Тенокс - инструкция по применению

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

Тенокс®

(Tenox®)

Склад.

Діюча речовина: 1 таблетка містить амлодипіну малеату у перерахуванні на амлодипін 5 мг або 10 мг;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, крохмаль преже латинізований, натрію крохмальгліколят (тип А), кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат.

Лікарська форма. Таблетки.

Фармакотерапевтична група. Селективні антагоністи кальцію з переважною дією на судини. Похідні дигідропіридину. Код АТС С 08С А 01.

Клінічні характеристики.

Показання.

Артеріальна гіпертензія.

Хронічна стабільна і вазоспастична стенокардія.

Протипоказання.

Амлодипін протипоказаний пацієнтам з:

1. тяжкою гіпотензією;

2. шоком, включаючи кардіогенний шок;

3. підвищеною чутливістю до похідних дигідропіридину, амлодипіну чи до будь-яких неактивних інгредієнтів препарату;

4. серцевою недостатністю після гострого інфаркту міокарда (протягом перших 28 днів);

5. обструкцією вивідного тракту лівого шлуночка (наприклад, стеноз аорти високого ступеня);

6. нестабільною стенокардією.

Спосіб застосування та дози.

Дорослі

Амлодипін можна застосовувати в якості моно терапії або в комбінації з іншими антиангінальними препаратами для хворих на стенокардію, толерантну до нітратів та/або адекватних доз.

Для лікування як гіпертонії, так і стенокардії стандартна початкова доза становить 5 мг один раз на добу. Якщо протягом 2-4 тижнів не вдається досягти бажаного терапевтичного ефекту, дозу можна збільшити до максимальної добової дози 10 мг (за один прийом), залежно від індивідуальної реакції пацієнта.

Пацієнти з порушеннями функції нирок

Таким пацієнтам амлодипін можна застосовувати в нормальній дозі.

Амлодипін не виводиться за допомогою діалізу.

Пацієнти з порушеннями функції печінки

Режим дозування для пацієнтів з порушенням функції печінки не був встановлений, тому застосування амлодипіну таким хворим слід проводити з обережністю.

Пацієнти похилого віку

Нормальні режими дозування рекомендуються пацієнтам похилого віку, однак збільшення дозування слід проводити обережно.

Таблетки слід запивати склянкою води, незалежно від прийому їжі.

Побічні реакції.

Дуже часті:         >1/10

Часті:    >1/100 та <1/10

Нечасті:  >1/1000 та <1/100

Поодинокі:          >1/10 000 та <1/1000

Рідкісні: <1/10 000, включаючи окремі повідомлення

Головний біль та припливи з відчуттям жару можуть мати місце особливо на початку лікування.

На початку лікування може мати місце погіршення стенокардії, повідомлялось про окремі випадки інфаркту міокарда, аритмії (включаючи надшлуночкову та шлуночкову тахікардію, аритмію передсердь, брадикардію) та біль у грудині у пацієнтів із захворюванням коронарних артерій, але чіткого взаємозв’язку з амлодипіном не встановлено.

Повідомлялось про окремі випадки алергічних реакцій, включаючи свербіж, висипання, ангіо невротичний набряк та поліморфну ексудативну еритему, ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона та набряк Квінке.

Передозування.

Досвід застосування амлодипіну показав, що велике передозування (> 100 мг) може спричинити значну периферичну вазодилатацію з подальшою значною і, можливо, тривалою системною гіпотензією. Клінічно значима гіпотензія через передозування амлодипіну вимагає активної серцево-судинної підтримки, включаючи частий моніторинг серцевої та дихальної функцій, підвищення положення кінцівок та увагу щодо циркулюючого об’єму рідини та об’єму виділення сечі.

Для підтримання судинного тонусу та артеріального тиску може бути ефективним і корисним введення вазоконстрикторів, якщо до цього немає протипоказань. Внутрішньо венне ведення кальцію глюконату може бути корисним у знятті блокади кальцієвих каналів. У деяких випадках може бути показано промивання шлунка. У здорових добровольців зниження швидкості абсорбції амлодипіну було продемонстровано за допомогою застосування активованого вугілля до 2 годин після прийому амлодипіну 10 мг. Оскільки для амлодипіну характерний високий ступінь зв’язування з білками плазми крові, гемодіаліз неефективний.  

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Немає наявних достатніх даних про застосування амлодипіну у вагітних жінок. Застосування препарату при вагітності можливе, якщо очікуваний позитивний ефект для матері перевищує потенційний ризик для плода.

У разі необхідності застосування препарату у жінок, що годують груддю на період лікування рекомендується припинити годування груддю.

Діти.

Застосування амлодипіну дітям віком до 18 років не рекомендується.

Особливі заходи безпеки.

Амлодипін слід з обережністю приймати пацієнтам з малим серцевим резервом. Не існує жодних даних на підтримку застосування тільки амлодипіну, під час чи протягом одного місяця після інфаркту міокарда. Безпечність та ефективність амлодипіну при гіпертонічному кризі не встановлені.

Особливості застосування.

Пацієнти з серцевою недостатністю

Пацієнтів з серцевою недостатністю слід лікувати з обережністю. У довгостроковому дослідженні, включаючи пацієнтів, які страждають від тяжкої серцевої недостатності (ступені III та IV за NYHA (Нью-Йоркська кардіологічна асоціація)),   повідомлена частота появи набряку легенів була вища в групі прийманні амлодипіну, ніж в групі прийманні плацебо, але це не було показником погіршення серцевої недостатності.

Пацієнти з порушенням функції печінки    

Період напів виведення амлодипіну подовжується у пацієнтів з порушенням функції печінки; не були встановлені рекомендації щодо дозування. Тому такі пацієнти амлодипін мають приймати обережно.

Пацієнти похилого віку

У пацієнтів похилого віку збільшення дози слід проводити обережно.

Діти

Амлодипін не слід застосовувати дітям через недостатній клінічний досвід.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або роботі з іншими механізмами.

Тенокс чинить мінімальний чи помірний вплив на здатність керувати автомобілем та іншими механічними засобами.

У пацієнтів, які страждають на запаморочення, головний біль, втому чи нудоту, може бути порушена здатність до адекватної реакції. У таких випадках пацієнтам рекомендується уникати керування автомобілем та роботи з іншими механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Вплив інших лікарських засобів на амлодипін

Інгібітори CYP3A4: у пацієнтів похилого віку дослідження продемонструвало, що дилтіазем пригнічує метаболізм амлодипіну, можливо, через CYP3A4, оскільки концентрації у плазмі збільшуються приблизно на 50 % та ефект амлодипіну збільшується. Не слід виключати, що сильні інгібітори CYP3A4 (наприклад, кетоконазол, ітраконазол, ритонавір) збільшують концентрації амлодипіну в плазмі до більших об’ємів, ніж дилтіазему. Слід з обережністю застосовувати комбінацію амлодипіну з інгібіторами CYP3A4.

Стимулятори CYP3A4: немає доступної інформації щодо впливу стимуляторів CYP3A4 (а саме, рифампіцину, звіробою) на амлодипін. Супутній прийом може призвести до зниження концентрацій амлодипіну в плазмі. Слід з обережністю застосовувати комбінацію амлодипіну з стимуляторами CYP3A4.

Клінічні дослідження взаємодії демонструють, що грейпфрутовий сік, циметидин, алюміній/магній (антацид) та силденафіл не впливали на фармакокінетику амлодипіну.

Вплив   амлодипіну на інші лікарські засоби

Амлодипін може підсилити ефект інших антигіпертензивних препаратів, а саме: блокаторів бета-адренорецепторів, інгібіторів АПФ, альфа-1-блокаторів та діуретиків. У пацієнтів з підвищеним ризиком (наприклад, після інфаркту міокарда) комбінація блокатора кальцієвих каналів з блокаторами бета-адренорецепторів може призвести до серцевої недостатності, до гіпотензії та до (нового) інфаркту міокарда.

Клінічні дослідження взаємодії демонструють, що амлодипін не вплинув на фармакокінетику аторвастатину, дигоксину, варфарину чи циклоспорину.

Немає жодного ефекту амлодипіну на параметри лабораторних аналізів.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Амлодипін – це антагоніст кальцію, який блокує надходження іонів кальцію у клітини гладкої мускулатури серця та судин. Механізм антигіпертензивної дії полягає у прямому розслаблюючому   ефекті гладкої мускулатури судин. Чіткий механізм, за допомогою якого амлодипін полегшує стенокардію, до кінця незрозумілий, але визначений двома такими діями:

1. Амлодипін розширює периферичні артеріоли і таким чином знижує загальний периферичний опір (після навантаження), проти якого працює серце. Таке розвантаження серця знижує потреби міокарда у споживанні енергії та кисню.

2. Механізм дії амлодипіну також можливо залучає розширення основних коронарних артерій та коронарних артеріол. Таке розширення збільшує постачання кисню до міокарда у пацієнтів зі стенокардією Принц метала. У пацієнтів з гіпертонією дозування один раз на добу забезпечує клінічно значиме зниження артеріального тиску (як в положенні стоячи, так і лежачи) протягом всього 24-годинного інтервалу.

У пацієнтів зі стенокардією прийом амлодипіну один раз на добу подовжує загальний активний час, час до початку стенокардії та час до депресії 1 мм ST сегмента. Амлодипін знижує частоту стенокардії та споживання таблеток три нітрогліцерину.

Пацієнти з серцевою недостатністю

Гемодинамічні дослідження та досвід, що базується на клінічних дослідженнях за участю пацієнтів з серцевою недостатністю ступеня II-IV за класифікацією NYHA, продемонстрували, що амлодипін не спричиняв будь-якого клінічного погіршення, що вимірювалось переносимістю фізичних вправ, фракцією викиду лівого шлуночка та клінічними проявами та симптомами.

Плацебоконтрольоване дослідження (PRAISE), розроблене з метою оцінки пацієнтів з серцевою недостатністю ступеня IIІ-IV за класифікацією NYHA, які лікувались дигоксином, діуретиками та інгібіторами АПФ, показало, що амлодипін не спричинив будь-якого збільшення ризику смерті чи об’єднаної смертності та розповсюдженості захворювання на серцеву недостатність.

Послідуюче дослідження (PRAISE 2) за участю пацієнтів з серцевою недостатністю ступеня III-IV без ішемічного походження показало, що амлодипін не мав жодного впливу на смертність з загальних або серцево-судинних причин. У цьому дослідженні під час лікування амлодипіном спостерігалось збільшення набряку легенів, але це не слід розглядати як погіршення симптомів захворювання.

Фармакокінетика.

Абсорбція/розподіл

Після перорального введення терапевтичних доз, амлодипін повільно всмоктується з травного тракту. На абсорбцію амлодипіну не впливає супутній прийом їжі. Абсолютна біодоступність незміненого компонента становить 64-80 %. Пікові рівні у плазмі досягаються через 6-12 годин після введення. Об’єм розподілу становить приблизно 21 л/кг. pK_a амлодипіну становить 8.6. In vitro дослідження показали, що амлодипін зв’язується з білками плазми до 97,5 %.

Метаболізм/ виведення

Період напів виведення з плазми становить приблизно 35-50 годин. Рівні в плазмі у стабільному стані досягаються через 7-8 послідовних днів. Амлодипін екстенсивно перетворюється на неактивні метаболіти. Приблизно 60 % уведеної дози виводиться з сечею, з яких майже 10 % у формі незміненого амлодипіну.

Пацієнти похилого віку

Час до досягнення пікових концентрацій у плазмі є однаковим у молодих пацієнтів і пацієнтів похилого віку. Кліренс амлодипіну має тенденцію знижуватись, призводячи внаслідок до збільшення “площі під кривою” (AUC) та періоду напів виведення. Рекомендований режим дозування для пацієнтів похилого віку є аналогічним, однак збільшення дози слід проводити з обережністю.

Пацієнти з порушенням функції нирок

Амлодипін екстенсивно перетворюється на неактивні метаболіти. 10 % первинного компонента виводиться у незміненому вигляді з сечею. Зміни концентрацій амлодипіну не мають зв’язку зі ступенем порушення функції нирок. Тому рекомендоване нормальне дозування. Амлодипін не виводиться за допомогою діалізу.

Пацієнти з порушенням функції печінки

Період напів виведення амлодипіну подовжується у пацієнтів з порушенням функції печінки.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: білі, круглі, злегка двоопуклі таблетки, зі скошеними краями і насічкою з одного боку.

Термін придатності. 3 роки.

Умови зберігання.

Зберігати при температурі не вище 30°C. Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка.

По 30 або 90 таблеток у блістерах (3 або 9 блістерів по 10 таблеток), у картонній коробці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. КРКА, д. д., Ново место.

Місцезнаходження. Шмар’єшка цеста 6, 8501 Ново место, Словенія.

СОСТАВ И ФОРМА ВЫПУСКА:

табл. 5 мг, № 30, № 90

Прочие ингредиенты: целлюлоза микрокристаллическая, крахмал желатинизированный, натрия крахмалгликолят, кремния диоксид коллоидный безводный, магния стеарат.

№ UA/10105/01/01 от 13.10.2009 до 13.10.2014

табл. 10 мг, № 30, № 90

Прочие ингредиенты: целлюлоза микрокристаллическая, крахмал желатинизированный, натрия крахмалгликолят, кремния диоксид коллоидный безводный, магния стеарат.

№ UA/10105/01/02 от 13.10.2009 до 13.10.2014

ФАРМАКОЛОГИЧЕСКИЕ СВОЙСТВА:

Фармакодинамика. Амлодипин является антагонистом кальция, который блокирует поступление ионов кальция в клетки гладких мышц сердца и сосудов. Механизм антигипертензивного действия обусловлен непосредственным влиянием на гладкие мышцы сосудов. Четкий механизм терапевтического действия амлодипина при стенокардии до конца не выяснен, но реализуется двумя путями:
1. Амлодипин расширяет периферические артериолы и таким образом снижает ОПСС (постнагрузку), что приводит к снижению потребности миокарда в потреблении энергии и кислорода.
2. Амлодипин также влияет на расширение основных коронарных артерий и коронарных артериол. Такое расширение увеличивает поступление кислорода к миокарду у пациентов со стенокардией Принцметала. У пациентов с АГ однократный прием амлодипина обеспечивает клинически значимое снижение АД (как в положении лежа, так и стоя) на протяжении 24 ч.
У пациентов со стенокардией однократный прием амлодипина увеличивает время общей физической активности, время до начала развития стенокардии и время до депрессии сегмента ST. Амлодипин снижает частоту стенокардии и применение тринитроглицерина.
Пациенты с сердечной недостаточностью
Гемодинамические исследования и опыт, базирующийся на клинических исследованиях при участии пациентов с сердечной недостаточностью II–IV функционального класса (ФК) по классификации NYHA, продемонстрировали, что амлодипин не вызывает клинического ухудшения, которое измерялось толерантностью к физическим нагрузкам, фракцией выброса левого желудочка и клиническими симптомами.
Плацебо-контролируемое исследование (PRAISE), разработанное с целью оценки пациентов с сердечной недостаточностью III–IV ФК по NYHA, получавших дигоксин, диуретики и ингибиторы АПФ, показало, что прием амлодипина не приводил к повышению риска смерти или комбинированной смертности и распространенности сердечной недостаточности.
Последующее исследование (PRAISE 2) при участии пациентов с сердечной недостаточностью III–IV ФК по NYHA без ишемической этиологии показало, что амлодипин не оказывал влияния на смертность от общих или сердечно-сосудистых причин. В этом исследовании во время лечения амлодипином наблюдалось повышение частоты развития отека легких, но это не следует рассматривать как ухудшение симптомов заболевания.
Фармакокинетика
Абсорбция/распределение
После перорального приема амлодипин медленно всасывается в ЖКТ. На всасывание амлодипина не влияет прием пищи. Биодоступность составляет 64–80%. C_max в плазме крови достигается через 6–12 ч. Объем распределения составляет приблизительно 21 л/кг. pK_a амлодипина составляет 8,6. Исследования in vitro показали, что амлодипин связывается с белками плазмы крови на 97,5%.
Метаболизм/выведение
T_1/2 составляет приблизительно 35–50 ч. Стабильная равновесная концентрация в плазме крови достигается через 7–8 дней постоянного применения препарата. Амлодипин экстенсивно превращается в неактивные метаболиты. Приблизительно 60% введенной дозы выводится с мочой, из которых почти 10% — в форме неизмененного амлодипина.
Пациенты пожилого возраста
Время достижения C_max в плазме крови является одинаковым у пациентов молодого и пожилого возраста. Клиренс амлодипина имеет тенденцию к снижению, что приводит к увеличению AUC и T_1/2. Рекомендуемый режим дозирования для пациентов пожилого возраста является аналогичным, однако повышение дозы следует проводить с осторожностью.
Пациенты с нарушением функции почек
Изменение концентрации амлодипина не зависит от степени нарушения функции почек. Поэтому рекомендуют стандартное дозирование. Амлодипин не выводится с помощью диализа.
Пациенты с нарушением функции печени
T_1/2 амлодипина увеличивается у пациентов с нарушением функции печени.

ПОКАЗАНИЯ:

АГ, стабильная и вазоспастическая стенокардия.

ПРИМЕНЕНИЕ:

Взрослые
Амлодипин можно применять в качестве монотерапии или в комбинации с другими антиангинальными препаратами у больных стенокардией, толерантных к нитратам и/или адекватным дозам.
При лечении АГ и стенокардии начальная доза составляет 5 мг 1 раз в сутки. Если на протяжении 2–4 нед не удается достичь желаемого терапевтического эффекта, дозу можно повысить до максимальной суточной — 10 мг (в 1 прием), в зависимости от индивидуальной реакции пациента.
Пациенты с нарушением функции почек
У таких пациентов амлодипин можно применять в стандартной дозе. Амлодипин не выводится при диализе.
Пациенты с нарушением функции печени
Режим дозирования для пациентов с нарушением функции печени не был установлен, поэтому применение амлодипина у таких больных необходимо проводить с осторожностью.
Пациенты пожилого возраста
Стандартные режимы дозирования рекомендуют пациентам пожилого возраста, однако повышение дозы необходимо проводить с осторожностью.
Таблетки принимают независимо от приема пищи, запивая стаканом воды.

ПРОТИВОПОКАЗАНИЯ:

тяжелая гипотензия; шок, включая кардиогенный шок; повышенная чувствительность к производным дигидропиридина, амлодипина или другим компонентам препарата; сердечная недостаточность после острого инфаркта миокарда (на протяжении первых 28 дней); обструкция выносящего тракта левого желудочка (например стеноз аорты высокой степени); нестабильная стенокардия.

ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ:

очень часто: >1/10;
часто: >1/100 и <1/10;
нечасто: >1/1000 и <1/100;
редко: >1/10 000 и <1/1000;
иногда: <1/10 000, включая отдельные сообщения.

В начале лечения амлодипином возможны головная боль и приливы с ощущением жара, ухудшение течения стенокардии, сообщалось о единичных случаях инфаркта миокарда, аритмии (включая наджелудочковую и желудочковую тахикардию, аритмию предсердий, брадикардию) и боль за грудиной у пациентов с паталогией коронарных артерий, но четкой взаимосвязи с амлодипином не установлено.
Сообщалось о единичных случаях аллергических реакций: зуд, сыпь, ангионевротический отек и полиморфная экссудативная эритема, эксфолиативный дерматит, синдром Стивенса — Джонсона и отек Квинке.

ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ:

Пациенты с сердечной недостаточностью
Пациентам с сердечной недостаточностью амлодипин необходимо назначать с осторожностью. В долгосрочном исследовании, включая пациентов с тяжелой сердечной недостаточности (III и IV ФК по NYHA), частота развития отека легких была выше в группе амлодипина, чем в группе плацебо, но это не было показателем ухудшения течения сердечной недостаточности.
Пациенты с нарушением функции печени
T_1/2 амлодипина увеличивается у пациентов с нарушением функции печени; не установлены рекомендации относительно дозирования. Поэтому таким пациентам амлодипин назначают с осторожностью.
Пациенты пожилого возраста
У пациентов пожилого возраста повышение дозы необходимо проводить с осторожностью.
Особые предостережения. Амлодипин следует с осторожностью применять у лиц с малым сердечным резервом. Не существует данных в поддержку применения только амлодипина во время или на протяжении 1 мес после инфаркта миокарда. Безопасность и эффективность амлодипина при гипертоническом кризе не установлены.
Дети. Применение амлодипина в возрасте до 18 лет не рекомендуют.
Период беременности и кормления грудью. Нет данных о применении амлодипина в период беременности. Применение препарата в период беременности возможно, если ожидаемый положительный эффект для матери превышает потенциальный риск для плода.
В случае необходимости применения препарата у кормящих грудью на период лечения рекомендуется прекратить грудное вскармливание.
Влияние на способность управлять транспортными средствами и работать с другими механизмами. Тенокс оказывает минимальное или умеренное влияние на способность управлять транспортными средствами и работать с другими механизмами.
У пациентов с головокружением, головной болью, повышенной утомляемостью или тошнотой может быть нарушена способность к адекватной реакции. В таких случаях пациентам рекомендуют воздерживаться от управления транспортными средствами и работы с другими механизмами.

ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ:

Влияние других лекарственных средств на амлодипин
Ингибиторы CYP 3A4: в исследовании продемонстрировано, что у пациентов пожилого возраста дилтиазем подавляет метаболизм амлодипина, возможно, посредством CYP 3A4, поскольку концентрации в плазме крови повышаются приблизительно на 50% и эффект амлодипина повышается. Не следует исключать, что ингибиторы CYP 3A4 (например кетоконазол, итраконазол, ритонавир) повышают концентрации амлодипина в плазме крови больше, чем дилтиазема. Следует с осторожностью применять комбинацию амлодипина с ингибиторами CYP 3A4.
Стимуляторы CYP 3A4: нет информации относительно влияния стимуляторов CYP 3A4 (а именно: рифампицина, зверобоя) на амлодипин. Одновременный прием может привести к снижению концентраций амлодипина в плазме крови. Необходимо с осторожностью применять комбинацию амлодипина со стимуляторами CYP 3A4.
Клинические исследования взаимодействия демонстрируют, что грейпфрутовый сок, циметидин, алюминий/магний (антациды) и силденафил не влияли на фармакокинетику амлодипина.
Влияние амлодипина на другие лекарственные средства
Амлодипин может усилить эффект других антигипертензивных препаратов, а именно: блокаторов β-адренорецепторов, ингибиторов АПФ, блокаторов α₁-адренорецепторов и диуретиков. У пациентов с повышенным риском (например после инфаркта миокарда) комбинация блокаторов кальциевых каналов с блокаторами β-адренорецепторов может привести к сердечной недостаточности, гипотензии и повторному инфаркту миокарда.
Клинические исследования взаимодействия демонстрируют, что амлодипин не оказывает влияния на фармакокинетику аторвастатина, дигоксина, варфарина или циклоспорина.
Амлодипин не влияет на параметры лабораторных показателей.

ПЕРЕДОЗИРОВКА:

опыт применения амлодипина показал, что значительное превышение дозы (>100 мг) может вызвать выраженную периферическую вазодилатацию с дальнейшей значительной и, возможно, продолжительной системной гипотензией. Клинически в случае выраженной гипотензии при передозировке амлодипина необходимы частый мониторинг сердечной и дыхательной функции, возвышенное положение конечностей, контроль ОЦК и диуреза.
Для поддержания сосудистого тонуса и АД может быть эффективно введение вазоконстрикторов, при отсутствии противопоказаний к этому. В/в ведение кальция глюконата может быть эффективно в отношении снятия блокады кальциевых каналов. В некоторых случаях показано промывание желудка. У здоровых добровольцев снижение скорости абсорбции амлодипина было продемонстрировано при применении активированного угля до 2 ч после приема 10 мг амлодипина. Поскольку для амлодипина характерна высокая степень связывания с белками плазмы крови, гемодиализ неэффективен.

УСЛОВИЯ ХРАНЕНИЯ:

при температуре не выше 30 °С.