требуется; разведенный инъекционный раствор сохраняет свою стабильность как минимум в течение 24 часов при естественном свете или искусственном освещении.
  При наличии непереносимости лактозы следует учитывать, что 4 мг таблетка содержит 59,25 мг лактозы, 8 мг - 118,5 мг соответственно.
  Ондансетрон не нарушает способность управлять автомобилем и работать с движущимися механизмами, а также не обладает седативным эффектом.

  Форма выпуска

  Раствор для инъекций по 4 мг/2 мл и 8 мг/4 мл в бесцветных стеклянных ампулах. По 5 ампул в картонной пачке с прилагаемой инструкцией по применению.
  Таблетки по 4 мг и 8 мг. По 10 таблеток в блистере из ПВХ и фольги алюминиевой. По 1 блистеру в картонной пачке с инструкцией по применению.

  Условия хранения

  Список Б.
  Раствор для инъекций: при температуре не выше 25°С в защищенном от света месте, недоступном для детей.
  Таблетки: при температуре не выше 30°С, в месте, недоступном для детей.

  Срок годности

  Таблетки - 3 года.
  Раствор для инъекций - 2 года.
  Препарат не следует использовать после истечения срока годности, указанного на упаковке.

  Условия отпуска из аптек

  По рецепту.