Сингуляр - инструкция по применению

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

СИНГУЛЯР^®

(SINGULAIR^®)

Cклад:

діюча речовина: монтелукаст;

1 таблетка жувальна містить монтелукасту натрію 4,16 мг (еквівалент монтелукасту  4 мг);

допоміжні речовини: маніт (E 421), целюлоза мікрокристалічна, гідроксипропіл целюлоза, оксид заліза червоний (Е 172), натрію кроскармелоза, ароматизатор вишневий, аспартам (E 951), магнію стеарат.

Лікарська форма. Таблетки жувальні.

Фармакотерапевтична група. Проти астматичні засоби. Селективний і перорально активний блокатор лейкотрієнових рецепторів.

Код АТС R03D C03.

Клінічні характеристики.

Показання.

Дітям від 2 до 5 років:

• додаткове лікування бронхіальної астми у пацієнтів з персистуючою астмою від легкого до помірного ступеня, що недостатньо контролюється інгаляційними кортикостероїд ними препаратами, а також при недостатньому клінічному контролі астми за допомогою  β-агоністів короткострокової дії, що застосовуються, при необхідності;

• як альтернативний спосіб лікування по відношенню до низьких доз інгаляційних кортикостероїдів у пацієнтів з персистуючою астмою легкого ступеня, в яких не було нещодавно серйозних нападів астми, що потребують перорального прийому кортикостероїдів, а також для тих пацієнтів, у яких виявлено непереносимість інгаляційних кортикостероїд них препаратів;

• профілактично перед фізичними навантаженнями для запобігання астматичного нападу.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до кожного з компонентів препарату. Дитячий вік до 2 років.

Спосіб застосування та дози.

Застосовують внутрішньо дітям віком від 2 до 5 років. Препарат слід застосовувати дітям під наглядом дорослих. Для дітей, яким важко приймати жувальні таблетки, призначена гранульована форма препарату.

Дітям віком від 2 до 5 років необхідно приймати 1 жувальну таблетку 1 раз на добу ввечері за 1 годину до або через 2 години після прийому їжі. Індивідуальний підбір дози для даної вікової категорії не потребується.

Побічні реакції.

Побічні реакції, зареєстровані під час клінічних досліджень з частотою від ≥ 1/100 до <1/10:

З боку нервової системи: головний біль.

З боку шлунково-кишкового тракту: біль у животі.

Загальні розлади: спрага.

Побічні реакції, зареєстровані у пост маркетинговому періоді:

З   боку   кровоносної і лімфатичної системи: тенденція до посилення кровоточивості.

З боку   імунної системи: реакції гіпер чутливості, у тому числі анафілаксія, еозинофільна інфільтрація печінки.

З боку психіки: порушення сну, у тому числі нічні кошмари, галюцинації, безсоння, дратівливість, гнів, нетерплячість, збудження, включаючи агресивну поведінку, тремор, депресії, дуже рідко – суїцид альні наміри та поведінка (спроби суїциду).

З   боку нервової   системи: млявість і запаморочення, парестезія/гіпоестезія, напади.

З   боку серцево-судинної системи: відчуття серцебиття.

З   боку шлунково-кишкового тракту: діарея, сухість у роті, диспепсія, нудота, блювання.

З боку гепатобіліарної системи: підвищення рівнів трансаміназ сироватки (АЛТ, АСТ), холестатичний гепатит.

З боку шкіри і підшкірних тканин: ангіо невротичний набряк, гематома, кропив'янка, свербіж, висипання, нодозна еритема.

З   боку кістково-м'язової системи і сполучної тканини: артралгія, міалгія, включаючи м'язові судоми.

Загальні розлади та місцеві реакції: астенія/втома, відчуття дискомфорту, набряк.

У поодиноких випадках під час лікування монтелукастом хворих астмою описано виникнення синдрому Чарг-Страуса (СЧС).

Передозування.

Жодної спеціальної інформації щодо лікування передозувань препаратом Сингуляр^® немає. У дослідженнях хронічної астми монтелукаст призначали в дозах до 200 мг/день дорослим пацієнтам протягом 22 тижнів, а при короткочасних дослідженнях – до 900 мг/день протягом приблизно одного тижня, клінічно значущі побічні реакції були відсутні.

При пост маркетинговому застосуванні та під час клінічних досліджень надходили повідомлення про гостре передозування препарату Сингуляр^®. Вони включали прийом препарату дорослими і дітьми в дозах, що перевищують 1000 мг (приблизно 61 мг/кг, дитина у віці 42 місяці). Отримані клінічні і лабораторні дані відповідали профілю безпеки для дорослих пацієнтів і дітей.

У більшості повідомлень про випадки передозування ніяких небажаних явищ не спостерігалося. Найчастіше спостерігалися побічні ефекти, що відповідали профілю безпеки   препарату Сингуляр^® та включали біль у животі, сонливість, спрагу, головний біль, блювання та психомоторну гіперактивність.

Не відомо, чи виводиться монтелукаст за допомогою перитонеального діалізу або гемодіалізу. Лікування симптоматичне.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Застосування препарату Сингуляр^® під час вагітності не вивчалося. При призначенні препарату жінкам у період вагітності необхідно враховувати співвідношення користь/ризик.

За даними світового маркетингового досвіду, у дітей, матері яких приймали Сингуляр^® під час вагітності, зрідка спостерігалися вроджені дефекти кінцівок. Більшість цих жінок приймало також і інші препарати від астми. Причинний зв'язок між цими випадками та прийманням препарату Сингуляр^® не доведений.

Період годування груддю.

Не відомо, чи виводиться Сингуляр^® у грудне молоко. Але оскільки у грудне молоко виводяться багато ліків, необхідно враховувати співвідношення користь/ризик при призначенні препарату жінкам у період годування груддю.

Діти. Застосовують дітям віком від 2 до 5 років. Дітям віком від 6 міс до 2 років застосовують препарат у вигляді гранул по 4 мг.

Особливості застосування.

Пацієнтів необхідно попередити, що Сингуляр^® не слід застосовувати для зняття гострих астматичних нападів. Рекомендується продовжувати лікування звичайними відповідними ліками для зняття нападів. У випадку гострого нападу слід застосовувати інгаляційні бета-агоністи короткої дії. Пацієнтам необхідно якнайшвидше проконсультуватися з лікарем у випадку, якщо їм потрібна більша, ніж зазвичай, кількість інгаляцій бета-агоністів короткої дії.

Не слід різко замінювати монтелукастом терапію інгаляційними або пероральними кортикостероїд ними препаратами.

Відсутні дані, які доводили б, що прийом пероральних кортикостероїд них препаратів можна зменшувати при одночасному прийомі монтелукасту.

У поодиноких випадках у пацієнтів, які отримують проти астматичні засоби, в тому числі монтелукаст, може спостерігатися системна еозинофілі я, інколи разом з клінічними проявами васкуліту, так званий синдром Чарг-Страуса (гранульоматозний алергічний ангіїт), лікування якого проводиться за допомогою системної кортикостероїдної терапії. Такі випадки зазвичай, (але не завжди), були пов’язані зі зменшенням або відміною терапії кортикостероїд ними препаратами. Імовірність того, що антагоністи лейкотрієнових рецепторів можуть бути пов’язані з появою синдрома Чарг-Страуса, неможливо ані спростувати, ані підтвердити, тому лікарів необхідно попередити про можливість виникнення у пацієнтів еозинофілії, васкулітного висипання, погіршання легеневої симптоматики, ускладнення з боку серцевої системи та/або нейропатії. Пацієнтам, у яких розвивалися вищезгадані симптоми, необхідно пройти повторне дослідження, а схему їхнього лікування слід повторно переглянути.

Сингуляр^® містить аспартам, який є джерелом фенілаланіну. Пацієнтам, хворим на фенілкетонурію, необхідно брати до уваги, що кожна таблетка 4 мг містить фенілаланін у кількості, еквівалентній дозі фенілаланіну 0,674 мг.

Загальні рекомендації щодо застосування препарату.

Терапевтична дія препарату щодо контролю астматичних параметрів триває протягом дня. Пацієнтам слід рекомендувати продовжувати прийом препарату, навіть коли астма є контрольованою, а також під час загострення астматичного статусу.

Корегування дози у пацієнтів з печінковою недостатністю легкого чи помірного ступеня чи нирковою недостатністю не потребується. Даних про характер фармакокінетики монтелукасту у пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю (понад 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) немає, тому рекомендації щодо корегування дози відсутні.

Дозування препарату є однаковим для пацієнтів чоловічої та жіночої статі.

Сингуляр^® у якості альтернативного способу лікування по відношенню до низьких доз інгаляційних кортикостероїдів при персистуючій астмі легкого ступеня.

Монтелукаст не рекомендуєтся в якості моно терапії хворим із персистуючою астмою помірного ступеня. Рішення про використання   монтелукасту в якості альтернативного лікарського засобу по відношенню до низьких доз інгаляційних кортикостероїд них препаратів для детей, хворих на персистуючу астму легкого ступеня, може бути прийняте лише для пацієнтів без тяжких астматичних нападів у недавньому анамнезі, що потребують перорального застосування кортикостероїдів, а також для тих пацієнтів, які не можуть приймати інгаляційні кортикостероїд ні препарати.

Персистуюча астма легкого ступеня –   це астма, при якій прояв симптомів астми відбувається частіше 1 разу на тиждень, але рідше 1 разу на добу, нічні напади спостерігаються частіше 2-х разів на місяць, але рідше 1 разу на тиждень, між епізодами функція легень залишається у нормі. Якщо згодом (як правило, протягом 1 місяця) неможливо досягти задовільного контролю астми, слід оцінити необхідність додаткової або іншої проти запальної терапії, що базується на поетапній системі лікування астми. Контроль астми у пацієнтів необхідно періодично оцінювати.

Препарат Сингуляр^® профілактично перед фізичними навантаженнями для запобігання астматичного нападу.

У хворих віком від 2 до 5 років бронхоспазм, викликаний фізичними навантаженнями, може бути основною ознакою персистуючої астми, що потребує лікування інгаляційними кортикостероїд ними препаратами. Стан пацієнта слід оцінювати на 2–4 тижні після початку лікування монтелукастом. Якщо не спостерігається задовільного результату лікування, слід прийняти рішення про додаткове чи інше лікування.  

Лікування препаратом Сингуляр^® порівняно з іншими способами лікування астми.   Якщо лікування препаратом Сингуляром ^® проводиться як додаткова терапія до лікування інгаляційними кортикостероїд ними препаратами,   не можна різко вводити Сингуляр^® замість інгаляційних кортикостероїдів.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або роботі з іншими механізмами.

Не очікується вплив монтелукасту на здатність керування автомобілем або іншими механізмами. Проте в поодиноких випадках, у окремих пацієнтів може виникати запаморочення або сонливість, тому під час прийому препарату слід утримуватися від керування автомобілем або іншими механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Сингуляр^® можна призначати разом з іншими препаратами для профілактики або тривалого лікування астми. При дослідженні взаємодії між лікарськими засобами рекомендована клінічна доза монтелукасту не мала значного клінічного впливу на фармококінетику таких препаратів: теофілін, преднізон, преднізолон, пероральні контрацептиви (етинілестрадіол/норетиндрон 35/1), терфенадин, дигоксин та варфарин.

У пацієнтів, котрі одночасно приймали фенобарбітал, площа під кривою " концентрація-час" (AUC) для монтелукасту знижувалася приблизно на 40 %. Оскільки монтелукаст метаболізуєтся СYР 3А 4, необхідно бути обережним, особливо щодо дітей, якщо монтелукаст призначають одночасно з індукторами СYР 3А 4, наприклад, фенітоїном, фенобарбіталом і рифампіцином.

У дослідженнях in vitro було показано, що монтелукаст є потужним інгібітором CYP 2C8. Проте дані клінічного дослідження взаємодії лікарських засобів, що включають монтелукаст і розиглітазон (препарат, що метаболізується за допомогою CYP 2C8), показали, що монтелукаст не є інгібітором CYP 2C8 in vivo. Таким чином, монтелукаст не впливає   значною мірою на метаболізм препаратів, що метаболізуються за допомогою цього фермента (наприклад, паклітакселу, розіглітазону та репаглініду).

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Цистеїніллейкотрієни (LTC4, LTD4, LTE4) є потужними ейкозаноїдами запалення, що виділяються різними клітинами, у тому числі опасистими клітинами та еозинофілами. Ці важливі про-астматичні медіатори зв’язуються з цистеїніллейкотрієновими рецепторами (CysLT), присутніми в дихальних шляхах людини, і викликають таку реакцію як бронхоспазм, виділення мокротиння, проникність судин і збільшення кількості еозинофілів.

Монтелукаст є активною сполукою, яка з високою вибірковістю і хімічною спорідненістю зв'язується з CysLT1-рецепторами. Монтелукаст спричиняє значне блокування цистеїніллейкотрієнових рецепторів дихальних шляхів, що було підтверджено його здатністю інгібувати бронхоконстрикцію в астматичних пацієнтів, спричинену вдиханням LTD4. Навіть низька доза  5 мг спричиняє значну блокаду   стимульованої LTD4 бронхоконстрикції. Монтелукаст спричиняє бронходилатацію протягом  2 годин після перорального призначення; цей ефект був адитивним до бронходилатації, спричиненої

β-агоністами.

Лікування монтелукастом пригнічує бронхоспазм як на ранній, так і на пізній стадії, знижуючи реакцію на антигени. Монтелукаст, порівняно з плацебо, зменшує число еозинофілів периферичної крові у дорослих пацієнтів та дітей. У окремому дослідженні прийом монтелукасту значно зменшувало число еозинофілів у дихальних шляхах (за вимірами мокротиння). У дорослих пацієнтів і дітей віком від 2 до 14 років монтелукаст, у порівнянні з плацебо, зменшує число еозинофілів периферичної крові та покращує клінічний контроль астми.

Фармакокінетика.

Абсорбція

Після прийому монтелукаст швидко і практично повністю всмоктується. Після вживання натщесерце препарату у формі жувальних таблеток у дозі 4 мг Cmax у дітей віком від 2 до

5 років досягається через 2 години. Cmax на 66 % вище, а Сmin – нижче порівняно зі значеннями, отриманими для дорослих при прийомі таблеток 10 мг.

Розподіл

Понад 99 % монтелукасту зв'язується з білками плазми. Обсяг розподілу монтелукасту в стаціонарній фазі в середньому становить від 8 до 11 літрів. При досліджені позначеного монтелукасту проходження через гематоенцефалічний бар'єр було мінімальним.   У всіх інших тканинах концентрації позначеного радіоізотопом матеріалу через 24 години після дози також виявилися мінімальними.

Метаболізм

Монтелукаст активно метаболізується. У дослідженнях із терапевтичними дозами концентрації метаболітів монтелукасту у стаціонарному стані плазми крові в дорослих і пацієнтів дитячого віку не визначаються.

Під час досліджень in vitro з використанням мікросом печінки людини доведено, що цитохроми Р₄₅₀ 3А 4, 2А 6 і 2С 9 беруть участь у метаболізмі монтелукасту. На підставі результатів подальших досліджень мікросом печінки людини in vitro показано, що в терапевтичних концентраціях монтелукаст не пригнічує цитохроми Р₄₅₀ 3А 4, 2С 9, 1А 2, 2А 6, 2С 19 і 2D6. Участь метаболітів у терапевтичній дії монтелукасту є мінімальною.

Виведення

Кліренс монтелукасту із плазми здорових дорослих добровольців у середньому становить 45 мл/хв. Після пероральної дози міченого ізотопом монтелукасту 86 % виводиться з калом протягом 5 днів і менше ніж  0,2 % – із   сечею. У сукупності з біодоступністю монтелукасту при пероральному призначенні цей факт вказує, що його метаболіти майже повністю виводяться з жовчею.

Фармакокінетика в різних груп пацієнтів

Для пацієнтів літнього віку, а також пацієнтів з печінковою недостатністю легкого і середнього ступеня тяжкості корекція дози не потрібна. Дослідження для пацієнтів з нирковою недостатністю не проводилися. Оскільки монтелукаст і його метаболіти виводяться з жовчею, корекція дози для пацієнтів з нирковою недостатністю не вважається необхідною. Даних про характер фармакокінетики монтелукасту у пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю (понад 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) немає.

При прийомі великих доз монтелукасту (що в 20 та 60 разів перевищували дозу, рекомендовану для дорослих) спостерігалося зниження концентрації теофіліну в плазмі. Цей ефект не спостерігається при прийомі рекомендованої дози 10 мг один раз на день.

Фармакокінетичні дослідження показали, що профілі концентрації жувальних таблеток 4 мг у дітей у віці від 2 до 5 років та жувальних таблеток 5 мг у дітей у віці від 6 до 14 років аналогічні профілю концентрації вкритих оболонкою таблеток 10 мг у дорослих. Жувальні таблетки 5 мг повинні застосовуватися для пацієнтів у віці від 6 до 14 років, а жувальні таблетки 4 мг для пацієнтів у віці від 2 до 5 років.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки жувальні по 4 мг: рожеві овальні двоопуклі таблетки з видавленим написом "SINGULAIR" з одного боку та "MSD 711" – з іншого.

Термін придатності. 2 роки.

Не можна застосовувати препарат після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.

Умови зберігання.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі 15 - 30 °С.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка.

По 14 таблеток жувальних у блістері. По 2 блістери у картонній коробці.

Категорія відпуску.  

За рецептом.

Виробник.

Мерк Шарп і Доум Лтд., Великобританія.

Мерк Шарп і Доум Б. В., Нідерланди.

Місцезнаходження.

Шоттон Лейн, Крамлінгтон, Нортумберленд NE23 3JU, Великобританія.

Ваардервег 39, 2031 БН Хаарлем, Нідерланди.

СИГУЛЯР

СОСТАВ И ФОРМА ВЫПУСКА:

табл. жев. 4 мг, № 14, № 28

№ UA/10208/01/01 от 30.12.2009 до 30.12.2014

табл. жев. 5 мг, № 14, № 28

№ UA/10208/01/02 от 30.12.2009 до 30.12.2014

табл. п/о 10 мг, № 14, № 28

№ UA/10208/01/03 от 30.12.2009 до 30.12.2014

ФАРМАКОЛОГИЧЕСКИЕ СВОЙСТВА:

Фармакодинамика. Цистеинил лейкотриены (LTC₄, LTD₄, LTE₄) являются мощными эйкозаноидами воспаления, которые выделяются разными клетками, в том числе тучными клетками и эозинофилами. Эти важные проастматические медиаторы связываются с цистеиниллейкотриеновыми рецепторами (CysLT), присутствующими в дыхательных путях человека (включая миоциты гладких мышц и макрофаги) и другими клетками про-воспаления (включая эозинофилы и некоторые миелоидные стволовые клетки). CysLT имеют отношение к патофизиологии астмы и аллергического ринита. При астме лейкотриенопосредованные эффекты включают бронхоспазм, выделение мокроты, проницаемость сосудов и увеличение количества эозинофилов. При аллергическом рините после экспозиции с аллергеном CysLT высвобождается из слизистой оболочки носовой полости во время обеих фаз (ранней и поздней) и проявляется симптомами аллергического ринита. При интраназальной пробе с CysLT было продемонстрировано повышение резистентности воздухоносных носовых путей и симптомов назальной обструкции.
Монтелукаст является активным соединением, которое с высокой избирательностью и химическим сродством связывается с CysLT₁-рецепторами. Монтелукаст является причиной значительного блокирования цистеиниллейкотриеновых рецепторов дыхательных путей, что было подтверждено его способностью ингибировать бронхоконстрикцию у пациентов с БА, вызванную вдыханием LTD₄. Даже низкая доза 5 мг служит причиной значительной блокады бронхоконстрикции, стимулированной LTD₄. Монтелукаст вызывает бронходилатацию на протяжении 2 ч после перорального назначения; этот эффект был аддитивным к бронходилатации, вызванной агонистами β-адренорецепторов.
Лечение монтелукастом подавляет бронхоспазм как на ранней, так и на поздней стадии, снижая реакцию на антигены. Монтелукаст, по сравнению с плацебо, уменьшает число эозинофилов периферической крови у взрослых пациентов и детей. В отдельном исследовании прием монтелукаста значительно уменьшал количество эозинофилов в дыхательных путях (по измерению в мокроте). У взрослых пациентов и детей в возрасте 2–14 лет монтелукаст, по сравнению с плацебо, уменьшает число эозинофилов периферической крови и улучшает клинический контроль БА.
Фармакокинетика.
Абсорбция
После приема монтелукаст быстро и практически полностью всасывается. У взрослых при приеме натощак таблеток, покрытых оболочкой, в дозе 10 мг, C_max в плазме крови достигается через 3 ч (Т_max). Средняя биодоступность составляет 64%. Прием обычной пищи не влияет на C_max в плазме крови и биодоступность таблеток, покрытых оболочкой. Безопасность и эффективность были продемонстрированы в ходе клинических исследований в группах, где таблетки 10 мг, покрытые оболочкой, принимали независимо от еды.
После приема натощак препарата в форме жевательных таблеток в дозе 4 мг C_max у детей в возрасте 2–5 лет достигается через 2 ч. C_max на 66% выше, а С_min ниже по сравнению со значениями, полученными для взрослых при приеме таблеток 10 мг.
Распределение
Более 99% монтелукаста связывается с белками плазмы крови. Объем распределения монтелукаста в состоянии равновесной концентрации в среднем составляет 8–11 л. При исследовании меченного монтелукаста прохождение через ГЭБ было минимальным. Во всех других тканях концентрации обозначенного радиоизотопом материала через 24 ч после приема дозы также оказались минимальными.
Метаболизм
Монтелукаст активно метаболизируется. При исследовании терапевтических доз в состоянии равновесной концентрации в плазме крови у взрослых и пациентов детского возраста концентрация метаболитов монтелукаста не определяется.
Во время исследований in vitro с использованием микросом печени человека доказано, что цитохромы Р450 3А4, 2А 6 и 2С9 принимают участие в метаболизме монтелукаста. На основании результатов дальнейших исследований микросом печени человека in vitro показано, что в терапевтических концентрациях монтелукаст не угнетает цитохромы Р450 3А4, 2С9, 1А2, 2А6, 2С19 и 2D6. Участие метаболитов в терапевтическом действии монтелукаста является минимальным.
Выведение
Плазменный клиренс монтелукаста у здоровых взрослых добровольцев в среднем составляет 45 мл/мин. После приема пероральной дозы меченного изотопом монтелукаста, 86 % выводится с калом на протяжении 5 дней и менее, чем 0,2% — с мочой. В сочетании с биодоступностью монтелукаста при пероральном применении этот факт указывает, что его метаболиты почти полностью выводятся с желчью.
Фармакокинетика у разных групп пациентов
Для пациентов пожилого возраста, а также пациентов с легкой и средней печеночной недостаточностью коррекция дозы не нужна. Исследования для пациентов с почечной недостаточностью не проводили. Поскольку монтелукаст и его метаболиты выводятся с желчью, коррекция дозы для пациентов с почечной недостаточностью не считается необходимой. Данных о характере фармакокинетики монтелукаста у пациентов с тяжелой печеночной недостаточностью (>9 баллов по шкале Чайлд-Пью) нет.
При приеме монтелукаста в высоких дозах (в 20 и 60 раз превышающих дозу, рекомендованную для взрослых) отмечали снижение концентрации теофиллина в плазме крови. Этот эффект не выявляли при приеме рекомендованной дозы 10 мг 1 раз в сутки.
Фармакокинетические исследования показали, что профиль концентрации жевательных таблеток 4 мг у детей в возрасте 2–5 лет и жевательных таблеток 5 мг у детей в возрасте 6–14 лет аналогичны профилю концентрации покрытых оболочкой таблеток 10 мг для взрослых. Жевательные таблетки 5 мг следует применять у пациентов в возрасте 6–14 лет, а жевательные таблетки 4 мг — у пациентов в возрасте 2–5 лет.

ПОКАЗАНИЯ:

Таблетки, покрытые оболочкой
Взрослым и детям >15 лет:
как дополнительное лечение БА у пациентов с персистирующей астмой легкой и средней тяжести, которая недостаточно контролируется ингаляционными ГКС, а также при недостаточном клиническом контроле астмы с помощью агонистов β-адренорецепторов короткого действия, которые применяют при необходимости. Симптоматическое лечение сезонного аллергического ринита у больных БА.
Профилактически перед физическими нагрузками для предотвращения астматического приступа.
Таблетки жевательные
Детям в возрасте 2–15 лет:

• дополнительное лечение БА у пациентов с персистирующей астмой легкой и средней тяжести, которая недостаточно контролируется ингаляционными ГКС, а также при недостаточном клиническом контроле БА с помощью агонистов β-адренорецепторов короткого действия, которые применяют при необходимости;
• как альтернативный способ лечения относительно низких доз ингаляционных ГКС у пациентов с персистирующей астмой легкой степени, у которых не отмечали в течение последнего времени серьезных приступов БА, которым необходим пероральный прием ГКС, а также для тех пациентов, у которых выявлена непереносимость ингаляционных ГКС;
• профилактически перед физическими нагрузками для предотвращения астматического приступа.

ПРИМЕНЕНИЕ:

Таблетки, покрытые оболочкой
Для лечения БА или БА в сочетании с сезонным аллергическим ринитом взрослым и детям в возрасте >15 лет необходимо принимать 1 таблетку (10 мг) 1 раз в сутки вечером.
Таблетки жевательные
Применяют внутрь у детей в возрасте 2–15 лет. Препарат детям следует применять под наблюдением взрослых.
Детям в возрасте 2–5 лет препарат назначают в дозе 4 мг (1 жевательная таблетка 4 мг) 1 раз в сутки вечером за 1 ч до или через 2 ч после приема пищи.
Детям в возрасте 6–14 лет назначают в дозе 5 мг (1 жевательная таблетка 5 мг) 1 раз в сутки вечером за 1 ч до или через 2 ч после приема пищи.
Индивидуальный подбор дозы для данной возрастной категории не требуется.

ПРОТИВОПОКАЗАНИЯ:

повышенная чувствительность к любому из компонентов препарата. Детский возраст до 2 лет — для жевательных таблеток; детский возраст до 15 лет — для таблеток, покрытых оболочкой.

ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ:

побочные реакции, зарегистрированные во время клинических исследований распределены по частоте от ≥1/100 до <1/10:
Со стороны ЦНС: головная боль.
Со стороны ЖКТ: боль в животе.
Общие нарушения: жажда.
Побочные реакции, зарегистрированные в постмаркетинговый период:
Со стороны кроветворной и лимфатической системы: повышенная кровоточивость.
Со стороны иммунной системы: реакции гиперчувствительности, в том числе анафилаксия, эозинофильная инфильтрация печени.
Со стороны психики: нарушение сна, в том числе кошмарные сновидения, галлюцинации, бессонница, раздражительность, гнев, нетерпеливость, возбуждение, включая агрессивное поведение, тремор, депрессия; очень редко — суицидальные намерения и поведение (попытки суицида).
Со стороны ЦНС: вялость и головокружение, парестезия/гипоэстезия.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: ощущение сердцебиения.
Со стороны ЖКТ: диарея, сухость во рту, диспепсия, тошнота, рвота.
Со стороны гепатобилиарной системы: повышение уровня трансаминаз сыворотки крови (АлАТ, АсАТ), холестатический гепатит.
Со стороны кожи и подкожных тканей: ангионевротический отек, гематома, крапивница, зуд, кожная сыпь, узловатая эритема.
Со стороны опорно-двигательного аппарата и соединительной ткани: артралгия, миалгия, включая мышечные судороги.
Общие нарушения: астения/усталость, ощущение дискомфорта, отек.
В единичных случаях во время лечения монтелукастом больных БА описано возникновение синдрома Чарг — Страусса.

ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ:

пациентов необходимо предупредить, что Сингуляр не следует применять для купирования астматических приступов. Рекомендуется продолжать лечение обычным соответствующим препаратом для устранения приступов. В случае острого приступа следует применять ингаляционные агонисты β-адренорецепторов короткого действия. Пациенты должны как можно быстрее проконсультироваться с врачом в случае, если им требуется большее, чем обычно, количество ингаляций β-агонистов короткого действия.
Не следует резко заменять монтелукастом терапию ингаляционными или пероральными кортикостероидными препаратами.
Отсутствуют данные, которые доказывали бы, что прием пероральных ГКС можно уменьшать при одновременном приеме монтелукаста.
В отдельных случаях у пациентов, получающих противоастматические средства, в том числе монтелукаст, могут отмечать системную эозинофилию, иногда сопровождающуюся клиническими проявлениями васкулита, так называемый синдром Чарг — Страусса (гранулематозный аллергический ангиит), лечение которого требует применения системной ГКС. Такие случаи обычно (но не всегда) были связаны со снижением или отменой терапии ГКС. Вероятность того, что антагонисты лейкотриеновых рецепторов могут обусловить возникновение синдрома Чарг — Страусса, нельзя ни опровергнуть, ни подтвердить, поэтому врач должен быть осведомлен о возможности появления у пациентов эозинофилии, симптомов васкулита, кожной сыпи, увеличения выраженности легочной симптоматики, осложнений со стороны сердечно-сосудистой системы и/или нейропатии. Пациентам при появлении вышеупомянутых симптомов необходимо провести повторное обследование, а схему лечения — пересмотреть.
При лечении монтелукастом не рекомендуется применять ацетилсалициловую кислоту или другие НПВП пациентам с аспиринзависимой астмой.
Препарат Сингуляр не следует применять у пациентов с редкой наследственной патологией — непереносимостью галактозы, недостаточностью лактазы или нарушением всасывания глюкозы и галактозы.
Сингуляр содержит аспартам, который является источником фенилаланина. Пациентам с фенилкетонурией необходимо учитывать, что каждая таблетка 4 мг содержит фенилаланин в количестве, эквивалентном дозе фенилаланина 0,674 мг, таблетка 5 мг содержит фенилаланин в количестве, эквивалентном дозе фенилаланина 0,842 мг.
Общие рекомендации относительно применения препарата.
Терапевтическое действие препарата относительно контроля астматических параметров длится в течение дня. Пациентам нужно рекомендовать продолжать прием препарата даже в том случае, если БА контролируемая, а также во время обострения астматического статуса. Не следует принимать препарат вместе с лекарственными средствами, также содержащими монтелукаст.
Корректирование дозы у пациентов пожилого возраста, а также у пациентов с легкой или умеренной печеночной или почечной недостаточностью не требуется. Данных о характере фармакокинетики монтелукаста у пациентов с тяжелой печеночной недостаточностью (>9 баллов по шкале Чайлд-Пью) нет, поэтому рекомендации относительно корректирования дозы отсутствуют.
Дозирование препарата одинаково для пациентов мужского и женского пола.
Сингуляр в качестве альтернативного способа лечения по отношению к низким дозам ингаляционных ГКС при персистирующей БА легкой степени.
Монтелукаст не рекомендуется в качестве монотерапии больным с персистирующей БА умеренной степени. Решение об использовании монтелукаста в качестве альтернативного лекарственного средства по отношению к низким дозам ингаляционных ГКС для детей с персистирующей БА легкой степени, может быть принято только для пациентов без тяжелых астматических приступов в недавнем анамнезе, которые нуждаются в пероральном применении ГКС, а также для тех пациентов, которые не могут принимать ингаляционные ГКС-препараты.
Персистирующая БА легкой степени — это БА, при которой проявление ее симптомов происходит чаще 1 раза в неделю, но реже 1 раза в сутки, ночные приступы отмечают чаще 2 раз в месяц, но реже 1 раза в неделю, между эпизодами БА функция легких остается в норме. Если со временем (как правило на протяжении 1 мес) невозможно достичь удовлетворительного контроля астмы, следует оценить необходимость дополнительной или другой противовоспалительной терапии, которая базируется на поэтапной системе терапии БА. Контроль БА у пациентов необходимо периодически оценивать.
Препарат Сингуляр для профилактики перед физическими нагрузками для предотвращения астматического приступа
У больных в возрасте 2–5 лет бронхоспазм, вызванный физическими нагрузками, может быть основным признаком персистирующей БА, которая нуждается в лечении ингаляционными ГКС-препаратами. Состояние пациента следует оценивать на 2–4-й неделе после начала лечения монтелукастом. Если не выявлено удовлетворительного результата лечения, необходимо принять решение о дополнительном или другом лечении.
Лечение препаратом Сингуляр по сравнению с другими способами лечения БА. Если лечение препаратом Сингуляр проводится как дополнительная терапия к лечению ингаляционными ГКС-препаратами, нельзя резко вводить Сингуляр вместо ингаляционных ГКС.
Препарат Сингуляр можно добавлять к существующему курсу лечения пациента.
Ингаляционные ГКС
Сингуляр можно применять в качестве дополнительного лечения у пациентов, у которых ингаляционные ГКС совместно с β-агонистами короткого действия, которые применяются при необходимости, не обеспечивают удовлетворительного клинического контроля заболевания.
Не следует заменять ингаляционные ГКС препаратом Сингуляр.
Применение в период беременности и кормления грудью.
Применение препарата Сингуляр в период беременности не изучали. При назначении препарата в период беременности необходимо учитывать соотношение польза/риск.
По данным мирового маркетингового опыта, у детей, матери которых принимали Сингуляр в период беременности, изредка отмечали врожденные дефекты конечностей. Большинство этих женщин принимали также и другие препараты для лечения БА. Причинная связь между этими случаями и приемом препарата Сингуляр не доказана.
Неизвестно, проникает ли Сингуляр в грудное молоко. Но поскольку в грудное молоко проникают многие лекарственные вещества, необходимо учитывать соотношение польза/риск при назначении препарата в период кормления грудью.
Дети. Препарат в форме таблеток применяют у детей в возрасте >15 лет. Детям в возрасте до 15 лет следует применять препарат в виде жевательных таблеток.
Способность влиять на скорость реакции при управлении транспортными средствами или работе с другими механизмами. Не следует ожидать влияния монтелукаста на способность управлять автомобилем или другими механизмами. Однако в единичных случаях у отдельных пациентов могут возникать головокружение или сонливость, поэтому во время приема препарата следует воздержаться от управления автомобилем или другими механизмами.

ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ:

Сингуляр можно назначать совместно с другими препаратами для профилактики или продолжительного лечения БА и аллергического ринита. При исследовании взаимодействия между лекарственными средствами рекомендованная клиническая доза монтелукаста не оказывала значительного клинического влияния на фармакокинетику таких препаратов: теофиллин, преднизон, преднизолон, пероральные контрацептивы (этинилэстрадиол/норэтиндрон 35/1), терфенадин, дигоксин и варфарин.
У пациентов, которые одновременно принимали фенобарбитал, AUC для монтелукаста снижалась приблизительно на 40%. Поскольку монтелукаст метаболизируется СYР 3А4, необходимо быть осторожным, особенно относительно детей, если монтелукаст назначают одновременно с индукторами СYР 3А4, например, фенитоином, фенобарбиталом и рифампицином.
В исследованиях in vitro было установлено, что монтелукаст является мощным ингибитором CYP 2C8. Однако данные клинического исследования взаимодействия лекарственных средств, которые включают монтелукаст и розиглитазон (препарат, который метаболизируется посредством CYP 2C8), показали, что монтелукаст не является ингибитором CYP 2C8 in vivo. Таким образом, монтелукаст не влияет в значительной степени на метаболизм препаратов, которые метаболизируются с помощью этого фермента (например паклитаксел, розиглитазон и репаглинид).

ПЕРЕДОЗИРОВКА:

никакой специальной информации по лечению передозировки препаратом Сингуляр нет. В проспективных исследованиях у больных с БА монтелукаст назначали в дозах до 200 мг/сут взрослым пациентам на протяжении 22 нед, а при краткосрочных исследованиях — до 900 мг/сут на протяжении приблизительно одной недели, при этом клинически значимые побочные реакции отсутствовали.
При постмаркетинговом применении и во время клинических исследований поступали сообщения об острой передозировке препарата Сингуляр. Они включали прием препарата взрослыми и детьми в дозах, превышающих 1000 мг (около 61 мг/кг — ребенок в возрасте 42 мес). Полученные клинические и лабораторные данные соответствовали профилю безопасности для взрослых пациентов и детей.
В большинстве сообщений о случаях передозировки никаких побочных явлений не отмечено. Чаще всего выявляли побочные эффекты, которые соответствовали профилю безопасности препарата Сингуляр и включали боль в животе, сонливость, жажду, головную боль, рвоту и психомоторную гиперактивность.
Неизвестно, выводится ли монтелукаст путем перитонеального диализа или гемодиализа. Лечение симптоматическое.
Зарегистрированная торговая марка фирмы MERCK & CO., Inc., Whitehouse Station, N.J., U.S.A.

УСЛОВИЯ ХРАНЕНИЯ:

хранить в оригинальной упаковке при температуре 15–30 °С.