Труксал - инструкция по применению

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ТРУКСАЛ

(TRUXAL^®)

Склад.

діюча речовина: chlorprothixene;

1 таблетка містить хлорпротиксену гідро хлориду у кількості, яка відповідає 25 мг або 50 мг хлорпротиксену;

допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний, лактози моногідрат, кополівідон, гліцерин, целюлоза мікрокристалічна, натрію кроскармелоза, тальк, магнію стеарат, покриття OPADRY OY-S-9478 коричневе RM1030.

Лікарська форма. Таблетки, вкриті оболонкою.

Фармакотерапевтична група. Психолептичні засоби. Код АТС N05AF03.

Клінічні характеристики.

Показання.

Шизофренія та інші психози з психомоторним неспокоєм, тривогою та збудженням.

Лікування абстиненції у алкоголіків та наркоманів.

Депресивні синдроми, неврози, психосоматичні розлади, що супроводжуються тривогою, напруженістю, невгамовністю, безсонням, порушеннями сну.

Епілепсія та олігофренія, пов’язані із психічними розладами, такими як еретизм, збудження, лабільність настрою та порушення поведінки.

Хронічний біль (доповнення до аналгетиків).

Геріатрія: гіперактивність, збудження, дратівливість, сплутаність свідомості, тривога, порушення поведінки та сну.

Педіатрія: розлади поведінки та сну.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до будь-якого компонента препарату.

Циркуляторний колапс, депресія центральної нервової системи будь-якого походження (наприклад, алкогольна, барбітуратна чи опіоїдна інтоксикація), кома.

Хлорпротиксен може спричинити пролонгацію інтервалу QT. Стійка пролонгація інтервалу QT може підвищувати ризик злоякісних аритмій. Тому Труксал протипоказаний пацієнтам з анамнезом клінічно значних серцево-судинних розладів (наприклад брадикардія <50 уд/хв, нещодавній гострий інфаркт міокарда, некомпенсована   серцева недостатність, серцева гіпертрофія, аритмії, якщо призначені анти аритмічні засоби класів ІА та ІІІ) і пацієнтам з анамнезом шлуночкових аритмій або Torsade de Pointes.

Труксал протипоказаний пацієнтам з не коригованою гіпокаліємією та гіпомагніємією.

Труксал протипоказаний пацієнтам зі спадковим синдромом подовженого інтервалу QT або встановленим набутим подовженим інтервалом QT (QTc більше 450 мсек у чоловіків і 470 мсек у жінок).

Сумісне застосування з лікарськими засобами, які значно подовжують інтервал QT.

Дитячий вік до 3 років.

Спосіб застосування та дози.

Дорослі.

Дози встановлюються індивідуально відповідно до стану пацієнта. Загалом, спочатку призначаються невеликі дози, які слід збільшувати до оптимального ефективного рівня так швидко, як це можливо, ґрунтуючись на терапевтичному відгуку.

Шизофренія та інші психотичні стани, манія.

Початкова доза 50-100 мг на добу з поступовим збільшенням до досягнення оптимального ефекту. Звичайна оптимальна доза 300 мг на добу в окремих випадках може досягати 1200 мг на добу за потребою.

Підтримуюча доза звичайно становить 100-200 мг на добу.

Через седативну дію дозу слід розподілити на декілька прийомів:   з меншими дозами вдень та більшою - ввечері.

Лікування стану абстиненції у хворих на алкоголізм та з наркоманією.

500 мг на добу у розділених дозах протягом 7 діб. Після подолання періоду абстиненції дозу слід повільно зменшувати.

Підтримуюча доза 25+25+50 мг (1+1+2 таблетки по 25 мг) може стабілізувати стан і зменшувати ризик рецидиву. З часом можливе подальше зменшення дози.

Депресивні синдроми, неврози, психосоматичні розлади.

Мінімальна доза 25 мг на добу. Дозу поступово підвищують до 75-100 мг на добу, в тяжких випадках – до 150 мг на добу. Добову дозу розділяють на три прийоми, таким чином застосовують вранці 1/3 вечірньої дози.

Порушення сну.

25 мг за 1 годину до сну.

Епілепсія та олігофренія з психічними порушеннями.

Застосовують до 100-125 мг на добу. У хворих на епілепсію необхідно підтримувати адекватну дозу проти судомних препаратів.

Хронічний біль.

Можливо застосування у комбінації з анальгетиками. Дозу поступово збільшують від 75-100 мг до 200-300 мг на добу.

Геріатрія.

Індивідуальне добирання дози у діапазоні 25-75 мг на добу.

Педіатрія.

Застосовують дітям старше 3 років у діапазоні 0,5-2 мг/кг маси тіла.

Зниження функцій нирок та печінки.

Бажаним є ретельне дозування та, якщо можливо, визначення рівня в сироватці.

Таблетки проковтують, запиваючи водою.

Побічні реакції.

Небажані ефекти у більшості випадків є дозозалежними. Їх частота і тяжкість вираженіші на початку терапії та зменшуються при подальшому лікуванні.

Можливий розвиток екстра пірамідних симптомів, особливо в початковій фазі терапії. У більшості випадків вони коригуються зниженням дозувань і/або протипаркінсонічними препаратами. Регулярне профілактичне застосування останніх не рекомендується. Рекомендується зниження дози або, якщо можливо, припинення терапії хлорпротиксеном. У разі стійкої акатизії рекомендується застосовувати бензодіазепін або пропранолол.

Частота побічних реакцій, наведена нижче в таблиці, визначається як:

дуже часті (≥1/10), часті (≥1/100 до <1/10), нечасті (≥1/1000 до <1/100), рідкісні (≥1/10000 до <1/1000) або дуже рідкісні (<1/10000).

Існують повідомлення про рідкісні випадки пролонгації QT, шлуночкових аритмій – фібриляції шлуночків, шлуночкової тахікардії, Torsade de Pointes і раптової смерті при застосуванні лікарських засобів, що належать до терапевтичного класу антипсихотиків, в тому числі хлорпротиксену.

Раптове припинення застосування хлорпротиксену може спричинити симптоми відміни, найчастішими з яких є нудота, блювання, анорексія, діарея, ринорея, пітливість, міальгії, парестезії, безсоння, невгамовність, тривога та збудження. Пацієнти також можуть відчувати запаморочення, перемінні відчуття тепла або холоду та тремор. Симптоми звичайно починаються протягом 1-4 днів після припинення та зменшуються протягом 7-14 днів.

Передозування.

Симптоми: сонливість, кома, шок, екстра пірамідні симптоми, гіпер- або гіпотермія. У тяжких випадках ушкодження нирок.

При одночасному передозуванні разом із засобами, здатними впливати на серцеву діяльність, траплялись випадки змін на ЕКГ, пролонгації QT, Torsade de Pointes, серцевої зупинки та шлуночкових аритмій.

Лікування: симптоматична та підтримуюча терапія. Після прийому внутрішньо якнайшвидше повинно бути проведене промивання шлунка; може бути призначене активоване вугілля. Слід вжити заходів для підтримки дихальної та серцево-судинної системи. Не слід застосовувати адреналін, оскільки може відбутися подальше зниження артеріального тиску. Судоми можуть бути усунуті за допомогою діазепаму, а екстра пірамідні симптоми - за допомогою біперидену.

Для дорослих фатальними можуть бути дози 2,5-4 г, для дітей - приблизно 4 мг/кг маси тіла. Дорослі виживали після 10 г, а трирічна дитина - після прийому 1000 мг.

Застосування у період вагітності та лактації.

Клінічний досвід застосування вагітними обмежений. Хлорпротиксен не повинен призначатися у період вагітності, якщо тільки очікувана користь для пацієнтки не перевищує теоретичного ризику для плоду.

Новонароджені, матері яких приймали нейролептики на пізніх стадіях вагітності, можуть мати симптоми інтоксикації, такі як апатичність, тремор і гіперзбудливість, а також низьку оцінку за шкалою Апгар.

Хлорпротиксен виявляється у грудному молоці в низьких концентраціях, його вплив на немовля при застосуванні терапевтичних доз є малоймовірним. Доза, яку отримує немовля з молоком, становить приблизно 2% від материнської щоденної дози, пов’язаної з масою тіла. Грудне вигодовування може тривати в період лікування хлорпротиксеном, якщо це є клінічно важливим, але рекомендується вести спостереження за немовлям, особливо в перші чотири тижні після народження.

Особливості застосування.

Імовірність розвитку злоякісного нейролептичного синдрому (гіпертермія, м’язова ригідність, порушення свідомості, дисфункція вегетативної нервової системи) існує при застосуванні будь-якого нейролептика. Ризик потенційно вищий при застосуванні кількох засобів. Серед летальних випадків переважають пацієнти з наявним органічним синдромом, розумовою загальмованістю, зловживанням опіатами та алкоголем.

Лікування: припинення застосування нейролептиків, симптоматичні та загальні підтримуючі заходи. Можна застосовувати дантролен і бромокриптин.

Напади гострої глаукоми завдяки розширенню зіниці можуть виникати у пацієнтів з рідкісним станом малої глибини передньої камери та вузьким кутом камери.

При застосуванні деяких атипових антипсихотиків у рандомізованих плацебо-контрольованих дослідженнях серед популяції пацієнтів з деменцією спостерігали підвищення ризику цереброваскулярних негативних явищ приблизно втричі. Механізм цього підвищеного ризику невідомий. Підвищений ризик не може бути виключений для інших антипсихотиків та інших популяцій пацієнтів. Хлорпротиксен необхідно застосовувати з обережністю у пацієнтів з факторами ризику інсульту.

Хлорпротиксен слід з обережністю застосовувати у пацієнтів із серцевими хворобами в анамнезі або спадковим синдромом пролонгації QT через ризик злоякісних аритмій.

До початку лікування хлорпротиксеном моніторинг ЕКГ є обов’язковим. Хлорпротиксен протипоказаний, якщо QT_c інтервал під час такого обстеження у чоловіків >450 мсек або >470 мсек у жінок. Протягом лікування необхідність моніторингу ЕКГ встановлюють індивідуально для пацієнта, дозу знижують якщо QT подовжується і припиняють терапію, якщо QT_c >500 мсек.

Рекомендується періодичний контроль рівнів електролітів.

Сумісне застосування з іншими нейролептиками слід уникати.

Подібно до інших   нейролептиків, хлорпротиксен повинен застосовуватися з обережністю у пацієнтів з органічним мозковим синдромом, судомами або з прогресуючими захворюваннями нирок, печінки та серцево-судинної системи; крім того, у пацієнтів з тяжкою формою міастенії, гіпертрофією простати. Пацієнти літнього віку особливо чутливі до постуральної гіпотензії.

Як інші психотропні засоби, хлорпротиксен може змінювати чутливість організму до інсуліну та глюкози, що вимагає корекції протидіабетичної терапії у пацієнтів з діабетом.

Пацієнти, які проходять тривалий курс лікування, особливо у великих дозах, повинні підлягати ретельному спостереженню та періодичному обстеженню з метою зниження дозування.

Допоміжні речовини

Таблетки містять моногідрат лактози. Пацієнтам із рідкісним спадковим порушенням толерантності галактози, недостатністю лактази Лаппа або мальабсорбції глюкози-галактози не слід призначати цей препарат.

Діти.

Застосовують дітям старше 3 років.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або роботі з іншими механізмами.

Труксал є седативним засобом. Пацієнти, яким призначені психотропні лікарські засоби, можуть відчувати деяке зниження загальної уваги та концентрації і мають бути попереджені про можливість впливу їх лікування на здатність керувати авто транспортом або працювати з іншими механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші форми взаємодій.

Комбінації, які потребують застережень при застосуванні

Хлорпротиксен може посилювати седативну дію алкоголю, барбітуратів та інгібіторів центральної нервової системи.

Нейролептики можуть посилювати або зменшувати ефект антигіпертензивних засобів; гіпотензивний ефект гуанетидину та аналогічно діючих засобів послаблюється.

Сумісне застосування нейролептиків і літія підвищує ризик нейротоксичності.

Трициклічні антидепресанти та нейролептики взаємно пригнічують метаболізм один одного.

Хлорпротиксен може знижувати ефективність леводопи та адренергічних засобів, а комбінація з метоклопрамідом і піперазин ом підвищує ризик розвитку екстра пірамідних симптомів.

Антигістамінний ефект хлорпротиксену може послаблювати або усунути реакцію алкоголь/дисульфірам.

Збільшення інтервалу QT, пов’язане із застосуванням антипсихотичних засобів, може загостритись під час сумісного застосування з іншими засобами, здатними значно подовжувати QT інтервал. Комбінація таких засобів протипоказана. Відповідні класи включають:

• клас Іа і ІІІ анти аритмічних засобів (наприклад хінідин, аміодарон, соталол, дофетилід);

• деякі антипсихотичні засоби (наприклад тіоридазин);

• деякі макроліди (наприклад еритроміцин);

• деякі антигістамінні засоби (наприклад терфенадин, астемізол);

• деякі хінолони (наприклад гатифлоксацин, моксифлоксацин).

Перелік наведений вище неповний, слід уникати комбінації з іншими окремими препаратами, які здатні значно подовжувати QT інтервал (наприклад цисаприд, літій).  

Засоби, які змінюють електролітний баланс, наприклад тіазидні діуретики (гіпокаліємія) і засоби, які підвищують концентрацію хлорпротиксену також необхідно застосовувати з обережністю, оскільки вони можуть підвищувати ризик пролонгації інтервалу QT і злоякісних аритмій.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Хлорпротиксен є нейролептиком з групи тіоксантену.

Антипсихотичний ефект нейролептиків пов’язаний з блокадою дофамінових рецепторів, але також з імовірним залученням у цей процес блокади 5-НТ (5-гідрокситриптамін) рецепторів.

Хлорпротиксен має високу спорідненість з 5-НТ₂ рецепторами і a₁-адреноцепторами і у цьому відношенні подібний до високодозових фенотіазинів, левомепромазину, хлорпромазину, тіоридазину та ати пічного нейролептика клозапіну. Він має високу гістамінну (Н₁) афінність, що дорівнює афінності дифенгідраміну. Хлорпротиксен демонструє високу афінність до холінергічних мускаринових рецепторів. Профіль зв’язування з рецепторами досить подібний до профіля клозапіну, хоча хлорпротиксен має майже в 10 разів більшу афінність до рецепторів дофаміну.

Труксал є седативним нейролептиком з широким діапазоном показань.

Труксал послаблює або усуває тривогу, нав’язливі стани, психомоторне збудження, неспокій, нервозність і безсоння, а також галюцинації, манії та інші психотичні симптоми. У низьких дозах має антидепресивну дію, що робить його прийнятним для лікування психічних розладів, що супроводжуються синдромом неспокою-тривоги-депресії; психосоматичних розладів.

Хлорпротиксен не викликає звикання, залежності та розвитку толерантності. Таким чином, хлорпротиксен ефективний при   лікуванні як психотичних станів, так і широкого спектра інших психічних розладів. Крім того, Труксал посилює дію аналгетиків, має власний аналгезуючий ефект, проти сверблячі та проти блювотні властивості.

Фармакокінетика.

При внутрішньому прийомі хлорпротиксену максимальні рівні в плазмі спостерігаються приблизно через 2 години (діапазон 0,5-6 годин). Середня біодоступність при внутрішньому прийомі становить 12% (діапазон 5-32%). Зв’язування з протеїнами плазми > 99%. Хлорпротиксен проходить через плацентарний бар’єр.

Метаболізм хлорпротиксену проходить головним чином шляхом сульфокислення та N-деметилювання.

Період напів виведення (Т_1/2β) становить приблизно 16 годин (від 4 до 33 годин). Системний кліренс (Cl_s) – приблизно 1,2 л/хв. Екскреція відбувається з калом і сечею.

Хлорпротиксен виділяється в малих кількостях в молоко жінок, які годують груддю. Співвідношення концентрації молоко/плазма дорівнює 1,2-2,6.

Інформація про фармакокінетичні параметри при зниженій функції печінки, нирок і у пацієнтів літнього віку відсутня.

Відмінностей між концентраціями хлорпротиксену в плазмі або швидкості елімінації у пацієнтів контрольної групи і хворими на алкоголізм не встановлено, незалежно від наявності або відсутності алкогольної інтоксикації в останній групі.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки по 25 мг - круглі, двоопуклі таблетки, вкриті оболонкою, темно-коричневого кольору; таблетки по 50 мг - овальні, двоопуклі таблетки, вкриті оболонкою, темно-коричневого кольору.

Термін придатності. 5 років.

Умови зберігання. Зберігати у недоступному для дітей місці при температурі нижче  25 °С.

Упаковка. Таблетки по 25 мг - 100 таблеток у контейнері. Таблетки по 50 мг - 50 таблеток у контейнері.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник.  Х. Лундбек А/С (H. Lundbeck A/S).

Місцезнаходження. Oттіліавей 9, DK-2500 Валбі-Копенгаген, Данія.

СОСТАВ И ФОРМА ВЫПУСКА:

табл. п/о 25 мг контейнер, № 100

Прочие ингредиенты: крахмал кукурузный, лактозы моногидрат, кополивидон, глицерин, целлюлоза микрокристаллическая, натрия кроскармеллоза, тальк, магния стеарат, покрытие Opadry OY-S-9478 коричневое RM1030.

№  UA/2208/01/01 от 18.11.2009 до 18.11.2014

табл. п/о 50 мг контейнер, № 50

Прочие ингредиенты: крахмал кукурузный, лактозы моногидрат, кополивидон, глицерин, целлюлоза микрокристаллическая, натрия кроскармеллоза, тальк, магния стеарат, покрытие Opadry OY-S-9478 коричневое RM1030.

№  UA/2208/01/02 от 18.11.2009 до 18.11.2014

ФАРМАКОЛОГИЧЕСКИЕ СВОЙСТВА:

Фармакодинамика. Хлорпротиксен является нейролептиком группы тиоксантена. Антипсихотический эффект нейролептиков обусловлен блокированием дофаминовых рецепторов, а также вероятным вовлечением в процесс блокады 5-НТ-(5-гидрокситриптамин) рецепторов.
Хлорпротиксен обладает высокой аффинностью к 5-НТ₂-рецепторам и α₁-адренорецепторам и в этом отношении сходен с высокодозовыми фенотиазинами (левомепромазином, хлорпромазином, тиоридазином) и атипичным нейролептиком клозапином. Характеризуется высокой гистаминной (Н₁) аффинностью, подобной аффинности дифенгидрамина. Хлорпротиксен обладает высокой аффинностью к М-холинорецепторам. Профиль связывания с рецепторами подобен профилю клозапина, хотя хлорпротиксен имеет почти в 10 раз большую афинность к рецепторам дофамина (в отличие от производных фенотиазина), к рецепторам дофамина (аффинность почти в 10 раз выше, чем у клозапина).
Труксал является седативным нейролептиком с широким диапазоном показаний.
Труксал ослабляет или устраняет тревогу, навязчивые состояния, психомоторное возбуждение, ощущение беспокойства, нервозность и бессонницу, а также галлюцинации, манию и другие психотические симптомы. В низких дозах оказывает антидепрессивное действие, в связи с чем применяется для лечения целого ряда психических расстройств, в том числе сопровождающихся синдромами беспокойства, тревоги и депрессии; психосоматических расстройств.
Хлорпротиксен не вызывает привыкания, зависимости и не сопровождается развитием толерантности к действию препарата. Таким образом, хлорпротиксен эффективен при лечении как психотических состояний, так и широкого спектра других психических расстройств. Кроме того, Труксал усиливает действие анальгетиков, обладает собственным анальгезирующим, противосудорожным и противорвотным действием.
Фармакокинетика. После приема внутрь C_max в плазме крови достигается приблизительно через 2 ч (диапазон — 0,5–6 ч). Средняя биодоступность при приеме внутрь составляет 12% (диапазон — 5–32%). Связывание с протеинами плазмы крови — >99%. Хлорпротиксен проникает через плацентарный барьер.
Метаболизм хлорпротиксена проходит в основном путем сульфоксидирования и N-деметилирования.
T_½ составляет приблизительно 16 ч (4–33 ч). Системный клиренс — около 1,2 л/мин. Экскреция происходит с калом и мочой.
Хлорпротиксен выделяется в малых количествах в грудное молоко. Соотношение концентрации молоко/плазма крови равно 1,2/2,6.
Информация о фармакокинетических параметрах при нарушении функции печени, почек и у пациентов пожилого возраста отсутствует.
Отличия между концентрацией хлорпротиксена в плазме крови или скорости элиминации у пациентов контрольной группы и больных алкоголизмом не установлены, независимо от наличия или отсутствия алкогольной интоксикации в последней группе.

ПОКАЗАНИЯ:

• шизофрения и другие психозы, связанные с психомоторным возбуждением, беспокойством и тревожным состоянием;
• лечение абстиненции при алкоголизме и наркомании;
• депрессивные синдромы, неврозы, психосоматические нарушения, сопровождающиеся тревожным состоянием, напряженностью, возбуждением, бессонницей, нарушением сна;
• эпилепсия и олигофрения, сопровождаемые психическими расстройствами, такими как эретизм, возбуждение, лабильность настроения и расстройства поведения;
• хронический болевой синдром (для потенцирования действия анальгетиков);
• в гериатрии — гиперактивность, возбуждение, повышенная раздражительность, спутанность сознания, состояние тревоги, расстройства поведения и сна;
• в педиатрии — расстройства поведения и сна.

ПРИМЕНЕНИЕ:

Взрослые.Таблетки принимают внутрь, запивая водой.
Дозу устанавливают индивидуально в соответствии с состоянием пациента. В начале лечения обычно назначают препарат в невысоких дозах, которые следует повышать до достижения оптимального клинического эффекта по возможности быстро, в зависимости от индивидуальной реакции на лечение.
Шизофрения и другие психотические состояния, мании. Начальная доза — 50–100 мг/сут, с постепенным повышением дозы до достижения клинического эффекта. Обычно оптимальная терапевтическая доза составляет 300 мг/сут, но при необходимости может быть повышена до 1200 мг/сут. Поддерживающая доза в большинстве случаев составляет 100–200 мг/сут. С учетом седативного действия препарата суточную дозу разделяют на 3 приема, причем дневные дозы ниже, чем доза, принимаемая перед сном.
Лечение состояния абстиненции у больных алкоголизмом и наркоманией. Назначают 500 мг/сут, разделенные на несколько приемов в течение 7 дней. После преодоления периода абстиненции дозу снижают постепенно. Поддерживающая доза — 25+25+50 мг (1+1+2 таблетки по 25 мг) позволяет стабилизировать состояние и снизить риск развития рецидива. Через некоторое время дозу можно снизить.
Депрессивные синдромы, неврозы, психосоматические нарушения. Минимальная доза — 25 мг/сут, которую постепенно повышают до 75–100 мг/сут, в тяжелых случаях — до 150 мг/сут. Суточную дозу разделяют на 3 приема, при этом утренняя доза должна составлять ¹/₃ вечерней дозы.
Нарушения сна. Назначают по 25 мг за 1 ч до сна.
Эпилепсия и олигофрения с психическими расстройствами. Назначают по 100–125 мг/сут. Больным эпилепсией обязательно назначают противосудорожные средства в адекватной поддерживающей дозе.
Хроническая боль. Возможна комбинация с анальгетиками. Дозу постепенно повышают от 75–100 мг до 200–300 мг/сут.
В гериартрии дозу препарата устанавливают индивидуально, обычно она составляет 25–75 мг/сут.
В педиатрии — назначают детям в возрасте старше 3 лет в дозе 0,5–2 мг/кг массы тела в сутки.
Нарушение функции почек или печени. Необходим осторожный подбор дозы и по возможности определение уровня препарата в сыворотке крови.

ПРОТИВОПОКАЗАНИЯ:

повышенная чувствительность к любому из компонентов препарата, сосудистая недостаточность (циркуляторный коллапс), угнетение ЦНС различного генеза (например в результате интоксикации, вызванной алкоголем, барбитуратами, опиоидными средствами), кома.
Хлорпротиксен может обусловить пролонгацию интервала Q–T. Стойкая пролонгация интервала Q–T может повышать риск злокачественных аритмий. Поэтому Труксал противопоказан пациентам, имеющим в анамнезе клинически значимые изменения со стороны сердечно-сосудистой системы (например брадикардия <50 уд./мин, недавно перенесенный инфаркт миокарда, декомпенсированная сердечная недостаточность, сердечная гипертрофия, аритмии в случае, если пациенту проводят терапию антиаритмическими средствами класса ІА и ІІІ) и пациентам, имеющим в анамнезе желудочковые аритмии или аритмии Torsade de Pointes.
Труксал противопоказан пациентам с некорригированной гипокалиемией и гипомагниемией.
Труксал противопоказан пациентам с наследственным синдромом удлиненного интервала Q–T или установленным приобретенным удлиненным интервалом Q–T (Q–Тc >450 мс у мужчин и 470 мс — у женщин). Противопоказано также сочетанное применение с лекарственными средствами, значительно удлиняющими интервал Q–T.
Дети в возрасте до 3 лет.

ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ:

побочные эффекты в большинстве случаев являются дозозависимыми. Их частота и тяжесть более выражены в начале терапии и уменьшаются при дальнейшем лечении.
Возможно развитие экстрапирамидных симптомов, особенно в начальной фазе терапии. В большинстве случаев они корригируются снижением дозирования и/или назначением противопаркинсонических препаратов. Регулярное профилактическое применение последних не рекомендуется. При появлении побочных эффектов рекомендуется снижение дозы, а при возможности — временно прервать курс терапии хлорпротиксеном. В случае стойкой акатизии рекомендуется применять бензодиазепин или пропранолол.
Частота побочных реакций, приведенная ниже в таблице, определяется как: очень часто (≥1/10); часто (≥1/100, но <1/10); нечасто (≥1/1000, но <1/100); редко (≥1/10 000, но <1/1000) или очень редко (<1/10 000).

Существуют сообщения о редких случаях пролонгации интервала Q–T, желудочковых аритмиях, фибрилляции желудочков, желудочковой тахикардии, аритмии Torsade de Pointes и внезапной смерти при применении лекарственных средств, относящихся к терапевтическому классу антипсихотических, в том числе хлорпротиксена.
Внезапное прекращение применения хлорпротиксена может вызвать симптомы отмены, наиболее частыми из которых являются тошнота, рвота, анорексия, диарея, ринорея, потливость, миалгии, парестезии, бессонница, беспокойство, тревога и возбуждение. Пациенты также могут ощущать головокружение, попеременное ощущение тепла или холода и тремор. Симптомы обычно начинаются на протяжении 1–4 дней после прекращения приема препарата и уменьшаются на протяжении 7–14 дней.

ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ:

вероятность развития злокачественного нейролептического синдрома (гипертермия, ригидность скелетных мышц, спутанность сознания, нестабильность деятельности сердечно-сосудистой системы) существует при назначении любого нейролептика. Риск потенциально выше при применении нескольких средств. Среди летальных случаев преобладают пациенты с имеющимся органическим синдромом, умственной заторможенностью, злоупотреблением опиатами и алкоголем.
Лечение: прекращение применения нейролептиков, симптоматические и общие поддерживающие мероприятия. Можно применять миорелаксанты прямого действия (дантролен), агонисты дофаминовых рецепторов (бромокриптин).
У больных с уменьшением глубины передней камеры глаза и сужением ее угла могут наблюдаться приступы острой глаукомы вследствие расширения зрачка.
При применении некоторых атипичных нейролептиков в рандомизированных плацебо-контролируемых исследованиях среди популяции пациентов с деменцией наблюдали повышение риска цереброваскулярных негативных явлений приблизительно в 3 раза. Механизм этого повышенного риска неизвестен. Повышенный риск не может быть исключен для других нейролептиков и других популяций пациентов. Хлорпротиксен необходимо применять с осторожностью у пациентов с факторами риска инсульта.
Хлорпротиксен следует с осторожностью применять у пациентов с сердечно-сосудистыми заболеваниями в анамнезе или наследственным синдромом пролонгации Q–T в связи с высоким риском злокачественных аритмий.
До начала лечения хлорпротиксеном обязательным является мониторинг ЭКГ. Хлорпротиксен противопоказан, если Q–Тc во время такого обследования у мужчин >450 мс или >470 мс — у женщин. На протяжении лечения необходимость мониторинга ЭКГ устанавливают для пациента индивидуально, дозу снижают, если интервал Q–Т удлиняется и прекращают терапию, если Q–Тc >500 мс.
Рекомендуется периодически проводить контроль уровня электролитов.
Сочетанного применения с другими нейролептиками следует избегать.
Подобно другим нейролептикам, хлорпротиксен следует применять с осторожностью у пациентов с органическим мозговым синдромом, судорожным синдромом, прогрессирующими заболеваниями почек, печени и сердечно-сосудистой системы; а также пациентам с тяжелой формой миастении, гипертрофией предстательной железы. У пациентов пожилого возраста выше риск развития ортостатической гипертензии.
Как и другие психотропные средства, хлорпротиксен может изменять чувствительность организма к инсулину и глюкозе, что требует коррекции противодиабетической терапии у пациентов с сахарным диабетом.
При длительном применении препарата, особенно в высоких дозах, следует осуществлять тщательное наблюдение пациентов и периодически их обследовать в целях снижения дозирования препарата.
Вспомогательные вещества
Таблетки содержат моногидрат лактозы. Пациентам с редким наследственным нарушением толерантности к галактозе, недостаточностью лактазы Лаппа или мальабсорбцией глюкозы-галактозы не следует назначать этот препарат.
Период беременности и кормления грудью. Клинический опыт применения в период беременности ограничен. Хлорпротиксен не следует назначать в период беременности, если только ожидаемая польза для пациентки не превышает теоретический риск для плода.
Новорожденные, матери которых принимали нейролептики в поздний период беременности, могут иметь симптомы интоксикации, такие как апатичность, тремор и гипервозбудимость, а также низкую оценку по шкале Апгар.
Хлорпротиксен проникает в грудное молоко в низких концентрациях, его влияние на ребенка грудного возраста при применении терапевтических доз маловероятно. Доза, которую получает ребенок грудного возраста с молоком, составляет приблизительно 2% материнской суточной дозы, зависящей от массы тела. Можно проводить кормление грудью в период лечения хлорпротиксеном, если это является клинически важным, но рекомендуется вести наблюдение за состоянием ребенка грудного возраста, особенно в первые 4 нед после рождения.
Дети. Применяют у детей в возрасте старше 3 лет.
Способность влиять на скорость реакции при управлении транспортными средствами или работе с другими механизмами. Труксал является седативным средством. Пациенты, которым назначены психотропные лекарственные средства, могут ощущать снижение общего внимания и концентрации и должны быть предупреждены о возможности влияния лечения на способность управлять транспортными средствами или работать с другими механизмами.

ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ:

Комбинации, требующие осторожности при применении
Хлорпротиксен может усиливать седативное действие алкоголя, барбитуратов и ингибиторов ЦНС.
Поскольку нейролептики могут усиливать или снижать эффект гипотензивных средств, Труксал не следует назначать одновременно с гуанетидином и аналогично действующими средствами в связи с ослаблением их эффекта.
Сочетанное применение нейролептиков и солей лития повышает риск нейротоксичности.
Трициклические антидепрессанты и нейролептики взаимно подавляют метаболизм друг друга.
Хлорпротиксен может снижать эффективность леводопы и адренергических средств, а комбинация с метоклопрамидом и пиперазином повышает риск развития экстрапирамидных симптомов.
Антигистаминный эффект хлорпротиксена может снижать или устранять реакцию алкоголь/дисульфирам.
В связи с удлинением интервала Q–T, обусловленным применением антипсихотических средств, комбинации антипсихотических средств с другими средствами, значительно удлиняющими интервал Q–T, противопоказаны. Такие средства включают следующие классы:

• класс Іа и ІІІ антиаритмических средств (например хинидин, амиодарон, соталол, дофетилид);
• некоторые антипсихотические средства (например тиоридазин);
• некоторые антибиотики группы макролидов (например эритромицин);
• некоторые антигистаминные средства (например терфенадин, астемизол);
• некоторые антибиотики группы фторхинолонов (например гатифлоксацин, моксифлоксацин).

Перечень, приведенный выше, неполный, следует избегать комбинации с другими препаратами, способными значительно удлинять Q–T интервал (например цизаприд, литий).
Средства, влияющие на электролитный баланс, например тиазидные диуретики (гипокалиемия) и средства, повышающие концентрацию хлорпротиксена, также необходимо применять с осторожностью, поскольку они могут повышать риск пролонгации интервала Q–T и злокачественных аритмий.

ПЕРЕДОЗИРОВКА:

Симптомы: сонливость, кома, шок, экстрапирамидные симптомы, гипер- или гипотермия. В тяжелых случаях — поражение почек.
При передозировке препарата в случае его сочетанного применения со средствами, влияющими на сердечную деятельность, отмечали изменения на ЭКГ в виде пролонгации Q–T, аритмии Torsade de Pointes, желудочковые аритмии и остановку сердца.
Лечение: симптоматическая и поддерживающая терапия. После приема внутрь следует провести экстренное промывание желудка, назначение активированного угля. Проводить мероприятия для поддержания деятельности дыхательной и сердечно-сосудистой системы. Не следует применять эпинефрин (адреналин), поскольку это может привести к дальнейшему снижению АД. Судороги могут быть купированы диазепамом, а экстрапирамидные симптомы — с помощью биперидена.
У взрослых смертельный исход может наблюдаться при приеме 2,5–4 г хлопротиксена, у детей — около 4 мг/кг массы тела. Известны случаи благополучного исхода после приема взрослыми 10 г и 1 г ребенком в возрасте 3 лет.

УСЛОВИЯ ХРАНЕНИЯ:

при температуре ниже 25 °С.