Тулип - инструкция по применению

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ТУЛІП^®

(TULIP^®)

Склад:

діюча речовина: atorvastatin;

1 таблетка містить аторвастатину  10 мг, 20 мг або 40 мг у формі кальцієвої солі;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, лактози моногідрат, натрію кроскармелоза, гідроксипропіл целюлоза, полісорбат 80, магнію оксид важкий, магнію стеарат, кремнію діоксид   колоїдний безводний;

оболонка: для таблеток по 10 мг – гіпромелоза, гідроксипропіл целюлоза, полі етиленгліколь (макрогол 6000), титану діоксид (Е 171), тальк;

для таблеток по 20 мг та по 40 мг – гіпромелоза, гідроксипропіл целюлоза,   полі етиленгліколь (макрогол 6000), титану діоксид (Е 171), тальк, заліза оксид (Е 172).

Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Фармакотерапевтична група.

Гіполіпідемічні засоби. Препарати, що знижують рівень холестерину і три гліцеридів у сироватці крові. Інгібітори ГМГ-КоА-редуктази. Код АТС С 10А А 05.

Клінічні характеристики.

Показання.

Для зниження рівня загального холестерину, холестерину ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ), аполіпопротеїну В та три гліцеридів у комбінації з дієтотерапією у пацієнтів із

– первинною гіперхолестеринемією (гетерозиготна родинна та не спадкова гіперхолестеринемія);

– змішаною гіперліпідемією (типу IIа та IIb за Фредриксоном);

– гіпертри гліцеридемією (IV тип за Фредриксоном);

– дисбеталіпопротеїнемією (ІІІ тип за Фредриксоном) при неефективності дієтотерапії;

– гомозиготна родинна гіперхолестеринемія у дітей (10 - 17 років).

Протипоказання.

Підвищена чутливість до будь-якого з інгредієнтів препарату. Захворювання печінки в активній фазі, підвищення рівнів трансаміназ у сироватці крові в 3 рази;   захворювання скелетних м’язів. Період вагітності і годування груддю. Дитячий вік до 10 років.

Спосіб застосування та дози.

Перед початком лікування слід визначити рівень гіперхолестеринемії при дотриманні відповідної дієти, призначати фізичні вправи та заходи, спрямовані на зменшення маси тіла у пацієнтів з ожирінням, і провести лікування інших захворювань.

Доза препарату встановлюється індивідуально, залежно від рівня холестерину ЛПНЩ, завдань терапії та її ефективності. Рекомендована початкова доза препарату Туліп^® становить 10 мг 1 раз на добу, незалежно від прийому їжі. За необхідності дозу підвищують поступово з інтервалом 4 тижні та більше. Максимальна добова доза становить 80 мг.

Добову дозу препарату Туліп^® застосовують одноразово в будь-який час, разом з їжею або між прийомами їжі.

Первинна гіперхолестеринемія і комбінована (змішана) гіперліпідемія.

Для більшості пацієнтів звичайна доза становить 10 мг 1 раз на добу. Терапевтичний ефект спостерігається протягом 2 тижнів, максимальний – через 4 тижні. Ефект лікування досягається при тривалому лікуванні.

Гетерозиготна родинна гіперхолестеринемія.

Лікування починають з дози 10 мг 1 раз на добу. Дозу підбирають індивідуально і поступово підвищують кожні 4 тижні до 40 мг 1 раз на добу. Після цього дозу можна підвищити до 80 мг 1 раз на добу.

Гомозиготна родинна гіперхолестеринемія.

Добова доза для пацієнтів з гомозиготною гіперхолестеринемією становить 10 - 80 мг.

Гетерозиготна родинна гіперхолестеринемія у дітей (10 – 17 років). Рекомендовано призначати Туліп^® у початковій дозі по 10 мг 1 раз на добу щоденно. Максимальна рекомендована доза становить 20 мг 1 раз на добу щоденно (дози, що перевищують 20 мг, не вивчались у пацієнтів цієї вікової групи). Доза може бути змінена відповідно до мети терапії, корекція дози може проводитися з інтервалом 4 тижні і більше.

Пацієнти з порушеною функцією нирок.

Порушення функції нирок не впливає на концентрацію аторвастатину в плазмі або на його ліпідорегулювальні властивості, тому немає необхідності коригувати дозу.

Пацієнти з порушеною функцією печінки.

Необхідно контролю вати функцію печінки до початку та протягом лікування. При підвищенні активності трансаміназ більше ніж у 3 рази порівняно з нормою необхідне зниження дози препарату або його повна відміна. Аторвастатин слід з обережністю призначати пацієнтам, які зловживають алкоголем та/або мають захворювання печінки в анамнезі.  

Пацієнти літнього віку.

При застосуванні препарату в рекомендованих дозах його ефективність і безпека у пацієнтів старше 70 років аналогічна такій у дорослих пацієнтів різних вікових груп.

Побічні реакції.

Загальний стан: біль у грудній клітці та спині, слабкість, периферичний набряк; рідко – дискомфорт, збільшення маси тіла, втомлюваність.

Травний тракт: нудота, абдомінальний біль, диспепсія, метеоризм, діарея, відхилення від норми показників функціональних печінкових тестів; рідко – блювання, гепатит, холестатична жовтуха, панкреатит.

Нервова система: безсоння, головний біль, запаморочення, парестезія, гіпостезія; рідко – периферична нейропатія, інсомнія.

Опорно-рухова система і сполучна тканина: артралгія, міалгія, біль у суглобах; рідко – міопатія, міозит, рабдоміоліз, судоми м’язів.

Шкіра: свербіж, кропив’янка; дуже рідко – поліморфна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, ангіо невротичний набряк.

Імунна система: алергічні реакції; дуже рідко – анафілаксія.

Ендокринна система: рідко – алопеція, гіпоглікемія, гіперглікемія.

Сечостатева система: рідко – імпотенція.

Орган слуху: рідко – шум у вухах.

Кров та лімфа: рідко – тромбоцит опенія.

Передозування.

Симптоми: міопатія (рабдоміоліз), порушення функції печінки, нудота, блювання, діарея.

Лікування: симптоматичне; вживають заходів щодо підтримки життєво важливих функцій. У зв’язку з тим, що препарат активно зв’язується з білками плазми, гемодіаліз не є ефективним засобом для прискорення виведення його з організму.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Застосування аторвастатину в період вагітності протипоказане. Годування груддю під час лікування препаратом слід припинити.

Діти.

Застосовують дітям старше 10 років виключно при гомозиготній родинній гіперхолестеринемії.

Особливості застосування.

Жінки дітородного віку протягом терапії препаратом повинні застосовувати надійні засоби контрацепції.

Вплив на печінку. Як і при застосуванні інших гіполіпопротеїнемічних засобів цього ж класу, при лікуванні аторв астатином може відбуватися помірне підвищення активності трансаміназ сироватки крові (утричі більше, ніж верхній рівень норми – ВРН).

Функцію печінки потрібно визначати перед початком лікування і періодично контролю вати протягом курсу лікування. Пацієнти, у яких спостерігається підвищення активності трансаміназ, повинні знаходитися під спостереженням аж до нормалізації показників. У випадку більш ніж трикратного зростання активності АлАТ або АсАТ (понад норму) дозу препарату слід зменшити або припинити лікування.

Туліп^® слід призначати з обережністю пацієнтам, які вживають алкоголь і/або мають захворювання печінки в анамнезі. Захворювання печінки в активній фазі чи підвищення активності трансаміназ в 3 рази є протипоказанням для призначення аторвастатину.

Вплив на скелетні м’язи. Під час лікування препаратом у пацієнтів може спостерігатися міопатія. Під міопатією слід розуміти біль у м’язах або слабкість м’язів у поєднанні зі зростанням рівня креатинфосфокінази (КФК) у 10 разів понад ВРН. Слід враховувати ймовірність виникнення цього стану у пацієнтів із дифузною міалгією, болючістю або слабкістю м’язів і/або суттєвим підвищенням рівня креатинфосфокінази. Пацієнтів слід попередити про можливе виникнення болю в м’язах, інколи зі слабкістю чи підвищенням температури тіла. У випадках підвищення рівня КФК, встановленої чи   підозрюваної міопатії лікування аторв астатином слід припинити. Ризик виникнення міопатії під час лікування препаратами цієї групи збільшується при одночасному застосуванні циклоспорину, похідних фіброєвої кислоти, еритроміцину, ніацину або азолових протигрибкових засобів. Більшість цих засобів пригнічують метаболізм цитохрому Р₄₅₀3А 4 та/або розподіл препарату в організмі. Туліп^® біотрансформується, в першу чергу, за допомогою ферменту печінки CYP3А 4. Лікарі, які призначають Туліп^® у комбінації з похідними фіброєвої кислоти, еритроміцином, імуносуп ресорами, азоловими протигрибковими засобами або модифікуючи ми ліпопротеїни дозами ніацину, повинні зважувати співвідношення можливих позитивних результатів та негативних наслідків і спостерігати за пацієнтами з метою виявлення таких проявів, як біль у м’язах і слабкість м’язів, особливо у перші місяці лікування та після підвищення дози одного з цих препаратів. Внаслідок цього зниження початкової та підтримувальної дози   аторвастатину повинно бути розглянуто при одночасному застосуванні з вищезгаданими препаратами.

Для цього рекомендується періодичне визначення КФК, але слід пам’ятати, що цього тесту не достатньо для вчасного діагностування тяжкої міопатії. Туліп^® може спричинити зростання рівня КФК.

При лікуванні аторв астатином, як і при застосуванні подібних препаратів цієї групи, зрідка спостерігаються випадки рабдоміолізу в поєднанні із вторинною нирковою недостатністю, що спричиняє міоглобінурію. Терапію препаратом слід перервати або припинити у випадку тяжкого стану пацієнта при підозрі, що ці зміни спричинені міопатією, або за наявності факторів ризику розвитку вторинної ниркової недостатності при рабдоміолізі (наприклад, тяжка гостра інфекція, артеріальна гіпотензія, серйозні хірургічні втручання, травма, тяжкі ендокринні, метаболічні або електролітні порушення і неконтрольовані судоми).

Геморагічний інсульт.  

Терапія аторв астатином   у дозі 80 мг у   пацієнтів без серцево-судинних захворювань, які за 6 і менше місяців до початку лікування мали інсульт або транзиторну ішемічну атаку, збільшує частоту виникнення геморагічних інсультів. У пацієнтів, у яких   геморагічний інсульт виник на початку терапії, ризик повторного інсульту збільшувався. Аторвастатин у дозі 80 мг   зменшує загальну кількість інсультів та зменшує кількість випадків серцево-судинних захворювань.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або роботі з іншими механізмами.

При лікуванні аторв астатином можуть виникати запаморочення та головний біль, тому слід бути обережними при керуванні авто транспортом або роботі з іншими механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Ризик виникнення міопатії під час лікування   інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази збільшується при одночасному застосуванні циклоспорину, похідних фіброєвої кислоти, модифікуючих ліпопротеїни доз ніацину, еритроміцину, протигрибкових препаратів групи азолів.

Інгібітори цитохрому Р₄₅₀3А 4. Аторвастатин метаболізується за допомогою цитохрому Р₄₅₀3А 4. Одночасне застосування аторвастатину з інгібіторами цитохрому Р₄₅₀3А 4 може спричиняти збільшення концентрації аторвастатину.  

Інгібітори переносника. Аторвастатин та його метаболіти є субстанція ми ОАТР 1В 1 переносника. Інгібітори ОАТР 1В 1 (наприклад, циклоспорин) можуть підвищити біодоступність аторвастатину. Одночасне застосування аторвастатину 10 мг та циклоспорину 5,2 мг/кг на добу спричиняє підвищення   у 7,7 раза експозиції аторвастатину.

Еритроміцин/кларитроміцин. Одночасне застосування аторвастатину та еритроміцину              (500 мг  4 рази на добу) або кларитроміцину (500 мг двічі на добу), які інгібують цитохром Р₄₅₀3А 4, супроводжувалося підвищенням рівня аторвастатину в плазмі.

Інгібітори протеаз. Одночасне застосування з інгібіторами протеаз, які пригнічують дію цитохрому Р₄₅₀3А 4, супроводжується збільшенням концентрації аторвастатину в плазмі.

Дилтіазему гідро хлорид. Одночасне застосування аторвастатину 40 мг з дилтіаземом 240 мг спричиняє   підвищення плазмових концентрацій першого.

Циметидин. Не виявлено суттєвих ефектів взаємодії між цими препаратами.

Ітраконазол. Одночасне застосування аторвастатину (20 - 40 мг) та ітраконазолу (200 мг) спричиняло збільшення AUC (площа під кривою «концентрація-час») першого.

Грейпфрутовий сік. Містить речовини, які є інгібіторами цитохрому Р₄₅₀3А 4, та може підвищувати концентрацію аторвастатину, особливо при вживанні більше 1,2 л грейпфрутового соку на добу.  

Стимулятори цитохрому Р₄₅₀3А 4. Одночасне застосування аторвастатину і стимуляторів Р₄₅₀3А 4 (рифампіцин, ефавіренз) може спричиняти різного рівня зниження концентрації аторвастатину в плазмі. У зв’язку з подвійним механізмом дії рифампіцину (індуктор цитохрому Р₄₅₀3А 4 та інгібітор ферменту-переносника ОАТР 1В 1 в печінці), рекомендоване одночасне застосування його з аторв астатином, так як відстрочене   застосування   аторвастатину після терапії рифампіцином супроводжувалось значним зниженням концентрації аторвастатину в плазмі.

Антациди. Одночасне застосування з суспензією пероральних антацидів, яка містить гідроксиди алюмінію і магнію, зменшує концентрацію аторвастатину в плазмі приблизно на 35 %, однак це не впливало на зниження рівня холестерину ЛПНЩ.

Антипірин. Оскільки Туліп^® не змінює фармакокінетику антипірину, взаємодія між іншими препаратами, що метаболізуються за допомогою цього ж цитохрому (такими як терфенадин, тол бутамід, тріазолам, пероральні контрацептиви), є малоймовірною.

Колестипол. Концентрація аторвастатину в плазмі зменшується на 25 % при одночасному застосуванні колестиполу. Однак гіполіпопротеїновий ефект був більш виражений при одночасному застосуванні аторвастатину і колестиполу, ніж при застосуванні одного з цих препаратів.

Дигоксин. При тривалому застосуванні дигоксину та одночасному застосуванні 10 мг аторвастатину рівень дигоксину в плазмі не змінювався. Проте концентрація дигоксину збільшувалася приблизно на 20 % при одночасному застосуванні 80 мг аторвастатину на добу. Слід належним чином контролю вати стан пацієнтів, які застосовують дигоксин.

Азитроміцин. Одночасне застосування аторвастатину (10 мг щоденно) і азитроміцину (500 мг щоденно) не змінювало концентрацію аторвастатину в плазмі.

Пероральні контрацептиви. Одночасне застосування з пероральними контрацептивами, які містять норетиндрон і етинілестрадіол,   збільшують  AUC цих двох препаратів приблизно на 30 і 20 %. Цей ефект слід враховувати при виборі контрацептиву для жінок, які застосовують Туліп^®. Варфарин. Не виявлено суттєвих ефектів взаємодії між препаратами.

Амлодипін.   У   дослідах взаємодії лікарських засобів одночасне застосування 80 мг аторвастатину з 10 мг амлодипіну у здорових осіб супроводжувалося збільшенням експозиції аторвастатину, хоча не мало клінічно значущого ефекту.

Інша супутня терапія. Під час клінічних досліджень аторвастатин застосовувався одночасно з антигіпертензивними засобами та естроген замінними препаратами без суттєвих ефектів взаємодії. Взаємодія з іншими препаратами не вивчалася.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Аторвастатин – гіполіпідемічний засіб, селективний конкурентний інгібітор ГМГ-КоА-редуктази. Ефективніший, ніж інші групи статинів. У пацієнтів з гіперхолестеринемією та гіпертри гліцеридемією ефективно знижує рівні загального холестерину (на 30 - 46 %), холестерину ЛПНЩ (на 41 - 61 %), три гліцеридів (на 14 - 33 %), аполіпопротеїну В (на 34 - 50 %)   у сироватці крові, сприяє   підвищенню рівнів холестерину ЛПВЩ (ліпопротеїди високої щільності) і аполіпопротеїну A-1. Внаслідок цього знижується ризик серцево-судинних захворювань та летальних випадків, пов’язаних із цими захворюваннями. Можливе також застосування препарату для пацієнтів з гомозиготною родинною гіперхолестеринемією, при якій інші гіполіпідемічні препарати малоефективні.

Первинний терапевтичний ефект   звичайно відмічається протягом 2 тижнів від початку лікування, максимальний – через 4 тижні, який зберігається при постійній підтримуючій терапії. Зниження рівня холестерину ЛПНЩ значною мірою залежить від дози препарату, ніж від його системної концентрації.

Фармакокінетика. Після прийому внутрішньо аторвастатин швидко абсорбується у травному тракті; ступінь абсорбції зростає пропорційно прийнятій дозі. Максимальна концентрація в плазмі (С_max) досягається через 1 - 2 години. Абсолютна біодоступність низька (приблизно 12 %), системна доступність інгібуючої активності відносно ГМГ-КоА-редуктази – приблизно 30 %. Застосування препарату разом з їжею знижує швидкість та ступінь абсорбції аторвастатину приблизно на 25 % та 9 % відповідно, однак це суттєво не впливає на вираженість його гіполіпідемічної дії. Ступінь зниження рівня холестерину ЛПНЩ не залежить від часу застосування протягом доби, хоча прийом аторвастатину у ранкові години забезпечує в плазмі крові більш високу його концентрацію. Не менше 98 % аторвастатину зв’язується з білками плазми крові. Згідно з експериментальними даними, аторвастатин виділяється в грудне молоко.

Аторвастатин метаболізується цитохромом P₄₅₀3A4 до активних орто- та парагідроксильованих метаболітів, з якими пов’язано приблизно 70 % його фармакологічної активності. Аторвастатин та його метаболіти виводяться в основному з жовчю; менше 2 % – виводиться з сечею. Період напів виведення аторвастатину – приблизно 14 годин, однак період на півжиття інгібуючого ефекту щодо ГМГ-КоА-редуктази становить 20 - 30 годин, завдяки дії активних метаболітів.

Гіполіпідемічні ефекти аторвастатину суттєво не відрізняються у пацієнтів різних вікових груп, незважаючи на те що при прийомі в рівних дозах його максимальні концентрації та площа під кривою “концентрація-час” (AUC) у здорових добровольців старшої вікової групи (понад 65 років) вище, ніж у молодих пацієнтів. У жінок максимальна концентрація аторвастатину в плазмі крові приблизно на 20 % вища, а значення AUC – на 10 % нижче, ніж у чоловіків, однак різниці у дії на ступінь зниження рівня холестерину ЛПНЩ при лікуванні аторв астатином пацієнтів обох статей не виявлено.

При захворюваннях нирок ступінь зниження рівня холестерину ЛПНЩ в плазмі під дією аторвастатину не змінюється, що не потребує корекції дози для таких хворих. Гемодіаліз, швидше за все, не має суттєвого стимулюючого впливу на кліренс аторвастатину, оскільки препарат   значною мірою зв’язується з білками плазми. Концентрація аторвастатину в плазмі крові може різко (у 4 - 16 разів) підвищуватися у пацієнтів з цирозом та деякими іншими тяжкими захворюваннями печінки.

Фармацевтичні характеристики:

основні фізико-хімічні властивості:

таблетки по 10 мг: білі або майже білі, круглі, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, з написом "HLA 10" з одного боку;

таблетки по 20 мг: світло-жовті, круглі, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, з написом "HLA 20" з одного боку;

таблетки по 40 мг: світло-жовті, круглі, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, з написом "HLA 40" з одного боку.

Термін придатності.

3 роки.

Умови зберігання.

Зберігати при температурі не вище 25 °С в оригінальній упаковці.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка.

По 10 таблеток у блістері; по 3 (3 × 10) блістери в картонній коробці.

Категорія відпуску.

За рецептом.

Виробник.

Лек фармацевтична компанія д. д., Словенія, підприємство компанії Сандоз.

Місцезнаходження.

1526 Любляна, Веровшкова, 57, Словенія.

СОСТАВ И ФОРМА ВЫПУСКА:

табл. п/плен. оболочкой 10 мг, № 30

№ UA/9142/01/01 от 27.11.2008 до 27.11.2013

табл. п/плен. оболочкой 20 мг, № 30

№ UA/9142/01/02 от 27.11.2008 до 27.11.2013

табл. п/плен. оболочкой 40 мг, № 30

Содержит аторвастатин в форме кальциевой соли.

№ UA/9142/01/03 от 27.11.2008 до 27.11.2013

ФАРМАКОЛОГИЧЕСКИЕ СВОЙСТВА:

Фармакодинамика. Аторвастатин — гиполипидемическое средство, селективный конкурентный ингибитор ГМГ-КоА-редуктазы. Эффективнее других групп статинов. У пациентов с гиперхолестеринемией и гипертриглицеридемией эффективно снижает уровни общего ХС (на 30—46%), ХС ЛПНП (на 41—61%), ТГ (на 14—33%), аполипопротеина В (на 34—50%) в сыворотке крови, способствует повышению уровней ХС ЛПВП и аполпопротеина A-1. В результате этого снижается риск сердечно-сосудистых заболеваний и летальных случаев, связанных с этими заболеваниями. Возможно также применение препарата для пациентов с гомозиготной семейной гиперхолестеринемией, при которой другие гиполипидемические препараты малоэффективны.
Первичный терапевтический эффект обычно отмечается в течение 2 нед от начала лечения, максимальный — через 4 нед, сохраняется при постоянной поддерживающей терапии. Снижение уровня ХС ЛПНП в значительной мере зависит от дозы препарата, чем от его системной концентрации.
Фармакокинетика. После приема внутрь аторвастатин быстро абсорбируется в пищеварительном тракте; степень абсорбции возрастает пропорционально принятой дозе. С_max достигается через 1–2 ч. Абсолютная биодоступность низкая (около 12%), системная доступность ингибирующей активности относительно ГМГ-КоА-редуктазы — около 30%. Применение препарата одновременно с пищей снижает скорость и степень абсорбции аторвастатина приблизительно на 25 и 9% соответственно, однако это существенно не влияет на выраженность его гиполипидемического действия. Степень снижения уровня ХС ЛПНП не зависит от времени применения, хотя прием аторвастатина в утренние часы обеспечивает более высокую его концентрацию в плазме крови. Не менее 98% аторвастатина связывается с белками плазмы крови. Согласно экспериментальным данным аторвастатин выделяется в грудное молоко.
Аторвастатин метаболизируется цитохромом P450 3A4 до активных орто- и парагидроксилированных метаболитов, с которыми связано около 70% его фармакологической активности. Аторвастатин и его метаболиты выводятся в основном с желчью; <2% выводится с мочой. T_½ аторвастатина — около 14 ч, однако T_½ ингибирующего эффекта относительно ГМГ-КоА-редуктазы составляет 20–30 ч благодаря действию активных метаболитов.
Гиполипидемические эффекты аторвастатина существенно не отличаются у пациентов разных возрастных групп, несмотря на то что при приеме в равных дозах его C_max и AUC у здоровых добровольцев старшей возрастной группы (>65 лет) выше, чем у молодых пациентов. У женщин C_max аторвастатина в плазме крови приблизительно на 20% выше, а значение AUC — на 10% ниже, чем у мужчин, однако разницы в действии на степень снижения уровня ХС ЛПНП при лечении аторвастатином пациентов разного пола не выявлено.
При заболеваниях почек степень снижения уровня ХС ЛПНП в плазме крови под действием аторвастатина не изменяется, что не требует коррекции дозы для таких больных. Гемодиализ, скорее всего, не оказывает существенного стимулирующего влияния на клиренс аторвастатина, поскольку препарат в значительной мере связывается с белками плазмы крови. Концентрация аторвастатина в плазме крови может резко (в 4—16 раз) увеличиваться у пациентов с циррозом и некоторыми другими тяжелыми заболеваниями печени.

ПОКАЗАНИЯ:

Для снижения уровня общего ХС, ХС ЛПНП) апо-В и ТГ в комбинации с диетотерапией у пациентов с:

• первичной гиперхолестеринемией (гетерозиготная семейная и ненаследственная гиперхолестеринемия);
• смешанной гиперлипидемией (типа IIа и IIb согласно классификации дислипидемий по Фредриксону);
• гипертриглицеридемией (тип IV согласно классификации дислипидемий по Фредриксону);
• дисбеталипопротеинемией (тип ІІІ согласно классификации дислипидемий по Фредриксону) при неэффективности диетотерапии;
• гомозиготная семейная гиперхолестеринемия у детей (10–17 лет).

ПРИМЕНЕНИЕ:

перед началом лечения необходимо определить уровень гиперхолестеринемии при соблюдении соответствующей диеты, назначить физические упражнения и меры, направленные на уменьшение массы тела у пациентов с ожирением, а также провести лечение других заболеваний.
Доза препарата устанавливается индивидуально, в зависимости от уровня ХС ЛПНП, задач терапии и ее эффективности. Рекомендованная начальная доза препарата Тулип составляет 10 мг 1 раз в сутки, независимо от приема пищи. При необходимости дозу повышают постепенно с интервалом ≥4 нед. Максимальная суточная доза составляет 80 мг.
Суточную дозу препарата Тулип применяют однократно в любое время, вместе с пищей или между ее приемами.
Первичная гиперхолестеринемия и комбинированная (смешанная) гиперлипидемия
Для большинства пациентов обычная доза составляет 10 мг 1 раз в сутки. Терапевтический эффект отмечают в течение 2 нед, максимальный — через 4 нед. Эффект лечения достигается при продолжительном лечении.
Гетерозиготная семейная гиперхолестеринемия
Лечение начинают с дозы 10 мг 1 раз в сутки. Дозу подбирают индивидуально и постепенно повышают каждые 4 нед до 40 мг 1 раз в сутки. После этого дозу можно повысить до 80 мг 1 раз в сутки.
Гомозиготная семейная гиперхолестеринемия
Суточная доза для пациентов с гомозиготной гиперхолестеринемией составляет 10—80 мг.
Гетерозиготная семейная гиперхолестеринемия у детей (10–17 лет). Рекомендуется назначать Тулип в начальной дозе по 10 мг 1 раз в сутки ежедневно. Максимальная рекомендованная доза составляет 20 мг 1 раз в сутки ежедневно (превышающие 20 мг дозы не изучались у пациентов этой возрастной группы). Доза может быть изменена в соответствии с целью терапии, коррекция дозы может проводиться с интервалом ≥4 нед.
Пациенты с нарушениями функции почек
Нарушение функции почек не влияет на концентрацию аторвастатина в плазме крови или на его липидорегулирующие свойства, поэтому нет необходимости в коррекции дозы.
Пациенты с нарушениями функции печени
Необходимо контролировать функцию печени до начала и во время лечения. При повышении активности трансаминаз более чем в 3 раза по сравнению с нормой, необходимо снижение дозы препарата или его полная отмена. Аторвастатин необходимо с осторожностью назначать пациентам, злоупотребляющим алкоголем и/или с заболеваниями печени в анамнезе.
Пациенты пожилого возраста
При применении препарата в рекомендованных дозах его эффективность и безопасность у пациентов в возрасте старше 70 лет аналогична таковой у взрослых пациентов разных возрастных групп.

ПРОТИВОПОКАЗАНИЯ:

повышенная чувствительность к какому-либо из ингредиентов препарата. Заболевание печени в активной фазе, повышение уровней трансаминаз в сыворотке крови в 3 раза; заболевание скелетных мышц. Период беременности и кормления грудью. Детский возраст до 10 лет.

ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ:

Общее состояние: боль в грудной клетке и спине, слабость, периферический отек; редко — дискомфорт, увеличение массы тела, утомляемость.
Нарушения со стороны ЖКТ: тошнота, абдоминальная боль, диспепсия, метеоризм, диарея, отклонение от нормы показателей функциональных печеночных тестов; редко — рвота, гепатит, холестатическая желтуха, панкреатит.
Нарушения со стороны ЦНС: бессонница, головная боль, головокружение, парестезия, гипостезия; редко — периферическая нейропатия, инсомния.
Нарушения со стороны опорно-двигательного аппарата и соединительной ткани: артралгия, миалгия, боль в суставах; редко — миопатия, миозит, рабдомиолиз, судороги мышц.
Нарушения со стороны кожи: зуд, крапивница; очень редко — полиморфная эритема, синдром Стивенса — Джонсона, токсический эпидермальный некролиз, ангионевротический отек.
Нарушения со стороны иммунной системы: аллергические реакции; очень редко — анафилаксия.
Нарушения со стороны эндокринной системы: редко — алопеция, гипогликемия, гипергликемия.
Мочеполовая система: редко — импотенция.
Нарушения со стороны органа слуха: редко — шум в ушах.
Кровь и лимфа: редко — тромбоцитопения.

ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ:

влияние на печень. Как и при применении других гиполипопротеинемических средств этой группы, при лечении аторвастатином может происходить умеренное повышение активности трансаминаз сыворотки крови (в 3 раза больше, чем верхний уровень нормы).
Функцию печени следует проверять перед началом лечения и периодически контролировать в течение всего курса терапии. Пациенты, у которых отмечают повышение активности трансаминаз, должны находиться под наблюдением до полной нормализации показателей. В случае более чем трехкратного повышения активности АлАТ или АсАТ (свыше нормы) дозу препарата необходимо снизить или прекратить лечение.
Тулип следует назначать с осторожностью пациентам, употребляющим алкоголь и/или с заболеваниями печени в анамнезе. Препарат противопоказан пациентам с заболеванием печени в активной фазе или повышение активности трансаминаз в 3 раза.
Влияние на скелетные мышцы. Во время лечения препаратом у пациентов могут отмечать миопатию. Под миопатией следует понимать боль в мышцах или слабость мышц в сочетании с ростом уровня креатинфосфокиназы (КФК) в 10 раз больше верхнего уровня нормы. Следует учитывать вероятность возникновения этого состояния у пациентов с диффузной миалгией, болезненностью или слабостью мышц и/или существенным повышением уровня креатинфосфокиназы. Пациентов необходимо предупредить о возможном возникновении боли в мышцах, иногда со слабостью или повышением температуры тела. В случаях повышения уровня КФК, установленной или подозреваемой миопатии лечение аторвастатином следует прекратить. Риск возникновения миопатии во время лечения препаратами этой группы повышается при одновременном применении циклоспорина, производных фиброевой кислоты, эритромицина, ниацина или азоловых противогрибковых средств. Большинство этих средств угнетают метаболизм цитохрома Р450 3А4 и/или распределение препарата в организме. Тулип биотрансформируется, в первую очередь, с помощью фермента печени CYP 3А4. Необходимо проводить тщательный анализ риска и пользы при назначении препарата Тулип в комбинации с производными фиброевой кислоты, эритромицином, иммуносупрессорами, азоловыми противогрибковыми средствами или модифицирующими липопротеинами дозами ниацина. При этом необходим постоянный контроль пациентов с целью выявления таких проявлений, как боль в мышцах и слабость мышц, особенно в первые месяцы лечения и после повышения дозы одного из этих препаратов. При одновременном применении аторвастатина с вышеуказанными препаратами необходимо рассмотреть снижение начальной и поддерживающей дозы.
Для этого рекомендуется периодическое определение КФК, но следует помнить, что этого теста недостаточно для своевременного диагностирования тяжелой миопатии. Тулип может вызвать повышение уровня КФК.
При лечении аторвастатином, как и при применении подобных препаратов этой группы, изредка отмечают случаи рабдомиолиза в сочетании со вторичной почечной недостаточностью, которая обусловливает миоглобинурию. Лечение аторвастатином должно быть временно приостановлено или прекращено при остром развитии состояния, которое может быть расценено как миопатия, а также при наличии факторов риска развития почечной недостаточности вследствие рабдомиолиза (например острой тяжелой инфекции, артериальной гипотензии, недавнего обширного хирургического вмешательства, травмы, тяжелых метаболических и эндокринных нарушений, а также нарушений электролитного баланса и неконтролируемых судорог).
Геморрагический инсульт
Терапия аторвастатином в дозе 80 мг у пациентов без сердечно-сосудистых заболеваний, которые за ≤6 мес до начала лечения перенесли инсульт или транзиторную ишемическую атаку, повышает частоту возникновения геморрагических инсультов. У пациентов, у которых геморрагический инсульт возник в начале терапии, риск повторного инсульта повышался.
Аторвастатин в дозе 80 мг уменьшает общее количество инсультов и число случаев сердечно-сосудистых заболеваний.
Применение в период беременности и кормления грудью
Применение аторвастатина в период беременности противопоказано. Грудное вскармливание во время лечения препаратом необходимо прекратить.
Дети
Применяют детям в возрасте старше 10 лет исключительно при гомозиготной семейной гиперхолестеринемии.
Способность влиять на скорость реакции при управлении транспортными средствами или работе с другими механизмами
При лечении аторвастатином могут возникать головокружение и головная боль, поэтому необходимо соблюдать осторожность при управлении транспортными средствами или работе с другими механизмами.

ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ:

риск возникновения миопатии во время лечения ингибиторами ГМГ-КоА-редуктазы повышается при одновременном применении циклоспорина, производных фиброевой кислоты, модифицирующих липопротеины доз ниацина, эритромицина, противогрибковых препаратов группы азолов.
Ингибиторы цитохрома Р450 3А4. Аторвастатин метаболизируется с помощью цитохрома Р450 3А4. Одновременное применение аторвастатина с ингибиторами цитохрома Р450 3А4 может вызвать повышение концентрации аторвастатина.
Ингибиторы переносчика. Аторвастатин и его метаболиты являются субстанциями ОАТР1В1-переносчика. Ингибиторы ОАТР1В1 (например циклоспорин) могут повысить биодоступность аторвастатина. Одновременное применение аторвастатина 10 мг и циклоспорина 5,2 мг/кг массы тела в сутки вызывает повышение в 7,7 раза экспозиции аторвастатина.
Эритромицин/кларитромицин. Одновременное применение аторвастатина и эритромицина (500 мг 4 раза в сутки) или кларитромицина (500 мг 2 раза в сутки), которые ингибируют цитохром Р450 3А4, сопровождалось повышением уровня аторвастатина в плазме крови.
Ингибиторы протеаз. Одновременное применение с ингибиторами протеаз, угнетающими действие цитохрома Р450 3А4, сопровождается повышением концентрации аторвастатина в плазме крови.
Дилтиазема гидрохлорид. Одновременное применение аторвастатина 40 мг с дилтиаземом 240 мг вызывает повышение концентраций первого в плазме крови.
Циметидин. Не выявлены существенные эффекты взаимодействия между этими препаратами.
Итраконазол. Одновременное применение аторвастатина (20—40 мг) и итраконазола (200 мг) сопровождалось увеличением AUC первого.
Грейпфрутовый сок. Содержит вещества, являющиеся ингибиторами цитохрома Р450 3А4, и может повышать концентрацию аторвастатина, особенно при употреблении более 1,2 л грейпфрутового сока в сутки.
Стимуляторы цитохрома Р450 3А4. Одновременное применение аторвастатина и стимуляторов Р450 3А4 (рифампицин, эфавиренз) может вызвать различной степени снижение концентрации аторвастатина в плазме крови. В связи с двойным механизмом действия рифампицина (индуктор цитохрома Р450 3А4 и ингибитор фермента-переносчика ОАТР1В1 в печени), рекомендуется одновременно применять его с аторвастатином, так как отсроченное применение аторвастатина после терапии рифампицином сопровождалось значительным снижением концентрации аторвастатина в плазме крови.
Антациды. Одновременное применение с суспензией пероральных антацидов, содержащих гидроксиды алюминия и магния, снижает концентрацию аторвастатина в плазме крови приблизительно на 35%, однако это не влияло на снижение уровня ХС ЛПНП.
Антипирин. Поскольку Тулип не изменяет фармакокинетику антипирина, взаимодействие между другими препаратами, метаболизирующимися с помощью этого же цитохрома (такими как терфенадин, толбутамид, триазолам, пероральные контрацептивы), маловероятно.
Колестипол. Концентрация аторвастатина в плазме крови снижается на 25% при одновременном применении колестипола. Однако гиполипопротеиновый эффект был более выражен при одновременном применении аторвастатина и колестипола, чем при применении одного из этих препаратов.
Дигоксин. При длительном применении дигоксина и одновременном применении 10 мг аторвастатина уровень дигоксина в плазме крови не изменялся. Тем не менее концентрация дигоксина повышалась приблизительно на 20% при одновременном применении 80 мг аторвастатина в сутки. Необходим строгий контроль состояния пациента, применяющего дигоксин.
Азитромицин. Одновременное применение аторвастатина (10 мг ежедневно) и азитромицина (500 мг ежедневно) не изменяло концентрацию аторвастатина в плазме крови.
Пероральные контрацептивы. Одновременное применение с пероральными контрацептивами, содержащими норэтиндрон и этинилэстрадиол, увеличивают AUC этих двух препаратов приблизительно на 30 и 20% соответственно. Этот эффект следует учитывать при выборе контрацептива для женщин, применяющих Тулип.
Варфарин. Не выявлено существенных эффектов взаимодействия между препаратами.
Амлодипин. В опытах взаимодействия лекарственных средств одновременное применение 80 мг аторвастатина с 10 мг амлодипина у здоровых лиц сопровождалось увеличением экспозиции аторвастатина, хотя не имело клинически значимого эффекта.
Другая сопутствующая терапия. Во время клинических исследований аторвастатин применялся одновременно с антигипертензивными средствами и эстрогензамещающими препаратами без существенных эффектов взаимодействия. Взаимодействие с другими препаратами не изучалось.

ПЕРЕДОЗИРОВКА:

Симптомы: миопатия (рабдомиолиз), нарушение функции печени, тошнота, рвота, диарея.
Лечение симптоматическое, предпринимают меры для поддержания жизненно важных функций организма. В связи с тем, что препарат активно связывается с белками плазмы крови, гемодиализ неэффективен.

УСЛОВИЯ ХРАНЕНИЯ:

в оригинальной упаковке при температуре не выше 25 °C.