Стабизол - инструкция по применению

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

Стабізол^®

Склад:

діюча речовина: 1 мл розчину для інфузій містить 60 мг гідроксіетилкрохмалю із середньо масовим значенням молекулярної маси 450000 і молекулярним заміщенням 0,7;

допоміжні речовини: натрію хлорид; вода для ін'єкцій.

Лікарська форма. Розчин для інфузій.

Фармакотерапевтична група. Кровозамінники та пер фузійні розчини. Препарати гідроксі-етильованого крохмалю. Код АТС B05A A07.

Клінічні характеристики.

Показання. Поповнення об’єму циркулюючої крові при гіповолемії; профілактика і лікування гіповолемічного шоку, що розвинувся внаслідок опіків, травм, операцій; гемодилюція.

Протипоказання. Гіперволемія; стан гіпергідратації при тяжкій серцевій недостатності, нирковій недостатності з олігурією або анурією, тяжких геморагічних діатезах; підвищена чутливість до гідроксіетилкрохмалю.

Спосіб застосування та дози. Перші 10 - 20 мл потрібно вводити повільно і при суворому контролі стану пацієнта (через можливі анафілактоїдні реакції). Добова доза і швидкість інфузії залежать від масштабів крововтрати і значення показника гематокриту. Добова доза при поповненні об’єму крові звичайно становить 250 - 1 000 мл. Лише у виключних випадках допускається введення більше 20 мл/кг маси тіла на добу. Не слід перевищувати курсову дозу, що становить 300 г ГЕК (при багаторазовому введенні). Добова доза при проведенні гемодилюції протягом декількох діб підряд звичайно становить 500 мл. Загальну дозу, що становить 5 л, можна перевищувати лише у виключних випадках, при цьому доза має бути розподілена на термін лікування протягом 4 тижнів. Швидкість інфузії за відсутності гострої термінової ситуації становить не менше 30 хв. на 500 мл Стабізолу^®. Тривала внутрішньо венна крапельна інфузія. Через можливі анафілактоїдні реакції перші 10 - 20 мл Стабізолу^® треба вводити повільно, уважно спостерігаючи за станом пацієнта. Особлива обережно інфузію проводять хворим із порушенням згортальної системи крові, серцевою недостатністю і набряком легень, нирковою недостатністю і хронічними захворюваннями печінки. Тривалість і масштаби терапії залежать від тривалості і масштабів гіповолемії. Внаслідок надзвичайно тривалого періоду напіврозпаду фрагментарної фракції ГЕК при повторному введенні Стабізолу^® протягом декількох діб або тижнів показано зменшення добової дози.

Побічні реакції. Були повідомлення про окремі випадки анафілактоїдних реакцій на гідроксіетилкрохмаль (частота, в перерахунку на кількість одиниць інфузії, – біля 0,085 %). Такі реакції у більшості випадків проявляються у вигляді блювання, незначного підвищення температури тіла, відчуттям холоду, свербежу шкіри і кропив’янки. Спостерігались: збільшення підщелепних і навколо вушних слинних залоз; легка симптоматика грипоподібного характеру у вигляді головного і м’язового болю; периферичні набряки на ногах. Тяжкі реакції непереносимості, що супроводжуються шоком і загрозливими для життя симптомами, аж до зупинки серцевої діяльності і дихання, виключно рідкісні (частота, в перерахунку на кількість одиниць інфузії, – біля 0,006 %). При виникненні реакції непереносимості інфузію негайно припиняють. Інші побічні дії. При тривалому застосуванні може виникати свербіж, що не знімається лікарськими засобами, який може виникати лише по закінченні лікування і тривати декілька місяців.

Передозування. При введенні високих доз препарату Стабізол^® не виключається підвищення схильності до кровотеч (ефект розрідження, можливо, специфічна дія речовини). Тому перевищувати рекомендовану дозу можна лише у виключних випадках.

Застосування у період вагітності або годування груддю. Досвід застосування препарату під час вагітності та у період годування груддю відсутній, тому рекомендується ретельно зважувати можливий ризик і користь від його можливого призначення.

Діти. Призначати препарат дітям віком до 10 років не рекомендується через відсутність достатнього досвіду застосовування.

Особливі заходи безпеки. Використовувати тільки прозорі розчини від слабко опалесціювальних безбарвних до пофарбованих не інтенсивніше ніж у слабко жовтий колір у неушкоджених флаконах. Зберігати в недоступному для дітей місці!

Особливості застосування. Під час лікування Стабізолом^® треба слідкувати за тим, щоб організм хворого отримував достатню кількість рідини. При шокових станах, що обумовлені в основному втратою води і електролітів (тяжке блювання, понос, опіки), після початкового лікування   Стабізолом^® подальше лікування слід проводити за допомогою збалансованого розчину електролітів. Високі дози   Стабізолу^® викликають ефект розрідження і призводять до пониження гематокриту, а також до пониження концентрації гемоглобіну і білка плазми. Значення гемоглобіну нижче 10 г/дл і гематокриту нижче 27 % вважаються критичними. Починаючи з показника загального білка < 5,0 г/дл, показане введення альбуміну. При втратах крові більше 20 - 25% об’єму циркулюючої крові показане обов’язкове введення еритроцитів. Треба бути особливо обережним, призначаючи препарат хворим із набряком легень, декомпенсованою серцевою недостатністю, порушенням функції нирок, хронічними захворюваннями печінки, геморагічними діатезами або дегідратацією зі зменшенням зовнішньо клітинного простору; в такому випадку спочатку треба провести поповнення організму рідиною, використовуючи кристалоїд ні розчини. Враховуючи результати проведених на сьогодні досліджень, при нестачі в організмі фібриногену рекомендується бути обережним. Рекомендується регулярно проводити контроль електролітів сироватки, зокрема натрію, калію, хлору і контролю вати водний баланс. Під час лікування Стабізолом^® рівень амілази в сироватці помітно підвищується, однак через 3 - 5 діб він знову приходить до норми. При елетрофорезі сечі із застосуванням ацетилцелюлози ГЕК викликає появу парапротеїноподібного артефакту, тому треба використовувати альтернативні методи виявлення пара протеїнурії. В літературі описується взаємозв’язок між величиною дози і частотою появи свербежу при ото неврологічних захворюваннях, таких як різке пониження слуху, шум у вухах і звукова травма (при по стрілоподібних шумах). Тому в таких випадках рекомендується пониження дози максимум до 500 мл на добу. Таким чином, можна зменшити частоту появи свербежу. Застосування Стабізолу^® не завдає шкоди функції нирок. На визначення групи крові препарат не впливає.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або іншими механізмами. Не відомо.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. При одночасному застосуванні з антибіотиками аміноглікозидами ГЕК може потенціювати їх нефро токсичність.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Стабізол^® є плазмозамінником з 6% гідроксіетилкрохмалю в ізотонічному розчині натрію хлориду. Гідроксіетилкрохмаль (ГЕК) – чужорідний штучний колоїд, який отримують з воскоподібного кукурудзяного крохмалю шляхом часткового гідролізу амілопектину з наступним гідроксіетилюванням. Стабізол^® – майже ізоонкотичний розчин, при вливанні якого досягається об’єм, що відповідає в середньому 100% від введеного об’єму рідини. Значних відхилень об’єму не відбувається, тому Стабізол^® може застосовуватися у клінічній практиці як ізоволемічний ін фузійний розчин. Колоїдно-осмотичний тиск та центральний венозний тиск помітно підвищуються, залежно від введеного об’єму, при знижених значеннях відбувається їх підвищення до норми.

Фармакокінетика. Елімінація Стабізолу^® відбувається в результаті його розпаду і виведення нирками. Період його напів виведення становить в 2-компартиментній моделі для альфа-фази 7,9 годин і для бета-фази 126 годин. Завдяки відносно довго тривалому ефекту досягнення об’єму (гемодинамічна стабілізація протягом, щонайменше, 6 годин), а також сприятливим реологічним властивостям (пониження в’язкості крові і гематокриту, нормалізація підвищеної здатності тромбоцитів до агрегації), Стабізол^® придатний як до поповнення об’єму, так і для гемодилюції. ГЕК, порівнюваний з іншими плазмозамінниками, відкладається на короткий час в тканинах, головним чином в ретикулогістіоцитарній системі (РГС). Хоча й через декілька місяців після його інфузії депонуючі вакуолі визначалися у клітинах РГС, даних про те, що завдається шкода функції РГС немає. Застосування Стабізолу^® не порушує функцію нирок та не впливає на визначення групи крові.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості. Прозорий до слабко опалесцентного розчин.

Теоретична осмолярність близько 300 мОсмоль/л, теоретичний колоїдно-осмотичний тиск близько 24 мбар = близько 18 мм рт. ст., рН  4,0 - 7,0.

Несумісність. Якщо існує необхідність змішувати з іншими ліками, то слід звернути увагу на те, щоб препарати були сумісними, додавання препарату відбувалось у гігієнічно бездоганних умовах і при цьому досягалося добре перемішування. ГЕК може чинити вплив на клініко-хімічні показники (глюкозу, білок, швидкість осідання еритроцитів, біуретову пробу, жирні кислоти, холестерин, сорбіт-дегідрогеназу, питому вагу сечі). При домішуванні ін фузійних розчинів, концентратів для розчинів для інфузій, розчинів для ін’єкцій, порошків для ін’єкцій треба кожен раз ретельно, хоч би візуально, перевіряти сумісність препаратів, проте все ж можлива невидима оку хімічна або терапевтична несумісність.  

Термін придатності. 5 років.

Умови зберігання. Скляні флакони зберігати при температурі не вище 25 °С! Захищати від заморожування! Не застосовувати препарат після закінчення терміну придатності!        

Упаковка. Флакони з прозорого скла по 500 мл; 1 або 10 флаконів у картонній коробці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник/Власник реєстрації.

БЕРЛІН-ХЕМІ АГ (МЕНАРІНІ ГРУП).

12489, Берлін, Німеччина.

СТАБИЗОЛ®
р-р инф. 6 % фл. 500 мл, № 1       

Гидроксиэтилированный крахмал    60 мг/мл
Прочие ингредиенты: натрия хлорид, вода для инъекций.
осмолярность — приблизительно 300 мосмоль/л, коллоидно-осмотическое давление — приблизительно 18 мм рт. ст., рН 4,0–7,0.

ФАРМАКОЛОГИЧЕСКИЕ СВОЙСТВА: плазмозамещающий коллоидный препарат, 6% р-р гидрооксиэтилкрахмала в изотоническом р-ре натрия хлорида. Гидрооксиэтилкрахмал получают из восковидного кукурузного крахмала путем частичного гидролиза амилопектина с последующим гидроксиэтилированием. Стабизол является изоонкотическим/слабым гиперонкотическим р-ром. Инфузия препарата повышает сниженное коллоидно-осмотическое давление и центральное венозное давление.
Препарат выделяется почками. Период его полувыведения в 2-фазной модели для альфа-фазы составляет 7,9 ч, для бета-фазы — 126 ч. Благодаря относительно долго сохраняющемуся эффекту достижения объема (гемодинамическая стабилизация в течение как минимум 6 ч), а также благоприятному реологическому действию (снижение вязкости крови и значения гематокрита, нормализация повышенной агрегационной способности тромбоцитов), Стабизол пригоден для применения как в качестве плазмозамещающего средства, так и средства для гемодилюции.
Непродолжительное время определяется в тканях (главным образом в ретикулоэндотелиальной системе).

ПОКАЗАНИЯ: восполнение дефицита ОЦК при различных патологических состояниях, профилактика и терапия гиповолемического шока при ожогах, травмах, операциях; гемодилюция.

ПРИМЕНЕНИЕ: в/в капельно. Ввиду возможного развития анафилактоидных реакций первые 10–20 мл препарата необходимо вводить медленно, наблюдая за состоянием пациента. Следует учитывать риск перегрузки сердечно-сосудистой системы объемом вследствие слишком быстрого введения или применения большого объема препарата.
Вследствие чрезвычайно длительного периода полувыведения фракции гидроксиэтилкрахмала при повторном введении препарата Стабизол на протяжении нескольких дней или недель показано снижение суточной дозы. Во время лечения необходимо поддерживать достаточную гидратацию организма. При шоковых состояниях, обусловленных главным образом потерей воды и электролитов (рвота, профузный пронос, ожоги) после начального применения Стабизола, дальнейшее лечение следует проводить с использованием сбалансированных р-ров электролитов. Суточная доза и скорость инфузии зависят от тяжести кровопотери и значения гематокрита. Стабизол назначают взрослым обычно в дозе до 20 мл/кг массы тела в сутки, обычно 500–1000 мл/сут. При отсутствии экстренной необходимости продолжительность вливания составляет 500 мл препарата за 30 мин.

ПРОТИВОПОКАЗАНИЯ: гиперволемия, гипергидратация, тяжелая застойная сердечная недостаточность, почечная недостаточность с олигурией или анурией, уровень креатинина в сыворотке крови 2 мг/дл, тяжелый геморрагический диатез, повышенная чувствительность к гидрооксиэтилкрахмалу.

ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ: в единичных случаях — анафилактоидная реакция на введение гидрооксиэтилкрахмала (проявляется рвотой, ознобом, лихорадкой, крапивницей), увеличение слюнных желез, гриппоподобные симптомы (головная боль, миалгия), кожный зуд, кратковременное повышение уровня активности амилазы в крови; крайне редко — анафилактический шок (иногда вплоть до остановки сердца и дыхания). При развитии реакций гиперчувствительности вливание немедленно прекращают, назначают соответствующую терапию. Уровень активности амилазы в сыворотке крови после вливания препарата существенно повышается, однако через 3–5 дней нормализуется.

ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ: особую осторожность следует соблюдать при лечении пациентов с отеком легких, декомпенсированной сердечной недостаточностью, нарушением функции почек, хроническими заболеваниями печени, геморрагическим диатезом (рекомендуется вначале ввести кристаллоидные р-ры), гипофибриногенемией.
Препарат может влиять на показатели клинико-лабораторных исследований (уровень глюкозы, белка, жирных кислот, ХС, СОЭ, удельную плотность мочи и др.). Рекомендуется контроль водного баланса и электролитов в сыворотке крови (в частности натрия, калия и хлора).
Нет данных о безопасности применения препарата в период беременности и кормления грудью, у детей в возрасте младше 10 лет.
При возникновении реакций гиперчувствительности введение препарата следует немедленно прекратить, назначить соответствующее лечение. При развитии анафилактического шока после прекращения инфузии препарата вводят эпинефрин, кортикостероиды, антигистаминные средства, проводят оксигенотерапию, контроль и коррекцию жизненно важных функций организма.
При применении препарата следует контролировать электролитный состав крови (уровень натрия, калия и хлоридов), необходимо обеспечить адекватную гидратацию.

ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ: при одновременном применении с аминогликозидными антибиотиками препарат может усиливать их нефротоксическое действие. Не следует смешивать с другими препаратами для в/в введения.

ПЕРЕДОЗИРОВКА: сопровождается гемодилюцией и снижением гематокрита, а также уровня гемоглобина и белка в плазме крови. Возможны геморрагические осложнения.

УСЛОВИЯ ХРАНЕНИЯ: при температуре не выше 25 °С. Не замораживать!