Вабадин - инструкция по применению

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

Вабадин 10 мг

Vabadin 10 mg

Склад.

Діюча речовина: 1 таблетка, вкрита оболонкою, містить 10 мг симвастатину;

допоміжні речовини: ядро таблетки: лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, крохмаль преже латинізований, бутилгідроксіанізол, кислота аскорбінова, кислота лимонна, кремнію діоксид колоїдний безводний, тальк, магнію стеарат; оболонка: гідроксим етилцелюлоза, заліза оксид червоний, заліза оксид жовтий, триетилцитрат, титану діоксид, тальк, повідон К-30.

Лікарська форма. Таблетки, вкриті оболонкою.

Фармакотерапевтична група. Препарати, що знижують рівень холестерину і три гліцеридів у сироватці крові. Інгібітори ГМГ КоА-редуктази. Код АТС С 10А А 01.

Клінічні характеристики.

Показання. Гіперхолестеринемія. Змішана дисліпідемія. Гомозиготна, сімейна гіперхолестеринемія. Вторинна профілактика захворювань серцево-судинної системи спричинених атеросклерозом. Цукровий діабет із нормальним чи підвищеним рівнем холестерину.

Протипоказання. Гіпер чутливість до симвастатину або допоміжних речовин. Захворювання печінки в активній фазі або нез’ясоване стійке підвищення рівня трансаміназ крові. Вагітність і   годування груддю. Одночасне призначення сильнодіючих інгібіторів ізоензиму CYP3А 4, наприклад, ітраконазолу, кетоконазолу, інгібіторів ВІЛ протеази, еритроміцину, кларитроміцину, телітроміцину і нефазодону.

Спосіб застосування та дози. Діапазон дозування становить 5-80 мг на добу. Препарат призначають перорально 1 раз на добу у вечірній час. За необхідності підвищення дози слід дотримуватись інтервалів не менше 4 тижнів між підвищенням дози до досягнення максимальної дози 80 мг на добу, що призначається також 1 раз на добу ввечері. Призначення дози 80 мг рекомендується тільки пацієнтам із тяжкою гіперхолестеринемією і високим ризиком серцево-судинних ускладнень. Гіперхолестеринемія. Хворі мають дотримуватись стандартної холестерин знижувальної дієти під час застосування препарату Вабадин 10 мг. Звичайна доза препарату становить 10-20 мг на добу, яку застосовують 1 раз на добу ввечері. Для хворих, які потребують зниження холестерину ліпопротеїнів низької щільності (ХС ЛПНЩ) більше 45 %, початкова доза може становити 20-40 мг на добу. Збільшення дози проводиться за вказівкою, що наведена вище. Гомозиготна, сімейна гіперхолестеринемія. Початкова рекомендована доза препарату становить 40 мг на добу, яку приймають ввечері, або 80 мг на добу за три прийоми: дві дози по 20 протягом дня і 40 мг увечері. Профілактика серцево-судинної патології. Звичайна доза препарату Вабадин 10 мг у хворих з ішемічною хворобою серця, з/або відсутністю гіперліпідемії, становить від 20 до 40 мг на добу і призначається 1 раз увечері. За необхідності збільшення дози використовують вищезазначену схему. Препарат Вабадин 10 мг може призначатися як ізольовано, так і в комбінації з речовинами, що посилюють секрецію жовчних кислот. В останньому випадку препарат призначають не менше ніж за 2 год. до або не раніше 4 год. після прийому речовин, посилюючих виділення жовчних кислот.

Побічні реакції. Для оцінки частоти виникнення побічних дій використовується така класифікація: дуже часто: > 1/10; часто: > 1/100 і < 1/10; іноді: > 1/1000 і < 1/100; рідко: > 1/10000 і < 1/1000; дуже рідко: < 1/10000, у тому числі повідомлення про поодинокі випадки.

Порушення стану кровотворної і лімфатичної систем. Рідко: анемія. Порушення стану нервової системи. Рідко: головний біль, парестезії, запаморочення, периферична полінейропатія. Порушення стану травного тракту. Рідко: запор, біль у животі, метеоризм, диспесія, діарея, нудота, блювання, панкреатит. Порушення стану печінки та жовчовивідних шляхів. Рідко: гепатит, жовтуха. Порушення стану шкіри і підшкірної жирової тканини. Рідко: висип, свербіж, облисіння. Порушення стану опорно-рухового апарату, сполучної тканини і кісток. Рідко: міопатія, рабдоміоз, міалгія, спазми м’язів. Загальні порушення. Астенія. Синдром гіпер чутливості зустрічався рідко і супроводжувався наступними ознаками: ангіо невротичний набряк, вовчакоподібний синдром, ревматична полі міальгія, дерматоміозит, васкуліт, тромбоцит опенія, еозинофілі я, підвищення швидкості осідання еритроцитів (ШОЕ), артрит і артралгія, кропив’янка, фото сенсибілізація, підвищення температури тіла, припливи до обличчя, ядуха і відчуття дискомфорту. Порушення з боку лабораторних аналізів та інструментальних досліджень. Рідко: підвищення рівня трансаміназ у сироватці крові (аланін амінотрансфер ази, аспартатамінотрансфер ази і g-глутамілтранспептидази), підвищення рівня лужної фосфатази і креатинінфосфокінази (КФК) у сироватці крові.  

Передозування. До цього часу було зареєстровано декілька випадків передозування, які завершились без будь-яких наслідків для пацієнтів. Максимальна прийнята доза становила 3,6 г симвастатину. Передозування препарату не вимагає спеціальних лікувальних заходів. У випадку передозування проводяться загальні заходи і симптоматична терапія, за необхідності.

Застосування у період вагітності або годування груддю. Застосування препарату протипоказане і його прийом припиняють   перед початком вагітності.

Діти. Симвастатин не застосовують у дітей унаслідок відсутності інформації щодо ефективності і безпеки застосування.

Особливі заходи безпеки. Зберігати в недоступному для дітей місці!

Особливості застосування. Ниркова недостатність. При помірній нирковій недостатності корекція дозування не потрібна; при тяжкій (кліренс креатині ну < 30 мл/хв) – призначення дози препарату, що перевищує 10 мг на добу, має бути ретельно обґрунтоване і повинне застосовуватись з обережністю. Пацієнти літнього віку.   Корекція дозування не потрібна. Міопатія/рабдоміоліз. Симвастатин, як і інші інгібітори ГМГ-КоА-редуктази, рідко спричинює розвиток міопатії, що супроводжується болем у м’язах, болючістю при пальпації або слабкістю м’язів і значним підвищенням концентрації креатинфосфокінази (КФК), більше 10 разів за норму. Іноді міопатія розвивається у формі рабдоміолізу з наявністю або відсутністю вторинної ниркової недостатності, обумовленої міоглобінурією. У вкрай поодиноких випадках розвиток рабдоміолізу призводив до летального результату. Ризик міопатії зростає при високому рівні інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази в крові. Початок терапії. Усі пацієнти, які починають застосування симвастатину, або яким було підвищено його дозу, мають бути поінформовані про ризик розвитку міопатії і про необхідність негайно інформувати лікаря при появі будь-якого непоясненого м’язового болю або болючості при пальпації чи слабкості м’язів. Слід бути обережним із пацієнтами, які мають наявні фактори, що привертають рабдоміоліз, а саме: треба визначати рівень КФК перед початком застосування симвастатину для встановлення його початкового рівня і проводити його моніторинг у таких ситуаціях: хворі старше 70 років;   порушення функції нирок, неконтрольований гіпотиреоз, спадкові захворювання м’язової системи в анамнезі; токсичні реакції з боку м’язової системи в анамнезі при застосуванні статинів або фібратів; алкогольна залежність. При цих ситуаціях має бути проаналізовані ризик і користь від можливого лікування, а також треба проводити клінічний моніторинг. Якщо у хворого в анамнезі відмічались вищевказані м’язові порушення, обумовлені будь-яким фібратом або статином, терапію іншими препаратами цих класів слід починати з обережністю. Якщо початковий рівень КФК значно підвищений (більше 5 разів за норму), терапію препаратом не починають. Протягом терапії. При появі у хворих болю у м’язах, м’язової слабкості або спазмів м’язів треба визначити рівень КФК. Якщо, за відсутності значного фізичного навантаження, рівень КФК значно підвищений (у 5 разів більше за норму), лікування припиняють. За наявності симптомів із боку м’язової системи, що призводять до сталого дискомфорту, треба розглянути питання про відміну препарату, навіть якщо рівень КФК у 5 разів менше за норму. При підозрі на міопатію препарат відміняють. За умови зникнення симптомів і повернення рівня КФК до норми можливе відновлення застосування даного статину або призначення альтернативного статину у найменших дозах при ретельному моніторингу. Терапію симв астатином тимчасово припиняють за декілька діб перед проведенням великих планових хірургічних втручань, або якщо у хворого виникає будь-яке інше серйозне захворювання або травматичне ушкодження. Вплив на печінку. Як і при застосуванні інших лікарських засобів, що знижують рівень ліпідів крові, при терапії симв астатином були випадки помірного підвищення рівня трансаміназ у сироватці крові, менше 3 разів за норму. Ці зміни виникали одразу після початку терапії і часто мали минущий характер, не супроводжувались клінічною симптоматикою і не вимагали припинення терапії. У незначної кількості хворих, котрі застосовували симвастатин, спостерігалось стійке підвищення рівня трансаміназ у сироватці крові (у 3 рази більше за норму). При відміні терапії їх рівень повертався до рівня, зафіксованого перед початком лікування. Тому при наявності відповідних клінічних показань рекомендується проводити контроль функції печінки до та після початку терапії симв астатином.   При збільшенні дозування до 80 мг на добу треба проводити додатковий контроль функції печінки до підвищення дози, через 3 місяці після і кожні півроку протягом першого року лікування. Особливо ретельно слід ставитись до хворих, у яких протягом лікування спостерігається підвищення активності трансаміназ, негайно провести їх повторне визначення і частіше проводити їх контроль у майбутньому. Якщо підвищення рівня трансаміназ прогресує, особливо при їх стійкому збільшенні вище 3 разів за норму, терапію симв астатином припиняють. Препарат з обережністю застосовують у хворих, що вживають алкоголь у значних кількостях. Допоміжні речовини. Препарат не слід застосовувати хворим зі спадковою патологією: непереносимістю галактози, дефіцитом лактази або при порушенні абсорбції глюкози-галактози.  

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або іншими механізмами. Симвастатин не впливає або має дуже незначний вплив на здатність керувати транспортними або працювати з механічними засобами. Однак слід зважити на можливе виникнення запаморочення.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші форми взаємодій. Фармакодинамічні взаємодії. Взаємодія з іншими медичними продуктами, що понижують рівень ліпідів крові і здатні самостійно спричиняти міопатію. Ризик розвитку міопатії, рабдоміолізу підвищується при одночасному застосуванні з фібратами і нікотиновою кислотою (ніацин) більше за 1 г на добу. Немає ніяких вказівок на те, що при одночасному призначенні симвастатину і фенофібрату ризик розвитку міопатії перевищує суму індивідуальних ризиків цих препаратів. Для інших фібратів немає адекватних даних щодо фармакокінетики і фармакологічної безпеки.

Фармакокінетичні взаємодії

Взаємодія із залученням ізоензиму CYP3A4. Симвастатин – субстрат цитохрому Р 450 3А 4. Сильнодіючі інгібітори Р 450 3А 4 збільшують ризик міопатії і рабдоміолізу у зв’язку з підвищенням концентрації інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази в плазмі під час лікування симв астатином. До інгібіторів цитохрому Р 450 3А 4 відносяться ітраконазол, кетоконазол, еритроміцин, кларитроміцин, телітроміцин, інгібітори ВІЛ-протеази, нефазодон. Одночасне застосування ітраконазолу призводило до більш ніж 10-кратного посилення дії симвастатинової кислоти (активний метаболіт). Телітроміцин спричиняв збільшення дії цієї кислоти в 11 разів. Якщо призначення ітраконазолу, кетоконазолу, еритроміцину, кларитроміцину, телітроміцину, інгібітора ВІЛ-протеази, нефазодону неможна уникнути, лікування симв астатином припиняють на період їх застосування. Циклоспорин. Ризик розвитку міопатії/рабдоміолізу підвищується при супутньому призначенні циклоспорину, особливо із застосуванням високих доз симвастатину. Тому при одночасному їх застосуванні доза симвастатину не повинна перевищувати 10 мг на добу. Даназол. Ризик розвитку міопатії/рабдоміолізу підвищується при супутньому призначенні даназолу, особливо із застосуванням високих доз симвастатину. Гемфіброзил. Підвищується концентрація симвастатину у плазмі. Аміодарон і верапаміл. Ризик розвитку міопатії/рабдоміолізу підвищується при супутньому призначенні аміодарону або верапамілу, особливо із застосуванням високих доз симвастатину. У 6 % хворих розвивалася міопатія при одночасному застосуванні симвастатину в дозі 80 мг на добу і аміодарону. У 1 % хворих розвивалася міопатія при одночасному застосуванні симвастатину   в дозі 40 мг або 80мг на добу і верапамілу. Дилтіазем. В 1 % хворих розвивалася міопатія при одночасному застосуванні симвастатину   в дозі 80 мг на добу і дилтіазему. Ризику міопатії не підвищувався, якщо хворі отримували симвастатин в дозі 40 мг на добу. Грейпфрутовий сік. Прийом 240 мл соку вранці і симвастатину увечері призводить до збільшення дії симвастатинової кислоти в 1,9 раза. Вплив симвастатину на фармакокінетику   інших медичних продуктів. Симвастатин не чинить інгібуючого впливу на цитохром Р 450 3А 4, тому не слід очікувати підвищення концентрації в плазмі речовин, що метаболізуються цим ферментом, при їх застосуванні одночасно із симв астатином. Пероральні антикоагулянти. Застосування 20-40 мг симвастатину помірно підсилювало дію антикоагулянтів кумаринового типу: протромбі новий час, що виражається через міжнародне нормалізоване співвідношення (MHO; International Normalized Ratio, INR) збільшувався, у порівнянні з початковим значенням у здорових добровольців з 1,7 до 1,8 та у хворих з 2,6 до 3,4. У хворих, які отримують антикоагулянти кумаринового типу, визначають протромбі новий час перед початком терапії симв астатином, регулярно під час ранньої фази терапії (для виявлення значних змін протромбі нового часу) і після реєстрації стабільного протромбі нового часу з інтервалами, що звичайно рекомендуються для такого типу антикоагулянтів. При зміні дози симвастатину проводиться повторний моніторинг протромбі нового часу. Причинно-наслідковий зв’язок між симв астатином і кровотечами або зміною протромбі нового часу відсутній, у хворих котрі не приймають антикоагулянти.  

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Після перорального прийому, симвастатин, що представлений в неактивній лак тонової формі, гідролізу ється в печінці з утворенням b-гідроксикислоти (активна форма), яка має виражену інгібуючою дією на ГМГ-КоА-редуктазу. Цей ензим каталізує перетворення ГМГ-КоА в мевалонову кислоту, яка є раннім і лімітую чим етапом біосинтезу холестерину. Показано, що симвастатин знижує рівень холестерину ліпопротеїнів низької щільності (ХС ЛПНЩ) як при нормальному, так і при підвищеному його висхідному рівні. ЛПНЩ утворюються з ліпопротеїнів дуже низької щільності (ЛПДНЩ) і катаболізуються переважно шляхом зв’язування з ЛПНЩ-рецептором, що має високу спорідненістю до ЛПНЩ. Механізм пониження рівня ЛПНЩ крові симв астатином може включати як зменшення концентрації ХС ЛПНЩ, так і стимуляцію ЛПНЩ-рецептора, що призводить до зменшення продукції і підсилення катаболізму ХС ЛПНЩ. Терапія симв астатином також суттєво знижує рівень аполіпопротеїну В. Крім цього, він помірно підвищує рівень ХС ЛПВЩ (ліпопротени високої щільності) і знижує концентрацію три гліцеридів (ТГ). У результаті понижується співвідношення загального ХС до ХС ЛПВЩ, а також ХС ЛПНЩ до ХС ЛПВЩ.

Фармакокінетика. Неактивна лактонова форма симвастатину гідролізу ється переважно в печінці в активну b-гідроксикислоту. Абсорбція. У людини симвастатин добре всмоктується і піддається екстенсивному екстрагуванню з крові при першому проходженні через печінку. Рівень екстрагування залежить від швидкості потоку крові в печінці. Печінка є головним місцем дії активної форми препарату. Доступність b-гідроксикислоти у системному кровотоку після перорального застосування становить 5 % від дози. Максимальна концентрація активних інгібіторів досягається після 1-2 год. після прийому симвастатину. Одночасний прийом їжі не впливає на всмоктуваність препарату. При довго тривалому застосуванні препарату його кумуляції не відбувається. Системний розподіл. Зв’язування з білками плазми симвастатину і його активних метаболітів становить 95 %. Виведення. Основними метаболітами препарату, що присутні в плазмі, є b-гідроксикислота і 4 додаткових метаболіти. Після перорального призначення радіо активного симвастатину у людини 13 % радіо активності були виділені із сечею і 60 % - з калом протягом 96 год. При внутрішньо венному уведенні b-гідроксикислоти симвастатину період напів виведення становив у середньому 1,9 год. Приблизно 0,3 % від цієї уведеної дози було виділено із сечею у формі метаболітів-інгібіторів.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості. Овальні двоопуклі таблетки, вкриті оболонкою, персикового кольору з насічкою для поділу з одного боку.

Термін придатності. 3 роки.

Умови зберігання. Зберігати при температурі не вище 25 °С! Не застосовувати препарат після закінчення терміну придатності!

Упаковка. 14 таблеток, вкритих оболонкою, у блістері; 2 блістери в картонній коробці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Власник реєстрації.

Менаріні Інтернешонал Оперейшонс Люксембург С. А.

1, Авеню де ла Гар, 1611 Люксембург.

Виробники.

Виробники, що здійснюють повний цикл виробництва.

Хаба Фармасеутика С. А.

Руа да Тапада Гранде № 2, 2710 – 089 Синтра, Португалія.

Лабораторіос Белмак С. А.

Полігоно Індустріал Малпіка, Кайє С.4 – 50016 Сарагоса, Іспанія.

Виробники, що здійснюють кінцеве пакування.

БЕРЛІН-ХЕМІ АГ (МЕНАРІНІ ГРУП).

Глінікер Вег 125, 12489 Берлін, Німеччина.

Менаріні - Фон Хейден ГмбХ.

Лейпціг Штрасе 7-13, 01097 Дрезден, Німеччина.

после перорального приема симвастатин, представленный в неактивной лактоновой форме, гидролизуется в печени с образованием β-гидроксикислоты (активная форма), которая обладает выраженным ингибирующим действием на ГМГ-КоА-редуктазу. Этот энзим катализирует преобразование ГМГ-КоА в мевалоновую кислоту, являющуюся ранним и лимитирующим этапом биосинтеза ХС. Установлено, что симвастатин снижает уровень ХС ЛПНП как при нормальном, так и при повышенном его уровне. ЛПНП образуются из ЛПОНП и катаболизируются преимущественно путем связывания с ЛПНП-рецепторами, обладающими высоким сродством к ЛПНП. Механизм понижения уровня ЛПНП в крови симвастатином может включать как снижение концентрации ХС ЛПНП, так и стимуляцию ЛПНП-рецепторов, что приводит к уменьшению продукции и усилению катаболизма ХС ЛПНП. Терапия симвастатином также существенно снижает уровень аполипопротеина В. Кроме этого, он умеренно повышает уровень ХС ЛПВП и снижает концентрацию ТГ. В результате этого понижается соотношение общего ХС к ХС ЛПВП, а также ХС ЛПНП к ХС ЛПВП.
Неактивная лактоновая форма симвастатина гидролизуется преимущественно в печени в активную β-гидроксикислоту.
Симвастатин хорошо всасывается и подвергается экстенсивному экстрагированию из крови при первом прохождении через печень. Уровень экстрагирования зависит от скорости потока крови в печени. Печень является главным местом действия активной формы препарата. Доступность β-гидроксикислоты в системном кровотоке после перорального применения составляет 5% принятой дозы. Максимальная концентрация активных метаболитов достигается через 1–2 ч после приема симвастатина. Одновременный прием пищи не влияет на всасываемость препарата. При длительном применении препарата его кумуляция в организме не происходит.
Связывание с белками плазмы крови симвастатина и его активных метаболитов составляет 95%. Основными метаболитами препарата, содержащимися в плазме крови, является гидроксикислота и 4 дополнительных метаболита. После перорального приема симвастатина, меченного радиоактивным изотопом, 13% радиоактивности выявляют в моче и 60% — в кале на протяжении 96 ч. При в/в введении β-гидроксикислоты симвастатина период полувыведения составлял в среднем 1,9 ч. Приблизительно 0,3% этой введенной дозы выделялось с мочой в форме активных метаболитов.

гиперхолестеринемия; смешанная дислипидемия; гомозиготная, семейная гиперхолестеринемия; вторичная профилактика заболеваний сердечно-сосудистой системы, вызванных атеросклерозом; сахарный диабет с нормальным или повышенным уровнем ХС в крови.

диапазон дозирования составляет 5–80 мг/сут. Препарат назначают внутрь 1 раз в сутки в вечернее время. При необходимости повышения дозы необходимо соблюдать интервал не менее 4 нед между повышением дозы до достижения максимальной дозы 80 мг/сут, которую также назначают 1 раз в сутки вечером. Применение в дозе 80 мг/сут рекомендуется только пациентам с тяжелой гиперхолестеринемией и высоким риском развития сердечно-сосудистых осложнений.
Гиперхолестеринемия
Больным следует придерживаться стандартной гипохолестеринемической диеты в период применения препарата Вабадин 10 мг. Обычная доза препарата представляет 10–20 мг/сут в 1 прием вечером. Для пациентов, нуждающихся в снижении уровня ХС ЛПНП более чем на 45%, начальная доза может составлять 20–40 мг/сут. Повышение дозы проводят согласно вышеприведенным указаниям.
Гомозиготная, семейная гиперхолестеринемия
Начальная рекомендуемая доза препарата составляет 40 мг/сут, которые принимают вечером, или 80 мг/сут в 3 приема: 2 дозы по 20 мг на протяжении дня и 40 мг — вечером.
Профилактика сердечно-сосудистой патологии
Обычная доза препарата Вабадин у пациентов с ИБС составляет 20–40 мг/сут в 1 прием вечером. При необходимости повышения дозы применяют вышеуказанную схему. Препарат можно применять как в качестве монотерапии, так и в комбинации с секвестрантами желчных кислот. В последнем случае препарат назначают не менее чем за 2 ч до или не ранее чем 4 ч после приема секвестрантов желчных кислот.

гиперчувствительность к симвастатину или прочим ингредиентам препарата, заболевания печени в активной фазе или стойкое повышение уровня трансаминаз в крови неясной этиологии, период беременности и кормления грудью, одновременное применение активных ингибиторов изофермента CYP 3А4, например итраконазола, кетоконазола, ингибиторов протеазы ВИЧ, эритромицина, кларитромицина, телитромицина и нефазодона.

для оценки частоты возникновения побочных эффектов используют следующую градацию: очень часто (1/10), часто (1/100, но ≤1/10), иногда (1/1000, но ≤1/100), редко (1/10 000, но ≤1/1000), очень редко (≤1/10 000, в том числе сообщения о единичных случаях).
Со стороны системы крови: редко — анемия.
Со стороны нервной системы: редко — головная боль, парестезия, головокружение, периферическая полинейропатия.
Со стороны пищеварительного тракта: редко — запор, боль в животе, метеоризм, диспесия, диарея, тошнота, рвота, панкреатит.
Со стороны печени и желчных путей: редко — гепатит, желтуха.
Со стороны кожных покровов: редко — сыпь, зуд, алопеция.
Со стороны опорно-двигательного аппарата: редко — миопатия, рабдомиоз, миалгия, спазмы мышц.
Общие нарушения: астения. Реакции гиперчувствительности отмечались редко и характеризовались следующими проявлениями: ангионевротический отек, волчаночноподобный синдром, ревматическая полимиалгия, дерматомиозит, васкулит, тромбоцитопения, эозинофилия, повышение СОЭ, артрит и артралгия, крапивница, фотосенсибилизация, лихорадка, приливы крови к лицу, удушье и ощущение дискомфорта.
Со стороны параметров лабораторных исследований: редко — повышение активности трансаминаз в сыворотке крови (АлАТ, АсАТ и γ-глутамилтранспептидазы), повышение активности ЩФ и КФК в сыворотке крови.

Период беременности и кормления грудью
Применение препарата в период беременности и кормления грудью противопоказано; его прием прекращают перед планируемой беременностью.
Почечная недостаточность
При умеренно выраженной почечной недостаточности коррекции дозирования не требуется; при тяжелой почечной недостаточности (клиренс креатинина ≤30 мл/мин) назначение препарата в дозе, превышающей 10 мг/сут, требует тщательного обоснования, препарат следует применять с осторожностью.
Пациенты пожилого возраста
Коррекции дозы не требуется.
Миопатия/рабдомиолиз
Симвастатин, как и другие ингибиторы ГМГ-КоА-редуктазы, редко вызывает развитие миопатии, которая сопровождается болью в мышцах, болезненностью их при пальпации или слабостью мышц и значительным повышением концентрации КФК, в 10 раз превышающей нормальное значение. Иногда миопатия развивается в форме рабдомиолиза с наличием или отсутствием вторичной почечной недостаточности, обусловленной миоглобинурией. В крайне редких случаях развитие рабдомиолиза приводило к летальному исходу. Риск развития миопатии возрастает при высоком уровне ингибиторов ГМГ-КоА-редуктазы в крови.
Начало терапии
Все пациенты, начинающие прием симвастатина, или которым была повышена доза препарата, должны быть проинформированы о риске развития миопатии и необходимости немедленно информировать врача при появлении любой необъяснимой мышечной боли или болезненности при пальпации или слабости мышц. Особая осторожность необходима при лечении пациентов с предрасположенностью к рабдомиолизу, а именно: следует определять уровень КФК до начала применения симвастатина с целью установления его исходного уровня и проводить его мониторинг у больных в возрасте старше 70 лет, при нарушении функции почек, неконтролируемом гипотериозе, наследственных заболеваниях скелетных мышц в анамнезе, патологических реакциях со стороны скелетных мышц в анамнезе при применении статинов или фибратов, алкогольной зависимости. В этих ситуациях перед назначением препарата следует оценить потенциальные риск и пользу от планируемого лечения; в дальнейшем проводить клинический мониторинг. Если у больного в анамнезе отмечены нарушения со стороны скелетных мышц, обусловленные применением любого фибрата или статина, терапию другими препаратами этих классов следует начинать с осторожностью. Если начальный уровень КФК в сыворотке крови значительно повышен (более чем в 5 раз превышает норму), препарат не назначают.
На протяжении терапии
При появлении миалгии, слабости или спазмов мышц следует определить уровень КФК. Если при отсутствии значительной физической нагрузки уровень КФК значительно повышен (в 5 раз выше нормы), лечение прекращают. При наличии симптомов со стороны скелетных мышц, вызывающих постоянный дискомфорт, следует рассмотреть вопрос об отмене препарата, даже если уровень КФК превышает норму не более чем в 5 раз. При подозрении на миопатию препарат отменяют. При условии исчезновения симптомов и нормализации уровня КФК возможно возобновление приема препарата или назначение альтернативного статина в минимальной дозе при условии регулярного мониторинга. Терапию симвастатином временно прекращают за несколько суток перед проведением обширных плановых хирургических вмешательств или если у больного возникает любое другое серьезное заболевание либо травматическое повреждение скелетных мышц.
Влияние на печень
Как и при применении других средств, снижающих уровень липидов в крови, при терапии симвастатином отмечены случаи умеренно выраженного повышения уровня трансаминаз в сыворотке крови, не более чем в 3 раза превышающие нормальные значения. Эти изменения возникали сразу после начала терапии и часто имели преходящий характер, не сопровождались клинической симптоматикой и не требовали прекращения лечения. У незначительного количества больных, применявших симвастатин, отмечали стойкое повышение уровня трансаминаз в сыворотке крови (в 3 раза выше нормы). При отмене терапии их уровень возвращался к исходному, зафиксированному до начала лечения. Поэтому при наличии соответствующих клинических показаний рекомендуется проводить контроль функции печени до и после начала терапии симвастатином. При повышении дозы до 80 мг/сут следует проводить дополнительный контроль функции печени до повышения дозы, через 3 мес после повышения и каждые полгода на протяжении 1-го года лечения. Особого внимания требуют больные, у которых на протяжении лечения отмечали повышение активности трансаминаз, следует немедленно провести их повторное определение и чаще проводить их контроль в будущем. Если повышение активности трансаминаз прогрессирует, особенно при их стойком повышении в 3 раза выше нормы, терапию симвастатином прекращают. Препарат с осторожностью применяют у больных, злоупотребляющих алкоголем.
Вспомогательные ингредиенты препарата
Препарат не следует применять больным с наследственной патологией: непереносимостью галактозы, дефицитом лактазы или при нарушении абсорбции глюкозы-галактозы.
Влияние на психомоторные реакции
Симвастатин не влияет или очень незначительно влияет на способность к управлению транспортными средствами или работу с механизмами. Однако следует учитывать вероятность появления головокружения.

фармакодинамические взаимодействия
Взаимодействие с другими препаратами, снижающими уровень липидов в крови и способными вызывать развитие миопатии. Риск развития миопатии, рабдомиолиза повышается при одновременном применении с фибратами и никотиновой кислотой в дозе 1 г/сут. Нет указаний на то, что при одновременном применении симвастатина и фенофибрата риск развития миопатии превышает сумму индивидуальных рисков этих препаратов. Для других фибратов нет адекватных данных относительно фармакокинетики и фармакологической безопасности.
Фармакокинетические взаимодействия

Симвастатин — субстрат цитохрома Р450 3А4. Активные ингибиторы Р450 3А4 повышают риск развития миопатии и рабдомиолиза в связи с повышением концентрации ингибиторов ГМГ-КоА-редуктазы в плазме крови в период лечения симвастатином. К ингибиторам цитохрома Р450 3А4 относятся итраконазол, кетоконазол, эритромицин, кларитромицин, телитромицин, ингибиторы протеазы ВИЧ, нефазодон. Сочетанное применение итраконазола обусловливало более чем 10-кратное усиление действия симвастатиновой кислоты (активный метаболит симвастатина). Телитромицин вызывал усиление действия этой кислоты в 11 раз. Если применения итраконазола, кетоконазола, эритромицина, кларитромицина, телитромицина, ингибиторов протеазы ВИЧ, нефазодона избежать нельзя, лечение симвастатином прекращают на период их применения.
Риск развития миопатии/рабдомиолиза повышается при сочетанном применении циклоспорина, особенно при применении симвастатина в высоких дозах. Поэтому при одновременном их применении доза симвастатина не должна превышать 10 мг/сут.
Риск развития миопатии/рабдомиолиза повышается при одновременном использовании даназола, особенно при применении симвастатина в высоких дозах.
При одновременном применении с гемфиброзилом концентрация симвастатина в плазме крови повышается.
Риск развития миопатии/рабдомиолиза повышается при одновременном применении амиодарона или верапамила, особенно с симвастатином в высоких дозах. У 6% больных развивалась миопатия при одновременном применении симвастатина в дозе 80 мг/сут и амиодарона. У 1% больных развивалась миопатия при одновременном применении симвастатина в дозе 40 или 80 мг/сут и верапамила.
У 1% пациентов развивалась миопатия при сочетанном применении симвастатина в дозе 80 мг/сут и дилтиазема. Риск развития миопатии не повышался, если больные получали симвастатин в дозе 40 мг/сут.
Прием 240 мл грейпфрутового сока утром и симвастатина вечером приводит к увеличению действия симвастатиновой кислоты в 1,9 раза.
Симвастатин не оказывает ингибирующего влияния на цитохром Р450 3А4, поэтому не следует ожидать повышения концентрации в плазме крови веществ, которые метаболизируются этим ферментом, при их одновременном применении с симвастатином.
Применение симвастатина в дозе 20–40 мг умеренно усиливает действие антикоагулянтов кумаринового типа: протромбиновое время, выраженное через международное нормализованное соотношение (INR) увеличивается по сравнению с начальным значением у здоровых добровольцев с 1,7 до 1,8 и у больных с 2,6 до 3,4. У пациентов, применявших антикоагулянты кумаринового типа, определяют протромбиновое время перед началом терапии симвастатином, регулярно в раннюю фазу терапии (для выявления значительных изменений протромбинового времени) и после регистрации стабильного протромбинового времени с интервалами, которые обычно рекомендуются для такого типа антикоагулянтов. При изменении дозы симвастатина проводят повторный мониторинг протромбинового времени. Причинно-следственная связь между приемом симвастатина и развитием кровотечений или изменением протромбинового времени у больных, не принимающих антикоагулянты, отсутствует.

зарегистрировано несколько случаев передозировки, которые завершились без каких-либо последствий для пациентов. Максимальная принятая доза составляла 3,6 г симвастатина. Передозировка препарата не требует специальных лечебных мероприятий. В случае передозировки при необходимости проводят общие мероприятия и симптоматическую терапию.

при температуре не выше 25 °С.