Тизалуд - инструкция по применению

І Н С Т Р У К Ц І Я

для медичного застосування препарату

ТІЗАЛУД

(TIZALUD)

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: tizanidine; 5-хлоро-4-(2-імідазолін-2-іламіно)-2,1,3-бензотіазол гідро хлорид;

основні фізико-хімічні властивості: таблетки круглої форми з плоскою поверхнею зі скошеними краями і рискою, білого або майже білого кольору;

склад: 1 таблетка   містить тизанідину (у формі гідро хлориду) – 2 мг або 4 мг;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, лактоза безводна, аеросил, стеаринова кислота.

Форма випуску. Таблетки.

Фармакотерапевтична група. Міо релаксанти з центральним механізмом дії.

Тизанідин. Код ATC М 03B X02.

Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Міорелаксант центральної дії. Механізм дії пов’язаний зі стимуляцією пресинаптичних a₂-рецепторів, що призводить до пригнічення вивільнення “збуджуючих” амін окислот (кислота глутамінова, кислота аспарагінова), які стимулюють рецептори до N-метил-D-аспартату. У результаті цього на рівні проміжних нейронів спинного мозку відбувається пригнічення полісинаптичної передачі збудження. Має також помірний центральний аналгезивний ефект, зумовлений   пригніченням функції вставних нейронів задніх рогів спинного мозку. Знижує опір пасивним рухам, зменшує спазми і клонічні судоми, підвищує силу довільних скорочень. Не впливає на нервово-м’язову передачу.

Фармакокінетика. Після прийому тизанідин швидко і майже повністю всмоктується у шлунково-кишковому тракті. Одночасний прийом їжі не впливає на фармакокінетику тизанідину. В діапазоні доз від 4 до 20 мг фармакокінетика препарату має лінійний характер. Препарат характеризується низькою індивідуальною широтою фармакокінетичних параметрів. Максимальна концентрація в плазмі досягається через 1-2 години після прийому. У зв’язку з вираженим ефектом «першого проходження» крізь печінку   біодоступність становить приблизно 34%. Зв’язування з білками плазми дорівнює 30%. Тизанідин швидко і у більшій кількості метаболізується в печінці з утворенням неактивних метаболітів. Проникає крізь гематоенцефалічний бар’єр. У незначній кількості надходить в грудне молоко. Період напів виведення з системного кровотоку становить 2-4 години. Виведення відбувається переважно нирками (60-70%) і кишечником (20-25%) головним чином у вигляді метаболітів, а також у незмінному стані (приблизно 5%).

У хворих із нирковою недостатністю (кліренс креатині ну менше 25 мл/хв.) максимальна концентрація в плазмі крові перевищує цей показник у здорових добровольців у 2 рази, період напів виведення подовжується до 14 годин.

При внутрішньому прийомі дія препарату виявляється через 30–45 хвилин, максимальний ефект настає упродовж  1–2 годин.

Показання для застосування. Болісний м’язовий спазм, пов’язаний зі статичними і функціональними захворюваннями хребта (шийний і поперековий синдроми), а також після хірургічних втручань (з приводу грижі між хребцевого диска, остеоартрозу тазостегнового суглоба); спастичність скелетних м’язів при неврологічних захворюваннях (розсіяному склерозі, хронічній мієлопатії, дегенеративних захворюваннях спинного мозку, порушеннях мозкового кровообігу, церебральному паралічі).

Спосіб застосування і дози. Дорослим призначають внутрішньо незалежно від прийому їжі, запиваючи невеликою кількістю рідини. Режим дозування встановлюють індивідуально, з урахуванням показань,   ефективності та переносимості терапії.

При болісному м’язовому спазмі призначають по 2 мг або 4 мг 3 рази на добу. У тяжких   випадках на ніч додатково призначають 2 мг або 4 мг тизанідину.

При спастичності скелетних м’язів, що зумовлена неврологічними захворюваннями, початкова добова доза не повинна перевищувати 6 мг (по 2 мг 3 рази на добу). Добову дозу можна підвищувати поступово, на 2-4 мг на добу, з інтервалами від 3-4 до 7 днів. Звичайно оптимальний терапевтичний ефект досягається при добовій дозі від 12 до 24 мг, розподіленій на 3 або 4 прийоми через рівні проміжки часу.

Вища добова доза тизанідину для дорослих - 36 мг на добу.

У пацієнтів з нирковою недостатністю (кліренс креатині ну менше 25 мл/хв.) початкова доза становить 2 мг 1 раз на добу. Підвищення дози слід проводити поступово, з урахуванням ефективності і переносимості терапії. За необхідності більш вираженого ефекту рекомендується спочатку збільшити дозу, що призначається 1 раз на добу, після чого збільшують кратність призначення.

Тривалість курсу терапії визначається залежно від динаміки м’язово-тонічних та больових проявів. При гострому болю м’язового генезу тривалість прийому препарату складає від 1 до 2-3 тижнів. При хронічних больових синдромах може знадобитись більш тривалий курс лікування, який визначається індивідуально і складає в середньому від 3-6 тижнів до 1 року.

Побічна дія. З боку центральної нервової системи: сонливість, слабкість, запаморочення, сухість у роті; рідко – розлади сну, галюцинації.

З боку опорно-рухового апарату: рідко – м’язова слабкість.

З боку травної системи: рідко - нудота, шлунково-кишкові розлади, минуще підвищення активності печінкових трансаміназ; дуже рідко – гострий гепатит.

З боку серцево-судинної системи: часто – зниження артеріального тиску, брадикардія.

Інші: стомлюваність, рідко - алергічні реакції (шкірний свербіж, висип, кропив’янка).

Протипоказання. Виражені порушення функції печінки, одночасний прийом флувоксаміну, підвищена індивідуальна чутливість до компонентів препарату, вагітність, період годування груддю, дитячий вік до 18 років.

Передозування. При перевищенні рекомендованих доз можливі нудота, блювання, артеріальна гіпотензія, запаморочення, сонливість, міоз, неспокій, порушення дихання, кома. Лікування: відміна препарату, промивання шлунково-кишкового тракту, багаторазовий прийом активованого вугілля, симптоматична терапія. Показане проведення форсованого діурезу. Специфічного антидоту немає.

Особливості застосування. Застосовують з обережністю у пацієнтів літнього віку у зв’язку з ймовірністю значного зниження ниркового кліренсу.

При виникненні побічних явищ, можливо, пов’язаних із порушенням функції печінки (нудота нез’ясованої причини, анорексія, втомленість), а також у пацієнтів, які застосовують тизанідин у добовій дозі більше 12 мг, необхідно контролю вати функціональні печінкові проби   1 раз на місяць у перші 4 місяці лікування. У випадку, коли рівні печінкових трансаміназ у сироватці стійко перевищують верхню межу норми у 3 рази і більше, застосування препарату слід припинити.

Оскільки у склад таблеток входить лактоза, не рекомендується застосовувати препарат у пацієнтів зі спадковою непереносимістю галактози, тяжкою лактазною недостатністю і мальабсорбцією глюкози (галактози).

Застосування під час вагітності і лактації. Прийом препарату під час вагітності протипоказаний. За необхідності лікування тизанідином грудне вигодовування необхідно припинити.

Вплив на здатність до керування авто транспортом і механізмами. При виникненні побічних явищ з боку центральної нервової системи (сонливості та ін.) пацієнтам слід утримуватись від видів робіт, що потребують високої концентрації уваги і швидкої реакції, наприклад, керування транспортними засобами або роботи з машинами і механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Протипоказане одночасне застосування тизанідину з інгібітором CYP450 1A2 флувоксаміном.

Необхідно з обережністю одночасно застосовувати тизанідин з іншими інгібіторами CYP450 1A2, а саме: антиаритміками (аміодароном, мексилетином, пропафеноном), циметидином, фторхінолонами (еноксацином, пефлоксацином, ципрофлоксацином, норфлоксацином), рофекоксибом, пероральними контрацептивами і тиклопідином.

При одночасному застосуванні тизанідину і антигіпертензивних препаратів, включаючи сечогінні, можливий розвиток артеріальної гіпотензії і брадикардії.

При одночасному застосуванні седативні препарати і алкоголь можуть підсилювати седативну дію тизанідину.

Умови і термін зберігання. В оригінальній упаковці при температурі не вище 25^о С.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Термін придатності – 2 роки.

Умови відпуску. За рецептом.

Упаковка.  По 10 таблеток у блістері; по 3 блістери в пачці.

Виробник. ВАТ “Київський вітамінний завод”.

Адреса. 04073, Україна, м. Київ, вул. Копилівська, 38. Web-сайт: www.vitamin.com.ua

Миорелаксант центрального действия. Механизм действия связан со стимуляцией пресинаптических α₂-рецепторов, что приводит к подавлению высвобождения возбуждающих аминокислот (кислота глутаминовая, кислота аспарагиновая), которые стимулируют рецепторы к N-метил-D-аспартату. Вследствие этого на уровне промежуточных нейронов спинного мозга происходит подавление полисинаптической передачи возбуждения. Оказывает также умеренный центральный анальгезирующий эффект, обусловленный угнетением функции вставочных нейронов задних рогов спинного мозга. Снижает сопротивление пассивным движениям, уменьшает спазмы и клонические судороги, повышает силу произвольных сокращений. Не оказывает влияния на нервно-мышечную передачу.

После применения тизанидин быстро и почти полностью всасывается в ЖКТ. Одновременный прием пищи не влияет на фармакокинетику тизанидина.

В диапазоне доз от 4 до 20 мг фармакокинетика препарата имеет линейный характер. Препарат характеризуется низкой индивидуальной широтой фармакокинетических параметров. Максимальная концентрация в плазме крови достигается через 1–2 ч после приема. В связи с выраженным эффектом первого прохождения через печень биодоступность составляет 34%, связывание с белками плазмы крови — 30%. Тизанидин быстро и в большом количестве метаболизируется в печени с образованием неактивных метаболитов. Проникает через ГЭБ, в незначительном количестве — в грудное молоко. Период полувыведения из системного кровотока — 2–4 ч. Выделение происходит преимущественно почками (60–70%) и кишечником (20–25%) главным образом в виде метаболитов, а также в неизмененном виде (около 5%).

У больных с почечной недостаточностью (клиренс креатинина ≤25 мл/мин) максимальная концентрация в плазме крови превышает данный показатель у здоровых добровольцев в 2 раза, период полувыведения удлиняется до 14 ч.

При приеме внутрь действие препарата проявляется через 30–45 мин, максимальный эффект наступает в течение 1–2 ч.

болезненный мышечный спазм, связанный со статическими и функциональными заболеваниями позвоночника (шейный и поясничный синдромы), а также после хирургических вмешательств (по поводу грыжи межпозвоночного диска, остеоартроза тазобедренного сустава); спастичности скелетных мышц при неврологических заболеваниях (рассеянном склерозе, хронической миелопатии, дегенеративных заболеваниях спинного мозга, нарушениях мозгового кровообращения, церебральном параличе).

взрослые принимают внутрь независимо от еды, запивая небольшим количеством жидкости. Режим дозирования устанавливают индивидуально с учетом показаний, эффективности и переносимости терапии.

При болезненном мышечном спазме назначают по 2 или 4 мг 3 раза в сутки. В тяжелых случаях на ночь дополнительно назначают 2 или 4 мг тизанидина.

При спастичности скелетных мышц, обусловленной неврологическими заболеваниями, начальная суточная доза не должна превышать 6 мг (по 2 мг 3 раза в сутки). Суточную дозу можно повышать постепенно на 2–4 мг/сут, с интервалами от 3–4 до 7 дней. Обычно оптимальный терапевтический эффект достигается при суточной дозе 12–24 мг, распределенной на 3 или 4 приема через равные промежутки времени.

Высшая доза тизанидина для взрослых — 36 мг/сут.
У пациентов с почечной недостаточностью (клиренс креатинина ≤25 мл/мин) начальная доза составляет 2 мг 1 раз в сутки. Повышение дозы следует проводить постепенно, с учетом эффективности и переносимости терапии.

При необходимости более выраженного эффекта, рекомендуется сначала повысить дозу, применяемую 1 раз в сутки, после чего увеличить кратность применения.

Длительность курса терапии определяется в зависимости от динамики мышечно-тонических и болевых проявлений. При острой боли мышечного генеза длительность приема препарата составляет от 1 до 2–3 нед. При хронических болевых синдромах может понадобиться более длительный курс, который определяется индивидуально и в среднем составляет от 3–6 нед до 1 года.

выраженные нарушения функции печени, одновременный прием флувоксамина, повышенная индивидуальная чувствительность к компонентам препарата, в период беременности и кормления грудью, детям в возрасте младше 18 лет.

Со стороны ЦНС: сонливость, слабость, головокружение, сухость во рту; редко — расстройства сна, галлюцинации.

Со стороны опорно-двигательного аппарата: редко — мышечная слабость.

Со стороны ЖКТ: редко — тошнота, желудочно-кишечные расстройства, преходящее повышение активности печеночных трансаминаз; очень редко — острый гепатит.

Со стороны сердечно-сосудистой системы: часто — снижение АД, брадикардия.

Прочие: утомляемость, редко — аллергические реакции (кожный зуд, сыпь, крапивница).

применяют с осторожностью у пациентов пожилого возраста в связи с вероятностью значительного снижения почечного клиренса.

При возникновении побочных явлений, возможно, связанных с нарушением функции печени (необъяснимая тошнота, анорексия, усталость), а также у пациентов, применяющих тизанидин в суточной дозе 12 мг, необходимо контролировать функциональные печеночные пробы 1 раз в месяц в первые 4 мес лечения. В случае, когда уровни печеночных трансаминаз в сыворотке крови стойко превышают верхнюю границу нормы в ≥3 раза, применение препарата следует прекратить.

Поскольку в состав таблеток входит лактоза, не рекомендуется применять препарат у пациентов с наследственной непереносимостью галактозы, тяжелой лактазной недостаточностью и мальабсорбцией глюкозы (галактозы).

Применение в период беременности и кормления грудью. Прием препарата в период беременности противопоказан. При необходимости лечения тизанидином кормление грудью необходимо прекратить.

Влияние на способность к управлению транспортными средствами и механизмами. При возникновении побочных явлений со стороны ЦНС (сонливости и др.) пациентам следует воздержаться от видов работ, требующих высокой концентрации внимания и быстрой реакции, например вождения транспортных средств или работы с машинами и механизмами.

противопоказано одновременное применение тизанидина с ингибитором CYP 1A2 флувоксамином.

Необходимо соблюдать осторожность при сочетанном применении тизанидина с другими ингибиторами CYP 1A2, а именно: антиаритмическими средствами (амиодароном, мексилетином, пропафеноном), циметидином, фторхинолонами (эноксацином, пефлоксацином, ципрофлоксацином, норфлоксацином), рофекоксибом, пероральными контрацептивами и тиклопидином.

При одновременном применении тизанидина и антигипертензивных препаратов, включая мочегонные, возможно развитие артериальной гипотензии и брадикардии.

При сочетанном применении седативные препараты и алкоголь могут усиливать седативное действие тизанидина.

при превышении рекомендованных доз возможны тошнота, рвота, артериальная гипотензия, головокружение, сонливость, миоз, беспокойство, нарушение дыхания, кома.

Лечение: отмена препарата, промывание желудка и кишечника, многократный прием активированного угля, симптоматическая терапия. Показано проведение форсированного диуреза. Специфического антидота нет.

при температуре не выше 25 °С.