Золтем - инструкция по применению

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ЗОЛТЕМ

(ZOLTEM)

Склад:

діюча речовина: ondansetron;

1 мл розчину містить ондансетрону гідро хлориду еквівалентно ондансетрону 2 мг;

допоміжні речовини: кислота лимонна, моногідрат; натрію цитрат, натрію хлорид, вода для ін’єкцій.

Лікарська форма. Розчин для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група.

Проти блювотні засоби і препарати, що усувають нудоту. Антагоністи 5НТ₃ (серотонін ових) рецепторів. Код АТС А 04А А 01.

Клінічні характеристики.

Показання.

Нудота та блювання, спричинені цитотоксичною хіміо- або променевою терапією; профілактика та лікування нудоти і блювання в після операційному періоді.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до ондансетрону або до інших компонентів препарату, або до будь-яких антагоністів 5НТ₃-рецепторів.

Спосіб застосування та дози.

Препарат можна вводити внутрішньо венно шляхом одноразової повільної ін’єкції або шляхом короткочасної (протягом 15 хв) інфузії. Вибір режиму дозування визначається вираженістю еметогенної дії протипухлинної терапії, що проводиться.  

Хіміотерапія та променева терапія:  добова   доза   для дорослих, як правило, становить 8 - 32 мг, виходячи з нижченаведених критеріїв.

Еметогенна хіміотерапія та променева терапія.

Дорослим призначають по 8 мг внутрішньо венно струминно, повільно або у вигляді короткочасної (протягом 15 хв) інфузії безпосередньо перед початком терапії з наступним прийомом препарату у вигляді таблеток по 8 мг з інтервалом 12 годин.  

Для запобігання нападів пізнього та відстроченого блювання після перших 24 годин слід продовжувати застосування препарату у вигляді таблеток по 8 мг двічі на добу протягом наступних 5 днів після закінчення курсу протипухлинної терапії.

Високоеметогенна хіміотерапія.

Протягом перших 24 годин хіміотерапії можливе введення ондансетрону в таких дозових режимах:

–   разова доза – 8 мг внутрішньо венно повільно безпосередньо перед початком хіміотерапії;  

– 8 мг внутрішьновенно повільно або у вигляді короткочасної (протягом 15 хв) інфузії безпосередньо перед початком хіміотерапії, потім 2 наступні внутрішньо венні дози по 8 мг через 2 - 4 години або постійна інфузія (1 мг/год) протягом 24 годин;

– разова доза 32 мг, розведена у 50 - 100 мл фізіологічного розчину (або іншого ін фузійного розчину, див. «Проведення інфузії»), що вводиться у вигляді інфузії не раніше ніж за 15 хв   безпосередньо перед початком хіміотерапії.

Вибір режиму дозування є індивідуальним і залежить від ступеня вираженості еметогенного ефекту.

У разі вираженої блювотної реакції при проведенні хіміотерапії ефективність ондансетрону можна   збільшити   шляхом   разового внутрішньо венного введення глюкокортикоїдів (наприклад, 20 мг дексаметазону до початку хіміотерапії);

– для запобігання нападів пізнього та відстроченого блювання рекомендується прийом препарату у вигляді таблеток по 8 мг внутрішньо двічі на добу протягом наступних 5 днів після закінчення курсу хіміотерапії.

Діти. Дітям старше 2 років та підліткам до 18 років ондансетрон призначають у вигляді повільної (протягом 15 хв) разової внутрішньо венної ін’єкції в дозі 5 мг/м² поверхні тіла безпосередньо перед початком хіміотерапії, потім через 12 годин приймають 4 мг (1 таблетка) перорально;

– рекомендується продовжити лікування в дозі 4 мг двічі на добу внутрішньо (при загальній поверхні тіла 0,6 - 1,2 м²) або 8 мг двічі на добу внутрішньо (при загальній поверхні тіла > 1,2 м²) тривалістю до 5 днів після закінчення курсу протипухлинної терапії.

Після операційні нудота і блювання.

Дорослі: для запобігання після операційній нудоті і блюванню слід ввести разову дозу 4 мг внутрішньо венно, струминно, повільно на початку анестезії.

Для усунення нудоти і блювання, що розвинулися в після операційному періоді, рекомендується повільне внутрішньо венне введення разової дози  4 мг.

Діти: дітям старше 2 років та підліткам до 18 років для запобігання виникнення нудоти і блювання після операції рекомендується введення ондансетрону у вигляді повільної внутрішньо венної ін’єкції в дозі 0,1 мг/кг  (максимальна доза – 4 мг) до або після анестезії.

Для усунення нудоти та блювання, що розвинулися в після операційному періоді у дітей, рекомендується повільне внутрішньо венне введення разової дози препарату 0,1 мг/кг (максимальна доза – до 4 мг).

Хворі літнього віку. Змінювати дозу препарату немає потреби.

Хворі з ураженням нирок та печінки. При ураженні нирок змінювати звичайну добову дозу і частоту введення препарату не потрібно. При значному ураженні печінки зменшується кліренс ондансетрону, причому збільшується період напів виведення його з плазми, тому максимальну добову дозу необхідно знизити до 8 мг.

Проведення інфузії. Ін фузійний розчин повинен бути приготовлений безпосередньо перед застосуванням. У разі необхідності готовий ін фузійний розчин може зберігатися до застосування максимально протягом 24 годин при температурі 2 - 8 °С. Під час проведення інфузії захист від світла не потрібний, оскільки розведений ін’єкційний розчин зберігає свою стабільність як мінімум протягом 24 годин при природному світлі або достатньому рівні освітленні.

При розведенні ін’єкційного розчину можна застосовувати наступні інфузійні розчини:

–  0,9 %   розчин натрію хлориду;

–  5 %   розчин глюкози;

–  10 %   розчин манітолу;

–   розчин Рінгера.

Введення ін’єкційного розчину в одному шприці з іншими лікарськими препаратами не допускається.

Побічні реакції.

Алергічні реакції: кропив’янка, бронхоспазм, ларингоспазм, ангіо невротичний набряк, анафілаксія.

Місцеві реакції: гіперемія, біль, печіння у місці введення.

З боку нервової системи: рідко – головний біль, мимовільні рухові розлади, напади судом,   парестезії, слабкість.

З боку серцево-судинної системи: біль у грудній клітці (в поодиноких випадках – з депресією ST сегменту), брадикардія, аритмії, артеріальна гіпотензія.

З боку травної системи: гикавка, сухість у роті, запори або діарея; іноді – транзиторне підвищення активності амінотрансфер аз, недостатність функції печінки.

Інші: відчуття жару і припливу крові до обличчя, гіпокаліємія.

Передозування.

Симптоми: порушення зору, запор, артеріальна гіпотензія, вазовагусні порушення із транзиторною атріовентрикулярною блокадою ІІ ступеня.

Лікування: відміна препарату і симптоматична терапія, спрямована на підтримку життєво важливих функцій. Застосування проти блювотних заходів не рекомендується через проти блювотну дію самого препарату. Специфічного антидоту немає.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Обмежені дані застосування препарату у вагітних не показали побічного впливу на вагітність або на стан плода/новонародженого. Але оскільки ці дані обмежені, Золтем можна застосовувати у період вагітності (особливо І триместр) тільки тоді, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Ондансетрон виділяється з материнським молоком, тому під час застосування препарату необхідно припинити годування груддю.

Діти.

Відносно профілактики й лікування нудоти і блювання після операції у дітей віком до 2 років достатнього досвіду немає.

Особливості застосування.

При призначенні препарату пацієнтам з помірними і вираженими порушеннями функції печінки не рекомендується перевищувати дозу 8  мг на добу. При дуже вираженій блювотній реакції в результаті хіміотерапії ефективність препарату можна підвищити шляхом разового внутрішньо венного введення глюкокортикоїдів (наприклад, 20  мг дексаметазону) до початку хіміотерапії.

У деяких пацієнтів з надмірною чутливістю до інших високо селективних антагоністів рецепторів 5НТ₃ (серотоніну) відзначалася реакція   підвищеної чутливості й до ондансетрону. Ондансетрон збільшує час проходження через товсту кишку, тому за хворими з ознаками під гострої непрохідності кишечнику після застосування препарату потрібне особливе спостереження.

Ін фузійний розчин готують безпосередньо перед застосуванням. У разі необхідності він може зберігатися протягом 24 годин при температурі 2 - 8 °С при звичайній освітленості. Під час проведення інфузії захист від світла не потрібний, оскільки розведений ін’єкційний розчин зберігає свою стабільність як мінімум протягом 24 годин при природному освітленні.

Стерилізація ампул в автоклаві заборонена.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або роботі з іншими механізмами.

До з’ясування індивідуальної реакції на ондансетрон під час   лікування необхідно дотримуватися обережності при керуванні авто транспортом і заняттях іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Препарат   у   вигляді   ін фузійного   розчину   при   концентрації   ондансетрону   16  -  160   мкг/мл   (наприклад, 8 мг/500 мл або 8 мг/50 мл відповідно) можна вводити через Y-подібний катетер сумісно з такими препаратами:

– цисплатин   у   концентрації до 0,48 мг/мл (наприклад, 240 мг/500 мл) протягом 1 - 8 годин;

– 5-фтор урацил у концентрації до 0,8 мг/мл (наприклад, 2,4 г/3 л або 400 мг/500 мл) зі швидкістю не менше 20 мл/год (500 мл/24 годин). При концентрації 5-фтор урацилу вище 0,8 мг/мл може відбуватися осадження ондансетрону. Розчин 5-фтор урацилу для інфузії може містити не більше 0,045 % магнію хлориду поряд з іншими сумісними компонентами;

– карбоплатин у концентрації до 0,18 - 9,9 мг/мл (наприклад, 90 мг/500 мл або 990 мг/100 мл) вводять протягом 10 - 60 хв;

– етопозид у концентрації до 0,14 - 0,25 мг/мл (наприклад, 70 мг/500 мл або 250 мг/1000 мл) вводять протягом 30 - 60 хв;

– цефтазидим у дозі 250 мг - 2 г із додаванням дистильованої води для ін’єкцій вводять відповідно до рекомендацій виробника у вигляді внутрішньо венної болюсної ін’єкції (наприклад, 250 мг/2,5 мл або 2 г/10 мл) протягом 5 хв;

– циклофосфамід у дозі 100 мг - 1 г із додаванням дистильованої води для ін’єкцій відповідно   до рекомендацій виробника вводять у вигляді внутрішньо венної болюсної ін’єкції (100 мг/5 мл) протягом 5 хв;

– доксорубіцин у дозі 10 - 100 мг із додаванням дистильованої води для ін’єкцій відповідно до рекомендацій виробника у вигляді внутрішньо венної болюсної ін’єкції (10 мг/5 мл) вводять протягом 5 хв;

–  при застосуванні з дексаметазоном   можливе введення 20 мг дексаметазону повільно протягом 2 - 5 хв, у вигляді внутрішньо венної ін’єкції через U-подібний катетер, через який приблизно протягом 15 хв проходить 8 - 32 мг ондансетрону, розведеного в 50 - 100 мл основного ін фузійного розчину.

Препарат не слід застосовувати в одному шприці або в одній крапельниці з іншими лікарськими засобами.

Ондансетрон метаболізується ферментною системою цитохрому Р₄₅₀ печінки, тому індуктори або інгібітори цієї системи можуть змінювати його кліренс і період напів виведення препарату.

Слід дотримуватися обережності при одночасному застосуванні:

– з індукторами ферментів CYP_2D6 і CYP_3А (барбітурати, карбамазепін, каризопродол, глютетимід, гризеофульвін, закис азоту, папаверин, фенілбутазон, фенітоїн, рифампіцин, тол бутамід);

– з інгібіторами ферментів CYP_2D6 і CYP_3А (алопуринол, макролідні антибіотики, антидепресанти (інгібітори МАО), хлорамфенікол, циметидин, естрогенвмісні пероральні контрацептиви, дилтіазем, дисульфірам, флуконазол, фторхінолони, ізоніазид, кетоконазол, лов астатин, метронідазол, омепразол, пропранолол, хінідин, хінін, верапаміл).

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Ондансетрон – високо селективний антагоніст 5НТ₃ (серотонін ових) рецепторів. Лікарські засоби для цитостатичної хіміотерапії і радіотерапія можуть спричиняти підвищення рівня серотоніну внаслідок подразнення слизової оболонки шлунка і тонкого кишечнику, що, в свою чергу, шляхом активації вагусних аферентних волокон, які містять рецептори 5НТ₃, спричиняє блювотний рефлекс. Подразнення вагусних аферентних волокон може призвести до підвищення рівня серотоніну і в area postrema, що знаходиться в нижній частині четвертого шлуночка мозку, що також сприяє виникненню блювання внаслідок стимуляції розташованих там рецепторів 5НТ₃. Ондансетрон гальмує появу блювотного рефлексу внаслідок антагоністичної дії на рецептори 5НТ₃, що знаходяться на нейронах як центральної, так і периферичної нервової системи.

Фармакокінетика. При внутрішньо венному введенні у дозі 0,15 мг на 1 кг маси тіла дорослим віком   до  75 років   максимальна   концентрація   у   крові   становить   у   середньому 100 нг/мл, в осіб старше 75 років – 170 нг/мл. При внутрішньо венній інфузії 4 мг ондансетрону протягом 5 хв максимальна концентрація досягає 65 нг/мл. При внутрішньом’язовому введенні максимальна концентрація   ондансетрону   в   крові   реєструється через 10 хв після ін’єкції і становить приблизно 25 нг/мл. Зв’язування з білками плазми – 70 - 76 %. Основна частина введеної дози (85 - 90 %) метаболізується в печінці за участі ферментної системи цитохрому P₄₅₀. Загальний об’єм   розподілу становить 1,9 л/кг, період напів виведення, залежно від віку, – від 3,5 до 5,5 годин. Препарат екскретує з організму нирками, при цьому 5 % введеної дози виводиться у незміненому вигляді. Фармакокінетичні параметри ондансетрону не змінюються при його багаторазовому введенні.

У дітей, а також у осіб з ураженнями печінки зменшується загальний кліренс, у пацієнтів літнього віку збільшується період напів виведення і загальний кліренс препарату. У пацієнтів з помірною нирковою недостатністю (кліренс креатині ну – 15 - 60 мл/хв) знижені системний кліренс і об’єм розподілу ондансетрону, результатом чого є клінічно незначне невелике збільшення періоду напів виведення препарату. У жінок рівень максимальної концентрації і біодоступність препарату вищі, а кліренс і об’єм розподілу нижчі, ніж у чоловіків.

Фармацевтичні характеристики:

основні фізико-хімічні властивості: прозорий безбарвний розчин.

Несумісність.

Не спостерігалась.

Термін придатності.

3 роки.

Умови зберігання.

Зберігати при температурі не вище 25 °С.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка.  

По 2 мл або 4 мл в ампулах; по 1 ампулі в контурній упаковці та в картонній пачці.

Категорія відпуску.

За рецептом.

Заявник.

НОБЕЛ ІЛАЧ САНАЇ ВЕ ТІДЖАРЕТ А. Ш.

Виробник.

МЕФАР ІЛАЧ САНАЇ А. Ш.

Місцезнаходження.

пр. Барбарос Хайреттін Паша,  81 Каптал, ТР 348 73, Стамбул, Туреччина.

ЗОЛТЕМ (ZOLTEM)
ONDANSETRON     A04A A01
Nobel

СОСТАВ И ФОРМА ВЫПУСКА:
р-р д/ин. 4 мг амп. 2 мл, № 1
р-р д/ин. 8 мг амп. 4 мл, № 1 Ондансетрон    2 мг/мл
№ UA/9381/01/01 от 12.02.2009 до 12.02.2014
ФАРМАКОЛОГИЧЕСКИЕ СВОЙСТВА:
Фармакодинамика. Ондансетрон — высокоселективный антагонист 5НТ3 (серотониновых) рецепторов. Лекарственные средства для цитостатической химиотерапии и радиотерапии могут вызывать повышение уровня серотонина вследствие раздражения слизистой оболочки желудка и тонкого кишечника, что, в свою очередь, путем активации вагусных афферентных волокон, содержащих рецепторы 5НТ3, обусловливает рвотный рефлекс. Раздражение вагусных афферентных волокон может привести к повышению уровня серотонина и в area postrema в нижней части четвертого желудочка мозга, что также способствует возникновению рвоты вследствие стимуляции расположенных там рецепторов 5НТ3. Ондансетрон тормозит возникновение рвотного рефлекса вследствие антагонистического действия на рецепторы 5НТ3, находящиеся в нейронах как центральной, так и периферической нервной системы.
Фармакокинетика. При в/в введении в дозе 0,15 мг/кг массы тела у взрослых в возрасте до 75 лет Сmax в плазме крови составляет в среднем 100 нг/мл, у лиц старше 75 лет — 170 нг/мл. При в/в инфузии 4 мг ондансетрона на протяжении 5 мин максимальная концентрация достигает 65 нг/мл. При в/м введении максимальная концентрация ондансетрона в плазме крови достигается через 10 мин после инъекции и составляет около 25 нг/мл. Связывание с белками плазмы крови — 70–76%. Основная часть введенной дозы (85–90%) метаболизируется в печени при участии ферментной системы цитохрома P450. Общий объем распределения составляет 1,9 л/кг, T1/2, в зависимости от возраста — 3,5–5,5 ч. Препарат экскретируется из организма почками, при этом 5% введенной дозы выводится в неизмененном виде. Фармакокинетические параметры ондансетрона не изменяются при его многоразовом введении.
У детей, а также у лиц с нарушением функции печени уменьшается общий клиренс, у пациентов пожилого возраста увеличивается T1/2 и общий клиренс препарата. У пациентов с умеренной почечной недостаточностью (клиренс креатинина — 15–60 мл/мин) снижены системный клиренс и объем распределения ондансетрона, результатом чего является клинически незначительное увеличение T1/2 препарата. У женщин Сmax и биодоступность препарата выше, а клиренс и объем распределения ниже, чем у мужчин.
ПОКАЗАНИЯ:
 тошнота и рвота, вызванные цитотоксической химио- или лучевой терапией; профилактика и лечения тошноты и рвоты в послеоперационный период.
ПРИМЕНЕНИЕ:
препарат можно вводить в/в путем однократной медленной инъекции или путем кратковременной (на протяжении 15 мин) инфузии. Выбор режима дозирования определяется выраженностью эметогенного действия проводимой противоопухолевой терапии.
Химиотерапия и лучевая терапия: суточная доза для взрослых, как правило, составляет 8–32 мг, исходя из нижеследующих критериев.
Эметогенная химиотерапия и лучевая терапия. Взрослым назначают по 8 мг в/в струйно медленно или в виде кратковременной (на протяжении 15 мин) инфузии непосредственно перед началом терапии с последующим приемом препарата в форме таблеток по 8 мг с интервалом 12 ч.
Для предотвращения приступов поздней и отсроченной рвоты после первых 24 ч необходимо продолжать применение препарата в форме таблеток по 8 мг 2 раза в сутки на протяжении последующих 5 дней после окончания курса противоопухолевой терапии.
Высокоэметогенная химиотерапия. На протяжении первых 24 ч химиотерапии возможно введение ондансетрона в таких дозовых режимах:
•разовая доза — 8 мг в/в медленно непосредственно перед началом химиотерапии;
•8 мг в/в медленно или в виде кратковременной (на протяжении 15 мин) инфузии непосредственно перед началом химиотерапии, затем 2 следующие в/в дозы по 8 мг через 2–4 ч или постоянная инфузия (1 мг/ч) на протяжении 24 ч;
•разовая доза 32 мг, разведенная в 50–100 мл физиологического р-ра (или другого инфузионного р–ра), вводится путем инфузии не ранее чем за 15 мин непосредственно перед началом химиотерапии.
Выбор режима дозирования индивидуальный и зависит от степени выраженности эметогенного эффекта.
При выраженной рвоте при проведении химиотерапии эффективность ондансетрона можно повысить путем однократного в/в введения глюкокортикоидов (например 20 мг дексаметазона до начала химиотерапии);
•для предотвращения приступов поздней и отсроченной рвоты рекомендуют прием препарата в форме таблеток по 8 мг внутрь 2 раза в сутки на протяжении последующих 5 дней после окончания курса химиотерапии.
Дети. Детям в возрасте старше 2 лет и подросткам до 18 лет ондансетрон назначают в виде медленной (на протяжении 15 мин) однократной в/в инъекции в дозе 5 мг/м2 поверхности тела непосредственно перед началом химиотерапии, затем через 12 ч принимают 4 мг (1 таблетка) перорально;
•рекомендуют продолжить лечение в дозе 4 мг 2 раза в сутки внутрь (при общей поверхности тела 0,6–1,2 м2) или 8 мг 2 раза в сутки внутрь (при общей поверхности тела >1,2 м2) продолжительностью до 5 дней после окончания курса противоопухолевой терапии.
Послеоперационные тошнота и рвота
Взрослые: для предотвращения послеоперационной тошноты и рвоты вводят однократно 4 мг в/в струйно медленно в начале анестезии.
Для устранения тошноты и рвоты, развившихся в послеоперационный период, рекомендуют медленное в/в введение разовой дозы 4 мг.
Дети: детям в возрасте старше 2 лет и подросткам до 18 лет для предотвращения возникновения тошноты и рвоты после операции рекомендуют введение ондансетрона в виде медленной в/в инъекции в дозе 0,1 мг/кг (максимальная доза — 4 мг) до или после анестезии.
Для устранения тошноты и рвоты, развившихся в послеоперационный период у детей, рекомендуют медленное в/в введение разовой дозы препарата 0,1 мг/кг (максимальная доза — до 4 мг).
Пациенты пожилого возраста. Нет необходимости в коррекции дозы препарата.
Пациенты с нарушением функции почек и печени. При нарушении функции почек менять обычную суточную дозу и частоту введения препарата не следует. При выраженном нарушении функции печени уменьшается клиренс ондансетрона, причем увеличивается T1/2 его из плазмы крови, поэтому максимальную суточную дозу необходимо снизить до 8 мг.
Проведение инфузии. Инфузионный р-р должен быть приготовлен непосредственно перед применением. При необходимости готовый инфузионный р-р можно хранить максимально на протяжении 24 ч при температуре 2–8 °С. Во время проведения инфузии не требуется защита от света, поскольку разбавленный инъекционный р-р сохраняет свою стабильность как минимум на протяжении 24 ч при естественном освещении или достаточном уровне освещения.
При разведении инъекционного р-ра можно применять следующие инфузионные р-ры:
•0,9% р-р натрия хлорида;
•5% р-р глюкозы;
•10% р-р манитола;
•р-р Рингера.
Введение инъекционного р-ра в одном шприце с другими лекарственными препаратами не допускается. Стерилизация ампул в автоклаве запрещена.
ПРОТИВОПОКАЗАНИЯ:
повышенная чувствительность к ондансетрону, другим компонентам препарата, или к любым антагонистам 5НТ3-рецепторов.
ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ:
Аллергические реакции: крапивница, бронхоспазм, ларингоспазм, ангионевротический отек, анафилаксия.
Местные реакции: гиперемия, боль, жжение в месте введения.
Со стороны нервной системы: редко — головная боль, непроизвольные движения, приступы судорог, парестезии, слабость.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: боль в груди (в отдельных случаях — с депрессией сегмента ST), брадикардия, аритмии, артериальная гипотензия.
Со стороны ЖКТ: икота, сухость во рту, запор или диарея; иногда — транзиторное повышение активности аминотрансфераз, недостаточность функции печени.
Другие: ощущение жара и притока крови к лицу, гипокалиемия.
ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ:
при назначении препарата пациентам с умеренным и выраженным нарушением функции печени не рекомендуют превышать дозу 8 мг/сут. При очень выраженной рвотной реакции в результате химиотерапии эффективность препарата можно повысить путем однократного в/в введения глюкокортикоидов (например 20 мг дексаметазона) до начала химиотерапии.
У некоторых пациентов с повышенной чувствительностью к другим высокоселективным антагонистам рецепторов 5НТ3 (серотонина) отмечали реакции гиперчувствительности и к ондансетрону. Ондансетрон увеличивает время прохождения химуса по толстому кишечнику, поэтому за состоянием пациентов с признаками подострой непроходимости кишечника после применения препарата необходимо особое наблюдение.
Период беременности и кормления грудью. Ограниченные данные применения препарата в период беременности не выявили побочного влияния на течение беременности или на состояние плода/новорожденного. Но поскольку эти данные ограничены, Золтем можно применять в период беременности (особенно в І триместр) только тогда, когда ожидаемая польза для матери превышает потенциальный риск для плода. Ондансетрон выделяется с грудным молоком, поэтому во время применения препарата необходимо прекратить кормление грудью.
Дети. Относительно профилактики и лечения тошноты и рвоты в послеоперационный период у детей в возрасте до 2 лет достаточного опыта нет.
Способность влиять на скорость реакции при управлении транспортными средствами и работе с другими механизмами. До выяснения индивидуальной реакции на ондансетрон во время лечения необходимо соблюдать осторожность при управлении транспортными средствами и занятии другими потенциально опасными видами деятельности, требующими повышенной концентрации внимания и скорости психомоторных реакций.
ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ:
препарат в виде инфузионного р-ра при концентрации ондансетрона 16–160 мкг/мл (например 8 мг/500 мл или 8 мг/50 мл соответственно) можно вводить через Y-образный катетер одновременно с такими препаратами:
•цисплатин в концентрации до 0,48 мг/мл (например 240 мг/500 мл) на протяжении 1–8 ч;
•флуороурацил в концентрации до 0,8 мг/мл (например 2,4 г/3 л или 400 мг/500 мл) со скоростью не менее 20 мл/ч (500 мл/24 ч). При концентрации флуороурацила >0,8 мг/мл может происходить осаждение ондансетрона. Р-р флуороурацила для инфузии может содержать не более 0,045% магния хлорида наряду с другими компонентами;
•карбоплатин в концентрации до 0,18–9,9 мг/мл (например 90 мг/500 мл или 990 мг/100 мл) вводят на протяжении 10–60 мин;
•этопозид в концентрации до 0,14–0,25 мг/мл (например 70 мг/500 мл или 250 мг/1000 мл) вводят на протяжении 30–60 мин;
•цефтазидим в дозе 250 мг — 2 г с добавлением дистиллированной воды для инъекций вводят согласно рекомендациям производителя в виде в/в болюсной инъекции (например 250 мг/2,5 мл или 2 г/10 мл) на протяжении 5 мин;
•циклофосфамид в дозе 100 мг — 1 г с добавлением дистиллированной воды для инъекций согласно рекомендациям производителя вводят в виде в/в болюсной инъекции (100 мг/5 мл) на протяжении 5 мин;
•доксорубицин в дозе 10–100 мг с добавлением дистиллированной воды для инъекций согласно рекомендациям производителя в виде в/в болюсной инъекции (10 мг/5 мл) вводят на протяжении 5 мин;
•при применении с дексаметазоном возможно введение 20 мг дексаметазона медленно на протяжении 2–5 мин в виде в/в инъекции через U-образный катетер, через который приблизительно на протяжении 15 мин проходит 8–32 мг ондансетрона, разбавленного в 50–100 мл основного инфузионного р-ра.
Препарат не следует вводить в одном шприце или в одной капельнице с другими лекарственными средствами.
Ондансетрон метаболизируется ферментной системой цитохрома P450 печени, поэтому индукторы или ингибиторы этой системы могут изменять клиренс и T1/2 препарата.
Необходимо соблюдать осторожность при одновременном применении:
•с индукторами ферментов CYP 2D6 и CYP 3A (барбитураты, карбамазепин, каризопродол, глютетимид, гризеофульвин, закись азота, папаверин, фенилбутазон, фенитоин, рифампицин, толбутамид);
•с ингибиторами ферментов CYP 2D6 и CYP 3A (аллопуринол, макролидные антибиотики, антидепрессанты (ингибиторы МАО), хлорамфеникол, циметидин, эстрогенсодержащие пероральные контрацептивы, дилтиазем, дисульфирам, флуконазол, фторхинолоны, изониазид, кетоконазол, ловастатин, метронидазол, омепразол, пропранолол, хинидин, хинин, верапамил).
ПЕРЕДОЗИРОВКА:
Симптомы: нарушение зрения, запор, артериальная гипотензия, вазовагальные нарушения с транзиторной AV-блокадой ІІ степени.
Лечение: отмена препарата и симптоматическая терапия, направленная на поддержание жизненно важных функций. Применение антиэметических средств не рекомендуют ввиду противорвотного действия самого препарата. Специфического антидота нет.
УСЛОВИЯ ХРАНЕНИЯ:
при температуре не выше 25 °С.