Топилепсин - инструкция по применению

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ТОПІЛЕПСИН 25, ТОПІЛЕПСИН 50, ТОПІЛЕПСИН 100

(TOPILЕPSIN 25, TOPILЕPSIN 50, TOPILЕPSIN 100)  

Склад.

Діюча речовина:  topiramate;

1 таблетка містить  25 мг або 50 мг, або 100 мг;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна (МКЦ-101), целактоза (суміш лактози, моногідрату та целюлози порошкової (75:25)), натрію кроскармелоза,   кислота стеаринова,   гіпромелоза, титану діоксид (Е 171), тальк, для   таблеток по 50 мг - кармоїзин (Е 122);  для   таблеток по 100 мг - тартразин  (Е 102).

Лікарська форма. Таблетки, вкриті оболонкою.

Фармакотерапевтична група. Проти епілептичні засоби. Код АТС N03A X11.  

Клінічні характеристики.

Показання. Парціальні або генералізовані епілептичні тоніко-клонічні напади у дорослих та дітей (моно терапія або у комбінації з іншими проти судомними засобами);  напади при синдромі Леннокса-Гасто у дорослих та дітей (як засіб додаткової терапії).

Протипоказання. Підвищена чутливість до компонентів препарату, вагітність, період   годування груддю, дитячий вік до 2 років.

Спосіб застосування та дози. Для оптимального контролю захворювання у дорослих і дітей рекомендується почати лікування з незначної дози з наступним поступовим підбором ефективної дози. Препарат можна приймати незалежно від прийому їжі.

Додаткова терапія.

Дорослі: лікування починається з підбору дози шляхом прийому 25-50 мг на ніч протягом 1 тижня. У подальшому з тижневим або двотижневим інтервалом дозу можна збільшувати на 25-50 мг та приймати її у два прийоми. При підборі дози необхідно керуватись терапевтичним ефектом. У деяких хворих ефект може бути досягнутий при прийомі препарату 1 раз на добу.

Мінімальна ефективна доза – 200 мг. Звичайна підтримуюча доза становить від 200 мг до 400 мг на добу та приймається в два прийоми. Деякі пацієнти добре переносять дозу, що перевищує 1600 мг на день. Зазначені рекомендації щодо дозування можуть бути застосовані для всіх дорослих хворих, включаючи людей похилого віку за умови відсутності у них захворювань нирок. 

Діти віком 2 роки і старше.

Рекомендована загальна денна доза топірамату для додаткової терапії становить в середньому від 5 до 9 мг/кг маси тіла на день, розподілена на два прийоми. Лікування починають з підбору дози шляхом прийому 25 мг (або менше, беручи за основу дозування від 1 до 3 мг/кг маси тіла на день) на ніч протягом 1 тижня.

Якщо маса тіла дитини менше 25 кг, то на етапі підбору ефективної дози слід використовувати капсули топірамату   з найменшим дозуванням (15 мг/капсула) з подальшим переходом на таблетки Топілепсин 25.

У подальшому з тижневим або двотижневим інтервалом дозу можна збільшувати на 1-3 мг/кг маси тіла на день та приймати її у два прийоми до досягнення терапевтичного ефекту. При підборі дози слід керуватись терапевтичним ефектом.

У клінічних дослідженнях добре зарекомендувала себе доза по 30 мг/кг маси тіла на день.

Моно терапія.

Введення моно терапії топіраматом слід базувати на спостереженнях за проявами судомних нападів при відміні супутньої терапії проти епілептичними засобами.

Якщо міркування   безпеки не вимагають   термінової відміни супутніх проти епілептичних лікарських засобів, рекомендується послідовне зменшення дози   приблизно на одну третину від попередньої дози протягом 2 тижнів.

Після припинення прийому лікарських засобів, які є індукторами ферментів, що відповідають за метаболізм лікарських засобів, рівні топірамату збільшуються. Стан здоров’я хворого може вимагати зменшення доз топірамату.

Дорослі.

Підбір дози слід починати з прийому 25 мг на ніч протягом 1 тижня. У подальшому дозу можна збільшувати на 25-50 мг з тижневим або двотижневим інтервалом та приймати її у два прийоми. Якщо пацієнт не встигає пристосуватись до збільшення дози,   можна застосовувати менш значне зростання дози або   більш тривалі   інтервали між   її зростанням. При доборі дози слід керуватись терапевтичною ефективністю.

Рекомендований рівень початкової цільової дози при моно терапії у дорослих 100-200 мг на добу,   максимальна рекомендована доза складає  500 мг на добу. Деякі пацієнти з рефрактерними формами епілепсії добре переносять моно терапію топіраматом у дозі 1000 мг/день. Зазначені рекомендації щодо дозування можуть бути застосовані до всіх дорослих пацієнтів, включаючи людей похилого віку за відсутності у них захворювань нирок.

Діти.

Лікування дітей віком від 2 років і старше слід починати з прийому 1-3 мг/кг на ніч протягом першого тижня.

Якщо маса тіла дитини менше 25 кг, то на етапі підбору ефективної дози слід застосовувати   капсули топірамату   з найменшим дозуванням (15 мг/капсула) з подальшим переходом на таблетки Топілепсин 25.

У подальшому дозу можна збільшувати на 1-3 мг/кг на добу з тижневим або двотижневим інтервалом; денну дозу можна приймати у два прийоми. Якщо дитина не може пристосуватись до режиму підвищення   дози,   можна застосувати менш значне збільшення дози або більш тривалі   інтервали між її збільшенням. При підборі дози слід керуватись терапевтичною ефективністю.

Рекомендований рівень початкової цільової дози   топірамату при моно терапії у дітей віком від 2 років і старше становить 3-6 мг/кг маси тіла на добу. У разі, коли нещодавно встановлено діагноз “Парціальні епілептичні напади”, діти можуть отримувати дозу, що сягає 500 мг/день.

Побічні реакції. З боку ЦНС та периферичної нервової системи: |незрідка| особливо в період підбору дози - атаксія, порушення концентрації уваги, сплутаність свідомості, запаморочення, відчуття втоми, парестезії, сонливість, порушення мислення; рідко - збудження, амнезія, анорексія, афазія, депресія, емоційна лабільність, мовні розлади, диплопія, ністагм, порушення зору, зміна смаку.

З боку системи травлення: в окремих випадках - підвищення показників функціональних печінкових проб, гепатит, печінкова недостатність (при одночасному застосуванні з іншими лікарськими засобами).

Інші: рідко - нудота, нефролітіаз, лейкопенія, зменшення маси тіла.

Передозування. Симптоми: можливе посилення проявів описаних побічних ефектів. Лікування: індукція блювання, промивання шлунка; при необхідності - проведення симптоматичної терапії. Застосування активованого вугілля не показане, оскільки він не адсорбує топірамат. Ефективним способом виведення топірамату з організму є гемодіаліз.

Застосування у період вагітності або годування груддю. Адекватних та контрольованих клінічних досліджень щодо   застосування топірамату під час вагітності не проведено. В експериментах на тваринах виявлений тератогенний ефект препарату, а також те, що топірамат проникає через плацентарний бар'єр та в грудне молоко. Тому застосування при вагітності можливе тільки тоді коли   тоді, коли очікуваний ефект терапії перевищує ризик для плоду. При необхідності застосування у період годування груддю годування слід припинити.

Діти. Препарат протипоказаний дітям до 2 років.

Особливості застосування. З особливою обережністю препарат призначають: дорослим та дітям віком від  2 років, які одержують терапію препаратами, що індукують мікросомальні окиснювальні ферменти печінки (метаболізм топірамату підвищується до 50%); при  порушеній функції нирок (нирковий та плазмовий кліренс топірамату знижується, рівень рівноважної концентрації у крові підвищується, а час її досягнення збільшується до 10-15 днів); при помірно та сильно виражених порушеннях функції печінки (плазмовий кліренс топірамату знижується). Слід враховувати, що у дітей віком до  12 років при прийомі однакових доз досягаються більш низькі   концентрації препарату у плазмі, ніж у дорослих.

Оскільки топірамат виводиться з плазми при гемодіалізі, при його проведенні слід призначати додаткову дозу препарату, що дорівнює половині добової дози, у 2 прийоми (до і після процедури).

Відміняти препарат слід поступово, щоб звести до мінімуму можливість підвищення частоти нападів. Рекомендується кожного тижня зменшувати дозу на 100 мг.

При застосуванні топірамату може підвищуватися ризик утворення каменів у нирках та поява пов'язаних з цим симптомів (ниркова колька, біль у боці та в ділянці нирки), особливо у хворих зі схильністю до нефролітіазу (утворення каменів у минулому, нефролітіаз у сімейному анамнезі, гіперкальціурія) та/або на фоні застосування інших препаратів, що сприяють розвитку нефролітіазу. Для зменшення ризику розвитку нефролітіазу пацієнтам слід збільшити об'єм рідини, яку він споживає.

Якщо на фоні прийому препарату у пацієнта зменшується маса тіла, то слід скоректувати режим харчування (підтримуюча дієта або посилене харчування). У період терапії не рекомендують застосовувати інші препарати, що пригнічують дію ді   ЦНС, зокрема алкоголь.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або роботі з іншими механізмами. У період лікування слід утримуватися від керування авто транспортом та занять потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, оскільки препарат може викликати порушення концентрації уваги, сплутаність свідомості, запаморочення, відчуття втоми, парестезії, сонливість, порушення мислення (особливо на початку лікування).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій. Топірамат не впливає на значення рівноважних концентрацій у плазмі карбамазепіну, вальпроєвої кислоти, фенобарбіталу, примідону. Фенітоїн та карбамазепін при одночасному застосуванні з топіраматом знижують його концентрацію у плазмі, а вальпроєва кислота не впливає на концентрацію топірамату у плазмі. Топірамат зменшує концентрацію дигоксину у плазмі (площа під кривою концентрації дигоксину зменшується на 12%), знижує ефективність пероральних контрацептивів. При призначенні або відміні топірамату пацієнтам, що приймають метформін, необхідно приділяти особливу увагу регулярному контролю за станом вуглеводного обміну, оскільки при одночасному застосуванні середні значення максимальної концентрації та площа під кривою концентраціі метформіну підвищуються на 18% і 25%, його кліренс знижується на 20%, при цьому плазмовий кліренс топірамату також знижується (клінічна значущість цієї взаємодії не з'ясована). При одночасному застосуванні топірамату з препаратами, що сприяють нефролітіазу, підвищується ризик утворення каменів в нирках.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Проти епілептичний препарат, представник класу сульфат заміщених моносахаридів. Механізм проти епілептичної дії обумовлений комплексом фармакологічних ефектів, основними серед яких є блокада натрієвих та кальцієвих каналів нейронів з пригніченням виникнення повторних потенціалів дії на фоні тривалої деполяризації мембрани нейрону та потенціюванням активності ГАМК відносно деяких підтипів ГАМК-рецепторів (зокрема ГАМКа-рецепторів). Топірамат модулює активність самих ГАМК_а-рецепторів, перешкоджає активації каїнатом чутливість каїнат/AMПК (альфа-аміно-3-гідрокси-5-метилізоксазол-4-пропіонова кислота)-рецепторів до глутамату, не впливаючи на активність N-метил-D-аспартату відносно NMDA-рецепторів. До додаткових проти епілептичних ефектів топірамату відноситься зменшення активності деяких ізоферментів карбоангідрази.

Фармакокінетика. Незалежно від прийому їжі швидко абсорбується зі шлунково-кишкового тракту. Біодоступність становить  81%. Зв’язування  з білками плазми 13-17%. Середній об'єм розподілу після одноразового прийому доз до 1200 мг становить 0,55-0,8 л/кг та залежить від статі (у жінок в 2 рази менше, ніж у чоловіків, що обумовлено більш вищим вмістом жирової тканини). Максимальна концентрація в крові після багаторазового   прийому дози 100 мг топірамату становить 6,76 мкг/мл, час її досягнення при прийомі дози 400 мг - 2 години. Рівноважна концентрація топірамату у крові у здорових пацієнтів досягається протягом 4-8 днів. Фармакокінетика має лінійний характер у діапазоні доз 200-800 мг/добу, плазмовий кліренс залишається постійним та становить 20-30 мл/хв. У здорових добровольців приблизно 20% топірамату біотрансформується з утворенням 6 метаболітів, 2 із яких, зберігаючи в основному структуру топірамату, не проявляють або проявляють мінімальну   проти епілептичну активність. Топірамат та його метаболіти виводяться переважно нирками (70% в незміненому вигляді). Період напів виведення дорівнює 21 год.

У пацієнтів, що отримували терапію препаратами, які індукують мікросомальні окиснювальні ферменти печінки, метаболізм топірамату підвищується до 50%.   У пацієнтів з порушеною   функцією нирок (кліренс креатині ну ≤ 60 мл|/хв.) нирковий та плазмовий кліренс топірамату знижується, рівень рівноважної концентрації у крові підвищується, а час її досягнення становить 10-15 днів. У пацієнтів   з помірно та сильно вираженими порушеннями функції печінки плазмовий кліренс топірамату знижується. В осіб літнього віку з нормальною функцією нирок   та печінки плазмовий кліренс не змінюється. У дітей віком до  12 років, на відміну від дорослих, спостерігається   вищий рівень кліренсу топірамату та   коротший період напів виведення, що призводить до створення нижчих рівноважних концентрацій препарату у плазмі при прийомі однакових доз. В іншому фармакокінетичний профіль топірамату у дітей відповідає його профілю у дорослих.

Топірамат виводиться з плазми при гемодіалізі.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки,   вкриті оболонкою, з двоопуклою поверхнею. На поверхні таблеток допускається мармуровість.

Таблетки по 25 мг –   білого кольору; по 50 мг –   рожевого кольору; по 100 мг – жовтого кольору.

Термін придатності. 2 роки.

Умови зберігання. Зберігати в захищеному від світла місці при температурі від 2 ° С до  

25 ° С. Зберігати   в недоступному для дітей місці.

Упаковка. Таблетки, вкриті оболонкою, №10х 3   у блістерах, у коробці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. ТОВ «Фармацевтична компанія «Здоров’я».

Місцезнаходження. Україна, 61013, м. Харків, вул. Шевченка, 22.

СОСТАВ И ФОРМА ВЫПУСКА:

табл. 25 мг контурн. ячейк. уп., № 10

табл. 25 мг контурн. ячейк. уп., № 30      

 Топирамат 25 мг

Прочие ингредиенты: дикальция фосфат, крахмал (смесь), крахмал (паста), натрия пропилпарабен, тальк, магния стеарат, крахмал, sunset yellow supra.

№ UA/2862/01/01 от 14.03.2005 до 14.03.2010

табл. 50 мг контурн. ячейк. уп., № 10

табл. 50 мг контурн. ячейк. уп., № 30      

 Топирамат 50 мг

Прочие ингредиенты: дикальция фосфат, крахмал (смесь), крахмал (паста), натрия пропилпарабен, тальк, магния стеарат, крахмал, tartrazine supra.

№ UA/2862/01/02 от 14.03.2005 до 14.03.2010

табл. 100 мг контурн. ячейк. уп., № 10

табл. 100 мг контурн. ячейк. уп., № 30      

 Топирамат 100 мг

Прочие ингредиенты: дикальция фосфат, крахмал (смесь), крахмал (паста), натрия пропилпарабен, тальк, магния стеарат, крахмал, erythrosin supra.

№ UA/2862/01/03 от 14.03.2005 до 14.03.2010

ФАРМАКОЛОГИЧЕСКИЕ СВОЙСТВА: противоэпилептическое средство. Препарат обладает выраженной противоэпилептической активностью за счет влияния на молекулярные механизмы передачи нервного импульса.

ПОКАЗАНИЯ: в качестве средства монотерапии при эпилепсии (в том числе впервые диагностированной); в качестве средства вспомогательной терапии у взрослых и детей с парциальными или генерализованными тонико-клоническими судорогами; как средство вспомогательной терапии при лечении припадков, связанных с синдромом Леннокса — Гасто.

ПРИМЕНЕНИЕ: препарат принимают независимо от приема пищи. Таблетки нельзя делить.
Топилепсин назначают как в качестве монотерапии, так и в комплексе с другими препаратами. Эффективной является доза 400 мг/сут. Начальная доза составляет 25–50 мг/сут (в 1–2 приема) и принимается в течение недели. Потом дозу постепенно повышают на 25–50 мг каждую неделю.

Неделя Утренняя доза, мг Вечерняя доза, мг1-я — 50 2-я 50 50 3-я 50 100 4-я 100 100 5-я 100 150 6-я 150 150 7-я 150 200 8-я 200 200

У взрослых оптимальная суточная доза составляет 400 мг, у лиц пожилого возраста — 200 мг.
Максимальная суточная доза не должна превышать 1600 мг.
У детей расчеты проводят исходя из начальной дозы 1–3 мг/кг массы тела (25 мг). Исходя из этого минимальная масса тела ребенка должна быть не менее 25–30 кг. Далее, подобно схеме у взрослых, дозу следует повышать каждую неделю на 25 мг.
Максимальная доза не должна превышать 5–9 мг/кг/сут.
При назначении препарата больным с умеренно или сильно выраженным нарушением функции почек следует учитывать, что для достижения равновесного состояния у этих больных может понадобиться 10–15 дней, в отличие от 4–8 дней у больных с нормальной функцией почек.
Больным, у которых клиренс креатинина ниже 70 мл/мин, дозу препарата следует снизить в 2 раза.
В дни проведения гемодиализа следует назначать дополнительную дозу Топилепсина (равную половине суточной дозы) в 2 приема (до и после процедуры).
Отменять препарат следует постепенно, чтобы свести к минимуму возможность повышения частоты припадков. Рекомендуется снижать дозу на 100 мг каждую неделю.

ПРОТИВОПОКАЗАНИЯ: повышенная индивидуальная чувствительность к компонентам препарата. С осторожностью назначают Топилепсин в период беременности, кормления грудью и детям в возрасте до 2 лет (безопасность и эффективность применения у детей в возрасте до 2 лет неопределены).

ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ: часто — атаксия, нарушение концентрации внимания, спутанность сознания, головокружение, ощущение усталости, парестезии, сонливость, нарушение мышления; редко — возбужденность, амнезия, анорексия, афазия, депрессия, эмоциональная лабильность, нарушение речи, диплопия, нистагм, нарушение зрения, изменение вкусовых ощущений.
При применении Топилепсина отмечали такие офтальмологические реакции, как миопия, уменьшение глубины передней камеры глаза, гиперемия глаза и повышение внутриглазного давления. В отдельных случаях — мидриаз. Обычно эти симптомы появляются через 1 мес после начала приема Топилепсина у взрослых и детей.

ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ: при применении Топилепсина может повышаться риск образования камней в почках и появления таких симптомов, как почечная колика, боль в боку и в области почки, особенно у больных со склонностью к нефролитиазу (нефролитиаз в анамнезе, в том числе семейном, гиперкальциурия), а также на фоне применения других препаратов, способствующих развитию нефролитиаза. Для снижения риска развития нефролитиаза необходимо увеличить объем потребляемой жидкости. У пациентов с нарушением функции печени Топилепсин следует назначать с осторожностью из-за возможного уменьшения клиренса препарата.
Пациентам, принимающим Топилепсин, следует воздерживаться от употребления алкоголя и приема лекарственных средств, угнетающих ЦНС.
Применять препарат в период беременности можно лишь если ожидаемая польза для матери превышает потенциальный риск для плода. При применении Топилепсина в период лактации следует прекратить кормление грудью.
С осторожностью назначают Топилепсин пациентам, деятельность которых требует повышенного внимания и скорости психомоторных реакций (водителям автотранспортных средств и др.), поскольку препарат может вызывать сонливость и головокружение.
Если признаки заболевания не начнут исчезать или состояние здоровья ухудшилось, необходимо прекратить прием препарата.

ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ: при одновременном применении с фенобарбиталом, карбамазепином, вальпроевой кислотой или примидоном Топилепсин не влияет на значение их равновесных концентраций в плазме крови. Фенитоин и карбамазепин при одновременном применении снижают концентрацию топирамата в плазме крови, поскольку являются индукторами микросомальных ферментов печени, что приводит к биотрансформации большей части Топилепсина (50%). Поэтому назначение или отмена фенитоина или карбамазепина на фоне лечения Топилепсином может вызвать необходимость коррекции дозы последнего. Вальпроевая кислота при одновременном применении не влияет на концентрацию Топилепсина. При одновременном применении одноразовой дозы Топилепсина и дигоксина снижается всасывание последнего. При одновременном применении с пероральными контрацептивами, содержащими эстроген, клиренс последнего значительно увеличивается, поэтому эффективность контрацепции может быть недостаточной.
При одновременном приеме метформина и Топилепсина плазменный клиренс Топилепсина снижается. При назначении или отмене Топилепсина пациентам, принимающим метформин, необходимо регулярно контролировать состояние углеводного обмена.

ПЕРЕДОЗИРОВКА: проявляется усилением выраженности побочных эффектов, описанных выше. Следует промыть желудок, при необходимости провести симптоматическую терапию. Применение активированного угля не показано, поскольку в экспериментальных условиях было установлено, что активированный уголь не адсорбирует Топилепсин. Эффективным способом выведения Топилепсина из организма является гемодиализ.

УСЛОВИЯ ХРАНЕНИЯ: в сухом, защищенном от света месте при температуре до 25 °С.