І Н С Т Р У К Ц І Я

для медичного застосування препарату

АМІКІН

(AMIKIN)

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: amikacinum, (D-Стрептамин,0-3-аміно-3-деоксі- a-D-глукопіранозил-(1®6)-0-[6-аміно-6-деоксі-a-D-глукопіранозил-(14)-N¹-(4-аміно-2-гидрокси-1-оксобутил)-2деокси-,(S)-сульфат (1:2) (сіль);

основні фізико-хімічні властивості: стерильний розчин світло-солом'яного кольору;

склад: 1 флакон міститьамікацину сульфату 100 мг, 250 мг або 500мг,

допоміжні речовини: натрію цитрат, натрію бісульфіт, кислота сірчана , вода для ін'єкцій.

Форма випуску.

Розчин для ін'єкцій.

Фармакотерапевтична група.

Протибактеріальні засоби для системного застосування. Аміноглікозиди. АТС J01G B06.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Амікін має бактерицидну дію зарахунок пригнічення синтезу білка у мікро організмів. Він ефективний у відношенніграм негативних і грам позитивних збудників. Грам негативні мікро організми, чутливі до препарату: Pseudomonas spp., Escherichia coli, Proteus spp. (індол позитивніі індол негативні), Providencia spp., Klebsiella-Enterobacter-Serratiaspp., Acinetobacter spp. (раніше Mima-Herellea) та Citrobacterfreundii, в т. ч. штами стійкі до інших аміноглікозидів.

Амікін у поєднанні збета-лактам ними антибіотиками проявляє синергічну активність in vitro відносно багатьох клінічно значущих грам негативних мікро організмів.

Серед грам позитивних мікро організмів найбільш чутливими до препарату є штами Staphylococcus spp., яки продукують і не продукують пеніцилін азу, включаючи штами, резистентні дометицилину. Амікин мало ефективний відносно Streptococcus pyogenes, Streptococcuspneumoniae та ентерококків

Фармакокінетика.

Після внутришньом'язовоговведенняпрепарат швидко всмоктується і розподіляється в позаклітинну рідину. Максимальні концентрації в сироватці крові досягаються через 1 годину. Терапевтичні концентрації в крові зберігаються протягом 10 годин. Препарат виводиться із сечею в незміненому виді головним чином за рахунок гломерулярнойфільтрації. При нормальній функції нирок близько 91,9% препарату виводиться протягом 8 годин і близько 98,2% протягом 24 годин.

Кумуляції при застосуванні препарату в рекомендованих дозах протягом 10 днів не спостерігалося.

Фармакокінетика препарату в новонароджених дітей після однократного внутришньом'язового введення дози 7,5мг/кг не відрізняється від фармакокінетики інших аміноглікозидів. В міру збільшення маси тіла і ниркового кліренсу в новонароджених дітей періоднапів виведення препарату, зменшується. Кумуляції препарату при режимі введення 7,5 мг/кг кожні 12 годин протягом 5 днів не спостерігалося.

Після внутрішньо венного введення 7,5 мг/кг або 15 мг/кг терапевтичні концентрації препарату у плазмі крові досягає через 30-60 хв і зберігається протягом 10 годин. При нормальній функції нирок близько 84% препарату виводиться протягом 9 годин і близько 94% протягом 24 годин. Кумуляції препарату при повторних введеннях 15-20 мг/кг кожні 12 годин при нормальній функції нирок не спостерігалося.

При порушеній функції нирок чи при уповільненій гломерулярній фільтрації період напів виведення препарат узбільшується.

Концентрації амікацину в спинномозковій рідині після однократного внутрішньо венного введення дози 7,5 мг/кг немовлям складають 10-20% від концентрацій у сироватці, при менінгіті вони можуть досягати 50%. Приблизно 20% препарату в крові зв'язано з білками сироватки крові. Препарат проникає через плацентарний бар'єр і знаходиться в навколоплідних водах у високих концентраціях.

Показання для застосування.

Амікін показаний при тяжких інфекціях, викликаних чутливими до нього штамами мікро організмів, включаючи штами, резистентні до інших аминоглікозидів.

Амікін може застосовуватися для початкової терапії інфекцій, викликаних грам негативними та/або грам позитивнимимікро організмами роду Staphylococcus, до визначення чутливості збудників.

Амікін показаний при бактеріємії і септицемії (включаючи сепсис немовлят), інфекціях дихальних шляхів, кісток, суглобів, ЦНС (включаючи менінгіт), шкіри і м'яких тканин, при інфекціях черевної порожнини (включаючи перитоніт), у результаті опіків, після операційних інфекціях (включаючи інфекції після операцій на судинах), а також при тяжких, ускладнених і рецидивуючих інфекціях сечового тракту.

Спосіб застосування тадози.

Препарат призначений длявнутрішньом'язового та внутрівенного введення.

Рекомендована доза препарат узалежить від маси тіла хворого і функції нирок, визначеною за показником кліренсу креатини ну. Добова доза не повинна перевищувати 15-20 мг/кг.

Концентрацію амікацину в крові слід перевіряти коли вона максимальна (пік концентрації триває 30-90 хвилин після введення препарату), при цьому вона повинна бути не більше 35 мкг/мл. Безпосередньо перед наступним введенням концентрація препарату в сироватці крові повинна бути не більше 10 мкг/мл.

При нормальній функції нирок рекомендована доза дорослимі дітям старше 2 тижнів складає 15 мг/кг/доба, розподіленій на дві або трирівні дози, тобто 7,5 мг/кг через кожні 12 годин або 5 мг/кг через кожні 8годин внутрішньом’язово або внутрівенно. Хворим з надлишковою масою тіла дозане повинна перевищувати 1,5 г/день.

При нормальній функції нирок та кліренсі креатині ну 50 мл/хв і більш, хворим на бактеріємію, септицемію, інфекції дихальних шляхів, ускладнені інфекції сечових шляхів, внутрішньочеревніх інфекціях, а також при емпіричному лікуванні фебрильнихстанів нейтропенічного походження можливий альтернативний режим дозування: 15мг/кг/доба (дорослим) чи 20 мг/кг/доба (дітям старше 4 тижнів) один раз на добу внутрівенно. У цих випадках максимальні концентрації в сироватці можуть перевищувати 35 мкг/мл.

При неускладнених інфекціях сечових шляхів загальна добова доза складає 500 мг за один раз або 250 мг два рази надобу. Відповідь на лікування повинна з'явиться вже через 24-48 годин.

Для недоношених дітей рекомендована доза складає 7,5 мг/кг кожні 12 годин.

Немовлям варто вводити навантажувальну дозу 10 мг/кг, а потім по 7,5 мг/кг кожні 12 годин.

Якщо стан хворого стабільний, азначення кліренсу креатині ну невідомо, визначити інтервал введення препарату вгодинах можна, помноживши концентрацію креатині ну сироватки крові на 9. Наприклад, якщо концентрація креатині ну в сироватці становить 2 мг/100 мл, то звичайну дозу, що рекомендується – 7,5 мг/кг слід вводити кожні 18 годин.

Звичайно тривалість лікування препаратом складає 7-10 діб.

При лікуванні інфекцій, що тяжко піддаються лікуванню або ускладнених інфекціях, через 10 діб варто оцінити проведене лікування препаратом і перед призначенням наступного курсу перевірити функцію нирок, слух, вестибулярний апарат і концентрацію препарату в сироватці крові. При відсутності очікуваної клінічної відповіді через 3-5 днів, лікування варто припинити і провести визначення чутливості збудника до антибіотиків.

При порушеній функції нирок (кліренс креатині на менш 50 мг/мл)рекомендується режим введення два чи три рази на добу з визначенням концентрації амікацину в сироватці крові і коректування дози або зниженням дози, або збільшенням інтервалу між введеннями препарату. Не вводити добову дозу препарату за один раз.

При порушеній функції нирок рекомендується зниження дози препарату і введення через 8-12 годин. Для підтвердження правильності підбора дози і запобігання надлишкових концентраційамікацину в сироватці крові слід, якщо є можливість, періодично провіряти концентрацію останнього у плазмі крові.

Лікування препаратом починають з навантажувальної разової дози 7,5 мг/кг. Потім у залежності від зниження кліренсу креатини ну розраховують підтримуючу дозу, як зазначено нижче.

  Інтервал між введеннями 12годин.

Інший спосіб визначити дозу хворим (інтервал між введеннями 12 годин) при стабільному стані і з відомим значеннямкреатині ну сироватки - розділити рекомендовану дозу на значення креатині нусироватки. .

Підготовка розчину до внутрішньо венного введення і рекомендації з уведення.

Вміст флакона розбавляють у 100-200мл одним з нижчеподаних стерильних розчинників:

5% розчин глюкози для ін'єкцій;

5% розчин глюкози на 0,2% розчині хлористого натрію для ін'єкцій;

5% розчин глюкози на 0,45% розчині хлористого натрію для ін'єкцій;

0,9% розчин хлористого натрію дляін'єкцій;

Розчин Рингера з лактатом.

Приготовлений розчин слід вводити внутрівенно протягом 30-60 хвилин.

Дітям об’єм розчину повинний бути достатнім для вливання протягом 30-60 хвилин. Немовлям внутрішньо венне вливання повинне проводитися протягом 1-2 години.

Після розведення розчини з концентрацією 2,5 -5,0 мг/мл придатні до використання протягом 24 годин, якщо препарат зберігається при кімнатній температурі.

Побічна дія.

Всі аміноглікозиди можуть виявляти слухову, вестибулярну і ниркову токсичність, а також викликати нервово-м'язовублокаду. У поодиноких випадках повідомлялося також про висипання на шкірі, лихоманку, головні болі, парестезії, тремор, нудоту та блювання, эозинофілію, артралгії, анемію, гіпотензію і гіпомагніємію. Є повідомлення про крововиливи вмакулярну область сітківки (у жовту пляму), що іноді пріводить до необоротної втрати зору, після введення амікацину в склоподібне тіло (ін'єкції в око).

Протипоказання.

Підвищена чутливість до препарату або до будь-якої з допоміжних речовин, що входять у його склад, а також підвищена чутливість або тяжкі токсичні реакції при застосуванні інших аміно глікозиднихантибіотиків в анамнезі.

Вагітність та годування груддю.

Передозування.

При передозуванні та/або розвитку токсичних реакцій амікацин видаляється перитонеальным діалізом (чигемодіалізом). Концентрації амікацину також можна знизити шляхом тривалої артеріовенозної гемофильтрації. Немовлям можливе проведення обмінної трансфузії.

Особливості застосування.

У зв'язку з потенційноюото токсичністю і нефротоксичністю аміноглікозидов хворі повинні знаходитися під особливим наглядом лікаря. Безпека застосування препарату протягом більш 14днів не встановлена.

Амікін при неускладнених інфекціях сечового тракту повинний застосовуватися з обережністю і тільки у випадку неефективності лікування іншими антибіотиками, що володіють меншоїнефротоксичністю. Дози препарату повинні бути знижені.

Ризик розвитку нефротоксичностівище в хворих з порушеною функцією нирок, у хворих старшого віку, а також при застосуванні високих доз або у результаті тривалого лікування препаратом. Підчас лікування необхідно перевіряти функцію нирок проведенням лабораторних аналізів сечі і стежити за нервовою провідністю у восьмій парі черепно-мозкових нервів. Зниження питомої ваги сечі, збільшення виділення білку, наявність сечового осаду вказують на порушення функції нирок. Періодично слід проводити аналізи крові на зміст азоту сечовини крові, креатині ну в сироватці, перевіряти кліренс креатині ну. По-можливості, періодично проводити аудиометричнийконтроль.

З появою ознак ото токсичності (запаморочення, шум у вухах, та зниження слуху) або нефротоксичності необхідно припинити прийом препарату або зменшити дозу препарату.

Нейро токсичність може розвитися під час лікування препаратом у вигляді вестибулярної токсичності та/або двостороннього порушення гостроти слуху. Першими ознаками прояву нейротоксичності є приглухуватість до звуків високої частоти, що може бути виявлена тількиаудиометричним обстеженням, і запаморочення, що можуть вказувати на порушення вестибулярного апарату.

До інших проявів нейротоксичностівідносяться відчуття оніміння і поколювання в кінцівках, судороги і мимовільні скорочення м'язів.

Під час лікування препаратом можутьз'явитися симптоми ушкодження внутрішнього вуха або порушення вестибулярного апарата без симптомів прояву токсичного ефекту на восьму пару черепно-мозкових нервів. Повна чи часткова необоротна двостороння втрата слуху або тяжкі запаморочення, що приводять до інвалідності, можуть розвинутися і після припинення лікування препаратом.

Ото токсичність, викликанааміно глікозидними антибіотиками, звичайно носить необоротний характер. Ризик розвитку ото токсичності підвищений у хворих з порушеною функцією нирок, а такожпри застосуванні високих доз або при тривалому лікуванні препаратом.

Аміно глікозидні антибіотики слід застосовувати з обережністю у хворих паркінсонізмом або при міастенії типуmyastenia gravis. Вони можуть підсилювати м'язову слабість за рахунок блокади нервово-м'язової передачі.

Як і у випадку інших антибіотиків, застосування амікацину може призводити до колонізації нечутливими мікро організмами. У таких випадках необхідно відповідне лікування.

Амікін містить бісульфіт натрію, щоможе викликати реакції алергійного типу, у тому числі симптоми анафілаксії ірізного ступеня тяжкості астматичні приступи особливо у хворих на бронхіальну астму.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

Як і інші аминоглікозиди, Амікін неможна вводити одночасно з іншими лікарськими препаратами.

Слід уникати одночасного та/або послідовного перорального чи парентерального застосування інших нейротоксичнихабо нефротоксичних препаратів, особливо бацитрацину, цисплатину, амфотерицинуВ, цефалоридину, паромомицину, віомицину, полімиксину В, колистину, ванкомицину, а також інших аміно глікозидних антибіотиків.

Слід уникати одночасного застосування препарату Амікін з такими диуретиками, як етакринова кислота абофуросемид, що самі можуть викликати ото токсичні ефекти. Крім того, при внутрішньо венному введенні диуретики можуть підвищувати токсичністьаміноглікозидів за рахунок зміни концентрації антибіотика в сироватці крові ітканинах.

Слід уникати введення препаратуАмікін разом із препаратами для анестезії або препаратами, що блокують нервово-м'язову передачу (наприклад, тубо курарин, сукцинилхолин і декаметоній), а також одночасного введення засобів для переливання крові, що містять цитратяк антикоагулянт. У сполученні з зазначеними препаратами аміноглікозиди можуть стати причиною розвитку нервово-м'язової блокади і паралічу дихання.

При одночасному застосуванні зцефалоспоринами ризик нефротоксичності підвищується. Цефалоспорини можуть викликати помилку при визначенні концентрації креатини на в сироватці крові.

При одночасному введенні з антибіотиками пенициллінової групи концентрація препарату Амікін у сироватці крові може знижуватися. Інактивація аміноглікозиду може мати клінічне значення тільки у хворих з тяжкими порушеннями функції нирок. Інактивація може продовжуватися в зразках фізіологічних рідин, що приведе до неправильних результатів лабораторних аналізів. Захисними мірами при проведенні лабораторних аналізів є швидкий добір зразків, чи заморожування.

Умови та термін зберігання.

ЗБЕРІГАТИ В НЕДОСТУПНОМУ ДЛЯ ДІТЕЙМІСЦІ.

Зберігати при температурі 15-25 °С.

Розчин, що містить Амікін у концентрації 2,5 – 5,0 мг/мл, якщо він зберігається в холодильнику або при температурі не вище 25 °С, можна використовувати протягом 24 годин.

Термін придатності – 3 роки.

Препарат, получаемый путем глубокою кислотного гидролиза (разложения с участием воды в кислой среде) белка (казеина, кератина), содержащий L-аминокислоты в оптимальных соотношениях для парентерального (минуя пищеварительный тракт) питания.

Способ применения:
Вводят в вену только капельным способом (30-40 капель в минуту). Содержимое одного флакона (400 мл) вводят в течение 3-4 ч; более быстрое введение нецелесообразно, так как усвояемость аминокислот уменьшается и они выводятся из организма с мочой.
Суточная доза (она же разовая) - 2л.
Одновременно с амикином можно вводить раствор глюкозы, витамины.

Форма выпуска:
В герметически укупоренных флаконах по 400 мл.

Условия хранения:
При температуре от +5 до +25 *С.

Состав:
Препарат, получаемый путем глубокого кислотного гидролиза белка (казеина, кератина), содержащий L-аминокислоты в оптимальных соотношениях для парентерального питания.
Содержание общего азота составляет 0,65 - 0,8 %; аминного азота не менее 80 % от общего количества азота; триптофана 40 - 50 мг в 100 мл препарата.
Прозрачная жидкость светло-желтого цвета со слабым специфическим запахом.

Внимание!
Перед применением препарата Амикин вы должны проконсультироваться с врачом. Данная инструкция приведена в свободном переводе и предназначена исключительно для ознакомления. Для получения более полной информации просим обращаться к аннотации производителя.