Амло - інструкція для медичного застосування

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

А М Л О

(AMLO)

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: amlodipine; 3-етил-5-метил (-)-2-((2-аміноетокси)-метил)-4-(2-хлорфеніл)-1,4-дигідро-6-метил-3,5-піридиндикарбоксилат;

основні фізико-хімічні властивості: таблетки білого кольору, без оболонки, круглі, пласкі, зі скошеними краями та лінією розлому з одного боку;

склад: 1 таблетка містить амлодипіну бесилату еквівалентно амлодипіну 10 мг;

допоміжні речовини: лактоза, целюлоза мікрокристалічна, крохмаль кукурудзяний, кремнію діоксид колоїдний, кальцію гідро фосфат, повідон, тальк очищений, магнію стеарат, натрію крохмальгліколят.

Форма випуску. Таблетки.

Фармакотерапевтична група. Селективні антагоністи кальцію з переважною дією на судини. Похідні дигідропіридину. Амлодипін. Код АТС С 08С А 01.

Фармакологічні властивості. Амло – антагоніст іонів кальцію групи дигідропіридину.

Фармакодинаміка. Амлодипін зв’язується з дигідропіридиновими рецепторами і є   блокатором повільних кальцієвих каналів (антагоніст іонів кальцію). Блокує надходження іонів кальцію крізь мембрани в клітини міокарда та гладенькі м’язи судин.

Механізм антигіпертензивної дії амлодипіну зумовлений безпосереднім впливом на гладкі м’язи судин. Антиангінальний ефект амлодипіну може реалізовуватися двома шляхами:

1. Амлодипін розширює периферичні артеріоли і в такий спосіб знижує загальний периферичний опір (після навантаження). Оскільки внаслідок цього частота серцевих скорочень практично не змінюється, зниження навантаження на серце призводить до зменшення споживання енергії та потреби в кисні.

2. Амлодипін також розширює коронарні артерії та артеріоли в незмінених та ішемізованих зонах міокарда. Така дія збільшує надходження кисню до міокарда у хворих на вазоспастичну стенокардію (стенокардія варіантна) і запобігає розвитку коронарної вазоконстрикції.

Для хворих на артеріальну гіпертензію разова добова доза амлодипіну забезпечує зниження артеріального тиску протягом 24 год як у положенні лежачи, так і стоячи. Завдяки повільному розвитку дії амлодипіну препарат не викликає симптомів гострої гіпотензії. У хворих на стенокардію амлодипін знижує частоту нападів стенокардії та необхідну дозу нітрогліцерину.

Гемодинамічні дослідження та контрольовані клінічні випробування з фізичним навантаженням у хворих на серцеву недостатність III–IV функціонального класу (NYHA) виявили, що амлодипін не спричиняє погіршення стану хворих за такими критеріями, як толерантність до фізичного навантаження, фракція викиду лівого шлуночка та клінічна симптоматика. Амлодипін не спричиняє негативного впливу на метаболізм, у тому числі на ліпідний спектр плазми крові.

Фармакокінетика. Після прийому таблеток Амло внутрішньо амлодипін добре всмоктується (90 %), досягає максимальної концентрації в крові через 6 – 12 год. Біодоступність становить 64 – 80 %. Об’єм розподілу приблизно дорівнює 21 л/кг. Майже 97,5 % циркулюючого препарату зв’язується з білками плазми.

Прийом їжі не впливає на всмоктування амлодипіну. Стабільна рівноважна концентрація в плазмі досягається через 7–8 днів постійного прийому препарату. Амлодипін біотрансформується в печінці з утворенням неактивних метаболітів. Період напів виведення з плазми становить приблизно 35–50 год, що вимагає призначення препарату 1 раз на добу. Амлодипін   виводиться   з   сечею, як у незміненому вигляді (10 %), так і у вигляді метаболітів (60 %), 20–25 % виводиться у вигляді метаболітів з жовчю, а також з грудним молоком. Проникає крізь гематоенцефалічний бар’єр.

У хворих літнього і молодшого віку час, необхідний для досягнення максимальної концентрації амлодипіну в плазмі крові, практично однаковий.

У літніх пацієнтів відзначено тенденцію до зниження кліренса амлодипіну, що призводить до підвищення АUС (площа зони під кривою концентрація - час) та періоду напів виведення.

Показання для застосування. Артеріальна гіпертензія, ішемічна хвороба серця: стабільна, а також варіантна   вазоспастична стенокардія.  

Спосіб застосування та дози. Застосовують внутрішньо. При артеріальній гіпертензії і стенокардії звичайна початкова доза Амло становить 5 мг (1/2 таблетки) один раз на добу; залежно від індивідуальної реакції хворого дозу можна збільшити до максимальної, що становить 10 мг (1 таблетка) один раз на добу. Тривалість лікування визначається індивідуально.

Побічна дія. Можливі такі побічні ефекти з боку серцево-судинної системи: відчуття серцебиття, задишка, зниження артеріального тиску, непритомність, васкуліт, периферичні набряки, припливи крові до обличчя; зрідка – порушення ритму серцевої діяльності (брадикардія, шлуночкова тахікардія, тріпотіння передсердь).

З боку центральної нервової системи: головний біль, запаморочення, втомлюваність, сонливість, зміна настрою, судоми; зрідка – втрата свідомості, знервованість, парестезії, тремор, безсоння, депресія, периферична нейропатія.

З боку системи травлення: нудота, блювання, біль в епігастральній ділянці, сухість у роті, метеоризм, гіперплазія   ясен, запор або діарея; в окремих випадках – підвищення рівня печінкових трансаміназ та жовтяниця, що обумовлені холестазом.

З боку сечостатевої системи: незначне збільшення добового діурезу і частоти сечовипускання.

З боку шкіри: алергічні реакції, гіперемія, висип, алопеція, дерматит, свербіж, поліморфна еритема.

З боку опорно-рухового апарату: зрідка – артралгія, артроз, міалгія.    

Інші: підвищена пітливість, гінекомастія, тромбоцит опенія, лейкопенія, гіперглікемія, астенія, біль у спині. Після відміни препарату побічні ефекти повністю зникають.

Протипоказання. Підвищена чутливість до амлодипіну або інших компонентів препарату та похідних дигідропіридину, гострий інфаркт міокарда (до 4 тижнів від початку захворювання), кардіогенний шок, нестабільна стенокардія, виражений аортальний стеноз, артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск - нижче 90 мм рт. ст.), період вагітності та годування груддю, дітячий вік до 18 років.

Передозування. Можлива надмірна вазодилатація з наступною тривалою гіпотензією. Лікування: промивати шлунок. Слід підтримувати функцію серцево-судинної системи, включаючи моніторинг показників роботи серця і легень, контролю вати об’єм циркулюючої крові, діурез. Хворого перевести у положення лежачи з піднятими нижніми кінцівками. Для відновлення тонусу судин та артеріального тиску можна застосовувати симпатоміметики (допамін, фенілефрин), якщо немає протипоказань для застосування. З метою усунення наслідків блокади кальцієвих каналів можливе внутрішньо венне введення кальцію глюконату. Гемодіаліз не ефективний.

Особливості застосування. Під час лікування Амло необхідно щоденно контролю вати артеріальний тиск. Необхідно з обережністю призначати Амло пацієнтам з порушенням функції печінки, тому що у цих хворих період напів виведення зростає. Добова доза для таких пацієнтів не повинна перевищувати 2,5 мг (вказане дозування забезпечується застосуванням препарату іншого виробника).

У хворих літнього віку добова доза препарату не повинна перевищувати 5 мг. Пацієнтам з тяжкими формами серцевої недостатності препарат призначати з обережністю. Хворі з порушенням функції нирок не потребують корекції дози препарату. Ступінь безпечності застосування Амло для лікування жінок у період вагітності та годування груддю не встановлений.

Дані про застосування Амло для лікування дітей відсутні.

Вплив на здатність керувати автомобілем або працювати зі складними механізмами.

У період застосування препарату слід утримуватися від керування авто транспортом або роботи, що потребує підвищеної уваги та швидкості психомоторних реакцій.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.   Амло можна застосовувати разом з ті азидними діуретиками, альфа-адрено блокаторами, бета-адрено блокаторами, інгібіторами ангіотензинперетворюючого ферменту, нітратами тривалої дії, нітрогліцерином при сублінгвальному прийомі, не стероїдними протизапальними препаратами, антибіотиками та синтетичними гіпоглікемічними препаратами для перорального застосування.

Дослідження показали, що одночасне застосування Амло та дигоксину здоровими добровольцями не призводить до змін рівня дигоксину в сироватці крові та його ниркового кліренсу.

Результати досліджень in vitro з використанням плазми крові людини свідчать, що Амло не впливає на зв’язування з білками препаратів (дигоксин, фенітоїн, варфарин, індометацин).

У здорових чоловіків-добровольців при одночасному застосуванні Амло не змінював вплив варфарину на протромбі новий час. Одночасний прийом циметидину не змінює фармакокінетику Амло. Амло не впливає на фармакокінетику циклоспорину, не взаємодіє з рифампіцином. Засоби для інгаляційного наркозу (фторотан, метоксифлуран), нейролептики (аміназин), аміодарон, хінідин можуть підсилювати дію Амло. При застосуванні Амло та препаратів літію (літію карбонат) можливе підсилення проявів нейротоксичності (нудота, блювання, діарея, атаксія, тремор, шум у вухах). Препарати кальцію (кальцію хлорид) можуть зменшити ефект дії Амло. Прокаїнамід, хінідин збільшують негативну інотропну дію і можуть підвищувати ризик значного подовження інтервалу QT на електрокардіограмі. Оскільки алкоголь у І стадії своєї дії підвищує артеріальний тиск, а у ІІ стадії – знижує, вживання алкоголю при лікуванні Амло не рекомендується.

Грейпфрутовий сік підвищує біодоступність амлодипіну, що може підсилювати його гіпотензивну дію.

Умови та термін зберігання. Зберігати при температурі не вище 25 ^ОС у сухому, захищеному від світла та недоступному для дітей місці.

Термін придатності – 3 роки.

Умови відпуску. За рецептом.

Упаковка. 10 таблеток у стрипі; 2 стрипи в картонній коробці.

Виробник. Дженом Біотек ПВТ. ЛТД.

Адреса. 504, Делфі, Хіранандані Гарденс,

Повай, Мумбаї, 400 076, Індія.

СОСТАВ И ФОРМА ВЫПУСКА:

табл. 5 мг, № 30

№ UA/11166/01/01 от 29.10.2010 до 29.10.2015

табл. 10 мг, № 30

№ UA/11166/01/02 от 29.10.2010 до 29.10.2015

ФАРМАКОЛОГИЧЕСКИЕ СВОЙСТВА:

Фармакодинамика. Амлодипин — антагонист ионов кальция (блокатор медленных кальциевых каналов), блокирует поступление ионов кальция через мембраны к клеткам гладких мышц миокарда и сосудов. Механизм гипотензивного действия амлодипина обусловлен непосредственным релаксирующим влиянием на тучные мышцы сосудов. Природа антиангинального эффекта амлодипина изучена еще недостаточно, однако можно утверждать, что препарат уменьшает общие ишемические расстройства следующим образом:

• расширяет периферические артериолы и таким образом снижает общее периферическое сопротивление. Поскольку ЧСС практически не меняется, снижение нагрузки на сердце приводит к уменьшению потребления энергии и потребности миокарда в кислороде;
• способствует расширению главных коронарных артерий и коронарных артериол как в неизменных, так и в ишемизированных зонах миокарда. Такая дилатация увеличивает поступление кислорода к миокарду у больных вазоспастической стенокардией (стенокардия Принцметала или вариантная стенокардия) и предотвращает развитие коронарной вазоконстрикции.

У больных АГ разовая доза амлодипина обеспечивает клинически значимое снижение АД в течение 24 ч в положении лежа или стоя. Благодаря медленному действию амлодипин не вызывает острой гипотензии.
У больных стенокардией амлодипин способствует повышению физической трудоспособности (удлиняет время выполнения физической нагрузки, задерживает развитие приступов стенокардии и время депрессии сегмента ST на 1 мм при нагрузках), снижает частоту приступов стенокардии и потребность в применении таблеток нитроглицерина.
Гемодинамическое исследование и контролируемые клинические испытания у больных с сердечной недостаточностью II–III функционального класса (по классификации NYHA) показали, что амлодипин не вызывает ухудшения их состояния по таким критериям, как толерантность к физической нагрузке, фракция выброса левого желудочка и клиническая симптоматика.
Фармакокинетика. После приема внутрь в терапевтических дозах амлодипин хорошо всасывается, достигая C_max в крови через 6–12 ч. Абсолютная биодоступность достигает 64–80%. Объем распределения составляет около 20 л/кг. С белками плазмы крови связывается около 97,5% амлодипина. Употребление пищи не влияет на всасывание амлодипина.
T_½ из плазмы крови составляет около 35–50 ч, что позволяет назначать препарат 1 раз в сутки. Устойчивая равновесная концентрация амлодипина в плазме крови достигается после 7–8 дней регулярного применения.
Амлодипин экстенсивно трансформируется в печени с образованием неактивных метаболитов. Выводится с мочой: 10% введенной дозы — в неизмененном виде, 60% — в виде метаболитов.
У лиц пожилого возраста и больных с застойной сердечной недостаточностью отмечена тенденция к снижению клиренса амлодипина, что приводило к увеличению AUC и T_½ препарата.

ПОКАЗАНИЯ:

эссенциальная АГ, хронические формы ИБС (стабильная стенокардия, вазоспастическая стенокардия, в том числе стенокардия Принцметала).

ПРИМЕНЕНИЕ:

при АГ и стенокардии обычно начальная доза амлодипина составляет 5 мг/сут. В зависимости от индивидуальной реакции больного дозу можно повысить до максимальной суточной 10 мг. При ИБС рекомендуемая доза амлодипина составляет 5–10 мг 1 раз в сутки.
Амлодипин можно назначать как средство монотерапии или в сочетании с другими антиангинальными препаратами для больных стенокардией.

ПРОТИВОПОКАЗАНИЯ:

повышенная чувствительность к препаратам дигидропиридинового ряда, к амлодипину или к любому компоненту препарата. Острый инфаркт миокарда (до 4 нед от начала заболевания), кардиогенный шок, нестабильная стенокардия, выраженный аортальный стеноз, артериальная гипотензия (систолическое АД <90 мм рт. ст.). Период беременности и кормления грудью. Детский возраст до 18 лет.

ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ:

со стороны сердечно-сосудистой системы: отеки голеней (не связанные с задержкой в организме жидкости, носят доброкачественный характер и, как правило, уменьшаются/исчезают после коррекции дозы амлодипина), тахикардия, гиперемия лица и других частей тела, головная боль, головокружение, артериальная гипотензия. Как и во время приема других антагонистов кальция, были описаны отдельные нежелательные явления, которые невозможно отделить от естественного течения основного заболевания: инфаркт миокарда, аритмия (включая брадикардию, желудочковую тахикардию и фибрилляцию предсердий), а также боль за грудиной.
Со стороны ЖКТ: тошнота, боль в животе; редко — диспепсия, дискомфорт в эпигастральной области, потеря аппетита, изменение вкусовых ощущений, диарея, метеоризм, рвота, сухость во рту, гиперплазия десен; очень редко — повышение уровня печеночных трансаминаз, холестаз, нарушение функции печени.
Со стороны ЦНС и органов чувств: головная боль, утомляемость, нарушение сна (сонливость); редко — парестезии, бессонница, депрессия; нарушение зрения (включая диплопию), конъюнктивит, звон в ушах; очень редко — тремор, периферическая нейропатия.
Со стороны системы кроветворения: очень редко — агранулоцитоз; в отдельных случаях — анемия, лейкопения, тромбоцитопения.
Со стороны мочевыделительной системы: незначительное повышение суточного диуреза и частоты мочеиспускания.
Кожа: экзантема, аллергические реакции (кожная сыпь, зуд, эритема); редко — системные реакции, дерматит, алопеция, изменение окраски кожи.
Со стороны опорно-двигательного аппарата: астения, судороги, миалгия, артралгия.
Прочее: повышенное потоотделение, гинекомастия, эректильная дисфункция, неспецифическая боль различной локализации, гипергликемия; очень редко — кашель.
После отмены препарата побочные реакции в большинстве случаев полностью исчезали.

ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ:

применение для лечения больных с сердечной недостаточностью. При применении амлодипина для лечения больных с сердечной недостаточностью III–IV стадии (по классификации NYHA) было отмечено повышение частоты развития отека легких.
Применение у больных с нарушением функции печени
T_½ амлодипина, как и других антагонистов кальция, увеличивается у больных с нарушением функции печени, однако рекомендации относительно коррекции доз препарата не разработаны. Поэтому применять препарат у больных этой категории следует с осторожностью.
Применение у больных с почечной недостаточностью
Для лечения таких больных амлодипин применяют в обычных дозах. Изменение концентрации амлодипина в плазме крови не коррелирует со степенью почечной недостаточности. Амлодипин не подвергается диализу, поэтому его следует назначать с осторожностью пациентам, которые находятся на гемодиализе.
Применение у лиц пожилого возраста
Рекомендуется назначать препарат в обычных дозах; при повышении дозы необходимо соблюдать осторожность.
Применение в период беременности и кормления грудью. Степень безопасности применения амлодипина в период беременности и кормления грудью не установлена, поэтому его не рекомендуется применять в этот период.
Дети. Не применяют.
Способность влиять на скорость реакции при управлении транспортными средствами или работе с другими механизмами. До выяснения индивидуальной реакции на препарат рекомендуется соблюдать осторожность при управлении транспортными средствами или работе со сложными механизмами.

ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ:

амлодипин безопасен при применении сочетанно с тиазидными диуретиками, блокаторами α-, β-адренорецепторов, ингибиторами АПФ, нитратами пролонгированного действия, нитроглицерином, который применялся сублингвально, с НПВП, антибиотиками и пероральными гипогликемическими лекарственными средствами.
Результаты исследований in vitro с использованием плазмы крови человека свидетельствуют, что амлодипин не влияет на связывание с белками таких препаратов, как дигоксин, фенитоин, варфарин и индометацин.
Влияние препаратов на фармакокинетику амлодипина. Сочетанное применение амлодипина и циметидина не меняет фармакокинетику амлодипина.
Одновременное применение 240 мл грейпфрутового сока с разовой пероральной дозой амлодипина 10 мг не меняло фармакокинетику амлодипина.
Сочетанное применение алюминиевых/магниевых антацидов с разовой дозой амлодипина не влияло на фармакокинетику амлодипина.
Разовая доза сильденафила 100 мг у пациентов с эссенциальной АГ не влияла на фармакокинетические параметры амлодипина. При комбинированном применении амлодипина и сильденафила каждый из препаратов независимо друг от друга проявлял гипотензивный эффект.
Влияние амлодипина на фармакокинетику других препаратов. Сочетанное многоразовое применение 10 мг амлодипина и 80 мг аторвастатина не влияло на равновесные фармакокинетические параметры аторвастатина.
Одновременное применение амлодипина и дигоксина у здоровых добровольцев не изменяет уровень последнего в сыворотке крови и его почечный клиренс.
Разовая и суточная дозы амлодипина по 10 мг не меняли фармакокинетику этанола.
Амлодипин практически не влияет на фармакокинетику циклоспорина и не меняет влияние варфарина на протромбиновое время.

ПЕРЕДОЗИРОВКА:

Симптомы. Значительная передозировка (>100 мг) может привести к чрезмерной периферической вазодилатации и вероятной рефлекторной тахикардии. Описаны случаи продолжительной системной гипотензии, включая кардиогенный шок.
Лечение. Применение активированного угля у здоровых добровольцев непосредственно или через 2 ч после приема 10 мг амлодипина существенно уменьшало абсорбцию препарата. В некоторых случаях можно промыть желудок.
При артериальной гипотензии, вызванной передозировкой амлодипина, следует поддерживать функцию сердечно-сосудистой системы, включая мониторинг показателей работы сердца и легких, контролировать ОЦК и диурез. Для восстановления тонуса сосудов и АД необходимо применить сосудосуживающий препарат, если нет противопоказаний для его назначения. С целью устранения последствий блокады кальциевых каналов показано в/в введение глюконата кальция. Эффективность диализа маловероятна, так как амлодипин в значительной степени связывается с белками плазмы крови.

УСЛОВИЯ ХРАНЕНИЯ:

в оригинальной упаковке при температуре до 25 °С.