Векта - инструкция по применению

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ВЕКТА

(VECTA)

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: Sildenafil; 1-[(3-(6.7-дигідро-1метил-7-оксо-3-пропіл-1Н-піразоло [4,3-a]піримідин-5-іл)-4-етоксифеніл]сульфоніл]піперазину цитрат;

основні фiзико-хімічні властивості: рожеві круглі таблетки двоопуклої форми, вкриті оболонкою, з написом VECTA50 по 50 мг і написом VECTA100 по 100 мг ;

склад: 1 таблетка містить силденафілу цитрату в дозах, що еквівалентно 50 мг і 100 мг синденафілу;

допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний, целюлоза мікрокристалічна, повідон, натрію метилпарабен, натрію пропіл парабен, магнію стеарат, тальк очищений, кремній колоїдний безводний, натрію крохмальгліколят, крохмаль висушений, гідроксипропілм етилцелюлоза, титану діоксид, полі етиленгліколь 6000, пігмент яскраво-червоний.

Форма випуску. Таблетки, вкриті оболонкою.

Фармакотерапевтична   група. Засоби, що застосовуються при порушеннях ерекції.

Код АТС  G04B ЕОЗ.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. ВЕКТА відновлює порушену здатність ерекцію вати та забезпечує природну відповідь на сексуальне збудження. Фізіологічний механізм ерекції статевого члена полягає у вивільненні оксиду азоту (NO) у кавернозному тілі при сексуальній стимуляції. Оксид азоту активує фермент гуанілатциклазу, що приводить до підвищення рівня цГМФ, розслаблення гладких м’язів кавернозного тіла і посилення кровотоку у статевому члені.

Cилденафіл є потужним і селективним інгібітором цГМФ-специфічної фосфодіестерази типу 5 (ФДЕ 5), яка забезпечує розпад цГМФ у кавернозному тілі. Cилденафіл виявляє периферичну еректильну властивість. Cилденафіл не чинить прямої розслаблюючої дії на ізольоване кавернозне тіло, однак посилює релаксуючу дію NO у тканині кавернозного тіла. При активації шляху NO/цГМФ, що спостерігається при сексуальному збудженні, пригнічення ФДЕ 5 під впливом силденафілу призводить до підвищення рівня цГМФ у кавернозному тілі. Через це для досягнення сприятливого фармакологічного ефекту препарату необхідна адекватна сексуальна стимуляція.

При одноразовому прийомі внутрішньо в дозах до 100 мг у здорових добровольців препарат не спричинював клінічно значущих змін ЕКГ. Максимальне пониження систолічного  AT,   у   положенні   лежачи, при застосуванні препарату внутрішньо в дозі 100 мг становило в середньому 8,4 мм рт. ст. Відповідне пониження діастолічного AT, у положенні лежачи, становило 5,5 мм рт. ст. Пониження АТ пояснюється вазодилатуючим ефектом силденафілу, можливо, за рахунок підвищення рівня цГМФ у гладких м'язах судин.

Фармакокінетика. Препарат швидко всмоктується після прийому внутрішньо. Концентрація препарату в плазмі крові після перорального прийому натще досягає максимального значення протягом 30-120 хв (у середньому 60 хв). Абсолютна біодоступність при прийомі внутрішньо в рекомендованих дозах (25-100 мг) є лінійною. При прийомі силденафілу разом з жирною їжею швидкість всмоктування знижується, період досягнення максимальної концентрації збільшується на 60 хв, а максимальна концентрація у плазмі крові знижується в середньому на 29%. Об'єм розподілу силденафілу в рівноважному стані становить у середньому 105 л/кг. Силденафіл та його основний циркулюючий М-десметиловий метаболіт приблизно на 96% зв'язуються з білками плазми крові. Зв'язування з білками не залежить від концентрації препарату. У здорових добровольців, які одержували препарат одноразово по 100 мг, менше 0,0002% (у середньому 188 мг) дози виявляли у спермі через 90 хв після прийому. Одноразовий прийом препарату внутрішньо у дозі 100 мг не супроводжувався зміною рухливості або морфології сперматозоїдів.

Силденафіл метаболізується переважно під впливом CYP3A4 (основний шлях) і CYP2C9 (неосновний шлях) мікросомальних ізоферментів печінки. Основний циркулюючий метаболіт утворюється   внаслідок N-десметилювання силденафілу. За селективністю дії на ФДЕ метаболіт можна зіставити з силденафілом, а його активність щодо ФДЕ 5 становить приблизно 50% активності самого препарату. Концентрація метаболіту у плазмі крові становить приблизно 40% від такої у силденафілі. N-десметилметаболіт піддається подальшому метаболізму; термінальний період його напів виведення  -   приблизно 4 год. Загальний кліренс силденафілу з організму дорівнює 41 л/год, а термінальний період напів виведення – 3-5 год. Після прийому внутрішньо силденафіл виводиться у вигляді метаболітів переважно з калом (майже 80% введеної дози) і меншою мірою із сечею (приблизно 13% введеної дози).

У здорових добровольців віком 65 років і старше кліренс силденафілу понижений, а концентрація вільної лікарської речовини у плазмі крові приблизно на 40% перевищує рівень його у здорових добровольців молодшого віку (18-45 років). Проте аналіз даних про безпеку показав, що вік не впливає на частоту негативних побічних ефектів.

В осіб з легкою та помірною (кліренс креатині ну 30-80 мл/хв) нирковою недостатністю фармакокінетика силденафілу після одноразового прийому внутрішньо не змінювалась. У хворих з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатині ну <30 мл/хв) кліренс силденафілу знижувався, що призводило до збільшення AUC (100 %) та максимальної концентрації (88%) у плазмі крові порівняно з такими у здорових добровольців.

Показання для застосування. Порушення ерекції.

Спосіб застосування та дози. Препарат призначають дорослим по 50 мг (1 таблетка) за 1 год до початку статевого акту.

З урахуванням ефективності та переносимості дозу можна підвищувати до 100 мг або знижувати до 25 мг. Максимальна рекомендована доза становить 100 мг, 1 раз на добу.

В осіб похилого віку та хворих з тяжким ступенем ниркової недостатності (кліренс креатині ну менше 30 мл/хв) або з порушеною функцією печінки початкова доза   становить 25 мг.   З урахуванням ефективності та переносимості дозу можна підвищити до 50-100 мг.

Побічна дія. Препарат переноситься добре. Найімовірнішими побічними ефектами є головний біль, припливи крові, запаморочення, диспептичні реакції, закладеність носа, минущі порушення зору (головним чином, зміни кольоросприйняття об'єктів, а також посилення сприйняття світла й затуманення зору); при застосуванні препарату у дозах, що перевищували рекомендовані, небажані явища були подібними до відмічених вище, однак реєструвалися частіше. Відмічені міалгія та випадки пріапізму.

Протипоказання. Індивідуальна підвищена чутливість до компонентів препарату; одночасне вживання будь-яких донаторів NO або нітратів; дитячий вік (до 18 років).

Передозування. У дослідженнях на здорових добровольцях при одноразовому прийомі препарату в дозах до 800 мг негативні явища були подібними до таких, як при прийомі препарату у нижчих дозах, але зустрічалися частіше.

У разі передозування проводять симптоматичне лікування. Застосування діалізу не збільшує кліренс силденафілу, оскільки останній активно зв'язується з білками плазми і не виводиться із сечею.

Особливості застосування. Для діагностики порушень ерекції, визначення їх можливих причин і вибору адекватного лікування необхідно зібрати повний медичний анамнез і провести ретельне фізичне обстеження пацієнта. Сексуальна активність становить певний ризик за наявності захворювань серцево-судинної системи. Через це перед початком лікування з приводу порушень ерекції необхідно кардіологічне обстеження хворого. Після широкого впровадження препарату в практику надійшли повідомлення про серйозні порушення з боку серцево-судинної системи, які включали стенокардію, інфаркт міокарда, раптову коронарну смерть, шлуночкові аритмії, геморагічний інсульт, минаючу ішемію, артеріальну гіпер- або гіпотензію. Зазначені випадки переважно розвивалися під час або відразу після сексуальної активності.   У   більшості   пацієнтів, але   не у всіх, спостерігалися чинники ризику розвитку захворювань серцево-судинної системи.

Препарати, призначені для лікування порушень ерекції, з обережністю призначають хворим з анатомічною деформацією статевого члена, наприклад при ангуляції, кавернозному фіброзі (хвороба Пейроні), та особам із захворюваннями, що сприяють розвитку пріапізму (серпоподібно-клітинна анемія, множинна мієлома або лейкоз).

Відомості щодо застосування препарату при пептичній виразці, геморагічному діатезі та пігментному ретиніті відсутні, тому хворим з такою патологією силденафіл призначають з особливою обережністю.

Вплив на здатність керувати автомобілем і працювати з механічними пристроями

Оскільки під час клінічних випробувань Векти спостерігалися запаморочення та   порушення зору, не слід керувати транспортом і працювати з потенційно небезпечними механізмами до з‘ясування індивідуальної реакції на препарат.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Безпека та ефективність застосування препарату у комбінації з іншими засобами, призначеними для лікування порушень ерекції, не вивчалися, тому подібні комбінації застосовувати не рекомендується.

Одночасне призначення силденафілу та ритона віру, високо специфічного інгібітору цитохрому Р-450, не рекомендується.

Зниження кліренсу силденафілу спостерігалося при одночасному застосуванні інгібіторів CYP3A4 (таких як кетоконазол, еритроміцин, циметидин), проте частота побічних ефектів у таких пацієнтів не зросла.

Одноразовий прийом антацидного засобу (магнію/алюмінію гідроксиду) не впливав на біодоступність препарату.

Інгібітори CYP2C9 (толбутимід, варфарин), CYP2D6 (селективні інгібітори зворотного нейронального захоплення серотоніну, трициклічні антидепресанти), тіазиди й тіазидоподібні діуретики, петльові та калійзберігаючі діуретики, інгібітори АПФ, антагоністи кальцію, блокатори b-адренорецепторів та індуктори метаболізму CYP450 (рифампіцин, барбітурати) не чинили впливу на фармакокінетику силденафілу.

Клінічних ознак істотної взаємодії з тол бутамідом (250 мг) або варфарином (40 мг), які метаболізуються CYP2C9, не виявлено.

Силденафіл не підсилював гіпотензивної дії алкоголю у здорових добровольців при максимальному рівні алкоголю в крові в середньому 80 мг/дл. У хворих на артеріальну гіпертензію ознак взаємодії препарату (100 мг) з амлодипіном не виявлено. Дані про безпеку застосування свідчать про відсутність відмінностей у характері побічних ефектів у хворих, які одержували препарат разом з антигіпертензивними засобами та без них.

Умови та термін   зберігання. Зберігати у   темному, недоступному для дітей місці, при температурі не вище +25 °С.

Термін придатності - 3 роки.

Умови відпуску. Без рецепта.

Упаковка. 1 або 4 таблетки у блістері; 1 блістер у картонній коробці.

Власник реєстраційного посвідчення: Нортон Інтернешинал Фармасьютікал Інк.

Адреса.  720 Мейн Стріт Сьют 101, Монтон NB, EIC 1E4, Канада.

СОСТАВ И ФОРМА ВЫПУСКА:

табл. п/о 50 мг, № 1, № 4

№ UA/8013/01/01 от 31.03.2008 до 31.03.2013

табл. п/о 100 мг, № 1, № 4

№ UA/8013/01/02 от 31.03.2008 до 31.03.2013

ФАРМАКОЛОГИЧЕСКИЕ СВОЙСТВА:

Фармакодинамика. Векта восстанавливает нарушение эрекции и обеспечивает естественный ответ на сексуальное возбуждение. Физиологический механизм эрекции полового члена состоит в высвобождении оксида азота (NO) в кавернозном теле при сексуальной стимуляции. Оксид азота активирует фермент гуанилатциклазу, который повышает уровень цГМФ, расслабляет гладкие мышцы кавернозного тела и усиливает кровоток в половом члене.
Силденафил является мощным и селективным ингибитором цГМФ-специфической фосфодиэстеразы типа 5 (ФДЭ-5), которая обеспечивает распад цГМФ в кавернозном теле. Силденафил оказывает периферическое эректильное действие. Силденафил не оказывает прямого расслабляющего влияния на гладкие мышцы кавернозных тел, но за счет блокады ФДЭ-5 и стабилизации цГМФ усиливает расслабляющий эффект оксида азота. При активации пути NO/цГМФ, который наблюдается при сексуальном возбуждении, угнетение ФДЭ-5 под влиянием силденафила приводит к повышению уровня цГМФ в кавернозном теле. В связи с этим для достижения фармакологического эффекта препарата необходима адекватная сексуальная стимуляция.
При однократном приеме внутрь в дозах до 100 мг у здоровых добровольцев препарат не вызывал клинически значимых изменений ЭКГ. Максимальное снижение систолического AД в положении лежа при применении препарата внутрь в дозе 100 мг составляло в среднем 8,4 мм рт. ст. Соответствующее снижение диастолического AД в положении лежа составляло 5,5 мм рт. ст. Снижение АД объясняется вазодилатирующим эффектом силденафила, возможно, за счет повышения уровня цГМФ в гладких мышцах сосудов.
Фармакокинетика. Препарат быстро всасывается после приема внутрь. Концентрация препарата в плазме крови после перорального приема натощак достигает максимального значения на протяжении 30–120 мин (в среднем 60 мин). Абсолютная биодоступность при приеме внутрь в рекомендованных дозах является линейной. При приеме силденафила вместе с жирной пищей скорость всасывания снижается, период достижения С_max возрастает на 60 мин, а С_max в плазме крови снижается в среднем на 29%. Объем распределения силденафила в равновесном состоянии — около 105 л/кг. Силденафил и его основной циркулирующий М-десметиловый метаболит приблизительно на 96% связываются с белками плазмы крови. Связывание с белками не зависит от концентрации препарата. У здоровых добровольцев, которые получали препарат однократно по 100 мг, выявляли меньше 0,0002% (в среднем 188 мг) дозы в сперме через 90 мин после приема. Однократный прием препарата внутрь в дозе 100 мг не сопровождался изменением подвижности или морфологии сперматозоидов.
Силденафил метаболизируется преимущественно под влиянием CYP 3A4 (основной путь) и CYP 2C9 (неосновной путь) микросомальных изоферментов печени. Основной циркулирующий метаболит образуется вследствие N-десметилирования силденафила. По селективнисти действия на ФДЭ метаболит можно сопоставить с силденафилом, а его активность относительно ФДЭ-5 составляет приблизительно 50% активности самого препарата. Концентрация метаболита в плазме крови составляет около 40% от такой силденафила. N-десметилметаболит подвергается дальнейшему метаболизму; терминальный T_1/2 — приблизительно 4 ч. Общий клиренс силденафила из организма равен 41 л/ч, а терминальный T_1/2 — 3–5 ч. После приема препарата внутрь он выводится из организма в виде метаболитов преимущественно с калом (почти 80% введенной дозы) и в меньшей степени — с мочой (приблизительно 13% введенной дозы).
У здоровых добровольцев в возрасте ≥65 лет клиренс силденафила снижен, а уровень концентрации свободного лекарственного вещества в плазме крови приблизительно на 40% выше у здоровых добровольцев младшего возраста (18–45 лет). Однако анализ данных относительно безопасности применения препарата показал, что возраст не влияет на частоту отрицательных побочных эффектов.
У лиц с легкой и умеренной почечной недостаточностью (клиренс креатинина 30–80 мл/мин) фармакокинетика силденафила после однократного приема внутрь не менялась. У больных с тяжелой почечной недостаточностью (клиренс креатинина <30 мл/мин) клиренс силденафила снижался, что приводило к увеличению AUC (100%) и С_max (88%) в плазме крови по сравнению с таковыми у здоровых добровольцев.

ПОКАЗАНИЯ:

лечение нарушений эрекции, которые определяются как неспособность достигать и поддерживать эрекцию полового члена, необходимую для успешного полового акта.

ПРИМЕНЕНИЕ:

назначают взрослым по 50 мг за 1 ч до начала полового акта.
С учетом эффективности и переносимости дозу можно повышать до 100 мг.
Максимальная рекомендованная доза составляет 100 мг 1 раз в сутки.
При нарушении функции почек. При легкой и средней почечной недостаточности (клиренс креатинина — 30–80 мл/мин) режим дозирования не меняется. Поскольку у пациентов с тяжелой почечной недостаточностью (клиренс креатинина <30 мл/мин) клиренс силденафила снижен, применение препарата нужно начинать с дозы 25 мг.
При нарушении функции печени. Поскольку при печеночной недостаточности клиренс силденафила снижен, например при циррозе, применение препарата нужно начинать с дозы 25 мг.
Применение в пожилом возрасте. Для лиц пожилого возраста в изменении дозирования нет необходимости.
Для того чтобы препарат Векта начал действовать, необходимо сексуальное возбуждение.

ПРОТИВОПОКАЗАНИЯ:

индивидуальная повышенная чувствительность к компонентам препарата; одновременное применение любых донаторов NO или нитратов; возраст (до 18 лет).

ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ:

со стороны нервной системы: головная боль, головокружение, тахикардия, гипотензия, синкопе, носовые кровотечения;
со стороны сердечно-сосудистой системы: гиперемия кожи, ощущение сердцебиения;
со стороны ЖКТ: диспепсия, рвота;
со стороны органа зрения: боль в глазах, покраснение глаз, затуманенность зрения, повышенная чувствительность к свету, хроматопсия;
со стороны дыхательной системы: ринит (заложенность носа);
со стороны иммунной системы: реакции гиперчувствительности (включая кожную сыпь);
со стороны репродуктивной системы: пролонгированная эрекция и/или приапизм.

ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ:

для диагностики нарушений эрекции, определения их вероятных причин и выбора адекватного лечения необходимо собрать полный медицинский анамнез и провести тщательное физическое обследование пациента. Сексуальная активность представляет определенный риск при наличии заболеваний сердечно-сосудистой системы. Поэтому перед началом лечения по поводу нарушений эрекции необходимо кардиологическое обследование больного.
Препараты, предназначенные для лечения нарушений эрекции, с осторожностью назначают больным с анатомической деформацией полового члена, например при ангуляции, кавернозном фиброзе (болезнь Пейрони), и лицам с заболеваниями, которые способствуют развитию приапизма (серповидноклеточная анемия, множественная миелома или лейкоз).
Силденафил оказывает сосудорасширяющий эффект, результатом которого является незначительное и временное снижение АД. Благодаря этим свойствам Векта усиливает гипотензивное действие нитратов.
К пациентам с повышенной чувствительностью к вазодилататорам относятся больные с левожелудочковой обструкцией (стеноз аорты, обструктивная гипертрофическая кардиомиопатия) и с исключительно редким синдромом системной атрофии, который проявляется повреждением автономного контроля АД.
Векта не влияет на сердечный выброс и не снижает поток крови через стенозированные коронарные артерии, а уменьшение систолического и диастолического давления крови происходит в среднем в пределах 6–9%. Прием Векты не вызывает необходимости уменьшения продолжительности выполнения физических упражнений у пациентов с эректильной дисфункцией и стабильной стенокардией, которые регулярно принимают антиангинальные препараты (кроме нитратов).
Сведения относительно применения препарата при пептической язве, геморрагическом диатезе и пигментном ретините отсутствуют, поэтому больным с такой патологией силденафил назначают с особой осторожностью.
Применение в период беременности и кормления грудью. Средство не предназначено для применения у женщин.
Дети. Векта не показана для применения лицами в возрасте до 18 лет.
Способность влиять на скорость реакции при управлении транспортными средствами или работе с другими механизмами. Поскольку во время клинических испытаний Векты наблюдались головокружение и нарушение зрения, не следует управлять транспортными средствами и работать с потенциально опасными механизмами до выяснения индивидуальной реакции.

ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ:

безопасность и эффективность применения препарата в комбинации с другими средствами, предназначенными для лечения нарушений эрекции, не изучались, поэтому подобные комбинации применять не рекомендуется.
Одновременное назначение силденафила и ритонавира, высокоспецифического ингибитора цитохрома Р450, не рекомендуется.
Снижение клиренса силденафила наблюдалось при одновременном применении ингибиторов CYP 3A4 (таких как кетоконазол, эритромицин, циметидин), однако частота побочных эффектов у таких пациентов не возростала.
Грейпфрутовый сок, который является слабым ингибитором CYP 3A4, влияет на метаболизм в стенке кишечника и может привести к небольшому повышению уровня силденафила в плазме крови.
Однократный прием антацидного средства (магния/алюминия гидроксида) не влиял на биодоступность препарата.
Ингибиторы CYP 2C9 (тольбутамид, варфарин), CYP 2D6 (селективные ингибиторы обратного нейронального захвата серотонина, трициклические антидепрессанты), тиазиды и тиазидоподобные диуретики, петлевые и калийсберегающие диуретики, ингибиторы АПФ, антагонисты кальция, блокаторы β-адренорецепторов и индукторы метаболизма CYP 450 (рифампицин, барбитураты) не оказывали влияния на фармакокинетику силденафила.
Клинических признаков существенного взаимодействия с тольбутамидом (250 мг) или варфарином (40 мг), которые метаболизуются CYP 2C9, не выявлено.
Силденафил не усиливал гипотензивного действия алкоголя у здоровых добровольцев при максимальном уровне алкоголя в крови в среднем 80 мг/дл. У больных с АГ признаков взаимодействия препарата (100 мг) с амлодипином не выявлено.
Одновременный прием Векты и блокаторов α-адренорецепторов может вызывать симптоматическую гипотензию у некоторых пациентов.
Данные о безопасности применения свидетельствуют об отсутствии отличий в характере побочных эффектов у больных, которые получали препарат вместе с антигипертензивными средствами и без них.
Благодаря известным эффектам на пути обмена оксида азота/цГМФ силденафил усиливает гипотензивный эффект нитратов. Поэтому применение силденафила в сочетании с нитратами или донорами оксида азота в любых формах противопоказано.
Силденафил усиливает антиагрегантные свойства нитропруссида натрия.
Силденафил (50 мг) не приводит к увеличению продолжительности кровотечения, обусловленного приемом ацетилсалициловой кислоты (150 мг).

ПЕРЕДОЗИРОВКА:

в исследованиях на здоровых добровольцах при однократном приеме препарата в дозах до 800 мг отрицательные эффекты были подобны таковым, как при приеме препарата в более низких дозах, но отмечались чаще.
В случае передозировки проводят симптоматическое лечение. Применение диализа не увеличивает клиренс силденафила, поскольку последний активно связывается с белками плазмы крови и не выводится с мочой.

УСЛОВИЯ ХРАНЕНИЯ:

в защищенном от света месте при температуре не выше 25 °С.