Золмигрен - инструкция по применению

І Н С Т Р У К Ц І Я

для медичного застосування препарату

ЗОЛМІГРЕН

( ZOLMIGRЕN )

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: zolmitriptan (золмітриптан); (4S)-4-[[3-[2-(диметил аміно) етил]-1Н-індол-5-ил]метил]-2-оксазолідинон;

основні фізико-хімічні властивості: таблетки круглої форми, з двоопуклою поверхнею, вкриті плівковою оболонкою блідого коричнево-жовтого кольору;

склад:  1 таблетка містить   золмітриптану 0,0025 г ( 2,5 мг);

допоміжні речовини: лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна 102, натрію   крохмальгліколят, магнію стеарат, Sepifilm 752 Blanc або Spectrablend White, заліза оксид жовтий.

Форма випуску. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Фармакотерапевтична група. Засоби, що застосовуються при мігрені. Селективні агоністи 5НТ₁-рецепторів серотоніну. Золмітриптан. Код ATC N02C C03.

Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Протимігренозний засіб. Є селективним агоністом рекомбінантних 5-НТ_1В/1D-рецепторів серотоніну судин людини. Має помірну спорідненість із серотонін овими 5-НТ_1А-рецепторами, не має суттєвої афінності або фармакологічної активності щодо 5НТ₂-, 5НТ₃-, 5НТ₄-серотонін ових рецепторів, a₁-, a₂-, b₁-адренергічних рецепторів, Н₁-, Н₂-гіста мінових рецепторів, М-холінових рецепторів, D₁-, D₂-дофамінергічних рецепторів. Препарат викликає вазоконстрикцію, переважно краніальних судин, блокує вивільнення нейропептидів, зокрема вазо активного інтестинального пептиду, який є основним ефект орним трансмітером рефлекторного збудження, що викликає вазодилатацію, яка лежить в основі патогенезу мігрені. Призупиняє розвиток нападу мігрені без прямої аналгетичної дії. Поряд з купіруванням мігренозного нападу послаблює нудоту, блювання (особливо при лівосторонніх атаках), фото- і фонофобію. На доповнення до периферичної дії справляє вплив на центри стовбура головного мозку, пов’язані з мігренню, що пояснює стійкий повторний ефект при лікуванні серії з кількох нападів мігрені в одного пацієнта. Високоефективний у комплексному лікуванні мігренозного статусу (серії з кількох тяжких, наступаючих один за одним нападів мігрені тривалістю 2-5 діб). Усуває мігрень, асоційовану з менструацією. Високі дози справляють седативну дію і викликають сонливість.

Дія препарату розвивається через 15-20 хвилин і досягає максимуму через годину після прийому. Максимальний ефект спостерігається при прийомі під час розвитку нападу.

Фармакокінетика. При пероральному прийомі добре всмоктується у травному тракті. Абсорбція препарату не залежить від приймання їжі. Середня абсолютна біодоступність становить приблизно 40%. Зв’язування з білками плазми – 25%. Час досягнення максимальної концентрації становить 1 годину, терапевтична концентрація в плазмі підтримується протягом наступних 4-6 годин. При повторному прийомі кумуляції препарату не спостерігається. Підлягає інтенсивній біо трансформації у печінці з утворенням N-десметилпохідного, що має у 2-6 разів більшу фармакологічну активність, ніж первинна сполука, і ряду неактивних метаболітів. Виводиться з організму переважно нирками у вигляді метаболітів, близько 30% - кишечником у незміненому вигляді. Відомі три основних метаболіти золмітриптану: індолі оцтова кислота (основний метаболіт у плазмі і сечі), N-оксид- і N-десметиланалоги. N-десметилований метаболіт – активний, а два інші метаболіти - неактивні. Середній період напів виведення (Т_1/2) золмітриптану становить 2,5-3 години. У жінок максимальна концентрація і біодоступність препарату вище, а загальний кліренс нижче, ніж у чоловіків. У пацієнтів з помірною і вираженою нирковою недостатністю нирковий кліренс золмітриптану і його метаболітів у 7-8 разів менше порівняно з такими у здорових добровольців, період напів виведення збільшується на   годину (до 3-3,5 години), тоді як біодоступність золмітриптану і його активного метаболіту збільшується   лише на 16 і 35 %.

Показання для застосування. Зняття нападу мігрені з аурою (зорові, слухові, рухові і психічні розлади) і без аури.

Спосіб застосування та дози. Препарат не призначений для застосування з метою профілактики мігренозного нападу. Золмігрен рекомендується застосовувати якомога раніше після виникнення нападу мігрені.

Дорослим призначають по 1 таблетці (2,5 мг золмітриптану). За відсутності ефекту або при рецидиві болю можливий повторний прийом 1 таблетки. За необхідності повторна доза може прийматися не раніше, ніж через 2 години після першої дози. При недостатній ефективності дози 2,5 мг допускається збільшення разової дози до 5 мг (вища разова доза). Вища добова доза  – 15 мг.

Для пацієнтів з легкими і помірними порушеннями функції печінки коригування дози не потребується. Для пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки добова доза препарату не повинна перевищувати 5 мг.

Побічна дія. З боку травної системи: нудота, сухість у роті.

З боку центральної і периферичної нервової системи: запаморочення, сонливість, порушення чутливості, відчуття важкості і стискання у горлі, шиї, кінцівках і грудях, парестезії, дизестезії.

З боку кістково-м’язової системи: міалгія, м’язова слабкість.

З боку серцево-судинної системи: транзиторне підвищення артеріального тиску.

Інші: відчуття тепла, астенія.

Побічні реакції звичайно носять легкий або помірно транзиторний характер, не частішають після прийому повторних доз і минають самостійно (без лікування).

Протипоказання. Тяжка артеріальна гіпертензія, ішемічна хвороба серця, ангіоспастична стенокардія, тяжкі порушення функції печінки, дитячий і літній (старше 65 років) вік, підвищена індивідуальна чутливість до компонентів препарату.

Передозування. Симптоми: у добровольців, які приймали одноразово золмітриптан у дозі 50 мг, спостерігався седативний ефект.

Лікування: промивання шлунка, застосування активованого вугілля, симптоматична терапія, у т. ч. забезпечення прохідності дихальних шляхів, моніторінг і підтримання функцій серцево-судинної системи. Специфічного антидоту немає.

Особливості застосування. Препарат не призначений для профілактики нападів мігрені.

Перед початком лікування необхідно детальне неврологічне обстеження для виключення органічної патології центральної нервової системи, а також оцінка стану серцево-судинної системи.

Препарат не слід   застосовувати під час роботи водіям транспортних засобів і особам, робота яких пов’язана з підвищеною концентрацією уваги, оскільки можливий розвиток сонливості.

У період вагітності і годування груддю Золмігрен застосовують тільки у тому випадку, якщо можливий терапевтичний ефект для матері перевищує потенціальний ризик для плода. Немає даних стосовно проникнення золмітриптану в грудне молоко. Тому необхідно з обережністю призначати Золмігрен жінкам, які годують груддю.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Не рекомендується одночасне застосування з   іншими препаратами з групи агоністів 5-НТ_1В/1D γ-рецепторів.

Припустимо поєднання препарату з протимігренозними засобами іншого механізму дії (з ерготаміном, дигідроерготаміном, пізотифеном) і аналгетиками (з парацетамолом і ін.).

При сумісному прийомі з моклобемідом біодоступність золмітриптану збільшується, у зв’язку з чим для пацієнтів, які приймають моклобемід, рекомендована добова доза золмітриптану не повинна перевищувати 7,5 мг.

При сумісному прийомі з циметидином період напів виведення і біодоступність золмітриптану збільшується, у зв’язку з чим для пацієнтів, які приймають циметидин, рекомендована добова доза золмітриптану не повинна перевищувати 5 мг.

Не можна виключити можливості взаємодії золмітриптану з інгібіторами ізоферменту CYP1A2 цитохрому Р_450.  Виходячи з цього, при сумісному застосуванні золмітриптану з препаратами, метаболізм яких відбувається за участі   зазначеного ферменту, добова доза не повинна перевищувати 5 мг.

Умови та термін зберігання. Зберігати у недоступному для дітей, захищеному від світла місці при температурі не вище 25 ^оС.

Термін придатності – 2 роки.

Умови відпуску. За рецептом.

Упаковка.  По 2 таблетки у контурній чарунковый упаковці; по 1 контурній чарунковій упаковці в пачці.

Виробник. ВАТ " Фармак".

Адреса. Україна, 04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 74.

СОСТАВ И ФОРМА ВЫПУСКА:

табл. п/плен. оболочкой 2,5 мг контурн. ячейк. уп., № 2

Прочие ингредиенты: лактозы моногидрат, целлюлоза микрокристаллическая 102, натрия крахмал гликолят, магния стеарат, железа оксид желтый, сепифилм 752 белый.

№ UA/4796/01/01 от 20.07.2006 до 20.07.2011

ФАРМАКОЛОГИЧЕСКИЕ СВОЙСТВА:

Фармакодинамика. Золмитриптан — селективный агонист 5-НТ_1В/1D-рецепторов серотонина сосудов человека. Проявляет сродство к серотониновым 5-НТ_1А-рецепторам, не имеет существенной аффинности или фармакологической активности относительно 5-НТ₂-, 5-НТ₃-, 5-НТ₄-серотониновых рецепторов, α₁-, α₂-, β₁-адренорецепторов, Н₁-, Н₂-гистаминовых рецепторов, М-холиновых рецепторов, D₁-, D₂-дофаминергических рецепторов. Золмигрен вызывает вазоконстрикцию, преимущественно краниальных сосудов, блокирует высвобождение нейропептидов, в частности вазоактивного интестинального пептида, являющегося основным эффекторным трансмиттером рефлекторного возбуждения, которое вызывает вазодилатацию, лежащую в основе патогенеза мигрени. Приостанавливает развитие приступа мигрени без прямого анальгетического действия, ослабляет тошноту, рвоту (особенно при левосторонних атаках), фото- и фонофобию. В дополнение к периферическому действию влияет на центры ствола головного мозга, связанные с мигренью, что объясняет стойкий повторный эффект при лечении серии приступов мигрени у пациента. Золмигрен высокоэффективен в комплексном лечении мигренозного статуса (серии из нескольких тяжелых, следующих один за другим приступов мигрени продолжительностью 2–5 сут). Купирует мигрень, ассоциированную с менструацией. Высокая доза оказывает седативное действие и вызывает сонливость.
Действие Золмигрена развивается через 15–20 мин и достигает максимума через 1 ч после приема. Максимальный эффект отмечают при приеме во время развития приступа.
Фармакокинетика. При пероральном приеме хорошо всасывается в ЖКТ. Абсорбция препарата не зависит от приема пищи. Средняя абсолютная биодоступность составляет около 40%. Связывание с белками плазмы крови — 25%. Время достижения максимальной концентрации составляет 1 ч, терапевтическая концентрация в плазме крови поддерживается на протяжении следующих 4–6 ч. При повторном приеме кумуляции препарата не выявлено. Подлежит интенсивной биотрансформации в печени с образованием N-дезметилпроизводного, которое имеет в 2–6 раз более высокую фармакологическую активность, чем первичное соединение и ряд неактивных метаболитов. Выводится из организма преимущественно в виде метаболитов, около 30% — в неизмененном виде с калом. Известны три основных метаболита золмитриптана: индолуксусная кислота (основной метаболит в плазме крови и моче), N-оксид и N-дезметиланалоги. N-дезметилированный метаболит — активный, а два другие — неактивные. Средний период полувыведения (T_1/2) золмитриптана составляет 2,5–3 ч. У женщин максимальная концентрация и биодоступность препарата выше, а общий клиренс ниже, чем у мужчин. У пациентов с умеренной и выраженной почечной недостаточностью почечный клиренс золмитриптана и его метаболитов в 7–8 раз меньше по сравнению с таковыми у здоровых добровольцев, период полувыведения увеличивается на час (до 3–3,5 ч), тогда как биодоступность золмитриптана и его активного метаболита повышается лишь на 16 и 35%.

ПОКАЗАНИЯ:

лечение приступов мигрени, сопровождающихся аурой (зрительные, слуховые, двигательные и психические расстройства) и без ауры.

ПРИМЕНЕНИЕ:

препарат не предназначен для применения с целью профилактики мигренозного приступа. Золмигрен рекомендуется применять как можно раньше после возникновения приступа мигрени.
Взрослым назначают по 1 таблетке (2,5 мг золмитриптана). При отсутствии эффекта или при рецидиве боли возможен повторный прием 1 таблетки. При необходимости повторную дозу можно принимать не ранее, чем через 2 ч после первой дозы. При недостаточной эффективности дозы 2,5 мг допускается повышение разовой дозы до 5 мг (максимальная разовая доза). Максимальная суточная доза — 15 мг.
Для пациентов с легким и умеренным нарушением функции печени коррекции дозы не требуется. Для пациентов с тяжелым нарушением функции печени суточная доза препарата не должна превышать 5 мг.

ПРОТИВОПОКАЗАНИЯ:

тяжелая АГ, ИБС, ангиоспастическая стенокардия, тяжелые нарушения функции печени, детский и пожилой (старше 65 лет) возраст, повышенная индивидуальная чувствительность к компонентам препарата.

ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ:

Со стороны ЖКТ: тошнота, сухость во рту.
Со стороны центральной и периферической нервной системы: головокружение, сонливость, нарушение чувствительности, ощущение тяжести и сдавленности в горле, шее, конечностях и груди, парестезия, дизестезии, астения.
Со стороны костно-мышечной системы: миалгия, мышечная слабость.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: транзиторное повышение АД.
Прочие: ощущение тепла, астения.
Побочные эффекты обычно легкого или умеренно транзиторного характера не учащаются после приема повторных доз и исчезают самостоятельно (без лечения).

ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ:

Препарат не предназначен для профилактики приступов мигрени.
Перед началом лечения необходимо провести тщательное неврологическое обследование для исключения органической патологии ЦНС, а также обследование состояния сердечно-сосудистой системы.
Поскольку возможно развитие сонливости, препарат не следует применять во время работы водителям транспортных средств и лицам, работа которых связана с повышенной концентрацией внимания.
Применение в период беременности и кормления грудью. Золмигрен применяют в период беременности и кормления грудью только в том случае, если вероятный терапевтический эффект для матери превышает потенциальный риск для плода. Нет данных о проникновении золмитриптана в грудное молоко. Поэтому необходимо с осторожностью назначать Золмигрен в период кормления грудью.

ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ:

не рекомендуется одновременное применение с другими препаратами из группы агонистов 5-НТ_1В/1D-рецепторов.
Допускается применение препарата с противомигренозными средствами другого механизма действия (эрготамин, дигидроэрготамин, пизотифен) и анальгетиками (парацетамол и др.).
При одновременном приеме с моклобемидом биодоступность золмитриптана повышается, в связи с чем для пациентов, которые принимают моклобемид, рекомендованная суточная доза золмитриптана не должна превышать 7,5 мг.
При приеме с циметидином период полувыведения увеличивается, а биодоступность золмитриптана повышается, в связи с чем для пациентов, принимающих циметидин, рекомендованная суточная доза золмитриптана не должна превышать 5 мг.
Нельзя исключать возможное взаимодействие золмитриптана с ингибиторами изофермента CYP 1A2 цитохрома Р450. Исходя из этого, при одновременном применении золмитриптана с препаратами, метаболизм которых происходит при участии указанного фермента, суточная доза не должна превышать 5 мг.

ПЕРЕДОЗИРОВКА:

Симптомы: у добровольцев, которые принимали однократно золмитриптан в дозе 50 мг, отмечали седативный эффект.
Лечение: промывание желудка, применение активированного угля, симптоматическая терапия, в том числе обеспечение проходимости дыхательных путей, мониторинг и поддержание функций сердечно-сосудистой системы. Специфического антидота нет.

УСЛОВИЯ ХРАНЕНИЯ:

в защищенном от света месте при температуре не выше 25 °С.