Таллитон - инструкция по применению

І Н С Т Р У К Ц І Я

для медичного застосування   препарату

ТАЛЛІТОН^®

(TALLITON^®)

Загальна характеристика:

міжнародна та   хімічна назви: carvedilol; 1-(9Н-карбазол-4-ілокси)3-{[2-(2-метоксифенокси)-етил]-аміно}-2-пропанол;

основні фізико-хімічні властивості:

таблетки по 6,25 мг – без або майже без запаху, округлої форми, блідо-жовтого кольору, плоскі з обох боків; на одному боці таблетки є гравіювання “Е₃₄₁”, на іншому – риска;

таблетки по 12,5 мг – без або майже без запаху, округлої форми, блідо-оранжевого кольору, плоскі з обох боків; на одному боці таблетки є гравіювання “Е₃₄₂”, на іншому – риска;

таблетки по 25 мг – без або майже без запаху, округлої форми, білого кольору, плоскі з обох боків; на одному боці таблетки є гравіювання “Е₃₄₃”, на іншому – риска;

склад: 1 таблетка містить карведилолу 6,25 мг, 12,5 мг або 25 мг;

допоміжні речовини: лактоза, сахароза, кремній колоїдний безводний, повідон, кросповідон, магнію стеарат, аріавіт хінолін жовтий або аріавіт сансет жовтий.

Форма випуску. Таблетки.

Фармакотерапевтична група. Поєднані блокатори альфа – та бета-адренорецепторів.

Код АТС С 07А G02.

Фармакологічні властивості.  

Фармакодинаміка. Таллітон^® належить до неселективних бета-адреноблокаторів із судиннорозшируючими властивостями (за рахунок блокади альфа₁-адренорецепторів), має антиоксидантну активність.

Як судинорозширювальний засіб Таллітон^® знижує периферичний судинний опір, а також пригнічує ренін-ангіотензин-альдостеронову систему. Антигіпертензивний ефект розвивається швидко – через 2-3 години після одноразового застосування і продовжується 24 години. Максимальний ефект спостерігається через 3-4 тижні при щоденному застосуванні препарату.

Фармакокінетика. Швидко абсорбується із шлунково-кишкового тракту після перорального застосування. Максимальна концентрація в плазмі крові досягається через 1 годину. У хворих похилого віку концентрація карведилолу в плазмі крові   на 50% вище, ніж у молодих. Біодоступність   становить – 25%. При цирозі печінки у хворого біодоступність карведилолу в 4 рази, а максимальна концентрація в плазмі крові – в 5 разів вище. Супутній прийом їжі не впливає на біодоступність препарату і збільшує час досягнення максимальної концентрації його в крові. Зв’язування з білками крові – 98-99%. Інтенсивно метаболізується в печінці шляхом утворення глюкуронідів. Диметилювання і гидрооксилювання фенільного кільця приводять до утворення 3 активних метаболітів із бета-адреноблокуючою активністю. Середній час на півжиття карведилолу – 6-10 годин, а кліренс плазми крові – близько 590 мл/хв.

Елімінується в основному із жовчю та калом. Практично не видаляється із крові при гемодіалізі.

Показання для застосування.

• Есенціальна гіпертензія.

• Стабільна стенокардія.

• Хронічна серцева недостатність у дорослих у комбінації з діуретиками, дигоксином або інгібіторами ангіотензинперетворюючого ферменту.

Спосіб застосування та дози. Таблетки приймають внутрішньо; ковтати їх слід цілими і запивати достатньою кількістю рідини.

Есенціальна гіпертензія: рекомендована початкова доза – 12,5 мг Таллітону^®, один раз на добу, протягом  2 днів (одна таблетка по 12,5 мг уранці або по одній таблетці по 6,25 мг, два рази на добу – одна уранці, друга –   ввечері). Рекомендована підтримуюча добова доза – 25 мг Таллітону (одна таблетка по 25 мг уранці або по одній таблетці по 12,5 мг, два рази на добу – одна   уранці, друга – ввечері).

У разі незадовільного результату, але не раніше 14-ого дня лікування, дозу можна збільшити до максимальної – 50 мг на добу (по одній таблетці по 25 мг, два рази на день – уранці і ввечері). Максимальна разова доза – 25 мг, а добова доза не повинна перевищувати 50 мг.

Стабільна стенокардія: рекомендована початкова доза – по 12,5 мг, два рази на добу (уранці і ввечері), протягом двох перших днів. Рекомендована підтримуюча доза – 25 мг, два рази на добу (уранці і ввечері). У разі незадовільного ефекту, але не раніше 14 дня лікування, дозу можна збільшити до максимальної – по 50 мг, два рази на добу (дві таблетки по 25 мг уранці і дві таблетки – ввечері).

Хронічна серцева недостатність: дозу слід підбирати індивідуально, під час збільшення дози проводити пильний моніторинг. Слід спостерігати за станом хворого протягом 2-3 годин після першого прийому або після першої збільшеної дози.  

Рекомендована початкова доза – 3,125 мг, два рази на добу протягом 14 днів (1/2 таблетки по

6,25 мг уранці і ввечері). Якщо лікування переноситься пацієнтом добре, дозу можна збільшити до 6,25 мг, два рази на добу (одна таблетка по 6,25 мг уранці і одна – ввечері). Можливо подальше збільшення дози до 12,5 мг, два рази на добу (одна таблетка по 12,5 мг уранці і ввечері), потім до 25 мг, два рази на добу (по одній таблетці по 25 мг уранці і ввечері). Цільова максимальна рекомендована доза – по 25 мг, два рази на добу (одна таблетка по 25 мг уранці і одна –   ввечері) для хворих з масою тіла до 85 кг і по 50 мг,   двічі на добу (дві таблетки по 25 мг уранці і дві ввечері) для хворих з масою тіла більш 85 кг.

На початку лікування стан хворих слід контролю вати, оскільки можливо погіршення серцевої недостатності. Може розвинутися гіпотензія і млявість. Серцеву недостатність слід лікувати підвищенням дози діуретиків, крім того, може знадобитися тимчасове зниження дози Таллітону^®. У деяких випадках   лікування Таллітоном^® слід тимчасово припинити.

Побічна дія.

З боку центральної нервової системи можуть виникнути головний біль, сонливість, стомлюваність, рідко – пригнічення настрою, порушення сну, парестезії.

З боку серцево-судинної системи можуть виникнути ортостатична гіпотензія, брадикардія, артеріальна гіпотензія, син копальний стан, напади стенокардії, розлади периферичного кровообігу (холодні кінцівки), переміжна кульгавість або синдром Рейно, периферичні набряки, атріовентрикулярний блок, погіршення серцевої недостатності.

З боку органів дихання: задишка, бронхіальна астма, рідко – закладеність носа.

З боку шлунково-кишкового тракту можуть виникнути нудота, пронос, біль у животі, рідко – запор, блювання.

З боку шкіри можуть виникнути алергічна екзантема, кропив’янка, свербіж, реакції, схожі на плескатий лишай, дуже рідко – анафілактоїдні реакції, псоріаз.

З боку крові можуть виникнути рідко – збільшення активності трансаміназ сироватки крові, тромбоцит опенія, лейкопенія.

Інші: рідко – біль у кінцівках, імпотенція, зменшення продукції слізної рідини, розлади зору, подразнення очей, сухість у   роті, розлади сечовипускання, пропасниця.

Протипоказання.

• Підвищена чутливість до інгредієнтів, що входять до складу препарату Таллітон^®;

• декомпенсована серцева недостатність;

• синдром слабкості синусового вузла, порушення провідності (синоатріальний блок, атріовентрикулярна блокада ІІ-ІІІ ступеня), за винятком хворих з водієм ритму;

• брадикардія (частота серцевих скорочень < 50 за хвилину);

• артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск <  85 мм рт. ст.);

• кардіогенний шок;

• легеневе серце, легенева гіпертензія;

• недостатність функції печінки;

• феохромоцитома (за виключенням станів, що стабілізовані застосуванням альфа-адреноблокаторів);

• бронхіальна астма, бронхоспастичний синдром;

• метаболічний ацидоз;

• вагітність;

• період лактації;

• дитячий вік (до 18 років).

Передозування. У разі передозування може розвинутися тяжка артеріальна гіпотензія, брадикардія, серцева недостатність, кардіогенний шок, зупинка серця.

Лікування: успішним може бути промивання шлунка або застосування блювотних засобів, якщо вони здійснюються протягом декількох годин після прийому препарату. Передозування потребує інтенсивного лікування. Хворого рекомендується перевести в горизонтальне положення, ноги підняти. Антидотом бета-адреноблокуючої дії є орципреналін або ізопреналін 0,5-1 мг внутрішньо венно і/або глюкагон у дозі 1-5 мг (максимальна доза 10 мг).

Тяжка гіпотензія лікується парентеральним повторним введенням адреналіну у дозі 5-10 мкг (або його внутрішньо венна інфузія зі швидкістю 5 мкг/хв).

Для лікування надмірної брадикардії призначають внутрішньо венно атропін в дозі 0,5-2 мг. Для підтримання серцевої діяльності: глюкагон – 1-10 мг внутрішньо венно, швидко, тривалість

ін фузії – 30 секунд, після чого постійна інфузія проводиться із розрахунку 2-5 мг/год.

Якщо переважає периферична судинорозширююча дія (теплі кінцівки, окрім значної гіпотензії), необхідно призначити норадреналін у повторних дозах по 5-10 мкг внутрішньо венно або у вигляді інфузії – 5 мкг/хв.

Для купірування бронхоспазму призначають бета-адреноміметики (у вигляді аерозолю або внутрішньо венно) або амінофілін внутрішньо венно.

Якщо розвиваються судоми, рекомендується повільне введення діазепаму або клоназепаму.

У тяжких випадках інтоксикації, коли домінують симптоми шоку, лікування повинно продовжуватися поки не стабілізується стан хворого, з урахуванням періоду напів виведення   карведилолу (6-10 годин).

Особливості застосування. Особливу увагу слід приділяти хворим, які мають:

• лабільну або вторинну артеріальну гіпертензію;

• повну блокаду правого пучка Гіса, за наявності брадикардії;

• гострий міокардит;

• тяжкі порушення периферичного кровообігу, а також пацієнтам, які вже лікуються альфа₁-адрено блокаторами або альфа₂-адреноміме тиками.

Хворі з тяжкою серцевою недостатністю, порушеним електролітним балансом, низьким рівнем артеріального тиску або в похилому віці повинні знаходитися під пильним   медичним спостереженням протягом 2 годин   після прийому першої збільшеної дози у зв’язку з ризиком розвитку раптового падіння артеріального тиску, ортостатичної гіпотензії і синкопе. Небезпека цих ускладнень може бути зменшена при застосуванні препарату в малих початкових дозах і прийому його разом з їжею.

Дозу препарату необхідно знизити, якщо у хворого відмічається брадикардія (частота серцевих скорочень менше 55 за хвилину).

Призначення карведилолу хворим, які отримують серцеві глікозиди, діуретики і/або інгібітори   ангіотензинперетворюючого ферменту з приводу серцевої недостатності потребує особливої обережності.

У хворих із серцевою недостатністю, початковий систолічний артеріальний тиск у яких становить менше 100 мм рт. ст. або які мають супутні захворювання – ішемічну хворобу серця, ураження периферичних судин або порушення функції нирок, слід частіше перевіряти стан сечовидільної системи, оскільки лікування може вплинути на   функцію нирок. Якщо відмічається пригнічення функції нирок, то дозу Таллітону слід знизити або лікування припинити.

У хворих на стенокардію Принц метала неселективні бета-адреноблокатори можуть провокувати біль у грудях.   Призначення препарату при нестабільній стенокардії, а також при атріовентрикулярному блоці І ступеня потребує спеціальної уваги, частої реєстрації ЕКГ і пильного спостереження лікаря за хворим.

Лікування пацієнтів із захворюванням периферичних артерій, цукровим діабетом, гіперфункцією щитовидної залози необхідно проводити з обережністю, під постійним контролем лікаря.

Лікування Таллітоном^® хворих на псоріаз вимагає оцінки ризику/успіху лікування тому, що карведилол може посилити захворювання або спровокувати появу його симптомів. Припиняти лікування слід поступово, зменшуючи дозу, для запобігання синдрому відміни.

Лікування хворих із встановленою феохромоцитомою не рекомендується починати до проведення відповідної терапевтичної блокади альфа-адренорецепторів. Хворих, які носять контактні лінзи, слід попередити, що карведилол зменшує продукцію слізної рідини.

Застосування Таллітону^® під час вагітності і в період годування груддю не дозволяється!

Під час лікування Таллітоном (особливо на початку лікування і під час підвищення дози) не рекомендується управління авто транспортом або виконання інших робіт, що потребують підвищеної уваги і швидкості психомоторних реакцій.

Не рекомендується також вживання алкогольних напоїв.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.  Слід з обережністю застосовувати разом з:

• резерпіном, інігібіторами моноамін оксидази, оскільки вони можуть спричинити тяжку брадикардію і артеріальну гіпотензію;

• дигоксином (уповільнюється атріовентрикулярна провідність і ЧСС);

• блокаторами кальцієвих каналів (верапамілом, дилтіаземом) і   проти аритмічними засобами (особливо 1 класу), оскільки вони можуть провокувати виражену артеріальну гіпотензію і серцеву недостатність;

• інсуліном і гіпоглікемічними засобами для прийому внутрішньо (посилення дії гіпоглікемічних засобів і маскування симптомів гіпоглікемії);

• гіпотензивними засобами (клонідином, гуанетидином, альфа-метилдофою, гуанфацином) – через потенціювання гіпотензивної дії і зниження частоти серцевих скорочень;

• засобами для наркозу (через їх негативну інотропну дію і гіпотензивний ефект);

• засобами, що впливають на центральну нервову систему (снодійними,

      транквілізаторами, трициклічними антидепресантами і етиловим спиртом) – через  

      можливість взаємного посилення ефектів;

• не стероїдними протизапальними препаратами (через зменшення гіпотензивної дії внаслідок зниження продукції простагландинів);

• альфа- і бета-адреноміме тиками (через взаємний антагонізм дії);

• ерготаміном (необхідно брати до уваги судинозвужувальну дію ерготаміну);

• похідними ксантину (амінофілінами, теофіліном) – знижують антигіпертензивний ефект Таллітону^®.

Оскільки карведилол зазнає окисного метаболізму, його фармакокінетика і перетворення можуть змінитися при індукції або пригніченні ферментної системи цитохрому Р 450. Тому слід враховувати взаємний вплив

• рифампіцину (відбувається зниження концентрації карведилолу у сироватці крові на 70 %);

• барбітуратів (знижують дію карведилолу);

• циметидину (збільшення біодоступності карведилолу на 30 %);

• дигоксину (збільшується концентрація дигоксину у плазмі крові);

• інгібіторів ізоензиму CYP2D6 (хінідину, флуоксетину, пароксетину, пропафенону) –   можна припустити підвищення концентрації R(+) енантіомера карведилолу;

• циклоспорину (карведилол затримує метаболізм циклоспорину).

Умови та термін зберігання. Препарат зберігати при температурі від 15 до 25 °С у   захищеному від дії світла і вологи місці, недоступному для дітей.

Термін придатності – 2 роки.

Не застосовувати препарат після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.

Умови   відпуску. За рецептом.

Упаковка. По 20 або 30   таблеток у скляному флаконі, в картонній коробці.

Виробник.  Фармацевтичний завод ЕГІС А. Т.

Адреса.  EGIS Pharmaceuticals Ltd.

1106 Budapest, Kereszturi ut 30-38,

HUNGARY.

нструкция по медицинскому применению

лекарственного средства

Таллитон®

Торговое название

Таллитон®

Международное непатентованное название  

Карведилол

Лекарственная форма

Таблетки,  6,25 мг, 12,5 мг, 25 мг

 Состав

Одна таблетка содержит

активное  вещество -   карведилол 6,25 мг, 12,5 мг, 25 мг,

вспомогательные вещества: лактозы моногидрат, кросповидон, сахароза, кремния диоксид коллоидный безводный, повидон К-25, магния стеарат.

Таблетки 6,25 мг содержат  ариавит хинолиновый жёлтый (Е104).

Таблетки 12,5 мг содержат  ариавит жёлтый «Солнечный закат» (Е110).

 Описание

Таблетки 6,25 мг: бледно-желтые круглые, плоские, с фаской, с риской на одной стороне и гравировкой стилизованной буквы Е и номера 341 на другой; без или почти без запаха.

Таблетки 12,5 мг: бледно-оранжевые (возможны вкрапления более темного цвета) круглые, плоские, с фаской, с риской на одной стороне и гравировкой стилизованной буквы Е и номера 342 – на другой; без или почти без запаха.

Таблетки 25 мг: белые или почти белые, круглые, плоские, с фаской,  с риской на одной стороне и гравировкой стилизованной буквы Е и номера 343 – на другой; без или почти без запаха.

 Фармакотерапевтическая группа

Альфа- и бета-адреноблокаторы.

Код АТС  C07AG02

 Фармакологические свойства

Фармакокинетика

После приема внутрь карведилол быстро всасывается из желудочно-кишечного тракта. Подвергается метаболизму при первом прохождении через печень, биодоступность составляет примерно 25%. Пик концентрации в плазме крови достигается примерно через 1 час после приема внутрь. Фармакокинетика карведилола является линейной,  то есть его концентрация в плазме крови пропорциональна введенной дозе. Сопутствующий прием пищи не влияет на биодоступность карведилола и его максимальную концентрацию в плазме крови, но может увеличить время достижения максимальной концентрации в крови. Карведилол обладает высокой липофильностью, связывание с белками плазмы крови - 98-99%.  Кажущийся объем распределения составляет 2 л/кг.

После приема внутрь метаболизм первого прохождения через печень составляет 60-75%. Карведилол преобразуется в метаболиты, которые в основном выводятся с желчью. Карведилол метаболизируется преимущественно в печени, в основном путем конъюгации с глюкуронидом. Деметилирование и гидроксилирование фенильного кольца приводит к образованию трех активных метаболитов с b-адреноблокирующей активностью. 4-гидроксифенольный метаболит, как b-адреноблокатор, в 13 раз активнее карведилола. Три активных метаболита имеют более слабые вазодилатирующие свойства, чем карведилол. Два из гидроксикарбазольных метаболитов карведилола являются чрезвычайно мощными антиоксидантами, причем их активность в этом отношении в 30-80 раз превышает таковую карведилола. Концентрации этих трех активных метаболитов в сыворотке крови были в 10 раз ниже, чем концентрация карведилола. Средний период полувыведения карведилола  около 6 часов, клиренс из плазмы крови - 500-700 мл/мин. Выведение происходит, главным образом, с калом, основной путь элиминации - через желчь. Незначительная часть выделяется через почки в виде метаболитов.

У пациентов с артериальной гипертензией фармакокинетика карведилола не зависит от возраста.

При длительном приеме карведилола почечное кровообращение сохраняется и скорость клубочковой фильтрации не изменяется. AUC в плазме крови, период полувыведения и Cmaxсущественно не изменялись у пациентов с артериальной гипертензией и почечной недостаточностью. У пациентов с почечной недостаточностью выведение карведилола почками снижается, однако изменения фармакокинетических параметров при этом незначительные. Таллитон является эффективным препаратом для лечения пациентов с  артериальной гипертензией почечного генеза, с хронической почечной недостаточностью, а также у пациентов, находящихся на гемодиализе или перенесших трансплантацию почки. Препарат не выводится из организма при диализе.  У пациентов на гемодиализе карведилол более эффективен и лучше переносится, чем блокаторы «медленных» кальциевых каналов.

При тяжелом нарушении функции печени биодоступность карведилола значительно (до 80%) повышается в связи с ослаблением метаболизма первого прохождения. При циррозе печени биодоступность карведилола в 4 раза выше, а максимальная концентрация в плазме крови - в 5 раз выше, чем в норме.

При артериальной гипертензии у больных сахарным диабетом типа 2 карведилол не влияет на уровень глюкозы в крови натощак и после приема пищи, на уровень гликозилированного гемоглобина (Hb A1), а также на дозу сахароснижающих препаратов. У больных сахарным диабетом типа 2 карведилол не вызывает достоверных изменений показателей теста толерантности к глюкозе. У больных артериальной гипертензией без сахарного диабета, имеющих инсулинорезистентность (метаболический синдром), карведилол улучшает чувствительность к инсулину. Аналогичные результаты отмечаются у пациентов с артериальной гипертензией и сахарным диабетом  типа 2.

Фармакодинамика

Карведилол - препарат третьего поколения, многофункциональный блокатор, обладающий a1-, b1-, b2-адреноблокирующими свойствами. Карведилол - мощный антиоксидант, удаляющий свободные кислородные радикалы и подавляющий пролиферацию гладкомышечных клеток в стенках сосудов. Блокируя b-адренорецепторы, карведилол снижает активность ренин-ангиотензин-альдостероновой системы, уменьшая высвобождение ренина, поэтому задержка жидкости в организме при его применении является редким феноменом. Карведилол не обладает внутренней симпатомиметической активностью, однако, подобно пропранололу, оказывает мембраностабилизирующий эффект. Избирательно блокируя a1-адренорецепторы, карведилол снижает общее периферическое сосудистое сопротивление. Карведилол не влияет на гипертензивный эффект ангиотензина II. Карведилол не влияет на липидный профиль. На фоне лечения карведилолом соотношение липопротеинов высокой и низкой плотности (ЛПВП/ЛПНП) не изменяется. Активной субстанцией Таллитона является смесь рацематов двух энантиомеров карведилола. Его R(+) и S(-) энантиомеры обладают одинаковыми a1-блокирующими и антиоксидантными свойствами. Карведилол неизбирательно подавляет b1 и b2-рецепторы, что является свойством его S(-) энантиомера. Карведилол снижает окислительный стресс.

Совокупность сосудорасширяющих и b-адреноблокирующих свойств карведилола проявляется следующими клиническими эффектами:

При артериальной гипертензии применение карведилола снижает артериальное давление путем сочетания блокады b-адренорецепторов и расширения сосудов, связанного с блокадой a1-адренорецепторов. Его антигипертензивный эффект не связан с повышением общего периферического сопротивления, как в случае использования других b-адреноблокаторов. Карведилол несколько снижает частоту сердечных сокращений. Почечный кровоток и функция почек у больных стенокардией не изменяются. Карведилол не влияет на ударный объем и уменьшает общее периферическое сосудистое сопротивление. Он не ухудшает перфузию органов и периферический кровоток,  в том числе скелетной мускулатуры, предплечий, нижних конечностей, кожных покровов, головного мозга, артерий почек и сонной артерии. Ощущение похолодания конечностей и повышенная утомляемость при физической нагрузке - частые проявление действия b-адреноблокаторов без сосудорасширяющей активности - редко наблюдается при применении карведилола.

 Антигипертензивный эффект развивается быстро - через 2-3 часа после однократного введения и сохраняется в течение длительного времени. При продолжительном лечении максимальный эффект отмечается через 3-4 недели.

При ишемической болезни сердца карведилол оказывает противоишемическое и противоангинозное действие, которое может прослеживаться при продолжительном лечении. Карведилол значительно снижает потребность миокарда в кислороде и гиперактивность симпатической нервной системы. Карведилол снижал преднагрузку желудочков (давление в легочной артерии, давление заклинивания легочных капилляров), а также постнагрузку (общее периферическое сопротивление).

При хронической сердечной недостаточности карведилол значительно снижает общую смертность и потребность в  госпитализации пациентов с сердечно-сосудистыми нарушениями. Карведилол повышает выживаемость больных с тяжелой хронической сердечной недостаточностью и хорошо ими переносится. Карведилол увеличивает фракцию выброса и ослабляет симптомы хронической сердечной недостаточности ишемического или неишемического происхождения. Эффекты карведилола являются дозозависимыми.

 Показания к применению

- артериальная гипертензия (в виде монотерапии или в комбинации с другими

  антигипертензивными средствами)

- хроническая стабильная стенокардия (для длительного лечения)

- хроническая сердечная недостаточность  (ХСН  II-IV класс по NYHA*) в

  составе комплексной терапии

       * NYHA (New York Heart Association)

 Способ применения и дозы

Препарат применяется строго по назначению врача!

Таблетки следует принимать целиком, запивая достаточным количеством воды.

Таллитон следует принимать длительно.

Артериальная гипертензия: рекомендуемая начальная доза - 12,5мг один раз в сутки в течение первых 2 дней. Если эта доза хорошо переносится пациентом, ее можно повысить. Поддерживающая доза: 25мг один раз в сутки. Для большинства пациентов эта доза достаточна. При недостаточном эффекте, но не ранее 14 дня лечения, дозу можно увеличить до максимальной - 50мг один раз в сутки (или 25мг два раза в сутки).

Хроническая стабильная стенокардия: рекомендуемая начальная доза - 12,5мг два раза в сутки в течение первых двух дней. Поддерживающая доза - по 25мг два раза в сутки. При недостаточном эффекте, не ранее 14 дня лечения, дозу можно увеличить до максимальной - 50мг два раза в сутки.

Хроническая сердечная недостаточность  (NYHA II-IV):

Дозу следует подбирать индивидуально. В начале лечения и во время увеличения дозы следует проводить тщательное мониторирование. Подбор дозы препарата Таллитон возможен только в стабильном клиническом состоянии пациента.  Доза и назначение других лекарственных средств (таких как дигоксин, диуретики и ингибиторы АПФ) должны быть зафиксированы до назначения Таллитона. Пациентам с хронической сердечной недостаточностью с целью предотвращения ортостатической гипотензии рекомендуют принимать препарат во время еды. Рекомендуемая начальная доза -  3,125мг два раза в сутки в течение 14 дней (или 1/2 таблетки 6,25мг утром и вечером). При  хорошей переносимости и клинической необходимости дозу увеличивают с интервалами не менее двух недель до 6,25мг два раза в сутки, затем до 12,5 мг два раза в сутки, потом до 25мг два раза в сутки. Дозу следует повышать до максимального уровня, переносимого пациентом.

Максимальная рекомендуемая доза:

- 25мг два раза в сутки для всех пациентов с тяжелой хронической сердечной недостаточностью и для пациентов с легкой и умеренной степенью хронической сердечной недостаточности с массой тела менее 85 кг.

- 50мг два раза в сутки для пациентов с легкой и умеренной хронической сердечной недостаточностью и массой тела более 85кг.

В начале лечения и перед каждым повышением дозы состояние пациентов следует контролировать, так как возможно ухудшение течения сердечной недостаточности. Возможно развитие задержки жидкости, а в связи с сосудорасширяющим действием – артериальная гипотензия и вялость. При сердечной недостаточности и задержке жидкости следует увеличить дозу диуретиков, кроме того, может потребоваться временное снижение дозы Таллитона. В некоторых случаях лечение Таллитоном следует временно приостановить.  Если отмечается резкое расширение сосудов (артериальная гипотензия, теплые конечности), сначала рекомендуется снизить дозу диуретиков. При сохранении вышеперечисленных симптомов и если пациенты получают ингибиторы АПФ, то дозу последних также следует уменьшить. Если и в этом случае улучшения нет, то можно снизить дозу Таллитона. В указанных выше случаях дозу Таллитона увеличивать не следует до тех пор, пока не прекратится ухудшение сердечной недостаточности или ее симптомы не исчезнут, а также не уменьшатся симптомы, связанные с расширением сосудов. При необходимости перерыва в лечении более чем на 2 недели, повторный курс следует начинать с минимальной рекомендуемой дозы (по 3,125мг два раза в сутки) в соответствии с ранее приведенной схемой.

Отмену препарата, особенно при хронической стенокардии, следует проводить постепенно уменьшая дозу.

Пожилые пациенты

- артериальная гипертензия: начальная доза - 12,5мг (или по 6,25 мг два раза в сутки). Длительное применение этой дозы позволяет контролировать артериальное давление у некоторых пациентов. При необходимости дозу можно увеличивать  с интервалом в 2 недели  до максимальной дозы - 50мг (или 25мг два раза в сутки).

- хроническая стабильная стенокардия: максимальная суточная доза - 50 мг за два приема.

- хроническая сердечная недостаточность  (NYHA II-IV): назначают обычные дозы, рекомендуемые для взрослых.

Пациенты с почечной недостаточностью

Препарат назначают в обычных рекомендуемых дозах, учитывая способность карведилола, выделяться преимущественно через желудочно-кишечный тракт. У пациентов с почечной недостаточностью различной степени тяжести фармакокинетика карведилола не зависит от функции почек, поэтому необходимости в подборе дозы нет.

Пациенты с сопутствующим заболеванием печени

При умеренном нарушении функции печени может возникнуть необходимость в снижении дозы препарата.

Побочные действия

Побочные эффекты, наблюдаемые у пациентов с хронической сердечной недостаточностью

Очень часто  (>1/10)

- астения (в том числе утомляемость)

- головокружение и головная боль (обычно слабо выражены и чаще

  наблюдаются в начале лечения)

Часто (>1/100, <1/10)

- увеличение массы тела

- гиперхолестеринемия

- гипергликемия, гипогликемия у больных с уже имеющимся сахарным

  диабетом, декомпенсация углеводного обмена

- брадикардия, ортостатическая гипотензия, артериальная гипотензия, отеки (в

  том числе генерализованные, периферические, зависящие от положения тела,

  отеки нижних конечностей, отеки промежности, гиперволемия, задержка

  жидкости)

- тошнота, рвота, диарея

- нарушение зрения

Нечасто (>1/1000, <1/100)

- обмороки и предобморочные состояния, атриовентрикулярная блокада и

  сердечная недостаточность в период увеличения дозы

Редко (> 1/10000, < 1/1000)

- тромбоцитопения

- острая почечная недостаточность и нарушения функции почек у больных с

  диффузным поражением сосудов и/или нарушением функции почек

Очень редко (< 1/10000), в том числе отдельные случаи

- лейкопения

Побочные эффекты, наблюдаемые у пациентов с артериальной гипертензией и  стенокардией

Часто (>1/100, <1/10)

- утомляемость, головокружение и головная боль, которые обычно слабо

  выражены и чаще наблюдаются в начале лечения

- уменьшение продукции слезной жидкости

- брадикардия, ортостатическая гипотензия, особенно в начале лечения

- бронхиальная астма и одышка у предрасположенных пациентов

- диспептические расстройства (тошнота, боли в животе, диарея)

- боли в конечностях

Нечасто (>1/1000, <1/100)

- парестезии

- подавленное настроение, нарушение сна, астения

- нарушение зрения

- обмороки, гипотензия, атриовентрикулярная блокада, стенокардия (боли в

  грудной клетке), симптомы сердечной недостаточности, периферические

  отеки

- нарушения периферического кровообращения (похолодание конечностей,