Тардиферон - инструкция по применению

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ТАРДИФЕРОН

(TARDYFERON)

Склад:

діюча речовина: 1 таблетка містить заліза (II) сульфат сесквігідрат 256,3  мг, що еквівалентно 80 мг заліза;

допоміжні речовини: мукопротеоза безводна, кислота аскорбінова, крохмаль картопляний, метакри латний сополімер (тип В), триетилцитрат, повідон, олія рицинова гідрогенізована, тальк, магнію стеарат, магнію трисилікат, акри латний сополімер, титану діоксид (Е 171), крохмаль рисовий, віск карнаубський, сахароза.

Лікарська форма. Таблетки, вкриті цукровою оболонкою, пролонгованої дії.

Фармакотерапевтична група.

Проти анемічні засоби. Препарати заліза. Код АТС B03A A07.

Клінічні характеристики.

Показання.

Залізо дефіцитні (гіпохромні) анемії; профілактика залізо дефіцитних анемій у жінок у період вагітності, коли не може бути забезпечене адекватне застосування заліза разом з їжею.

Протипоказання.

Гіпер чутливість до активних компонентів або до інших компонентів препарату. Надлишок заліза (гемосидероз, гемохроматоз), інші види анемій, що походять не від нестачі заліза (гемолітична анемія, а пластична анемія, сидероахрестична анемія, залізо рефрактерна   анемія; анемія при   свинцевому отруєнні, таласемія тощо), стеноз стравоходу та/або інші обструктивні захворювання травного тракту; дивертикул кишечнику, кишкова непрохідність, регулярні гемотрансфузії, одночасне застосування парентеральних форм заліза. Дитячий вік до 7 років.

Спосіб застосування та дози.

Для   перорального   застосування   дорослим   і   дітям   віком   старше 7 років. Приймати, запиваючи 1 склянкою води перед їдою.

З метою профілактики залізо дефіцитних анемій (зокрема у вагітних): 1 таблетка на добу натще.

Лікування залізо дефіцитної анемії: дітям віком старше 7 років – по 1 таблетці на добу (вранці); дорослим – 1-2 таблетки на добу (вранці та ввечері).

Тривалість лікування визначається тяжкістю клінічної картини. Після нормалізації рівня гемоглобіну прийом продовжують протягом 1-3 місяців щодня по 1 таблетці вранці перед сніданком.

Контроль ефективності терапії (визначення рівнів гемоглобіну, середнього глобулярного об'єму крові, ферритину сироватки, заліза сироватки і насичення трансфери ну) доцільно проводили лише після 3 місяців лікування.

Побічні реакції.

З боку травного тракту: біль в епігастрії, животі, нудота, блювання, забарвлення калу в чорний колір, діарея або запор, метеоризм, потемніння зубів.

В осіб із підвищеною чутливістю можливі алергічні реакції різної тяжкості, шкірні висипи, кропив’янка, почервоніння шкіри, свербіж, анафілаксія.

Тривале невиправдане застосування може призвести до запору та гемосидерозу.

Передозування.

Застосування рекомендованих доз не може призвести до надлишку заліза в організмі.

При перевищенні рекомендованих доз можливі явища передозування.

Симптоми.  Гостре передозування заліза може спричинити нудоту і блювання, а в тяжких випадках – колапс і летальний кінець. Летальною дозою елементарного заліза вважається

180‑ 300  мг/кг маси тіла. Однак для деяких пацієнтів доза елементарного заліза 30 мг/кг може бути токсичною.

Симптоми гострого отруєння залізом можуть виявитися протягом 10-60 хв або через кілька годин. Можливі біль у животі, біль в епігастральній ділянці, нудота, діарея із зеленими і в подальшому дьогтеподібними випорожненнями,   меленою,   блюванням і блюванням з кров’ю, що можуть супроводжуватися сонливістю, слабкістю, блідістю шкірних покривів, холодним липким потом, акроціанозом, ціанозом,   слабким пульсом, летаргією, зниженням артеріального тиску, серцебиттям, втомою, шоком і комою,   сплутаністю свідомості, симптомами гіпервентиляції, гіпертермією, парестезією, некрозом слизової оболонки травного тракту, судомами.  

Приблизно через 4-6 годин зазвичай настає ремісія. У подальшому через 12-48  годин може розвинутися сильний шок, який буде супроводжуватися диханням Чейн-Стокса, олігурією, токсичною печінковою недостатністю та коагулопатією.

У зв’язку з можливими токсичними ефектами передозування пацієнту необхідно надати негайну медичну допомогу. Уповільнене вивільнення заліза може затримати його надмірне всмоктування і надати більше часу для проведення контрзаходів. При випадковому прийомі більшої кількості таблеток хворому слід вживати сирі яйця та молоко, що призведе до утворення у травному тракті нерозчинних сполук заліза і сприятиме видаленню його з організму. Прийняті таблетки можна видалити зі шлунка, викликаючи у хворого блювання.

Специфічна терапія. Блювоту необхідно перевірити на наявність таблеток Тардиферону. Якщо достатня кількість таблеток не вилучена, необхідно провести промивання шлунка 0,9 % розчином натрію хлориду або 1 % водним розчином карбонату натрію і застосувати проносний засіб. Необхідно провести рентгеноскопічне дослідження черевної порожнини для встановлення кількості таблеток, що залишилися. Якщо застосовані методи видалення таблеток не дали бажаних результатів, може знадобитися хірургічне втручання.

Найкращим методом оцінки тяжкості стану є встановлення вмісту заліза у сироватці крові і залізоз’єднувальної здатності сироватки (ЗЗЗС) крові. Якщо рівень заліза у сироватці вищий, ніж ЗЗЗС, є імовірність системного отруєння.

Може виникнути необхідність у застосуванні дефероксаміну. Хелатну терапію дефероксаміном необхідно проводити, якщо:

– була прийнята потенційно летальна доза (180-300 мг/кг і більше);

– концентрації заліза в сироватці крові вищі 400-500 мг/дл;

– концентрація заліза в сироватці крові перевищує ЗЗЗС та/або при наявності у пацієнтів тяжких симптомів інтоксикації залізом: кома, шок.

При гострих отруєннях для зв’язування заліза, яке ще не всмокталося з травного тракту, призначають внутрішньо 5-10  г препарату (вміст 10-20 ампул розчиняють у питній воді). Для видалення заліза, що всмокталось, дефероксамін вводять внутрішньом’язово по 1-2  г кожні 3-12 годин. У тяжких випадках, що супроводжуються розвитком шоку, хворим призначають внутрішньо венне краплинне введення 1  г препарату і застосовують симптоматичну терапію.

У дітей молодшого віку ризик виникнення гострої інтоксикації залізом є особливо високим; небезпечна для життя інтоксикація можлива при прийомі 1  г сульфату заліза.

При необхідності провести лікування шоку та ацидозу.

Пацієнтам з олігурією/анурією призначають перитонеальний діаліз або гемодіаліз.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Тератологічні дослідження на тваринах не виявили мальформацій у потомства мишей і щурів, які одержували у період вагітності препарати заліза у дозах, у 1100 разів вищих за терапевтичний рівень для людини.

Адекватні дослідження на вагітних не проводилися, однак аналіз бібліографічних даних не виявив інформації про вади розвитку у дітей жінок, які приймали препарати заліза   у період вагітності.

Залізо виділяється з грудним молоком у незначній кількості (близько 0,25 мг/добу).

У період вагітності і годування груддю таблетки Тардиферон слід приймати тільки після консультації лікаря.

Діти.

Не застосовувати дітям віком до 7 років.

Особливості застосування.

Слід враховувати, що залізо дефіцитні анемії, асоційовані із запальними синдромами, не піддаються лікуванню препаратами заліза.

При анемії необхідно встановити етіологічні причини її виникнення.

Оскільки препарат містить цукрозу, він протипоказаний пацієнтам з непереносимістю фруктози, синдромом мальабсорбції глюкози/галактози або дефіцитом цукрозо-ізомальтази.

Рицинова олія, яка входить до складу препарату, може спричинити розлад шлунка і діарею.

Застосування препарату може змінювати колір калу на чорний, що може завадити діагностиці хронічної кровотечі у шлунково-кишковому тракті. Тест на приховану кров у калі часом дає помилкові позитивні результати.

Яйця і молоко, чорний чай, кава, хліб, сирі злаки, молочні продукти пригнічують всмоктування заліза. Пероральні препарати, що містять залізо, не можна приймати протягом 1-2 годин після вживання вищезазначених продуктів харчування. Не приймати разом з лікарськими засобами, що містять залізо. З обережністю застосовувати пацієнтам з наступними захворюваннями: лейкоз, хронічні захворювання печінки та нирок, запальні захворювання шлунково-кишкового тракту, виразкова хвороба шлунка та дванадцяти палої кишки, захворювання кишечнику (ентерит, виразковий коліт, хвороба Крона). У хворих на ревматоїдний артрит можливе загострення. Для запобігання запору препарат слід запивати великою кількістю рідини.

Необхідний систематичний контроль показників сироваткового заліза та гемоглобіну.

За необхідності приблизно через кожні 4 тижні проводити оцінку таких параметрів для визначення ступеня дефіциту заліза, реакції на проведення лікування та необхідності продовження поповнення організму залізом: гемоглобін, кількість еритроцитів та показники (середній об’єм клітини (MCV), середнє значення вмісту гемоглобіну в еритроцитах (MCH), кількість ретикулоцитів, заліза сироватки крові, трансфери ну). Визначення феритину у сироватці крові дозволяє оцінити накопичене залізо; показник феритину у сироватці крові < 15 мкг/л означає відсутність запасів заліза в організмі.

Препарат містить сахарозу, що слід враховувати при призначенні його хворим на цукровий діабет.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або роботі з іншими механізмами.

Не встановлена.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Солі заліза зменшують ресорбцію одночасно прийнятих ліків, таких як тетрациклін, інгібітори ДНК-гірази (наприклад, ципрофлоксацин, левофлоксацин, норфлоксацин, офлоксацин), дифосфонат, пеніциламін, леводопа, карбідопа і метилдопа,   пеніцилін, сульфасалазин. Солі заліза зменшують всмоктування тироксину,   ресорбцію цинку. Ресорбція заліза зменшується при одночасному прийомі холестираміну, антацидів (які містять алюміній, магній, кальцій, вісмут), а також добавок кальцію і магнію. Вітамін C або лимонна кислота сприяють всмоктуванню заліза. Одночасний прийом солей заліза з не стероїдними протиревматичними засобами може підсилювати подразнювальну дію заліза на слизову оболонку шлунково-кишкового тракту. Всмоктування заліза може бути уповільненим при одночасному внутрішньо венному введенні хлорамфеніколу. Тардиферон не слід приймати упродовж 2-3  годин після застосування одного з вищезгаданих препаратів. При нагоді слід перевіряти ефективність одночасного прийому лікарських препаратів медичними або лабораторно-діагностичними методами. Антибіотики групи тетрацикліну, а також пеніциліну утворюють з сульфатом заліза комплексні сполуки, що зменшують всмоктування заліза та антибіотиків. Глюкокортикоїди можуть підсилювати стимуляцію еритропоезу. Одночасний прийом вітаміну Е може зменшувати фармакологічну дію заліза в організмі дитини. Слід уникати одночасного застосування солей заліза і алопуринолу.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Тардиферон належить до комплексних препаратів заліза пролонгованої дії. Містить двовалентний іон заліза сульфату, застосування якого поповнює дефіцит заліза в організмі та стимулює гемопоез. Висока безпека Тардиферону обумовлена наявністю мукопротеози. Мукопротеоза – природний мукополісахарид, захищає слизову оболонку шлунково-кишкового тракту від подразнення іонами заліза; сприяє повільному вивільненню заліза протягом 5-6 годин, що значно покращує переносимість препарату. Аскорбінова кислота як антиоксидант підвищує біодоступність заліза та сприяє його всмоктуванню.

Фармакокінетика. Абсорбція відбувається на рівні дванадцяти палої кишки та проксимального відділу тонкої кишки. Максимальний рівень заліза у крові відзначається приблизно через 7 годин і зберігається підвищеним протягом 24 годин від початку прийому препарату.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: круглі двоопуклі таблетки, вкриті оболонкою від білого до світло-бежевого кольору; на поверхні таблеток допускається мармуровість.

Термін придатності.  

3 роки.

Умови зберігання.

Зберігати при температурі не вище 25 º С.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка.

По 10 таблеток у блістері; по 3 блістери в картонній упаковці.

Категорія відпуску.

За рецептом.

Виробник.

П’єр Фабр Медикамент Продакшн.

Pierre Fabre Medicament Production.

Місцезнаходження.

Рю дю Лісе, 45500 Жієн, Франція.

Rue du Lycеe, 45500 Gien, France.

СОСТАВ И ФОРМА ВЫПУСКА:

табл. пролонг., п/сах. обол. 80 мг, № 30

256,3 мг железа (II) сульфат соответствуют 80 мг Fe²⁺.

№  UA/2978/01/01 от 26.11.2009 до 26.11.2014

ФАРМАКОЛОГИЧЕСКИЕ СВОЙСТВА:

Фармакодинамика. Тардиферон — комплексный препарат железа пролонгированного действия. Содержит сульфат двухвалентного железа, применение которого восполняет дефицит железа в организме и стимулирует гемопоэз. Высокая безопасность препарата обусловлена наличием в его составе мукопротеозы.
Мукопротеоза — естественный мукополисахарид, защищает слизистую оболочку пищеварительного тракта от ирритативного (раздражающего) воздействия ионов железа, способствует замедленному высвобождению железа (в течение 5–6 ч), что значительно улучшает переносимость препарата. Аскорбиновая кислота, оказывая антиоксидантное действие, повышает биодоступность железа и способствует его всасыванию.
Фармакокинетика. Абсорбируется в двенадцатиперстной кишке и проксимальных отделах тонкого кишечника. C_max железа в сыворотке крови достигается приблизительно через 7 ч и сохраняется повышенной в течение 24 ч после приема препарата.

ПОКАЗАНИЯ:

железодефицитные (гипохромные) анемии, профилактика железодефицитных анемий в период беременности при невозможности адекватного поступления железа с пищей.

ПРИМЕНЕНИЕ:

у взрослых и детей в возрасте старше 7 лет внутрь, запивая стаканом воды, перед едой.
Профилактика железодефицитных анемий (в частности в период беременности): 1 таблетка в сутки натощак.
Лечение железодефицитных анемий: у детей в возрасте старше 7 лет — по 1 таблетке в сутки (утром); у взрослых — 1–2 таблетки в сутки (утром и вечером).
Продолжительность лечения определяется тяжестью клинической картины. После нормализации уровня гемоглобина прием продолжают на протяжении 1–3 мес по 1 таблетке утром перед завтраком ежедневно.
Контроль эффективности терапии (определение уровня гемоглобина, среднего глобулярного объема крови, ферритина сыворотки крови, железа сыворотки крови и насыщения трансферрина) целесообразно проводить лишь после 3 мес лечения.

ПРОТИВОПОКАЗАНИЯ:

повышенная чувствительность к активным или другим компонентам препарата; избыток железа (гемосидероз, гемохроматоз); другие виды анемий,не связанные с недостатком железа (гемолитическая анемия, апластическая анемия, сидероахрестическая анемия, железорефрактерная анемия, анемия при отравлении свинцом, талассемия и т.д.); стеноз пищевода и/или другие обструктивные заболевания ЖКТ; дивертикул кишечника, кишечная непроходимость, регулярные гемотрансфузии, одновременное применение парентеральных форм железа; дети в возрасте до 7 лет.

ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ:

Со стороны ЖКТ: боль в эпигастральной области, боль в животе, тошнота, рвота, окраска кала в черный цвет, диарея или запор, метеоризм, потемнение зубов.
У лиц с повышенной чувствительностью возможны аллергические реакции разной тяжести, кожная сыпь, крапивница, гиперемия кожи, зуд, анафилаксия.
Продолжительное необоснованное применение может привести к запору и гемосидерозу.

ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ:

следует учитывать, что железодефицитные анемии, ассоциированные с воспалительными синдромами, резистентны к лечению препаратами железа.
Необходимо установить этиологию анемии.
Поскольку препарат содержит сахарозу, он противопоказан при непереносимости фруктозы, синдроме мальабсорбции глюкозы/галактозы или дефиците сахарозо-изомальтазы.
Клещевинное масло, входящее в состав препарата, может вызывать нарушения со стороны желудка, а также диарею.
При применении препарата может изменяться цвет кала на черный, что может помешать диагностике хронического желудочно-кишечного кровотечения. Тест на скрытую кровь в кале может быть ложноположительным.
Яйца и молоко, черный чай, кофе, хлеб, сырые злаки, молочные продукты подавляют всасывание железа. Пероральные железосодержащие препараты нельзя принимать в течение 1–2 ч после употребления вышеупомянутых продуктов питания. Не принимать одновременно с другими лекарственными средствами, содержащими железо. С осторожностью применяют у пациентов с лейкозом, хроническими заболеваниями печени и почек, воспалительными заболевания ЖКТ, язвенной болезнью желудка и двенадцатиперстной кишки, заболеваниями кишечника (энтерит, язвенный колит, болезнь Крона). Возможно обострение ревматоидного артрита. Для предотвращения запора препарат запивают достаточным количеством жидкости.
Необходим систематический контроль показателей сывороточного железа и гемоглобина.
При необходимости приблизительно через каждые 4 нед оценивают следующие параметры для определения степени дефицита железа, реакции на проведение лечения и необходимости продолжения терапии: гемоглобин, количество эритроцитов, средний объем эритроцита (MCV), среднее значение содержания гемоглобина в эритроцитах (MCH), количество ретикулоцитов, уровень железа в сыворотке крови, трансферрин. Определение ферритина в сыворотке крови позволяет оценить накопленное железо; показатель ферритина в сыворотке крови <15 мкг/л означает отсутствие запасов железа в организме.
Препарат содержит сахарозу, что следует учитывать при применении у пациентов с сахарным диабетом.
Дети. Не применяют у детей в возрасте младше 7 лет.
Период беременности и кормления грудью.
Исследования на животных не выявили мальформаций у потомства мышей и крыс, получавших в период беременности препараты железа в дозе, в 1100 раз превышающей терапевтическую для человека.
Адекватные исследования у человека не проводили, однако при анализе библиографических данных не выявлено данных о пороках развития у детей женщин, принимавших препараты железа в период беременности.
Железо выделяется с грудным молоком в незначительном количестве (около 0,25 мг/сут).
В период беременности и кормления грудью Тардиферон следует принимать только после консультации с врачом.
Способность влиять на скорость реакции при управлении транспортными средствами и работе с другими механизмами. Не установлена.

ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ:

при одновременном применении соли железа снижают абсорбцию тетрациклина, ингибиторов ДНК-гиразы (например ципрофлоксацин, левофлоксацин, норфлоксацин, офлоксацин), дифосфоната, пеницилламина, леводопы, карбидопы и метилдопы, пенициллина, сульфасалазина. Соли железа снижают всасывание тироксина, цинка. Абсорбция железа уменьшается при одновременном приеме с колестирамином, антацидами (содержащими алюминий, магний, кальций, висмут), а также пищевыми добавками, содержащими кальций и магний. Витамин C и лимонная кислота способствуют всасыванию железа. При одновременном применении солей железа с НПВП может усиливаться раздражающее действие железа на слизистую оболочку ЖКТ. Всасывание железа может замедляться при одновременном в/в введении хлорамфеникола. Тардиферон не следует принимать в течение 2–3 ч после применения одного из вышеупомянутых препаратов. По возможности необходимо контролировать эффективность одновременного применения лекарственных препаратов с помощью медицинских или лабораторно-диагностических методов. Антибиотики группы тетрациклина, а также пенициллина образуют с сульфатом железа комплексные соединения, снижающие всасывание железа и антибиотиков. Глюкокортикоиды могут стимулировать эритропоэз. Одновременное применение витамина Е может снижать фармакологическое действие железа в организме ребенка. Следует избегать одновременного применения солей железа и аллопуринола.

ПЕРЕДОЗИРОВКА:

при соблюдении рекомендуемых доз Тардиферона риск избыточной кумуляции железа невысок. При превышении рекомендуемых доз возможны проявления передозировки.
Симптомы. Острая передозировка железа может проявляться тошнотой и рвотой, в тяжелых случаях может привести к развитию коллапса и летальному исходу. Летальной дозой элементарного железа считают 180–300 мг/кг массы тела. Однако для некоторых пациентов доза элементарного железа 30 мг/кг может быть токсической.
Симптомы острого отравления железом могут возникать на протяжении 10–60 мин или через несколько часов. Возможны боль в животе, боль в эпигастральной области, тошнота, диарея со стулом зеленого цвета и в дальнейшем — дегтеподобным, мелена, рвота с или без примеси крови, сонливость, слабость, бледность кожных покровов, холодный липкий пот, акроцианоз, цианоз, нитевидный пульс, летаргия, снижение АД, сердцебиение, утомляемость, шок и кома, спутанность сознания, симптомы гипервентиляции, гипертермия, парестезия, некроз слизистой оболочки ЖКТ, судороги.
Приблизительно через 4–6 ч обычно наступает период ремиссии. В дальнейшем через 12–48 ч может развиться шок тяжелой степени, сопровождающийся дыханием Чейна — Стокса, олигурией, токсической печеночной недостаточностью и коагулопатией.
В связи с возможными токсическими эффектами передозировки пациенту необходимо немедленно оказать медицинскую помощь. Замедленное высвобождение железа может замедлить его всасывание и тем самым удлиняется период для оказания помощи. При случайном приеме большего количества таблеток больному следует употреблять сырые яйца и молоко, что приведет к образованию в ЖКТ нерастворимых соединений железа и будет способствовать его элиминации из организма. Принятые таблетки можно вывести из желудка, вызвав у пациента рвоту.
Специфическая терапия. Рвотные массы необходимо проверить на наличие таблеток Тардиферона. При недостаточном количестве таблеток следует провести промывание желудка 0,9% р-ром натрия хлорида или 1% водным р-ром карбоната натрия и применить слабительное средство. Необходимо провести рентгеноскопическое исследование органов брюшной полости для установления количества оставшихся таблеток. Если использованные методы удаления таблеток не дали желаемого результата, может понадобиться хирургическое вмешательство.
Наилучшим методом оценки тяжести состояния является определение содержания железа в плазме крови и общей железосвязывающей способности сыворотки крови. Если уровень железа в плазме крови превышает общую железосвязывающую способность, есть вероятность системного отравления.
Может возникнуть необходимость в применении дефероксамина. Хелатную терапию дефероксамином следует проводить, если:
была принята потенциально летальная доза (180–300 мг/кг массы тела и выше);
концентрация железа в сыворотке крови выше 400–500 мг/дл;
концентрация железа в сыворотке крови превышает общую железосвязывающую способность и/или при наличии у пациента тяжелых симптомов интоксикации железом — кома, шок.
При остром отравлении для связывания не абсорбировавшегося в ЖКТ железа, применяют внутрь 5–10 г препарата (содержимое 10–20 ампул растворяют в питьевой воде). Для элиминации абсорбировавшегося железа дефероксамин вводят в/м по 1–2 г каждые 3–12 ч. В тяжелых случаях, сопровождающихся развитием шока, применяют в/в капельное введение 1 г препарата и симптоматическую терапию.
У детей младшего возраста риск возникновения острой интоксикации железом особенно высок; угрожающая жизни интоксикация возможна при приеме 1 г сульфата железа.
При необходимости проводят лечение шока и ацидоза.
При олигурии/анурии применяют перитонеальный диализ или гемодиализ.

УСЛОВИЯ ХРАНЕНИЯ:

при температуре не выше 25 °С.