Торасемид - инструкция по применению

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

Торасемід САНДОЗ

(Torasemide SANDOZ)

Склад:

діюча речовина: torasemide;

1 таблетка містить торасеміду 2,5 мг, 5 мг, 10 мг, 20 мг, 50 мг, 100 мг, 200 мг;

допоміжні речовина: целюлоза мікрокристалічна, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний безводний; для таблеток по 2,5 мг, 5 мг, 10 мг і 20 мг – лактози моногідрат, крохмаль кукурудзяний; для таблеток по 50 мг, 100 мг і 200 мг – коповідон, кросповідон, маніт (Е 421), олія рицинова гідрогенізована.

Лікарська форма. Таблетки.

Фармакотерапевтична група.

Високоактивні діуретики. Прості препарати сульфамідів. Код АТС С 03С А 04.

Клінічні характеристики.

Показання.

• Таблетки по 2,5 мг і 5 мг – есенціальна гіпертензія.

• Таблетки по 5 мг, 10 мг і 20 мг – набряки у пацієнтів із серцевою недостатністю.

• Таблетки по 50 мг, 100 мг і 200 мг – набряки, підвищений артеріальний тиск при тяжкій   нирковій недостатності (кліренс креатині ну менше 20 мл/хв) за наявності будь-якого залишкового діурезу (більше 200 мл за 24 години), у тому числі в умовах гемодіалізу.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до торасеміду, похідних сульфанілсечовини або до будь-якого з компонентів препарату. Ниркова недостатність, яка супроводжується анурією, печінкова кома або прекома, артеріальна гіпотензія.

Спосіб застосування та дози.

Есенціальна гіпертензія. Рекомендована доза для дорослих становить 2,5 мг на добу. Якщо після 2-місячної терапії торасемідом у дозі 2,5 мг на добу нормалізація артеріального тиску не досягається, дозу можна збільшити до 5 мг (приймається як разова доза). Максимальний ефект зазвичай спостерігається через 3 місяці після початку лікування. Застосування доз більше 5 мг не призводить до підсилення антигіпертензивного ефекту.

Набряки. Терапію розпочинають з дози 5 мг на добу. Якщо ефект не достатній, дозу можна поступово підвищувати до 20 мг торасеміду (приймається як разова доза).

При хронічній нирковій недостатності   доза залежить від ступеня порушення функції нирок. Якщо доза 20 мг на добу недостатня, її можна збільшити до 50 мг торасеміду один раз   на добу і, в разі необхідності, поступово підвищувати до максимальної дози – 200 мг один раз на добу. Максимальну добову дозу 200 мг призначають тільки пацієнтам з тяжкими порушеннями функції нирок (кліренс креатині ну < 20 мл/хв) (у тому числі під час гемодіалізу) за наявності   діурезу не менше 200 мл/ 24 год.

Таблетки слід приймати вранці, бажано під час їжі, не розжовуючи, запиваючи невеликою кількістю рідини.

Терапія препаратом зазвичай тривала; у разі серцевої недостатності проводять до зникнення набряків.

Побічні реакції.

Розлади метаболізму: залежно від дозування та тривалості лікування, можуть розвиватися порушення водного та електролітного балансу, наприклад, гіповолемія, гіпокаліємія, гіпонатріємія; у поодиноких випадках спостерігалось посилення метаболічного алкалозу. При значних втратах рідини та електролітів внаслідок сильного сечовиділення можуть спостерігатись артеріальна гіпотензія, головний біль, астенія, сонливість, особливо на початку лікування та у пацієнтів літнього віку, підвищення рівнів глюкози та ліпідів в крові.

Серцево-судинна система: у поодиноких випадках тромбози, кардіальна та церебральна ішемія з можливим розвитком порушень серцевого ритму, стенокардії, гострого інфаркту міокарда, синкопе.

Травний тракт: втрата апетиту, нудота, блювання,   біль у шлунку, проноси, запор, у поодиноких випадках можливий розвиток панкреатиту.

Сечовидільня система: у пацієнтів з розладами сечовипускання, наприклад, при гіпертрофії передміхурової залози, можлива затримка сечі. Можливе підвищення рівня креатині ну та сечовини у сироватці крові.

Гепатобіліарна система: може спостерігатись підвищення рівня деяких печінкових ферментів.  

Кров і лімфа: зрідка відбувається зменшення кількості тромбоцитів, еритроцитів та/або лейкоцитів.

Шкіра та підшкірні тканини: в окремих випадках можливі алергічні реакції: свербіж, висипи на шкірі, фото чутливість. Тяжкі шкірні реакції виникають надзвичайно рідко.

Нервова система: в окремих випадках можливі розлади зору, шум у вухах, втрата слуху, дуже рідко – парестезія кінцівок.

Загальні розлади: сухість у роті.

Передозування.

Симптоми. У разі передозування може спостерігатись форсований діурез з небезпекою втрати рідини та електролітів. Можливі сонливість, сплутаність свідомості, артеріальна гіпотензія, колапс та порушення з боку травного тракту.

Лікування. Специфічний антидот відсутній. Залежно від симптомів передозування, рекомендується зменшення дози або відміна препарату. Здійснюються заходи по відновленню водно-електролітного балансу.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Достатнього досвіду клінічного застосування торасеміду у період вагітності   немає, тому препарат можна призначати під час вагітності тільки у разі, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода.

Невідомо, чи виділяється торасемід у грудне молоко, тому під час лікування препаратом годування груддю слід припинити.

Діти.

Безпека та ефективність застосування торасеміду у дітей відсутні. Не рекомендується призначати препарат пацієнтам цієї вікової категорії.

Особливості застосування.

Перед початком застосування препарату необхідно усунути існуючу гіпокаліємію, гіпонатріємію або гіповолемію.

З особливою обережністю призначають пацієнтам із порушенням сечовипускання (наприклад, при доброякісній гіперплазії передміхурової залози); з аритміями (наприклад, при синоатріальній блокаді або атріовентрикулярній блокаді ІІ - ІІІ ступенів).

При довго тривалому лікуванні торасемідом рекомендується регулярно контролю вати електролітний баланс (особливо у пацієнтів, які одночасно застосовують глікозиди наперстянки, глюкокортикостероїди, мінералокортикостероїди або проносні засоби), рівні глюкози, сечової кислоти, креатині ну та ліпідів крові.

Особливого нагляду потребують пацієнти з тенденцією до розвитку гіперурикемії та подагри.

Пацієнтам, хворим на явний або латентний цукровий діабет, необхідно контролю вати метаболізм вуглеводів.

Через відсутність достатнього досвіду клінічного застосування не рекомендується призначати торасемід при патологічних змінах кислотно-лужної рівноваги; одночасно з літієм, аміноглікозидами, цефалоспоринами; при порушенні функції нирок, спричиненому нефро токсичними речовинами; дітям; пацієнтам літнього віку (рекомендації щодо дозування відсутні).

Інформація щодо дозування препарату пацієнтам з нирковою або печінковою недостатністю обмежена. Пацієнтам з печінковою недостатністю препарат слід призначати з обережністю, оскільки можливе збільшення плазмової концентрації торасеміду.

Таблетки Торасеміду САНДОЗ по 2,5 мг, 5 мг, 10 мг і 20 мг містять лактозу. Тому пацієнтам із рідкісною спадковою непереносимістю галактози, дефіцитом лактази або синдромом мальабсорбції глюкози-галактози торасемід не призначають.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або роботі з іншими механізмами.

До з’ясування індивідуальної реакції на торасемід під час лікування необхідно дотримуватися обережності при керуванні авто транспортом і заняттях іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій.    

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

При одночасному застосуванні торасеміду з серцевими глікозидами може підвищуватися чутливість серцевого м’яза до цих лікарських засобів внаслідок дефіциту калію або магнію. При одночасному застосуванні з мінерало- та глюкокортикоїдами, проносними засобами підвищується ризик виникнення дефіциту калію.

Торасемід підсилює дію інших лікарських антигіпертензивних засобів, зокрема інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ). Одночасне застосування з інгібіторами АПФ може призвести до тяжкої гіпотензії. Цьому можна запобігти, якщо зменшити початкову дозу інгібітора АПФ або зменшити дозу торасеміду за 2 - 3 дні до початку застосування інгібіторів АПФ.

Торасемід може послаблювати судинозвужувальний ефект адреналіну та норадреналіну.

Торасемід послаблює дію протидіабетичних засобів.

Торасемід, особливо у великих дозах, може потенціювати нефротоксичні та ото токсичні ефекти аміно глікозидних антибіотиків, токсичні ефекти препаратів платини та нефротоксичні ефекти цефалоспоринів.

Торасемід підсилює дію теофіліну та курареподібних міо релаксантів.

Пробенецид та не стероїдні протизапальні засоби (наприклад, індометацин) послаблюють діуретичну та гіпотензивну дію   торасеміду.

При одночасному застосуванні торасеміду і препаратів літію може підвищуватись концентрація літію в крові і, внаслідок чого, підсилюватися кардіо- та нейро токсичність останнього.  

При терапії саліцилатами у високих дозах торасемід може підсилювати їх токсичну дію на центральну нервову систему.

При одночасному застосуванні із колестираміном всмоктування торасеміду може знижуватись,   в результаті чого – послаблюватись його дія.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Торасемід є петльовим діуретиком; при низьких дозах, що використовуються для антигіпертензивного лікування, виявляє слабку діуретичну та   салуретичну дію.   При вищих дозах торасемід спричиняє посилений діурез дозозалежним чином. Торасемід виявляє максимальну діуретичну активність через 2 - 3 години після застосування внутрішньо.  

Фармакокінетика. Після перорального застосування торасемід швидко і майже повністю абсорбується; максимальний рівень у сироватці крові досягається через 1 - 2 години після прийому. Системна біодоступність становить 80 - 90 %. Зв’язування торасеміду з білками плазми становить більше 99 %, метаболітів М₁, М₃ і М₅ – 86 %, 95 %, і 97 % відповідно. Уявний об’єм розподілу становить 16 л. Торасемід метаболізується шляхом окиснення та гідроксилювання з утворенням трьох метаболітів: М₁, М₃ і М₅. М₅ фармакологічно не активний, а на   метаболіти М₁ і М₃ припадає приблизно 10 % фармакологічної дії препарату. Кінцевий час напів виведення (t_1/2) торасеміду і його метаболітів становить у здорових осіб 3 - 4 години. Загальний кліренс торасеміду становить 40 мл/хв, ренальний кліренс – приблизно 10 мл/хв. Близько 80 % дози виділяється у вигляді незміненого торасеміду (24 %) та його метаболітів: М₁ (12 %), М₃ (3 %), М₅ (41 %). При нирковій недостатності період напів виведення торасеміду не змінюється, а період напів виведення метаболітів М₃ і М₅ подовжується. Торасемід та його метаболіти практично не виводяться шляхом гемодіалізу чи гемофільтрації. У хворих із порушеною функцією печінки або із серцевою недостатністю періоди напів виведення торасеміду і метаболіту М₅ незначно подовжуються, однак кумуляція торасеміду та його метаболітів малоймовірна.

Фармацевтичні характеристики:

основні фізико-хімічні властивості:

таблетки по 2,5 мг і 50 мг: білі або майже білі круглі таблетки без риски;

таблетки по 5 мг і 100 мг: білі або майже білі круглі таблетки з рискою;

таблетки по 10 мг і 20 мг: білі або майже білі круглі таблетки з перехресною рискою;

таблетки по 200 мг: білі або майже білі круглі таблетки з перехресною рискою з обох боків.

Термін придатності.

2 роки.

Умови зберігання.

Зберігати при температурі не вище 25 °С.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка.

По 10 таблеток у блістері; по 2 (2 × 10) або 10 (10 × 10) блістерів у картонній коробці.

Категорія відпуску.

За рецептом.

Виробник.

Салютас Фарма ГмбХ, Німеччина, підприємство компанії Сандоз.

Місцезнаходження.

Д-39179 Барлебен, Отто-вон-Гюріке-Алеє, 1, Німеччина.

Фармакодинамика. Торасемид является петлевым диуретиком; в низких дозах, применяемых для антигипертензивного лечения, оказывает слабое диуретическое и салуретическое действие. В более высоких дозах торасемид усиливает диурез дозозависимым образом. Торасемид проявляет максимальную диуретическую активность через 2–3 ч после приема внутрь.
Фармакокинетика. После перорального приема торасемид быстро и почти полностью абсорбируется; максимальный уровень в сыворотке крови достигается через 1–2 ч после приема. Системная биодоступность составляет 80–90%. Связывание торасемида с белками плазмы крови составляет 99%, метаболитов М1, М3 и М5 — 86; 95 и 97% соответственно. Предполагаемый объем распределения составляет 16 л. Торасемид метаболизируется путем окисления и гидроксилирования с образованием трех метаболитов: М1, М3 и М5. М5 фармакологически неактивен, а на долю метаболитов М1 и М3 приходится приблизительно 10% фармакологического действия препарата. Период полувыведения торасемида и его метаболитов составляет у здоровых добровольцев 3–4 ч. Общий клиренс торасемида составляет 40 мл/мин, ренальный клиренс — приблизительно 10 мл/мин. Около 80% дозы выделяется в виде неизмененного торасемида (24%) и его метаболитов: М1 (12%), М3 (3%), М5 (41%). При почечной недостаточности период полувыведения торасемида не изменяется, а период полувыведения метаболитов М3 и М5 удлиняется. Торасемид и его метаболиты практически не выводятся путем гемодиализа или гемофильтрации. У больных с нарушением функции печени или с сердечной недостаточностью период полувыведения торасемида и метаболита М5 незначительно удлиняются, однако кумуляция торасемида и его метаболитов маловероятна.

Таблетки по 2,5 и 5 мг — эссенциальная гипертензия.
Таблетки по 5, 10 и 20 мг — отеки у пациентов с сердечной недостаточностью.
Таблетки по 50, 100 и 200 мг — отеки, повышенное АД при тяжелой почечной недостаточности (клиренс креатинина ≤20 мл/мин) при наличии хоть какого-либо остаточного диуреза (200 мл за 24 ч), в том числе при проведении гемодиализа.

Эссенциальная гипертензия. Рекомендованная доза для взрослых составляет 2,5 мг/сут. Если после 2-месячной терапии торасемидом в дозе 2,5 мг/сут нормализация АД не достигается, дозу можно повысить до 5 мг (принимается как разовая доза). Максимальный эффект обычно наблюдается через 3 мес от начала лечения. Применение доз 5 мг не приводит к усилению антигипертензивного эффекта.
Отеки. Терапию начинают с 1 таблетки (5 мг) в сутки. Если эффект недостаточный, дозу можно постепенно повышать до 20 мг торасемида (принимается как разовая доза).
При ХПН доза зависит от степени нарушения функции почек. Если доза 20 мг/сут недостаточна, ее можно повысить до 50 мг торасемида 1 раз в сутки и в случае необходимости постепенно повышать до максимальной дозы — 200 мг 1 раз в сутки. Максимальную суточную дозу 200 мг назначают только пациентам с тяжелым нарушением функции почек (клиренс креатинина ≤20 мл/мин) (в том числе во время гемодиализа) при наличии диуреза не меньше 200 мл за 24 ч.
Таблетки необходимо принимать утром, желательно во время еды, не разжевывая, запивая небольшим количеством жидкости.
Терапия препаратом обычно длительная; в случае сердечной недостаточности проводится до исчезновения отеков.

повышенная чувствительность к торасемиду, производным сульфонилмочевины или к какому-либо компоненту препарата. Почечная недостаточность, сопровождающаяся анурией, печеночная кома или прекома, артериальная гипотензия.

расстройства метаболизма: в зависимости от дозирования и длительности лечения могут развиваться нарушения водного и электролитного баланса, например гиповолемия, гипокалиемия, гипонатриемия; в единичных случаях наблюдалось усиление метаболического алкалоза. При значительной потере жидкости и электролитов в результате усиленного мочевыделения могут отмечаться артериальная гипотензия, головная боль, астения, сонливость, особенно в начале лечения и у пациентов пожилого возраста, повышение уровня глюкозы и липидов крови.
Сердечно-сосудистая система: в единичных случаях — тромбозы, кардиальная и церебральная ишемия с возможным развитием нарушений сердечного ритма, стенокардии, острого инфаркта миокарда, синкопе.
ЖКТ: потеря аппетита, тошнота, рвота, боль в желудке, диарея, запор, в единичных случаях возможно развитие панкреатита.
Мочевыделительная система: у пациентов с расстройствами мочеиспускания, например при гипертрофии предстательной железы, возможна задержка мочи. Возможно повышение уровня креатинина и мочевины в сыворотке крови.
Гепатобилиарная система: может наблюдаться повышение уровня печеночных ферментов.
Система крови и лимфатическая система: изредка происходит снижение количества тромбоцитов, эритроцитов и/или лейкоцитов.
Кожа и подкожные ткани: в отдельных случаях возможны аллергические реакции: зуд, сыпь на коже, фотосенсибилизация. Тяжелые кожные реакции возникают крайне редко.
Нервная система: в отдельных случаях возможно нарушение зрения, шум в ушах, снижение слуха, очень редко — парестезии в конечностях.
Общие расстройства: сухость во рту.

до начала применения препарата необходимо устранить существующую гипокалиемию, гипонатриемию или гиповолемию.
С особой осторожностью назначают пациентам с нарушением мочеиспускания (например при доброкачественной гиперплазии предстательной железы); с аритмиями (например при синоатриальной блокаде или AV-блокаде ІІ–ІІІ степени).
При длительном лечении торасемидом рекомендуется регулярно контролировать электролитный баланс (особенно у пациентов, одновременно принимающих гликозиды наперстянки, ГКС, минералокортикоиды или слабительные средства), уровень глюкозы, мочевой кислоты, креатинина и липидов крови.
Особого внимания требуют пациенты с тенденцией к развитию гиперурикемии и подагры.
Пациентам с явным или латентным сахарным диабетом необходимо контролировать метаболизм глюкозы.
Из-за отсутствия достаточного опыта клинического применения не рекомендуется назначать торасемид при патологических изменениях КОР; одновременно с литием, аминогликозидами, цефалоспоринами; при нарушении функции почек, вызванном нефротоксическими веществами; детям; пациентам пожилого возраста (рекомендации по дозированию отсутствуют).
Информация относительно дозирования препарата пациентам с почечной или печеночной недостаточностью ограничена. Пациентам с печеночной недостаточностью препарат следует назначать с осторожностью, поскольку возможно повышение концентрации торасемида в плазме крови.
Таблетки Торасемид Сандоз по 2,5; 5; 10 и 20 мг содержат лактозу. Поэтому пациентам с редкой наследственной непереносимостью галактозы, дефицитом лактазы или синдромом мальабсорбции глюкозы-галактозы торасемид не назначают.
Период беременности и кормления грудью. Достаточного опыта клинического применения торасемида в период беременности нет, поэтому препарат можно назначать в этот период только в случае, если ожидаемая польза для матери превышает потенциальный риск для плода.
Не известно, проникает ли торасемид в грудное молоко, поэтому во время лечения препаратом кормление грудью необходимо прекратить.
Дети. Данные о безопасности и эффективности применения торасемида у детей отсутствуют. Не рекомендуется назначать препарат у этой возрастной категории.
Способность влиять на скорость реакции при управлении транспортными средствами или работе с механизмами. До выяснения индивидуальной реакции на торасемид во время лечения необходимо придерживаться осторожности при управлении транспортными средствами и занятиях другими потенциально опасными видами деятельности, требующими повышенной концентрации внимания и скорости психомоторных реакций.

при одновременном применении торасемида с сердечными гликозидами может повышаться чувствительность сердечной мышцы к этим лекарственным средствам вследствие дефицита калия или магния. При одновременном применении с минерало- и глюкокортикоидами, слабительными средствами повышается риск возникновения дефицита калия.
Торасемид при сочетанном приеме:
усиливает действие других лекарственных антигипертензивных средств, в частности ингибиторов АПФ. Одновременное применение с ингибиторами АПФ может привести к тяжелой гипотензии. Этого можно избежать, если снизить начальную дозу ингибитора АПФ или снизить дозу торасемида за 2–3 дня до начала применения ингибиторов АПФ;
может ослаблять сосудосуживающий эффект эпинефрина и норэпинефрина;
ослабляет действие противодиабетических средств;
может потенцировать, особенно в высоких дозах, нефротоксические и ототоксические эффекты аминогликозидных антибиотиков, токсические эффекты препаратов платины и нефротоксические эффекты цефалоспоринов;
усиливает действие теофиллина и курареподобных миорелаксантов.
Пробенецид и НПВП (например индометацин) ослабляют диуретическое и гипотензивное действие торасемида.
При одновременном применении торасемида и препаратов лития может повышаться концентрация лития в крови и вследствие этого усиливаться кардио- и нейротоксичность последнего.
При терапии салицилатами в высоких дозах торасемид может усиливать их токсическое действие на ЦНС.
При одновременном применении с колестирамином всасывание торасемида может снижаться и в результате ослабляться его действие.

Симптомы: может наблюдаться форсированный диурез с опасностью потери жидкости и электролитов. Возможны сонливость, спутанность сознания, артериальная гипотензия, коллапс и нарушения со стороны ЖКТ.
Лечение: специфический антидот отсутствует. В зависимости от симптомов передозировки рекомендуется снижение дозы или отмена препарата. Применяют меры по восстановлению водно-электролитного баланса.

при температуре не выше 25 °С.