Теветен плюс - инструкция по применению

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ТЕВЕТЕН^® ПЛЮС

(TEVETEN^® PLUS)

Склад:

діючі речовини: 1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить епросартану мезилату 735,8 мг (еквівалентно епросартану 600 мг) і гідрохлоротіазиду 12,5 мг;

допоміжні речовини: ядро таблетки - лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, крохмаль преже латинізований, кросповідон, магнію стеарат, вода очищена; оболонка -   Опадрі ІІ карамельний 85F27320 (полівініловий спирт, макрогол 3350, тальк, титану діоксид (Е 171), заліза оксид жовтий (Е 172), заліза оксид чорний (Е 172).

Лікарська форма.

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Фармакотерапевтична група.

Комбіновані препарати антагоністів ангіотензину II. Епросартан і діуретики.

Код АТС C09D A02.

Клінічні характеристики.

Показання.

Есенціальна артеріальна гіпертензія.

Протипоказання.

• Гіпер чутливість до активної речовини, до будь-якого іншого компонента препарату, або до сульфаніламідів;

• вагітність та годування груддю;

• тяжка ниркова недостатність (кліренс креатині ну менше 30 мл/хв);

• тяжка печінкова недостатність;

• двостороння реноваскулярна гіпертензія з гемоваскулярними проявами або тяжкий ступінь стенозу ниркової артерії єдиної функціонуючої нирки.

Спосіб застосування та дози.

Рекомендована доза для дорослих – 1 таблетка 1 раз на день, вранці.

Теветен^® плюс можна застосовувати самостійно або у комбінації з іншими антигіпертензивними засобами.

Препарат можна застосовувати незалежно від прийому їжі.

Хворі літнього віку

Особливого підбору доз для осіб літнього віку не потрібно.

Діти

Оскільки безпека та ефективність застосування Теветену^® плюс у дітей не встановлені, призначення препарату дітям не рекомендується.

Хворі з порушенням функції печінки

Особливого підбору доз для хворих із порушенням функції печінки легкого та помірного

ступеня тяжкості не потрібно.

Хворі з порушенням функції нирок

Спеціального підбору доз для пацієнтів із порушенням функції нирок, у яких кліренс креатині ну вище 30 мл/хв, не потрібно.

Побічні реакції.

У пацієнтів, які отримували лікування епросартаном,   найчастіше були присутні такі побічні реакції як головний біль та неспецифічні порушення з боку шлунково-кишкового тракту, що                     виявлялися у 11 % і 8 % пацієнтів відповідно.

Побічні ефекти у пацієнтів, які лікувалися епросартаном у клінічних дослідженнях (n= 2316):

(дуже часті: >1/10; часті: >1/100, <1/10; нечасті: >1/1000, <1/100).

Порушення з боку імунної системи:

Нечасті: гіпер чутливість*.

Порушення з боку нервової системи:

Дуже часті: головний біль*.

Часті: запаморочення*.

Порушення з боку судин:

Нечасті: артеріальна гіпотензія.

Порушення з боку шкіри і підшкірних тканин:

Часті: алергічні шкірні реакції (висип, свербіж).

Нечасті: ангіо невротичний набряк*.

Порушення з боку шлунково-кишкового тракту:

Часті: неспецифічні гастроінтестинальні скарги (нудота, діарея, блювання).

Загальні симптоми і реакції в місці введення:

Часті: астенія.

*Зустрічаються не частіше, ніж при застосуванні плацебо.

Жодна з перерахованих побічних реакцій не зустрічається у дослідженнях комбінованого продукту (епросартан + гідрохлоротіазид) частіше, ніж при застосуванні лише епросартану. Лише артеріальна гіпотензія спостерігалася у обмеженого числа пацієнтів (n = 372) з більшою частотою (часто) при застосуванні комбінованого продукту порівняно з моно терапією епросартаном.

Крім перерахованих побічних реакцій, що спостерігалися під час клінічних досліджень, мають місце спонтанні повідомлення про наступні побічні реакції епросартану при клінічних застосуваннях. За наявними даними їхня частота не оцінювалася (невідома).

Порушення з боку нирок та сечовидільної системи: порушення функції нирок , включаючи гостру ниркову недостатність у пацієнтів, які мають відповідний ризик (наприклад, стеноз ниркової артерії).

Побічні ефекти, спричинені гідрохлоротіазидом (частота їх невідома):

Окрім вище перерахованих побічних реакцій, мають місце спонтанні повідомлення про побічні реакції, що спостерігалися під час пост маркетингового застосування епросартану + гідрохлоротіазиду. За даними, що існують, частота їх не оцінювалася (невідома).

Психічні порушення:   депресія, тривожність, безсоння, нервозність, невгамовність.

Передозування.

Не було повідомлень про передозування Теветеном^® плюс. Комбінація епросартан + гідрохлоротіазид добре переноситься при пероральному застосуванні (максимальна разова доза, що була призначена людині, 1200 мг епросартану разом з 25 мг гідрохлоротіазиду).

Найбільш імовірним проявом передозування може бути артеріальна гіпотензія.

Інші симптоми можуть бути пов'язані з дегідратацією або зниженням рівня електролітів

(гіпокаліємія, гіпохлоремія, гіпонатріємія) і, найімовірніше, будуть проявлятися нудотою і сонливістю. Лікування має бути підтримуючим і симптоматичним. Залежно від часу, що пройшов після передозування, можна вжити заходи, щоб викликати блювання; для подальшого промивання шлунка і/або застосування активованого вугілля. При виникненні артеріальної гіпотензії пацієнта необхідно покласти у ліжко і провести відновлення об’єму циркулюючої крові і солі.

Епросартан не видаляється при гемодіалізі. Ступінь виведення гідрохлоротіазиду при гемодіалізі не встановлений.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Не має відповідних даних про застосування комбінації епросартан + гідрохлоротіазид   у жінок під час вагітності.

Препарати, що безпосередньо впливають на систему «ренін-ангіотензин-альдостерон», здатні здійснювати несприятливий фармакологічний вплив на вагітність та плід/новонародженого (у тому числі загибель) та/або викликати серйозні вроджені вади розвитку при призначенні вагітним жінкам (див. «Протипоказання»).

Гідрохлоротіазид екскретується у грудне молоко. Матерям, які годують груддю, лікування Теветеном® плюс протипоказано.

Діти.

Оскільки безпека та ефективність застосування Теветену^® плюс у дітей не встановлені, призначати препарат дітям не рекомендується.

Особливості застосування.

Пацієнти, які мають ризик порушення функції нирок

Деякі пацієнти, функція нирок яких залежить від безперервної специфічної активності системи ренін-ангіотензин-альдостерон (наприклад, пацієнти із тяжкою серцевою недостатністю [по класифікації NYHA: клас IV], пацієнти з двостороннім стенозом ниркової артерії або стенозом ниркової артерії єдиної нирки), мають ризик розвитку олігурії та/або   прогресуючої азотемії та у рідких випадках гострої ниркової недостатності у процесі лікування інгібітором ангіотензин-перетворюючого ферменту (АСЕ). Ці прояви частіше виникають у пацієнтів, які отримували одночасне лікування діуретиками. Немає відповідного досвіду лікування блокаторами рецепторів ангіотензин-ІІ, таких як епросартан, щоб визначити, чи існує подібний ризик розвитку порушень ниркової функції у схильних до цього пацієнтів. При застосуванні комбінації епросартан + гідрохлоротіазид у лікуванні пацієнтів із порушеною нирковою функцією необхідно оцінити функцію нирок до початку лікування комбінацією епросартан + гідрохлоротіазид, а також в інтервалах протягом курсу лікування. Якщо у процесі лікування спостерігається погіршення функції нирок, необхідна переоцінка лікування комбінацією епросартан + гідрохлоротіазид (див. «Протипоказання»).

У хворих із порушенням функції нирок може виникати пов'язана з гідрохлоротіазидом азотемія.

Порушення функції печінки

Гідрохлоротіазид треба з обережністю застосовувати для лікування пацієнтів із порушенням функції печінки середнього і тяжкого ступеня тяжкості. Клінічний досвід лікування Теветеном^® плюс хворих із тяжкою формою порушення функції печінки відсутній.

Метаболічні і ендокринні ефекти

Гідрохлоротіазид може порушувати толерантність до глюкози, що може зумовити необхідність змінити дозу протидіабетичних препаратів (див. «Взаємодія з іншими

лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Латентний цукровий діабет може

маніфестувати під час лікування Теветеном^® плюс.

Оскільки доза гідрохлоротіазиду в Теветені^® плюс становить 12,5 мг, повідомлялося тільки про незначні метаболічні або ендокринні ефекти.

Дисбаланс електролітів

Гідрохлоротіазид може спричиняти дисбаланс рідини і електролітів, проявляючись гіпокаліємію, гіпонатріємію (яка може проявлятися сплутаністю свідомості, судомами, загальмованістю, виснаженням, роздратованістю, спазмами м’язів), гіперкальціємію, гіпомагніємію та гіпохлоремічним алкалозом (який може проявлятися сухістю у роті, спрагою, нудотою, блюванням, змінами настрою, втомленістю, виснаженням, болем у м’язах та дуже рідко призводити до печінкової енцефалопатії та печінкової коми).

Пацієнтам, які приймають діуретики, необхідний періодичний контроль електролітів у сироватці крові.

Необхідно з обережністю призначати одночасно з Теветеном^® плюс калійзберігаючі діуретики і препарати, що містять калій (див. «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Артеріальна гіпотензія

Може виникнути симптоматична артеріальна гіпотензія, особливо у пацієнтів зі значним дефіцитом рідини і/або електролітів, наприклад, після лікування діуретиками, при обмеженні споживання солі з їжею, при проносах або блюванні. Дефіцит рідини і/або електролітів необхідно усунути до початку лікування Теветеном^® плюс.

Інші стани

Пацієнтам зі спадковими захворюваннями, такими як непереносимість галактози, недостатність лактази, синдром Лаппа або мальабсорбція глюкози-галактози, не слід застосовувати цей препарат.

Слід пам’ятати, що гідрохлортіазид може призводити до анафілактичних реакцій (можуть проявлятися у вигляді кропив’янки, пурпури, анафілактичного шока).

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або роботі з   іншими механізмами.  

Ефект Теветену^® плюс на здатність керувати автомобілем і працювати з механічними пристроями не вивчався, але, виходячи з його фармакодинамічних властивостей, мало імовірно, що епросартан буде на це впливати. Однак слід дотримуватись обережності, оскільки інколи при лікуванні артеріальної гіпертензії може виникати стомленість і запаморочення.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Епросартан + гідрохлоротіазид

Зниження кров'яного тиску Теветеном^® плюс може посилюватися при одночасному застосуванні інших гіпотензивних ліків.

Не стероїдні протизапальні препарати можуть послабити діуретичну та антигіпертензивну дію Теветену^® плюс.

Епросартан

Епросартан не показав впливу на фармакокінетику дігоксину та фармакодинаміку варфарину або глібуриду (глібенкламіду). Також не виявилося впливу епросартану на фармакокінетику ранітидину, кетоконазолу або флуконазолу.

Є досвід безпечного застосування епросартану разом із блокаторами кальцієвих каналів (наприклад, ніфедипіну пролонгованої дії) без значних клінічних проявів побічних реакцій.

Оборотне підвищення концентрації літію у сироватці крові та токсичності було відзначено при сумісному призначенні літію з інгібіторами АСЕ. Неможливо виключити можливість виникнення подібного ефекту після застосування епросартану. Рекомендується ретельний

контроль рівня літію у сироватці крові при одночасному призначенні літію і Теветену^® плюс.

Епросартан не продемонстрував інгібуючого ефекту на цитохром ні Р 450-ферменти людини CYP1A, 2А 6, 2С 9/8, 2С 19, 2D6, 2Е та 3А in vitro.

Гідрохлоротіазид

Через зниження рівня калію в крові гідрохлоротіазид може посилювати дію або побічні ефекти препаратів дигіталісу і проти аритмічних засобів.

Гідрохлоротіазид збільшує ризик гіпокаліємії при одночасному застосуванні з ліками, що спричинюють втрату калію, такими як діуретики, що виводять калій, проносні засоби, кортикостероїди і АКТГ (див. «Особливості застосування»).

Гідрохлоротіазид може знизити толерантність до глюкози. Може виникнути потреба змінити дозу цукрознижувальних препаратів хворим на діабет (див. «Особливості застосування»).

Усмоктування гідрохлоротіазиду знижується при застосуванні аніонообмінних смол, таких як холестирамін або холестипол.

Гідрохлоротіазид може посилювати ефекти недеполяризуючих м'язових релаксантів (типу тубо курарину).

Етанол, барбітурати та наркотики можуть збільшити здатність гідрохлоротіазиду спричиняти ортостатичну гіпотензію. Одночасне застосування з амантадином призводить до зростання токсичності амантадину. При одночасному застосуванні кальцитоніну зростає втрата іонів калію.

Гідрохлоротіазид може впливати на результати лабораторних аналізів: може знижувати в плазмі рівень йоду, зв’язаного з білками; може підвищувати концентрацію вільного білірубіну в сироватці крові. Перед проведенням аналізів на визначення стану функції пара щитовидної залози гідрохлоротіазид слід відмінити.

Не стероїдні протизапальні засоби можуть послабляти антигіпертензивний ефект Теветену^® плюс.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Епросартан.

Епросартан є потужним, не пептидним, активним при пероральному прийомі, небіфенільним нететразольним   антагоністом   рецепторів   ангіотензину  II,   який   селективно   зв'язується з AT₁-рецепторами. Ангіотензин II відіграє важливу роль у патогенезі артеріальної гіпертензії і є основним активним гормоном ренін-ангіотензин-альдостеронової системи.

Крім того, епросартан блокує прямий судинозвужуючий ефект ангіотензину, а його непрямі ефекти, пов'язані з посиленням проведення нервового імпульсу, вказують на потенційну здатність протидіяти підвищеній активності симпатичної нервової системи.

Епросартан перешкоджає впливу ангіотензину II на артеріальний тиск, нирковий кровотік і виділення альдостерону у здорових добровольців. Терапевтичний ефект зберігається протягом 24 годин без появи постуральної гіпотензії або рефлекторної тахікардії після прийому першої дози. Припинення лікування епросартаном не призводить до різкого рикошетного підйому артеріального тиску.

Епросартан не порушує механізмів саморегуляції функції нирок. У здорових чоловіків епросартан покращує ефективний нирковий кровотік. Епросартан підтримує функцію нирок у хворих на есенціальну гіпертензію і в осіб із нирковою недостатністю.

На відміну від інгібіторів АПФ, епросартан не посилює ефектів, пов'язаних із підвищенням рівня брадикініну, наприклад, кашлю.

Гідрохлоротіазид

Гідрохлоротіазид є широко відомим тіазидним діуретиком. Тіазиди впливають на механізми реабсорбції електролітів у ниркових канальцях, викликаючи пряме збільшення екскреції рідини, натрію і хлоридів.

Сечогінний ефект гідрохлоротіазиду призводить до зменшення об’єму плазми, збільшення

активності реніну плазми крові і секреції альдостерону з подальшим збільшенням виділення

із сечею калію і бікарбонату та зменшенням рівня калію у сироватці крові.

Антигіпертензивна дія гідрохлоротіазиду зумовлена комбінацією сечогінного ефекту і прямого впливу на судини (зниження судинної резистентності).

Теветен^® плюс

Комбіноване внутрішньо венне введення епросартану і гідрохлоротіазиду щурам зі спонтанною артеріальною гіпертензією продемонструвало виражений антигіпертензивний ефект.

У хворих на ізольовану систолічну гіпертензію епросартан дає статистично значуще зниження систолічного кров'яного тиску порівняно з плацебо. Додавання гідрохлоротіазиду 1 раз на добу (12,5 мг) до епросартану 1 раз на добу (600 або 1200 мг) призводило до ще більшого статистично достовірного зниження систолічного кров'яного тиску порівняно з прийомом тільки епросартану 1 раз на добу (600 або 1200 мг).

Одночасне застосування епросартану усуває втрати калію, пов'язані із сечогінним ефектом гідрохлортіазіду, можливо, шляхом блокади ренін-ангіотензин-альдостеронової системи. Сечогінний ефект виникає протягом 2 годин з піком через приблизно 4 години.

Фармакокінетика.

Епросартан

Після перорального прийому абсолютна біодоступність епросартану становить приблизно

13 %. Пік концентрації у плазмі крові спостерігається через 1-2 години. Період напів виведення епросартану зазвичай становить 5-9 годин. Епросартан відрізняється незначним накопиченням при тривалому застосуванні.

Зв’язування з білками плазми крові становить приблизно 98 % і не залежить від статі, віку, порушення функції печінки і наявності порушення функції нирок легкого/помірного ступеня тяжкості.

Об’єм розподілу епросартану становить приблизно 13 літрів. Загальний плазмовий кліренс дорівнює приблизно 130 мл/хв. Після прийому внутрішньо 90 % ¹⁴С-епросартану виводиться з калом і 7 % - із сечею, з яких 80 % становить епросартан.

Значення AUC (площа під кривою концентрації у плазмі) і C_max (максимальна концентрація у плазмі) епросартану збільшуються в осіб літнього віку (у середньому приблизно в 2 рази), але це не потребує зміни дозування.

Значення AUC епросартану збільшуються у хворих з порушенням функції печінки (у середньому приблизно на 40 %), що також не потребує зміни дозування.

Значення AUC і C_max епросартану були приблизно на 30 % вищими у хворих з порушенням функції нирок помірного ступеня тяжкості (кліренс креатині ну 30-59 мл/хв) і на 50 % вищими   у   хворих   із   тяжкою   формою   порушення   функції   нирок  (кліренс   креатині ну

5-29 мл/хв) порівняно з такими в осіб із нормальною функцією нирок.

У жінок і чоловіків фармакокінетика епросартану не відрізняється.

Гідрохлоротіазид

Гідрохлоротіазид не метаболізується, але швидко елімінується нирками. Як мінімум 61 % пероральної дози виводиться у незміненому вигляді протягом 24 годин. Гідрохлоротіазид проникає крізь плаценту і екскретується у грудне молоко. Він не проникає крізь гематоенцефалічний бар'єр. Період напів виведення становить 6-8 годин.

Теветен^® плюс

Одночасне застосування гідрохлоротіазиду і епросартану істотно не впливало на фармакокінетику кожного з ліків.

На біодоступність епросартану і гідрохлоротіазиду не впливає прийом їжі, але всмоктування їх сповільнюється. Пік плазмової концентрації епросартану досягається через 4 години після прийому, а гідрохлоротіазиду - через 3 години.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки, вкриті плівковою оболонкою, від світло-жовтого до жовтувато-коричневого кольору, у формі капсули, з маркуванням «5147» - з одного боку і «Solvаy» – з іншого.

Термін придатності.  3 роки.

Умови зберігання.

Зберігати при температурі не вище 25 °С   у недоступному для дітей місці.

Упаковка.  

По 14 таблеток у блістері. У картонних коробках по 1, 2 або 4 блістери.

Категорія відпуску.

За рецептом.

Виробники.

Солвей Фармацеутікалз ГмбХ, Німеччина;

Солвей Фармацеутікалз, Франція.

Місцезнаходження.

Solvay Pharmaceuticals GmbH, Hans-Bockler Allee 20, D-30173, Hannover, Germany.

Solvay Pharmaceuticals, Route de Belleville, Lieu dit Maillard, 01400, Chatillon-sur-Chalaronne,

Фармакодинамика. Эпросартан Эпросартан является мощным, непептидным, активным при пероральном приеме, небифенильным нететразольным антагонистом рецепторов ангиотензина II, который селективно связывается с AT₁-рецепторами. Ангиотензин II играет важную роль в патогенезе АГ и является основным активным гормоном ренин-ангиотензин-альдостероновой системы.
Кроме того, эпросартан блокирует прямой сосудосуживающий эффект ангиотензина, а его косвенные эффекты, связанные с усилением проведения нервного импульса, указывают на потенциальную способность противодействовать повышенной активности симпатичной нервной системы.
Эпросартан препятствует влиянию ангиотензина II на АД, почечный кровоток и выделение альдостерона у здоровых добровольцев. Терапевтический эффект сохраняется на протяжении 24 ч без появления постуральной гипотензии или рефлекторной тахикардии после приема первой дозы. Прекращение лечения эпросартаном не приводит к резкому рикошетному подъему АД.
Эпросартан не нарушает механизмов саморегуляции функции почек. У здоровых лиц эпросартан улучшает эффективный почечный кровоток. Эпросартан поддерживает функцию почек у больных с эссенциальной гипертензией и у лиц с почечной недостаточностью.
В отличие от ингибиторов АПФ, эпросартан не усиливает эффектов, связанных с повышением уровня брадикинина, например кашля.
Гидрохлоротиазид. Гидрохлоротиазид является широко известным тиазидным диуретиком. Тиазиды влияют на механизмы реабсорбции электролитов в почечных канальцах, вызывая прямое повышение экскреции жидкости, натрия и хлоридов.
Мочегонный эффект гидрохлоротиазида приводит к уменьшению объема плазмы крови, повышению активности ренина плазмы крови и секреции альдостерона с дальнейшим увеличением выделения с мочой калия и бикарбоната и снижением уровня калия в сыворотке крови. Антигипертензивное действие гидрохлоротиазида обусловлено комбинацией мочегонного эффекта и прямого влияния на сосуды (снижение сосудистой резистентности).
Теветен плюс
Комбинированное в/в введение эпросартана и гидрохлоротиазида крысам со спонтанной гипертензией продемонстрировало выраженный антигипертензивный эффект.
У больных с изолированной систолической гипертензией эпросартан дает статистически значимое снижение систолического АД сравнительно с плацебо. Добавление гидрохлоротиазида 1 раз в сутки (12,5 мг) к эпросартану 1 раз в сутки (600 или 1200 мг) приводило к еще большему, статистически достоверному снижению систолического АД сравнительно с приемом только эпросартана 1 раз в сутки (600 или 1200 мг).
Одновременное применение эпросартана устраняет потери калия, связанные с мочегонным эффектом гидрохлоротиазида, возможно, путем блокады ренин-ангиотензин-альдостероновой системы. Мочегонный эффект возникает на протяжении 2 ч с пиком через 4 ч.
Фармакокинетика. Эпросартан
После перорального приема абсолютная биодоступность эпросартана составляет 13%. Максимальная концентрация в плазме крови наблюдается через 1–2 ч. Период полувыведения эпросартана — 5–9 ч. Эпросартан отличается незначительным накоплением при продолжительном использовании.
Связывание с белками плазмы крови составляет 98% и не зависит от пола, возраста, нарушение функции печени и наличия легкой/умеренной почечной недостаточности.
Объем распределения эпросартана — 13 л. Общий плазменный клиренс — 130 мл/мин. После приема внутрь 90% ¹⁴С-эпросартана выводится с калом и 7% — с мочой, из которых 80% составляет эпросартан.
Значение AUC и максимальной концентрации в плазме крови эпросартана увеличиваются у лиц преклонного возраста (в среднем в 2 раза), но это не требует изменения дозирования.
Значение AUC эпросартана увеличиваются у больных с печеночной недостаточностью (в среднем на 40%), что также не требует изменения дозирования.
Значение AUC и максимальной концентрации эпросартана в плазме крови были на 30% выше у больных с умеренной почечной недостаточностью (клиренс креатинина — 30–59 мл/мин) и на 50% выше у больных с тяжелой почечной недостаточностью (клиренс креатинина — 5–29 мл/мин) сравнительно с таковыми у лиц с нормальной функцией почек.
У женщин и мужчин фармакокинетика эпросартана не отличается.
Гидрохлоротиазид
Гидрохлоротиазид не метаболизируется, но быстро элиминируется почками. Как минимум 61% пероральной дозы выводится в неизмененном виде на протяжении 24 ч. Гидрохлоротиазид проникает через плаценту и экскретируется в грудное молоко. Он не проникает через ГЭБ. Период полувыведения составляет 6–8 ч.
Теветен плюс
Одновременное применение гидрохлоротиазида и эпросартана существенным образом не влияло на фармакокинетику каждого из лекарственных средств.
На биодоступность эпросартана и гидрохлоротиазида не влияет прием пищи, но всасывание их замедляется. Максимальная концентрация эпросартана в плазме крови достигается через 4 ч после приема, а гидрохлоротиазида — через 3 ч.

эссенциальная гипертензия.

рекомендованная доза для взрослых — 1 таблетка Теветен плюс 1 раз в сутки, утром.
Теветен плюс можно применяться в монотерапии или в комбинации с другими антигипертензивными средствами.
Препарат можно принимать независимо от приема пищи.
Изменение дозирования для лиц пожилого возраста не требуется.
Поскольку безопасность и эффективность лечения Теветеном плюс детей не установлены, назначение препарата детям не рекомендуется.
Изменение дозирования для больных с печеночной недостаточностью не требуется.
Изменение дозирования для пациентов с почечной недостаточностью, у которых клиренс креатинина 30 мл/мин, не требуется.

гиперчувствительность к компонентам препарата или к сульфаниламидам. Период беременности и кормления грудью. Тяжелая почечная недостаточность (клиренс креатинина ≤30 мл/мин).

в плацебо-контролированных клинических исследованиях общая частота неблагоприятных эффектов при применении эпросартана не отличалась от плацебо. Эти эффекты были легкими, имели непостоянный характер и требовали прекращения лечения у 4,1% больных, у которых применяли эпросартан (6,5% у тех, которые принимали плацебо). Гидрохлоротиазид не повышает частоту побочных явлений.
Нарушения со стороны нервной системы
Редко: головная боль, головокружение.
Нарушения со стороны сердечно-сосудистой системы
Очень редко: артериальная гипотензия, включая ортостатическую гипотензию.
Нарушения со стороны кожи и подкожных тканей
Редко: кожные реакции (высыпание, зуд, крапивница).
Очень редко: отек лица, ангионевротический отек.
Общие симптомы и реакции в месте введения
Редко: астения.
Гидрохлоротиазид
Система крови и лимфатическая система: лейкопения, агранулоцитоз, тромбоцитопения, апластическая анемия, гемолитическая анемия.
Иммунная система: анафилактические реакции.
Обмен веществ и питание: анорексия, гипергликемия, гиперурикемия, подагра, гипонатриемия, гипокалиемия, гипохлоремия, гиперкальциемия, гипомагниемия, гиперхолестеринемия, гипертриглицеридемия.
Психические нарушения: изменения либидо.
Нервная система: головокружение, парестезии, головная боль.
Вестибулярный аппарат: вертиго.
Сердечно-сосудистая система: артериальная гипотензия, включая ортостатическую гипотензию, васкулит.
Дыхательная система: отек легких, пневмонит.
ЖКТ: раздражение слизистой оболочки желудка, тошнота, рвота, спазмы, диарея, запор, панкреатит.
Гепатобилиарная система: внутрипеченочная холестатическая желтуха.
Кожа и подкожные ткани: фоточувствительность, высыпание, токсический эпидермальный некролиз.
Костно-мышечная система: системная красная волчанка, мышечные спазмы.
Мочевыделительная система: нарушение функции почек, интерстициальный нефрит, почечная недостаточность.
Репродуктивная система: нарушение половой функции.
Общие симптомы: слабость, лихорадка.

Почечная недостаточность
Необходимо тщательное исследование функции почек у пациентов, у которых тонус сосудов и функция почек зависят преимущественно от ренин-ангиотензин-альдостероновой системы, например у больных с двусторонним стенозом почечной артерии или стенозом почечной артерии единой почки. У больных с нарушением функции почек может возникать связанная с гидрохлоротиазидом азотемия.
Печеночная недостаточность
Гидрохлоротиазид следует с осторожностью применять для лечения пациентов с печеночной недостаточностью средней и тяжелой степени тяжести. Клинический опыт лечения Теветеном плюс больных с тяжелой печеночной недостаточностью отсутствует.
Метаболические и эндокринные эффекты
Гидрохлоротиазид может нарушать толерантность к глюкозе, которая может обусловить необходимость изменить дозу противодиабетических препаратов. Латентный сахарный диабет может манифестировать во время лечения Теветеном плюс.
Поскольку доза гидрохлоротиазида в Теветене плюс составляет 12,5 мг, сообщалось лишь о незначительных метаболических или эндокринных эффектах.
Дисбаланс электролитов
Гидрохлоротиазид может служить причиной дисбаланса жидкости и электролитов (гипокалиемии, гипонатриемии, гиперкальциемии, гипомагниемии и гипохлоремического алкалоза).
Как и относительно других пациентов, принимающих диуретики, необходим периодический контроль электролитов в сыворотке крови.
Следует с осторожностью назначать одновременно с Теветеном плюс калийсберегающие диуретики и препараты, содержащие калий.
Артериальная гипотензия
Может возникнуть симптоматическая артериальная гипотензия, особенно у пациентов с дефицитом жидкости и/или электролитов, например после лечения диуретиками, при ограничении потребления соли с пищей, при проносе или рвоте. Дефицит жидкости и/или электролитов необходимо устранить до начала лечения Теветеном плюс.
Другие состояния
Пациентам с единичными наследственными заболеваниями, такими как непереносимость галактозы, недостаточность лактазы, синдром Лаппа или синдромом мальабсорбции глюкозы/галактозы, не следует принимать этот препарат.
В период беременности и кормления грудью
Как и другие препараты, влияющие на ренин-ангиотензин-альдостероновую систему, эпросартан нельзя применять в период беременности, а если во время терапии Теветеном плюс установлено наличие беременности, лечение необходимо прекратить как можно быстрее.
Гидрохлоротиазид экскретируется в грудное молоко. В период кормления грудью лечение Теветеном плюс противопоказано.
Способность управлять транспортными средствами или работать с механизмами
Эффект Теветена плюс на способность управлять транспортными средствами или работать с механизмами не изучался, но, исходя из его фармакодинамических свойств, маловероятно, что эпросартан будет на это влиять. Однако следует придерживаться осторожности, поскольку иногда при лечении АГ может возникать утомленность и головокружение.

снижение АД Теветеном плюс может усиливаться при одновременном применении другого гипотензивного лекарства.
Снижение уровня калия в крови гидрохлоротиазид может обусловить усиление действия или побочные эффекты препаратов дигиталиса и антиаритмических средств.
Гидрохлоротиазид повышает риск гипокалиемии при одновременном применении с лекарственными средствами, служащими причиной потери калия, такими как диуретики, которые выводят калий, слабительные средства, ГКС и АКТГ.
Может возникнуть потребность изменить дозу сахароснижающих препаратов у больных сахарным диабетом.
Теветен плюс может служить причиной обратимого повышения концентрации лития в сыворотке крови и вследствие этого повышению риска токсичности лития. Рекомендуется тщательный контроль уровня лития в сыворотке крови при одновременном назначении лития и Теветена плюс.
Всасывание гидрохлоротиазида снижается при применении анионообменных смол, таких как холестирамин (INN — colestsraminum) или холестипол (INN — colestipolum).
НПВП могут ослаблять антигипертензивный эффект Теветена плюс.
Гидрохлоротиазид может усиливать эффекты недеполяризующих миорелаксантов (типа тубокурарина) и риск появления побочных эффектов амантадина.
Эпросартан не оказывал ингибирующего эффекта на ферменты системы цитохрома Р450 человека — CYP 1A, 2А6, 2С9/8, 2С19, 2D6, 2Е и 3А in vitro.

наиболее вероятное проявление — артериальная гипотензия.
Другие симптомы могут быть связаны с дегидратацией или снижением уровня электролитов (гипокалиемия, гипохлоремия, гипонатриемия) и, вероятнее всего, проявляться тошнотой и сонливостью. Лечение должно быть поддерживающим и симптоматическим. В зависимости от времени, которое прошло после передозировки, можно вызвать рвоту, промыть желудок и/или применить активированный уголь. При возникновении артериальной гипотензии пациенту необходимо придать горизонтальное положение и провести восстановление ОЦК и коррекцию электролитного баланса.
Эпросартан не удаляется при гемодиализе.

в сухом месте при температуре не выше 25 °С.