Вирориб - инструкция по применению

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ВІРОРІБ^®

(VIRORIB^®)

Склад:

діюча речовина: ribavirin;

1 капсула містить рибавірину 200 мг;

допоміжні речовини: лактоза, моногідрат; натрію кроскармелоза, повідон, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний безводний, барвники: жовтий захід FCF (E 110), тартразин (Е 102), еритрозин (Е 127), Понсо 4R (E 124).

Лікарська форма. Капсули.

Фармакотерапевтична група.

Противірусні засоби прямої дії. Код АТС J05А В 04.

Клінічні характеристики.

Показання.

У комбінації з пегінтерфероном альфа-2а чи інтерфероном   альфа-2а для лікування хронічного гепатиту С у дорослих пацієнтів, у сироватці яких визначається позитивна реакція на РНК–HCV, включаючи хворих з цирозом у стадії компенсації.

Комбінована терапія Вірорібом^® і пегінтерфероном альфа-2а   хворих, у яких попереднє лікування інтерфероном альфа (пегільованим чи непегільованим) в моно терапії чи в комбінації з рибавірином було неефективним.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до рибавірину та інших компонентів препарату. Гемоглобінопатії (таласемії, серпоподібно клітинна   анемія), тяжкі порушення функції печінки; пацієнти з HIV–HCV з цирозом за шкалою Чайлд-П’ю ≥ 6. Період вагітності і годування груддю. Дитячий вік до 18 років.

Спосіб застосування та дози.

Капсули призначають дорослим внутрішньо у комбінації з пегінтерфероном альфа-2а   чи інтерфероном альфа-2а. Перед початком лікування слід детально ознайомитися з інструкцією на ці препарати.

Лікування у комбінації з пегінтерфероном альфа-2а.

Рекомендовані дози Вірорібу в комбінації з   пегінтерфероном альфа-2а залежать від маси тіла хворого.

Препарат приймають двічі на добу (вранці та ввечері) під час їжі.

Хронічний гепатит С.

При комбінованій терапії тривалість лікування і доза рибавірину залежать від генотипу вірусу (таблиця 1).

Для пацієнтів з 1 генотипом HCV, у яких через 4 тижні терапії виявляється РНК – HCV незалежно від рівня вірусного навантаження до лікування, його тривалість має становити 48 тижнів. Лікування протягом 24 тижнів рекомендоване пацієнтам з 1 генотипом HCV з низьким вихідним вірусним навантаженням (≤ 800 000 МО/мл) і пацієнтам, інфікованим 4 генотипом HCV, у яких при дослідженні через 4 тижні терапії не визначається РНК – HCV, котра залишається негативною через 24 тижні терапії. Однак в цілому при лікуванні протягом 24 тижнів ризик рецидиву більш вищий порівняно з лікуванням протягом 48 тижнів. Для таких пацієнтів при вирішенні питання про тривалість застосування необхідно враховувати переносимість комбінованої терапії та додаткові прогностичні фактори, зокрема ступінь фіброзу. З обережністю призначати скорочений курс   лікування   пацієнтам   з   1   генотипом  HCV   і   високим   вихідним   вірусним навантаженням  (> 800 000 МО/мл), у яких через 4 тижні терапії не визначається РНК – HCV, яка залишається негативною через 24 тижні лікування.

У пацієнтів з 2 та 3 генотипом HCV, у яких через 4 тижні терапії виявляється РНК – HCV незалежно від рівня вірусного навантаження до лікування, його тривалість має становити 24 тижні. Лікування протягом 16 тижнів рекомендоване пацієнтам з 2 та 3 генотипом HCV з низьким вихідним вірусним навантаженням, у яких при дослідженні через 4 тижні терапії не визначається HCV. Однак в цілому при лікуванні протягом 16 тижнів ризик рецидиву вищий порівняно з лікуванням протягом 24 тижнів. Для   таких пацієнтів при вирішенні питання про тривалість застосування необхідно враховувати переносимість комбінованої терапії та додаткові прогностичні фактори, зокрема ступінь фіброзу. З обережністю слід призначати   скорочений курс лікування пацієнтам з 2 та 3 генотипом HCV, у яких через 4 тижні терапії не визначається HCV. Рекомендована доза рибавірину для пацієнтів з 5, 6 генотипами вірусу становить 1000 - 1200 мг на добу протягом 48 тижнів.

Таблиця 1. Режим дозування пегінтерферону альфа-2а і рибавірину

* Швидка вірусна відповідь – відсутність РНК – HCV при визначенні через 4 тижні і через 24 тижні лікування.

** Швидка вірусна відповідь – негативна РНК – HCV при визначенні через 4 тижні.

Низьке вірусне навантаження – ≤ 800 000 МО/мл. Високе вірусне навантаження – > 800 000 МО/мл.

Лікування хворих, у яких попередня інтерферонотерапія була неефективною.

Рекомендована доза 1000 мг/добу при масі тіла <75 кг і 1200 мг/добу при масі тіла ≥75 кг в комбінації   з  180 мкг   пегінтерферону альфа-2а   протягом 72 тижнів при 1 і 4 генотипі та 48 тижнів –   при 2 і 3 генотипі. Застосовувати Віроріб^® рекомендовано під час їди.

Ко-інфекція вірусом   гепатиту С та вірусом   імунодефіциту людини.

Віроріб^® 800 мг у комбінації з пегінтерфероном альфа-2а 180 мкг 1 раз на тиждень протягом 48 тижнів незалежно від генотипу. Безпека та ефективність комбінованої терапії рибавірину в дозі більше 800 мг з пегінтерфероном альфа-2а і тривалістю менше 48 тижнів не вивчена.

Лікування у комбінації з інтерфероном альфа-2а.

Рекомендовані дози препарату в комбінації з розчином для ін’єкцій інтерфероном альфа-2а залежать від маси тіла хворого.

Тривалість лікування: пацієнтам слід проводити комбіновану терапію протягом 6 місяців. Хворим на вірусний гепатит С 1 генотипу слід проводити комбіновану терапію протягом 48 тижнів. Хворим на вірусний гепатит С інших генотипів можна подовжити терапію до 48 тижнів за наявності інших патогенетичних факторів (висока концентрація вірусу, чоловіча стать, вік більше 40 років, поширений фіброз).

Якщо під час комбінованого лікування Вірорібом^® із пегінтерфероном альфа-2а   чи інтерфероном альфа-2а розвинулися тяжкі небажані реакції або погіршились лабораторні показники, необхідно змінювати дозу до повного зникнення небажаних реакцій (див. корекції дози в табл. 2).

Таблиця 2. Вказівки щодо корекції дози

по 1 таблетці (200 мг) вранці та по 2 таблетки (200 мг) ввечері;

2. після зникнення небажаних реакцій дозу Вірорібу^® можна відновити до 600 мг на добу, потім підвищити до 800 мг на добу. Подальше підвищення дози не рекомендується.

При виникненні гемолізу, асоційованого з терапією Вірорібом^®, у хворих з серцево-судинними захворюваннями в анамнезі дозування проводилось в інший спосіб. Для цих хворих необхідне застосування зниженої дози протягом тривалого часу, якщо гемоглобін знижується на 20 г/л протягом   4   тижнів   будь-якого   періоду   терапії.   Якщо   гемоглобін залишається на рівні < 120 г/л після 4 тижнів прийому зниженої дози, застосування Вірорібу^® необхідно припинити.

Хворі, які застосовують по 600 мг Вірорібу^® на добу, приймають його за такою схемою: 1 таблетка 200 мг вранці і 2 таблетки по 200 мг – ввечері.

Якщо виникли ознаки непереносимості препарату після коригування дози, лікування слід припинити.

Спеціальні рекомендації для коригування анемії, спричиненої лікуванням, такі: доза Вірорібу^® має бути зменшена до 600 мг на добу (200 мг вранці і 400 мг ввечері), якщо у хворого відсутні значущі серцево-судинні захворювання в анамнезі та рівень гемоглобіну < 100 г/л та ³ 85 г/л; знижено гемоглобін ³ 20 г/л протягом будь-яких 4 тижнів лікування у хворих з хронічними серцево-судинними захворюваннями. Повернення до звичайної дози не рекомендовано.

Необхідно припинити лікування Вірорібом^® у будь-якому з цих випадків: якщо у пацієнтів без значущих   серцево-судинних   захворювань   в   анамнезі   рівень   гемоглобіну   безупинно знижується < 85 г/л; якщо у хворих із хронічними серцево-судинними захворюваннями рівень гемоглобіну зберігається на рівні < 120 г/л при зниженні дози протягом 4 тижнів. Якщо ці порушення зникнуть, можна поновити прийом Вірорібу^® у дозі 600 мг на добу, а в подальшому – підвищити до 800 мг на добу під контролем лікаря. У будь-якому разі поновлювати стандартні дози не рекомендується.

Застосування при порушенні функції нирок. Перед застосуванням Вірорібу^® рекомендовано дослідити функцію нирок у всіх хворих, бажано оцінювати за кліренсом креатині ну. Значне підвищення концентрації рибавірину в плазмі спостерігається при рекомендованому режимі дозування   для   хворих   з   рівнем   креатині ну   в   сироватці   > 20   мг/л   або   з кліренсом креатині ну < 50 мл/хв. Для таких хворих Віроріб^® призначають з обережністю, а припинення лікування повинно бути обґрунтовано.

Застосування при печінковій недостатності. Корекція дози Вірорібу^® для пацієнтів з порушеною функцією печінки не потрібна.

Застосування для людей літнього віку (старше 65 років). Перед застосуванням Вірорібу^® необхідно дослідити функцію нирок.

Побічні реакції.

Побічні ефекти, що спостерігаються у ≥ 1 % та < 10 % пацієнтів з вірусним гепатитом С та при ко-інфекції вірусного гепатиту С та ВІЛ, які застосовували пегінтерферон альфа-2а/Віроріб^® або моно терапію пегінтерфероном альфа-2а.

Інфекційні захворювання: герпес простий, інфекції сечостатевої системи, бронхіт, кандидоз ротової порожнини.

Порушення з боку кровотворної та лімфатичної системи: лімфаденопатія, анемія, тромбоцит опенія.

Ендокринні порушення: гіпотиреоїдизм, гіпертиреоїдизм.

Порушення з боку нервової системи та психічні розлади: погіршення пам’яті, порушення смаку, парестезія, гіпоестезія, тремор, слабкість, зміни настрою, нервозність, агресія, зниження лібідо, мігрень, сонливість, гіперестезія, втрата свідомості.

Порушення з боку органа зору: ксерофтальмія, запальні захворювання очей, біль в очах.

Порушення з боку органа слуху: вертиго, біль у вухах.

Серцево-судинні порушення: пальпітація, периферичні набряки, тахікардія,   гіперемія.

Порушення з боку системи дихання: біль у грудній клітці, риніт, назофарингіт, утруднене дихання, напруження, носові кровотечі.

Розлади з боку травного тракту: нудота, диспепсія, метеоризм, сухість у роті, виразки порожнини рота, кровоточивість ясен, стоматит, дисфагія, глосит.

Порушення з боку шкіри та підшкірної жирової клітковини: почервоніння, екзема, псоріаз, кропив’янка, реакції фото чутливості, підвищена пітливість, нічна пітливість.

Порушення з боку опорно-рухової системи: біль у кістках, судоми м’язів, м’язова слабкість, артрити.

Порушення з боку репродуктивної   системи: імпотенція.

Загальні реакції: грипоподібні захворювання, загальна слабкість, апатія, гарячка, біль у грудній клітці, відчуття спраги.

Зміна лабораторних показників: зниження рівня гемоглобіну. Найчастіше спостерігається на початку лікування та відновлюється одночасно з компенсаторним збільшенням ретикулоцитів.

Інші побічні реакції, що зустрічались у ≥ 1 % та ≤ 2 % випадків пацієнтів, які застосовували пегінтерферон альфа-2а/Віроріб^® при ко-інфекції вірусного гепатиту С та ВІЛ: гіперлактацидемія, молочний ацидоз, грипоподібні захворювання, пневмонія, апатія, дзвін у вухах, біль у горлі, хейліт, набута ліподистрофія та хроматурія.  

Комбінована терапія Віроріб^® + пегінтерферон альфа-2а   у хворих з хронічним гепатитом С, у яких попередня інтерферонотерапія була неефективною, достатньо не вивчалась у хворих, у яких попереднє лікування було припинене внаслідок гематологічних побічних ефектів. При лікуванні таких хворих необхідно враховувати ризики і переваги повторного лікування.

Зміна лабораторних показників у пацієнтів при ко-інфекції вірусного гепатиту С та ВІЛ: нейропенія, тромбоцит опенія, анемія.

Хронічний гепатит С у хворих, у яких попередня інтерферонотерапія була неефективною

В клінічному дослідженні, в яке були включені хворі, у яких була неефективною попередня терапія пегільованим інтерфероном альфа-2b/рибавірином, які отримували повторне лікування протягом 72 і 48 тижнів, пегінтерферон альфа-2а був передчасно відмінений у 12 % хворих, Віроріб^® – у 13 % хворих внаслідок розвитку побічних ефектів чи відхилень лабораторних показників у пацієнтів, які лікувались протягом 72 тижнів. В групі з 48 тижневим лікуванням пегінтерферон альфа-2а   передчасно був відмінений у 6 %, Віроріб^® – у 7 % хворих. У хворих з цирозом печінки частота передчасної відміни пегінтерферону альфа-2а і Вірорібу^® була вище в групі пацієнтів, які лікувались протягом 72 тижнів (13 % і 15 %), порівняно з групою 48-тижневого лікування (6 % і 6 %, відповідно). Пацієнти, яким була відмінена попередня терапія через гематологічну токсичність, не включались в дослідження.

В іншому клінічному дослідженні, хворі з вираженим фіброзом чи цирозом печінки (3 - 6 балів за   шкалою Ishak), нечутливі до попередньої терапії включались в дослідження з вихідною кількістю тромбоцитів 50 000/мм³ і отримували лікування протягом 48 тижнів. В зв’язку з високою частотою вираженого фіброзу/цирозу і низьким вихідним рівнем тромбоцитів у хворих в цьому дослідженні, частота гематологічних лабораторних відхилень від норми в перші 20 тижнів дослідження була такою:   гемоглобін  < 10   г/дл,  26,3 %; абсолютна кількість нейтрофілів < 750/мм³, 30 % і тромбоцити < 50 000/мм³, 13 %.

Побічні ефекти, зареєстровані в після реєстраційному періоді: мультиформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз. При комбінованому застосуванні Вірорібу^®   з альфа-інтерферонами була зареєстрована дегідратація, тяжкі випадки відшарування сітківки.

Передозування.

Відсутні випадки передозування при клінічному дослідженні препарату. Гемодіаліз не ефективний для виведення препарату.

Лікування: відміна препарату, симптоматична терапія.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Препарат не застосовують у період вагітності. У зв'язку з можливою тератогенною та ембріотоксичною дією Вірорібу^® жінкам та чоловікам необхідна надійна контрацепція під час лікування і протягом 6 місяців після закінчення.

Не відомо, чи виділяється рибавірин у грудне молоко, тому лікарю слід ретельно зіставити   потенційний ризик впливу препарату на новонародженого та можливу користь для матері.

Діти.

Не рекомендовано застосовувати Віроріб^® дітям (вік до 18 років), оскільки безпека та ефективність застосування препарату у комбінації з інтерфероном альфа у даної категорії пацієнтів не встановлені.

Особливості застосування.

При тяжких алергійних реакціях (кропив’янка, ангіо невротичний набряк, бронхоспазм, анафілаксія) препарат слід відмінити і призначити відповідне лікування.

Перед початком лікування, на 2 і 4 тижні, а потім регулярно, за необхідності, треба проводити контрольні лабораторні дослідження (клінічний аналіз крові, аналіз електролітів, функціональні проби печінки, вміст креатині ну в сироватці). У процесі лікування Вірорібом^® максимальне зниження рівня гемоглобіну в більшості випадків відмічається через 4 - 8 тижнів після початку лікування. При зниженні гемоглобіну нижче 110 г/л треба тимчасово зменшити дозу Вірорібу^® на 400 мг на добу, при зниженні гемоглобіну нижче 100 г/л треба зменшити дозу до 50 % від початкової. У більшості випадків зміни рекомендованих доз забезпечують відновлення рівня гемоглобіну. Однак при збереженні ознак непереносимості Вірорібу^® після корекції дози, а також при зниженні гемоглобіну нижче 85 г/л прийом препарату треба припинити.

Рекомендовані норми лабораторних показників при лікуванні:

гемоглобін: ≥ 120 г/л (у жінок); ≥ 130 г/л (у чоловіків);

тромбоцити: ≥ 90000/мм³;

нейтрофіли: ≥ 1500/мм³;

для пацієнтів з ко-інфекцією вірусного гепатиту С та вірусу імунодефіциту людини:

CS4+ ≥ 200/мкл чи CS4+ ≥ 100/мкл – < 200/мкл і HIV-1 РНК < 5000 копій/мл, використовуючи Амплікор HIV-1 Монітор Тест, v 1,5.

При розвитку печінкової недостатності лікування слід припинити.

Віроріб^® слід   призначати з обережністю після відповідного обстеження пацієнтам із захворюваннями серця, хронічними обструктивними захворюваннями легенів, цукровим діабетом, при порушеннях згортання крові, тромбофлебіті, мієлодепресії.

У зв'язку з можливим погіршенням функції нирок у літніх пацієнтів, перед застосуванням препарату необхідно визначити функцію нирок, зокрема кліренс креатині ну.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або роботі з іншими механізмами.

Препарат не впливає на здатність керувати авто транспортом або працювати зі складними механізмами. Однак при застосуванні у комбінації з інтерфероном альфа можливий деякий вплив. Тому пацієнти, у яких розвинулися втомлюваність, сонливість або сплутаність свідомості протягом лікування, повинні бути попереджені про необхідність утримуватись від керування авто транспортом та роботи з точними механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Прийом антацидних засобів, що містять алюміній, метикон і магній, знижує біодоступність препарату. При одночасному застосуванні Вірорібу^® й пегінтерферону альфа-2а   чи інтерферону альфа-2а спостерігається синергізм. Приймання Вірорібу^® під час лікування зидовудином (азидотимідином) та/або ставудином при наявній ВІЛ-інфекції супроводжується зниженням фосфорилування цих препаратів, що може призвести до ВІЛ-віремії і вимагати зміни схеми лікування. У той же час не виявлено взаємодії Вірорібу^® і ненуклеозидних інгібіторів зворотної транскриптази чи інгібіторів протеаз. Тому можливе комбіноване застосування рибавірину і зазначених препаратів для лікування хворих з інфекцією ВІЛ та з гепатитом С. Не рекомендується одночасний прийом рибавірину та диданозину. Під дією рибавірину підвищується рівень диданозину чи його активних метаболітів. Сумісне застосування цих препаратів може призвести до печінкової недостатності з летальним кінцем, периферичної нейропатії, панкреатиту та симптоматичної гіперлактатемії чи молочного ацидозу.  

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Рибавірин – це синтетичний аналог нуклеозиду, який in vitro активний щодо деяких РНК- і ДНК-вірусів. Механізм, за яким рибавірин у комбінації з інтерфероном альфа чи пегінтерфероном альфа-2а чинить дію щодо HCV (вірус гепатиту С), не відомий.

Моно терапія рибавірином не впливає на елімінацію вірусу гепатиту (HCV-РНК) або на покращення гістології печінки після 6 – 12 місяців лікування та протягом 6 наступних місяців спостереження.

Клінічні дослідження показали, що рибавірин у комбінованій терапії з інтерфероном альфа ефективний при лікуванні хворих на хронічний гепатит С, включаючи пацієнтів з цирозом печінки у стадії компенсації.

Фармакокінетика.

Всмоктування.

Рибавірин швидко всмоктується при внутрішньому прийомі звичайної дози (в середньому за 1 - 2 години). Оскільки абсолютна біодоступність становить приблизно 45 - 65 %, що спостерігається при первинному метаболізмі, існує пряма залежність між дозою та рівнем всмоктування при застосуванні звичайних доз рибавірину від 200 до 1200 мг.

Вплив їжі.

Біодоступність разової пероральної дози рибавірину (600 мг) підвищувалася при одночасному вживанні їжі, багатої на жири. Час всмоктування та концентрація рибавірину підвищувалися відповідно на 42 % та 66 % при застосуванні препарату з їжею, збагаченою жирами. Щоб досягти максимальної концентрації рибавірину в плазмі, бажано застосовувати його під час їжі.

Розподіл.

Рибавірин швидко і стабільно надходить до всіх клітин з уявним об’ємом розподілу 850 л. Цей розподіл залежить від нуклеозиду, який містить натрій, і присутній у всіх типах клітин. Це зумовлює накопичення рибавірину в еритроцитах, яйцеклітинах і сперматозоїдах. Такий вид транспорту зумовлює високий об’єм розподілу рибавірину.

Рибавірин не зв’язується з білками плазми.

Метаболізм.

Рибавірин має два шляхи метаболізму:

1. Шлях зворотного фосфорилування.

2. Шлях перетворення, який включає дерибозилювання та гідроліз аміду з утворенням метаболіту карбонової кислоти триазолу.

Триазол карбонової кислоти і триазолу карбоксамід – основні метаболіти. Система ферменту цитохрому Р₄₅₀ не бере участі в метаболізмі рибавірину.

Виведення.

Ниркова екскреція та метаболізм є головними шляхами елімінації рибавірину у тварин та в організмі людини. У людини близько 61 % міченого радіоізотопом рибавірину в дозі 600 мг при прийомі внутрішньо виводилося з сечею за 336 годин, з них рибавірин у незміненому вигляді становив 17 %. Метаболіти рибавірину, карбоксамід і карбонова кислота також виводилися з сечею.

При застосуванні дози 600 мг двічі на добу доза насичення була досягнута протягом 4 тижнів. Доза насичення визначалась при концентрації препарату в плазмі 2,2 нг/мл. При багаторазовому застосуванні рибавірин накопи чується у 6 разів інтенсивніше, ніж при одноразовому. Внаслідок інтенсивного розподілу максимальний період напіврозпаду одноразової пероральної дози становить приблизно 140 - 160 годин. При багаторазовому прийманні препарату період напіврозпаду подовжується до 300 годин.

Хворі з порушенням функції нирок.

При одноразовому застосуванні рибавірину його фармакокінетика змінювалася (підвищувалася крива залежності концентрація/час та максимальна концентрація) у хворих з порушенням функції нирок порівняно з контрольною групою пацієнтів з кліренсом креатині ну   більше 90 мл/хв. У хворих з порушеннями функції нирок кліренс рибавірину загалом знижений. Віроріб^® застосовували хворим, які перебували на гемодіалізі і були інфіковані вірусним гепатитом С,   в дозах від 100 мг до 300 мг щодобово. Застосування Вірорібу^® хворим з тяжкою нирковою недостатністю потребує спеціальних спостережень та досліджень, тому проводився постійний моніторинг концентрації рибавірину в плазмі для визначення адекватної дози. Віроріб^® слід з обережністю призначати хворим з нирковою недостатністю.

Хворі з порушеннями функції печінки.

Фармакокінетика після одноразового прийому у хворих з печінковою недостатністю легкого, помірного та тяжкого ступеня не відрізняється від такої у пацієнтів контрольної групи.

Особи літнього віку (старше 65 років).

Дослідження особливостей фармакокінетики у хворих літнього віку не проводилося. Хоча при дослідженні фармакокінетики у всій групі пацієнтів вік не був ключовим фактором у кінетиці рибавірина, ниркова функція є визначальним фактором.

Хворі віком до 18 років.

У хворих віком до 18 років особливості фармакокінетики не були оцінені повною мірою. Віроріб^® у комбінації з інтерфероном альфа призначають для лікування хронічного гепатиту С тільки пацієнтам старше 18 років.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: капсули з корпусом рожевого кольору та кришечкою фіолетового кольору, що містять порошок білого кольору.

Термін придатності.

2 роки.

Умови зберігання.

Зберігати в сухому, захищеному від світла місці при температурі не вище 25 °С.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка.

По 10 капсул у блістері або стрипі; по 10 блістерів або стрипів у картонній упаковці № 100 (10 ×10).

Категорія відпуску.

За рецептом.

Виробник.

КУСУМ ХЕЛТХКЕР ПВТ. ЛТД.

Місцезнаходження.  

SP 289 (A), RIICO INDL.AREA, CHOPANKI, BHIWADI (Raj.), (India).

Важное звено в лечении гепатита С
 ИНСТРУКЦИЯ
 для медицинского применения препарата
 ВИРОРИБ®
 
 (VIRORIB®)  

Состав:
действующее вещество: ribavirin;
 1 капсула содержит рибавирина 200 мг;
вспомогательные вещества: лактоза, моногидрат; натрия кроскармелоза, повидон, магния стеарат, кремния диоксид коллоидный безводный, красители: желтый закат FCF (E 110), тартразин (Е 102), эритрозин (Е 127), Понсо 4R (E 124).

Лекарственная форма. Капсулы.

Фармакотерапевтическая группа. Противовирусные средства прямого действия. Код АТС J05А В04.

Клинические характеристики.
Показания.
 В комбинации с пегинтерфероном альфа-2а или интерфероном альфа-2а для лечения хронического гепатита С у взрослых пациентов, в сыворотке которых определяется положительная реакция на РНК-HCV, включая больных с циррозом в стадии компенсации. Комбинированная терапия Вирорибом® и пегинтерфероном альфа-2а больных, у которых предыдущее лечение интерфероном альфа (пегилированным или непегилированным) в монотерапии или в комбинации с рибавирином было неэффективным.
Противопоказания.
 Повышенная чувствительность к рибавирину и другим компонентам препарата. Гемоглобинопатии (талассемии, серповидноклеточная анемия), тяжелые нарушения функции печени; пациенты с HIV-HCV с циррозом по шкале Чайлд-Пью ≥ 6. Период беременности и кормления грудью. Детский возраст до 18 лет.
Способ применения и дозы.
 Капсулы назначают взрослым внутрь в комбинации с пегинтерфероном альфа-2а или интерфероном альфа-2а. Перед началом лечения необходимо детально ознакомиться с инструкцией на эти препараты.
Лечение в комбинации с пегинтерфероном альфа-2а.
 Рекомендованные дозы препарата Вирориб® в комбинации с пегинтерфероном альфа-2а зависят от массы тела больного. Препарат принимают дважды в сут. (утром и вечером) во время еды. Хронический гепатит С.
 При комбинированной терапии длительность лечения и доза рибавирина зависят от генотипа вируса (таблица 1).
 Для пациентов с 1 генотипом HCV, у которых через 4 недели терапии определяется РНК-HCV независимо от уровня вирусной нагрузки до лечения, его продолжительность должна составлять 48 недель. Лечение на протяжении 24 недель рекомендовано пациентам с 1 генотипом HCV с низкой исходной вирусной нагрузкой (≤ 800 000 МЕ/мл) и пациентам, инфицированным 4 генотипом HCV, у которых при исследовании через 4 недели терапии не определяется РНК-HCV, которая остается отрицательной через 24 недели терапии. Однако в целом при лечении на протяжении 24 недель риск рецидива более высокий по сравнению с лечением на протяжении 48 недель. Для таких пациентов при решении вопроса о продолжительности применения необходимо учитывать переносимость комбинированной терапии и дополнительные прогностические факторы, в частности степень фиброза. С осторожностью назначают сокращенный курс лечения пациентам с 1 генотипом HCV и высокой исходной вирусной нагрузкой (> 800 000 МЕ/мл), у которых через 4 недели терапии не определяется РНК-HCV, которая остается отрицательной через 24 недели лечения.
 У пациентов с 2 и 3 генотипом HCV, у которых через 4 недели терапии определяется РНК-HCV независимо от уровня вирусной нагрузки до лечения, его продолжительность должна составлять 24 недели. Лечение на протяжении 16 недель рекомендовано пациентам с 2 и 3 генотипом HCV с низкой исходной вирусной нагрузкой, у которых при исследовании через 4 недели терапии не определяется HCV. Однако в целом при лечении на протяжении 16 недель риск рецидива выше по сравнению с лечением на протяжении 24 недель. Для таких пациентов при решении вопроса о продолжительности применения необходимо учитывать переносимость комбинированной терапии и дополнительные прогностические факторы, в частности степень фиброза. С осторожностью необходимо назначать сокращенный курс лечения пациентам с 2 и 3 генотипом HCV, у которых через 4 недели терапии не определяется HCV. Рекомендованная доза рибавирина для пациентов с 5, 6 генотипами вируса составляет 1000–1200 мг в сут. на протяжении 48 недель.
 Таблица 1. Режим дозирования пегинтерферона альфа-2а и рибавирина Генотип    Суточная доза рибавирина    Продолжительность лечения    Количество капсул по 200 мг
Генотип 1, низкая вирусная нагрузка с быстрым вирусным ответом*    < 75 кг = 1000 мг
 ( 75 кг = 1200 мг    24 недели или 48 недель    5 (2 утром; 3 вечером) 6 (3 утром; 3 вечером)
Генотип 1, высокая вирусная нагрузка с быстрым вирусным ответом*    < 75 кг = 1000 мг
 ( 75 кг = 1200 мг    48 недель    5 (2 утром; 3 вечером) 6 (3 утром; 3 вечером)
Генотип 4 с быстрым вирусным ответом*    < 75 кг = 1000 мг
 ( 75 кг = 1200 мг    24 недели или 48 недель     5 (2 утром; 3 вечером) 6 (3 утром; 3 вечером)
Генотип 1 или 4 без быстрого вирусного ответа    < 75 кг = 1000 мг
 ( 75 кг = 1200 мг    48 недель    5 (2 утром; 3 вечером) 6 (3 утром; 3 вечером)
Генотип 2, 3, низкая вирусная нагрузка с быстрым вирусным ответом**    800 мг (независимо от массы тела)    16 недель или 24 недели    4 (2 утром; 2 вечером)
Генотип 2, 3, высокая вирусная нагрузка с быстрым вирусным ответом**    800 мг (независимо от массы тела)    24 недели    4 (2 утром; 2 вечером)
Генотип 2, 3, без быстрого вирусного ответа    800 мг (независимо от массы тела)    24 недели    4 (2 утром; 2 вечером)

 * Быстрый вирусный ответ – отсутствие РНК-HCV при определении через 4 недели и через 24 недели лечения.
 ** Быстрый вирусный ответ – отрицательная РНК-HCV при определении через 4 недели.
 Низкая вирусная нагрузка – ≤ 800 000 МЕ/мл. Высокая вирусная нагрузка – > 800 000 МЕ/мл.
 Лечение больных, у которых предыдущая интерферонотерапия была неэффективной.
 Рекомендованная доза 1000 мг/сут. при массе тела <75 кг и 1200 мг/сут. при массе тела ≥75 кг в комбинации со 180 мкг пегинтерферона альфа-2а на протяжении 72 недель при 1 и 4 генотипе и 48 недель – при 2 и 3 генотипе. Применять Вирориб® рекомендовано во время еды.
Ко-инфекция вирусом гепатита С и вирусом иммунодефицита человека.
 Вирориб® 800 мг в комбинации с пегинтерфероном альфа-2а 180 мкг 1 раз в неделю на протяжении 48 недель независимо от генотипа. Безопасность и эффективность комбинированной терапии рибавирина в дозе больше 800 мг с пегинтерфероном альфа-2а и продолжительностью меньше 48 недель не изучена.
Лечение в комбинации с интерфероном альфа-2а.
 Рекомендованные дозы препарата в комбинации с раствором для инъекций интерфероном альфа-2а зависят от массы тела больного. Масса тела    Суточная доза рибавирина    Продолжительность лечения    Количество капсул по 200 мг
< 75 кг    1000 мг     24 недели или 48 недель    5 (2 утром; 3 вечером)
≥ 75 кг    1200 мг    24 или 48 недель    6 (3 утром; 3 вечером)

Продолжительность лечения: пациентам необходимо проводить комбинированную терапию на протяжении 6 месяцев. Больным вирусным гепатитом С 1 генотипа необходимо проводить комбинированную терапию на протяжении 48 недель. Больным вирусным гепатитом С других генотипов можно удлинить терапию до 48 недель при наличии других патогенетических факторов (высокая концентрация вируса, мужской пол, возраст старше 40 лет, распространенный фиброз).
 Если во время комбинированного лечения Вирорибом® с пегинтерфероном альфа-2а или интерфероном альфа-2а развились тяжелые нежелательные реакции или ухудшились лабораторные показатели, необходимо изменять дозу до полного исчезновения нежелательных реакций (см. коррекции дозы в табл. 2).
Таблица 2. Указания относительно коррекции дозы Лабораторные показатели    Снизить только дозу Вирориба до 600 мг в сут., если 1)    Прекратить применение Вирориба, если 2)
Гемоглобин: пациенты без сердечных заболеваний в анамнезе    < 100 г/л    < 85 г/л
Гемоглобин: пациенты со стойкими сердечными заболеваниями в анамнезе    Снижение гемоглобина ≥ 20 г/л.На протяжении любых 4 недель во время лечения (длительное снижение дозы)    < 120 г/л после снижения дозы на протяжении 4 недель

 1) по 1 капсуле (200 мг) утром и по 2 капсулы (200 мг) вечером;
 2) после исчезновения нежелательных реакций дозу препарата Вирориб® можно восстановить до 600 мг в сут., потом повысить до 800 мг в сут. Дальнейшее повышение дозы не рекомендуется.

 При возникновении гемолиза, ассоциированного с терапией Вирорибом®, у больных с сердечно-сосудистыми заболеваниями в анамнезе дозирование проводилось другим способом. Для этих больных необходимо применение сниженной дозы в течение длительного периода времени, если гемоглобин снижается на 20 г/л на протяжении 4 недель любого периода терапии. Если гемоглобин остается на уровне < 120 г/л после 4 недель приема сниженной дозы, применение Вирориба® необходимо прекратить.
 Больные, которые применяют по 600 мг Вирориба® в сут., принимают его по такой схеме: 1 капсула 200 мг утром и 2 капсулы по 200 мг – вечером. Если возникли признаки непереносимости препарата после корректирования дозы, лечение необходимо прекратить.
 Специальные рекомендации для корректирования анемии, вызванной лечением, такие: дозы Вирориба® должны быть уменьшены до 600 мг в сут. (200 мг утром и 400 мг вечером), если у больного отсутствуют клинически значимые сердечно-сосудистые заболевания в анамнезе и уровень гемоглобина < 100 г/л и ≥ 85 г/л; снижен гемоглобин ≥ 20 г/л на протяжении любых 4 недель лечения у больных с хроническими сердечно-сосудистыми заболеваниями. Возвращение к обычной дозе не рекомендовано.
 Необходимо прекратить лечение Вирорибом® в любом из этих случаев: если у пациентов без клинически значимых сердечно-сосудистых заболеваний в анамнезе уровень гемоглобина непрерывно снижается < 85 г/л; если у больных с хроническими сердечно-сосудистыми заболеваниями уровень гемоглобина сохраняется на уровне < 120 г/л при снижении дозы на протяжении 4 недель. Если эти нарушения исчезнут, можно возобновить прием препарата Вирориб® в дозе 600 мг в сут., а в дальнейшем – повысить до 800 мг в сут. под контролем врача. В любом случае возобновлять стандартные дозы не рекомендуется.
Применение при нарушении функции почек. Перед применением препарата Вирориб® рекомендовано исследовать функцию почек у всех больных, желательно оценивать по клиренсу креатинина. Значительное повышение концентрации рибавирина в плазме наблюдается при рекомендованном режиме дозирования для больных с уровнем креатинина в сыворотке > 20 мг/л или с клиренсом креатинина < 50 мл/мин. Таким больным Вирориб® назначают с осторожностью, а прекращение лечения должно быть обосновано.
Применение при печеночной недостаточности. Коррекция дозы Вирориба® для пациентов с нарушенной функцией печени не нужна.
Применение для людей пожилого возраста (старше 65 лет). Перед применением препарата Вирориб® необходимо исследовать функцию почек.

Побочные реакции.
 Побочные эффекты, которые наблюдаются у ≥ 1 % и < 10 % пациентов с вирусным гепатитом С и при ко-инфекции вирусного гепатита С и ВИЧ, которые применяли пегинтерферон альфа-2а/Вирориб® или монотерапию пегинтерфероном альфа-2а.
Инфекционные заболевания: герпес простой, инфекции мочеполовой системы, бронхит, кандидоз ротовой полости.
Нарушения со стороны кроветворной и лимфатической системы: лимфаденопатия, анемия, тромбоцитопения.
Эндокринные нарушения: гипотиреоидизм, гипертиреоидизм.
Нарушения со стороны нервной системы и психические расстройства: ухудшение памяти, нарушение вкуса, парестезия, гипоестезия, тремор, слабость, изменения настроения, нервозность, агрессия, снижение либидо, мигрень, сонливость, гиперестезия, потеря сознания.
Нарушения со стороны органа зрения: ксерофтальмия, воспалительные заболевания глаз, боль в глазах.
Нарушения со стороны органа слуха: вертиго, боль в ушах.
Сердечно-сосудистые нарушения: пальпитация, периферические отеки, тахикардия, гиперемия.
Нарушения со стороны системы дыхания: боль в грудной клетке, ринит, назофарингит, затрудненное дыхание, напряжение, носовые кровотечения.
Расстройства со стороны пищеварительного тракта: тошнота, диспепсия, метеоризм, сухость во рту, язвы полости рта, кровоточивость десен, стоматит, дисфагия, глоссит.
Нарушения со стороны кожи и подкожной жировой клетчатки: покраснение, экзема, псориаз, крапивница, реакции фоточувствительности, повышенная потливость, ночная потливость.
Нарушения со стороны опорно-двигательной системы: боль в костях, судороги мышц, мышечная слабость, артриты.
Нарушения со стороны репродуктивной системы: импотенция.
 Общие реакции: гриппоподобные заболевания, общая слабость, апатия, горячка, боль в грудной клетке, ощущение жажды.
Изменение лабораторных показателей: снижение уровня гемоглобина. Чаще всего наблюдается в начале лечения и восстанавливается одновременно с компенсаторным увеличением ретикулоцитов.
 Другие побочные реакции, которые встречались у ≥ 1% и ≤ 2% случаев пациентов, которые применяли пегинтерферон альфа-2а/Вирориб® при ко-инфекции вирусного гепатита С и ВИЧ: гиперлактацидемия, молочный ацидоз, гриппоподобные заболевания, пневмония, апатия, звон в ушах, боль в горле, хейлит, приобретенная липодистрофия и хроматурия.
 Комбинированная терапия Вирориб® + пегинтерферон альфа-2а у больных с хроническим гепатитом С, у которых предыдущая интерферонотерапия была неэффективной, достаточно не изучалась у больных, у которых предыдущее лечение было прекращено вследствие гематологических побочных эффектов. При лечении таких больных необходимо учитывать риски и преимущества повторного лечения. Изменение лабораторных показателей у пациентов при ко-инфекции вирусного гепатита С и ВИЧ: нейропения, тромбоцитопения, анемия.
 Хронический гепатит С у больных, у которых предыдущая интерферонотерапия была неэффективной.
 В клиническом исследовании, в которое были включены больные, у которых была неэффективной предыдущая терапия пегилированным интерфероном альфа-2b/рибавирином, которые получали повторное лечение на протяжении 72 и 48 недель, пегинтерферон альфа-2а был преждевременно отменен у 12% больных, Вирориб® – у 13% больных вследствие развития побочных эффектов или отклонений лабораторных показателей у пациентов, которые лечились на протяжении 72 недель. В группе с 48-недельным лечением пегинтерферон альфа-2а преждевременно был отменен у 6%, Вирориб® – у 7% больных. У больных с циррозом печени частота преждевременной отмены пегинтерферона альфа-2а и Вирориба была выше в группе пациентов, которые лечились на протяжении 72 недель (13% и 15%), по сравнению с группой 48-недельного лечения (6% и 6%, соответственно). Пациенты, которым была отменена предыдущая терапия из-за гематологической токсичности, не включались в исследование.
 В другом клиническом исследовании больные с выраженным фиброзом или циррозом печени (3–6 баллов по шкале Ishak), нечувствительные к предыдущей терапии включались в исследование с исходным количеством тромбоцитов 50 000/мм3 и получали лечение на протяжении 48 недель. В связи с высокой частотой выраженного фиброза/цирроза и низким исходным уровнем тромбоцитов у больных в этом исследовании, частота гематологических лабораторных отклонений от нормы в первые 20 недель исследования была такой: гемоглобин < 10 г/дл, 26,3%; абсолютное количество нейтрофилов < 750/мм3, 30% и тромбоциты < 50 000/мм3, 13%.
Побочные эффекты, зарегистрированные в послерегистрационном периоде: мультиформная эритема, синдром Стивенса-Джонсона, токсический эпидермальный некролиз. При комбинированном применении Вирориба® с альфа-интерферонами была зарегистрирована дегидратация, тяжелые случаи отслоения сетчатки.
Передозировка.
 Отсутствуют случаи передозировки при клиническом исследовании препарата. Гемодиализ не эффективный для выведения препарата. Лечение: отмена препарата, симптоматическая терапия.
Применение в период беременности или кормления грудью.
 Препарат не применяют в период беременности. В связи с возможной тератогенным и эмбриотоксическим действием Вирориба ® женщинам и мужчинам необходима надежная контрацепция во время лечения и на протяжении 6 месяцев после окончания.
 Не известно, выделяется ли рибавирин в грудное молоко, поэтому врачу необходимо тщательно сопоставить потенциальный риск влияния препарата на новорожденного и возможную пользу для матери.
Дети.
 Не рекомендовано применять Вирориб® детям (возраст до 18 лет), поскольку безопасность и эффективность применения препарата в комбинации с интерфероном альфа в данной категории пациентов не установлены.
Особенности применения.
 При тяжелых аллергических реакциях (крапивница, ангионевротический отек, бронхоспазм, анафилаксия) препарат необходимо отменить и назначить соответствующее лечение.
 Перед началом лечения, на 2-ой и 4-ой неделе, а потом регулярно, при необходимости, надо проводить контрольные лабораторные исследования (клинический анализ крови, анализ электролитов, функциональные пробы печени, содержимое креатинина в сыворотке). В процессе лечения Вирорибом® максимальное снижение уровня гемоглобина в большинстве случаев отмечается через 4–8 недель после начала лечения. При снижении гемоглобина ниже 110 г/л необходимо временно уменьшить дозу Вирориба® на 400 мг в сут., при снижении гемоглобина ниже 100 г/л необходимо уменьшить дозу до 50% от начальной. В большинстве случаев изменения рекомендованных доз обеспечивают восстановление уровня гемоглобина. Однако при сохранении признаков непереносимости препарата Вирориб® после коррекции дозы, а также при снижении гемоглобина ниже 85 г/л прием препарата необходимо прекратить.
 Рекомендованные нормы лабораторных показателей при лечении:
 гемоглобин: ≥ 120 г/л (у женщин); ≥ 130 г/л (у мужчин);
 тромбоциты: ≥ 90000/мм3;
 нейтрофилы: ≥ 1500/мм3;
 для пациентов с ко-инфекцией вирусного гепатита С и вируса иммунодефицита человека:
 CS4+ ≥ 200/мкл или CS4+ ≥ 100/мкл – < 200/мкл и HIV-1 РНК < 5000 копий/мл, используя Ампликор HIV-1 Монитор Тест, v 1,5.
 При развитии печеночной недостаточности лечение необходимо прекратить.
 Вирориб® необходимо назначать с осторожностью после соответствующего обследования пациентам с заболеваниями сердца, хроническими обструктивными заболеваниями легких, сахарным диабетом, при нарушениях свертывания крови, тромбофлебите, миелодепрессии.
 В связи с возможным ухудшением функции почек у пожилых пациентов, перед применением препарата необходимо определить функцию почек, в частности клиренс креатинина.
Способность влиять на скорость реакции при управлении автотранспортом или работе с другими механизмами.
 Препарат не влияет на способность управлять автотранспортом или работать со сложными механизмами. Однако при применении в комбинации с интерфероном альфа возможно некоторое влияние. Поэтому пациенты, у которых развилась утомляемость, сонливость или спутанность сознания на протяжении лечения, должны быть предупреждены о необходимости удерживаться от управления автотранспортом и работы с точными механизмами.
Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий.
 Прием антацидных средств, которые содержат алюминий, метикон и магний, снижает биодоступность препарата. При одновременном применении Вирориба® и пегинтерферона альфа-2а или интерферона альфа-2а наблюдается синергизм. Прием Вирориба® во время лечения зидовудином (азидотимидином) и/или ставудином при имеющейся ВИЧ-инфекции сопровождается снижением фосфорилирования этих препаратов, что может привести к ВИЧ-виремии и требовать изменения схемы лечения. В то же время не выявлено взаимодействия Вирориба® и ненуклеозидных ингибиторов обратной транскриптазы или ингибиторов протеаз. Поэтому возможно комбинированное применение рибавирина и указанных препаратов для лечения больных с инфекцией ВИЧ и с гепатитом С. Не рекомендуется одновременный прием рибавирина и диданозина. Под действием рибавирина повышается уровень диданозина или его активных метаболитов. Одновременное применение этих препаратов может привести к печеночной недостаточности с летальным концом, периферической нейропатии, панкреатиту и симптоматической гиперлактатемии или молочному ацидозу.
Фармакологические свойства.
Фармакодинамика. Рибавирин – это синтетический аналог нуклеозида, который in vitro активный относительно некоторых РНК- и ДНК-вирусов. Механизм, по которому рибавирин в комбинации с интерфероном альфа или пегинтерфероном альфа-2а оказывает действие относительно HCV (вирус гепатита С), не известный.
 Монотерапия рибавирином не влияет на элиминацию вируса гепатита (HCV-РНК) или на улучшение гистологии печени после 6–12 месяцев лечения и на протяжении 6 следующих месяцев наблюдения.
 Клинические исследования показали, что рибавирин в комбинированной терапии с интерфероном альфа эффективный при лечении больных хроническим гепатитом С, включая пациентов с циррозом печени в стадии компенсации.
Фармакокинетика.
Всасывание. Рибавирин быстро всасывается при приеме внутрь обычной дозы (в среднем за 1–2 часа). Поскольку абсолютная биодоступность составляет приблизительно 45–65%, что наблюдается при первичном метаболизме, существует прямая зависимость между дозой и уровнем всасывания при применении обычных доз рибавирина от 200 до 1200 мг.
Влияние пищи.
 Биодоступность разовой пероральной дозы рибавирина (600 мг) повышалась при одновременном употреблении пищи, богатой жирами. Время всасывания и концентрация рибавирина повышались соответственно на 42% и 66% при применении препарата с пищей, обогащенной жирами. Чтобы достичь максимальной концентрации рибавирина в плазме, желательно применять его во время еды.
Распределение.
 Рибавирин быстро и стабильно поступает во все клетки с мнимым объемом распределения 850 л. Это распределение зависит от нуклеозида, который содержит натрий, и присутствует во всех типах клеток. Это предопределяет накопление рибавирина в эритроцитах, яйцеклетках и сперматозоидах. Такой вид транспорта предопределяет высокий объем распределения рибавирина.
 Рибавирин не связывается с белками плазмы.
Метаболизм.
 У рибавирина есть два пути метаболизма:
 1. Путь обратного фосфорилирования.
 2. Путь преобразования, который включает дерибозилирование и гидролиз амида с образованием метаболита карбоновой кислоты триазола.
 Триазол карбоновой кислоты и триазола карбоксамид – основные метаболиты. Система фермента цитохрома Р450 не принимает участия в метаболизме рибавирина.
Выведение.
 Почечная экскреция и метаболизм являются главными путями элиминации рибавирина у животных и в организме человека. У человека около 61% меченного радиоизотопом рибавирина в дозе 600 мг при приеме внутрь выводилось с мочой за 336 часов, из них рибавирин в неизмененном виде составлял 17%. Метаболиты рибавирина, карбоксамид и карбоновая кислота также выводились с мочой.
 При применении дозы 600 мг дважды в сут. доза насыщения была достигнута в течение 4 недель. Доза насыщения определялась при концентрации препарата в плазме 2,2 нг/мл. При многоразовом применении рибавирин накапливается в 6 раз интенсивнее, чем при одноразовом. Вследствие интенсивного распределения максимальный период полураспада одноразовой пероральной дозы составляет приблизительно 140–160 часов. При многоразовом приеме препарата период полураспада удлиняется до 300 часов.
Больные с нарушением функции почек.
 При одноразовом применении рибавирина его фармакокинетика изменялась (повышалась кривая зависимости концентрация/время и максимальная концентрация) у больных с нарушением функции почек по сравнению с контрольной группой пациентов с клиренсом креатинина больше 90 мл/мин. У больных с нарушениями функции почек клиренс рибавирина в целом снижен. Вирориб® назначали больным, которые находились на гемодиализе и были инфицированы вирусным гепатитом С, в дозах от 100 мг до 300 мг ежедневно. Применение Вирориба® у больных с тяжелой почечной недостаточностью требует специальных наблюдений и исследований, поэтому проводился постоянный мониторинг концентрации рибавирина в плазме для определения адекватной дозы. Вирориб® необходимо с осторожностью назначать больным с почечной недостаточностью.
Больные с нарушениями функции печени.
 Фармакокинетика после одноразового приема у больных с печеночной недостаточностью легкой, умеренной и тяжелой степени не отличается от такой у пациентов контрольной группы.
Лица пожилого возраста (старше 65 лет).
 Исследование особенностей фармакокинетики у больных пожилого возраста не проводилось. Хотя при исследовании фармакокинетики во всей группе пациентов возраст не был ключевым фактором в кинетике рибавирина, почечная функция является определяющим фактором.
Больные возрастом до 18 лет.
 У больных возрастом до 18 лет особенности фармакокинетики не были оцененные в полной степени. Вирориб® в комбинации с интерфероном альфа назначают для лечения хронического гепатита С только пациентам старше 18 лет.
Фармацевтические характеристики.
Основные физико-химические свойства: капсулы с корпусом розового цвета и крышечкой фиолетового цвета, которые содержат порошок белого цвета.

Срок годности. 2 года.
Условия хранения.
 Хранить в сухом, защищенном от света месте при температуре не выше 25 °С.
 Хранить в недоступном для детей месте.
Упаковка.
 По 10 капсул в блистере или стрипе; по 10 блистеров или стрипов в картонной упаковке № 100 (10 х 10).
Категория отпуска. По рецепту.