Янувия - инструкция по применению

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ЯНУВІЯ

(JANUVIA)

Склад:

діюча речовина: sitagliptin;

1 таблетка, вкрита оболонкою, містить ситагліптину фосфату гідрат еквівалентно 25, 50 або 100 мг ситагліптину;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, кальцію гідро фосфат, натрію кроскармелоза, магнію стеарат, натрію стеарилфумарат, барвник Опадрай II рожевий        (25 мг) або світло-бежевий (50 мг), або бежевий (100 мг) (залежно від дозування).

Лікарська форма. Таблетки, вкриті оболонкою.

Фармакотерапевтична група. Інгібітори дипептидилпептидази 4.

Код АТС А 10В Н 01.

Клінічні характеристики.

Показання.

Моно терапія

Препарат Янувія показаний як доповнення до дієти та фізичних навантажень для поліпшення контролю глікемії в пацієнтів із цукровим діабетом ІІ типу.

Комбінована терапія

• Для покращання контролю глікемії у комбінації з метформіном, якщо дієта та фізичні навантаження у поєднанні з моно терапією метформіном не забезпечують адекватний контроль глікемії.

• Для покращання контролю глікемії у комбінації з препаратом сульфонілсечовини, якщо дієта та фізичні навантаження у поєднанні з максимальним дозування препарату сульфонілсечовини як моно терапії не забезпечують адекватний контроль глікемії та в тому випадку, коли   метформін не підходить внаслідок наявності протипоказань або непереносимості.

• Для покращання контролю глікемії у комбінації з препаратом сульфонілсечовини та метформіном, якщо дієта та фізичні навантаження у поєднанні з подвійною терапією вказаними препаратами не забезпечують адекватний контроль глікемії.

• Для покращання контролю глікемії у комбінації з агоністом PPAR_γ (наприклад, тіазолідиндіоном), якщо дієта та фізичні навантаження   у поєднанні з агоністом PPAR_γ   як моно терапії не забезпечують адекватний контроль глікемії.

Протипоказання.

• Підвищена чутливість до будь-якого з компонентів препарату.

• Вагітність, період годування груддю.

• Цукровий діабет І типу.

• Діабетичний кето ацидоз.

Спосіб застосування та дози.

Рекомендовано приймати препарат Янувія у дозі 100 мг один раз на добу як моно терапію або в комбінації з метформіном або агоністом PPAR _γ (наприклад, тіазолідиндіоном).

Янувію можна приймати незалежно від прийому їжі.

У випадку, якщо пацієнт пропустив прийом препарату, його треба прийняти якнайшвидше після того, як пацієнт згадає про пропущений прийом препарату. Недопустимо приймати подвійну дозу препарату   в один і той же день.

При призначенні Янувії у комбінації з препаратом сульфонілсечовини вважається, що нижче дозування препарату сульфонілсечовини знижує ризик гіпоглікемії.

Пацієнти з нирковою недостатністю

Пацієнтам з легкою нирковою недостатністю (кліренс креатині ну ≥50 мл/хв, що приблизно відповідає рівню креатині ну плазми ≤1,7 мг/дл у чоловіків, і ≤1,5 мг/дл – у   жінок) корекція дозування препарату не потрібна.

Клінічні дані застосування для пацієнтів з помірною та тяжкою нирковою недостатністю обмежені, тому не рекомендується застосовувати Янувію цим пацієнтам.

Пацієнти з печінковою недостатністю

Не потрібна корекція дозування препарату Янувія у пацієнтів з легкою й помірною печінковою недостатністю. Препарат не досліджувався у пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю.

Пацієнти літнього віку

Не потрібна корекція дозування препарату у пацієнтів літнього віку.

Побічні реакції.

Препарат Янувія загалом добре переноситься як моно терапія, так і в комбінації з іншими гіпоглікемічними препаратами. У клінічних дослідженнях загальна частота побічних ефектів, що зустрічалися, а також частота відміни препарату через небажані побічні явища були подібні до таких при прийманні плацебо.

Побічні явища, що зустрічалися без причинного зв'язку із прийомом препарату Янувія в дозі 100 мг і 200 мг на добу, але частіше, ніж при прийманні плацебо, можуть бути розподілені на: дуже поширені (> 1/10), поширені (≥ 1/100 і < 1/10); непоширені (≥ 1/1000 і < 1/100);

рідко поширені (≥ 1/10000 і < 1/1000) і дуже рідко поширені (< 1/10000), включаючи поодинокі випадки.

З боку центральної нервової системи.

Поширені: головний біль.

Рідко поширені: сонливість.

З боку травного тракту.

Поширені: діарея, нудота, блювання, запор, метеоризм, біль у верхній частині живота.

З боку дихальної системи.

Поширені: інфекції верхніх дихальних шляхів, назофарингіт.

З боку опорно-рухового апарату.

Поширені: артралгія.

Загальні розлади.

Поширені: периферичні набряки, гіпоглікемія.

Загальна частота розвитку гіпоглікемії в пацієнтів, що застосовували препарат Янувія, була подібна до такої при застосуванні плацебо (Янувія 100 мг - 1,2%, Янувія 200 мг - 0,9%, плацебо - 0,9%).

Зміни лабораторних показників.

Рідко поширені: незначне збільшення сечової кислоти; незначне зменшення концентрації загальної лужної фосфатази, частково пов'язане з невеликим зменшенням кісткової фракції лужної фосфатази; невелике збільшення вмісту лейкоцитів, обумовлене збільшенням кількості нейтрофілів. Перераховані зміни лабораторних показників не вважаються клінічно значущими.

За час лікування препаратом Янувія не відзначалося клінічно значущих змін життєвих показників та ЕКГ (включаючи інтервал QTc).

Передозування.

Під час клінічних досліджень на здорових добровольцях разова доза 800 мг препарату Янувія загалом добре переносилася. Мінімальні зміни інтервалу QTc, що не вважаються клінічно значущими, відзначалися в одному з досліджень препарату Янувія в дозі 800 мг на добу. Доза понад 800 мг на добу в людей не вивчалася.

У випадку передозування необхідно розпочати стандартні підтримуючі заходи: видалення не абсорбованого препарату зі шлунково-кишкового тракту, здійснення моніторингу показників життєдіяльності, включаючи ЕКГ, а також призначення підтримуючої терапії, якщо потрібно.

Ситагліптин слабко діалізується. У клінічних дослідженнях тільки 13,5 % дози видалялося з організму протягом  3-4 – годинного сеансу діалізу. Пролонгований діаліз може призначатися при клінічній необхідності. Даних про ефективність перитонеального діалізу ситагліптину немає.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Контрольовані клінічні дослідження препарату Янувія у вагітних не проводилися, тому препарат не рекомендований для застосування під час вагітності.

Відсутні дані про екскрецію ситагліптину в грудне молоко, тому препарат не призначають у період годування груддю.

Діти.

Безпека та ефективність застосування препарату у дітей не встановлені, тому його не застосовують   у педіатричній практиці.

Особливості застосування.

Гіпоглікемія

У клінічних дослідженнях застосування препарату Янувія   як моно терапії або як частини комбінованої терапії з метформіном або піоглітазоном, частота розвитку гіпоглікемії була низькою та подібною до частоти розвитку гіпоглікемії при застосуванні плацебо. Прийом препарату Янувія у комбінації з препаратами, здатними спричиняти гіпоглікемію, такими як інсулін, похідні сульфонілсечовини, не досліджувався.

Застосування в осіб літнього віку

Корекція дози препарату залежно від віку не потрібна. Оскільки дані з клінічної безпеки обмежені, препарат слід з обережністю призначати пацієнтам старше 75 років.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або роботі з іншими механізмами.

З огляду на можливість виникнення такого побічного явища, як сонливість, слід утримуватися від керування авто транспортом або роботи з іншими механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Метформін.

Одночасне приймання протягом   тривалого періоду, 1000 мг метформіну та 50 мг ситагліптину двічі на добу в незначній мірі змінює фармакокінетику ситагліптину в пацієнтів із цукровим діабетом ІІ типу.

Циклоспорин.

Не було відмічено клінічно значущої взаємодії препарату з циклоспорином та іншими           р-глікопротеїновими інгібіторами.

CYP3A4-інгібітори (кетоконазол, ітраконазол, ритонавір, кларитроміцин).

Іn vіtro вивчення показало, що первинним ензимом, що відповідає за обмежений метаболізм ситагліптину, є CYP3A4, із внеском від CYP3С 4. У пацієнтів з нормальною функцією нирок, метаболізмом, включаючи метаболізм CYP3A4, він відіграє незначну роль у кліренсі ситагліптину. Метаболізм може відігравати більшу роль в елімінації ситагліптину у хворих з тяжкою нирковою недостатністю або з термінальною стадією патології нирок. У зв’язку з цим CYP3A4-інгібітори (кетоконазол, ітраконазол, ритонавір, кларитроміцин) можуть змінити фармакокінетику ситагліптину у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю або з термінальною стадією патології нирок.

Вплив ситагліптину на інші лікарські препарати.

Іn vіtro дані дозволяють припустити, що ситагліптин не затримує і не стимулює CYP450 ізоензими. Ситагліптин в незначній мірі змінює фармакокінетику метформіну, глібуриду, симвастатину, розиглітазону, варфарину або пероральних контрацептивів.

Дигоксин.

Ситагліптин має невеликий вплив на концентрацію в плазмі дигоксину. Корекція дозування дигоксину не рекомендується. Однак слід ретельно спостерігати за пацієнтами з ризиком розвитку інтоксикації дигоксином у випадку, якщо ситагліптин і дигоксин приймаються одночасно.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Янувія (ситагліптин) є активним при пероральному прийомі, високо селективним інгібітором ферменту дипептидилпептидази 4 (ДПП-4), що   призначений для лікування цукрового діабету 2 типу. Ситагліптин відрізняється за хімічною структурою й фармакологічною дією від аналогів глюкагоноподібного пептиду-1 (ГПП-1), інсуліну, похідних сульфонілсечовини, бігуанідів, агоністів гама-рецепторів, що активуються проліфератором пероксисом (PPAR-g), інгібіторів альфа-глікозидази, аналогів аміліну. Інгібуючи ДПП-4, ситагліптин підвищує концентрацію двох відомих гормонів сімейства ін кретинів: ГПП-1 і глюкозозалежного інсулінотропного пептиду (ГІП). Гормони сімейства ін кретинів секретуються в кишечнику протягом   доби, їхній рівень підвищується у відповідь на прийом їжі. Інкретини є частиною внутрішньої фізіологічної системи регуляції гомеостазу глюкози. При нормальному або підвищеному рівні глюкози крові гормони сімейства ін кретинів сприяють збільшенню синтезу інсуліну, а також його секреції бета-клітинами підшлункової залози за рахунок сигнальних внутрішньоклітинних механізмів, асоційованих із циклічним АМФ.

ГПП-1 також сприяє пригніченню підвищеної секреції глюкагону альфа-клітинами підшлункової залози. Зниження концентрації глюкагону при підвищенні рівня інсуліну сприяє зменшенню продукції глюкози печінкою, що призводить до зменшення глікемії.

При низькій концентрації глюкози крові перераховані ефекти ін кретинів на викид інсуліну й зменшення секреції глюкагону не спостерігаються. ГПП-1 і ГІП не впливають на викид глюкагону у відповідь на гіпоглікемію. У фізіологічних умовах активність ін кретинів обмежується ферментом ДПП-4, що швидко гідролізу є інкретини з утворенням неактивних продуктів.

Ситагліптин запобігає гідролізу ін кретинів ферментом ДПП-4, тим самим збільшуючи плазмові концентрації активних форм ГПП-1 і ГІП. Підвищуючи рівень ін кретинів, ситагліптин збільшує глюкозозалежний викид інсуліну й сприяє зменшенню секреції глюкагону. У пацієнтів із цукровим діабетом ІІ типу з гіперглікемією ці зміни секреції інсуліну й глюкагону призводять до зниження рівня глікозильованого гемоглобіну Нbа 1С і зменшенню плазмової концентрації глюкози, обумовленої натще й після навантажувальної проби.

У пацієнтів із цукровим діабетом ІІ типу прийом однієї дози препарату Янувія призводить до інгібування активності ферменту ДПП-4 протягом  24 годин, що призводить до збільшення рівня циркулюючих ін кретинів ГПП-1 і ГІП у 2-3 рази, зростанню плазмової концентрації інсуліну й З-пептиду, зниженню концентрації глюкагону в плазмі крові, зменшенню глікемії натще, а також зменшенню глікемії після навантаження глюкозою або харчовим навантаженням.

Фармакокінетика.

Фармакокінетика ситагліптину всебічно охарактеризована у здорових добровольців та пацієнтів із цукровим діабетом ІІ типу. У здорових добровольців після перорального прийому 100 мг ситагліптину відзначається швидка абсорбція препарату з досягненням максимальної концентрації (Cmax) в інтервалі від 1 до 4 годин з моменту прийому. Площа під кривою " концентрація - час" (AUC) збільшується пропорційно дозі і становить у здорових добровольців 8,52 µм х год при прийомі 100 мг внутрішньо, Cmax – 950 nM, середній період напів виведення – 12,4 години. Плазмова AUC ситагліптину збільшувалася приблизно на 14% після наступного прийому дози 100 мг препарату після досягнення рівноважного стану після прийому першої дози. Внутрішні і міжсуб'єктні коефіцієнти варіації AUC ситагліптину були незначними.

Абсорбція

Абсолютна біодоступність ситагліптину становить приблизно 87 %. Оскільки поєднаний прийом препарату Янувія й жирної їжі не чинить ефекту на фармакокінетику, препарат Янувія можна призначати незалежно від прийому їжі.

Розподіл

Середній обсяг розподілу в рівноважному стані після одноразової дози 100 мг ситагліптину в здорових добровольців становить приблизно 198 л. Фракція ситагліптину, що зв'язується із плазмовими білками, відносно низька й становить 38 %.

Метаболізм

Приблизно 79 % ситагліптину екскретується в незміненому вигляді з сечею. Метаболізується лише незначна частина препарату, що надійшов в організм.

Виведення

Після введення 14 С-міченого ситагліптину внутрішньо здоровим добровольцям приблизно 100 % введеного препарату виводилося: 13 % – через   кишечник, 87 % – нирками протягом   одного тижня після прийому препарату. Середній період напів виведення ситагліптину при пероральному прийомі 100 мг становить приблизно 12,4 години; нирковий кліренс - приблизно 350 мл/хв.

Виведення ситагліптину здійснюється первинно шляхом екскреції нирками за механізмом активної канальцевої секреції.

Фармакокінетика в окремих груп пацієнтів

Пацієнти з нирковою недостатністю

У пацієнтів з м'якою нирковою недостатністю не відзначалися клінічно значущі зміни концентрації ситагліптину в плазмі порівняно з контрольною групою здорових добровольців.

Збільшення AUC ситагліптину приблизно у два рази порівняно з контрольною групою відзначалося у пацієнтів з помірною нирковою недостатністю, приблизно чотириразове збільшення AUC відзначалося в пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю, а також у пацієнтів з термінальною стадією патології нирок порівняно з контрольною групою. Ситагліптин слабко   видалявся з циркуляції за допомогою гемодіалізу (лише 13,5 % дози видалялося з організму протягом  3-4 годинного сеансу діалізу).

Пацієнти з печінковою недостатністю

У пацієнтів з помірною печінковою недостатністю (7-9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) середня AUC і Cmax ситагліптину при одноразовому прийомі 100 мг збільшуються приблизно на

21 % і 13 % відповідно. Таким чином, корекція дозування препарату при легкій і помірній печінковій недостатності не потрібна.

Немає клінічних даних щодо застосування ситагліптину в пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю (більше 9 балів за шкалою Чайлд- П'ю). Однак внаслідок того, що препарат первинно виводиться нирками, тяжка печінкова недостатність не впливає на фармакокінетику ситагліптину.

Пацієнти літнього віку

Вік пацієнтів не має клінічно значущого впливу на фармакокінетичні параметри ситагліптину. Порівняно з молодими пацієнтами, в літніх пацієнтів (65-80 років) концентрація ситагліптину приблизно на 19 % вища. Корекція дози препарату залежно від   віку не потрібна.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості:

таблетки по 25 мг: круглі двоопуклі таблетки, вкриті оболонкою,   світло-рожевого зі слабким бежевим відтінком кольору з гравіруванням «221» з одного боку та гладенькі – з   іншого.

таблетки по 50 мг: круглі двоопуклі таблетки, вкриті оболонкою,   світло-бежевого кольору з гравіруванням «112 з одного боку та гладенькі – з   іншого.

таблетки по 100 мг: круглі двоопуклі таблетки, вкриті оболонкою, бежевого кольору з гравіруванням «227» з одного боку та гладенькі – з   іншого.

Термін придатності.  2 роки.

Не застосовувати після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.

Умови зберігання.

Зберігати в захищеному від світла місці при температурі не вище 30 °С.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка.

По 14 таблеток у блістері з ПВХ/Ал. По 1 або 2 блістери у картонній коробці  (таблетки, вкриті оболонкою, по 25 мг). По 1, 2 або 7 блістерів у картонній коробці  (таблетки, вкриті оболонкою, по 50 або 100 мг).

Категорія відпуску.

За рецептом.

Виробник.

Мерк Шарп і Доум Б. В./ Merk Sharp & Dohme B.V.

Місцезнаходження.

Ваардервег 39, 2031 БН Хаарлем, Нідерланди /

Waarderweg 39, 2031 BN Haarlem, The Netherlands.

СОСТАВ И ФОРМА ВЫПУСКА:

табл. п/о 25 мг, № 14, № 28

№ UA/9432/01/01 от 25.02.2009 до 25.02.2014

табл. п/о 50 мг, № 14, № 28, № 98

№ UA/9432/01/02 от 25.02.2009 до 25.02.2014

табл. п/о 100 мг, № 14, № 28, № 98

№ UA/9432/01/03 от 25.02.2009 до 25.02.2014

ФАРМАКОЛОГИЧЕСКИЕ СВОЙСТВА:

Фармакодинамика. Янувия (ситаглиптин) является активным при пероральном приеме, высокоселективным ингибитором фермента дипептидилпептидазы 4 (ДПП-4), применяемый для лечения сахарного диабета II типа. Ситаглиптин отличается по химической структуре и фармакологическому действию от аналогов глюкагоноподобного пептида-1 (ГПП-1), инсулина, производных сульфонилмочевины, бигуанидов, агонистов γ-рецепторов, которые активируются пролифератором пероксисом (PPAR-(γ), ингибиторов α-гликозидазы, аналогов амилина. Ингибируя ДПП-4, ситаглиптин повышает концентрацию двух известных гормонов семейства инкретинов: ГПП-1 и глюкозозависимого инсулинотропного пептида (ГИП). Гормоны семейства инкретинов секретируются в кишечнике на протяжении суток, их уровень повышается в ответ на прием пищи. Инкретины являются частью внутренней физиологической системы регуляции гомеостаза глюкозы. При нормальном или повышенном уровне глюкозы крови гормоны семейства инкретинов повышают синтез инсулина, а также его секреции β-клетками поджелудочной железы за счет сигнальных внутриклеточных механизмов, ассоциированных с циклическим АМФ.
ГПП-1 также угнетает повышенную секрецию глюкагона α-клетками поджелудочной железы. Снижение концентрации глюкагона при повышении уровня инсулина снижает продукцию глюкозы печенью, что приводит к снижению гликемии.
При низкой концентрации глюкозы крови перечисленные эффекты инкретинов на выброс инсулина и снижение секреции глюкагона не отмечают. ГПП-1 и ГИП не влияют на выброс глюкагона в ответ на гипогликемию. В физиологических условиях активность инкретинов ограничивается ферментом ДПП-4, который быстро гидролизирует инкретины с образованием неактивных продуктов.
Ситаглиптин предотвращает гидролиз инкретинов ферментом ДПП-4, тем самым повышая плазменные концентрации активных форм ГПП-1 и ГИП. Повышая уровень инкретинов, ситаглиптин повышает глюкозозависимый выброс инсулина и приводит к снижению секреции глюкагона. У пациентов с сахарным диабетом II типа с гипергликемией эти изменения секреции инсулина и глюкагона приводят к снижению уровня гликозилированного гемоглобина Нbа1С и снижению плазменной концентрации глюкозы натощак и после нагрузочной пробы.
У пациентов с сахарным диабетом II типа прием одной дозы препарата Янувия приводит к ингибированию активности фермента ДПП-4 на протяжении 24 ч, что приводит к повышению уровня циркулирующих инкретинов ГПП-1 и ГИП в 2–3 раза, возрастанию плазменной концентрации инсулина и С-пептида, снижению концентрации глюкагона в плазме крови, уменьшению гликемии натощак, а также уменьшению гликемии после нагрузки глюкозой или пищевой нагрузкой.
Фармакокинетика
Фармакокинетика ситаглиптина всесторонне изучена у здоровых добровольцев и пациентов с сахарным диабетом II типа. У здоровых добровольцев после перорального приема 100 мг ситаглиптина отмечается быстрая абсорбция препарата с достижением C_max в интервале 1–4 ч с момента приема. AUC увеличивается пропорционально дозе и составляет у здоровых добровольцев 8,52 µм·ч при приеме 100 мг внутрь, C_max — 950, средний Т_½ — 12,4 ч. Плазменная AUC ситаглиптина увеличивалась приблизительно на 14% после следующего приема дозы 100 мг препарата при достижении равновесного состояния после приема первой дозы. Внутри- и межсубъектные коэффициенты вариации AUC ситаглиптина были незначительными.
Абсорбция
Абсолютная биодоступность ситаглиптина составляет около 87%. Поскольку сочетанный прием препарата Янувия и жирной пищи не оказывает эффекта на фармакокинетику, препарат Янувия можно назначать независимо от приема пищи.
Распределение
Средний объем распределения в равновесном состоянии после однократной дозы 100 мг ситаглиптина у здоровых добровольцев составляет около 198 л. Фракция ситаглиптина, связанная с плазменными белками, относительно низкая и составляет 38%.
Метаболизм
Около 79% ситаглиптина экскретируется в неизмененном виде с мочой. Метаболизируется только незначительная часть препарата, поступившего в организм.
Выведение
После введения ¹⁴С-меченого ситаглиптина внутрь здоровым добровольцам около 100% введенного препарата выводилось: 13% — через кишечник, 87% — почками на протяжении 1 нед после приема препарата. Средний Т_½ ситаглиптина при пероральном приеме 100 мг составляет около 12,4 ч; почечный клиренс — около 350 мл/мин.
Выведение ситаглиптина осуществляется первично путем экскреции почками по механизму активной канальцевой секреции.
Фармакокинетика у отдельных групп пациентов
Пациенты с почечной недостаточностью
У пациентов с легкой почечной недостаточностью не отмечали клинически значимых изменений концентрации ситаглиптина в плазме крови по сравнению с контрольной группой здоровых добровольцев.
Увеличение AUC ситаглиптина приблизительно в 2 раза по сравнению с контрольной группой отмечали у пациентов с умеренной почечной недостаточностью, приблизительно 4-кратное увеличение AUC — у пациентов с тяжелой почечной недостаточностью, а также у пациентов с терминальной стадией патологии почек по сравнению с контрольной группой. Ситаглиптин слабо выводится из системы циркуляции с помощью гемодиализа (только 13,5% дозы выводилось из организма на протяжении 3-4-часового сеанса диализа).
Пациенты с печеночной недостаточностью
У пациентов с умеренной печеночной недостаточностью (7–9 баллов по шкале Чайлд-Пью) средняя AUC и C_max ситаглиптина при однократном приеме 100 мг увеличиваются приблизительно на 21 и 13% соответственно. Таким образом, в коррекции дозирования препарата при легкой и умеренной печеночной недостаточности нет необходимости.
Нет клинических данных относительно применения ситаглиптина у пациентов с тяжелой печеночной недостаточностью (>9 баллов по шкале Чайлд-Пью). Однако вследствие того, что препарат первично выделяется почками, тяжелая печеночная недостаточность не влияет на фармакокинетику ситаглиптина.
Пациенты пожилого возраста
Возраст пациентов не имеет клинически значимого влияния на фармакокинетические параметры ситаглиптина. По сравнению с молодыми пациентами, у пациентов пожилого возраста (65–80 лет) концентрация ситаглиптина приблизительно на 19% выше. Коррекция дозы препарата в зависимости от возраста не требуется.

ПОКАЗАНИЯ:

монотерапия
Препарат Янувия показан как дополнение к диете и физическим нагрузкам для улучшения контроля гликемии у пациентов с сахарным диабетом II типа.
Комбинированная терапия
Для улучшения контроля гликемии в комбинации с метформином, если диета и физические нагрузки в сочетании с монотерапией метформином не обеспечивают адекватный контроль гликемии.
Для улучшения контроля гликемии в комбинации с препаратом сульфонилмочевины, если диета и физические нагрузки в сочетании с максимальным дозированием препарата сульфонилмочевины в качестве монотерапии не обеспечивают адекватный контроль гликемии и в том случае, когда метформин не подходит вследствие наличия противопоказаний или непереносимости.
Для улучшения контроля гликемии в комбинации с препаратом сульфонилмочевины и метформином, если диета и физические нагрузки в сочетании с двойной терапией указанными препаратами не обеспечивают адекватный контроль гликемии.
Для улучшения контроля гликемии в комбинации с агонистом PPAR-γ (например тиазолидиндионом), если диета и физические нагрузки в сочетании с агонистом PPARγ в качестве монотерапии не обеспечивают адекватный контроль гликемии.

ПРИМЕНЕНИЕ:

рекомендовано принимать препарат Янувия в дозе 100 мг один раз в сутки как монотерапию или в комбинации с метформином или агонистом PPAR-γ (например тиазолидиндионом).
Препарат Янувия можно принимать независимо от еды.
В случае, если пациент пропустил прием препарата, его надо принять как можно быстрее после того, как пациент вспомнит о пропущенном приеме. Недопустимо принимать двойную дозу препарата в один и тот же день.
При назначении Янувии в комбинации с препаратом сульфонилмочевины считается, что более низкое дозирование препарата сульфонилмочевины снижает риск гипогликемии.
Пациенты с почечной недостаточностью
Пациентам с легкой почечной недостаточностью (клиренс креатинина ≥50 мл/мин, что приблизительно соответствует уровню креатинина плазмы крови ≤1,7 мг/дл у мужчин, и ≤1,5 мг/дл — у женщин) коррекция дозирования препарата не требуется.
Клинические данные применения для пациентов с умеренной и тяжелой почечной недостаточностью ограничены, поэтому не рекомендуется применять Янувию этой категории пациентов.
Пациенты с печеночной недостаточностью
Не требуется коррекция дозирования препарата Янувия у пациентов с легкой и умеренной печеночной недостаточностью. Применение препарата не исследовали у пациентов с тяжелой печеночной недостаточностью.
Пациенты пожилого возраста
Не нужна коррекция дозирования препарата у пациентов пожилого возраста.

ПРОТИВОПОКАЗАНИЯ:

повышенная чувствительность к любому из компонентов препарата; период беременности и кормления грудью; сахарный диабет I типа; диабетический кетоацидоз.

ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ:

препарат Янувия в целом хорошо переносится в качестве монотерапии и в комбинации с другими гипогликемизирующими препаратами. В клинических исследованиях общая частота побочных эффектов, а также частота отмены препарата в связи с побочными явлениями были подобны таковым при приеме плацебо.
Побочные явления, которые отмечали без причинной связи с приемом препарата Янувия в дозе 100 и 200 мг в сутки, но чаще, чем при приеме плацебо, могут быть распределены по частоте: очень часто (>1/10); часто (≥1/100 и <1/10); иногда (≥1/1000 и <1/100); редко (≥1/10000 и <1/1000) и очень редко (<1/10000), включая единичные случаи.
Со стороны ЦНС: очень часто — головная боль; редко — сонливость.
Со стороны ЖКТ: часто — диарея, тошнота, рвота, запор, метеоризм, боль в верхней части живота.
Со стороны дыхательной системы: часто — инфекции верхних дыхательных путей, назофарингит.
Со стороны опорно-двигательного аппарата: часто — артралгия.
Общие расстройства: часто — периферические отеки, гипогликемия.
Общая частота развития гипогликемии у пациентов, которые применяли препарат Янувия, была подобна таковой при применении плацебо (Янувия 100 мг — 1,2%, Янувия 200 мг — 0,9%, плацебо — 0,9%).
Изменения лабораторных показателей: редко — незначительное повышение уровня мочевой кислоты; незначительное снижение концентрации общей ЩФ, частично связанное с небольшим снижением костной фракции ЩФ; незначительный лейкоцитоз, обусловленный повышением количества нейтрофилов. Перечисленные изменения лабораторных показателей не являются клинически значимыми.
За время лечения препаратом Янувия не отмечали клинически значимых изменений жизненно важных показателей и ЭКГ (включая интервал Q–Тc).

ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ:

гипогликемия.
В клинических исследованиях применения препарата Янувия в качестве монотерапии или как части комбинированной терапии с метформином или пиоглитазоном, частота развития гипогликемии была низкой и подобной частоте развития гипогликемии при применении плацебо. Прием препарата Янувия в комбинации с препаратами (такими как инсулин, производные сульфонилмочевины), что может быть причиной гипогликемии, не исследовали.
Применение у лиц пожилого возраста
Коррекция дозы препарата в зависимости от возраста не нужна. Поскольку данные по клинической безопасности ограничены, препарат следует с осторожностью назначать пациентам в возрасте >75 лет.
Применение в период беременности и кормления грудью. Контролируемые клинические исследования препарата Янувия в период беременности не проводили, поэтому препарат не рекомендован для применения в период беременности.
Отсутствуют данные, экскретируется ли ситаглиптин в грудное молоко, поэтому препарат не назначают в период кормления грудью.
Дети. Безопасность и эффективность применения препарата у детей не установлены, поэтому его не применяют в педиатрической практике.
Способность влиять на скорость реакции при управлении транспортными средствами или работе с другими механизмами. Учитывая возможность возникновения такого побочного явления, как сонливость, следует воздержаться от управления транспортными средствами или работы с другими механизмами.

ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ:

метформин. Одновременный прием на протяжении длительного периода 1000 мг метформина и 50 мг ситаглиптина 2 раза в сутки в незначительной степени меняет фармакокинетику ситаглиптина у пациентов с сахарным диабетом II типа.
Циклоспорин. Не было отмечено клинически значимого взаимодействия препарата с циклоспорином и другими р-гликопротеиновыми ингибиторами.
CYP 3A4-ингибиторы (кетоконазол, итраконазол, ритонавир, кларитромицин). Изучение in vitro показало, что первичным энзимом, обеспечивающим ограниченный метаболизм ситаглиптина, является CYP 3A4, с участием CYP 3С4. У пациентов с нормальной функцией почек метаболизм CYP 3A4 играет незначительную роль в клиренсе ситаглиптина. Метаболизм может играть большую роль в элиминации ситаглиптина у больных с тяжелой почечной недостаточностью или с терминальной стадией патологии почек. В связи с этим CYP 3A4-ингибиторы (кетоконазол, итраконазол, ритонавир, кларитромицин) могут изменить фармакокинетику ситаглиптина у пациентов с тяжелой почечной недостаточностью или с терминальной стадией патологии почек.
Влияние ситаглиптина на другие лекарственные препараты
Данные in vitro позволяют предположить, что ситаглиптин не задерживает и не стимулирует CYP-изоэнзимы. Ситаглиптин в незначительной степени меняет фармакокинетику метформина, глибурида, симвастатина, розиглитазона, варфарина или пероральных контрацептивов.
Дигоксин
Ситаглиптин оказывает незначительное влияние на концентрацию дигоксина в плазме крови. Коррекция дозирования дигоксина не рекомендуется. Однако следует тщательно наблюдать за пациентами, учитывая риск развития интоксикации дигоксином в случае, если ситаглиптин и дигоксин принимают одновременно.

ПЕРЕДОЗИРОВКА:

во время клинических исследований на здоровых добровольцах разовая доза 800 мг препарата Янувия в целом хорошо переносилась. Минимальные изменения интервала Q–Тc, что не является клинически значимым, отмечали в одном из исследований препарата Янувия в дозе 800 мг в сутки. Применение дозы >800 мг/сут у людей не изучали.
В случае передозировки необходимо проводить стандартные поддерживающие меры: удаление неабсорбированного препарата из ЖКТ, проведение мониторинга показателей жизнедеятельности, включая ЭКГ, а также назначение поддерживающей терапии, при необходимости.
Ситаглиптин слабо диализируется. В клинических исследованиях только 13,5% дозы выводилось из организма на протяжении 3–4-часового сеанса диализа. Пролонгированный диализ можно назначать при клинической необходимости. Данных об эффективности перитонеального диализа ситаглиптина нет.

УСЛОВИЯ ХРАНЕНИЯ:

в защищенном от света месте при температуре не выше 30 °С.