Верапамила гидрохлорид - инструкция по применению

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ВЕРАПАМІЛУ ГІДРОХЛОРИД

(VERAPAMIL HYDROCHLORIDE)

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: Verapamil, [(2RS)-2-(3,4-диметоксифеніл)-5-[[2-(3,4-диметоксифеніл) етил](метил) аміно]-2-(1-метилетил) пентан нітрилу гідро хлорид];

основні фізико-хімічні властивості: круглі таблетки, вкриті оболонкою, білого кольору, з двоопуклою поверхнею. На поперечному зрізі видно два шари різної структури;

склад: 1 таблетка містить 80 мг верапамілу гідро хлориду в перерахунку на 100% суху речовину;

допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний, лактози моногідрат, коповідон, магнію стеарат, плівкоутворююче покриття 39G28601 Opadry II White.

Форма випуску. Таблетки, вкриті оболонкою.

Фармакотерапевтична група. Селективні антагоністи кальцію з переважною дією на серце. Код АТС С 08DА 01.

Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Верапамілу гідро хлорид є селективним блокатором кальцієвих каналів L типу I класу, має антиангінальну та гіпотензивну дії. Блокує потенціал залежні кальцієві канали та порушує надходження іонів кальцію всередину клітин, зокрема кардіоміоцитів та клітин гладеньких м’язів судин, концентрація кальцію у крові при цьому не змінюється.

Антиангінальна дія препарату реалізується завдяки зниженню тонусу коронарних та периферичних артеріальних судин, поліпшенню кровопостачання серцевого м’яза, у тому числі в ішемізованих ділянках; знижує потребу міокарда в кисні, зменшуючи скоротливість міокарда та збільшуючи коронарний кровотік. Антиангінальний ефект зумовлений також вазодилатуючою периферичною дією, що приводить до зменшення після навантаження і потреби міокарда в кисні.

Верапамілу гідро хлорид належить до анти аритмічних препаратів IV класу. Анти аритмічний ефект зумовлений блокадою кальцієвих каналів у клітинах провідної системи серця (синоатріальному і атріовентрикулярному вузлах), що приводить до уповільнення автоматизму Р-клітин синусового вузла, ектопічних вогнищ у передсердях і швидкості проведення збудження через атріовентрикулярний вузол. Внаслідок цього подовжується ефективний рефрактерний період у синусовому та атріовентрикулярному вузлах, уповільнюється синусовий ритм, зменшується частота серцевих скорочень.

Антигіпертензивна дія Верапамілу гідро хлориду зумовлена розслабленням гладеньких м'язів судин, зниженням загального периферичного судинного опору, артеріального тиску, як правило, без розвитку постуральної гіпотензії та рефлекторної тахікардії; брадикардія (частота серцевих скорочень менше 50 за хвилину) розвивається рідко.

Фармакокінетика. Після перорального прийому всмоктується понад 90% введеної дози Верапамілу гідро хлориду. Препарат метаболізується переважно в печінці, внаслідок інтенсивного метаболізму при першому проходженні крізь ворітну систему печінки, біодоступність препарату становить 20–35%. Максимальна концентрація Верапамілу гідро хлориду в плазмі крові відзначається через 1–2 години після прийому препарату.

Ступінь зниження тиску крові не залежить від концентрації Верапамілу гідро хлориду в плазмі крові.

З білками крові зв’язується приблизно 90% препарату.

Верапамілу гідро хлорид проникає крізь плаценту та екскретується в грудне молоко. Середній період напів виведення становить 2,8 – 7,4 години після першого прийому і 4,5–12 годин на фоні тривалого прийому. У пацієнтів старшої вікової групи період напів виведення може збільшуватись.

У пацієнтів з печінковою недостатністю період напів виведення збільшується до 14–16 годин, об'єм розподілу збільшується, плазмовий кліренс становить приблизно 30% норми. Тому дозу для таких пацієнтів зменшують до 1/3 звичайної добової дози. Препарат виводиться переважно нирками (70%), частково – кишечником.

Показання для застосування.

• Артеріальна гіпертензія.

• Ішемічна хвороба серця: стабільна стенокардія.

• Варіантна стенокардія (стенокардія Принц метала).

• Над шлуночкові     аритмії     (мерехтіння     передсердь,     тріпотіння     передсердь, суправентрикулярна екстрасистолія); пароксизмальна надшлуночкова тахікардія.

Спосіб застосування та дози. Дози підбираються індивідуально для кожного пацієнта.

Артеріальна гіпертензія: звичайна початкова доза становить 80 мг Верапамілу гідро хлориду три рази на добу (всього 240 мг).

Антигіпертензивний ефект розвивається протягом тижня від початку терапії.

Початкову дозу поступово підвищують залежно від стану пацієнта та клінічної відповіді, яка оцінюється після прийому препарату.

Максимальна добова доза препарату – 480 мг.

Таблетки ковтають цілими, не розжовують, їх не можна подрібнювати, розділяти на частини. Таблетки запивають водою.

Стенокардія: звичайна доза становить 80 – 120 мг три рази на добу (всього 240 – 360 мг).

Пацієнтам з очікуваною підвищеною клінічною відповіддю та особам літнього віку початкова доза може бути знижена до 40 мг три рази на добу (всього 120 мг).

Початкову дозу поступово підвищують залежно від стану пацієнта та клінічної відповіді. Дозу можливо підвищувати кожного   дня   або   кожного   тижня   до   досягнення   оптимальної   клінічної   відповіді (максимальна добова доза препарату – 480 мг).

Гіпертрофічна кардіоміопатія: рекомендуються такі ж дози, що і при стенокардії.

Аритмії: звичайна доза для пацієнтів з хронічною фібриляцією передсердь, що приймають препарати наперстянки, становить 240 – 320 мг на добу, розподілені на 3 прийоми.

Звичайна доза для профілактики пароксизмальної надшлуночкової тахікардії у пацієнтів, які не приймають препарати наперстянки, становить 240 – 320 мг на добу, розподілені на 3 – 4 прийоми.

Максимальний ефект розвивається, як правило, протягом 48 годин від початку лікування.

Дітям препарат у даній лікарській формі не призначають.

Побічна дія. Можливі нижченаведені побічні ефекти:

з боку серцево-судинної системи: зрідка – стенокардія, артеріальна гіпотензія, синоатріальна та атріовентрикулярна блокади, брадикардія, провокування посилення проявів серцевої недостатності, біль за грудиною, інфаркт міокарда,   відчуття серцебиття, пурпура, синкопе, асистолія, тахікардія;

з боку травного тракту: запор, сухість у роті, шлунково-кишкові розлади, гіперплазія ясен, болі, нудота, блювання, атонія кишечнику;

з боку нервової системи:  порушення мозкового кровообігу,   сплутаність свідомості, порушення рівноваги, безсоння, м'язові судоми, парестезія, психози, сонливість, головний біль;

з боку сечостатевої системи: гінекомастія, імпотенція, часті сечовипускання, порушення менструального циклу.

Інші прояви:  висипання   на шкірі,   посилене випадання волосся, гіперкератоз,   порушення   пігментації,   синдром   Стівенса-Джонсона,   мультиформна еритема, синці, нечіткість зору та шум у вухах.

При   лікуванні   Верапамілом гідро хлориду може спостерігатись підвищення рівня   трансаміназ, лужної фосфатази та білірубіну. У деяких випадках ці зміни самостійно зникають при продовженні терапії.

Можливі ушкодження печінки з клінічними проявами (погане самопочуття, підвищення температури тіла та/або біль у правому підребер'ї) та підвищенням рівня АЛТ, АСТ та лужної фосфатази. У зв'язку з цим доцільно періодично контролю вати функцію печінки у пацієнтів, які приймають Верапамілу гідро хлорид.

Протипоказання.

• Серцева недостатність.

• Артеріальна гіпотензія (систолічний тиск крові нижче 90 мм рт. ст.).

• Кардіогенний шок.

• Брадикардія (< 50 уд/хв).

• Синоатріальна (СА) блокада.

• Синдром слабкості синусового вузла (за винятком пацієнтів зі штучним водієм ритму).

• Атріовентрикулярна (АV) блокада II – III ступеня (за винятком пацієнтів зі штучним водієм ритму).

• Мерехтіння передсердь або тріпотіння передсердь (на фоні синдромів WРW та LGL).

• Гіпер чутливість до Верапамілу гідро хлориду або до інших компонентів препарату.

• Вагітність та період годування груддю.

Передозування. Специфічного антидоту немає.

Основними симптомами передозування Верапамілу гідро хлориду є артеріальна гіпотензія, серцева недостатність, асистолія та атріовентрикулярна блокада різного ступеня.

При передозуванні слід забезпечити ретельний медичний контроль стану пацієнта у палаті інтенсивної терапії (артеріальний тиск, дихання, ЕКГ).

Пацієнту призначають промивання шлунка, проносні засоби та активоване вугілля.

У випадку розвитку вираженої артеріальної гіпотензії або повної атріовентрикулярної блокади внутрішньо венно призначають ізопротеренол, норадреналін, метарамінолтартрат, атропін (у звичайних дозах), глюконат кальцію (10% розчин); у надзвичайно тяжких станах застосовують кардіостимулятори.

При тахікардії, швидкому шлуночковому ритмі   у хворих на тріпотіння і фібриляцію передсердь,   із   синдромами   WРW   та   LGL   застосовують   електричну   кардіоверсію, внутрішньо венне введення прокаїнаміду (новокаїн аміду) або лідокаїну.

Якщо вжиті заходи не є достатньо ефективними, можливе призначення інотропних препаратів (дофаміну або добута міну).

Гемодіаліз неефективний для швидкого виведення Верапамілу гідро хлориду з організму.

Особливості застосування. Слід дотримуватись особливої обережності при призначенні пацієнтам із серцевою недостатністю.

Верапамілу гідро хлорид може спричиняти безсимптомну атріовентрикулярну блокаду першого ступеня або минущу брадикардію. При розвитку атріовентрикулярної блокади слід знизити дозу Верапамілу гідро хлориду або припинити прийом препарату.

З обережністю призначають Верапамілу гідро хлорид пацієнтам з гіпертрофічною кардіоміопатією, а також пацієнтам з гіпертрофічною кардіоміопатією, ускладненою обструкцією лівого шлуночка, високим тиском заклинювання у легеневих капілярах, порушенням функції синусно-передсердного вузла.

У пацієнтів з м'язовою дистрофією Дюшенна Верапаміл гідро хлорид знижує нейром'язову провідність та збільшує тривалість періоду відновлення після нейром'язової блокади, що спричинена векуронієм. Для таких пацієнтів потрібне зниження дози Верапамілу гідро хлориду.

З обережністю слід призначати Верапамілу гідро хлорид пацієнтам з порушенням функції печінки, у цьому випадку рекомендується знизити дозу до 30% від звичайної добової.   Слід контролю вати тривалість   РQ-інтервалу   на   ЕКГ,   а   також   інші   ознаки   можливого   передозування Верапамілу гідро хлориду у пацієнтів (регулярний контроль АТ, ЧСС та ін).

З обережністю слід призначати Верапамілу гідро хлорид пацієнтам   з   нирковою недостатністю, ретельно контролю вати тривалість РQ-інтервалу, а також інші ознаки можливого передозування Верапамілу гідро хлориду.

Хворі літнього віку можуть мати підвищену чутливість до дії препарату, навіть за умов звичайного дозування.

З   обережністю   призначають   препарат   при   оперативних   втручаннях   у   зв'язку   з потенціюванням пригнічую чого впливу на міокард загальних анестетик ів і на скелетні м'язи – міо релаксантів.

Застосування в періоди вагітності та лактації. Доказів тератогенної дії Верапамілу гідро хлориду немає, однак його застосування під час вагітності слід уникати, оскільки препарат проникає крізь плаценту та виявляється у пупковій вені під час пологів, невідомо, чи впливає Верапамілу гідро хлорид негайно або має віддалену побічну дію на плід, а також чи впливає він на тривалість пологів.

Верапамілу гідро хлорид проникає у грудне молоко. Через можливість негативного впливу на дитину, під час прийому Верапамілу гідро хлориду грудне вигодовування слід припинити.

Верапамілу гідро хлорид може негативно впливати на здатність керувати автомобілем або іншими механізмами.

При одночасному прийомі грейпфрутового соку підвищується біодоступність Верапамілу гідро хлориду на 30%.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Одночасне застосування Верапамілу гідро хлориду з бета-адрено блокаторами збільшує взаємну пригнічуючу дію на автоматизм синоатріального вузла,   АV-провідність   і   скоротність   міокарда,   внаслідок цього   підвищується ризик розвитку вираженої артеріальної гіпотензії, АV- та СА-блокад, брадикардії, серцевої недостатності, особливо при застосуванні високих доз бета-адреноблокаторів або при їх внутрішньо венному введенні.

Особливу групу ризику становлять пацієнти з ознаками хронічної серцевої недостатності, вираженої кардіоміопатії або ті, які недавно перенесли інфаркт міокарда. Комбінована терапія Верапамілу гідро хлоридом з бета-адрено блокаторами повинна проводитись тільки за чіткими показаннями та під суворим контролем лікаря.

Верапамілу гідро хлорид потенціює дію інших антигіпертензивних препаратів (наприклад вазодилататорів, інгібіторів ангіотензинконверт ази, діуретиків, бета-блокаторів, альфа-блокаторів, празозину та теразозину).

Трициклічні антидепресанти, нейролептики потенціюють гіпотензивну дію Верапамілу гідро хлориду.

При призначенні Верапамілу гідро хлориду пацієнтам, які приймають препарати наперстянки, слід враховувати, що на початку лікування (1-й тиждень) рівень дигоксину у сироватці крові підвищується на 50 - 70%, тому потрібно від корегувати дозу дигоксину, а його рівень у сироватці крові періодично контролю вати, особливо на початку лікування.

Не рекомендується комбінація Верапамілу гідро хлориду з анти аритмічними препаратами І – III класу.

Верапамілу гідро хлорид не слід застосовувати одночасно з дизопірамідом (ритмі леном), прийом якого треба припиняти за 48 годин до початку застосування Верапамілу гідро хлориду. Прийом дизопіраміду може бути поновлений не раніше, ніж через 24 години після припинення прийому Верапамілу гідро хлориду.

При комбінованому застосуванні Верапамілу гідро хлориду та флекаїніду істотно змінюється взаємна пригнічуюча дія на міокард, потенціюється скоротність атріовентрикулярної провідності та збільшується тривалість ре поляризації.

У пацієнтів з гіпертрофічною кардіоміопатією при одночасному застосуванні Верапамілу гідро хлориду та хінідину може розвинутись виражена артеріальна гіпотензія, тому не слід призначати обидва препарати разом.

Внаслідок високого ступеня зв'язування Верапамілу гідро хлориду з білками його слід з обережністю призначати   пацієнтам,   які   приймають   інші   препарати,   що   мають   дані   властивості (пероральні протизаплідні препарати, гідантоїн, саліцилати, сульфаніламіди та похідні сульфанілсечовини).

При одночасному застосуванні Верапамілу гідро хлориду із солями кальцію та вітаміном Д фармакологічний ефект Верапамілу гідро хлориду ймовірно зменшується.

Верапамілу гідро хлорид може знижувати кліренс пропранололу, метопрололу; рифампіцин, фенобарбітал як індуктори мікросомальних ферментів можуть знижувати ефективність препарату.

Під дією Верапамілу гідро хлориду концентрація солей літію, що приймаються одночасно,   у сироватці крові може змінюватись, тому пацієнти, які     приймають обидва препарати, повинні бути під ретельним наглядом. Аналогічна взаємодія відзначається при одночасному прийомі Верапамілу гідро хлориду та теофіліну.

Верапамілу гідро хлорид призводить до підвищення рівня циклоспорину, карбамазепіну і теофіліну в сироватці крові, при одночасному їх застосуванні.

При одночасному застосуванні Верапамілу гідро хлориду з інгаляційними анестетиками або з блокаторами нейром'язової передачі, дози препаратів слід відкоригувати, щоб уникнути пригнічуючої дії на серцеву діяльність. Препарат потенціює дію міо релаксантів.

Бета-адреноблокатори, антиаритміки І А класу, серцеві глікозиди, рентгеноконтрастні засоби     можуть потенціювати пригнічую чий вплив Верапамілу гідро хлорид на автоматизм синоатріального вузла, АV-провідність і скоротність міокарда.

Умови та термін зберігання. Зберігати в недоступному для дітей, сухому, захищеному від світла місці при температурі не вище 25 ^оС. Термін придатності – 3 роки.

Умови відпуску. За рецептом.

Упаковка. По 10 таблеток у контурній чарунковій упаковці; або по 10 таблеток у контурній чарунковій упаковці, по 5 контурних упаковок у пачці.

Виробник. ЗАТ НВЦ " Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод".

Адреса. Україна, 03134, м. Київ, вул. Миру, 17.

Проявляет антиаритмические свойства. Верапамил селективно (избирательно) тормозит медленный трансмембранный ток ионов кальция внутрь сердечной клетки. Не влияет на скорость деполяризации (уменьшения заряда клеточной мембраны) и реполяризации (восстановления исходного /до возбуждения/ заряда мембраны) потенциала действия в предсердии, желудочке и волокнах Пуркинье (проводящей системе сердца). Уменьшает спонтанную активность синусового узла, влияет на механизм “возвратного возбуждения” при предсердньгх тахиаритмиях (нарушении ритма сердца) вследствие его способности угнетать потенциалы действия “медленной реакции”. Этот тип реакции свойствен потенциалам действия, которые поддерживаются главным образом током ионов кальция, и, как полагают, является основой для замедленной проводимости частично деполяризованных (возбужденных) волокон, ответственных за аритмии по типу “возвратного возбуждения”. Верапамил понижает ненормально повышенный автоматизм в предсердии и замедляет атриовентрикулярную проводимость (проведение возбуждения по проводящей системе сердца на уровне атриовентрикулярного/предсердножелудочкового/ узла). Верапамил уменьшает силу сердечных сокращений, но в связи с расширением периферических сосудов и уменьшением сосудистого сопротивления сердечный выброс существенно не меняется.

Показания к применению:
В качестве антиаритмического средства назначают главным образом при предсердных аритмиях. При желудочковых нарушениях ритма препарат мало эффективен. Назначают для профилактики приступов стенокардии напряжения, особенно при ее сочетании с экстрасистолией (нарушением ритма сердца).

Способ применения:
В качестве антиаритмического средства для профилактики аритмий назначают внутрь за 30 мин до еды по 0,04-0,08 г 3-4 раза в день. При необходимости разовую дозу увеличивают до 120-160 мг.
Внутривенно для купирования (снятия) пароксизма суправентрикулярной тахикардии (приступа нарушения ритма предсердий) вводят взрослым медленно 2-4 мл 0,25% раствора (5-10 мг). Повторно для поддерживающей терапии вводят 1 раз в день капельно со скоростью 0,005 мг/кг в минуту не ранее чем через 30 мин после струйного введения. Раствор верапамила готовят разведением 2 мл 0,25% раствора препарата (1 ампула) в 100-150 мл изотонического раствора натрия хлорида или 5% раствора глюкозы.
Детям назначают препарат в меньших дозах: до 4 лет дают обычно внутрь по 0,02 г (20 мг) 2-3 раза в день; до 14 лет - по 0,04 (40 мг) 2-3 раза в день. Внутривенно вводят в возрасте от 1 года до 5 лет по 0,002-0,003 г (2-3 мг), от 6 до 14 лет - по 0,025-0,05 г (2,5-5 мг).

Противопоказания:
Нарушение предсердно-желудочковой проводимости, кардиогенный шок, беременность (первые 3 мес.), кормление грудью, с предосторожностью - при бронхиальной астме.

Форма выпуска:
Раствор верапамила гидрохлорида 0,25% в ампулах по 2 мл для инъекций; таблетки верапамила гидрохлорида по 0,04, 0,08 и 0,12 г, покрытые оболочкой, в упаковке по 30 и 100 штук.

Условия хранения:
Список Б. В защищенном от света месте.

Синонимы:
Верпамил, Верапамил гидрохлорид, Изоптин, Фаликард, Феноптин, Финоптин, Калан, Кардилакс, Дилакоран, Икакор, Ипроператрил, Манидон, Вазолан, Верамил, Аццупамил, Веранорм, Верапабене, Дигновер, Лекоптин, Ново-Верамил.

Внимание!
Перед применением препарата Верапамила гидрохлорид вы должны проконсультироваться с врачом. Данная инструкция приведена в свободном переводе и предназначена исключительно для ознакомления. Для получения более полной информации просим обращаться к аннотации производителя.