Трифтазин - инструкция по применению

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ТРИФТАЗИН-ДАРНИЦЯ

(TRIFTAZIN-DARNITSA)

Склад:

діюча речовина: trifluoperazine, 10-[3-(4-метил піперазин-1-іл) пропіл]-2-(трифторметил)-10Н-фенотіазину дигідро хлорид;

1 мл розчину містить 2 мг трифлуороперазину гідро хлориду у перерахуванні на 100 % суху речовину;

допоміжні речовини: натрію цитрат, вода для ін'єкцій.

Лікарська форма. Розчин для ін'єкцій.

Фармакотерапевтична група. Антипсихотичні засоби. Піперазин ові похідні фенотіазину. Код АТС N05A B06.

Клінічні характеристики.

Показання.

Психотичні розлади, у тому числі шизофренія. Психомоторне збудження. Неврози з   переважанням тривоги і страху. Симптоматичне лікування нудоти та блювання.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до компонентів препарату, декомпенсована серцева недостатність, виражена артеріальна гіпотензія. Кома будь-якої етіології. Прогресуючі системні захворювання головного та спинного мозку. Вагітність та період годування груддю. Стенокардія. Рак молочної залози. Закрито кутова глаукома. Функціональна ниркова та печінкова недостатність. Виразкова хвороба шлунка та дванадцяти палої кишки в період загострення. Епілепсія, хвороба Паркінсона. Порушення механізму центральної регуляції дихання (особливо у дітей), синдром Рейе. Кахексія. Мікседема. Гіперплазія передміхурової залози. Патологічні зміни крові, пов'язані з порушенням кровотворення.

Спосіб застосування та дози.

Початкова доза для дорослих становить 1-2 мг. Внутрішньом’язове повторне введення проводять через 4-6 годин; при більш частих ін'єкціях можливі явища кумуляції. Добова доза як правило дорівнює 6 мг, у виняткових випадках – 10 мг. При депресивно-галюцинаторних і депресивно-маревних станах Трифтазин-Дарниця застосовують разом з антидепресантами.

Доза препарату у дітей до 6 років визначається лікарем з урахування співвідношення користь/ризик.

Для дітей у віці від 6 до 12 років – по 1 мг 1-2 рази на добу.

Як проти блювотний засіб Трифтазин-Дарниця призначається в дозах 1-4 мг на день.

Лікування Трифтазином-Дарниця повинно бути суворо індивідуалізоване залежно від перебігу захворювання. Терміни лікування не більше 12 тижнів.

Побічні реакції.

З боку центральної та периферичної нервової системи: головний біль, сонливість, запаморочення, безсоння, акатизія, дистоничні екстра пірамідні реакції, псевдо паркінсонізм, пізня дисамнезія, злоякісний нейролептичний синдром, явища психічної індиферентності, запізніла реакція на зовнішні подразники,   акінето-ригідні явища, гіперкінези, тремор, вегетативні порушення, пізня дискінезія лицьових м’язів, дистонія, порушення терморегуляції.

З боку органів чуття: парез акомодації, ретинопатія, помутніння кришталика та роговиці.

З боку шлунково-кишкового тракту: сухість у роті, анорексія, булімія, нудота, блювання, діарея, запори, гастралгія.

З боку печінки та жовчовивідних шляхів: холестатична жовтяниця, гепато токсичність.

З боку ендокринної системи та метаболічні порушення: гіпо- або гіперглікемія, глюкозурія, порушення менструального циклу (дисменорея, аменорея), гінекомастія, збільшення маси тіла, галакторея, біль у грудях, лактація, порушення лібідо.

З боку серцево-судинної системи: тахікардія, зниження артеріального тиску (ортостатична гіпотензія), порушення ритму серця, зміни електрокардіограми (подовження інтервалу QT, згладжування зубця Т), зупинка серця.

З боку системи крові та кровотворення: тромбоцит опенія, агранулоцит оз, анемія (гемолітична, а пластична), панцитопенія, лейкопенія, тромбоцит опенічна пурпура, еозинофілі я.

З боку сечостатевої системи: зниження потенції, порушення еякуляції, пріапізм, затримка сечі, олігурія, порушення сечовиділення.

Дерматологічні порушення: фотодермія, почервоніння шкіри, депігментація шкіри.

Алергічні реакції: шкірні висипи, кропивниця, ангіо невротичний набряк, анафілактичний шок.

Передозування.

Передозування проявляється дискінезією, дизартрією, сонливістю та ступором, екстра пірамідними порушеннями, мимовільними скороченнями м’язів, гіпо- або гіпертензією, аритмією. У важких випадках можлива кома.

Лікування. Лікування є симптоматичним та підтримуючим. При пригніченні дихання проводять штучну вентиляцію легенів, кисневу терапію. Корекція кислотно-лужної рівноваги, водно-електролітного балансу, форсований діурез.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Препарат протипоказаний у період вагітності. При необхідності застосування препарату у період лактації годування груддю слід припинити.

Діти.

Препарат призначається дітям. Доза препарату у дітей до 6 років визначається лікарем з урахування співвідношення користь/ризик.

Особливі заходи безпеки.

При лікуванні препаратом слід уникати впливу високої температури (можливе порушення терморегуляції).

Застосування фенотіазинових препаратів у пацієнтів похилого віку з деменцією може підвищити ризик смерті.

Особливості застосування.

З обережністю призначають препарат пацієнтам із глаукомою (особливо із закрито кутовою формою) серцево-судинними захворюваннями, епілепсією, доброякісною гіперплазією передміхурової залози; при підвищеної чутливості к іншім препаратам фенотіазинового ряду. Застосування препарату може викликати у літніх хворих прояв необоротної дискінезії;.

Не рекомендується в період лікування препаратом вживати алкоголь.

З появою ознак пізньої дискінезії або злоякісного нейролептичного синдрому прийом препарату треба припинити.

Пацієнтам з патологічними змінами картини крові, синдромом Рейе, при раку молочної залози, хворобі Паркінсона, виразковій хворобі шлунка та дванадцяти палої кишки, затримці сечі, хронічних захворюваннях органів дихання (особливо у дітей), епілептичних нападах, блюванні препарат призначають тільки після порівняння ризику і користі лікування.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або роботі з іншими механізмами.

У період лікування препаратом необхідно утримуватися від керування авто транспортом та від занять потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають високої швидкості психомоторних реакцій.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Засоби, що пригнічують функції центральної нервової системи (засоби для наркозу, опіоїдні аналгетики, барбітурати, анксіолітики, етанол і етанолвмісні препарати) – підсилюється ефект препарату, посилюється депресія центральної нервової системи і пригнічується дихання.

Індуктори CYP1A2 (карбамазепін, фенобарбітал, рифампіцин, аміноглютетимід) – знижують концентрацію та ефект Трифтазину Дарниця.

Інгібітори CYP1A2 (аміодарон, ципрофлоксацин, флувоксамін, кетоконазол, норфлоксцин, офлоксацин, рофекоксиб) – підвищують концентрацію та ефект Трифтазину Дарниця.

α-адреноблокатори – підсилюють гіпотензивні ефекти препарату.

Леводопа та фенаміни – знижують ефект препарату.

Проти епілептичні засоби – при одночасному застосуванні знижується ефект противоепілептичних препаратів.

Антитиреоїдні препарати – збільшується ризик розвитку агранулоцит озу.

Астемізол, дизопірамід, еритроміцин, прокаїнамід – збільшується ризик розвитку тахікардії.

Трициклічні антидепресанти, мапротилін, інгібітори МАО – можливі подовження та посилення седативного та антихолінергічного ефектів Трифтазину-Дарниця.

Препарати літію – можливе посилення екстра пірамідних порушень, ранній прояв ознак інтоксикації літієм.

Адреноміметики та симпатоміметики – одночасне застосування може призвести до парадоксального зниження артеріального тиску.

Взаємно підсилюються ефекти при одночасному прийомі етанолу.

Проти судомні препарати – можливе зниження судомного порогу.

Препарати, що спричиняють екстра пірамідні реакції (метоклопрамід) – можливе збільшення частоти і тяжкості екстра пірамідних порушень.

Антигіпертензивні препарати – можливий розвиток ортостатичної артеріальної гіпотензії.

Прохлорперазин – можлива тривала втрата свідомості.

Препарат може послабляти судинозвужувальний ефект ефедрину та епінефрину, підсилювати антихолінергічні ефекти інших препаратів, пригнічувати дію амфетамінів, леводопи, клонідину, гуанетидину.

Бромокриптин – фенотіазини пригнічують здатність бромокриптину знижувати концентрацію пролактину в сироватці крові.

Пропранолол, сульфадоксин – збільшують концентрацію Трифтазину-Дарниця в плазмі крові.

Полі пептидні антибіотики – одночасне застосування може викликати параліч дихальних м’язів.

Тразодон – спостерігається адитивний гіпотензивний ефект.

Вальпроїнова кислота – при одночасному застосуванні спостерігається збільшення концентрації вальпроїнової кислоти в плазмі крові.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Трифтазин-Дарниця – антипсихотичний засіб (нейролептик), піперазин ове похідне фенотіазину. Має антипсихотичну, седативну, проти блювотну, каталептичну, гіпотензивну, гіпотермічну та слабку холіноблокуючу дію, також спрямовану проти гикавки.

Антипсихотична дія пов'язана із блокадою D₂-дофамінових рецепторів мезолімбічної та мезокортикальної систем, блокадою α-адренорецепторів у центральній нервовій системі, підвищенням вивільнення гормонів гіпоталамусу та гіпофізу.

Седативна дія розвивається внаслідок блокади адренорецепторів ретикулярної формації стовбура головного мозку.

Проти блювотна дія пов'язана із блокадою периферичних і центральних D₂-дофамінових рецепторів, блокадою закінчень блукаючого нерва в шлунково-кишковому тракті.

Гіпотермічна дія розвивається за рахунок блокади дофамінових рецепторів гіпоталамусу.

Седативна дія та вплив на вегетативну нервову систему виражені слабше ніж в інших похідних фенотіазину, екстра пірамідна та проти блювотна дія – сильніше.

Фармакокінетика. Після внутрішньом'язового введення має ефект «первинного проходження» через печінку. Міцно зв'язується з білками плазми крові, рівень зв'язку становить 95 %. Час досягнення максимальної концентрації (Т_max) у крові – 1-2 години. Проникає крізь гематоенцефалічний бар'єр, у грудне молоко. Інтенсивно метаболізується в печінці, продукти метаболізму фармакологічно неактивні. Період напів виведення (Т_1/2) становить 15-30 годин. Метаболіти виводяться з організму жовчю та нирками. Слабко діалізується у зв’язку з високим зв'язуванням з білками плазми.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості. Прозора безбарвна або злегка жовтувата рідина.

Термін придатності. 4 роки.

Умови зберігання. Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С. Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка. По 1 мл розчину для ін'єкцій в ампулі, по 10 ампул в упаковці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. ЗАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця».

Місцезнаходження. Україна, 02093, м. Київ, вул. Бориспільська, 13.

Торговое наименование:

Трифтазин

Международное наименование:

Трифлуоперазин (Trifluoperazine)

Групповая принадлежность:

Антипсихотическое средство

Описание действующего вещества (МНН):

Трифлуоперазин

Лекарственная форма:

раствор для внутримышечного введения, таблетки покрытые оболочкой

Фармакологическое действие:

Антипсихотическое средство (нейролептик), пиперазиновое производное фенотиазина. Обладает также седативным, противорвотным, противоикотным, каталептическим, гипотензивным, гипотермическим и слабым м-холиноблокирующим действием. Антипсихотическое действие обусловлено блокадой D2-дофаминовых рецепторов мезолимбической и мезокортикальной системы, оказывает блокирующее действие на альфа-адренорецепторы и подавляет высвобождение гормонов гипоталамуса и гипофиза (при блокаде дофаминовых рецепторов увеличивается выделение пролактина гипофизом). Блокада альфа-адренорецепторов сосудов определяет его гипотензивный эффект. Седативное действие обусловлено блокадой адренорецепторов ретикулярной формации ствола головного мозга. Противорвотное действие - блокадой периферических и центральных (хеморецепторной триггерной зоны рвотного центра мозжечка) D2-дофаминовых рецепторов, а также блокадой окончаний n.vagus в ЖКТ. Гипотермическое действие - блокадой дофаминовых рецепторов гипоталамуса. Структурно схож с хлорпромазином, имеет более высокую активность, лучше переносится. Седативное действие и влияние на вегетативную нервную систему выражено слабее, чем у др. фенотиазинов, экстрапирамидное и противорвотное действие - сильнее.

Показания:

Психозы, шизофрения, галлюцинаторное и аффективно-бредовое состояние, психомоторное возбуждение, рвота (центрального генеза).

Противопоказания:

Гиперчувствительность (в т.ч. к др. фенотиазинам), тяжелые сердечно-сосудистые заболевания (декомпенсированная ХСН, артериальная гипотензия), выраженное угнетение функции ЦНС (в т.ч. на фоне ЛС) и коматозные состояния любой этиологии, ЧМТ, прогрессирующие заболевания головного и спинного мозга, угнетение костномозгового кроветворения, тяжелая печеночная недостаточность, детский возраст (до 3 лет), беременность, период лактации.C осторожностью. Алкоголизм (повышенная предрасположенность к гепатотоксическим реакциям), стенокардия, клапанные поражения сердца, лимитирующие величину МОК (возможно развитие тяжелой артериальной гипотензии), патологические изменения крови (нарушение кроветворения), рак молочной железы (в результате индуцированной фенотиазинами секреции пролактина возрастают потенциальный риск прогрессирования болезни и резистентность к лечению эндокринными и цитостатическими ЛС), закрытоугольная глаукома, гиперплазия предстательной железы с клиническими проявлениями, печеночная и/или почечная недостаточность, язвенная болезнь желудка и 12-перстной кишки (в период обострения); заболевания, сопровождающиеся повышенным риском тромбоэмболических осложнений; болезнь Паркинсона (усиливаются экстрапирамидные эффекты); эпилепсия; микседема; хронические заболевания, сопровождающиеся нарушением дыхания (особенно у детей); синдром Рейе (повышен риск развития проявлений гепатотоксичности у детей и подростков); кахексия, рвота (противорвотное действие фенотиазинов может маскировать рвоту, связанную с передозировкой др. ЛС), пожилой возраст. Пациенты, подвергаемые действию высоких температур.

Побочные действия:

Со стороны нервной системы: сонливость, головокружение, бессонница (в начале лечения), при длительном применении в высоких дозах (0.5-1.5 г/сут) - акатизия, дистонические экстрапирамидные реакции (спазмы мышц лица, шеи и спины, тикоподобные движения или подергивания, изгибающиеся движения туловища, невозможность двигать глазами, слабость в руках и ногах), паркинсонизм (затруднение при разговоре и глотании, потеря контроля равновесия, маскообразное лицо, шаркающая походка, тугоподвижность рук и ног, дрожание кистей и пальцев), поздняя дискинезия (причмокивание и сморщивание губ, надувание щек, быстрые или червеобразные движения языка, неконтролируемые жевательные движения, неконтролируемые движения рук и ног), нейролептический злокачественный синдром (судороги, затрудненное или учащенное дыхание, учащенное сердцебиение или неритмичный пульс, гипертермия, нестабильное АД, повышенное потоотделение, утрата контроля за мочеиспусканием, выраженная ригидность мышц, необычно бледная кожа, чрезмерная утомляемость и слабость), явления психической индифферентности, запоздалой реакции на внешние раздражения и др. изменения психики, в единичных случаях - судороги (в качестве корректоров применяют противопаркинсонические ЛС - тропацин, циклодол и др.; дискинезии купируются п/к введением 2 мл 20% раствора кофеин-бензоата натрия и 1 мл 0.1% раствора атропина). Со стороны мочеполовой системы: задержка мочи, снижение потенции, фригидность (в начале лечения), снижение либидо, нарушения эякуляции, приапизм, олигурия. Со стороны эндокринной системы: гипо- или гипергликемия, глюкозурия, гиперпролактинемия, галакторея, набухание или боль в молочных железах, гинекомастия, аменорея, дисменорея, увеличение массы тела. Со стороны пищеварительной системы: снижение аппетита, сухость во рту, запоры (в начале лечения), булимия или анорексия, тошнота, рвота, диарея, гастралгия, холестатическая желтуха, гепатит, парез кишечника. Со стороны органов чувств: нарушение зрения - парез аккомодации (в начале лечения), ретинопатия, помутнение хрусталика и роговицы, нечеткость зрительного восприятия. Со стороны органов кроветворения: угнетение костномозгового кроветворения (тромбоцитопения, лейкопения, агранулоцитоз (на 4-10 нед лечения), панцитопения, эозинофилия), гемолитическая анемия. Лабораторные показатели: ложноположительные тесты на беременность и фенилкетонурию. Со стороны ССС: тахикардия, снижение АД (в т.ч. ортостатическая гипотензия) особенно у пожилых больных и лиц, страдающих алкоголизмом (в начале лечения), нарушения сердечного ритма, удлинение интервала Q-T, снижение или инверсия зубца Т, учащение приступов стенокардии (на фоне увеличения физической активности). Аллергические реакции: кожная сыпь, крапивница, эксфолиативный дерматит, ангионевротический отек. Прочие: окрашивание кожи и конъюнктивы, фотосенсибилизация, обесцвечивание склер и роговицы, снижение переносимости воздействия высоких температур (вплоть до развития теплового удара - горячая сухая кожа, утрата способности к потоотделению, спутанность сознания), миастения. Местные реакции: при в/м введении могут возникнуть инфильтраты, при попадании жидких форм на кожу - контактный дерматит.Передозировка. Симптомы: злокачественный нейролептический синдром, коллапс, гипотермия, кома, токсический гепатит. Лечение: симптоматическое: при коллапсе вводят никетамид, кофеин, фенилэфрин. Неврологические осложнения обычно уменьшаются при снижении дозы, а также назначением циклодола; при развитии нейролептической депрессии применяют антидепрессанты и психостимуляторы. Диализ малоэффективен.

Способ применения и дозы:

Внутрь: при лечении тревожного синдрома - по 1-2 мг 2 раза в день. Максимальная суточная доза - 6 мг, в течение не более 12 нед. При психотических нарушениях - по 2.5-5 мг 2 раза в день, в течение 2-3 нед дозу повышают до 15-20 мг/сут. Максимальная суточная доза - 40 мг. Пожилым, а также истощенным и ослабленным больным требуется меньшая первоначальная доза; при необходимости и с учетом переносимости ее постепенно увеличивают. Детям 6 лет и старше - по 1 мг 1-2 раза в сутки, при необходимости и с учетом переносимости дозу постепенно увеличивают. В/м: по 1-2 мг при необходимости каждые 4-6 ч, максимальная доза - 10 мг/сут. Пожилым, а также истощенным и ослабленным пациентам начальную дозу уменьшают в 2 раза. Детям старше 6 лет - по 1 мг 1-2 раза в сутки.

Особые указания:

Нейролептический злокачественный синдром может возникнуть в любое время в процессе лечения нейролептиками и привести к летальному исходу. Введение эпинефрина для купирования вызванной трифлуоперазином гипотензии нецелесообразно, поскольку альфа-адренергический эффект эпинефрина может быть блокирован, а стимуляция бета-адренорецепторов может способствовать дальнейшему снижению АД и развитию тахикардии. У пожилых больных возможно развитие необратимых дискинезий. При появлении признаков поздней дискинезии, нейролептического злокачественного синдрома лечение следует отменить. Следует избегать воздействия высоких температур (возможно нарушение терморегуляции). На фоне терапии фенотиазинами возможно получение ложноположительных тестов на фенилкетонурию. Назначение фенотиазинов должно быть прекращено не менее чем за 48 ч до предполагаемого проведения миелографии (возобновление возможно через 24 ч). В период лечения необходимо соблюдать осторожность при вождении автотранспорта и занятии др. потенциально опасными видами деятельности, требующими повышенной концентрации внимания и быстроты психомоторных реакций, не допускать употребления этанола.

Взаимодействие:Ослабляет эффекты леводопы и фенаминов, последние снижают антипсихотическую активность трифлуоперазина. Усиливает действие этанола и др. ЛС, угнетающих ЦНС (общие анестетики, опиаты, барбитураты), а также атропина. При одновременном приеме с противоэпилептическими ЛС (в т.ч. барбитуратами) трифлуоперазин уменьшает их эффект (снижает эпилептический порог). Уменьшает эффект анорексигенных ЛС (за исключением фенфлурамина). Снижает эффективность рвотного действия апоморфина, усиливает его угнетающее действие на ЦНС. Повышает концентрацию в плазме пролактина и препятствует действию бромокриптина. При совместном применении с трициклическими антидепрессантами, мапротилином, ингибиторами МАО возможно удлинение и усиление седативного и антихолинергического эффектов, с тиазидными диуретиками - усиление гипонатриемии, с препаратами Li+ - снижение всасывания в ЖКТ, увеличение скорости выведения Li+ почками, усиление выраженности экстрапирамидных нарушений, ранние признаки интоксикации Li+ (тошнота и рвота) могут маскироваться противорвотным эффектом трифлуоперазина. При сочетании с бета-адреноблокаторами способствует усилению гипотензивного эффекта, повышается риск развития необратимой ретинопатии, аритмий и поздней дискинезии. Снижает эффект непрямых антикоагулянтов. Назначение альфа- и бета-адреностимуляторов (эпинефрин) и симпатомиметиков (эфедрин) может привести к парадоксальному снижению АД. Амитриптилин, амантадин, антигистаминные и др. ЛС с м-холиноблокирующим эффектом повышают антихолинергическую активность. Al3+ и Mg2+-содержащие антацидные ЛС или противодиарейные адсорбенты снижают всасывание. Антитиреоидные ЛС увеличивают риск развития агранулоцитоза. Пробукол, астемизол, цизаприд, дизопирамид, эритромицин, пимозид, прокаинамид, хинидин способствуют дополнительному удлинению интервала Q-T, что увеличивает риск развития желудочковой тахикардии. При одновременном назначении фенотиазидов с пропранололом отмечается увеличение концентрации обоих ЛС.