Тенвир - инструкция по применению

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ТЕНВІР

(TENVIR)

Загальна характеристика:

міжнародна назва: тенофовір дизопроксил фумарат;

основні фізико-хімічні властивості: світло-блакитного кольору, капсульної форми, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, з гравіруванням «TNV» з одного боку і гладкі з іншого боку;

склад: 1 таблетка, вкрита оболонкою, містить 300 мг тенофовіру дизопроксилу фумарату;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, натрію кроскармелоза, крохмаль, полісорбат 80, целюлоза мікрокристалічна, магнію стеарат; опадрі II світло-блакитний.

Форма випуску. Таблетки, вкриті оболонкою.

Фармакотерапевтична група. Противірусний засіб для системного застосування.

Код АТС J05A F07.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Тенофовір дизопроксил фумарат – ациклічний нуклеозиднофосфатний діефірний аналог аденозинмоно фосфату. В процесі діефірного гідролізу він перетворюється на тенофовір, який в подальшому фосфорилюється клітинними ферментами у форму тенофовіру дифосфату. Тенофовір дифосфат інгібує активність ВІЛ-1 зворотньої транскриптази, що обумовлено конкуренцією з природним субстратом – деоксиаденозин-5'-три фосфатом і порушенням його вбудовування у вірусну ДНК. Це спричиняє припинення реплікації вірусу. Тенофовіру дифосфат є малопотужним інгібітором ДНК-полімер ази людини.

Фармакокінетика. Тенофовір дизопроксил фумарат є водорозчинною діефірною про лікарською формою з активним компонентом – тенофовіром. При пероральному застосуванні натщесерце біодоступність тенофовіру сановить близько 25 %. Після одноразового перорального прийому 300 мг тенофовіру дизопроксилу фумарату натщесерце у ВІЛ-1 інфікованих пацієнтів максимальна концентрація в плазмі крові (Сmax) досягається через 1 ± 0,4 год. Фармакокінетика тенофовіру пропорційна застосованим дозам і не змінюється при повторних прийомах препарату. Жирна їжа підвищує біодоступність і збільшує рівень показника AUC (концентрація/час) на 40 % і максимальну концентрацію (Сmax) в сироватці крові – на 14 %.

Застосування тенофовіру після прийому їжі збільшує час досягнення максимальних сироваткових концентрацій препарату приблизно на 1 год.

In vitro зв'язування тенофовіру з сироватковими білками складає менше ніж 7,2 %.

Після одноразового перорального прийому тенофовіру в дозі 300 мг період напів виведення становить близько 17 год. Після багаторазового застосування препарату в терапевтичних дозах один раз на день після їжі 32 ± 10 % прийнятої дози виводиться з сечею протягом 24 год. Виведення тенофовіру нирками здійснюється шляхом клуб очкової фільтрації та активної канальцевої секреції.

Показання для застосування. Лікування ВІЛ-1-інфікованих у складі комбінованої антиретровірусної терапії.

Спосіб застосування та дози. Препарат застосовують внутрішньо незалежно від прийому їжі. Рекомендована доза для дорослих становить 300 мг (1 таблетка) один раз на добу.

Для пацієнтів з порушенням функції нирок потребується корекція дози відповідно до

таблиці 1.

Таблиця 1. Коригування дози тенофовіру для пацієнтів із порушенням функції нирок.

Побічна дія.

З боку системи травлення: болі в животі, діарея, нудота, блювання, диспепсія, анорексія, метеоризм, гепатит, панкреатит.

З боку скелетно-м’язової системи: міалгія, артралгія.

Метаболічні порушення: підвищення рівня три гліцеридів, амілази, креатинінфосфокінази, печінкових трансаміназ в сироватці крові, гіперглікемія, нейтропенія, гіпофосфатемія, ліпідодистрофія, втрата маси тіла, лактатний ацидоз.

З боку нервової системи: астенія, депресія, безсоння, занепокоєння, запаморочення, периферична нейропатія.

З боку органів дихання: задишка, пневмонія.

Дерматологічні реакції: висипи (макуло-папульозні або уртикарні), свербіж.

З боку сечостатевої системи: гостра ниркова недостатність, синдром Фанконі (ураження ниркових канальців з вираженою гіпофосфатемією), вторинна тубулопатія, протеїнурія, гіперкреатинінемія, глюкозурія, гострий тубулярний некроз, нирковий нецукровий діабет.

Організм в цілому: алергічні реакції, головний біль, нездужання, гарячка, біль у спині.

Протипоказання. Підвищена чутливість до компонентів препарату.

Немає даних щодо ефективності і безпечності застосування Тенвіру у дітей.

Передозування. Клінічний досвід гострого передозування обмежений. Лікування спрямоване на підтримання функцій життєво важливих органів і систем, спостереження за клінічним станом хворого. Тенофовір ефективно видаляється при гемодіалізі з коефіцієнтом екстракції приблизно 54 %. Сеанс гемодіалізу тривалістю 4 год, проведений після прийому 300 мг тенофовіру, забезпечує виведення близько 10 % застосовано й дози.

Особливості застосування.

Гепато токсичність. При застосуванні антиретровірусних нуклеозидних аналогів (у т. ч. тенофовіру) як моно терапії або у складі комбінованої терапії спостерігалися окремі випадки розвитку лактатного ацидозу і гепатомегалії з жировою дегенерацією (в поодиноких випадках – з летальним кінцем). Частіше ці побічні ефекти розвивалися у жінок. Ожиріння і довготривале застосування тенофовіру є факторами ризику розвитку молочнокислого ацидозу і гепатомегалії. З особливою обережністю слід застосовувати Тенвір для пацієнтів з ризиком виникнення печінкової недостатності. Лікування тенофовіром слід припинити у разі появи клінічних або лабораторних ознак лактатного ацидозу або печінкової недостатності, яка може виявлятися гепатомегалією з жировою дегенерацією навіть за відсутності підвищенння рівня трансаміназ.

ВІЛ-інфекція з супутнім гепатитом В. Всі ВІЛ-інфіковані пацієнти мають бути обстежені на наявність хронічного вірусного гепатиту В перед початком антиретровірусної терапії. Тенвір не застосовують для лікування хронічного вірусного гепатиту В. Немає достатніх клінічних даних щодо ефективності і безпеки застосування Тенвіру для лікування ВІЛ-інфікованих пацієнтів з гепатитом В. Є повідомлення про тяжкі ускладнення хронічного гепатиту В після припинення застосування тенофовіру у ВІЛ-інфікованих пацієнтів. У пацієнтів цієї групи слід регулярно контролю вати клінічні і лабораторні показники функції печінки принаймні протягом декількох місяців після припинення застосування препарату.

Порушення функції нирок. Тенвір слід з обережністю застосовувати для пацієнтів з порушенням функції нирок і регулярно контролю вати рівень креатині ну і фосфору в сироватці крові. Необхідно уникати одночасного застосування Тенвіру з будь-якими нефро токсичними препаратами.

Остеопороз. При лікуванні тенофовіром спостерігається збільшення рівня біохімічних маркерів метаболізму кісткової тканини (кістково специфічної лужної фосфатази, сироваткового остеокальцину, сироваткового С-телопептиду і N-телопептиду сечі). Також спостерігалося підвищення рівня паратиреоїдного гормону і вітаміну D в сироватці крові. Результати досліджень показали зниження мінеральної щільності кістки (BMD) в хребцях поперекового відділу хребта та в кістках тазостегнового пояса. В поодиноких випадках спостерігались патологічні переломи кісток у пацієнтів, які застосовували тенофовір протягом тривалого часу. Віддалені наслідки впливу тенофовіру на мінеральну щільність кісток і рівень біохімічних маркерів метаболізму кісткової тканини поки що не описані. Не зважаючи на те, що відсутні дані щодо ефективності додаткового застосування препаратів кальцію і вітаміну D у ВІЛ-інфікованих пацієнтів, яким призначена терапія тенофовіром, така комбінація може бути корисною. Пацієнти з патологічними переломами кісток в анамнезі потребують відповідного обстеження на предмет виявлення остеопорозу або іншої патології кісток.

Порушення жирового обміну. Комплексна антиретровірусна терапія іноді супроводжується перерозподілом підшкірної жирової тканини, збільшенням маси тіла, відкладанням жиру на грудях і спині, особливо в дорсоцерві кальній ділянці (формування „горба буйвола”) у поєднанні з периферичною атрофією. Причинно-наслідковий зв’язок, механізм виникнення і його віддалені наслідки поки що не описані.

Синдром імунного відновлення. Застосування комбінованої антиретровірусної терапії може спричинити активізацію повільно прогресуючих і резидуальних опортуністичних інфекції (наприклад, інфекції, збудниками яких є Mycobacterium avium, Cytomegalovirus або пневмонія, спричинена Pneumocystis jirovecil [PCP], туберкульоз). У такому разі застосовується відповідна адекватна терапія.

Вагітність і годування груддю. Адекватні та добре контрольовані дослідження застосування Тенвіру у період вагітності не проводились, тому застосування препарату можливе лише в тому випадку, коли потенційна користь для матері перевищує можливий ризик для плода. Дані про виведення тенофовіру з грудним молоком відсутні. Жінкам з ВІЛ не рекомендується годувати дітей груддю через ризик постнатальної передачі ВІЛ дитині з грудним молоком і можливість розвитку у дитини побічних ефектів внаслідок застосування Тенвіру.

Застосування у дітей. Безпека й ефективність застосування препарату у дітей не вивчалася.

Літні пацієнти. Препарат слід з обережністю застосовувати пацієнтам старше 65 років через збільшення частоти печінкової, ниркової, серцево-судинної недостатності і супутніх захворювань у цій групі пацієнтів.

Вплив на здатність керувати транспортними засобами і механізмами. Пацієнтів, які приймають Тенвір, треба попереджати про можливість виникнення реакцій, що негативно вплинуть на здатність керувати механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. При одночасному застосуванні тенофовір значно збільшує рівень максимальної концентрації (Сmax) і AUC (концентрація/час) диданозину, що спричиняє збільшення частоти його побічних ефектів (панкреатит, нейропатія). Механізм цих взаємодій не відомий. Тому добову дозу диданозину слід зменшити до 250 мг у разі одночасного застосування з тенофовіром. Комбіновану терапію тенофовіру і дидинозину рекомендується застосовувати натщесерце. У разі появи побічних ефектів лікування диданозином слід негайно припинити. Пацієнти, яким призначена терапія вказаними препаратами, потребують ретельного спостереження лікаря.

Одночасне застосування тенофовіру з препаратами, що негативно впливають на функцію нирок або конкурують за активність канальцієвої секреції, сприяє підвищенню концентрації тенофовіру та/або інших препаратів в сироватці крові (адефовір, дипивоксил, цидофовір, ацикловір, валацикловір, ганцикловір, валганцикловір). Це спричиняє збільшення частоти побічних ефектів з боку нирок.

Атазанавір і лопінавір/ритонавір підвищують сироваткову концентрацію тенофовіру. Механізм цих взаємодій не відомий. Пацієнти, які приймають атазанавір і лопінавір/ритонавір одночасно з Тенвіром, потребують ретельного спостереження лікаря. У разі виникнення побічних ефектів, застосування препарату слід припинити.

Тенофовір знижує максимальну концентрацію (Сmax) і AUC (концентрація/час) атазановіру. У разі комбінованої терапії з тенофовіром рекомендується застосовувати 300 мг атазановіру разом із 100 мг ритона віру. Застосовувати атазанавір одночасно з Тенвіром без ритона віру не рекомендується.

Умови та термін зберігання. Зберігати в недоступному для дітей місці при температурі не вище 30 °С. Термін придатності – 2 роки.

Умови відпуску. За рецептом.

Упаковка. По 30 таблеток у пластиковому контейнері, в картонній коробці.

Виробник. Ципла Лтд.

Адреса. Центральний офіс: Мумбаі Централ, Мумбаі – 400 008, Індія.

Инструкция отсутствует