Венофундин - инструкция по применению

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

  ВЕНОФУНДИН

(VENOFUNDIN)

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назва: Hydroxyethilstarch;

полі-(0-2-гідроксиетил)-крохмаль;

основні фізико-хімічні властивості: прозорий, безбарвний розчин.

склад: 1000 мл розчину містить 60 г гідроксіетилованого крохмалю (ГЕК) М. м. 130 000 Да, ступінь молярного заміщення 0,42, 9 г натрію хлориду;

допоміжні речовини: вода для ін’єкцій

Форма випуску. Розчин для інфузій.

Фармакотерапевтична група. Кровозамінники і пер фузійні розчини.

Код АТС   В 05АА 07.

Фармакологічні властивості. Гідроксіетилкрохмаль (ГЕК) отримують з амілопектину і характеризують по молекулярній масі і ступеню заміщення. Для Венофундину середня молекулярна маса ГЕК становить 130 000 Да, а ступінь молярного заміщення майже 0,42. По структурі ГЕК схожий на глікоген, що пояснює його високу толерантність і низький ризик виникненя анафілактичних реакцій.

Венофундин представляє ізоонкотичний розчин, тобто внутрішньо судинний об’єм плазми при його інфузії збільшується еквівалентно введеному об’єму.

Фармакодинаміка. Тривалість волемічного ефекту залежить в першу чергу від ступеню молярного заміщення, а також у меншому ступеню від середньої молекулярної маси.

Гідроксіетилкрохмаль (ГЕК) піддається   тривалому гідролізу, що призводить до утворення онкотичних активних оліго- і полісахаридів різної молекулярної маси, які виводяться нирками.

Венофундин може знизити показники гематокриту   в’язкості плазми крові.

Волемічний ефект в результаті ізоволемчного введення Венофундину продовжується, як мінімум, 6 годин.

Фармакокінетика. ГЕК представляє собою суміш молекул з різним ступенем молярного заміщення і різною молекулярною масою, ці два показники впливають на швидкість виведення. Невеликі молекули виводяться за допомогою клуб очкової фільтрації, більші піддаються ферментативному гідролізу α-амілазою і в подальшому виводяться нирками. Швидкість гідролізу тим нижча, чим вища ступінь заміщення молекули. Біля 50 % виводиться з сечею протягом 24 год.

Після одноразового введення 1000 мл венофундину кліренс плазми становить 19 мл/хв, загальна абсорбція лікарського засобу 58 мг год/мл. Період напів виведення із сироватки становить 12                                                                                               год

Показання для застосування. Профілактика і лікування гіповолемії і шоку (внаслідок кровотечі або травми, після операційних втрат крові, опіків, сепсису); гостра нормоволемічна гемодилюція, терапевтична гемодилюція.

Спосіб застосування та дози.  Препарат призначений для внутрішньо венного введення дорослим і дітям старше 12 років. Добова доза і швидкість введення залежать від об’єму втрати крові і параметрів гемодинаміки.

Перші 10-20 мл Венофундину потрібно вводити повільно, не переревищуючи 500 мл/год ( що відповідає 0,1 мл/кг/хв.), під постійним   контролем лікаря, через можливість виникнення анафілактоїдних реакцій.

Добова доза і швидкість введення розчину залежать від об’єму крововтрати, необхідності підтримки або відновлення гемодинамічних параметрів.

Максимальна добова доза Венофундину не повинна перевищувати 50 мл/кг ваги тіла, що відповідає 3 г ГЕК/кг/добу/ (біля 3500 мл/добу при масі тіла в 70 кг).

Максимальна швидкість введення залежить від клінічної ситуації. В період шоку рекомендована швидкість введення   до 20 мл/кг маси тіла за годину, що відповідає 0,33 мл/кг маси тіла в хв. (1,2 г ГЕК на кг маси тіла за год.) В критичній ситуації можливе швидке введення 500 мл розчину (під тиском). При введенні препарату під тиском у випадку використання Венофундину   в пластикових контейнерах все повітря з контейнерів і системи для введення повинно бути попередньо видалене, щоб запобігти ризику виникнення емболії.

Тривалість терапії залежить від тривалості і вираженості гіповолемії і гемодинамічного ефекту терапії і рівня гемодилюції.

Побічна дія. Найбільш часто виникаючі побічні ефекти напряму пов’язані з   основними ефектами розчинів ГЕК і дозою препарату. Можливе зниження факторів коагуляції внаслідок гемодилюції у результаті введення розчинів ГЕК без паралельного введення компонентів крові. Алергічні реакції виникають достатньо рідко   і не залежать від дози введеного препарату.

Вплив на кровоносну і лімфатичну системи.

Часто внаслідок гемодилюції відбувається зниження гематокриту і концентрації білків у плазмі крові. Залежно від введеної дози розчини ГЕК можуть викликати зниження концентрації факторів коагуляції і, таким чином, впливати на згортання крові. Час кровотечі і індекс АПТЧ    (Активований парциальний тромбопластиновий час) можуть збільшуватись, а активність FVIII/vWFF(фактору VIII Віллебранда) може зменшуватись.

Вплив на біохімічні показники.

Введення ГЕК приводить до збільшення концентрації α-амілази у плазмі, що пов’язане з формуванням комплексу α-амілази   з крохмалем, який, в свою чергу, повільно виводиться нирковим і поза нирковим шляхом, що може бути помилково розцінене як біохімічна атака панкреатиту.

Анафілактичні реакції.

При введені розчинів ГЕК зустрічаються анафілактичні реакції різної важкості. Тому всі пацієнти, яким вводять розчини ГЕК повинні знаходитись під постійним наглядом медичного персоналу. У випадку появи початкових ознак розвитку будь-якої анафілактичної реакції потрібно терміново припинити інфузію і почати невідкладну терапію.

Не доведена ефективність профілактичного застосування кортикостероїдів.

Повторні, протягом декількох днів, інфузії розчинів ГЕК можуть призвести до появи шкірного зуду.

Протипоказання. Гіпер чутливість до складових препарату, набряки, включаючи набряк легень, застійна сердечна недостатність, ниркова недостатність з олігуричним або ануричним синдромом, виявлення сенсибілізації до ГЕК, внутрішньо черепна кровотеча, виражені гіпернатріємія і гіперхлоремія, гіперволемія, виражена печінкова недостатність.

Передозування. Передозування або занадто швидке введення препарату може привести до об’ємного перевантаження   або гіпернатріємії, що супроводжується периферичним, інтерстіціальним або легеневим набряком і гострою серцевою недостатністю. Надлишкове введення хлориду може привести до гіперхлоремічного метаболічного ацидозу. При появі початкових симптомів анафілактичних реакцій або ознак гіперволемічного навантаження потрібно припинити введення Венофундину і призначити, при необхідності, діуретики.

Особливості застосування. Дані про безпеку застосування препарату у дітей молодше 12 років, вагітних і в період годування груддю відсутні.

З особливою обережністю Венофундин застосовують для лікування пацієнтів з нирковою недостатністю, при порушеннях згортання крові, особливо при гемофілії і виявленої або підозрюваної хвороби Вілебранда.

Потрібно запобігати об’ємному навантаженню, яке може виникнути при передозуванні Венофундину, що особливо небезпечно для пацієнтів з супутньою серцевою патологією, нирковою недостатністю, для пацієнтів літнього віку.

Потрібно контролю вати електроліти у сироватці крові, водний баланс, функцію нирок. Потрібно забезпечити адекватне введення води.

У випадку вираженої дегідратації потрібно першочергово нормалізувати водно-електролітний баланс

Наявність в крові Венофундину може спричинити похибку у визначенні групової принадлежності крові пацієнта. Щоб правильно визначити групу крові, проба повинна бути взята до введення Венофундину.

Для максимально раннього виявлення загрози анафілактоїдних реакцій, перші 10-20 мл Венофундину потрібно вводити повільно під постійним контролем медичного персоналу.  

Не можна використовувати препарат, якщо розчин непрозорий або містить видимі частки, якщо контейнер або мішок пошкоджені або попередньо вскриті.

Венофундин призначається вагітним тільки у тих випадках, коли потенційна користь від застосування препарату у матері перевищує можливий ризик для плоду (особливо у першому триместрі вагітності). Інформація, щодо застосування даного препарату для лікування жінок у період годування груддю – відсутня.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Щоб запобігти несумісності, не потрібно змішувати Венофундин з іншими препаратами. Препарат збільшує нефро токсичність аміно глікозидних антибіотиків.

Умови та термін зберігання. Зберігати в недоступному для дітей місці, при температурі до   25° С.

Термін придатності :

у поліетиленових контейнерах -  3 роки;

у поліпропіленових мішках - 2 роки.

Умови відпуску. За рецептом.

Упаковка. По 500 мл у поліетиленових контейнерах, по 10 контейнерів у коробці картонній.

По 250, 500 мл у поліпропіленових мішках, 10 або 20 мішків у коробці картонній

Виробник.  „Б. Браун Медикал СА”.

Адреса.  Роуте де Соргє 9, СН-6020 Крисьє, Швейцарія.

СОСТАВ И ФОРМА ВЫПУСКА:

р-р инф. 6 % мешок п/п 250 мл, № 10, № 20

р-р инф. 6 % контейнер п/э 500 мл, № 10

р-р инф. 6 % мешок п/п 500 мл, № 10, № 20

 Гидроксиэтилированный крахмал 60 г/л  Натрия хлорид 9 г/л

Прочие ингредиенты: вода для инъекций.

№ UA/5058/01/01 от 01.09.2006 до 01.09.2011

ФАРМАКОЛОГИЧЕСКИЕ СВОЙСТВА: гидроксиэтилкрахмал (ГЭК) получают из амилопектина и характеризуют по молекулярной массе и степени замещения. Для Венофундина средняя молекулярная масса ГЭК составляет 130 000 Да, а степень молярного замещения почти 0,42. По структуре ГЭК похож на гликоген, что объясняет его высокую толерантность и низкий риск развития анафилактоидной реакции. Венофундин является изоонкотический р-р, то есть внутрисосудистый объем плазмы крови при его инфузии увеличивается эквивалентно введенному объему.
Продолжительность волемического эффекта зависит от степени молярного замещения и от средней молекулярной массы. ГЭК подвергается продолжительному гидролизу, что приводит к образованию онкотических активных олиго- и полисахаридов с различной молекулярной массой, которые выделяются почками. Венофундин может снижать показатели гематокрита вязкости плазмы крови. Волемический эффект в результате изоволемического введения Венофундина продолжается как минимум 6 ч.
ГЭК представляет собой смесь молекул с разной степенью молярного замещения и разной молекулярной массой; эти два показателя влияют на скорость выведения. Небольшие молекулы выводятся с помощью клубочковой фильтрации, большие подвергаются ферментативному гидролизу α-амилазой и выводятся с мочой. Чем выше степень замещения молекулы, тем ниже скорость гидролиза. Около 50% препарата выводится с мочой на протяжении 24 ч. После однократного введения 1000 мл венофундина клиренс плазмы крови составляет 19 мл/мин, AUC — 58 мг/мл/ч. Период полувыведения из сыворотки крови составляет 12 ч.

ПОКАЗАНИЯ: профилактика и лечение гиповолемии и шока (вследствие кровотечения и травмы, послеоперационной потери крови, ожогов, сепсиса); острая нормоволемическая и терапевтическая гемодилюция.

ПРИМЕНЕНИЕ: препарат предназначен для в/в введения взрослым и детям в возрасте старше 12 лет. Суточная доза и скорость введения зависят от объема потери крови и параметров гемодинамики.
Первые 10–20 мл Венофундина необходимо вводить медленно, не превышая 500 мл/ч (что соответствует 0,1 мл/кг/мин), под постоянным наблюдением врача (возможность развития анафилактоидных реакций).
Суточная доза и скорость введения р-ра зависят от объема кровопотери, необходимости поддержки или восстановления гемодинамических параметров. Максимальная суточная доза Венофундина не должна превышать 50 мл/кг массы тела, что соответствует в перерасчете на ГЭК 3 г/кг/сут (около 3500 мл/сут при массе тела 70 кг). Максимальная скорость введения зависит от клинической картины. В период шока рекомендована скорость введения до 20 мл/кг/ч, что соответствует 0,33 мл/кг/мин (1,2 г/кг/ч). В критической ситуации возможно быстрое введение 500 мл р-ра (под давлением). При введении препарата под давлением в случае использования Венофундина в пластиковых контейнерах весь воздух из контейнеров и системы для введения должен быть удален, чтобы предотвратить риск развития эмболии. Продолжительность терапии зависит от длительности и выраженности гиповолемии, гемодинамического эффекта терапии и уровня гемодилюции.

ПРОТИВОПОКАЗАНИЯ: гиперчувствительность к компонентам препарата, отеки, включая отек легких, застойная сердечная недостаточность, почечная недостаточность с олигурическим или анурическим синдромом, сенсибилизация к ГЭК, черепно-мозговое кровотечение, выраженные гипернатриемия и гиперхлоремия, гиперволемия, выраженная печеночная недостаточность.

ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ: наиболее часто возникающие побочные эффекты связаны с основными эффектами р-ров ГЭК и дозой препарата. Возможно снижение уровня факторов коагуляции вследствие гемодилюции в результате введения р-ров ГЭК без параллельного введения компонентов крови. Аллергические реакции возникают достаточно редко и не зависят от дозы введенного препарата.
Влияние на кровеносную и лимфатическую системы
Часто вследствие гемодилюции отмечают снижение гематокрита и концентрации белков в плазме крови. В зависимости от введенной дозы р-ры ГЭК могут вызвать снижение концентрации факторов коагуляции и таким образом влиять на свертывание крови. Время кровотечения и индекс активированного парциального тромбопластинового времени) могут увеличиваться, а активность FVIII/vWFF (фактора VIII Виллебранда) может снижаться.
Влияние на биохимические показатели
Введение ГЭК приводит к повышению концентрации α-амилазы в плазме крови, что связано с формированием комплекса α-амилазы с крахмалом, который в свою очередь медленно выводится почечным и внепочечным путем (может быть ошибочно расценено как изменение биохимических показателей при панкреатите). 
Анафилактоидные реакции
При введении р-ров ГЭК возможны анафилактодные реакции различной степени тяжести. Поэтому все пациенты, которым вводят р-ры ГЭК, должны находиться под постоянным наблюдением медицинского персонала. При появлении начальных признаков развития анафилактоидной реакции необходимо срочно прекратить инфузию и провести неотложную терапию. Не доказана эффективность профилактического применения кортикостероидов. Повторные, на протяжении нескольких дней, инфузии р-ров ГЭК могут привести к появлению зуда кожи.

ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ: данных о безопасности применения препарата у детей в возрасте младше 12 лет, в период беременности и кормления грудью нет. С особой осторожностью Венофундин применяют для лечения пациентов с почечной недостаточностью, при нарушениях свертывания крови, особенно при гемофилии и выявленной или подозреваемой болезни Виллебранда.
Необходимо предупреждать развитие объемной нагрузки, которая может возникнуть при передозировке Венофундина, что особенно опасно для пациентов с сопутствующей сердечной патологией, почечной недостаточностью, для пациентов пожилого возраста.
Необходимо контролировать уровень электролитов в сыворотке крови, водный баланс, функцию почек. Следует обеспечить адекватное введение воды.
При выраженной дегидратации необходимо в первую очередь нормализовать водно-электролитный баланс. Содержание в крови Венофундина может послужить причиной ошибки при определении группы крови пациента. Чтобы правильно определить группу крови, пробу следует взять до введения Венофундина.
Для максимально раннего выявления угрозы развития анафилактоидных реакций первые 10–20 мл Венофундина вводят медленно под постоянным наблюдением медицинского персонала. 
Нельзя применять препарат, если р-р непрозрачный или содержит видимые частицы, если бутылка или мешок повреждены или вскрыты. 
Венофундин назначают в период беременности только в тех случаях, когда потенциальная польза от применения препарата для матери превышает возможный риск для плода (особенно в I триместр беременности).

ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ: чтобы предупредить несовместимость, нельзя смешивать Венофундин с другими препаратами. Препарат повышает нефротоксичность аминогликозидных антибиотиков.

ПЕРЕДОЗИРОВКА: передозировка или слишком быстрое введение препарата может привести к объемной перегрузке или гипернатриемии, что сопровождается периферическим, интерстициальным или легочным отеком и острой сердечной недостаточностью. Избыточное введение хлорида может привести к гиперхлоремическому метаболическому ацидозу. При появлении начальных симптомов анафилактических реакций или признаков гиперволемической нагрузки необходимо прекратить введение Венофундина и при необходимости назначить диуретики.

УСЛОВИЯ ХРАНЕНИЯ: при температуре до 25 °С.