Винкристина сульфат - инструкция по применению

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ВІНКРИСТИНУ СУЛЬФАТ

(VINCRISTINE SULFATE)

Загальна характеристика:

міжнародна назвa: vincristine;

основні фізико-хімічні властивості: безбарвна або із злегка жовтуватим відтінком прозора рідина;

склад: 1 мл розчину містить вінкристину сульфату 1 мг;

допоміжні речовини: натрію мета бісульфіт, кислота лимонна, спиртбензиловий, пропіленгліколь, вода для ін’єкцій.

Форма випуску. Розчин для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група. Антинеопластичні засоби. Код АТС L01C A02.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Вінкристину сульфат – сіль вінкристину – алкалоїду, який отримують із рослини барвінок рожевий (Vinca roseaLinn).

Вінкристин –протипухлинний препарат, активний відносно широкого спектра пухлин людини.

Протипухлинна дія виявляється в тому, що вінкристин, зв’язуючись змікро трубочками, гальмує утворення мітотичних веретен. У клітинах пухлини селективно пригнічує синтез ДНК і РНК шляхом гальмування ферментуРНК-полімер ази.

Фармакокінетика. Через 15 - 30 хв після внутрішньо венного введення більше 90% вінкристину перерозподіляється з крові у тканини. Вінкристин погано проникає через гематоенцефалічний бар’єр. Фармакокінетичні дослідження на пацієнтах з онкологічними захворюваннями показали трифазне виведення вінкристину із сироватки крові після швидкого внутрішньо венного введення. Початковий, середній і кінцевий період напів виведення препарату становить відповідно 5 хв., 2,3 год і 85 год. Екскретується вінкристин переважно через печінку. Близько 80% препарату виділяється з калом і 10 - 20% - з сечею. Порушення функції печінки можуть змінювати кінетику виведення вінкристину і підвищувати його токсичність.

Показання для застосування. Вінкристину сульфат застосовують при лікуванні гострої лейкемії.

Препарат також застосовують у комбінації з іншими протипухлинними засобами для лікування таких онкологічних захворювань, як хвороба Ходжкіна (лімфогранулематоз), неходж кінська лімфома, ретикулоклітинна саркома, лімфосаркома, рабдоміосаркома, нейробластома, пухлина Вільмса (нефробластома).

Спосіб застосування та дози. Вінкристину сульфат призначається тільки длявнутрішньо венного введення. Ендолюмбальне введення забороняється! Слід не припускати екстравазацію препарату через розвиток некрозу!

Дозу встановлюють індивідуально, оскільки проміжок між терапевтичними і токсичними її значеннями незначний та чутливість до препарату індивідуальна.

Ампульований розчин Вінкристину сульфату можна додатково розвести 0,9% розчином натрію хлориду для ін’єкцій до одержання концентрації вінкристину 0,1мг/мл. Розраховану дозу розчину набирають у шприц і вводять болюсно у вену абочерез систему для внутрішньо венних інфузій (залежно від ситуації). Препарат вводиться з інтервалом 1 тиждень. Тривалість введення препарату становить 1 хв. Необхідно запобігати потраплянню препарату у підшкірні тканини. При внутрішньо венному введенні можуть виникнути екстравазати, що спричинюють значне подразнення тканин. У такому разі введення препарату негайно припиняють, адозу, що залишилася, вводять в іншу вену. Для запобігання розсмоктуванню та запаленню підшкірної клітковини зони екстравазату обколюють гіалуронідазою або гідрокортизоном і застосовують помірне тепло на ці ділянки.

Для хворих з рівнем білірубіну у сироватці крові більше 3 мг/100 мл дозувінкристину сульфату знижують на 50%. Хворим, які отримують променеву терапіюна ділянку печінки, препарат не вводять.

При сполученні Вінкристину сульфату з L-аспарагін азою його вводять за 12 - 24 год до введення ферменту (ензиму) для зниження токсичних ефектів; введення L-аспарагін аз до введення Вінкристину сульфату може знизити його елімінацію з жовчю.

Дорослим призначають із розрахунку 1,4 мг на 1 м² поверхні тіла. Максимальна щотижнева доза – 2 мг/м². Курсова доза не повинна перевищувати 10 - 12 мг/м². Курс лікування становить 4 - 6 тижнів.

При лейкозах призначають у дозі 0,025 - 0,075 мг/кг 1 раз на тиждень.

Дітям призначають із розрахунку 2 мг на 1 м² поверхні тіла.

Для дітей з масою тіла 10 кг і менше початкова доза препарату становить 0,05 мг/кг і вводиться 1 раз на тиждень.

Розрахунок за масою тіла: індукція/ремісія при гострому лейкозі можебути досягнута при застосуванні дози 0,05 - 0,15 мг/кг 1 раз на тиждень.

При гострому лейкозі у дітей можна застосовувати таку схему:

Не слід збільшувати дозу вище рівня, який викликає терапевтичний ефект. Після досягнення ремісії дозу можна зменшити у деяких випадках для підтримуючої терапії до 0,05 - 0,075 мг/кг 1 раз на тиждень.

Побічна дія. Лікар повинен поінформувати хворих та/або їхбатьків/опікунів про можливість виникнення побічних ефектів при введенні цього препарату.

Вінкристину сульфат – нейротоксичний препарат. Основний токсичний ефектйого пов’язаний з дією на нервову систему.

Зрідка спостерігалися алергічні реакції у вигляді анафілаксії, висипання і набряку у хворих, які отримують Вінкристину сульфат як компонентполі хіміотерапії.

З боку шлунково-кишкового тракту можуть виникати запори, спазми уживоті, зменшення маси тіла, нудота, блювання, діарея, паралітичний ілеус, некроз та/або перфорація тонкого кишечнику, анорексія. Звичайні заходи для запобігання запорам рекомендуються для всіх хворих, які отримують Вінкристинусульфат. У дітей, особливо молодшого віку, може розвиватися паралітичний ілеус, який іноді маскується під “гострий живіт”. Це явище зникає відразу після припинення введення препарату.

Сечостатева система. Поліурія, дизурія і затримка сечі внаслідок атонії сечового міхура. Інші лікарські засоби, що спричинюють затримку сечі (особливов осіб похилого віку), не повинні призначатися, по можливості, протягом перших кількох днів після введення Вінкристину сульфату.

Серцево-судинна система. Підвищення або зниження артеріального тиску. Полі хіміотерапія, що включає Вінкристину сульфат, у хворих, які перенесли раніше променеву терапію у ділянці середостіння, може спричинити стенокардію іінфаркт міокарда. Причина цього явища не встановлена.

Нервова система. Частіше розвиваються нейром’язові побічні ефекти. Спочатку виникають тільки сенсорні порушення і парестезії. При продовженні лікування виникає біль за напрямком нервів і пізніше можуть виникнути рухові порушення. Втрата глибоких сухожильних рефлексів, клонус стопи, атаксія іпараліч описані після тривалого лікування. Прояви з боку черепно-мозкових нервів, включаючи ізольовані парези та/або параліч м’язів, можуть виникнути за відсутності рухових порушень. Також спостерігалися болі у щелепі, гортані, привушній слинній залозі, кістках, спині, хребті і м’язах (у цих випадках більможе бути досить сильним ). Є повідомлення, що у деяких хворих спостерігалися судоми, частіше з гіпертензією. У деяких дітей спостерігалися судоми, які переходили у кому. Також були повідомлення про випадки атрофії зорового нерва, що супроводжувалася тимчасовою втратою зору.

Дихальна система. Гостра задишка і тяжкі бронхоспазми.

Ендокринна система. Рідко виникали синдроми, зумовлені порушенням секреції антидіуретичного гормону. Цей синдром характеризується великим виділенням натрію із сечею і спричинює гіпонатріємію; при цьому відсутні захворювання нирок і надниркових залоз, гіпотензія, дегідратація, азотемія інабряки.

Разом із зменшенням введення рідини в організм у цих випадках спостерігалися покращання показників натрієвого обміну і втрати натрію нирками.

Система кровотворення. Вінкристину сульфат не виявляє ефекту на тромбоцити і еритроцити. Були описані випадка анемії, лейкопенії татромбоцит опепнії.

Шкіра. Розвиток алопеції і висипання.

Алергічні реакції. Висипання, ангіо невротичний набряк, анафілактичний шок.

Інші реакції. Можуть виникати пропасниця і головний біль.

Протипоказання. Вінкристину сульфат протипоказаний пригіпер чутливості до препарату; при захворюваннях центральної нервової системи і периферичних нервів; хворим з демієлінізуючою формою синдрому Шарко-Мари-Тусс; не призначають хворим, які отримують променеву терапію. Вагітність, період годування груддю; не можна призначати новонародженим і немовлятам.

Передозування. У дітей до 13 років десятиразове перевищення дози препарату може призвести до летального кінця. Введення дітям до 13 років препарату у дозі 3 - 4 мг/м², а дорослим – одноразово 3 мг/м²і більше може спричинити тяжкий загальний стан хворого. Симптоматичне і підтримуюче лікування проводять під контролем показників водно-сольового балансу, електрокардіограми, складу периферичної крові. Обмеження вживання рідини, призначення діуретиків, що впливають на функцію петлі Генле та дистальнихканальців. При розвитку генералізованих судомних нападів застосовують проти судомні препарати. За необхідності проводять гемотрансфузію, переливанняеритроцитарної і тромбоцитарної маси. Внутрішньо венно вводять кальцію фолінат удозі 100 мг кожні 3 год протягом 24 год, а потім кожні 6 год протягом не менше 48 год. Гемодіаліз нефективний.

Специфічного антидоту немає.

Особливості застосування. Вінкристину сульфат вводиться тількивнутрішньо венно. Ендолюмбальне введення категорично протипоказано (може призвести до летального кінця).

З Вінкристину сульфатом може працювати тільки спеціально навчений персонал. Вагітні не допускаються до роботи з цим препаратом.

Робота з препаратом повинна проводитися тільки у спеціально біологічно захищених камерах класу ІІ. Робоча поверхня столу повинна оброблятися адсорбентом.

Необхідний захисний одяг (рукавички, окуляри, халат, маска і т. ін.). У разі випадкового потрапляння препарату в очі слід ретельно промити їх великою кількістю води або фізіологічним розчином.

Усі матеріали: голки, шприци, флакони, що були у контакті з препаратом- помістити у подвійний поліетиленовий мішок і спалити при температурі не менше 1 000°С. Екскрети підлягають такому самому обробленню. Рідкі відходи можна змити великою кількістю води.

При екстравазаціїможе розвинутися некроз м’яких тканин; для його запобігання рекомендується обколювання зони екстравазату гіалуронідазою або гідрокортизоном у дозі 20 - 25мг, призначають зігрівальний компрес на уражену ділянку. Вінкристину сульфат з обережністю призначають у ранній після операційний період, оскільки значна частина внутрішньо венно введеного препарату може поступати у після операційну рану, спричинюючи набряк, запалення і локальний некроз тканин.

Для запобігання запору під час лікування препаратом призначають відповідне лікування (очищувальні клізми, проносні засоби). У деяких пацієнтів (особливо у дітей) під час лікування Вінкристину сульфатом може розвиватися паралітичний ілеус, який іноді маскується під “гострий живіт”; він звичайно зникає при припиненні введення препарату і проведенні симптоматичного лікування.

Препарат є потенційним тератогенним і канцерогенним агентом. Застосування Вінкристину сульфату може негативно впливати на репродуктивну функцію. Слід припинити годування груддю під час лікування препаратом.

Під час лікування хворим необхідно регулярно проводити обстеження очного дна і зорових полей; при найменшій підозрі на ушкодження зорового нерва лікування припиняють. Будь-які скарги на біль в очах або зниження гостроти зору потребують ретельного офтальмологічного обстеження.

Для зниження ступеня алопеції під час хіміотерапії можна використовувати локальну гіпотермію волосистої частини голови або накладання турнікета (стискального шолома). Стискальну пов’язку на волосисту частину головине накладають при лейкозах і лімфомах, а також за наявності на волосистій частині голови метастазів або інфільтратів.

При розвитку лейкопенії до подальшого лікування препаратом слід підходити з обережністю.

Задишка і бронхоспазм найчастіше виникають при сполученні препарату змітоміцином-С і можуть потребувати інтенсивного лікування, особливо за наявності вихідної дихальної недостатності. Ці реакції можуть виникати через кілька хвилин або годин після введення Вінкристину сульфату і протягом 2 тижнів після введення мітоміцину. Прогресуюча задишка потребує припинення терапії препаратом.

Перед кожним введенням Вінкристину сульфату слід проводити обстеження складу периферичної крові. Вінкристин може спричинювати ураження нирок, обумовлене утворенням сечової кислоти при розпаді пухлини. Для профілактики таких ускладнень необхідно підлужувати сечу, контролю вати вміст сечової кислотита, за необхідності, призначати інгібітори її синтезу. Під час індукції ремісії при лікуванні гострого лейкозу може підвищитися рівень сечової кислоти у крові; цей показник слід контролю вати протягом перших 3 - 4 тижнів і вживати відповідних заходів для запобігання нейропатії, що зумовлена сечокислим діатезом. Лабораторні дослідження повторюються до нормалізації показників. Підчас лікування Вінкристину сульфатом періодично визначають концентрацію іонів натрію у сироватці крові. Гіпонатріємія розвивається внаслідок порушення секреції антидіуретичного гормону і повинна коригуватися введенням ізотонічного розчину натрію хлориду.

Під час лікування препаратом слід систематично проводити електрокардіограму. У процесі лікування дітей із злоякісними пухлинами необхідний моніторинг їх інтелектуального, емоційного стану, мови і нейрофізіологічного статусу.

Для застосування тільки в умовах стаціонару.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Внутрішньо венне введення фенітоїну абоприймом його внутрішньо на фоні лікування Вінкристину сульфатом знижуєпроти судомну активність препарату і може спричинити збільшення кількості епілептичних нападів. Вінкристину сульфат може підвишу вати рівень сечової кислоти в крові і знижувати ефективність застосування проти подагричних засобів. Одночасне застосування Вінкристину сульфату з іншими мієлодепресивнимипрепаратами (доксорубіцин у комбінації з преднізолоном та ін.) може посилитимієлотоксичну дію препарату. При сполученні Вінкристину сульфату змітоміцином-С можуть виникнути гострі респіраторні порушення.

Вінкристин може знижувати ефективність вакцинації при використанні вакцин із живих та ін активованих вірусів і підвищувати частоту розвитку побічних ефектів живих вірусних вакцин.

Регіонарна променева терапія може посилювати периферичнунейро токсичність вінкристину.

Умови та термін зберігання. Зберігати у недоступному для дітей, захищеному від світла місці при температурі 2 - 8°С. Термін придатності – 2роки.

Инструкция отсутствует