Зерит - инструкция по применению

І Н С Т Р У К Ц І Я

для медичного застосування препарату

ЗЕРИТ

(ZERIT)

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: ставудин (d4T); 2’3’-дидегідро-3’-дезокситимідин;

основні фізико-хімічні властивості: флакон містить порошок майже білого кольору з рожевим відтінком без видимих включень з фруктовим (вишневим) запахом;

склад: 1 флакон містить 0,210 г ставудину, 1 мл готового розчину містить 1 мг ставудину;

допоміжні речовини: метилпарабен, пропіл парабен, натрію карбоксим етилцелюлоза 12, симетиконова емульсія 30%, сахароза, ароматизатор вишневий.

Форма випуску.

Порошок для приготування розчину.

Фармакотерапевтична група.

Противірусні препарати для системного застосування. Нуклеозидні та нуклеотидні інгібітори зворотної транскриптази. Код АТС J05A F04.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Як синтетичний аналог нуклеозиду тимідину, ставудин є противірусним препаратом, що   активний in vitro відносно ВІЛ у клітинах людини. Під впливом клітинних кіназ він фосфорилюється в ставудинтрифосфат, який пригнічує зворотну транскриптазу ВІЛ внаслідок конкуренції з природним субстратом, а саме: тимідинтри фосфатом. Препарат також пригнічує синтез вірусної ДНК через індукцію термінування ланцюгів ДНК, що пояснюється відсутністю 3'-гідроксильної групи, необхідної для елонгації ДНК. In vitro ставудинтрифосфат пригнічує клітинну ДНК-полімер азу g через пригнічення синтезу мітохондріальної ДНК. Його активність щодо клітинних ДНК полімераз a і b в 100 разів нижча відносно зворотної транскриптази ВІЛ. У результаті пасивування in  vitro, а також у ході дослідження хворих в умовах ізоляції після їх лікування були виділені штами ВІЛ‑1 із зниженою чутливістю до ставудину. Однак дані щодо розвитку резистентності ВІЛ до ставудину in vivo обмежені, як і щодо перехресної резистентності до інших аналогів нуклеозидів.

Фармакокінетика.

Дорослі. Абсолютна біодоступність становить 86±18%. Після вживання пероральних доз 0,5‑0,67 мг/кг маси тіла C_max (максимальної концентрації) дорівнювало 810        ±175 нг/мл. Значення C_max і AUC (площі під кривою) збільшуються пропорційно дозі в дозовому інтервалі 0,033‑4,0 мг/кг при пероральному застосуванні.

Період напів виведення не залежить від дози і дорівнює 1,3±0,2 години після прймання одноразової дози та 1,4±0,2 години після приймання множинних доз препарату. Час на півжиття всередині клітини ставудинтри фосфату in vitro дорівнює 3,5 години в лімфоцитах лінії CEM і в мононуклеарних клітинах периферичної крові, що дозволяє застосовувати препарат два рази на день.

Загальний кліренс ставудину становить 600±90 мл/хв., а нирковий кліренс – 240        ±50 мл/хв., що вказує на активну канальцеву секрецію поряд з гломерулярною фільтрацією. Після перорального прийому в незмінному стані з сечею виводиться 34±5% одноразової дози або 40±12% - після прийому множинних пероральних доз; причому інші 60% препарату, можливо, виділяються з організму ендогенними механізмами.

Метаболізм ставудину людини не досліджувався.

Фармакокінетика ставудину літніх хворих не вивчалася.

Діти. Фармакокінетичний профіль після приймання першої дози та в стаціонарному стані не відрізнявся, також не відзначалася будь-яка кумуляція ставудину в організмі при вживанні дози 0,125-2 мг/кг два рази на день. Величини C_max і AUC пропорційні отриманій дозі. Після перорального прийому розчину ставудину середня абсолютна біодоступність 72 %. Після приймання одноразової пероральної дози середній на півперіод виділення з організму становив приблизно 1 годину.

При захворюваннях нирок. Хворим із зниженою функцією нирок рекомендується коригувати дозу препарату, оскільки із зменшенням кліренсу креатині ну   зменшується і кліренс ставудину.

При захворюваннях печінки. Не відрізняється фармакокінетика ставудину в хворих із порушеною функцією печінки та хворих із нормальною функцією печінки.

Показання для застосування.

Лікування ВІЛ-інфікованих хворих.

Спосіб застосування та дози.

Приготування розчину. Порошок у флаконі струснути. Додати у флакон 202 мл води (до рівня поміченого на флаконі) і знову струснути до повного розчинення порошку, 1 мл приготованого розчину буде містить 1 мг ставудину. Приготований розчин може бути не зовсім прозорим, а злегка опалесціювальним. Дозу відміряють мірним ковпачком, що додається. Перед кожним прийомом   флакон з розчином треба струснути. Приймати внутрішньо незалежно від терміну прийому їжі.

Щоденну дозу препарату призначають відповідно до маси тіла хворого та інших індивідуальних характеристик.

Дорослі та діти віком від 12 років.

Діти віком від 3 місяці до 12 років.

При захворюваннях печінки. Коригування дози непотрібне.

Дорослим, при захворюванні нирок рекомендується зниження дози відповідно до рівня кліренсу креатині ну.

Побічна дія.

Під час лікування ВІЛ-інфікованих хворих дуже складно відрізнити побічні ефекти, зумовлені прийманням препарату ЗЕРИТ, від побічної дії інших препаратів, які застосовуються одночасно з ним, та просто від небажаних симптомів, що обумовлені складністю захворювання.

Клінічні спостереження за хворими під час прийому препарату демонструють наступну поширеність побічних дій:

Загальні прояви: головний біль, озноби, біль у животі, нездужання, астенія, грипоподібні алергічні реакції, новоутворення.

Система травлення: діарея, нудота та блювання, анорексія, диспепсія; з меншою частотою спостерігався запор.

Дихальна система: диспное, нечасто спостерігалась пневмонія.

Нервова система: порушення сну, депресія, почуття тривоги, запаморочення.

Шкіра: почервоніння, пітливість, свербіж, з меншою частою спостерігалися доброякісні новоутворення.

Кістково-м’язова система: міалгія, артралгія.

Серцево-судинна система: біль у грудях.

Кров’яна та лімфатична системи: лімфаденопатія.

Особливої уваги заслуговують нижченаведені побічні дії.

Периферична нейропатія - це дозозалежний побічний ефект, ризик розвитку якого зростає при одночасному застосуванні препарату з диданозином. Периферична нейропатія звичайно супроводжується двобічним симетричним відчуттям оніміння кінцівок: поколюванням та болем у ступнях ніг та кистях рук. У клінічних дослідженнях поява таких симптомів була залежна від дози та/або стадії захворювання. У випадку усунення симптоматики можна поновити лікування препаратом ЗЕРИТ, призначаючи половину від дози, що вживалася.

Панкреатит різного ступеня тяжкості може розвинутися у хворого на різній стадії лікування і не залежить від моно терапії або комбінації з іншими препаратами або ступеня імуносупресії. В комбінації з диданозином ризик розвитку панкреатиту збільшується.

Молочнокислий ацидоз та жировий гепатоз можуть проявлятися симптомами диспепсії (нудота/блювання, розлад травлення, пронос або запор, почуттям важкості в ділянці печінки), а також   підвищення рівня трансаміназ печінки АЛТ/АСТ. При підвищенні рівня трансаміназ печінки більш ніж у п’ять разів слід розглянути питання про доцільність лікування хворого будь-якими аналогами нуклеозидів.

Діти. Побічна дія та серйозні лабораторні відхилення спостерігалися тіж самі, що у дорослих. Однак клінічно значущі прояви периферичної нейропатії спостерігалися не часто.

Протипоказання.

Застосування препарату протипоказане хворим із гіперчутливістю до ставудину або будь-якого іншого компонента, що входить до його складу.

Не слід рекомендувати ЗЕРИТ для лікування дітей віком до 3 місяців - достовірні відомості про безпеку застосування препарату дітьми такого віку на сьогодні відсутні.

Передозування.

Немає серйозної небезпеки в тому, що людина або дитина випадково вживе надлишкову дозу препарату (відомо, що у дорослих 12-разове перевищення добової дози не супроводжувалось ознаками гострої інтоксикації, хронічне перевищування дози може проявлятись периферичною нефропатією та порушенням функції печінки), однак в цьому випадку потрібне спостереження лікаря, а при необхідності можливе проведення неспецифічних детоксикацій них заходів. Гемодіалізний кліренс ставудину становить 120 мл/хвилину, однак ефективність гемодіалізу при передозуванні ставудином не відома. Також невідома і ефективність перітонеального діалізу.

Особливості застосування.

Призначати ЗЕРИТ пацієнтам з периферичною нейропатією в анамнезі слід з обережністю через підвищений ризик її розвитку. Також у пацієнтів з панкреатитом в анамнезі ризик розвитку панкреатиту під час лікування препаратом ЗЕРИТсуттєво збільшується. Тому   пацієнти зазначених груп потребують підвищеної уваги з боку лікаря.

Призначаючи лікування препаратом ЗЕРИТ, треба уважно слідкувати за станом здоров’я хворого. Перед початком призначення препарату необхідно визначати функціональний стан нирок, наявність симптомів периферичної нейропатії (постійне поколювання, оніміння або біль в ділянці рук і/або ніг), а також стан підшлункової залози.

У пацієнтів з гепатитом або печінковою недостатністю препарат слід призначати з обережністю, враховуючи його потенційну гепато токсичність. Якщо рівень печінкових трансаміназ (АЛТ/АСТ ) у 5 разів перевищує нормальний рівень, ЗЕРИТ та інші потенційно гепатотоксичні препарати необхідно відмінити.

Діти. Даних стосовно застосування препарату у дітей віком до 3 місяців не існує.

Вагітність і лактація. Лікарю необхідно знати до початку лікування пацієнтки ЗЕРИТОМ про наявність у неї   вагітності   або планування вагітності, оскільки препарат можна застосовувати під час вагітності тільки у випадках, коли користь від застосування перевищує потенційний ризик для плода. Якщо пацієнтка годує груддю або планує годувати, її необхідно попередити, що це приведе до ВІЛ-інфікування дитини. Спеціалісти радять ВІЛ-інфікованим жінкам ні в якому разі не годувати дітей груддю. Годування груддю слід припинити до початку лікування препаратом.

Пропуск дози. Якщо пацієнт випадково пропустив час прийому препарату, то наступного разу треба прийняти звичайну дозу. Не можна приймати подвійну дозу для того, щоб компенсувати пропущену.

Застосування препарату не впливає на здатність людини керувати транспортними засобами або механізмами.

Цукровий діабет, слід враховувати, що 1 мл приготованого розчину містить 50 мг сахарози.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

Зидовудин може пригнічувати внутрішньоклітинне фосфорилювання ставудину, тому не рекомендується приймати ЗЕРИТ одночасно із зидовудином. Одночасний прийом диданозину, ламівудину або нелфінавіру   не впливає на ефективність препарату.

Умови та термін зберігання.

ЗБЕРІГАТИ В НЕДОСТУПНОМУ ДЛЯ ДІТЕЙ МІСЦІ.

Зберігати при температурі 15-30 °С.

Термін придатності - 2 роки.

Приготований розчин слід зберігати у холодильнику (2-8 °С) не більше 30 діб.

Умови відпуску. За рецептом.

Упаковка.

12,6 г порошку (загальна маса), що містить 0,210 г ставудину, у поліетиленовому флаконі об’ємом 260 мл, який розраховано на приготування 200 мл розчину з концентрацією 1мг/мл, закритий пластиковою кришкою, що недоступна для відкривання дитиною, з мірним ковпачком у картонній коробці.

Виробник. Брістол-Майєрс Сквібб.

Адреса. Ля Гуаль, 19259 Меймак, Франція.

ИНСТРУКЦИЯ
по медицинскому применению препарата

ЗЕРИТ®
ZERIT®

Регистрационный номер:П N015401/02-110408

Торговое название: 3epит®/Zerit®

Международное непатентованное название: ставудин/stavudinum

Химическое название: 2',3'-дидигидро-3'-диокситимидин

Лекарственные формы: капсулы, порошок для приготовления раствора для приема внутрь с концентрацией 1 мг/мл

Состав

Капсулы 
Каждая капсула содержит 15, 20, 30 или 40 мг ставудина и вспомогательные вещества: целлюлозу микрокристаллическую, крахмала натрия гликолат, лактозу водную и безводную, магния стеарат. 
Порошок для приготовления раствора для приема внутрь 
1 мл приготовленного раствора содержит 1 мг ставудина и вспомогательные вещества: метилпарагидроксибензоат, пропилпарагидроксибензоат, натрия карбоксиметилцеллюлозу, сахарозу, симетиконовую эмульсию, вишневый ароматизатор.

Описание

Капсулы 15 мг: Твердая желатиновая капсула, крышечка темно-красного цвета и корпус ярко-желтого цвета, размер №3, содержащая порошок белого или белого цвета с бежеватым оттенком. Вдоль капсулы нанесена маркировка "BMS 1964" и "15" черным цветом. 
Капсулы 20 мг: Твердая желатиновая капсула, крышечка и корпус коричневого цвета, размер №2, содержащая порошок белого или белого цвета с бежеватым оттенком. Вдоль капсулы нанесена маркировка "BMS 1965" и "20" черным цветом. 
Капсулы 30 мг: Твердая желатиновая капсула, крышечка темно-оранжевого цвета и корпус светло-оранжевого цвета, размер №2, содержащая порошок белого или белого цвета с бежеватым оттенком. Вдоль капсулы нанесена маркировка "BMS 1966" и "30" черным цветом. 
Капсулы 40 мг: Твердая желатиновая капсула, крышечка и корпус темно-оранжевого цвета, размер №1, содержащая порошок белого или белого цвета с бежеватым оттенком. Вдоль капсулы нанесена маркировка "BMS 1967" и "40" черным цветом. 
Порошок для приготовления раствора для приема внутрь с концентрацией 1 мг/мл. Порошок белого или белого цвета с розоватым оттенком и вишневым запахом.

Фармакотерапевтическая группа: противовирусное средство

Код ATX: [J05AF04]

Фармакологические свойства

Фармакодинамика 
Ставудин (2'3'-дидегидро-3'-дезокситимидин) – синтетический аналог нуклеозида тимидина, подавляет репликацию ВИЧ в культивируемых клетках человека и в клеточных линиях in vitro. 
После попадания в клетку ставудин под действием клеточных ферментов превращается в активный метаболит ставудина трифосфат, который подавляет активность обратной транскриптазы ВИЧ за счет конкуренции с природным субстратом диокситимидина трифосфатом и нарушает репликацию ВИЧ. Ставудина трифосфат также усиливает терминацию цепей вирусной ДНК благодаря отсутствию в молекуле З'-гидроксильных групп, необходимых для построения ДНК. Кроме того, ставудина трифосфат подавляет клеточные ДНК-полимеразы β и γ и заметно снижает синтез митохондриальной ДНК. 
Изучение подавляющей активности ставудина в комбинации с зидавудином in vitro показало, что оба препарата фосфорилируются клеточной тимидинкиназой. Причем превращение зидовудина в активную форму происходит быстрее, замедляя активность ставудина. Учитывая это, комбинированное лечение этими препаратами не рекомендуется. По данным исследований in vitro, фосфорилирование ставудина также замедляется в присутствии препаратов доксорубицина и рибаварина.

Фармакокинетика 
Взрослые. Ставудин быстро всасывается при приеме внутрь. Абсолютная биодоступность составляет около 86,4%. После однократно принятой внтурь дозы максимальная концентрация препарата в плазме крови наблюдается менее, чем через 1 час. Значения С max возрастают пропорционально увеличению доз препарата. Кумуляции ставудина при его применении каждые 6, 8 или 12 часов не наблюдалось. 
Фармакокинетика ставудина у больных ВИЧ без клинических проявлений, принимавших препарат после или во время приема пищи с высоким содержанием жира или натощак заметно не изменялась. 
Кажущийся объем распределения после однократного приема препарата составляет в среднем 66 литров и не зависит от дозы. Препарат в равной степени распределяется между красными и белыми клетками крови. Связывание с белками крови незначительно. После однократной пероральной дозы 40 мг концентрация в спиномозговой жидкости (СМЖ) здоровых добровольцев составляла 63 нг/мл (среднее 44-71нг/мл) на протяжении 4-5 часов. Отношение СМЖ к концентрации в плазме крови составляло около 40% (среднее 31-45%). 
Метаболизм ставудина в организме человека остается неизученным. 
После приема внутрь период полувыведения препарата составляет 1,44 часа и не зависит от дозы. 
Почечный клиренс составляет 40% от общего клиренса и почти в два раза превышает клиренс эндогенного креатинина, что указывает на активную канальцевую секрецию при выведении ставудина через почки наряду с гломерулярной фильтрацией. 
Дети. Абсолютная биодоступность препарата у детей составляет в среднем 76,9%. 
Фармакокинетика после однократного приема препарата сходна с фармакокинетикой взрослых и не зависит от дозы. Концентрации препарата в СМЖ после однократного и многократного приема внутрь составляют от 16 до 125% по отношению к концентрации в плазме крови. Кумуляции ставудина при приеме дозы 0,125 -2 мг/кг каждые 12 часов не наблюдается. Период полувыведения составляет в среднем 1 час. Около 34,5% препарата выводится через почки в неизмененном виде. 
Пожилые больные. Фармакокинетика у больных старше 65 лет не изучалась. 
Нарушение функции почек. При нарушенной функции почек клиренс ставудина снижается. 
Рекомендуется корректировка дозы (см. Способ применения и дозы). 
Нарушение функции печени. Фармакокинетика препарата имеет сходство у больных с нарушенной и нормальной функцией печени. Больным с нарушенной функцией печени в стабильном состоянии корректировки начальной дозы препарата не требуется.

Показания к применению

Лечение ВИЧ инфекционных заболеваний (в комбинации с другими нуклеозидными и ненуклеозидными ингибиторами обратной транскриптазы и ингибиторами ВИЧ-протеазы).

Противопоказания

Гиперчувствительность к ставудину и/или любому из вспомогательных веществ препарата, детский возраст до 3 месяцев.

С осторожностью

Алкоголизм, хроническая почечная недостаточность (клиренс креатинина менее 50мл/мин), печеночная недостаточность, периферическая нейропатия, применение в комбинации с диданозином, панкреатит.

Беременность и период лактации

Применять Зерит во время беременности следует только при наличии строгих показаний и только в тех случаях, когда потенциальная польза лечения перевешивает возможный риск. Исследования на животных показали, что ставудин и/или его метаболиты проходят через плаценту. Неизвестно, переходит ли препарат в грудное молоко. Во время лечения препаратом кормить грудью не следует.

Способ применения и дозы

Внутрь. Время приема препарата не зависит от времени приема пищи. Доза препарата зависит от массы тела.

Взрослые и дети старше 12 лет.

Масса тела Дозы ≥60 кг 40 мг каждые 12 часов <60 кг 30 мг каждые 12 часов

Дети старше 3 месяцев.

Масса тела Дозы <30 кг 1 мг/кг каждые 12 часов ≥30 кг < 60 кг 30 мг каждые 12 часов ≥60 кг 40 мг каждые 12 часов

Если проглатывание капсул затруднено, следует аккуратно открыть капсулу и принять содержимое с небольшим количеством пищи.

Взрослым с нарушенной функцией почек рекомендуется снижение дозы в зависимости от клиренса креатинина: 

Клиренс креатинина (мл/мин) Дозировка в зависмости от массы тела ≥60 кг <60 кг >50а 40 мг каждые 12 часов 30 мг каждые 12 часова 26-50 20 мг каждые 12 часов 15 мг каждые 12 часов <25b 20 мг каждые 24 часа 15 мг каждые 24 часа а Обычная доза, коректировки дозы не требуется 
b Больным после сеанса гемодиализа рекомендуется принять суточную дозу препарата.
В дни, когда диализ не проводится, препарат следует принимать в те же часы, что и в дни проведения гемодиализа.

Детям с нарушенной функцией почек. Точные рекомендации по корректировке дозы препарата у детей отсутствуют. Возможно снижение дозы и/или увеличение интервала между приемами препарата.

Приготовление раствора для приема внутрь 
Встряхнуть содержимое во флаконе. Добавить 202 мл воды во флакон и встряхнуть до полного растворения. Приготовленный раствор может слегка опалесцировать. Дозу отмеряют прилагаемым мерным копачком. Перед употреблением взболтать. 
Приготовленный раствор следует хранить плотно закрытым в холодильнике при (2-8°С) не более 30 дней. 
По истечении срока годности неиспользованный раствор препарата выбрасывают.

Побочные эффекты

При применении в комбинациии с другими лекарственными средствами со сходной токсичностью риск развития побочных эффектов препарата Зерит возрастает. 
Периферическая нейропатия является тяжелым и дозозависимым побочным эффектом применения препарата. Риск развития этого эффекта возрастает при одновременном применении с диданозином. Периферическая нейропатия обычно сопровождается двусторонним симметричным чувством онемения конечностей: покалывание и боли в ступнях ног и меньше в кистях рук. В клинических исследованиях частота проявления этих реакций зависела от дозы и/или от стадии заболевания. На ранних стадиях заболевания эти явления менее частые. 
Панкреатит различной степени тяжести, включая летальный исход, может развиться у больного на разных этапах лечения и не зависит от того, применяется ли препарат в виде монотерапии или в комбинации с другими препаратами, или от степени иммуносупрессии. При применении препарата в комбинации с диданозином или другими препаратами, обладающими токсическим действием на поджелудочную железу, риск развития панкреатита повышается. 
Молочнокислый ацидоз/Тяжелая форма стеатоза с гепатомегалией, включая случаи летального исхода, отмечались при применении нуклеозидных аналогов при монотерапии или в комбинации с другими антивирусными препаратами, включая ставудин. Летальный исход беременной женщины с диагнозом молочнокислый ацидоз был зарегистрирован при лечении препаратами Зерит и диданозин в комбинации с другими антивирусными препаратами. При применении препарата Зерит в комбинации с диданозином риск нарушения функции печени значительно возрастает. 
Тошнота, рвота, боли в абдоминальной области, учащенное дыхание или одышка, или мышечная слабость могут указывать на развитие молочнокислого ацидоза. 
Другие побочные эффекты: 
Тромбоцитопения, гепатит, нарушения функции печени, астения, головная боль, бессонница, головокружение; сухость во рту, снижение аппетита, диарея, панкреатит; повышение активности «печеночных» трансаминаз, гипербилирубинемия, нейтропения, аллергические реакции (кожная сыпь, лихорадка), артралгия, миалгия, озноб. 
Дети. В клинических исследованиях побочные эффекты препарата у детей и взрослых больных были схожими. Развитие периферической нейропатии у детей наблюдалось реже, чем у взрослых. 
Однако симптомы периферической нейропатии у детей было выявить труднее.

Передозировка

Периферическая нейропатия и нарушение функции печени. Лечение: симптоматическое. Ставудин удаляется при гемодиализе (скорость выведения составляет 120±18мл/мин). Перитониальный диализ не эффективен.

Взаимодействие с другими лекарственными препаратами и другие формы взаимодействия

Зерит не рекоменудется применять одновременно с препаратом зидовудин. Превращение ставудина в активный метаболит снижается в присутствии зидовудина. 
Одновременно принимаемые диданозин, ламивудин или нелфинавир не влияют на эффективность препарата Зерит. Риск развития побочных эффектов препарата Зерит возрастает при одновременном применении с диданозином. 
Ставудин почти не связывается с белками крови, что указывает на малую вероятность лекарственных взаимодействий с участием механизма вытеснения из мест связывания. 
Не рекомендуется сопутствующий прием препаратов, вызывающих периферические неврологические расстройства (хлорамфеникол, цисплатин, дапсон, этамбутол, этионамид, гидралазин, изониазид, литий, метронидазол, нитрофурантоин, фенитоин, винкристин, залцитабин).

Особые указания

Препарат следует применять с осторожностью у больных с повышенным риском развития периферической нейропатии, при прогрессирующей ВИЧ-инфекции, с периферической нейропатией в анамнезе, а также при применении в комбинации с диданозином. Чувство онемения, покалывания или боли в конечностях могут указывать на развитие периферической нейропатии, которые могут исчезать сразу после прекращения приема препарата. При появлении указанных симптомов следует временно прекратить лечение препаратом. Возобновлять лечение препаратом можно только после полного исчезновения симптомов. Может потребоваться уменьшение дозы до половины рекомендованной. 
Препарат следует применять с осторожностью у больных с повышенным риском развития панкреатита, при прогрессирующей ВИЧ-инфекции, при одновременном назначении с диданозином. При появлении симптомов панкреатита лечение препаратом следует приостановить, При повторном назначении препарата исключить одновременное применение диданозина и гидроксимочевины. 
Независимо от того, как применяется препарат Зерит в виде монотерапии или в комбинации с другими препаратами, биохимические показатели функции печени могут повышаться. С целью раннего выявления развития панкреатита необходимо чаще проверять функцию поджелудочной железы.

Формы выпуска

Капсулы по 15, 20, 30 или 40 мг. По 14 капсул в блистер. В картонной коробке 4 блистера с инструкцией по применению. 
Порошок для приготовления раствора для приема внутрь с концентрацией 1 мг/мл. По 12,6 г во флакон из полиэтилена высокого давления объемом 260 мл (рассчитанный для приготовления 200 мл раствора для приема внутрь), с горлышком, запаянным фольгой с нанесенным логотипом BMS, укупоренный завинчивающейся полипропиленовой крышкой, недоступной для открывания детьми. 
На крышку флакона нанесены две стрелки и надписи «Close tightly» и «While pushing down turn». Один флакон в комплекте с мерным колпачком и инструкцией по медицинскому применению в коробку картонную.

Условия хранения.

Список Б. 
Капсулы хранить при температуре не выше 30°С в защищенном от света Порошок для приготовления раствора для приема внутрь хранить при температуре 15-30°С . Приготовленный раствор следует хранить плотно закрытым в холодильнике при температуре 2-8°С не более 30 дней. По истечении срока годности неиспользованный раствор препарата выбрасывают. 
ХРАНИТЬ В НЕДОСТУПНОМ ДЛЯ ДЕТЕЙ МЕСТЕ!

Срок годности. 2 года 
Не использовать после истечения срока годности, указанного на упаковке.

Отпуск из аптек. По рецепту

Производитель 
Бристол-Майерс Сквибб, Франция.