Вальмакс - инструкция по применению

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ВАЛЬМАКС

(VALMAX)

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: valaciclovir;

L-валіну 2-[(2-аміно-1,6-дигідро-6-оксо-9Н-пурин-9-іл) метокси]етиловий ефір (у вигляді гідро хлориду);

основні фізико-хімічні властивості: таблетки блакитного кольору, довгастої форми, двоопуклі, вкриті оболонкою;

склад:  1   таблетка   містить   валацикловіру   гідро хлориду у перерахуванні на валацикловір 500 мг або 1000 мг;

допоміжні речовини: крохмаль, натрію кроскармелоза, олія рицинова гідрогенізована, опадрай блакитний YS-1-10571 (гіпромелоза 3сР, гіпромелоза 6сР, титану діоксид (Е 171), полі етиленгліколь 400, індигокармін (Е 132), полісорбат 80).

Форма випуску. Таблетки, вкриті оболонкою.

Фармакотерапевтична група. Противірусні засоби для системного застосування.        

Код АТС J05AВ 11.

Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Фармакологічна дія: противірусна (антигерпетична). В організмі перетворюється на ацикловір, який після фосфорилювання набуває специфічної активності. Є структурним аналогом пуринового нуклеозиду дезоксигуаніну (нормальний компонент ДНК), взаємодіє з вірусною ДНК-полімеразою та блокує розмноження вірусу.

Специфічна протигерпетична активність обумовлена взаємодією валацикловіру з тимідинкіназою вірусу простого герпесу, оперізуючого лишаю, Епштейна-Барр. Селективність щодо цитомегаловірусу частково опосередкована залежністю фосфорилювання від специфічної фосфотрансфер ази UL97.

Під дією тимідинкінази вірусу валацикловір перетворюється на ацикловірмоно фосфат за участі гуанілатциклази клітин людини – на ацикловірдифосфат, а потім на активну форму ацикловіртрифосфат. Трифосфат блокує реплікацію вірусної ДНК за рахунок конкурентного інгібування вірусної ДНК-полімер ази та гальмування елонгації ланцюга ДНК.

Активний щодо вірусу простого герпесу типу 1 та 2, оперізуючого лишаю (менш активний у порівнянні з простим герпесом внаслідок кращого фосфорилювання відповідною тимідинкіназою), вірусу Епштейна-Барр, цитомегаловірусу, людського вірусу герпесу 6 типу. Резистентність штамів Herpes simplex та Varicella zoster розвивається внаслідок фенотипового дефіциту вірусної тимідинкінази   або ж внаслідок змін тимідинкінази чи ДНК-полімер ази. Стійкість до валацикловіру у пацієнтів з нормальним імунологічним статусом спостерігається рідко, але досить часто на фоні вираженого імунодефіциту (при інфікуванні ВІЛ, під час хіміотерапії з приводу злоякісних утворень в організмі).

Фармакокінетика. Валацикловір швидко адсорбується в шлунково-кишковому тракті та майже повністю гідролізу ється (до ацикловіру та L-валіну). Фармакокінетичні параметри валацикловіру майже ідентичні ацикловіру.

Абсолютна біодоступність становить 54,5% і не залежить від прийому їжі. Після одноразового застосування валацикловіру в дозах 250, 500 та 1000 мг максимальна концентрація у плазмі (С_max) досягає 2,15; 3,28 та 5,65 мкг/мл відповідно; площа під кривою “концентрація – час” (AUC) - 5,76; 11,59 та 19,52 год х мкг/мл. Після багаторазового прийому у тому ж дозуванні протягом 11 днів С_max становить 2,11; 3,69 та 4,96 мкг/мл, а AUC − 5,66; 9,88 та 15,7 год х мкг/ мл відповідно.

С_max нетрансформованого валацикловіру – нижче 0,5 мкг/мл при будь-якому дозуванні, а через  3 години   він вже не визначається в плазмі. Зв’язування з білками плазми становить 13,5 – 17,9 %. Біо трансформація обумовлена гідролізом у кишечнику  (первинний пасаж) та окисненням у печінці. Виводиться з сечею (45,6 %) та з фекаліями (47,12 %) протягом  96 годин. Нирковий кліренс – приблизно 255 мл/хв. Період напів виведення – 2,5 - 3,3 години.

Показання для застосування. Оперізуючий герпес (також біль у разі гострої та постгерпетичної невралгії), інфекції шкіри та слизових оболонок, спричинені вірусом простого герпесу (включаючи вперше виявлений та рецидивуючий генітальний герпес), профілактика рецидивів простого герпесу, профілактика цитомегаловірусної інфекції на фоні імунодефіциту (у разі ВІЛ-інфекції, трансплантації органів та кісткового мозку, хіміотерапії онкологічних захворювань тощо).

Спосіб застосування та дози. Внутрішньо (незалежно від вживання їжі).

Оперізуючий лишай: по 1000 мг 3 рази на добу протягом 7 днів; терапію потрібно розпочинати якомога раніше (найбільша ефективність проявляється при застосуванні препарату протягом 48 годин від появи висипання).

Простий герпес, рецидиви, рецидивуючий генітальний герпес: по 500 мг двічі на добу протягом 5 днів; у разі рецидивів терапію слід проводити в продромальний період чи відразу при виникненні перших проявів хвороби; у разі тяжкого перебігу хвороби у першому епізоді курс лікування можна збільшити до 10 днів.

Альтернативно, для лікування губного герпесу ефективною дозою Вальмаксу є 2 г 2 рази на день, протягом 1 дня. Друга доза повинна бути прийнята приблизно через 12 годин (не раніше, як через 6 годин) після першої дози. При такому режимі дозування термін лікування повинен бути не більше 1 дня, оскільки доведено, що це не збільшує клінічну ефективність лікування. Лікування слід починати при появі перших ранніх симптомів губного герпесу (відчуття пощипування, свербіж або печіння у ділянці губ).

Превентивне лікування (супресія) рецидивів інфекцій, що спричинені   вірусом простого герпесу:

• хворим з нормальним імунітетом призначається 500 мг Вальмаксу, 1 раз на день;

• хворим з імунодефіцитом призначається доза 500 мг, 2 рази на день.

Зменшення   передачі вірусу генітального герпесу.

Дорослим гетеросексуалам з нормальним імунітетом, які мають 9 або менше загострень на рік, Вальмакс призначається інфікованому партнеру у дозі 500 мг, 1 раз на день.

Даних про зменшення передачі вірусу генітального герпесу в інших популяціях хворих немає.

Профілактика цитомегаловірусної інфекції та хвороби.

Дорослі та підлітки (старше 12 років): Вальмакс   призначається у дозі 2 г, 4 рази на день, якомога раніше після трансплантації. При нирковій недостатності дози зменшуються. Тривалість лікування становить звичайно 90 днів, але може бути продовжена для пацієнтів з високим ступенем ризику.

На фоні ниркової недостатності дозу знижують:

• оперізуючий лишай: по 1000 мг кожні 12 годин при кліренсі креатині ну 30 - 49 мл/хв або 1 раз на добу при кліренсі креатині ну 10 - 29 мл/хв. По 500 мг 1 раз на добу при кліренсі креатині ну менше  10 мл/хв;

• простий герпес  (включно генітальний): по 500 мг кожні 12 год, якщо кліренс креатині ну становить 30 - 49 мл/хв або ж 1 раз на добу, якщо кліренс менше 30 мл/хв;

• профілактика цитомегаловірусної інфекції: по 2 г 4 рази на день при кліренсі креатині ну 75 мл/хв та більше, 1,5 г 4 рази на добу при кліренсі 50 - 75 мл/хв, 1,5 г 3 рази на добу при кліренсі креатині ну 25 - 50 мл/хв, 1,5 г 2 рази на добу, якщо кліренс становить 10 - 25мл/хв та 1,5 г 1 раз на добу при кліренсі менше 10 мл/хв та діалізі.

У випадку гемодіалізу препарат призначають після нього.

Дозування при порушеній функції печінки

Змінювати дозу хворим з легким або помірним ступенем цирозу немає потреби (синтезуюча функція печінки збережена). Показники фармакокінетики при пізніх стадіях цирозу (з порушенням синтезуючої функції печінки та наявністю ознак портального блоку) свідчать про відсутність потреби змінювати дозування, однак клінічний досвід обмежений. Про застосування вищих   доз (4 г і більше) на день дивись у розділі “Особливості застосування”.

Діти

Даних щодо застосування препарату для лікування дітей молодше 12 років   немає.

Хворі похилого віку

Можливість порушень функції нирок повинна бути розглянута, і доза відповідно відрегульована.

Необхідно підтримувати адекватний рівень гідратації організму.

Побічна дія. Головний біль, нудота; на фоні вираженого імунодефіциту  (трансплантація нирки або кісткового мозку) під час довго тривалого прийому високих доз (8 г/добу) можливий розвиток   тромбоцит опенічної пурпури та гемолітичного уремічного синдрому з симптомами ниркової недостатності та мікроангіопатичної гемолітичної анемії.

Дуже рідко можлива лейкопенія, тромбоцит опенія. Лейкопенія головним чином спостерігається у хворих з імунодефіцитом. Також можливі   побічні реакції з боку центральної нервової системи: анафілаксія,   запаморочення, сплутаність свідомості, галюцинації, втрата свідомості. Дуже рідко: ажитація, тремор, атаксія, дизартрія, психотичні симптоми, конвульсії, енцефалопатія, кома.

Також можливі   задишка,   дискомфорт у черевній порожнині, блювання, діарея,   оборотне збільшення рівня печінкових функціональних тестів, висипання, включаючи явища фото сенсибілізації, свербіж, кропив‘янка, ангіо невротичний набряк. порушення функції нирок,   гостра ниркова недостатність.

Є повідомлення про ниркову недостатність, мікроангіопатії, гемолітичну анемію та тромбоцит опенію (інколи у комбінації) у тяжких хворих з імунодефіцитом, особливо у хворих з пізніми стадіями ВІЛ-хвороби, які отримували високі дози (8 г на день) валацикловіру протягом тривалого часу у клінічних дослідженнях. Ці ж явища були помічені у пацієнтів, які не лікувалися валацикловіром, але мали подібний стан.

Протипоказання. Гіпер чутливість до валацикловіру, ацикловіру та інших подібних за структурою препаратів, вагітність, годування груддю (протягом лікування припиняють), дитячий вік.

Передозування. Повідомлялося про випадки   виникнення гострої ниркової недостатності і неврологічних симптомів, включаючи сплутаність свідомості, галюцинації, ажитацію, втрату свідомості   і кому у пацієнтів при передозуванні валацикловіру. Також можуть спостерігатися нудота і блювання. У випадках, коли рівень валацикловіру у ниркових канальцях перевищує 2,5 мг/мл, він може осаджуватися. У разі гострої ниркової недостатності або анурії слід провести гемодіаліз допоки не відновиться функція нирок. Під час гемодіалізу період напів виведення валацикловіру становить приблизно 4 години. Пацієнти, що постійно потребують гемодіаліз, приймають рекомендовану дозу після гемодіалізу.

Особливості застосування. З обережністю призначають у разі будь-яких станів, що супроводжуються імунодефіцитом, особливо при трансплантації нирки та кісткового мозку (можливий летальний кінець), у разі десимінованого оперізуючого герпесу   та первинного генітального герпесу, супровідних порушеннях нирок (подовжується період напів виведення ацикловіру: у разі тяжкої ниркової недостатності – до 14 год, при гемодіалізі –   до 4 год;   плазмовий   кліренс   ацикловіру   при   діалізі   знижується   до 86,3 мл/хв/1,73 м²), при захворюваннях печінки.

Літнім людям під час лікування рекомендується збільшити об’єм вживаної рідини.

У разі генітального герпесу слід утримуватися від статевих контактів: препарат не запобігає передачі інфекції.

Вагітність

Вальмакс при лікуванні вагітних повинен застосовуватися лише тоді, коли потенційна користь від лікування перевищує можливий ризик для плода.

Лактація

Ацикловір, головний метаболіт валацикловіру, виявляється у грудному молоці, тому необхідно з обережністю призначати Вальмакс жінкам, які годують груддю.

Вплив на здатність керувати автомобілем та іншими механізмами

Спеціальних застережень немає.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Циметидин, пробенецид блокують перетворення валацикловіру на ацикловір, чим знижують ефект препарату. Нефротоксичні препарати підвищують ризик ниркової недостатності та порушень центральної нервової системи.  

Хворим, які отримують вищі дози Вальмаксу (4 г і більше на день) для профілактики цитомегаловірусної інфекції, слід дотримуватися обережності при одночасному призначенні з ліками, що конкурують з ацикловіром за шляхи виведення, оскільки це може призводити до збільшення рівня в плазмі одного або обох препаратів та їх метаболітів. При одночасному прийомі з мікофенолату мофетилом (імуносупресорним препаратом, що застосовується після пересадки органів) підвищується рівень в плазмі ацикловіру та неактивного метаболіту мікофенолату мофетилу.

Обережності слід дотримуватися також при одночасному призначенні високих доз Вальмаксу (4 г і більше) та інших препаратів, що впливають на функцію нирок (наприклад циклоспорину, такролімусу).

Умови зберігання. Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С. Не заморожувати. Зберігати в недоступному для дітей місці.

Термін придатності – 2 роки.

Умови відпуску. За рецептом.

Упаковка. По 3 або по 10   таблеток у блістері. По 1 блістеру в пачці із картону.

Виробник. Ципла Лтд, Індія.

Адреса.

Зареєстрований офіс: Мумбаї Сентрел, Мумбаї 400 008, Індія.

СОСТАВ И ФОРМА ВЫПУСКА:

табл. п/о 500 мг, № 3, № 10, № 21

№ UA/8577/01/01 от 22.07.2008 до 22.07.2013

табл. п/о 1000 мг, № 3, № 10, № 21

№ UA/8577/01/02 от 22.07.2008 до 22.07.2013

ФАРМАКОЛОГИЧЕСКИЕ СВОЙСТВА:

Фармакодинамика. Вальмакс — противовирусный препарат, L-валиновый эфир ацикловира, являющийся аналогом пуринового (гуанин) нуклеозида. В организме человека валацикловир быстро и почти полностью превращается в ацикловир и валин с помощью валацикловиргидролазы. Ацикловир является специфическим ингибитором вирусов герпеса с активностью in vitro против вирусов простого герпеса 1-го и 2-го типа, вируса Varicella zoster, цитомегаловируса, вируса Эпштейна — Барр и вируса герпеса человека 4-го типа. Ацикловир ингибирует синтез вирусной ДНК сразу после фосфорилирования и превращения в активную форму трифосфат ацикловира. На первой стадии фосфорилирования необходима активность вирусоспецифического фермента. Для вируса простого герпеса, вируса Varicella zoster и вируса Эпштейна — Барр это вирусная тимидинкиназа (ТК), которая присутствует только в клетках, инфицированных вирусом. Частичная селективность фосфорилирования сохраняется при цитомегаловирусной инфекции и опосредуется через продукт гена фосфотрансферазы UL 97. Активация ацикловира специфическим вирусным ферментом в значительной степени объясняет его селективность.
Процесс фосфорилирования ацикловира (преобразование с моно- в трифосфат) осуществляется клеточными киназами. Ацикловира трифосфат конкурентно ингибирует вирусную ДНК-полимеразу и инкорпорируется в вирусную ДНК, что приводит к облигатному (полному) разрыву цепи, прекращению синтеза ДНК и ведет к блокированию репликации вируса.
Резистентность обусловлена дефицитом ТК вируса, что приводит к чрезмерному распространению вируса в организме хозяина. Иногда сниженная чувствительность к ацикловиру обусловлена появлением штаммов вируса с нарушеной структурой вирусной ТК или ДНК-полимеразы. Вирулентность этих разновидностей вируса напоминает такую же, как и у его дикого штамма.
Широкий мониторинг клинических изолятов вируса простого герпеса и вируса Varicella zoster у больных, лечившихся ацикловиром, дало возможность выяснить, что у пациентов с нормальным иммунитетом вирус со сниженной чувствительностью к ацикловиру отмечается исключительно редко и изредка выявляется только у больных с тяжелым нарушением иммунитета, например, после трансплантации органов или у реципиентов костного мозга, при проведении химиотерапии злокачественных новообразований, и ВИЧ-инфицированных.
Вальмакс снижает ощущение боли при лечении опоясывающего герпеса, уменьшает продолжительность болевого синдрома, а также количество больных с зостерассоциированной болью, в том числе острой и постгерпетической невралгией.
Профилактика цитомегаловирусной инфекции с помощью Вальмакса снижает риск острого отторжения трансплантата (больные после пересадки почки), частоту возникновения оппортунистических инфекций и других инфекций, вызванных вирусом герпеса (вирусом простого герпеса и вирусом Herpes zoster).
Фармакокинетика. После перорального приема валацикловир хорошо всасывается, быстро и почти полностью превращается в ацикловир и валин. Это преобразование, очевидно, происходит при помощи фермента валацикловиргидролазы, выделенной из печени человека. Биодоступность ацикловира при приеме 1 г валацикловира составляет 54% и не снижается во время приема пищи. Средняя С_max ацикловира составляет 10–37 мкмоль (2,2–8,3 мкг/мл) после применения однократной дозы 250–2000 мг валацикловира у пациентов с нормальной функцией почек, а медиана времени достижения С_max — 1–2 ч. С_max валацикловира в плазме крови составляет всего 4% концентрации ацикловира и наступает в среднем через 30–100 мин, через 3 ч снижается ниже измеряемого количества. Фармакокинетические параметры валацикловира и ацикловира после однократного и повторного введения сходны.
Связывание валацикловира с белками плазмы крови очень низкое — 15%.
T_1/2 ацикловира после однократного и многократного введения валацикловира больным с нормальной функцией почек составляет приблизительно 3 ч. Валацикловир выводится с мочой, в основном — в виде ацикловира (>80% дозы) и его метаболита 9-карбоксиметоксиметилгуанина.
Особые группы пациентов
У больных с терминальной стадией почечной недостаточности T_1/2 ацикловира составляет приблизительно 14 ч.
Вирус опоясывающего герпеса и вирус простого герпеса существенно не меняют фармакокинетику ацикловира и валацикловира после перорального применения валацикловира.
На поздних стадиях беременности AUC ацикловира в фазе плато после применения валацикловира в дозе 1000 мг была приблизительно в 2 раза выше, чем после применения ацикловира перорально в дозе 1200 мг/сут.
У ВИЧ-инфицированных больных фармакокинетические характеристики ацикловира после применения однократной или многократной дозы 1000 или 2000 мг валацикловира не изменялись по сравнению с таковыми же у здоровых добровольцев.
У реципиентов трансплантатов органов, применявших валацикловир в дозе 2000 мг 4 раза в сутки, С_max ацикловира была равна или превышала таковую у здоровых добровольцев, получавших такую же дозу препарата, а суточные показатели AUC были значительно больше.

ПОКАЗАНИЯ:

Лечение опоясывающего герпеса (herpes zoster).
Лечение инфекций кожи и слизистых оболочек, вызванных вирусом простого герпеса, включая первичный и рецидивирующий генитальный герпес.
Лечение лабиального герпеса (губной лихорадки).
Превентивное лечение (супрессия) рецидивов инфекций кожи и слизистых оболочек, вызванных вирусом простого герпеса, включая генитальный герпес.
Уменьшение передачи вируса генитального герпеса здоровому партнеру при применении Вальмакса в качестве супрессивной терапии в комбинации с безопасным сексом.
Профилактика цитомегаловирусной инфекции и заболеваний после трансплантации органов.

ПРИМЕНЕНИЕ:

Лечение опоясывающего герпеса: 1000 мг Вальмакса 3 раза в сутки в течение 7 дней.
Лечение инфекций, вызванных вирусом простого герпеса: 500 мг Вальмакса 2 раза в сутки.
В случае рецидива инфекции лечение должно длиться 3 или 5 дней. При первичном течении, которое может быть тяжелым, лечение следует продолжать 5–10 дней. Терапию требуется начинать как можно раньше. Для рецидивирующих форм инфекций, вызванных вирусом простого герпеса, идеальным было бы применение препарата в продромальный период или сразу же после появления первых симптомов. Вальмакс может предупреждать развитие поражений при рецидивирующих инфекциях, вызванных вирусом простого герпеса, при условии начала лечения сразу же после появления первых симптомов заболевания.
Альтернативно, для лечения лабиального герпеса (губной лихорадки) эффективной дозой Вальмакса является 2000 мг 2 раза в сутки в течение 1 дня. Вторую дозу следует принять приблизительно через 12 ч (не ранее чем через 6 ч) после первой дозы. При таком режиме дозирования период лечения должен составлять не более 1 дня, поскольку доказано, что более длительное применение не повышает клиническую эффективность лечения. Лечение следует начинать при появлении первых ранних симптомов лабиального герпеса (ощущение пощипывания, зуд или жжение в области губ).
Превентивное лечение (супрессия) рецидивов инфекций, вызванных вирусом простого герпеса:
•больным с нормальным иммунитетом назначают 500 мг Вальмакса 1 раз в сутки;
•больным с иммунодефицитом назначают дозу 500 мг 2 раза в сутки.
Уменьшение передачи вируса генитального герпеса
Взрослым гетеросексуалам с нормальным иммунитетом, которые имеют 9 или меньше обострений в год, Вальмакс назначается инфицированному партнеру в дозе 500 мг 1 раз в сутки.
Данных об уменьшении передачи вируса генитального герпеса в других группах больных нет.
Профилактика цитомегаловирусной инфекции и болезни
Вальмакс назначается в дозе 2000 мг 4 раза в сутки, как можно раньше после трансплантации. При почечной недостаточности дозы снижаются. Длительность лечения составляет обычно 90 дней, но может быть продолжена для пациентов с высокой степенью риска.
Дозирование при нарушенной функции почек
Необходимо осторожно назначать валацикловир больным с нарушением функции почек. Обязательно следует поддерживать адекватный уровень гидратации организма.
Режим дозирования зависит от клиренса креатинина и показаний.
Лечение инфекций, вызванных вирусом Herpes zoster: лечение, предотвращающее и уменьшающее передачу инфекции, вызванной вирусом простого герпеса

*Валацикловир применяется в других лекарственных формах с возможностью такого дозирования.
Пациентам, пребывающим на гемодиализе, рекомендуется применять те же дозы Вальмакса, что и пациентам с клиренсом креатинина <15 мл/мин. Дозы должны быть назначены после проведения гемодиализа.
Профилактика цитомегаловирусной инфекции

ПРОТИВОПОКАЗАНИЯ:

гиперчувствительность к валацикловиру, ацикловиру и другим аналогичным по структуре средствам, период беременности и кормления грудью, детский возраст.

ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ:

Со стороны нервной системы и психики: часто — головная боль; редко — головокружение, спутанность сознания, галлюцинации, снижение умственных способностей; очень редко — возбуждение, тремор, атаксия, дизартрия, психотические симптомы, судороги, энцефалопатия, кома.
Вышеперечисленные симптомы являются в большинстве случаев обратимыми и наблюдаются в основном у больных с почечной недостаточностью или другими факторами риска. У пациентов после трансплантации органов, получающих Вальмакс для профилактики цитомегаловирусной инфекции в высоких дозах (8 г/сут), неврологические реакции возникают чаще, чем у больных, получающих препарат в более низких дозы.
Со стороны ЖКТ: часто — тошнота; редко — дискомфорт в животе, рвота, диарея.
Со стороны гепатобилиарной системы: очень редко — обратимое повышение уровня печеночных ферментов. Иногда это расценивается как явления гепатита.
Со стороны системы крови: очень редко — лейкопения, тромбоцитопения.
Лейкопения в основном наблюдается у больных с иммунодефицитом.
Со стороны иммунной системы: очень редко — анафилаксия.
Со стороны дыхательной системы: нечасто — одышка.
Со стороны кожи: нечасто — сыпь, включая явления фотосенсибилизации; редко — зуд; очень редко — крапивница, ангионевротический отек.
Со стороны мочевыделительной системы: редко — нарушение функции почек; очень редко — ОПН, боль в области почек.
Боль в области почек может быть ассоциирована с почечной недостаточностью.
Прочие: есть сообщения о почечной недостаточности, микроангиопатической гемолитической анемии и тромбоцитопении (иногда в комбинации) у тяжелобольных с иммунодефицитом.

ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ:

Гидратация: следует поддерживать адекватный уровень вводимой жидкости у больных с повышенным риском дегидратации, особенно у лиц пожилого возраста.
Применение при нарушении функции почек и у больных пожилого возраста: ацикловир выделяется почками, поэтому дозу валацикловира следует снизить больным с нарушением функции почек. Лица пожилого возраста имеют сниженную функцию почек, что требует коррекции дозы. У пациентов с нарушением функции почек и у больных пожилого возраста повышается риск развития неврологических осложнений, и они подлежат тщательному наблюдению. Вышеперечисленные реакции являются в большинстве случаев обратимыми после прекращения лечения.
Применение более высоких доз Вальмакса при печеночной недостаточности и трансплантации печени: относительно применения Вальмакса в более высоких дозах (≥4 мг/сут) для лечения пациентов с заболеваниями печени данных нет. Поэтому необходимо с осторожностью назначать Вальмакс в более высоких дозах данной категории пациентов. Специальные исследования относительно применения валацикловира при трансплантации печени не проводились; однако установлено, что профилактика ацикловиром в высоких дозах снижает частоту инфицированности и заболеваемости, вызванных цитомегаловирусной инфекцией.
Снижение передачи вируса генитального герпеса: супрессивная терапия валацикловиром снижает риск передачи генитального герпеса. Она не излечивает герпетическую инфекцию, а также полностью не исключает риск передачи вируса. Дополнительно к терапии Вальмаксом рекомендуется соблюдение больными правил безопасного секса.
Применение в период беременности и кормления грудью. Безопасность и эффективность применения валацикловира в период беременности не установлены, поэтому препарат можно назначать в этот период только тогда, когда ожидаемая польза для матери превышает потенциальный риск для плода.
Ацикловир, основной метаболит валацикловира, определяется в грудном молоке. В случае необходимости применения Вальмакса в период кормления грудью, следует прекратить грудное вскармливание.
Дети. Не применяют.
Способность влиять на скорость реакции при управлении транспортными средствами или работе с другими механизмами. Во время оценки способности пациента управлять транспортными средствами и другими механизмами следует учитывать его клиническое состояние и профиль побочных эффектов Вальмакса.

ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ:

каких-либо клинически значимых форм взаимодействия не выявлено.
Ацикловир выводится преимущественно в неизмененном состоянии с мочой путем активной канальцевой секреции. Любые препараты, применяемые одновременно и влияющие на этот механизм выведения, могут повышать концентрацию ацикловира в плазме крови после применения Вальмакса.
Циметидин, пробенецид блокируют преобразование валацикловира в ацикловир, чем снижают эффект препарата. После приема Вальмакса в дозе 1 г сочетанно с циметидином или пробенецидом, которые блокируют канальцевую секрецию, увеличивается AUC ацикловира и снижается его почечный клиренс, тем не менее, необходимость в изменении дозы отсутствует, учитывая широкий терапевтический индекс ацикловира.
Что касается больных, получающих Вальмакс в более высоких дозах (≥4 г/сут), следует соблюдать осторожность при одновременном назначении с лекарственными веществами, конкурирующими с ацикловиром за пути выведения, поскольку это может привести к повышению уровня в плазме крови одного или обоих препаратов и их метаболитов. При одновременном применении с микофенолата мофетилом (иммунносупрессорным препаратом, который применяется после трансплантации) повышается уровень в плазме крови ацикловира и неактивного метаболита микофенолата мофетила.
Осторожность необходима также при одновременном применении Вальмакса в высоких дозах (≥4 г/сут) и других препаратов, влияющих на функцию почек (например циклоспорина, такролимуса).

ПЕРЕДОЗИРОВКА:

Симптомы: ОПН, неврологические симптомы (спутанность сознания, галлюцинации, ажитация, потеря сознания и кома), тошнота и рвота. Чтобы избежать случайной передозировки, следует соблюдать осторожность при применении препарата. Много случаев передозировки были связаны с применением препарата для лечения больных с почечной недостаточностью и больных пожилого возраста, которым не была соответственно снижена доза.
Лечение. Пациент должен находиться под тщательным медицинским наблюдением с целью выявления проявлений токсичности. Гемодиализ значительно ускоряет выведение ацикловира из крови и поэтому может считаться оптимальным способом лечения в случае симптоматической передозировки.

УСЛОВИЯ ХРАНЕНИЯ:

в сухом, защищенном от света месте при температуре не выше 25 °C.