Вальтровир - инструкция по применению

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ВАЛЬТРОВІР

(VALTROVIR)

Cклад:

діюча речовина: valaciclovir;

1 таблетка містить валацикловіру гідро хлориду у перерахуванні на валацикловір 500 мг;

допоміжні речовини: повідон, кальцію стеарат, целюлоза мікрокристалічна, натрію крохмальгліколят (тип А), суміш для покриття “Opadry II Yellow”.

Суміш для покриття “Opadry II Yellow” містить: гіпромелоза; лактоза, моногідрат; титану діоксид   (Е 171); полі етиленгліколь 3000 (макрогол); триацетин; хіноліновий жовтий (Е 104); жовтий захід FCF (Е 110); заліза оксид жовтий (Е 172); індигокармін (Е 132).

Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Фармакотерапевтична група. Противірусні засоби прямої дії. Нуклеозиди і нуклеотиди, за винятком інгібіторів зворотної транскриптази. Код ATC J05A B11.

Клінічні характеристики.

Показання.

– Лікування захворювань шкіри і слизових оболонок, спричинених вірусом Herpes sіmplex, у т. ч. уперше виявленого і рецидивуючого генітального герпесу;

– лікування герпесу губ (Herpes labialis);

• профілактика рецидивів інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу (за умови початку лікування відразу ж після появи перших симптомів захворювання), у т. ч. уражень шкіри і слизових оболонок;

• превентивне лікування рецидивів інфекцій шкіри і слизових оболонок, спричинених вірусом простого герпесу, включаючи генітальний герпес;

• для зниження ризику передачі вірусу від хворих на генітальний герпес (при застосуванні Вальтровіру в якості супресивної терапії у комбінації з дотриманням правил безпечного сексу);

– лікування оперізувального герпесу;

– профілактика цитомегаловірусної інфекції, що розвивається при трансплантації органів.

Протипоказання. Підвищена чутливість до валацикловіру, ацикловіру або будь-якого іншого компонента, що входить до складу препарату.

Спосіб застосування та дози. Дорослі. Для лікування інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу, дорослим Вальтровір призначають по 500 мг 2 рази на добу. Лікування рецидивів захворювання триває 3-5 днів; у випадку первинного захворювання, перебіг якого більш тяжкий, від 5 до 10 днів. Лікування бажано починати в продромальному періоді або відразу ж після появи перших симптомів захворювання.

Лікування герпесу губ: по 2 г 2 рази на добу впродовж 1 дня з проміжком між прийомами приблизно 12 г, але не менше 6 г. Терапію слід починати при появі перших ранніх симптомів губного герпесу (відчуття пощипування, свербежу або печіння в ділянці губ).

Лікування оперізувального герпесу: 1000 мг Вальтровіру 3 рази на добу протягом 7 днів.

Лікування повинно розпочатися якомога раніше.

Для профілактики рецидивів інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу: хворим з нормальним імунітетом призначається 500 мг 1 раз на добу. Деяким хворим з дуже частими загостреннями (наприклад, 10 і більше епізодів на рік) дозу 500 мг призначають у 2 прийоми  (250 мг 2 рази на добу).  Хворим з імунодефіцитом призначається доза 500 мг 2 рази на добу.

Зменшення передачі вірусу генітального герпесу: дорослим гетеро сексуальним особам (з нормальним імунітетом) з генітальним герпесом (інфікований статевий партнер), у яких відзначають 9 або менше загострень захворювання протягом року, Вальтровір необхідно призначати в дозі 500 мг 1 раз на добу інфікованому партнерові. Даних про зменшення передачі вірусу генітального герпесу в інших популяціях хворих немає.

Для профілактики цитомегаловірусної інфекції дорослим і підліткам старше 12 років призначають у дозі 2 г 4 рази на добу якомога раніше після трансплантації. Тривалість застосування звичайно становить 90 днів, але може бути збільшена для пацієнтів з високим ступенем ризику.

Дозування при порушеній функції нирок. Дозування Вальтровіру повинно бути змінено відповідно до ступеня порушення функції нирок, як зазначено нижче:

Для лікування Herpes labialis (oral Herpes simplex):

Для профілактики цитомегаловірусної інфекції рекомендують такі дози:

Пацієнтам, які перебувають на гемодіалізі, рекомендується застосовувати таке ж дозування Вальтровіру, як для пацієнтів із кліренсом креатині ну менше 15 мл/хв. Препарат приймають після процедури гемодіалізу.

Дозування при порушеній функції печінки. Змінювати дозу у хворих з легким або помірним ступенем цирозу немає необхідності (синтезуюча функція печінки збережена). Фармакокінетичні показники при запущених випадках цирозу (з порушенням синтезуючої функції печінки і наявністю ознак портального блоку) свідчать про відсутність необхідності зміни дозування, однак клінічний досвід є обмеженим.

Побічні реакції.

Критерії оцінки частоти розвитку побічних реакцій: дуже часто – ≥1 на 10, часто – ≥1 на 100 і ≤1 на 10, нечасто – ≥1 на 1000 і <1 на 100, рідко – ≥1 на 10 000 і <1 на 1000, дуже рідко – <1 на 10 000.

З боку нервової системи: часто – головний біль, рідко – оборотні неврологічні порушення, такі як запаморочення, порушення і сплутаність свідомості, галюцинації, зниження розумових здібностей, втрата свідомості; дуже рідко – ажитація, тремор, атаксія, дизартрія, психотичні симптоми, судоми, енцефалопатія, кома. Як правило, ці симптоми мають оборотний характер і спостерігаються у пацієнтів групи ризику.

З боку травної системи: часто – нудота, рідко – відчуття дискомфорту в черевній порожнині, біль у животі, блювання, діарея, сухість у роті, метеоризм, анорексія.

З боку гепатобіліарной системи: дуже рідко – транзиторне підвищення показників печінкових проб, що іноді розцінюється як гепатит.

З боку нирок: рідко – порушення функції нирок, дуже рідко – біль у нирках, який може бути асоційований з нирковою недостатністю, гостра ниркова недостатність.

З боку системи кровотворення: дуже рідко – лейкопенія/нейтропенія (особливо у пацієнтів з імунодефіцитом), тромбоцит опенія.

Алергічні реакції: нечасто – висипання, фото сенсибілізація,   рідко – свербіж, дуже рідко – кропив'янка, ангіо невротичний набряк, анафілаксія.

Інші: нечасто – задишка. Також у пацієнтів з імунодефіцитом, які тривалий час одержують високі дози валацикловіру, можливі ниркова недостатність, мікроангіопатія, гемолітична анемія і тромбоцит опенія (інколи у комбінації).

Передозування.

Симптоми. Можливі нудота, блювання, розвиток гострої ниркової недостатності, неврологічних   симптомів (сплутаність свідомості, галюцинації, ажитація, втрата свідомості та кома). Більшість з описаних симптомів є наслідками недостатнього зниження дози у пацієнтів з порушеннями функції нирок та пацієнтів літнього віку. Необхідно дотримуватись обережності при встановлені дози.

Лікування. Пацієнти повинні перебувати під спостереженням для виявлення ознак токсичної дії. Гемодіаліз значно прискорює елімінацію ацикловіру з крові та може вважатись оптимальним методом лікування у випадку симптоматичного передозування.

Застосування в період вагітності або годування груддю.

Призначення препарату в період вагітності можливо тільки тоді, коли очікувана користь для жінки перевищує потенційний ризик для плода.

Ацикловір, основний метаболіт валацикловіру, виділяється з грудним молоком. Враховуючи це, слід дотримуватися обережності при призначенні препарату Вальтровір в період годування груддю та вирішити питання щодо можливості припинення годування груддю.

Діти. Препарат для лікування дітей не застосовується.

Особливості застосування.

Застосування літніми пацієнтами. При відсутності серйозних порушень функції нирок змінювати дозування не потрібно. Необхідно підтримувати адекватний рівень гідратації.

Пацієнтам з порушенням функції нирок необхідне коригування дози (див. “Спосіб застосування і дози”).

У пацієнтів з порушенням функції нирок і у пацієнтів, які приймають Вальтровір для профілактики цитомегаловірусной інфекції після трансплантації органів, вище частота розвитку неврологічних реакцій. Тому з обережністю слід застосовувати Вальтровір при печінковій недостатності та трансплантації печінки. Даних про застосування більш високих добових доз валацикловіру (4 мг і більше) для лікування пацієнтів з захворюваннями печінки немає. Спеціальні дослідження відносно застосування валацикловіру при трансплантації печінки не проводились; однак встановлено, що профілактика за допомогою високих доз ацикловіру зменшує частоту інфікування та захворювання, спричинені цитомегаловірусом.

Супресивна терапія валацикловіром знижує ризик передачі генітального герпесу, але не виліковує герпетичну інфекцію і повністю не виключає ризик передачі вірусу. Додатково до терапії Вальтровіром рекомендується дотримуватися правил безпечного сексу.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або роботі з іншими механізмами. На даний момент таких повідомлень немає. Проте, слід з обережністю приймати препарат особам, які керують авто транспортом або працюють з іншими механізмами через ризик розвитку можливих небажаних реакцій з боку нервової системи.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій. Клінічно значущих форм взаємодії Вальтровіру з іншими лікарськими засобами не виявлено.

Циметидин і пробенецид збільшують AUC (площа під фармакокінетичною кривою, яка описує залежність “концентрація/час”) ацикловіру шляхом зниження його ниркового кліренсу; проте необхідність у зміні дози відсутня через широкий терапевтичний індекс ацикловіру.

Будь-які препарати, які виводяться шляхом активної канальцевої секреції і призначаються одночасно з Вальтровіром, можуть підвищувати концентрацію ацикловіру в плазмі крові.

З обережністю і під контролем функції нирок слід застосовувати Вальтровір одночасно з нефро токсичними препаратами, такими як циклоспорин, такролімус.

Слід з обережністю призначати Вальтровір у високих дозах (4 г на добу) для профілактики цитомегаловірусної інфекції одночасно з препаратами, конкуруючими з ацикловіром за шляхи виведення, оскільки це може призвести до підвищення рівня в плазмі крові одного чи обох препаратів та їх метаболітів. Одночасне застосування валацикловіру і мікофенолату мофетилу (імунодепресанта, який застосовується при трансплантації) призводить до підвищення концентрації обох інгредієнтів у плазмі крові.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Валацикловір – противірусний препарат. Він є специфічним інгібітором ДНК-полімер ази вірусів герпесу. Блокує синтез вірусної ДНК та реплікацію вірусів. В організмі людини валацикловір швидко і повністю перетворюється на ацикловір за допомогою ферменту валацикловіргідролази. Валацикловір in vitro активний відносно вірусів простого герпесу І та ІІ типів, вірусу Varicella zoster, цитомегаловірусу, вірусу Епштейна-Барра та вірусу герпесу людини типу VІ. Внаслідок фосфорилювання ацикловір перетворюється на активний трифосфат ацикловіру, який конкурентно інгібує синтез вірусної ДНК. На першій стадії фосфорилювання потрібна активність вірус специфічного ферменту – вірусної тимідинкінази, яка є тільки у вірус інфікованих клітинах. При цитомегаловірусній інфекції фосфорилювання ацикловіру частково здійснюється специфічним ферментом – фосфотрансфер азою UL 97, що значною мірою пояснює його селективність. Процес фосфорилювання (перетворення моно фосфату на трифосфат) повністю завершується клітинними ферментами. Трифосфат ацикловіру інгібує вірусну ДНК-полімер азу, і, будучи аналогом нуклеозиду, вбудовується у вірусну ДНК, що призводить до облігатного розриву ланцюга, припинення синтезу ДНК і, отже, до блокування реплікації вірусу.

Фармакокінетика. Валацикловір і ацикловір мають аналогічні фармакокінетичні параметри після прийому внутрішньо. Після прийому внутрішньо валацикловір добре всмоктується, швидко і майже цілком перетворюється в ацикловір і L-валін. Біодоступність ацикловіру при прийомі 1000 мг валацикловіру становить 54 % і не знижується при одночасному прийомі їжі. Максимальна концентрація ацикловіру після одноразового прийому 250-1000 мг валацикловіру становить 10-25 мкмоль (2,2-5,7 мкг/мл) і настає через 1-1,5 години після прийому. Максимальна концентрація валацикловіру в плазмі настає в середньому через 30-60 хвилин після прийому і через 3 години валацикловір у плазмі крові не визначається.

Зв'язування валацикловіру з білками плазми дуже низьке (15 %). Період напів виведення ацикловіру (Т_½) після разового і багаторазового введення валацикловіру у пацієнтів з нормальною функцією нирок становить приблизно 3 години. Валацикловір виводиться із сечею головним чином у вигляді ацикловіру (понад 80 % дози) і його метаболіту 9-карбокси-метоксиметил гуаніну, у незміненому вигляді виводиться менше 1 % препарату.

У пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності Т_½ ацикловіру становить приблизно 14 годин.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою лимонно-жовтого кольору, з двоопуклою поверхнею, з рискою з одного боку таблетки та тисненням «КМП» з іншого боку. На поперечному зрізі помітне ядро білого кольору.

Термін придатності. 2  роки.

Умови зберігання. Зберігати у недоступному для дітей місці, в оригінальній упаковці, при температурі не вище 25 °С.

Упаковка. По 10 таблеток у блістері. 1 блістер у пачці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. ВАТ " Київ медпрепарат".

Місцезнаходження. Україна, 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 139.

СОСТАВ И ФОРМА ВЫПУСКА:

табл. п/плен. оболочкой 500 мг, № 10

Прочие ингредиенты: целлюлоза микрокристаллическая, натрия карбоксиметилкрахмал, повидон низкомолекулярный (12600 ± 2700), кальция стеарат, opadry II Yelow.

Препарат содержит валацикловир в форме гидрохлорида.

№ UA/2951/01/01 от 07.12.2009 до 07.12.2014

ФАРМАКОЛОГИЧЕСКИЕ СВОЙСТВА:

Фармакодинамика. Валацикловир — противовирусный препарат. Является специфическим ингибитором ДНК-полимеразы вирусов герпеса. Блокирует синтез вирусной ДНК и репликацию вирусов.
Фармакодинамика. В организме человека валацикловир быстро и полностью превращается в ацикловир с помощью фермента валацикловиргидролазы. Валацикловир in vitro активен в отношении вирусов простого герпеса 1-го и 2-го типа, вируса Varicella zoster, цитомегаловируса, вируса Эпштейна — Барр и вируса герпеса человека 6-го типа. В результате фосфорилирования ацикловир превращается в активный трифосфат ацикловира, конкурентно ингибирующий синтез вирусной ДНК. На первой стадии фосфорилирования необходима активность вирусспецифического фермента — вирусной тимидинкиназы, которая имеется только в инфицированных вирусом клетках. При цитомегаловирусной инфекции фосфорилирование ацикловира частично осуществляется специфическим ферментом — фосфотрансферазой UL 97, что в значительной степени объясняет его селективность. Процесс фосфорилирования (преобразования монофосфата в трифосфат) полностью завершается клеточными ферментами. Трифосфат ацикловира ингибирует вирусную ДНК-полимеразу и, являясь аналогом нуклеозида, встраивается в вирусную ДНК, что приводит к облигатному разрыву цепи, прекращению синтеза ДНК и в итоге — к блокированию репликации вируса.
Фармакокинетика. Валацикловир и ацикловир обладают сходными параметрами фармакокинетики после приема внутрь. После приема внутрь валацикловир хорошо всасывается, быстро и почти полностью превращается в ацикловир и L-валин. Биодоступность ацикловира при приеме 1000 мг валацикловира составляет 54% и не снижается при одновременном приеме пищи. C_max ацикловира в плазме крови после однократного приема 250–1000 мг валацикловира составляет 10–25 мкмоль (2,2–5,7 мкг/мл) и достигается через 1–1,5 ч после приема. C_max валацикловира в плазме крови достигается в среднем через 30–60 мин после приема, через 3 ч валацикловир в плазме крови не определяется.
Связывание валацикловира с белками плазмы крови очень низкое (15%). T_1/2 ацикловира после одно- и многократного приема валацикловира у пациентов с нормальной функцией почек составляет около 3 ч. Валацикловир выводится с мочой главным образом в виде ацикловира (>80% дозы) и его метаболита — 9-карбоксиметоксиметилгуанина, в неизмененном виде выводится <1% препарата. У пациентов с терминальной стадией почечной недостаточности T_1/2 ацикловира составляет около 14 ч.

ПОКАЗАНИЯ:

лечение заболеваний кожи и слизистых оболочек, вызванных вирусом Herpes simplex 1-го и 2-го типа, в том числе впервые выявленного и рецидивирующего генитального герпеса; профилактика рецидивов инфекций кожи и слизистых оболочек, вызванных вирусом простого герпеса, включая генитальный герпес; лечение опоясывающего лишая; профилактика цитомегаловирусной инфекции, развивающейся при трансплантации органов.

ПРИМЕНЕНИЕ:

Взрослые: для лечения инфекций, вызванных вирусом простого герпеса, Вальтровир назначают по 500 мг 2 раза в сутки. Лечение рецидивов заболевания длится 3–5 дней; в случае первичного эпизода заболевания, течение которого может быть более тяжелым, 5–10 дней. Терапию желательно начинать в продромальный период или сразу же после появления первых симптомов заболевания.
Лечение герпеса губ: по 2 г 2 раза в сутки на протяжении 1 дня с промежутком между приемами около 12 ч, но не менее чем 6 ч. Терапию следует начинать при появлении первых ранних симптомов губного герпеса (ощущения пощипывания, зуда или жжения в области губ).
Лечение опоясывающего герпеса: по 1000 мг Вальтровира 3 раза в сутки на протяжении 7 дней. Лечение следует начинать как можно раньше.
Профилактика рецидивов инфекций, вызванных вирусом простого герпеса: больным с нормальным иммунным статусом назначают по 500 мг 1 раз в сутки. Некоторым пациентам с очень частыми обострениями (например ≥10 эпизодов в год) дозу 500 мг назначают в 2 приема (по 250 мг 2 раза в сутки). Больным с иммунодефицитом препарат назначают в дозе 500 мг 2 раза в сутки.
Уменьшение передачи вируса генитального герпеса: взрослым гетеросексуальным лицам (с нормальным иммунным статусом), больным генитальным герпесом (инфицированный половой партнер), у которых отмечают ≤9 обострений заболевания в году, Вальтровир необходимо назначать в дозе 500 мг 1 раз в сутки инфицированному партнеру. Данных об уменьшении передачи вируса генитального герпеса в других популяциях больных нет.
Для профилактики цитомегаловирусной инфекции взрослым и подросткам в возрасте старше 12 лет назначают в дозе 2 г 4 раза в сутки как можно раньше после трансплантации. Продолжительность применения обычно составляет 90 дней, но может быть увеличена для пациентов с высокой степенью риска.
Дозирование при нарушении функции почек. Доза Вальтровира должна быть скорригирована с учетом нарушений функции почек, как указано ниже:

Для лечения Herpes labialis (oral Herpes simplex):

Для профилактики цитомегаловирусной инфекции рекомендуют следующие дозы:

Пациентам, находящимся на гемодиализе, препарат рекомендуется применять в той же дозе, что и больным с клиренсом креатинина <15 мл/мин. Препарат принимают после процедуры гемодиализа.
Дозирование при нарушении функции печени. В коррекции дозы у больных с легким или умеренно выраженным циррозом печени нет необходимости (синтезирующая функция печени сохранена). Фармакокинетические показатели при выраженном циррозе (с нарушением синтезирующей функции печени и наличием признаков портальной гипертензии) свидетельствуют об отсутствии необходимости в изменении дозирования, однако клинический опыт применения препарата в данной ситуации ограничен.

ПРОТИВОПОКАЗАНИЯ:

повышенная чувствительность к валацикловиру, ацикловиру или любому другому компоненту, входящему в состав препарата.

ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ:

критерии оценки частоты развития побочных реакций: очень часто — ≥1 на 10, часто — ≥1 на 100 и ≤1 на 10, нечасто — ≥1 на 1000 и <1 на 100, редко — ≥1 на 10 000 и <1 на 1000, очень редко — <1 на 10 000.
Со стороны системы пищеварения: часто — тошнота; редко — ощущение дискомфорта и боль в животе, рвота, диарея, сухость во рту, метеоризм, анорексия.
Со стороны ЦНС: часто — головная боль; редко — обратимые неврологические нарушения, такие как головокружение, нарушение и спутанность сознания, галлюцинации, снижение умственных способностей, потеря сознания; очень редко — ажитация, тремор, атаксия, дизартрия, психотические симптомы, судороги, энцефалопатия, кома. Как правило, эти симптомы имеют обратимый характер и наблюдаются у пациентов группы риска.
Со стороны гепатобилиарной системы: очень редко — транзиторное повышение показателей печеночных проб, иногда расценивающееся как гепатит.
Со стороны почек: редко — нарушения функции почек, очень редко — боль в почках, которая ассоциируется с почечной недостаточностью, острая почечная недостаточность.
Со стороны системы кроветворения: очень редко — лейкопения/нейтропения (особенно у больных с иммунодефицитом), тромбоцитопения.
Аллергические реакции: нечасто — кожная сыпь, фотосенсибилизация; редко — зуд; очень редко — крапивница, ангионевротический отек, анафилаксия.
Прочие: нечасто — одышка. У больных с иммунодефицитом, длительно принимающих препарата в высоких дозах, возможны почечная недостаточность, микроангиопатия, гемолитическая анемия, тромбоцитопения (иногда в комбинации).

ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ:

Период беременности и кормления грудью. Назначение препарата в период беременности возможно только тогда, когда ожидаемая польза для женщины превышает потенциальный риск для плода.
Ацикловир, основной метаболит валацикловира, выделяется с грудным молоком. Учитывая это, следует соблюдать осторожность при назначении препарата Вальтровир в период кормления грудью, грудное вскармливание следует прекратить.
Дети. Данных о применении препарата у детей нет.
Лица пожилого возраста. При отсутствии выраженных нарушений функции почек коррекции дозы препарата у лиц пожилого возраста не требуется. Необходимо поддерживать адекватный уровень гидратации.
Пациентам с нарушением функции почек необходима коррекция дозы (см. ПРИМЕНЕНИЕ).
У пациентов с нарушением функции почек и у пациентов, получающих Вальтровир для профилактики цитомегаловирусной инфекции после трансплантации органов, частота развития неврологических реакций выше. Поэтому с осторожностью следует применять Вальтровир при печеночной недостаточности и трансплантации печени. Данных о применении валацикловира в более высоких суточных дозах (≤4 мг) для лечения пациентов с заболеваниями печени нет. Специальных исследований относительно применения валацикловира при трансплантации печени не проводили; однако установлено, что профилактика с помощью высоких доз ацикловира снижает частоту инфицирования и заболеваний, вызванных цитомегаловирусом.
Супрессивная терапия валацикловиром снижает риск передачи генитального герпеса, но не излечивает герпетическую инфекцию и полностью не исключает риск передачи вируса. Дополнительно к терапии Вальтровиром рекомендуется придерживаться правил безопасного секса.
Способность влиять на скорость реакции при управлении транспортными средствами или работе с другими механизмами. Сообщений нет. Однако следует с осторожностью принимать препарат лицам, управляющим транспортными средствами или работающим с другими механизмами, в связи с возможным риском развития нежелательных реакций со стороны нервной системы.

ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ:

никаких клинически значимых форм взаимодействия не выявлено. Циметидин и пробенецид повышают значение AUC ацикловира вследствие снижения его почечного клиренса; тем не менее необходимости в коррекции дозы нет ввиду широкого терапевтического индекса ацикловира.
Другие лекарственные средства, влияющие на функцию почек, могут изменять уровень ацикловира в плазме крови.
С осторожностью и под контролем функции почек следует применять Вальтровир совместно с нефротоксическими препаратами (циклоспорин, такролимус).
С осторожностью назначать Вальтровир в высоких дозах (4 г в сутки) для профилактики цитомегаловирусной инфекции совместно с препаратами, конкурирующими с ацикловиром за пути выведения, поскольку это может привести к повышению уровня в плазме крови одного или обоих препаратов и их метаболитов. Одновременное применение валацикловира и микофенолата мофетила (иммунодепрессанта, применяющегося при трансплантации органов) приводит к повышению концентрации обоих препаратов в плазме крови.

ПЕРЕДОЗИРОВКА:

Симптоматика. Возможны тошнота, рвота, развитие острой почечной недостаточности, неврологических симптомов (спутанность сознания, галлюцинации, ажитация, потеря сознания и кома). Большинство из описанных симптомов является последствиями недостаточного снижения дозы у пациентов с нарушением функции почек и лиц пожилого возраста. Необходимо соблюдать осторожность при установлении дозы.
Лечение. Пациенты должны находиться под наблюдением врача для выявления признаков токсического действия. Гемодиализ значительно ускоряет элиминацию ацикловира из крови и может считаться оптимальным методом лечения в случае симптоматической передозировки.

УСЛОВИЯ ХРАНЕНИЯ:

в оригинальной упаковке при температуре не выше 25 °С.