Везикар - инструкция по применению

І Н С Т Р У К Ц І Я

для медичного застосування лікарського засобу

ВЕЗИКАР^®

(VESICARE^®)

Склад:

діюча речовина: solifenacin succinate;

1 таблетка містить соліфенацину сукцинат 5 мг або 10 мг;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, крохмаль кукурудзяний, гіпромелоза, магнію стеарат;

склад оболонки для таблеток 5 мг: опадрі жовтий 03F12967 (гіпромелоза, тальк, макрогол 8000, титану діоксид (Е 171), заліза оксид жовтий (Е 172));

для таблеток 10 мг: опадрі рожевий 03F14895 (гіпромелоза, тальк, макрогол 8000, титану діоксид (Е 171), заліза оксид червоний (Е 172)).

Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки 5 мг – круглої форми, вкриті плівковою оболонкою, блідо-жовтого кольору з логотипом       та   позначкою «150» з одного боку;

таблетки 10 мг – круглої форми, вкриті плівковою оболонкою блідо-рожевого кольору з логотипом         та позначкою «151» з одного боку.

Фармакотерапевтична група. Засоби, що застосовуються в урології. Засоби для лікування частого сечовипускання та нетримання сечі. Код АТХ G04B D08.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Соліфенацин є конкурентним, специфічним антагоністом холінергінових рецепторів.  Сечовий міхур інервується парасимпатичними холінергічними нервами.  Ацетилхолін скорочує гладкі м’язи детрузора, впливаючи на мускаринові рецептори, що переважно представлені М3 підтипом.

У дослідженнях in vitro та in vivo було встановлено, що соліфенацин є конкурентним специфічним антагоністом холінергічних рецепторів переважно М3 підтипу. Також було встановлено, що соліфенацин має слабку спорідненість або відсутність спорідненості з іншими рецепторами і тестованими іонними каналами.

Ефективність препарату, яку вивчали у кількох подвійних сліпих рандомізованих контрольованих клінічних дослідженнях у чоловіків та жінок із синдромом гіперактивного сечового міхура, спостерігалася вже на 1-му тижні лікування та стабілізувалася протягом наступних 12 тижнів  лікування. У відкритих дослідженнях при тривалому застосуванні показано, що ефективність підтримується протягом щонайменше 12 місяців.  Фармакокінетика.

Абсорбція. Після прийому таблеток максимальна концентрація соліфенацину у плазмі крові (C_mаx) досягається через 3-8 годин. Значення часу досягнення максимальної концентрації (t_max) не залежить від дози препарату. Значення C_mаx і площі під кривою (AUC) збільшуються пропорційно до дози у проміжку від 5 мг до 40 мг. Абсолютна біодоступність становить приблизно 90 %. Прийом їжі на значення C_mаx та AUC соліфенацину не впливає.

Розподіл. Соліфенацин значною мірою (майже 98 %) зв'язується з білками плазми крові, головним чином з a₁-кислим глікопротеїном.

Метаболізм. Соліфенацин значною мірою метаболізується у печінці, головним чином цитохромом Р450 3А4 (CYP3A4). Системний кліренс соліфенацину становить приблизно    9,5 л/години, і термінальний період його напіввиведення становить 45-68 годин. Після перорально прийому препарату у плазмі крові, крім соліфенацину, був ідентифікований         1 фармакологічно активний (4R-гідроксисоліфенацин) і 3 неактивні метаболіти (N-глюкуронід, N-оксид і 4R-гідрокси-N-оксид соліфенацину).

Екскреція. Після одноразового застосування 10 мг [¹⁴C-міченого]-соліфенацину приблизно   70 % радіоактивної мітки проявляється у сечі і 23 % у фекаліях. У сечі приблизно 11 % радіоактивної мітки виводиться у вигляді незміненої активної субстанції; приблизно 18 % – у вигляді метаболіту N-оксиду, 9 % – у вигляді метаболіту 4R-гідрокси-N-оксид і 8 % – у вигляді 4R-гідроксиметаболіту (активний метаболіт).

Дозова залежність. У проміжку терапевтичних доз фармакокінетика препарату є лінійною.

Особливості фармакокінетики в окремих категоріях пацієнтів.

Вік. Немає необхідності коригувати дозу залежно від віку хворих. Дослідження показали, що експозиція соліфенацину ( 5 і 10 мг), виражена у вигляді AUC, була подібною у здорових людей літнього віку (від 65 до 80 років) і у здорових людей молодого та зрілого віку              (< 55 років). Середня швидкість абсорбції, виражена у вигляді t_max, була дещо нижчою, а кінцевий період напіввиведення – приблизно на 20 % триваліший у пацієнтів літнього віку. Ці незначні відмінності не є клінічно значущими.

Фармакокінетику соліфенацину не вивчали у дітей та підлітків.  

Стать. Фармакокінетика соліфенацину не залежить від статі пацієнта.

Раса. Расова приналежність не впливає на фармакокінетику соліфенацину.

Ниркова недостатність. AUC та C_mаx соліфенацину у пацієнтів із легкою та помірною нирковою недостатністю незначно відрізняються від відповідних показників у здорових добровольців. У пацієнтів із тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну < 30 мл за хвилину) експозиція соліфенацину значно вища – збільшення C_mаx  становить приблизно       30 %, AUC – понад 100 % та період напіввиведення – понад 60 %. Відзначений статистично значущий взаємозв`язок між кліренсом креатиніну і кліренсом соліфенацину. Фармакокінетику у пацієнтів, які проходили гемодіаліз, не вивчали.

Печінкова недостатність. У пацієнтів із помірною печінковою недостатністю (показник Чайлд-П’ю від 7 до 9) значення C_mаx не змінюється, AUC зростає на 60 % та період напіввиведення  збільшується вдвічі. Фармакокінетику у пацієнтів із тяжкою нирковою недостатністю не вивчали.

Клінічні характеристики.

Показання.

Симптоматичне лікування ургентного (імперативного) нетримання сечі та/або частого сечовипускання, а також ургентних (імперативних) позивів до сечовипускання, характерних для пацієнтів із синдромом гіперактивного сечового міхура.

Протипоказання.

Препарат протипоказаний пацієнтам із підвищеною чутливістю до активної субстанції або до будь-якої з допоміжних речовин; пацієнтам із затримкою сечовипускання, із тяжкими шлунково-кишковими захворюваннями (включаючи токсичний   мегаколон), із міастенією гравіс чи із закритокутовою глаукомою та пацієнтам із ризиком розвитку цих станів; при проведенні гемодіалізу (див. розділ «Фармакокінетика»); із тяжкою печінковою недостатністю (див. розділ «Фармакокінетика»); пацієнтам із тяжкою нирковою недостатністю або печінковою недостатністю середнього ступеня тяжкості, які перебувають на лікуванні сильними інгібіторами цитохрому CYP3A4, наприклад, кетоконазолом (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Фармакологічні взаємодії.

Одночасний прийом інших лікарських препаратів з антихолінергічними властивостями може мати виразніші терапевтичні, а також небажані ефекти. Після припинення застосування Везикару^® до прийому наступних лікарських засобів антихолінергічної терапії необхідно витримати приблизно однотижневий інтервал. Терапевтичний ефект соліфенацину може зменшитися при супутньому застосуванні агоністів холінергічних рецепторів. Соліфенацин може знижувати ефект лікарських препаратів, які стимулюють перистальтику шлунково-кишкового тракту, таких як метоклопрамід і цизаприд.

Фармакокінетичні взаємодії.

Дослідження in vitro показало, що соліфенацин у терапевтичних концентраціях не пригнічує мікросоми печінки CYP1A1/2, 2C9, 2C19, 2D6, чи 3A4. Таким чином, малоймовірно, що соліфенацин впливає на кліренс лікарських засобів, що метаболізуються ферментами CYP.

Вплив інших лікарських засобів на фармакокінетику соліфенацину.

Соліфенацин метаболізується ферментом CYP3A4. Одночасне застосування кетоконазолу (200 мг/добу), сильного інгібітора CYP3A4 призводило до двократного підвищення AUC соліфенацину, в той час як прийом кетоконазолу  в дозі 400 мг/добу спричиняє підвищення AUC соліфенацину в 3 рази. Таким чином, максимальну дозу Везикару^® необхідно обмежити до 5 мг при одночасному застосуванні з кетоконазолом чи терапевтичних доз інших активних інгібіторів ферменту CYP3A4 (наприклад, ритонавіру, нелінавіру, ітраконазолу) (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Одночасне застосування соліфенацину та сильного інгібітора ферменту CYP3A4 протипоказане пацієнтам із тяжкою нирковою або помірно вираженою печінковою недостатністю.

Не досліджували вплив ферментів індукції на фармакокінетику соліфенацину і його метаболітів, а також дію субстратів з підвищеною спорідненістю CYP3A4  та його метаболітів на експозицію соліфенацину. Оскільки соліфенацин метаболізується ферментом CYP3A4, фармакокінетичні взаємодії можливі з іншими субстратами цього ферменту, що  мають підвищену спорідненість (наприклад, верапамілом, дилтіаземом), та індукторами ферменту CYP3A4 (наприклад, рифампіцином, фенітоїном, карбамазепіном).

Вплив соліфенацину на фармакокінетику лікарських засобів.

Пероральні контрацептиви.                   

Прийом препарату Везикар^® не впливає на фармакокінетичну взаємодію соліфенацину з комбінованими пероральними контрацептивами (етинілестрадіол/левоноргестрел).

Варфарин.

Прийом препарату Везикар^® не впливає на фармакокінетичну взаємодію R-варфарину чи S‑варфарину або його вплив на протромбіновий час.

Дигоксин.

Прийом препарату Везикар^® не впливає на фармакокінетику дигоксину.

Особливості застосування.

Перед початком лікування препаратом необхідно встановити імовірність інших причин частого сечовипускання (серцева недостатність або захворювання нирок). Якщо виявлена інфекція сечовивідних шляхів, слід розпочати відповідну антибактеріальну терапію.

Препарат необхідно приймати з обережністю пацієнтам:

– із клінічно значущою обструкцією вихідного отвору сечового міхура, що призводить до  ризику затримки сечовипускання;  

        – зі шлунково-кишковими обструктивними захворюваннями;

– із ризиком зниження моторики шлунково-кишкового тракту;

– із тяжкою нирковою (кліренс креатиніну < 30 мл за хвилину) та помірною печінковою (показник Чайлд-П’ю від 7 до 9) недостатністю (див. розділи «Спосіб застосування та дози» та «Фармакокінетика»); дози для цих пацієнтів не мають перевищувати 5 мг;

– при  одночасному прийомі  сильних інгібіторів CYP3A4, наприклад, кетоконазолу (див. розділи «Спосіб застосування та дози» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»);

– із грижею стравохідного отвору діафрагми та/або шлунково-стравохідним рефлюксом та/або тим, хто одночасно приймає лікарські препарати (такі як бісфосфонати), які можуть  спричинити або посилити езофагіт;

– вегетативною нейропатією.

У пацієнтів з факторами ризику, такими як раніше зареєстрований синдром подовження інтервалу QT, та гіпокаліємією спостерігалося подовження інтервалу QT і тріпотіння-мерехтіння (torsade de pointes).

Безпека та ефективність застосування препарату не досліджена для хворих із підвищеною активністю сфінктера нейрогенного походження.  

Пацієнтам із рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, Lapp-дефіцитом лактази або з порушенням глюкозо-галактозної мальабсорбції не слід приймати препарат.

У деяких пацієнтів, які застосовували соліфенацину сукцинат, повідомлялося про ангіоневротичний набряк з обструкцією дихальних шляхів. При виникненні набряку Квінке лікування соліфенацином сукцинатом слід припинити та вжити відповідних заходів або призначити належне лікування.

У деяких пацієнтів, які застосовували соліфенацину сукцинат, спостерігалися анафілактичні реакції. При виникненні анафілактичних реакцій лікування соліфенацином сукцинатом слід припинити та вжити відповідних заходів або призначити належне лікування.

Максимальний ефект препарату досягається не раніше, ніж  через 4 тижні.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність.

Немає клінічних даних про жінок, які завагітніли під час застосування соліфенацину. Досліди на тваринах не виявили прямої несприятливої дії на фертильність, розвиток ембріона/плода або пологи. Потенційний ризик невідомий.  Слід дотримуватися обережності при застосуванні даного препарату  вагітним жінкам.

Годування груддю.

Немає даних щодо екскреції соліфенацину у грудне молоко. У мишей соліфенацин та/або його метаболіти проникають у молоко і спричиняють дозозалежну недостатність росту у новонароджених мишей.  Застосування Везикару^® не рекомендується у період годування груддю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

У зв'язку з тим, що соліфенацин, як і інші антихолінергічні препарати, може спричинити нечіткість зору, і нечасто сонливість та підвищену втомлюваність (див. розділ «Побічні ефекти»), прийом препарату може негативно впливати на здатність керувати автомобілем та іншими механізмами.

Спосіб застосування та дози.

Дорослі, включаючи осіб літнього віку: рекомендована доза – 5 мг препарату 1 раз на добу. Якщо необхідно, дозу можна підвищити до 10 мг 1 раз на добу.

Пацієнти з нирковою недостатністю: не потрібна корекція дози для пацієнтів з помірною та середнього ступеня тяжкості ниркової недостатності (кліренс креатиніну > 30 мл/хв). Пацієнтам з тяжким ступенем ниркової недостатності (кліренс креатиніну ≤ 30 мл/хв) слід з обережністю застосовувати препарат і застосовувати не більше ніж 5 мг 1 раз на добу (див. розділ «Фармакокінетика»).

Пацієнти з печінковою недостатністю: не потрібна корекція дози для пацієнтів з помірною печінковою недостатністю. Пацієнтам з помірною печінковою недостатністю (показник Чайлд-П’ю 7-9) слід приймати препарат з обережністю і не перевищувати дозування 5 мг       1 раз на добу (див. розділ «Фармакокінетика»).

При застосуванні потужних інгібіторів цитохрому P450 3A4: максимальна доза препарату Везикар^® має бути обмежена 5 мг при одночасному прийомі з кетоконазолом або терапевтичними дозами інших сильних інгібіторів ізоформи цитохрому CYP3A4, наприклад, ритонавіру, нелфінавіру, ітраконазолу (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Везикар^®  приймати перорально, ковтати цілі таблетки, запиваючи рідиною, незалежно від прийому їжі.

Діти.

Не досліджували безпеку та ефективність застосування препарату дітям, тому Везикар^® не слід призначати цій категорії пацієнтів.

Передозування.

Симптоми.

Передозування соліфенацину сукцинату може призвести до тяжких антихолінергічних ефектів. Найвища доза соліфенацину сукцинату, прийнята випадково одним пацієнтом, становила 280 мг протягом 5 годин,  спостерігалися зміни психічного стану, що не потребували госпіталізації.

Лікування. У випадку передозування соліфенацину сукцинату пацієнтові необхідно прийняти активоване вугілля. Може бути корисним промивання шлунка, якщо воно зроблене протягом 1 години, але не слід викликати блювання.

Щодо інших антихолінергічних ефектів, то симптоми слід лікувати таким чином:

– тяжкі антихолінергічні ефекти з боку центральної нервової системи, такі як галюцинації або підвищена збудливість: лікування фізостигміном або карбахолом;

– судоми або підвищену збудливість: лікування бензодіазепінами;

– недостатність з боку органів дихання: лікування – штучна вентиляція легенів;

– тахікардія: лікування бета-блокаторами;

– затримка сечовипускання: лікування – катетеризація;

– мідріаз: лікування очними краплями, наприклад пілокарпіном, та/або розміщення пацієнта у темній кімнаті.

Як і у випадках передозування іншими антихолінергічними засобами, особливу увагу слід приділяти пацієнтам зі встановленим ризиком подовження інтервалу QT (при гіпокаліємії, брадикардії, при одночасному застосуванні препаратів, що спричиняють подовження інтервалу QT) і пацієнтам із захворюваннями серця (ішемія міокарда, аритмії, застійна серцева недостатність).

Побічні реакції.

Везикар^® може спричинити побічні ефекти, пов’язані з антихолінергічною дією соліфенацину,  які,  як правило, слабкі або помірні. Їхня  частота залежить від дози препарату.

Найчастіше побічне явище – сухість у роті, що спостерігалася у 11 % пацієнтів, які отримували дозу 5 мг на добу, у 22 % пацієнтів, які отримували 10 мг на деобу, у 4 %, які отримували плацебо. Вираженість сухості у роті, як правило, була слабкою, і тільки у поодиноких випадках призводила до припинення лікування. Загалом лікарський препарат досить добре переносився (близько 99 %), і приблизно 90 % пацієнтів приймали препарат протягом повного періоду дослідження, який тривав 12 тижнів.

У таблиці нижче наведені інші побічні ефекти, зареєстровані при проведенні клінічних досліджень Везикару^® та післяреєстраційному періоді.

*післяреєстраційний період.

Термін придатності. 3 роки.

Умови зберігання. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Зберігати при температурі не вище 25 °С.

Упаковка. По 10 таблеток у блістері, по 1 або по 3 блістери в картонній коробці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. Астеллас Фарма Юроп Б.В., Нідерланди/Astellas Pharma Europe B. V., the Netherlands.

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності. Хогемат 2, 7942 ДЖ Меппел, Нідерланди/Hogemaat 2, 7942 JG Meppel, the Netherlands.

СОСТАВ И ФОРМА ВЫПУСКА:

табл. п/о 5 мг, № 10, № 30

Прочие ингредиенты: лактозы моногидрат, крахмал кукурузный, гипромеллоза, магния стеарат, опадри желтый.

№  UA/3763/01/01 от 01.09.2010 до 01.09.2015

табл. п/о 10 мг, № 10, № 30

Прочие ингредиенты: лактозы моногидрат, крахмал кукурузный, гипромеллоза, магния стеарат, опадри розовый.

№  UA/3763/01/02 от 01.09.2010 до 01.09.2015

ФАРМАКОЛОГИЧЕСКИЕ СВОЙСТВА:

Фармакодинамика. В исследованиях in vitro и in vivo установлено, что солифенацин является конкурентным специфическим антагонистом холинергических рецепторов преимущественно М₃-подтипа. Солифенацин имеет низкое сродство к другим рецепторам и ионным каналам.
Терапевтический эффект препарата, который изучали в нескольких двойных слепых рандомизированных контролируемых клинических исследованиях у мужчин и женщин с синдромом гиперактивного мочевого пузыря, был отмечен уже на 1-й неделе лечения и стабилизировался на протяжении следующих 12 нед лечения. Максимальный эффект препарата может отмечаться уже через 4 нед. Эффективность препарата при длительном применении сохраняется.
Фармакокинетика
Абсорбция. После приема внутрь С_max солифенацина в плазме крови достигается через 3–8 ч. Время достижения С_max в плазме крови не зависит от дозы препарата. Значение С_max и AUC увеличивается пропорционально дозе в промежутке 5–40 мг. Абсолютная биодоступность — около 90%. Прием пищи не влияет на С_max и AUC солифенацина.
Распределение. Солифенацин в значительной степени (почти на 98%) связывается с белками плазмы крови, главным образом с α₁-кислым гликопротеином.
Метаболизм. Солифенацин активно метаболизируется в печени, главным образом цитохромом Р450 3А4 (CYP 3A4). Системный клиренс солифенацина составляет около 9,5 л/ч, конечный Т_½ — 45–68 ч. После перорального применения препарата в плазме крови, кроме солифенацина, были идентифицированы один фармакологически активный (4R-гидроксисолифенацин) и три неактивных метаболита (N-глюкуронид, N-оксид и 4R-гидрокси-N-оксид солифенацина).
Экскреция. После однократного введения 10 мг ¹⁴C-меченного солифенацина около 70% радиоактивной метки определяется в моче и 23% — в кале. С мочой в виде неизмененной активной субстанции выводится около 11% радиоактивной метки; 18% — в виде метаболита N-оксида, 9% — метаболита 4R-гидрокси-N-оксида и 8% — 4R-гидрокси метаболита (активный метаболит).
В диапазоне терапевтических доз фармакокинетика препарата линейная.
Особенности фармакокинетики у отдельных категорий пациентов
Возраст. Нет необходимости корректировать дозу в зависимости от возраста больных. Установлено, что экспозиция солифенацина (при приеме в дозе 5 и 10 мг), выраженная в виде AUC, была подобной у здоровых лиц пожилого (65–80 лет), молодого и зрелого возраста (моложе 55 лет). Средняя скорость абсорбции, выраженная в виде времени достижения С_max, была несколько ниже, а конечный Т_½ приблизительно на 20% продолжительнее у лиц пожилого возраста. Эти незначительные различия не являются клинически значимыми.
Фармакокинетику солифенацина не изучали для детей и подростков.
Пол и раса. Фармакокинетика солифенацина не зависит от пола и расы пациента.
Почечная недостаточность. AUC и С_max солифенацина у пациентов с легкой и умеренно выраженной почечной недостаточностью незначительно отличаются от соответствующих показателей у здоровых добровольцев. У пациентов с тяжелой почечной недостаточностью (клиренс креатинина <30 мл/мин) экспозиция солифенацина значительно выше — повышение С_max составляет около 30%, AUC — свыше 100%, Т_½ — более 60%. Отмечена статистически значимая взаимосвязь между клиренсом креатинина и солифенацина. Фармакокинетику препарата у пациентов, находящихся на гемодиализе, не изучали.
Печеночная недостаточность. У пациентов с умеренно выраженной печеночной недостаточностью (7–9 баллов по шкале Чайлд-Пью) значение С_max не изменяется, AUC увеличивается на 60%, а Т_½ — вдвое. Фармакокинетику у пациентов с тяжелой печеночной недостаточностью не изучали.

ПОКАЗАНИЯ:

ургентное (императивное) недержание мочи, учащенное мочеиспускание и ургентные (императивные) позывы к мочеиспусканию, характерные для пациентов с синдромом гиперактивного мочевого пузыря.

ПРИМЕНЕНИЕ:

Везикар принимают перорально, запивая жидкостью целые таблетки, независимо от приема пищи.
Взрослые, включая лиц пожилого возраста: рекомендованная доза — 5 мг препарата 1 раз в сутки. Если необходимо, дозу можно повысить до 10 мг 1 раз в сутки.
Специальные группы пациентов:
Пациенты с почечной недостаточностью: корригировать дозу для пациентов от слабой до умеренной степени почечной недостаточности (клиренс креатинина >30 мл/мин) нет необходимости. Пациентам с тяжелой почечной недостаточностью (клиренс креатинина ≤30 мл/мин) следует с осторожностью принимать препарат и получать не более 5 мг 1 раз в сутки.
Пациенты с печеночной недостаточностью: корригировать дозу для пациентов с умеренной печеночной недостаточностью нет необходимости. Пациентам с умеренной печеночной недостаточностью (7–9 баллов по шкале Чайлд-Пью) следует принимать препарат с осторожностью и не превышать дозирование 5 мг 1 раз в сутки.
При применении мощных ингибиторов цитохрома P450 3A4: максимальная доза препарата Везикар должна быть ограничена 5 мг при одновременном приеме с кетоконазолом или терапевтическими дозами других мощных ингибиторов изоформы цитохрома CYP 3A4, например, ритонавир, нелфинавир, итраконазол.

ПРОТИВОПОКАЗАНИЯ:

повышенная чувствительность к солифенацину или другим компонентам препарата, задержка мочи, тяжелые заболевания ЖКТ (включая токсический мегаколон), тяжелая миастения, закрытоугольная глаукома, проведение гемодиализа, тяжелая печеночная, тяжелая почечная или печеночная недостаточность средней тяжести и при одновременном лечении активными ингибиторами цитохрома CYP 3A4 (например кетоконазолом).

ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ:

при применении Везикара возможны побочные эффекты, связанные с антихолинергическим действием солифенацина, которые, как правило, слабо- или умеренно выражены и дозозависимы.
Наиболее частое побочное явление — сухость во рту, которую отмечали у 11% пациентов, получавших дозу 5 мг/сут, у 22% пациентов, получавших 10 мг/сут, у 4%, получавших плацебо. Выраженность сухости во рту, как правило, была слабой, и только в единичных случаях приводила к прекращению лечения. Лекарственный препарат довольно хорошо переносился (около 99%), и около 90% пациентов принимали препарат на протяжении полного периода исследования, который длился 12 нед.
Ниже приведены другие побочные эффекты, зарегистрированные при проведении клинических исследований Везикара и пострегистрационных наблюдениях.
Частота возникновения побочных эффектов классифицируется так: очень часто (<1/10, ≥1/100); часто (<1/10, >1/100); нечасто (<1/100, ≥1/1000); редко (<1/1000, ≥1/10 000); очень редко (<1/10,000), неизвестно (частота не может быть оценена по доступным данным).
Со стороны ЖКТ: очень часто — сухость во рту; часто — тошнота, диспепсия, запор, боль в животе; нечасто — сухость слизистой оболочки глотки, гастроэзофагеальный рефлюкс; редко — непроходимость толстого кишечника, копростаз; очень редко — рвота*.
Психические нарушения: очень редко — галлюцинации*.
Со стороны ЦНС: нечасто — сонливость, нарушение вкуса; очень редко — головокружение*, головная боль*.
Со стороны органа зрения: часто — нечеткость зрения (нарушение аккомодации), нечасто: сухость глаз.
Инфекции и инвазии: нечасто — инфекции мочевыводящих путей, цистит.
Общие нарушения: нечасто — повышенная утомляемость, отек нижних конечностей.
Со стороны респираторной системы: нечасто — сухость слизистой оболочки полости носа.
Со стороны кожи и подкожных тканей: нечасто — сухость кожи; очень редко — мультиформная эритема*, зуд*, сыпь*, крапивница*, ангионевротический отек*.
Со стороны почек и мочевыводящей системы: нечасто — затрудненное мочеиспускание; редко — задержка мочи.
*Пострегистрационные наблюдения.
Есть сообщения о случаях удлинения интервала Q–T на ЭКГ и трепетания-фибрилляции желудочков сердца при применении солифенацина в пострегистрационный период. Поскольку эти спонтанные сообщения поступали со всего мира в пострегистрационный период, частота сообщений и роль солифенацина в этом случае не может быть достоверно установлена.

ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ:

перед началом лечения препаратом необходимо установить вероятность других причин учащенного мочеиспускания (заболевание почек, сердечная недостаточность или др.). Если выявлена инфекция мочевых путей, следует начать соответствующую антибактериальную терапию.
Препарат необходимо с осторожностью назначать пациентам с клинически значимой обструкцией отверстия мочевого пузыря, обструктивными заболеваниями ЖКТ, нарушениями моторики ЖКТ, тяжелой почечной (клиренс креатинина <30 мл/мин) и умеренно выраженной печеночной недостаточностью (7–9 баллов по шкале Чайлд-Пью; доза для этих пациентов не должна превышать 5 мг), вегетативной нейропатией, грыжей пищеводного отверстия диафрагмы и желудочно-пищеводным рефлюксом и/или одновременным приемом препаратов, способных вызвать или усилить эзофагит (например бисфосфонаты), при одновременном применении активного ингибитора CYP 3A4 (например кетоконазола).
Не следует назначать препарат пациентам с врожденным нарушением чувствительности к галактозе, дефицитом лактазы или глюкозо-галактозной мальабсорбцией.
Ангионевротический отек с обструкцией дыхательных путей отмечали у нескольких пациентов при применении солифенацина сукцината. При развитии ангионевротического отека применение солифенацина сукцината следует немедленно прекратить и назначить соответствующую терапию и/или принять необходимые меры.
Эффект от применения препарата отмечают уже на 1-й неделе лечения, однако максимальный эффект достигается через 4 нед терапии.
Дети. Безопасность и эффективность применения препарата у детей не исследовали, поэтому Везикар не следует применять у этой категории пациентов.
Период беременности и кормления грудью. Нет клинических данных о применении солифенацина в период беременности, однако в экспериментальных исследованиях не выявлено прямого неблагоприятного действия на фертильность, развитие эмбриона/плода или течение родов. В связи с этим следует соблюдать осторожность при применении препарата у беременных.
Нет данных об экскреции солифенацина с грудным молоком, поэтому применение Везикара в период кормления грудью не рекомендуют.
Способность влиять на скорость реакции при управлении транспортными средствами или работе с другими механизмами. Поскольку препарат подобно другим антихолинергическим средствам может вызвать снижение остроты зрения, головокружение, сонливость и повышенную утомляемость, его применение может негативно влиять на способность управлять транспортными средствами и работать с другими механизмами.

ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ:

одновременный прием других лекарственных средств с антихолинергическими свойствами может оказывать более выраженное терапевтическое действие, а также проявлять более выраженные побочные эффекты. После прекращения приема Везикара до назначения других средств с холинолитическим действием следует выдержать интервал около 1 нед.
Терапевтический эффект солифенацина может быть снижен при одновременном приеме агонистов холинергических рецепторов. Солифенацин может снижать эффективность стимуляторов моторики ЖКТ (метоклопрамид, цизаприд).
При одновременном приеме кетоконазола или других активных ингибиторов фермента CYP 3A4 (например ритонавира, нелфинавира, итраконазола) дозу Везикара необходимо снизить до 5 мг. Одновременное введение солифенацина и активного ингибитора фермента CYP 3A4 противопоказано пациентам с тяжелой почечной или умеренно выраженной печеночной недостаточностью.
Поскольку солифенацин метаболизируется ферментом CYP 3A4, возможны фармакокинетические взаимодействия с другими субстратами этого фермента (например верапамилом, дилтиаземом) и индукторами фермента CYP 3A4 (например рифампицином, фенитоином, карбамазепином).
Не отмечено фармакокинетического взаимодействия солифенацина с комбинированными пероральными контрацептивами (этинилэстрадиол/левоноргестрел).
Везикар не влияет на фармакокинетику варфарина и дигоксина.

ПЕРЕДОЗИРОВКА:

Симптомы. Передозировка солифенацина сукцината потенциально может привести к возникновению тяжелых антихолинергических эффектов. Наивысшая доза солифенацина сукцината, случайно принятая одним пациентом, составляла 280 мг; на протяжении 5 ч отмечали изменения психики, не требующие госпитализации.
Лечение. В случае передозировки солифенацина сукцината пациенту необходимо принять активированный уголь. Может быть показано промывание желудка, если оно выполнено на протяжении 1 ч, но не следует вызывать рвоту.
Симптомы других антихолинергических эффектов необходимо лечить таким образом:

• тяжелые антихолинергические эффекты со стороны ЦНС, такие как галлюцинации или повышенная возбудимость, — применяют физостигмин или карбахол;
• судороги или повышенная возбудимость — применяют бензодиазепины;
• дыхательная недостаточность — применяют ИВЛ;
• тахикардия — применяют блокаторы β-адренорецепторов;
• задержка мочеиспускания — применяют катетеризацию;
• мидриаз — применяют глазные капли, например, пилокарпин и/или размещают пациента в темной комнате.

Как и в случае передозировки другими антихолинергическими средствами, особое внимание следует уделять больным с установленным риском удлинения интервала Q–T (при гипокалиемии, брадикардии, при одновременном применении препаратов, вызывающих удлинение интервала Q–T) и пациентам с заболеваниями сердца (ишемия миокарда, аритмия, застойная сердечная недостаточность).

УСЛОВИЯ ХРАНЕНИЯ:

при температуре не выше 25 °С.