Тивортин - инструкция по применению

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ТІВОРТІН

(TIVORTIN)

Склад:

діюча речовина: L-arginini hydrochloridum;

100 мл містять 4,2 г аргініну гідро хлориду (у 100 мл міститься 20 ммоль аргініну та 20 ммоль хлоридів);

допоміжна речовина: вода для ін’єкцій.

Лікарська форма. Розчин для інфузій.

Фармакотерапевтична група.

Амiнокислоти. Код АТС В 05В А 01.

Клінічні характеристики.

Показання.

Атеросклероз судин серця і головного мозку, атеросклероз периферичних судин, у тому числі із проявами переміжної кульгавості, діабетична ангіопатія, ішемічна хвороба серця, артеріальна гіпертензія, стани після перенесених гострого інфаркту міокарда та гострого порушення мозкового кровообігу, міокардіопатія, хронічна серцева недостатність, гіперхолестеринемія, стенокардія,   хронічні обструктивні захворювання легень, інтерстиціальна пневмонія, ідіопатична легенева гіпертензія, хронічна пост емболічна легенева гіпертензія, гострі та хронічні гепатити різної етіології, гіперамоніємія, гіпоксичні стани, астенічні стани в процесі реконвалесценції, в тому числі після інфекційних захворювань та оперативних втручань, метаболічний алкалоз, зниження функції вилочкової залози, затримка розвитку плода і пре еклампсія.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до препарату. Тяжкі порушення функції нирок, гіперхлоремічний ацидоз; алергічні реакції в анамнезі; застосування калій зберігаючих діуретиків, а також спіронолактону. Дитячий вік до 3 років.

Спосіб застосування та дози.

Препарат вводиться внутрішньо венно крапельно зі швидкістю 10 крапель за хвилину за перші 10 -15 хв, потім швидкість введення можна збільшити до 30 крапель за хвилину.

Добова доза препарату – 100 мл розчину.

При тяжких порушеннях кровообігу в центральних і периферичних судинах, при виражених явищах інтоксикації, гіпоксії, астенічних станах доза препарату може бути збільшена до 200 мл на добу.

Максимальна швидкість введення ін фузійного розчину не повинна перевищувати 20 ммоль/год.

Дітям віком до 12 років доза препарату становить 5 - 10 мл на 1 кг маси тіла на добу.

Для лікування метаболічного алкалозу доза може бути розрахована наступним чином:

аргініну гідро хлорид (ммоль)

----------------------------------------  × 0,3 х кг маси тіла

надлишок лугів (Ве) (ммоль/л)

Введення слід починати з половини розрахованої дози. Можлива додаткова корекція повинна проводитися після отримання результатів оновленого кислотно-лужного балансу.

Побічні реакції.

Головний біль, відчуття жару, флебіт у місці введення розчину. Рідко алергічні реакції.

Передозування.

Симптоми: ниркова недостатність, гіпоглікемія, метаболічний ацидоз.

Лікування. У разі передозування інфузію препарату необхідно припинити. Слід проводити моніторинг фізіологічних реакцій та підтримання життєвих функцій організму. За необхідності введення залужнюючих засобів і засобів для налагодження діурезу (салуретики), розчинів електролітів (0,9 % розчин натрію хлориду, 5 % розчин глюкози). Терапія симптоматична.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Препарат проникає через плаценту, тому в період вагітності його можна застосовувати тільки тоді, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода.

Дані щодо застосування препарату у період годування груддю відсутні.

Діти.

Препарат застосовують дітям віком старше 3 років.

Особливості застосування.

У пацієнтів з нирковою недостатністю перед початком інфузії необхідно перевірити діурез та рівень калію в плазмі крові, оскільки препарат може сприяти розвитку гіперкаліємії.

Препарат з обережністю застосовують при порушенні функції ендокринних залоз. Препарат може стимулювати секрецію інсуліну і гормону росту.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або роботі з іншими механізмами.

Під час керування авто транспортом або при роботі з іншими механізмами слід дотримуватися обережності, оскільки препарат може спричинити головний біль.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

При застосуванні Тівортіну   необхідно враховувати, що препарат може спричинити виражену та стійку гіперкаліємію на тлі печінкової недостатності у хворих, які приймають або приймали спіронолактон. Попереднє застосування калій зберігаючих діуретиків також може сприяти підвищенню рівня концентрації калію в крові. При одночасному застосуванні з амінофіліном можливе підвищення рівня інсуліну в крові.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Аргінін (a-аміно-d-гуанідиновалеріанова кислота) – амін окислота, яка відноситься до класу умовно незамінних амін окислот і є активним і різностороннім клітинним регулятором багато чисельних життєво важливих функцій організму, виявляє важливі в критичному стані організму протекторні ефекти.

Тівортін чинить антигіпоксичну, мембраностабілізуючу, цитопротекторну, антиоксидантну, анти радикальну, дезінтоксикаційну активність, проявляє себе як активний регулятор проміжного обміну і   процесів енергозабезпечення, відіграє певну роль у підтриманні гормонального балансу в організмі. Відомо, що аргінін збільшує вміст у крові інсуліну, глюкагону, соматотропного гормона і пролактину, бере участь у синтезі проліну, поліаміну, агматину, включається в процеси фібриногенолізу, сперматогенезу, чинить мембранодеполяризуючу дію.  

Аргінін є одним з основних субстратів у циклі синтезу сечовини в печінці. Гіпоамоніємічний ефект препарату реалізується шляхом активації перетворення аміаку в сечовину. Чинить гепатопротекторну дію завдяки антиоксидантній, антигіпоксичній і мембраностабілізуючій активності, позитивно впливає на процеси енергозабезпечення в гепатоцитах.

Тівортін є субстратом для NО-синтази – ферменту, що каталізує синтез оксиду азоту в ендотеліоцитах. Препарат активує гуанілатциклазу і підвищує рівень циклічного гуанідинмоно фосфату (цГМФ) в ендотелії судин, зменшує активацію й адгезію лейкоцитів і тромбоцитів до ендотелію судин, пригнічує синтез протеїнів адгезії VCAM-1 і MCP-1, запобігаючи, таким чином, утворенню і розвитку атеросклеротичних бляшок, пригнічує синтез ендотеліну-1, котрий є потужним вазоконстриктором і стимулятором проліферації й міграції гладких міоцитів судинної стінки. Тівортін пригнічує також синтез асиметричного диметиларгініну – потужного ендогенного стимулятора оксидативного стресу. Препарат стимулює діяльність вилочкової залози, що продукує Т-клітини, регулює вміст глюкози в крові під час фізичного навантаження. Чинить кислотоутворюючу дію і сприяє корекції кислотно-лужної рівноваги.  

Тівортін   чинить виражену кислотоутворюючу дію і сприяє корекції кислотно-лужної рівноваги.

Фармакокінетика. При безперервній внутрішньо венній інфузії максимальна концентрація аргініну гідро хлориду в плазмі крові спостерігається через 20 - 30 хв від початку введення. Тівортін^® проникає через плацентарний бар’єр, фільтрується в ниркових клубочках, однак практично повністю ре абсорбується   в ниркових канальцях.

Фармацевтичні характеристики:

основні фізико-хімічні властивості: прозора безбарвна рідина; рН 4,5 - 6,5. Теоретична осмолярність розчину близько 398 мосм/л

Несумісність.

Препарат несумісний з тіопенталом.

Термін придатності.

2 роки.

Умови зберігання.

Зберігати в сухому, захищеному від світла місці при температурі від 15 °С до 25 °С.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка.

Пляшки зі скла по 100 мл у пачці з картону.

Категорія відпуску.

За рецептом.

Виробник.

ТОВ „Юрія-Фарм”.

Місцезнаходження.

03680, м. Київ, вул. М. Амосова, 10.

аргинин (α-амино-δ-гуанидиновалериановая кислота) — аминокислота, которая относится к классу условно незаменимых аминокислот и является активным и разносторонним клеточным регулятором многочисленных жизненно важных функций организма, оказывает важные в критическом состоянии организма протекторные эффекты.
Аргинин обладает антигипоксическим, мембраностабилизирующим, цитопротекторным, антиоксидантным, дезинтоксикационным действием, проявляет себя как активный регулятор межуточного обмена и процессов энергообеспечения, играет определенную роль в поддержании гормонального баланса в организме. Известно, что аргинин повышает содержание в крови инсулина, глюкагона, СТГ и пролактина, принимает участие в синтезе пролина, полиаминов, агматина, включается в процессы фибриногенолиза, сперматогенеза, обладает мембранодеполяризирующим действием.
Аргинин является субстратом для NО-синтазы — фермента, который катализирует синтез оксида азота в эндотелиоцитах. Препарат активирует гуанилатциклазу и повышает уровень цГМФ в эндотелии сосудов, снижает активацию и адгезию лейкоцитов и тромбоцитов к эндотелию сосудов, угнетает синтез протеинов адгезии VCAM-1 и MCP-1, предотвращая, таким образом, образование и развитие атеросклеротических бляшек, угнетает синтез эндотелина-1, который является мощным вазоконстриктором и стимулятором пролиферации и миграции гладкомышечных клеток сосудистой стенки. Аргинин угнетает также синтез асимметрического диметиларгинина — мощного эндогенного стимулятора оксидативного стресса. Препарат стимулирует деятельность вилочковой железы, которая продуцирует Т-клетки, регулирует содержание глюкозы в крови во время физической нагрузки. Оказывает кислотообразующее действие и способствует коррекции кислотно-щелочного равновесия.
Аргинин является одним из основных субстратов в цикле синтеза мочевины в печени. Гипоаммониемический эффект реализуется путем активации превращения аммиака в мочевину. Осуществляет гепатопротекторное действие благодаря антиоксидантной, антигипоксической и мембраностабилизующей активности, положительно влияет на процессы энергообеспечения в гепатоцитах.
При непрерывной в/в инфузии максимальная концентрация аргинина в плазме крови наблюдается через 20–30 мин от начала введения. Аргинин проникает через плацентарный барьер, фильтруется в почечных клубочках, однако практически полностью реабсорбируется в почечных канальцах.
Фармакокинетика р-ра для перорального применения не исследовали.

атеросклероз сосудов сердца и головного мозга, атеросклероз периферических сосудов, в том числе с проявлениями перемежающей хромоты, диабетическая ангиопатия, ИБС, АГ, состояния после перенесенных острого инфаркта миокарда и острого нарушения мозгового кровообращения, миокардиопатия, хроническая сердечная недостаточность, гиперхолестеринемия, стенокардия, ХОБЛ, интерстициальная пневмония, идиопатическая легочная гипертензия, хроническая постэмболическая легочная гипертензия, острый и хронический гепатит различной этиологии, гипераммониемия, гипоксические состояния, астенические состояния в процессе реконвалесценции, в том числе после инфекционных заболеваний и оперативных вмешательств, метаболический алкалоз, снижение функции вилочковой железы, задержка развития плода и преэклампсия.

р-р для перорального применения применяют внутрь во время еды, взрослые по 5 мл (1 мерная ложка — 1 г препарата) 3–8 раз в сутки; максимальная суточная доза — 8 г.
Продолжительность курса лечения — 8–15 дней; при необходимости курс лечения повторяют.
Р-р для инфузий вводится в/в капельно со скоростью 10 капель в минуту в первые 10–15 мин, потом скорость введения можно увеличить до 30 капель в минуту.
Суточная доза препарата — 100 мл р-ра.
При тяжелых нарушениях кровообращения в центральных и периферических сосудах, при выраженных явлениях интоксикации, гипоксии, астенических состояниях доза препарата может быть повышена до 200 мл/сут (по 100 мл 2 раза в сутки).
Максимальная скорость введения инфузионного р-ра не должна превышать 20 ммоль/ч.
Детям в возрасте до 12 лет доза препарата составляет 5–10 мл/кг/сут.
Для лечения метаболического алкалоза доза может быть рассчитана следующим образом:
Аргинина гидрохлорид (ммоль) • 0,3 • кг массы тела/избыток щелочи (Ве) (ммоль/л)
Введение следует начинать с половины рассчитанной дозы. Дополнительная коррекция должна проводиться после получения результатов восстановленного кислотно-щелочного баланса.

гиперчувствительность, тяжелые нарушения функции почек, гиперхлоремический ацидоз.

После применения перорального р-ра редко возникают ощущение легкого дискомфорта в желудке и кишечнике, тошнота, которые исчезают самостоятельно.
После в/в введения могут наблюдаться: головная боль, ощущение жара, флебит в месте введения, редко — аллергические реакции.

осторожно следует применять при нарушениях обмена электролитов, заболеваниях почек. При применении препарата необходимо придерживаться сбалансированного режима сна и отдыха, отказаться от алкоголя, никотина и психостимуляторов. Если на фоне приема препарата увеличивается выраженность симптомов астении, лечение необходимо отменить.
У пациентов с почечной недостаточностью перед началом инфузии следует проверить диурез и уровень калия в плазме крови, поскольку препарат может способствовать развитию гиперкалиемии.
С осторожностью назначать при нарушении функции эндокринных желез, препарат может стимулировать секрецию инсулина и гормона роста.
Дети. Препарат применяют детям в возрасте старше 3 лет.
Применение в период беременности или кормления грудью. Препарат проникает через плаценту, поэтому в период беременности его можно применять только тогда, когда ожидаемая польза для матери превышает потенциальный риск для плода.
Данные относительно применения препарата в период кормления грудью отсутствуют.
Способность влиять на скорость реакции при управлении автотранспортными средствами или работе с другими механизмами. Не влияет.

Одновременное применение аминофиллина с аргинином может сопровождаться повышением содержания инсулина в крови.
Аргинин может вызывать выраженную и стойкую гиперкалиемию на фоне печеночной недостаточности у больных, которые принимают или принимали спиронолактон. Предыдущее применение калийсберегающих диуретиков также может способствовать повышению концентрации калия в крови.
Аргинин несовместим с тиопенталом.

симптомы: реакции повышенной чувствительности, гипогликемические состояния.
При в/в введении р-ра возможны почечная недостатность, гипогликемия, метаболический ацидоз.
Лечение. При наличии указанных явлений необходимо прекратить прием препарата.
При пероральном применении показано промывание желудка, прием сорбентов. Для устранения реакции повышенной чувствительности проводят десенсибилизирующую терапию.
При в/в введении следует проводить мониторинг физиологических реакций и поддержание жизненно важных функций организма. При необходимости — введение ощелачивающих средств и диуретиков (салуретиков), кристаллоидных р-ров (0,9% р-р NaCl, 5% р-р декстрозы).

в сухом, защищенном от света месте при температуре 15–25 °С.
Срок годности после раскрытия флакона Тивортина аспартат — 14 сут. Не замораживать!