Зовиракс - инструкция по применению

І Н С Т Р У К Ц І Я

для медичного застосування препарату

Зовіракс™

(Zovirax™)

Cклад.

Діюча речовина: ацикловір, 1 флакон містить ацикловіру  250 мг;

допоміжна речовина: натрію гідроксид.

Лікарська форма. Порошок ліофілізований   для приготування розчину для інфузій.

Фармакотерапевтична група. Противірусні засоби для системного застосування. Код АТС J05А B01.

Клінічні характеристики.

Показання.

Лікування інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу.

Профілактика інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу у хворих з імунодефіцитом.

Лікування інфекцій, спричинених вірусом Varicella zoster.

Лікування інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу у новонароджених.

Профілактика цитомегаловірусної інфекції при трансплантації кісткового мозку.

Протипоказання.

Гіпер чутливість до ацикловіру або валацикловіру в анамнезі.

Спосіб застосування та дози.

Дорослі

Для лікування інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу (за винятком герпетичного енцефаліту) або вірусом Varicella zoster, Зовіракс   для внутрішньо венного введення повинен призначатися в дозі 5 мг/кг маси тіла кожні 8 год.

Для лікування інфекцій, спричинених вірусом Varicella zoster, у хворих з імунодефіцитом або хворих на герпетичний енцефаліт   Зовіракс для внутрішньо венного введення слід призначати в дозі 10 мг/кг маси тіла кожні 8 год за умови нормальної функції нирок.

Для профілактики цитомегаловірусної інфекції при трансплантації кісткового мозку Зовіракс   призначають у дозі 500 мг/м² внутрішньо венно 3 рази на добу з 8-годинним інтервалом. Тривалість лікування у цьому випадку – від 5 днів до трансплантації до 30 днів після трансплантації.

Пацієнтам, хворим на ожиріння, слід призначати дозу з розрахунку на ідеальну, а не на реальну масу тіла.

Діти

Дози для дітей віком від 3 місяців до 12 років розраховуються   на одиницю поверхні тіла.

Для лікування інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу (за винятком герпетичного енцефаліту) або вірусом Varicella zoster, Зовіракс для внутрішньо венного введення слід призначати в дозі 250 мг/м²   поверхні тіла кожні 8 год.

Для лікування інфекцій, спричинених вірусом Varicella zoster, у дітей з імунодефіцитом   або дітей з герпетичним енцефалітом   Зовіракс для внутрішньо венного введення призначають у дозі 500 мг/м² поверхні тіла кожні 8 год за умови нормальної функції нирок.

Для дітей віком від 2 років, яким була проведена трансплантація кісткового мозку, можуть бути застосовані такі ж дози, як для дорослих.

Дітям з нирковою недостатністю призначають зменшену дозу   відповідно до ступеня порушення функції нирок.

Новонароджені

Дозування Зовіраксу для внутрішньо венного введення підраховується на основі маси тіла дитини.

Новонародженим з інфекцією, спричиненою вірусом простого герпесу, Зовіракс внутрішньо венно призначають у дозі 10 мг/кг маси тіла кожні 8 год.

Хворі літнього віку

Слід   мати на увазі можливість порушення функції нирок у хворих похилого віку, і доза препарату повинна буди відповідно змінена. Слід підтримувати адекватний рівень гідратації організму.

Хворі на ниркову недостатність

Внутрішньо венно Зовіракс потрібно з обережністю застосовувати для лікування хворих на ниркову недостатність. Слід підтримувати адекватний рівень гідратації організму.

Нижчезазначені зміни в дозуванні необхідно зробити   залежно від показників кліренсу креатині ну:

Курс лікування Зовіраксом для внутрішньо венного введення звичайно триває 5 днів, але він може бути змінений   залежно від стану пацієнта та відповідної реакції на терапію. Лікування герпетичного енцефаліту та інфекцій у новонароджених,   спричинених вірусом простого герпесу, триває звичайно 10 днів.

Тривалість профілактичного застосування   Зовіраксу для внутрішньо венного введення визначається тривалістю періоду ризику інфікування.

Спосіб введення

Необхідну дозу   Зовіраксу вводять шляхом повільної внутрішньо венної інфузії   протягом не менше 1 години, незалежно від дози, що вводиться.

Спочатку вміст флакона Зовіраксу для внутрішньо венного введення потрібно розчинити у відповідному об’ємі води для ін’єкцій або в 0,9% розчині натрію хлориду для ін’єкцій. Для одержання розчину, у 1 мл якого буде міститися 25 мг ацикловіру: 250 мг препарату розчиняють у 10 мл рідини.

Після додавання рідини слід злегка струснути флакон, поки його вміст повністю не розчиниться.

Для отримання розчину для внутрішньо венного введення приготований, як зазначено вище, розчин далі розводять до одержання концентрації не більше, як 5 мг/мл (0,5%): розчин, що утворився після розчинення 250 мг ацикловіру у 10 мл води для ін’єкцій (або 0,9% розчині натрію хлориду), додається до обраного розчину для інфузій, як буде зазначено нижче.

У дітей та немовлят, де необхідно звести до мінімуму об’єм рідини, що вводиться, рекомендується, щоб 4 мл розведеного розчину (100 мг ацикловіру) додавались до 20 мл рідини для інфузій.

У дорослих рекомендований об’єм рідини для інфузій   повинен бути не менше 100 мл, навіть якщо концентрація ацикловіру буде нижчою за 0,5%. Тому 100 мл рідини для інфузій необхідно використати для введення Зовіраксу у дозах 250 мг та 500 мг (10 або   20 мл розведеного розчину). При необхідності застосування більших доз препарату (500 - 1000 мг ацикловіру) об’єм рідини для інфузій повинен бути збільшений до 200 мл.

Після розчинення, як рекомендовано вище, Зовіракс для внутрішньо венного введення сумісний з нижчезазначеними рідинами для приготування ін фузійних розчинів та зберігає стабільність   протягом 12 год при кімнатній температурі (15°С-25°С):

• 0,45% або 0,9% розчин натрію хлориду;

• 0,18% розчин   натрію хлориду   та 4% розчин глюкози;

• 0,45% розчин   натрію хлориду та 2,5% розчин глюкози;

• розчин Гартмана.

При приготуванні розчинів для внутрішньо венних інфузій, як зазначено вище, утворюється концентрація ацикловіру не більше, як 0,5%.

У зв’язку з тим, що Зовіракс для внутрішньо венного введення не містить будь-яких антимікробних консервантів, розчинення та розведення препарату повинно проводитись в асептичних умовах безпосередньо перед застосуванням.

Якщо з’являється помутніння або кристалізація, такі розчини непридатні для використання і знищуються.

Побічні реакції.

Побічна дія, відомості про яку наведені нижче, класифікована за органами і системами та за частотою її виникнення. За частотою виникнення розділена на такі категорії: дуже часто ≥ 1 на 10, часто ≥ 1 на 100 та < 1 на 10, не часто ≥ 1 на 1 000 та < 1 на 100, рідко ≥ 1 на 10 000 та < 1 на 1 000, дуже рідко < 1 на 10 000.

Кров і лімфатична система

Не часто:   зниження гематологічних показників (анемія, тромбоцит опенія, лейкопенія).

Імунна система

Дуже рідко: анафілаксія.

Психічні та розлади з боку нервової системи

Дуже рідко: головний біль, запаморочення, збудженість, сплутаність свідомості, тремор, атаксія, дизартрія, галюцинації, психотичні симптоми, конвульсії, сонливість, енцефалопатія, кома.

Вищенаведені неврологічні реакції є загалом оберненими і, звичайно, повідомляються при застосуванні для лікування хворих на ниркову недостатність та інші фактори ризику.

Серцево-судинна система

Часто: флебіт.

Респіраторна система та органи грудної клітки

Дуже рідко: задишка.

Гастроентерологічна система

Часто: нудота, блювання.

Дуже рідко: діарея, біль у животі.

Гепатобіліарна система

Часто: оборотне підвищення рівня печінкових ферментів.

Дуже рідко: оборотне підвищення рівня білірубіну, жовтяниця, гепатит.

Шкіра та підшкірні тканини

Часто: свербіж, кропив’янка, висипання (включаючи світлочутливість).

Дуже рідко: ангіо невротичний набряк.

Нирки та сечовидільна система

Часто: збільшення рівня сечовини та креатині ну в крові.

Це може бути пов’язано з порушенням водно-електролітного обміну. Для того, щоб уникнути цього ефекту, препарат не повинен вводитись шляхом внутрішньо венного болюсу, а лише шляхом повільної інфузії більш ніж за годину.

Дуже рідко: порушення функції нирок, гостра ниркова недостатність, біль у нирках.

Повинна підтримуватись адекватна гідратація цих хворих. Ураження нирок, як правило, швидко ліквідується після ре гідратаційної терапії та/або зменшення   дози або повної відміни препарату. Розвиток гострої ниркової недостатності, однак, може спостерігатись у виняткових випадках.

Біль у нирках може бути асоційований з нирковою недостатністю.

Загальні розлади

Дуже рідко: стомлюваність, гарячка, місцеві запальні реакції.

Тяжкі місцеві запальні реакції спостерігаються при внутрішньо венному введенні Зовіраксу, коли він через необачність потрапляє в навколо судинні тканини.

Передозування.

При передозуванні ацикловіру шляхом внутрішньо венного введення підвищується рівень сироваткового креатині ну, азоту сечовини крові і, відповідно, з’являється ниркова недостатність. Неврологічними проявами передозування можуть бути сплутаність свідомості, галюцинації, збудження, судоми та кома.

Ацикловір дуже добре елімінується з крові за допомогою гемодіалізу, тому цей метод може успішно застосовуватися при лікуванні передозування препарату.

Застосування і період вагітності або годування груддю.

За пост маркетинговими даними не виявлено збільшення кількості вроджених вад у дітей, матері яких застосовували Зовіракс під час вагітності порівняно із загальною популяцією. Однак застосовувати Зовіракс для інфузій потрібно лише у випадках, коли потенційна користь для матері від застосування препарату перевищує можливий ризик для плода.

Призначати ацикловір матерям, які годують груддю, треба з уразуванням співвідношення ризик/користь для дитини.

Особливості застосування.

Ацикловір виводиться з організму головним чином шляхом ниркового кліренсу, тому хворим з нирковою недостатністю слід дозу зменшувати (див. „Дози та спосіб застосування”). У хворих літнього віку також велика ймовірність порушення функції нирок, тому для цієї групи пацієнтів також можливо зменшення дози. Обидві ці групи (хворі з нирковою недостатністю та хворі літнього віку) є групами ризику з виникненням у них неврологічних побічних дій і тому повинні перебувати під пильним контролем для виявлення цих побічних реакцій.

У хворих, які отримують високі дози препарату внутрішньо венно, наприклад для лікування герпетичного енцефаліту, слід брати до уваги показники функції нирок, особливо у випадках дегідратації або наявності ниркової недостатності.

Розведений Зовіракс для внутрішньо венних інфузій має рН приблизно 11,0 і не повинен призначатися для перорального прийому.  

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автоттранспортом або роботі з іншими механізмами.

Зовіракс для внутрішньо венного введення головним чином застосовується для лікування хворих, які перебувають на стаціонарному лікуванні, тому, звичайно, інформація про вплив на здатність керувати автомобілем та іншими механізмами не завжди є необхідною. Досліджень з вивчення впливу Зовіраксу на здатність керувати автомобілем та іншими механізмами не проводилось.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Клінічно важливої взаємодії ацикловіру з іншими медикаментами не було виявлено.

Ацикловір головним чином виділяється в незміненому вигляді нирками шляхом канальцевої секреції, тому будь-які ліки, що мають аналогічний механізм виділення, можуть збільшувати концентрацію ацикловіру в плазмі.

Пробеніцид   та циметидин подовжують період напів виведення ацикловіру та площу під кривою концентрація/час, але внаслідок широкого терапевтичного індексу ацикловіру   коригувати дозу не потрібно.

У пацієнтів, які одночасно лікуються Зовіраксом для внутрішньо венного введення та іншими препаратами, що мають аналогічний механізм виділення, можливе потенційне збільшення в плазмі   концентрації одного або обох препаратів чи їх метаболітів. При одночасному застосуванні з імуносупресантами при лікуванні хворих після трансплантації органів також підвищується в плазмі рівень ацикловіру та неактивного метаболіту імуносупресивного препарату.

Обережність (з контролем функції нирок) потрібна також при призначенні   Зовіраксу для внутрішньо венного введення з препаратами, що впливають на функцію нирок (наприклад, циклоспорин, такролімус).

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Ацикловір є синтетичним аналогом пуринового нуклеозиду з високою активністю in vitro та in vivo проти вірусів герпесу, що включають вірус простого герпесу І та ІІ типів, вірус Varicella zoster, вірус Епштейн-Барра та цитомегаловірус. У культурі клітин ацикловір має найбільшу активність   відноcно вірусу простого герпесу І типу, далі, в міру зменшення активності,   відносно вірусу простого герпесу ІІ типу, вірусу Varicella zoster, вірусу Епштейн-Барра та цитомегаловірусу.

Інгібітор на активність ацикловіру   відносно вірусу простого герпесу І типу, вірусу простого герпесу ІІ типу, вірусу Varicella zoster та вірусу Епштейна-Барра   високо селективна. Фермент тимідинкіназа в нормальній неінфікованій клітині   не використовує ацикловір як субстрат, тому він має дуже низьку токсичність відносно клітин людини. Проте закодована у вищезазначених вірусах   тимідинкіназа перетворює ацикловір на моно фосфат ацикловіру, аналог нуклеозиду, що далі перетворюється на дифосфат, потім на трифосфат. Ацикловіру трифосфат взаємодіє з вірусною ДНК-полімеразою та затримує реплікацію вірусної ДНК.

При тривалих чи повторних   курсах лікування тяжкохворих зі зниженим імунітетом можуть виникати випадки зменшеної чутливості окремих штамів вірусу, які можуть не відповідати на лікування ацикловіром. Більшість клінічних випадків нечутливості пов× язані з дефіцитом вірусної тимідинкінази, однак існують повідомлення про ушкодження тимідинкінази та ДНК-полімер ази.  In vitro   взаємодія окремих вірусів простого герпесу з ацикловіром може також призводити до формування менш чутливих штамів. Взаємозалежність між чутливістю окремих вірусів простого герпесу in vitro та клінічними результатами лікування ацикловіром до кінця не з× ясована.

Фармакокінетика. У дорослих кінцевий період напів виведення при внутрішньо венному введенні ацикловіру становить приблизно 2,9 год. Більшість препарату виводиться у незміненому вигляді нирками. Нирковий кліренс ацикловіру істотно вищий за кліренс креатині ну, який вказує на те, що виведення препарату здійснюється нирками не лише шляхом гломерулярної фільтрації, а і тубулярної секреції.

9-карбоксиметоксиметилгуанін є єдиним важливим метаболітом ацикловіру і становить приблизно 10 - 15% кількості, що виводиться з сечею. Якщо ацикловір застосовується через годину після прийняття 1 грама пробеніциду, кінцевий період напів виведення та площа під кривою концентрація/час збільшуються на 18% та 40%, відповідно.

У дорослих середні рівні максимальної концентрації у плазмі при стаціонарному стані ацикловіру (С_ssmax) після 1-годинної інфузії 2,5 мг/кг, 5 мг/кг, 10 мг/кг та 15 мг/кг становлять 22,7 мкмоль (5,1 мкг/мл), 43,6 мкмоль (9,8 мкг/мл), 92 мкмоль  (20,7 мкг/мл) та 105 мкмоль (23,6 мкг/мл) відповідно. Відповідні рівні мінімальної концентрації у плазмі при стаціонарному стані ацикловіру (C_ssmin) через 7 год були 2,2 мкмоль (0,5 мкг/мл),       3,1 мкмоль (0,7 мкг/мл), 10,2 мкмоль (2,3 мкг/мл) та 8,8 мкмоль (2,0 мкг/мл). У дітей віком від 1 року аналогічні рівні С_ssmax та C_ssmin спостерігалися, коли доза 250 мг/м² була   замінена на 5 мг/кг, а доза 500 мг/м² замінена на 10 мг/кг.

У новонароджених та дітей віком до 3 місяців, яких лікували внутрішньо венним введенням 10 мг/кг протягом  1 години з інтервалом 8 годин, С_ssmax була 61,2 мкмоль   (13,8 мкг/мл)   та C_{ss min} була 10,1 мкмоль (2,3 мкг/мл). Кінцевий рівень напів виведення у цих хворих був 3,8 год. У людей похилого віку загальний кліренс знижувався відповідно   віку, що є наслідком зменшення кліренсу креатині ну, а також невеликих змін у кінцевому періоді напів виведення.  

У хворих на хронічну ниркову недостатність середній кінцевий рівень напів виведення становить 19,5 год. Середній рівень напів виведення ацикловіру під час гемодіалізу становить 5,7 год. Рівень ацикловіру в плазмі під час діалізу знижується приблизно на 60%.

Концентрація   препарату у цереброспінальній рідині становить приблизно 50% від відповідної концентрації в плазмі. Рівень зв× язування з білками плазми відносно низький (9 - 33%) і не змінюється при взаємодії з іншими ліками.

Фармацевтичні характеристики:

основні фізико-хімічні властивості: білий або білуватого кольору порошок, при розчиненні утворюється прозорий безбарвний розчин з рН приблизно 11.

Несумісність. Даних немає.

Термін придатності. 5 років.

Умови   зберігання.

Зберігати у захищеному від дітей місці при температурі, що не перевищує 25°С. Готові розчини не можна заморожувати.

Упаковка.  Ліофілізований порошок міститься у флаконах. По 5 флаконів у контурній пластиковій упаковці в картонній коробці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. ГлаксоСмітКляйн Мануфактуринг С. п. А. (Італія).

                   GlaxoSmithKline Manufacturing S.p.A (Italy)

Адреса.  GlaxoSmithKline Manufacturing S.p.A.,

                Strada Provinciale Asolana 90, 43056 Parma, Italy.

                ГлаксоСмітКляйн Мануфактуринг С. п. А.

                Страда Провінсіаль Асолана 90, 43056 Парма, Італія.

Инструкция

ПО МЕДИЦИНСКОМУ ПРИМЕНЕНИЮ ПРЕПАРАТА

Зовиракс® 
(Zovirax®)

(Информация для специалистов)

Регистрационный номер:

П № 015101/02-2003

Торговое название:

Зовиракс®

Международное  непатентованное название:

Ацикловир (Aciclovir)

Химическое название:

2- амино-9-(2-гидрокси-этоксиметил)-1,9-дигидро-пурин-6-он

Лекарственная форма:

Лиофилизат для приготовления раствора для внутривенного введения

Описание:

Лиофилизированный порошок белого или почти белого цвета.

Состав препарата:

Активный ингредиент: 
Ацикловир в дозе 250 мг.

Другие ингредиенты: 
Гидроксид натрия, вода для инъекций.

Фармакологическая группа:

Противовирусное средство.

Код АТС J05AB01.

ФАРМАКОЛОГИЧЕСКИЕ СВОЙСТВА

Фармакодинамика

Механизм действия

Ацикловир - это синтетический аналог пуринового нуклеозида, который обладает способностью ингибировать in vitro и in vivo вирусы герпеса человека, включая вирус простого герпеса (ВПГ) 1-го и 2-го типов, вирус ветряной оспы и опоясывающего герпеса (ВЗВ), вирус Эпштейна-Барр (ЭБВ) и цитомегаловирус (ЦМВ). В культуре клеток ацикловир обладает наиболее выраженной противовирусной активностью в отношении ВПГ-1, далее в порядке убывания активности следуют: ВПГ-2, ВЗВ, ЭБВ и ЦМВ.

Действие ацикловира на вирусы герпеса (ВПГ-1, ВПГ-2, ВЗВ, ЭБВ, ЦМВ) имеет высоко избирательный характер. Ацикловир не является субстратом для фермента тимидинкиназы неинфицированных клеток, поэтому ацикловир мало токсичен для клеток млекопитающих. Тимидинкиназа клеток, инфицированных вирусами ВПГ, ВЗВ, ЭБВ и ЦМВ, превращает ацикловир в ацикловира монофосфат - аналог нуклеозида, который затем последовательно превращается в дифосфат и трифосфат под действием клеточных ферментов. Включение ацикловира трифосфата в цепочку вирусной ДНК и последующий обрыв цепи блокируют дальнейшую репликацию вирусной ДНК.

У пациентов с выраженным иммунодефицитом длительные или повторные курсы терапии ацикловиром могут приводить к появлению резистентных штаммов, и, поэтому дальнейшее лечение ацикловиром может быть неэффективным. У большинства выделенных штаммов с пониженной чувствительностью к ацикловиру отмечалось относительно низкое содержание вирусной тимидинкиназы, нарушение структуры вирусной тимидинкиназы или ДНК-полимеразы. Воздействие ацикловира на штаммы ВПГ in vitro также может приводить к образованию менее чувствительных к нему  штаммов. Не установлена корреляция между чувствительностью штаммов ВПГ к ацикловиру in vitro и клинической эффективностью препарата.

Фармакокинетика

У взрослых после внутривенного введения ацикловира период полувыведения из плазмы составляет около 2,9 ч. Большая часть препарата выводится почками в неизмененном виде. Почечный клиренс ацикловира значительно превышает клиренс креатинина, что свидетельствует о выведении ацикловира посредством не только клубочковой фильтрации, но и канальцевой секреции. Основным метаболитом ацикловира является 9-карбоксиметокси-метилгуанин, на долю которого в моче приходится около 10-15% от введенной дозы препарата. При назначении ацикловира через 1 ч после приема 1 г пробенецида период полувыведения ацикловира и площадь под кривой “концентрация в плазме - время” увеличивались на 18 и 40 % соответственно.

У взрослых средние  максимальные концентрации ( Сmax)  ацикловира  через один час после инфузии  в дозе 2,5 мг/кг, 5 мг/кг, 10мг/кг  и 15 мг/кг  составляли 22,7 мкмоль ( 5,1 мкг/мл); 43,6 мкмоль  (9,8 мкг/мл); 92 мкмоль(20,7 мкг/мл) и 105 мкмоль  ( 23,6 мкг/мл) соответственно. Сmin  через 7 часов после инфузии соответственно равнялись 2,2 мкмоль(0,5 мкг/мл); 3,1 мкмоль(0,7 мкг/мл); 10,2 мкмоль ( 2,3 мкг/мл) и 8,8 мкмоль ( 2,0 мкг/мл). У детей старше 1 года подобные Сmax и Сmin наблюдались при введении в дозе 250 мг/ м2  вместо 5 мг/кг( доза для взрослых) и в дозе 500 мг/м2  вместо 10 мг/кг( доза для взрослых). У новорожденных (от 0 до3 месяцев) , которым  ацикловир вводился в виде  инфузии в течение более  одного часа  каждые 8 часов Сmax составляла 61,2 мкмоль( 13,8 мкг/мл), а Сmin  была  10,1 мкмоль(2,3 мкг/мл). Период полувыведения у них равнялся 3,8 часа.

У пожилых людей клиренс ацикловира с возрастом снижается параллельно с уменьшением  клиренса креатинина, однако период полувыведения ацикловира изменяется незначительно.

У пациентов с хронической почечной недостаточностью период полувыведения ацикловира составлял в среднем 19,5 ч, а  при проведении гемодиализа средний период полувыведения ацикловира был  5,7 ч., а концентрация ацикловира в плазме снижалась приблизительно на 60 %.

Концентрация ацикловира в спинномозговой жидкости составляет приблизительно 50% от его плазменной  концентрации.

Ацикловир в незначительной степени связывается с белками плазмы крови (9-33%), поэтому лекарственные взаимодействия, вследствие вытеснения из участков связывания с белками, маловероятны.

ПОКАЗАНИЯ К ПРИМЕНЕНИЮ

• Лечение инфекций, вызванных вирусом простого герпеса
• Профилактика инфекций, вызванных вирусом простого герпеса, у пациентов с иммунодефицитом
• Лечение  инфекций, вызванных  вирусом ветряной оспы, и опоясывающего герпеса
• Лечение инфекций, вызванных  вирусом простого герпеса, у новорожденных
• Профилактика  ЦМВ инфекций у реципиентов трансплантатов костного мозга.

Было показано, что высокие дозы внутривенного Зовиракса уменьшают  частоту встречаемости и задерживают развитие ЦМВ инфекции. Если после инфузионной терапии Зовираксом в высокой дозе  проводится лечение  Зовираксом для приема внутрь в высокой дозе в течение 6 месяцев, то снижается смертность и частота  развития виремии.

ПРОТИВОПОКАЗАНИЯ

Зовиракс противопоказан в случае повышенной чувствительности к ацикловиру или валацикловиру и  в период лактации.

С осторожностью следует применять при дегидратации, почечной недостаточности, неврологических нарушениях, в период развития реакций на цитотоксические препараты (при их  внутривенном введении) и при наличии таковых в анамнезе, при беременности.

ДОЗЫ И СПОСОБ ПРИМЕНЕНИЯ

Взрослые

У пациентов с ожирением  рекомендуются дозировки, как у взрослых с нормальной массой тела. 

Лечение инфекций, вызванных ВПГ (за исключением герпетического энцефалита) и ВЗВ. 
Внутривенные инфузии в дозе 5 мг/кг каждые 8 часов.

Лечение инфекций, вызванных ВЗВ, и герпетического энцефалита у пациентов с иммунодефицитами. 
Внутривенные инфузии в дозе 10 мг/кг каждые 8 часов при нормальной функции почек.

Профилактика ЦМВ инфекции  при трансплантации костного мозга 
500 мг/м2 внутривенно 3 раза в сутки с интервалом 8 часов.  Продолжительность лечения от 5 дней до трансплантации и до 30 дней после трансплантации.

Дети

Дозы Зовиракса для внутривенных инфузий  у  детей в возрасте от 3 месяцев до 12 лет вычисляются  в зависимости от площади поверхности тела.

У новорожденных дозы  вычисляются в зависимости от массы тела. При инфекциях, вызванных  ВПГ, рекомендуется доза 10 мг/кг каждые 8 часов.

Лечение инфекций, вызванных ВПГ (кроме герпетического энцефалита) и ВЗВ. 
Внутривенные инфузии в дозе 250 мг/м2 каждые 8 часов.

Лечение герпетического энцефалита  и  инфекций,  вызванных ВЗВ, у детей с иммунодефицитом. 
Внутривенные инфузии  в дозе 500 мг/м2 каждые 8 часов при нормальной функции почек.

Профилактика ЦМВ инфекции у детей  старше 2 лет. 
Малочисленные данные  позволяют предполагать, что детям старше 2 лет, которые подверглись трансплантации костного мозга, может быть назначена взрослая дозировка  внутривенного Зовиракса.

У детей со сниженной функцией  почек требуется  корректировка дозы в соответствии со степенью почечной недостаточности.

Пациенты пожилого возраста

У пожилых  клиренс ацикловира в организме снижается параллельно со снижением клиренса креатинина. Особое внимание должно быть уделено уменьшению доз Зовиракса у  пожилых со сниженным  клиренса креатинина.

Почечная недостаточность

Внутривенные инфузии Зовиракса должны назначаться с осторожностью у пациентов с почечной недостаточностью. Предложена следующая схема  корректировки доз в зависимости от степени снижения клиренса креатинина.

Клиренс креатинина

Дозы

25-50 мл/мин

5-10 мг/кг или 500 мг/м2 каждые 12 часов

10-25 мл/мин

5-10 мг/кг или 500 мг/м2 каждые 24 часа

0( анурия)- 10 мл/мин

При непрерывном  амбулаторном  перитонеальном  диализе 2,5-5 мг/кг или 250 мг/м2 каждые 24 часа.

При гемодиализе 2,5-5 мг/кг или 250 мг/м2 каждые 24 часа и после диализа.

Курс лечения Зовираксом в виде внутривенных инфузий обычно составляет 5 дней, но может изменяться  в зависимости от состояния пациента и ответа на терапию. Продолжительность лечения герпетического энцефалита и  ВПГ инфекций у новорожденных обычно составляет 10 дней.

Длительность профилактического применения Зовиракса для внутривенных инфузий определяется продолжительностью периода, когда существует риск инфицирования.

Приготовление раствора и  метод введения

Рекомендованная доза Зовиракса должна вводиться в виде медленной внутривенной инфузии более 1 часа.

Используются следующие  объемы воды для инъекций или раствора  натрия хлорида  для инъекций (0,9%) для  приготовления  раствора Зовиракса с содержанием в 1 мл полученного раствора 25 мг ацикловира.

Доза  Зовиракса в 1 ампуле

Объем  раствора для разведения

125 мг

5  мл

250 мг

10 мл

500 мг

20 мл

Рекомендованный объем   раствора для разведения необходимо  добавить в ампулу с порошком Зовиракса, осторожно взболтать до тех пор, пока  содержимое ампулы  полностью не растворится.

После разведения раствор Зовиракса  может вводиться в виде  внутривенных инфузий с помощью специального инфузионного насоса, регулирующего скорость введения препарата.

Возможен другой способ инфузионного введения, когда приготовленный раствор Зовиракса  разбавляется дальше до получения концентрации ацикловира, не превышающей 5 мг/мл (0,5%).

• Для этого необходимо добавить приготовленный раствор к выбранному инфузионному раствору, который рекомендуется ниже, и хорошо взболтать для полного смешивания растворов.
• Для детей и новорожденных, у которых  необходимо соблюдать минимальные объемы инфузий, рекомендуется  добавлять 4 мл приготовленного раствора Зовиракса (100 мг ацикловира) к 20 мл  инфузионного раствора.

Для взрослых рекомендуется использовать инфузионные растворы в упаковках по 100 мл даже, если это даст концентрацию ацикловира существенно ниже 0,5 %. Таким образом, один  инфузионный раствор  объемом 100 мл можно использовать  для любой дозы ацикловира между 250 мг и 500 мг (10 и 20 мл разведенного раствора).  Для доз между 500 и 1000 мг  ацикловира должен быть использован  второй инфузионный раствор этого объема.

Зовиракс для внутривенных инфузий совместим со следующими инфузионными растворами и остается  при разведении ими стабильным  в течение 12 часов при комнатной температуре (от15° С до 25°С):

• Натрия хлорид  для внутривенных инфузий ( 0,45 % и 0.9%)
• Натрия хлорид  ( 0,18% ) и глюкоза ( 4% ) для внутривенных инфузий
• Натрия хлорид  ( 0,45% ) и глюкоза ( 2,5% ) для внутривенных инфузий
• Раствор Хартмана

Поскольку в состав растворов не включен никакой антибактериальный консервант, растворение и разведение должны проводиться  полностью  в асептических условиях непосредственно перед введением препарата, а  неиспользованный раствор уничтожается.

При помутнении раствора или выпадении кристаллов его следует уничтожить.

ПОБОЧНОЕ ДЕЙСТВИЕ

Желудочно-кишечный тракт: 
тошнота, рвота.

Система  крови: 
анемия, лейкопения и тромбоцитопения.

Реакции гиперчувствительности и кожа: 
сыпь, фотосенсибилизация, крапивница, зуд, лихорадка.

Редко: 
одышка, ангионевротический отек, анафилаксия.

Тяжелые местные воспалительные реакции, приводящие к некрозу кожных покровов, наблюдались при попадании раствора Зовиракса под кожу.

Почки: 
Редко: 
повышение уровня мочевины и креатинина в крови.

Считается, что это осложнение связано с  величиной максимальной плазменной концентрации препарата и состоянием водного баланса пациента. Чтобы избежать подобных явлений, следует вместо внутривенной болюсной инъекции назначить медленную инфузию  в течение 1 часа.

Следует поддерживать водный баланс пациентов. Почечная недостаточность, которая развивается  в период лечения Зовираксом для внутривенных инфузий, обычно быстро купируется  при регидратации пациентов и /или уменьшении дозы препарата или его отмене. Прогрессирование до острой почечной недостаточности происходит в исключительных случаях.

Печень: 
обратимое повышение уровня билирубина и  активности печеночных ферментов.

Очень редко: 
гепатит и желтуха.

ЦНС:   
обратимые неврологические нарушения, такие, как спутанность сознания, галлюцинации, возбуждение, тремор, сонливость, психоз,  судороги и  кома обычно наблюдались у пациентов с предрасполагающими состояниями.

ПЕРЕДОЗИРОВКА

Сверхдозы внутривенного Зовиракса вызывают повышение уровня сывороточного креатинина, азота мочевины  крови и почечную недостаточность. Неврологические симптомы включают  спутанность сознания, галлюцинации, возбуждение, судороги и кому.  Гемодиализ значительно усиливает выведение ацикловира из крови и может быть оптимальным методом лечения при  его передозировке.

ВЗАИМОДЕЙСТВИЕ С ДРУГИМИ ЛЕКАРСТВЕННЫМИ ПРЕПАРАТАМИ

Никаких клинически значимых взаимодействий при применении Зовиракса не отмечалось.

Ацикловир выводится в неизмененном виде в мочу путем активной   канальцевой секреции. Все препараты с аналогичным путем выведения могут повышать плазменную концентрацию ацикловира. Так, блокаторы кальциевых каналов и циметидин увеличивают AUC (площадь под кривой “концентрация в плазме - время”) ацикловира и снижают его почечный клиренс. Однако коррекции дозы не требуется вследствие широкого диапазона терапевтических доз ацикловира.

У пациентов, получающих внутривенный Зовиракс, необходима осторожность при назначении вместе с ним препаратов, конкурирующих за путь элиминации из-за потенциального  повышения в плазме уровня одного, обоих препаратов или их метаболитов. Сочетанное применение   ацикловира и  микофенолата мофенила, иммуносупрессивного препарата, применяющегося  при трансплантации органов, приводит к повышению  показателя  AUC  для ацикловира и неактивного метаболита микофенолата мофенила.

С осторожностью следует сочетать внутривенный Зовиракс (необходимо наблюдение за функцией почек) с препаратами, нарушающими функцию почек (например, циклоспорин, такролимус).   

ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ И МЕРЫ ПРЕДОСТОРОЖНОСТИ

При почечной недостаточности дозы Зовиракса  должны корректироваться в соответствии с ее степенью, чтобы предотвратить кумуляцию ацикловира в организме.

У пациентов, получающих внутривенный Зовиракс в высоких дозах при герпетическом энцефалите, необходимо контролировать функцию почек, особенно, если  она исходно нарушена или имеется дегидратация.

Приготовленный раствор Зовиракса имеет pH 11,0 и не может применяться внутрь.

ПРИМЕНЕНИЕ ПРИ БЕРЕМЕННОСТИ И ЛАКТАЦИИ

Беременность

Анализ лечения ацикловиром женщин в период беременности не выявил увеличения числа врожденных дефектов  у их детей по сравнению с общей популяцией.

Однако, следует соблюдать осторожность при назначении Зовиракса женщинам в период беременности и оценивать предполагаемую пользу для матери и возможный риск для плода.

Лактация

После приема Зовиракса внутрь в дозе 200 мг 5 раз в сутки ацикловир определялся в грудном молоке в концентрациях, составляющих 0,6-4,1 от плазменных концентраций. При таких концентрациях в грудном молоке дети, находящиеся на грудном вскармливании, могут получать ацикловир в дозе до 0,3 мг/кг /сут. Учитывая данный факт, следует соблюдать осторожность при назначении Зовиракса кормящим женщинам.

ВЛИЯНИЕ НА СПОСОБНОСТЬ УПРАВЛЯТЬ АВТОМОБИЛЕМ

Нет данных

ФОРМА ВЫПУСКА

Лиофилизированный порошок для приготовления раствора для  внутривенного введения во флаконах по 250 мг. В упаковке 5 флаконов.

УСЛОВИЯ ХРАНЕНИЯ

Список Б. 
Хранить при температуре ниже 30°С. 
Хранить в местах, недоступных для детей.

СРОК ГОДНОСТИ

5 лет

УСЛОВИЯ ОТПУСКА ИЗ АПТЕК

По рецепту врача.