Сиалис - инструкция по применению

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

C І А Л І С

(C I A L I S)

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: тадалафіл; піразинол[1’,2’:1,6]пиридо

[3,4-b]індол-1,4-діон, 6-(1,3-бензодіоксол-5-ил)-2,3,6,7,12,12а-гексагідро-

2-метил-, (6R, 12aR);

основні фізико-хімічні властивості: таблетки жовтого кольору та мигдалеподібної форми, з написом “С 20” з одного боку;

склад: 1 таблетка містить 20 мг тадалафілу;

допоміжні речовини:   лактози моногідрат, кроскармелози натрієва сіль, гідроксипропіл целюлоза, целюлоза   мікрокристалічна, натрію лаурилсульфат, магнію стеарат, гіпромелоза, триацетин, титану діоксид (Е 171), заліза   оксид жовтий (Е 172), тальк.

Форма випуску.   Таблетки, вкриті оболонкою.

Фармакотерапевтична група. Засоби для лікування порушень ерекції.

Код АТС  G04B E.

Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Тадалафіл є селективним оборотним інгібітором   циклічного гуанозинмоно фосфату (цГМФ) – специ-фічної фосфодіестерази типу 5 (ФДЕ 5). Коли сексуальна стимуляція спричинює локальне вивільнення оксиду азоту, інгібування ФДЕ 5 тадалафілом продукує підвищені рівні цГМФ у печеристому тілі. Це приводить до релаксації гладких м’язів і припливу крові до тканин статевого члена, створюючи тим самим ерекцію. Тадалафіл не діє без сексуальної стимуляції.

Дослідження in vitro показали, що тадалафіл є селективним інгібітором ФДЕ 5. ФДЕ 5 є ферментом, який був знайдений у гладких м’язах печеристого тіла, судинних і вісцеральних гладких м’язах, скелетних м’язах, тромбоцитах, нирках, легенях і мозочку. Вплив тадалафілу на ФДЕ 5 є сильнішим, ніж на інші фосфодіестерази. Дія тадалафілу на ФДЕ 5 у 10 000 разів перевищує його вплив на ферменти ФДЕ 1, ФДЕ 2   ФДЕ 4 і ФДЕ 7, що є   присутніми у серці, мозку, кров’яних судинах, печінці, лейкоцитах, скелетній мускулатурі   та інших органах. Тадалафіл у 10 000 разів потужніший щодо ФДЕ 5 порівняно з ФДЕ 3, що є ферментом, присутнім у серці та кров’яних судинах. Ця селективність щодо ФДЕ 5 порівняно з ФДЕ 3 є важливою тому, що ФДЕ 3 є ферментом, який відіграє певну роль у серцевих скорочуваннях. Крім того, тадалафіл приблизно у 700 разів потужніший щодо ФДЕ 5 порівняно з ФДЕ 6, що є ферментом, присутнім у сітківці і відповідальним за фото трансдукцію. Тадалафіл також у 9 000 разів потужніший щодо ФДЕ 5 порівняно з ФДЕ 8,- ФДЕ 9 і ФДЕ 10, а також у 14 разів потужніший щодо ФДЕ 5   порівняно з ФДЕ 11. Розподіл в тканинах та фізіологічні ефекти ФДЕ 8 чрез ФДЕ 11 не висвітлювались.

Сіаліс поліпшує ерекцію та здатність успішно здійснювати статевий акт. Препарат діє протягом 36 годин. Ефект виникає вже через 16 хвилин після прийому дози за наявності сексуального збудження.

Сіаліс, введений здоровим суб’єктам, не викликав істотної різниці у порівнянні з плацебо за показниками систолічного та діастолічного кров’яного тиску у лежачому положенні (середнє максимальне зниження 1,60,8 мм рт. ст. відповідно), систолічного та діастолічного кров’яного тиску стоячи (середнє максимальне зниження 0,24,6 мм рт. ст. відповідно) та істотної зміни частоти серцевих скорочень.

Тадалафіл не погіршує розпізнавання кольорів (синій зелений), що пояснюється низькою спорідненістю тадалафілу щодо ФДЕ 6 у порівнянні з ФДЕ 5.   Крім того, не спостерігається вплив тадалафілу на гостроту зору, електроретинограму, внутрішньо очний тиск і розмір зіниці.

Плацебо-контролю ване дослідження показало, що прийом   тадалафілу протягом 6 місяців, не виявило клінічно значущого впливу на характкристики сперми.   У чоловіків тадалафіл не впливав на рівень тестостерону, лютенізуючого, чи фолікулостимулюючого   гормону в крові

Фармакокінетика. Всмоктування.Тадалафіл добре всмоктується після прийому внутрішньо. Середня максимальна концентрація у плазмі (С_макс) досягається у середньому через 2 години після прийому.

Швидкість і ступінь всмоктування тадалафілу не залежать від прийому їжі; таким чином, Сіаліс можна приймати з їжею чи без неї. Час введення дози (ранок проти вечора) не мав клінічно значущого ефекту на швидкість і ступінь всмоктування.

Розподіл. Середній об’єм розподілу становить близько 63 л. При терапевтичних концентраціях 94% тадалафілу у плазмі зв’язано з протеїнами.

Менше ніж 0,0005% введеної дози було виявлено у спермі здорових суб’єктів.

Метаболізм. Тадалафіл переважно метаболізується ізоформою 3А 4 цитохрому Р 450 (CYP). Основним циркулюючим метаболітом є метилкатехолглюкуронід. Цей метаболіт має активність відносно ФДЕ 5 щонайменше у 13 000 разів менше, ніж тадалафіл. Таким чином, очікується, що метаболіт не буде виявляти клінічної активності у концентраціях, що спостерігаються.

Виведення. Середній період напів виведення становить 17,5 години у здорових суб’єктів. Тадалафіл виводиться переважно у вигляді неактивних метаболітів, переважно з фекаліями (приблизно 61 % дози) і в меншою мірою - із сечею (приблизно 36 % дози).

Окремі групи населення

Особи похилого віку

Здорові суб’єкти похилого віку (65 років або більше) мали нижчі значення кліренсу тадалафілу при прийомі внутрішньо, що приводило до підвищення на 25% експозиції (AUC) у порівнянні зі здоровими суб’єктами у віці 19-45 років. Цей віковий ефект не є клінічно значущим і не потребує регулювання дози.

Ниркова недостатність

У суб’єктів з нирковою недосттатністю, включаючи хворих на гемодіалізі, експозиція тадалафілу AUC була вищою, ніж у здоровіх чоловіків.

Печінкова недостатність

Експозиція тадалафілу (AUC) у суб’єктів зі слабкою та помірною печінковою недостатністю є порівнянною з експозицією у здорових суб’єктів. Не має даних щодо   пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю.

Пацієнти, хворі на діабет

Експозиція тадалафілу (AUC) у хворих на діабет була приблизно на 19% нижче, ніж значення AUC для здорових суб’єктів. Ця різниця в експозиції не потребує регулювання дози.

Показання для застосування. Лікування еректильної дисфункції.

Спосіб застосування та дози. Для прийому внутрішньо.

Рекомендована максимальна   доза становить 20 мг перед передбачуваною сексуальною активністю, незалежно від прийому їжі. Препарат можна приймати за 16 хвилин перед сексуальною активністю. Ефективність тадалафілу може зберігатися протягом до 36 годин після прийому дози.

Максимальна рекомендована частота прийому – один раз на день.

Сіаліс не повинен застосовуватися особами у віці до 18 років.

Побічна дія. Небажаними ефектами, про які повідомлялося найчастіше, є головний біль і диспепсія (11 і 7 % відповідно).

Інші небажані ефекти такі: біль у спині, міалгія, назальна непрохідність і гіперемія обличчя. Рідко - припухання повік, відчуття, описані як біль в очах,

кон’юнктивальна гіперемія та запаморочення.

У пост маркетингових спотереженнях дуже рідко спостерігався пріапізм та подовжена ерекція.

Протипоказання. Тадалафіл протипоказано пацієнтам, які використовують будь-яку форму органічних нітратів.

Тадалафіл не повинен використовуватися пацієнтами з підвищеною чутливістю до тадалафілу або до будь-якого іншого компонента препарату.

Передозування. Однократні дози до 500 мг вводилися здоровим суб’єктам, і кратні добові дози до 100 мг вводилися пацієнтам. Небажані ефекти були аналогічні тим, що спостерігалися при менших дозах. У випадку передозування, якщо треба, слід застосовувати стандартні підтримуючі заходи.

На елімінацію тадалафілу гемодіаліз впливав несуттєво.

Особливості застосування.

Застереження

Препарати для лікування еректильної дисфункції, включаючи Сіаліс, не повинні використовуватися чоловіками із серцевими хворобами, для яких сексуальна активність є небажаною. Лікарі повинні зважати на потенційний серцевий ризик сексуальної активності для пацієнтів з серцево-судинними хворобами, які вони вже мають.

Необхідно враховувати потенційний ризик ускладнень для таких груп пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями:

- пацієнти з інфарктом міокарда протягом останніх 90 днів,

- пацієнти з нестабільною стенокардією або стенокардією, що виникає під час статевих актів,

- пацієнти із серцевою недостатністю, що відповідає класу 2 або вище за класифікацією Нью-Йоркської асоціації серця, протягом останніх 6 місяців,

- пацієнти з неконтрольованими аритміями, гіпотензією (<9050 мм Hg) чи неконтрольованою гіпертензією,

- пацієнти з апоплексичним ударом, що стався протягом останніх 6 місяців.

Оцінка еректильної дисфункції повинна включати визначення потенційних першопричин та ідентифікацію доцільного курсу лікування після відповідного медичного визначення.

Перед початком будь-якого лікування еректильної дисфункції лікарі повинні зважати на серцево-судинний стан своїх пацієнтів, оскільки існує певний ступінь серцевого ризику, асоційований із сексуальною активністю.

Безпека та ефективність комбінацій тадалафілу з іншими препаратами для лікування еректильної дисфункції не були досліджені. Тому використання таких комбінацій не рекомендується.

Пріапізм спостерігався для інших інгібіторів ФДЕ 5, включаючи тадалафіл. . Пацієнтам, у яких виникають ерекції, що тривають 4 години або більше, слід вказати на необхідность негайно звертатися за медичною допомогою. Якщо не буде негайно проведено лікування пріапізму, то це може призвести до пошкодження тканин статевого члена та довгострокової втрати потенції.

Треба з обережністю призначати Сіаліс пацієнтам, які мають стани, що можуть створювати схильність до пріапізму (такі як серпоподібно-клітинна анемія, мієломна хвороба чи лейкемія), чи пацієнтам з анатомічними деформаціями пеніса (такими як кутове викривлення, кавернозний фіброз або хвороба Пейроні).

Приймаючи до уваги, що не має даних про призначення Сіалісу пацієнтам с тяжкими порушеннями функції печінки (клас С за Чайлдом-Пу (Child-Pugh),   пацієнтам   цієї групи Сіаліс призначається з обережністю .

Необхідно з обережністю призначати Сіаліс пацієнтам, що приймають a-1 блокатори (доксазин) тому, що   у   деяких хворих одночасний прийом цих препаратів може   привести до симптоматичної гіпотензії. У клінічному фармакологічному досліджені щодо одночасного прийому однієї дози Сіалісу і тамсулозіна, a-блокатору, в якому приймали участь 18 волонтерів, симптоматичної гіпотензії не було виявлено.

Як і інші інгібітори ФДЕ 5 тадалафіл має системні властивості щодо розширення судин, що може привести до транзиторного сниження артеріального тиску. Перш ніж призначити Сіаліс, лікар повинен оцінити, чи можуть хворі з серцевосудиними захворюваннями бути підвержені несприятливим вазодилятор ним ефектам.  

Застосування під час вагітності і в період годування груддю.

Сіаліс не показаний для використання жінками. Дослідження тадалафілу з вагітними жінками не проводились.

Вплив на здатність керувати автомобілем   та іншими механічними засобами.

Сіаліс не має ніякого чи має незначний вплив на здатність керувати машинами та механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Не очікується, що тадалафіл буде спричинювати клінічно значуще інгібування чи індукування кліренсу лікарських засобів, що метаболізуються ізоформами CYP450. Дослідження підтвердили, що тадалафіл не інгібує та не індукує ізоформи CYP450, включаючи CYP3A4, CYP1A2, CYP2D6, CYP2C19, CYP2Е 1 та CYP2С 9.

Тадалафіл метаболізується переважно CYP3A4. Селективний інгібітор CYP3A4 – кетоконазол  (400мг в день) збільшує площу під кривою “концентрація-час” (AUC) однієї дози тадалафілу   на 312% і Сmax на 22% , і кетаконазол (200мг щоденно) збільшує AUC   однієї дози тадалафілу на 107% і Сmax на 15% по відношенню до значень AUC   і Сmax для одного тадалафілу.

Рітонавір (200мг двічі на день), інгібіторCYP3A4, 2С 9, 2С 19 та 2D6 збільшують AUC однієї дози тадалвфілу на 124%, не змінюючи Сmax. Хоч специфічні взаємодії не були досліджені, можно очікувати, що інші   інгібітори протеази, таки як саквінавір, та інші інгібітори CYP3A4, таки як еритроміцин, ітраконазол, будуть підвищувати концентрацію тадалафілу в плазмі.

Індуктор CYP3A4 – рифампіцин (60мг в день) – знижує величину AUC однієї дози тадалафілу на 88% і Сmax на 46% порівняно зі значеннями AUC і Сmax для одного лише тадалафілу. Можна очікувати, що супутне введення інших індукторів CYP3A4 також знижуватиме концентрацію тадалафілу в плазмі.

Тадалафіл не мав клінічно суттєвого ефекту на експозицію (AUC) S-варфарином чи R-варфарином, а також не мав впливу на протромбі новий час, індукований варфарином.

Тадалафіл не потенціював збільшення часу кровотечі, спричиненого ацетил саліциловою кислотою.

Тадалафіл має системні вазодилятор ні властивості , що може збільшувати гіпотензивні ефекти антигіпертензивних препаратів. Крім того у хворих з погано контролю ваною гіпертензією, які приймають декілька гіпотензійних препаратів, спостерігалосьбільше зниження кров’яного тиску. У більшості хворих   зниження тиску не супроводжувалось гіпотензивними симптомами. Необхідно давати відповідні рекомендації пацієнтам, що лікуються гіпотензивними лікарськими засобами та Сіалісом. Суттєвого зниження артеріального тиску не спостерігалосьу пацієнтів, що приймали Сіаліс і селективний a-1-блокатор-тамсулозин.

При призначенні тадалафілу   здоровим особам , що приймали a-1-блокатор -доксазин (8мг в день), , спостерігалось посилення гіпотензивного ефекту . Кількість пацієнтів з потенціально клінічно суттєвим зниженням артеріального тиску була вища   при прийомі двох препаратів. У деяких пацієнтів спостерігалось запаморочення. Випадків непритомності не було.   Більш низькі дози доксазина не досліджувались.

Тадалафіл не впливав на концентрацію алкоголю, а алкоголь не впливав на концентрацію тадалафілу. На фоні високих доз алкоголю (0,7г/кг) додатковй прийом тадалафілу не приводив до статистично значимого зниження артеріального тиску. У деяких пацієнтів спостерігалось постуральне запаморочення і ортостатична гіпотензія. Прийом тадалафілу на фоні більш низьких доз алкоголю (0,6г/кг) не викликав гіпотензію, а запаморочення спостерігалось з тією ж частотою, щоі при прийомі одного алкоголю.

Спільний прийом антациду (магнію гідроксид/алюмінію гідроксид) з тадалафілом знижує швидкість всмоктування тадалафілу без зміни експозиції (AUC) тадалафілу.

При прийомі тадалафілу з теофіліном не спостерігалося ніякої фармакокінетичної чи фармакодинамічної взаємодії.

Н 2-антагоністи – збільшення шлункової рН після прийому нізатидину не мало клінічно значущого ефекту на фармакокінетику тадалафілу.

Умови та термін зберігання. Препарат слід зберігати при температурі

нижче  30° С, в оригінальній упаковці, в недоступному для дітей місці.

Термін придатності - 2 роки.

Умови відпуску. За рецептом.

Упаковка. Блістерні упаковки у картонних пачках, по 1, 2, 4 чи 8 таблеток

по 20 мг.

Виробник. Елі Ліллі енд Компані Лімітед.

Адреса. Басінгсток, Великобританія.

тадалафил является обратимым селективным ингибитором специфической фосфодиэстеразы типа 5 (ФДЭ-5) циклического гуанозинмонофосфата (цГМФ). Когда сексуальное возбуждение вызывает местное высвобождение оксида азота, ингибирование ФДЭ-5 тадалафилом приводит к повышению уровня цГМФ в кавернозном теле полового члена. Следствием этого является релаксация гладких мышц артерий и приток крови к тканям полового члена, что и вызывает эрекцию. Тадалафил не оказывает эффекта при отсутствии сексуального стимулирования.
В исследованиях in vitro установлено, что тадалафил — селективный ингибитор ФДЭ-5. ФДЭ-5 — фермент, выявленный в гладких мышцах кавернозного тела и сосудов внутренних органов, в скелетных мышцах, тромбоцитах, почках, легких и мозжечке. Действие тадалафила на ФДЭ-5 в 10 000 раз превышает его влияние на на другие типы фосфодиэстеразы (ФДЭ-1, ФДЭ-2, ФДЭ-4 и ФДЭ-7). Тадалафил в 10 000 раз активнее блокирует ФДЭ-5, чем ФДЭ-3 — фермент, который определяют в сердце и кровеносных сосудах. Эта селективность в отношении к ФДЭ-5 по сравнению с ФДЭ-3 имеет важное значение, поскольку ФДЭ-3 является ферментом, принимающим участие в сокращении сердечной мышцы. Кроме того, тадалафил примерно в 700 раз активнее в отношении ФДЭ-5, чем в отношении ФДЭ-6, фермента, выявленного в сетчатке и являющегося ответственным за фототрансдукцию. Тадалафил также проявляет в 9000 раз более мощное действие в отношении ФДЭ-5 по сравнению с его влиянием на ФДЭ-8, ФДЭ-9 и ФДЭ-10, а также в 14 раз по сравнению с ФДЭ-11.
Распределение в тканях и физиологические эффекты ФДЭ-8 и ФДЭ-11 не определялись.
Тадалафил не влияет на восприятие цветов (голубой/зеленый), что объясняется низким сродством его к ФДЭ-6 по сравнению с ФДЭ-5. Кроме того, не отмечено влияния тадалафила на остроту зрения, электроретинограмму, внутриглазное давление и размер зрачка.
Тадалафил у здоровых лиц не вызывает достоверного изменения систолического и диастолического АД по сравнению с плацебо в положении лежа (среднее максимальное снижение составляет 1,6/0,8 мм рт. ст.) и в положении стоя (среднее максимальное снижение — 0,2/4,6 мм рт. ст.). Тадалафил не вызывает достоверного изменения ЧСС.
Плацебо-контролируемое исследование влияния на сперматогенез приема тадалафила в течение 6 мес не выявило клинически значимого влияния препарата на характеристики спермы (количество, подвижность и структуру сперматозоидов). Прием тадалафила не оказывал влияния на уровень тестостерона, ЛГ и ФСГ в крови.
Препарат действует в течение 36 ч. Эффект проявляется уже через 16 мин после приема препарата при наличии сексуального возбуждения.
Фармакокинетика. Всасывание. После приема внутрь тадалафил быстро всасывается. Средняя максимальная концентрация в плазме крови достигается в среднем через 2 ч после приема внутрь.
Скорость и степень всасывания тадалафила не зависят от приема пищи, поэтому препарат можно принимать независимо от еды. Время приема (утром или вечером) не оказывает значимого влияния на скорость и степень всасывания.
Распределение. Средний объем распределения составляет около 63 л. В терапевтических концентрациях 94% тадалафила связывается с белками плазмы крови.
У здоровых лиц менее 0,0005% введенной дозы выявляют в сперме.
Метаболизм. Тадалафил в основном метаболизируется с участием изофермента CYP 3А4 цитохрома Р450. Основным циркулирующим метаболитом является метилкатехолглюкуронид. Этот метаболит в 13 000 раз менее активен в отношении ФДЭ-5, чем тадалафил. Следовательно, можно предположить, что этот метаболит не является клинически значимым в определяемых концентрациях.
Выведение. У здоровых лиц средний период полувыведения — 17,5 ч. Тадалафил выводится преимущественно в виде неактивных метаболитов, в основном с калом (около 61% дозы) и в меньшей степени с мочой (около 36% дозы).
Отдельные группы пациентов. У здоровых лиц пожилого возраста (65 лет и старше) отмечен более низкий клиренс тадалафила при приеме препарата внутрь, что выражалось в увеличении AUC на 25% по сравнению с показателем у здоровых лиц в возрасте 19–45 лет. Это различие не является клинически значимым и не требует коррекции дозы.
Почечная недостаточность. У лиц с почечной недостаточностью (включая пациентов, находящихся на гемодиализе), экспозиция тадалафила (по значению AUC) была большей, чем у здоровых лиц.
Печеночная недостаточность. Экспозиция тадалафила (по значению AUC) у пациентов с легкой и умеренной печеночной недостаточностью сравнима с таковой у здоровых лиц. Данных о фармакокинетике тадалафила при тяжелой печеночной недостаточности нет.
У пациентов с сахарным диабетом на фоне применения тадалафила его экспозиция (AUC) было примерно на 19% меньше, чем значение AUC у здоровых лиц. Это различие в экспозиции не требует коррекции дозы.

эректильная дисфункция. Препарат эффективен при наличии сексуальной стимуляции.

рекомендуемая доза препарата составляет 20 мг. Сиалис принимают внутрь перед предполагаемой сексуальной активностью независимо от еды. Препарат следует принимать как минимум за 16 мин до предполагаемой сексуальной активности.
Эффективность тадалафила может сохраняться в течение 36 ч после приема препарата. Максимальная рекомендуемая частота приема — 1 раз в сутки.

повышенная чувствительность к тадалафилу или другим компонентам препарата; одновременное применение органических нитратов в любой лекарственной форме.

наиболее часто отмечают головную боль (≥10% случаев). Другими характерными побочными эффектами (с частотой ≥1%, но ≤10%) являются боль в спине, диспепсия, головокружение, гиперемия, миалгия, заложенность носа. В единичных случаях (с частотой ≥0,1%, но ≤1%) отмечали отек век, болезненные ощущения в глазах, гиперемию конъюнктивы.
В постмаркетинговых исследованиях очень редко выявляли такие побочные эффекты:
общие реакции: реакции гиперчувствительности — кожная сыпь, крапивница и отек лица, синдром Стивенса — Джонсона, эксфолиативный дерматит;
со стороны сердечно-сосудистой системы: описаны случаи таких тяжелых реакций со стороны сердечно-сосудистой системы, как инфаркт миокарда, внезапная кардиальная смерть, инсульт, стенокардия, тахикардия, однако у большинства пациентов в анамнезе были указания на факторы риска со стороны сердечно-сосудистой системы. Однако невозможно установить достоверную связь развития указанных выше реакций с факторами кардиального риска, приемом тадалафила, половой активностью или с комбинацией всех перечисленных факторов. Также сообщалось о развитии артериальной гипотензии (обычно в случае одновременного приема тадалафила с антигипертензивными препаратами), АГ, обмороки;
со стороны ЖКТ: боль в животе, гастроэзофагеальный рефлюкс;
со стороны кожи: гипергидроз;
со стороны органа зрения: затемнение зрения, неартериальная передняя оптическая ишемическая нейропатия, окклюзия вен сетчатки, нарушение полей зрения;
со стороны мочеполовой системы: продолжительная эрекция, приапизм.
со стороны ЦНС: мигрень;
со стороны респираторной системы: носовое кровотечение.
Сообщалось о побочных эффектах, которые не встречались во время проведения клинических испытаний поэтому частота их неизвестна: приступы, временная потеря памяти, некоторые нарушения, влияющие на глазное кровообращение, аритмия, кожная сыпь, а также внезапное снижение или потеря слуха. Иногда у мужчин наблюдалось снижение концентрации спермы.

Особые меры безопасности. Сексуальная активность имеет потенциальный риск для пациентов с сердечно-сосудистыми заболеваниями. Поэтому лечение эректильной дисфункции, в том числе с использованием препарата Сиалис не следует проводить у мужчин с такими заболеваниями сердца, при которых сексуальная активность не рекомендована. Следует учитывать потенциальный риск осложнений при сексуальной активности у пациентов с сердечно-сосудистыми заболеваниями такими как:
инфаркт миокарда в течение последних 90 дней;
нестабильная стенокардия или стенокардия, возникающая во время полового акта;
сердечная недостаточность II ФК и выше по NYHA, развившаяся в течение последних 6 мес;
неконтролируемые нарушения сердечного ритма, артериальная гипотензия (АД ≤90/50 мм рт. ст.) или АГ;
инсульт, перенесенный в течение последних 6 мес.
Проведение оценки эректильной дисфункции включает определение ее первопричины и целесообразности проведения курса лечения.
До начала любого лечения эректильной дисфункции врач должен оценить состояние сердечно-сосудистой системы пациента, поскольку существует определенная степень риска, ассоциированная с сексуальной активностью.
Неартериальная передняя ишемическая оптическая нейропатия (НАПИОН) может вызвать ухудшение зрения, включая его потерю. В постмаркетинговых исследованиях о НАПИОН при применении ингибиторов ФДЭ-5 сообщалось редко. Неизвестно, связана ли НАПИОН с применением ингибиторов ФДЭ-5 или с другими факторами. Пациент должен быть проинформирован о том, что в случае внезапной потери зрения необходимо прекратить применение тадалафила и обратиться к врачу. Необходимо также предупредить пациента о значительном возрастании риска НАПИОН, если у в анамнезе у него имелись указания о перенесенной НАПИОН.
Безопасность и эффективность комбинации препарата Сиалис с другими видами лечения эректильной дисфункции не изучали, поэтому применение подобных комбинаций не рекомендуется.
Имеются сообщения о возникновении приапизма при использовании ингибиторов ФДЭ-5, включая тадалафил. Пациентов следует предупредить о необходимости немедленного обращения за медицинской помощью в случае возникновения эрекции, сохраняющейся 4 ч и более. Несвоевременное лечение приапизма ведет к повреждению тканей полового члена с наступлением длительной импотенции. Сиалис следует с осторожностью применять у пациентов с предрасположенностью к приапизму (например при серповидно-клеточной анемии, множественной миеломе или лейкозе) или у лиц с деформацией полового члена (например при угловом искривлении, кавернозном фиброзе или болезни Пейрони).
Учитывая отсутствие данных о применении Сиалиса у пациентов с тяжелыми нарушениями функции печени (класс С по Чайлд-Пью), пациентам этой группы Сиалис назначают с осторожностью.
Необходимо с осторожностью назначать Сиалис пациентам, принимающим α1-_адреноблокаторы (доксазозин), так как в некоторых случаях одновременный прием этих препаратов может привести к симптоматической гипотензии.
Как и другие ингибиторы ФДЭ-5, тадалафил способен оказывать системное сосудорасширяющее действие, что может приводить к транзиторному снижению АД. Поэтому до начала лечения врачу следует оценить степень вероятности подобного эффекта у пациентов с заболеваниями сердечно-сосудистой системы.
Применение в период беременности или кормления грудью. Сиалис не показан для применения у женщин, поэтому исследования по применению препарата в этот период не проводились.
Дети. Применение препарата не рекомендовано лицам до 18 лет.
Способность влиять на скорость реакции при управлении транспортными средствами или другими механизмами. Сиалис не оказывает или имеет незначительное влияние на способность управления транспортными средствами и работу c механизмами.

Сиалис не оказывает клинически значимого влияния на клиренс лекарственных средств, метаболизм которых протекает с участием изофермента цитохрома P450. Результаты исследования подтвердили, что тадалафил не ингибирует и не индуцирует изоферменты CYP 3А4, CYP 1А2, CYP 2D6, CYP 2С19, CYP 2E1 и CYP 2С9.
Тадалафил в основном метаболизируется с участием фермента CYP 3А4. Селективный ингибитор CYP 3А4 кетоконазол при приеме в дозе 400 мг/сут увеличивает AUC тадалафила после его однократного приема на 312%, повышает максимальную концентрацию в плазме крови на 22%, а в дозе 200 мг/сут — на 107 и 15% соответственно.
Ритонавир (ингибитор CYP 3A4, 2С9, 2С19 и 2D6) в дозе 200 мг 2 раза в сутки увеличивает AUC тадалафила после однократного приема на 124%, не изменяя максимальной концентрации в крови.
Несмотря на то что специфические взаимодействия не изучали, можно предположить, что такие ингибиторы протеаз, как саквинавир, а также ингибиторы CYP 3А4, такие как эритромицин и интраконазол, повышают уровень тадалафила в плазме крови.
Селективный индуктор CYP 3A4 рифампицин в дозе 600 мг/сут уменьшает AUC при однократном приеме тадалафила на 88%, а максимальную его концентрацию в плазме крови повышает на 46%. Можно ожидать, что одновременное применение других индукторов CYP 3A4 также будет способствовать снижению концентрации тадалафила в плазме крови.
Антигипертензивные препараты. Тадалафил обладает системным вазодилатирующим действием, которое может потенцировать гипотензивный эффект антигипертензивных препаратов. Кроме того, у пациентов с плохо контролируемой гипертензией, принимающих одновременно несколько гипотензивных препаратов, возможно более значительное снижение АД. У подавляющего большинства лациентов снижение АД не сопровождается симптомами гипотензии. Пациентам, получающим лечение антигипертензивными препаратами и принимающим тадалафил, должны быть даны соответствующие клинические рекомендации.
Блокаторы α-адренорецепторов. Не выявлено существенного снижения АД у пациентов, принимавших одновременно тадалафил и селективный блокатор α₁-адренорецепторов тамсулозин.
При назначении тадалафила здоровым добровольцам, принимавшим блокатор α₁-адренорецепторов доксазозин в дозе 4–8 мг/сут, отмечали усиление гипотензивного действия. У некоторых пациентов отмечали головокружение.
Алкоголь. Тадалафил не влиял на концентрацию этанола, а этанол не влиял на концентрацию тадалафила. На фоне приема этанола в высоких дозах (0,7 г/кг) одновременный прием тадалафила не приводил к статистически значимому снижению АД. У некоторых пациентов отмечали постуральное головокружение и ортостатическую гипотензию. Прием тадалафила на фоне более низких доз этанола (0,6 г/кг) не вызывал развития артериальной гипотензии, а головокружение выявляли с той же частотой, что и при приеме одного только алкоголя.
Н₂-антагонисты. Повышение рН в желудке в результате приема блокатора Н₂-рецепторов низатидина не оказывало влияния на фармакокинетику тадалафила.
Антациды (магния гидроксид/алюминия гидроксид). Одновременный прием антацидов (магния гидроксид/алюминия гидроксид) с тадалафилом снижает скорость его всасывания без изменения экспозиции AUC тадалафила.
Ацетилсалициловая кислота. Тадалафил не увеличивает продолжительность кровотечения на фоне приема ацетилсалициловой кислоты.
Варфарин. Тадалафил не оказывает клинически значимого влияния на фармакокинетику S-варфарина или R-варфарина и не влияет на протромбиновое время, индуцированное варфарином.
Теофиллин. Тадалафил не оказывает клинически значимого эффекта на фармакокинетику или фармакодинамику теофиллина.

Симптомы: при однократном применении у здоровых лиц тадалафила в дозе до 500 мг и пациентов с эректильной дисфункцией — многократно до 100 мг/сут — побочные эффекты были такие же, как и при назначении в более низких дозах. Лечение: в случае передозировки необходимо проводить стандартное симптоматическое лечение. При гемодиализе тадалафил выводится незначительно.

в оригинальной упаковке при температуре ниже 30 °С.