Атусин - інструкція для медичного застосування

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

АТУСИН

(ATUSSINUM)

Cклад:

діюча речовина: 1 таблетка містить декстрометорфану гідро броміду – 15 мг, кислоти аскорбінової – 100 мг;

допоміжні речовини: лактоза моногідрат, ароматизатор апельсиновий, аспартам (Е 951), полі етиленгліколь 4000, азобарвник «жовтий захід FCF» (Е 110), магнію стеарат.

Лікарська форма. Таблетки.

Фармакотерапевтична група. Засоби, що застосовують при кашлі та застудних захворюваннях. Декстрометорфан. Код АТС R05D A09.

Клінічні характеристики.

Показання.

Симптоматичне лікування сухого виснажливого кашлю, викликаного інфекційно-запальними захворюваннями органів дихання або подразнюючими речовинами.

Протипоказання.

Гіпер чутливість до декстрометорфану, кислоти аскорбінової та/або до інших компонентів препарату, наявність кашлю, що супроводжується виділенням мокротиння, одночасний прийом муколітичних засобів, трициклічних антидепресантів, інгібіторів моноамін оксидази (МАО) та протягом 2 тижнів після припинення застосування інгібіторів МАО, бронхіальна астма, хронічний обструктивний бронхіт, пневмонія, емфізема легень, дихальна недостатність або пригнічення дихання, епілепсія, схильність до тромбозів, тромбоз, тромбофлебіт, вагітність та годування груддю, вік до 14 років.

Спосіб застосування та дози.

Препарат призначають дорослим по 1 таблетці 4-6 разів на день. Максимальна добова доза декстрометорфану для дорослого – 120 мг (8 таблеток) на добу. Курс лікування становить                1 тиждень, максимальний курс лікування становить 2 тижні. При хронічних захворюваннях курс лікування може бути подовжений до 4-5 тижнів.

Дітям від 14 до 18 років призначають по 1 таблетці 2-3 рази на добу. Максимальна добова доза декстрометорфану для дітей – 60 мг (4 таблетки) на добу.

Побічні реакції.

З боку центральної і периферичної нервової системи: сонливість, нудота, запаморочення, головний біль, відчуття втоми, безсоння, підвищена збудливість;

з боку травного тракту: спазми шлунка, нудота і блювання, печія, діарея;

з боку сечовидільної системи: при застосуванні у високих дозах – гіпероксалурія і формування ниркового каміння з оксалату кальцію, ушкодження гломерулярного апарату нирок;

з боку серцево-судинної системи: тахікардія, зниження артеріального тиску, міокардіодистрофія;

з боку кровотворної системи: тромбоцит оз, гіперпротромбінемія, тромбоз, еритропенія, нейтрофільний лейкоцитоз, у хворих з нестачею глюкозо-6- фосфатдегідрогенази кров'яних тілець може спричинити гемоліз еритроцитів;

з боку ендокринної системи: порушення обміну цинку, міді, пригнічення функції інсулярного апарату підшлункової залози (гіперглікемія, глюкозурія);

алергічні реакції: описані одиничні випадки шкірних реакцій (висип, кропив'янка, у схильних пацієнтів – набряк Квінке) і проявів з боку дихальної системи (задишка), анафілактичний шок;

інші: відчуття жару, м'язовий тремор, пітливість, при тривалому застосуванні великих доз – зниження проникності капілярів (можливе погіршення трофіки тканин, підвищення артеріального тиску).

Передозування.

Вірогідність передозування украй рідкісна, оскільки терапевтичну дозу треба перевищити в             20-50 разів.

Симптоми: диспептичні розлади, нудота, блювання, збудливість, запаморочення, сонливість, в'ялість, дратівливість, порушення свідомості, ністагм (при комбінації з протигістамінними засобами), порушення зору, пригнічення дихання, зниження артеріального тиску, тахікардія, гіпертонус м’язів, атаксія.

Лікування: введення специфічного антидоту Налоксону, який може застосовуватися при передозуванні у 100 і більше разів, метіоніну внутрішньо або внутрішньо венно                                    N-ацетил цистеїну. Тільки у випадках значного передозування або індивідуальної гіпер чутливості необхідно виконувати моніторинг життєво важливих показників, включаючи дихання, пульс, артеріальний тиск, температуру (може виникнути необхідність у впровадженні заходів для захисту від надмірної втрати тепла), електрокардіограму. Може знадобитися пероральний прийом натрію або магнію сульфату як проносний засіб. Слід приділяти увагу відновленню адекватного дихання (інтубація), здійснюючи контроль за дихальними шляхами хворого й використовуючи допоміжну або контрольовану вентиляцію. Для попередження судом можливе використання діазепаму. Необхідна корекція ацидозу і електролітного балансу. Треба уникати аналептиків, які можуть викликати судоми.

Застосування в період вагітності або годування груддю.

Застосування препарату в період вагітності або годування груддю не рекомендується.

Діти.

Дітям молодше 14 років застосування препарату протипоказане.

Особливості застосування.

З обережністю застосовувати у пацієнтів з гіпероксалурією, порушеннями функції нирок, печінки, вказівками в анамнезі на сечокам'яну хворобу, під час загострення виразкової хвороби шлунка, у пацієнтів з високим вмістом заліза в організмі.

Оскільки аскорбінова кислота підвищує абсорбцію заліза, її застосування у високих дозах може бути небезпечно у пацієнтів з гемохроматозом, таласемією, поліцитемією, лейкемією і сидеробластною анемією.

З обережністю застосовувати у пацієнтів з дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази.

Застосування аскорбінової кислоти у високих дозах може викликати загострення серповидно-клітинної анемії.

Дані про діабетогенну дію аскорбінової кислоти суперечливі. Проте при тривалому застосуванні аскорбінової кислоти слід періодично контролю вати рівень глюкози в крові.

Вважають, що застосування аскорбінової кислоти у пацієнтів з швидко проліферуючими і широко дисемінованими пухлинами, може посилити перебіг процесу. Тому слід з обережністю застосовувати аскорбінову кислоту у пацієнтів з прогресуючим онкологічним захворюванням.

Всмоктування аскорбінової кислоти зменшується при одночасному вживанні свіжих фруктових або овочевих соків, лужного пиття.

Необхідно утримуватися від вживання алкоголю під час лікування препаратом.

Лікування треба негайно зупинити, якщо через 6 днів прийому не досягнуто позитивного ефекту, а також при появі висипу, підвищенні температури або постійному головному болю. Декстрометорфан може іноді викликати слабо виражену психічну залежність, але не фізіологічну.

При застосуванні в терапевтичних дозах Атусин не спричиняє седативної дії на центральну нервову систему.

Препарат містить лактозу моногідрат, що слід мати на увазі хворим із спадковою непереносимістю лактози.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або роботі з іншими механізмами.

Під час лікування не слід займатися діяльністю, яка потребує підвищеної уваги, швидких психічних й рухових реакцій. При появі ознак сонливості пацієнтам, які приймають препарат, треба утриматися від керування транспортними засобами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Декстрометорфан не слід призначати одночасно з інгібіторами моноамін оксидази.

Зважаючи на синергічну взаємодію, не рекомендується призначати препарат із наркотичними протикашльовими препаратами та іншими препаратами, які пригнічують центральну нервову систему.

При одночасному застосуванні з барбітуратами, примі доном підвищується екскреція аскорбінової кислоти з сечею.

При одночасному застосуванні пероральних контрацептивів зменшується концентрація аскорбінової кислоти в плазмі крові.

При одночасному застосуванні з препаратами заліза аскорбінова кислота, завдяки своїм поновлюю чим властивостям, переводить тривалентне залізо в двовалентне, що сприяє поліпшенню його абсорбції.

Аскорбінова кислота у високих дозах може знижувати pH сечі, що при одночасному застосуванні зменшує канальцеву реабсорбцію амфетаміну і трициклічних антидепресантів.

При одночасному застосуванні ацетил саліцилова кислота зменшує абсорбцію аскорбінової кислоти приблизно на третину.

При одночасному застосуванні з варфарином можливе зменшення ефектів варфарину.

При одночасному застосуванні аскорбінова кислота підвищує екскрецію заліза у пацієнтів, які одержують дефероксамін. При застосуванні аскорбінової кислоти в дозі 500 мг на добу можливі порушення функції лівого шлуночку.

При одночасному застосуванні з тетрацикліном підвищується виведення аскорбінової кислоти з сечею.

Описаний випадок зменшення концентрації флуфеназину в плазмі крові у пацієнта, що одержував аскорбінову кислоту по 500 мг 2 рази на добу.

Можливе підвищення концентрації етинілест радіолу в плазмі крові при його одночасному застосуванні у складі контрацептивів для прийому внутрішньо.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Комплексний препарат, фармакологічну дію якого обумовлено інгредієнтами, що входять до його складу, та їх взаємодією.

Декстрометорфану гідро бромід є ненаркотичним депресантом кашлю. Він діє на кашльовий центр, розташований у довгастому мозку, й підвищує поріг чутливості до кашлю. Протикашльова дія декстрометорфану еквівалентна дії кодеїну. Не призводить при цьому до пригнічення дихального центру. Не викликає ефекту звикання до препарату, не володіє аналгезуючим ефектом. Виявляє помірну седативну дію. У терапевтичних дозах декстрометорфан не пригнічує циліарну активність.

Аскорбінова кислота, яка входить до складу препарату, заповнює потребу організму у               вітаміні С, різко зростаючу в період захворювання, завдяки антиоксидантним властивостям сприяє нормалізації проникності капілярів, бере участь у процесах синтезу стероїдних гормонів і колагену, регенерації тканин, в регуляції ряду окислювально-відновних процесів і вуглеводного обміну, підвищує неспецифічну резистентність організму, у тому числі при респіраторних інфекціях. Гальмує вивільняння і прискорює деградацію гістаміну, пригноблює утворення простагландів та інших медіаторів запалення і анафілаксії. Підсилює детоксикацій ну функцію печінки і покращує жовчовиділення. Регулюючи метаболізм і сприяючи відновленню організму, покращує загальний стан і самопочуття хворого.

Таким чином, синергізм в механізмі дії активних речовин препарату підсилює його медикаментозний ефект і дозволяє знизити дозування інгредієнтів що входять до його складу, і тим самим і можливих побічних ефектів.

У свою чергу, аскорбінова кислота, підвищуючи детоксикацій ну функцію печінки і підсилюючи жовчовиділення, сприяє профілактиці побічних явищ.

Фармакокінетика. Препарат є двокомпонентним, фармакокінетика взаємодії компонентів не вивчалась.

Фармакокінетика декстрометорфану гідро броміду.

Після прийому внутрішньо декстрометорфан повністю абсорбується у шлунково-кишковому тракті та його дія починає проявлятися через 15–30 хвилин. Тривалість дії після перорального прийому становить 3-6 годин – у дорослих і 6-9 годин – у дітей. Декстрометорфан   метаболізується   в   першу   чергу   ферментами   печінки,   піддаючись   О-деметиляції, N-деметиляції і частковому зв’язуванню із глюкуроновою кислотою та сульфатами. Максимальної концентрації в плазмі декстрометорфан сягає через 2 години. Період напів виведення (Т½) препарату становить 6,5 години. При цьому рівень метаболізованих форм у відсотковому відношенні завжди перевищує рівень вихідного декстрометорфану. До 45 % декстрометорфану може екскретуватися з сечею, зберігаючи широку варіабельність у показниках екскреції між окремими формами у різних пацієнтів.

Фармакокінетика кислоти аскорбінової.

Після прийому внутрішньо аскорбінова кислота повністю абсорбується з шлунково-кишкового тракту. Широко розподіляється в тканинах організму. Аскорбінова кислота абсорбується в тонкому кишечнику (дванадцяти палій; частково – у клубовій). Зв’язок із білками плазми –               25 %. Патологія шлунково-кишкового тракту (виразки, запори, діарея, глистова інвазія, лямбліоз), вживання свіжих фруктових та овочевих соків, лужних напоїв зменшують всмоктування аскорбату в кишечнику. Концентрація аскорбінової кислоти в плазмі крові у нормі становить приблизно 10-20 мкг/мл. Максимальна концентрація в організмі досягається через 4 години після прийому. Легко проникає в лейкоцити, тромбоцити, а потім – в усі тканини. Метаболізується переважно в печінці, у дезоксіаскорбінову та далі у щавлево оцтову та дикетогулонову кислоти. Виводиться нирками, кишечником, потом, грудним молоком у вигляді незмінного аскорбату та метаболітів. Куріння та зловживання етанолу прискорюють руйнування (перетворення в неактивні метаболіти), різко знижуючи запаси аскорбінової кислоти в організмі. Аскорбінова кислота, прийнята в надмірних кількостях, швидко виводиться в незмінному стані з сечею. Підвищуючи детоксикацій ну функцію печінки і підсилюючи жовчовиділення, сприяє профілактиці побічних явищ.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки оранжевого з рожевим відтінком кольору, з апельсиновим запахом, верхня і нижня поверхні яких опуклі. На поверхні таблеток допускається мармуровість. На одну з поверхонь нанесена риска.

Термін придатності. 2,5 року.

Не застосовувати препарат після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.

Умови зберігання. Зберігати у сухому, захищеному від світла місці при температурі не вище 25 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка. По 12 таблеток у блістері, по 10 блістерів № 12 у пачці;

                    по 12 таблеток у блістері, по 2 блістери № 12 у пачці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. ТОВ «Стиролбіофарм».

Місцезнаходження. 84610, Україна, Донецька обл., м. Горлівка, вул. Горлівської дивізії, 97.

СОСТАВ И ФОРМА ВЫПУСКА:

табл. блистер, № 12, № 24, № 60, № 120

Прочие ингредиенты: лактозы моногидрат, ароматизатор апельсиновый, аспартам (Е951), полиэтиленгликоль 4000, азокраситель "желтый закат FCF" (E110), магния стеарат.

№  UA/5091/01/01 от 21.12.2009 до 21.12.2014

ФАРМАКОЛОГИЧЕСКИЕ СВОЙСТВА:

Фармакодинамика. Комплексный препарат, фармакологическое действие которого обусловлено входящими в его состав ингредиентами и их взаимодействием.
Декстрометорфана гидробромид является ненаркотическим депрессантом кашля. Он действует на кашлевой центр, расположенный в продолговатом мозге, и повышает порог чувствительности к кашлю. Противокашлевое действие декстрометорфана эквивалентно действию кодеина. Не приводит при этом к угнетению дыхательного центра. Не вызывает эффекта привыкания к препарату, не обладает анальгезирующим эффектом. Оказывает невыраженное седативное действие. В терапевтических дозах декстрометорфан не угнетает цилиарную активность.
Аскорбиновая кислота, входящая в состав препарата, восполняет потребность организма в витамине С, резко возрастающую в период заболевания, благодаря антиоксидантным свойствам способствует нормализации проницаемости капилляров, участвует в процессах синтеза стероидных гормонов и коллагена, регенерации тканей, в регуляции ряда окислительно-восстановительных процессов и углеводного обмена, повышает неспецифическую резистентность организма, в том числе при респираторных инфекциях. Тормозит высвобождение и ускоряет деградацию гистамина, угнетает образование простагландина и других медиаторов воспаления и анафилаксии. Усиливает детоксикационную функцию печени и улучшает желчеотделение. Регулируя метаболизм и способствуя восстановлению организма, улучшает общее состояние и самочувствие больного.
Таким образом, синергизм в механизме действия активных веществ препарата усиливает его медикаментозный эффект и позволяет снизить дозировку входящих в его состав ингредиентов, а, тем самым — и возможных побочных эффектов.
В свою очередь, аскорбиновая кислота, повышая детоксикационную функцию печени и усиливая желчеотделение, способствует профилактике побочных явлений.
Фармакокинетика. Препарат является двухкомпонентным, фармакокинетику взаимодействия компонентов не изучали.
Фармакокинетика декстрометорфана гидробромида
После приема внутрь декстрометорфан полностью абсорбируется в ЖКТ и его действие начинает проявляться через 15–30 мин. Продолжительность действия после перорального приема составляет 3–6 ч — у взрослых и 6–9 ч — у детей. Декстрометорфан метаболизируется, в первую очередь, ферментами печени, подвергаясь О-деметиляции, N-деметиляции и частичному связыванию с глюкуроновой кислотой и сульфатами. C_max в плазме крови декстрометорфан достигает через 2 ч. Т_½ препарата составляет 6,5 ч. При этом уровень метаболизированных форм в процентном отношении всегда превышает уровень исходного декстрометорфана. До 45% декстрометорфана может экскретироваться с мочой, сохраняя широкую вариабельность в показателях экскреции между отдельными формами у разных пациентов.
Фармакокинетика кислоты аскорбиновой
После приема внутрь аскорбиновая кислота полностью абсорбируется в ЖКТ. Широко распределяется в тканях организма. Аскорбиновая кислота абсорбируется в тонкой кишке (двенадцатиперстной; частично — в подвздошной). Связь с белками плазмы крови — 25%. Патология ЖКТ (язвы, запоры, диарея, глистная инвазия, лямблиоз), употребление свежих фруктовых и овощных соков, щелочного питья уменьшают всасывание аскорбата в кишечнике. Концентрация аскорбиновой кислоты в плазме крови в норме составляет около 10–20 мкг/мл. С_max в организме достигается через 4 ч после приема. Легко проникает в лейкоциты, тромбоциты, а затем — во все ткани. Метаболизируется преимущественно в печени, в дезоксиаскорбиновую и далее в щавелевоуксусную и дикетогулоновую кислоты. Выводится почками, через кишечник, с потом, грудным молоком в виде неизменного аскорбата и метаболитов. Курение и употребление этанола ускоряют разрушение (превращение в неактивные метаболиты), резко снижая запасы аскорбиновой кислоты в организме. Аскорбиновая кислота, принятая в чрезмерных количествах, быстро выводится в неизмененном виде с мочой. Повышая детоксикационную функцию печени и усиливая желчеотделение, способствует профилактике побочных явлений.

ПОКАЗАНИЯ:

симптоматическое лечение сухого изнурительного кашля, вызванного инфекционно-воспалительными заболеваниями органов дыхания или воздействием раздражающих веществ.

ПРИМЕНЕНИЕ:

препарат назначают взрослым по 1 таблетке 4–6 раз в сутки. Максимальная суточная доза декстрометорфана для взрослого — 120 мг (8 таблеток) в сутки. Курс лечения составляет 1 нед, максимальный курс лечения составляет 2 нед. При хронических заболеваниях курс лечения может быть продлен до 4–5 нед.
Детям в возрасте 14–18 лет назначают по 1 таблетке 2–3 раза в сутки. Максимальная суточная доза декстрометорфана для детей — 60 мг (4 таблетки) в сутки.

ПРОТИВОПОКАЗАНИЯ:

гиперчувствительность к декстрометорфану, кислоте аскорбиновой и/или к другим компонентам препарата, наличие кашля, сопровождающегося выделением мокроты, одновременный прием муколитических средств, трициклических антидепрессантов, ингибиторов МАО и на протяжении 2 нед после прекращения применения ингибиторов МАО, БА, хронический обструктивный бронхит, пневмония, эмфизема легких, дыхательная недостаточность или угнетение дыхания, эпилепсия, склонность к тромбозам, тромбоз, тромбофлебит, период беременности и кормления грудью, возраст до 14 лет.

ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ:

со стороны центральной и периферической нервной системы: сонливость, тошнота, головокружение, головная боль, чувство усталости, бессонница, повышенная возбудимость;
со стороны ЖКТ: спазмы желудка, тошнота и рвота, изжога, диарея;
со стороны мочевыделительной системы: при применении в высоких дозах — гипероксалурия и формирование почечных камней из оксалата кальция, повреждения гломерулярного аппарата почек;
со стороны сердечно-сосудистой системы: тахикардия, снижение АД, миокардиодистрофия;
со стороны кроветворной системы: тромбоцитоз, гиперпротромбинемия, тромбоз, эритропения, нейтрофильный лейкоцитоз, у больных с недостатком глюкозо-6-фосфатдегидрогеназы кровяных телец может повлечь гемолиз эритроцитов;
со стороны эндокринной системы: нарушение обмена цинка, меди, подавление функции инсулярного аппарата поджелудочной железы (гипергликемия, глюкозурия);
аллергические реакции: описаны единичные случаи кожных реакций (кожная сыпь, крапивница, у предрасположенных пациентов — отек Квинке) и проявлений со стороны дыхательной системы (одышка), анафилактический шок;
прочие: ощущение жара, мышечный тремор, потливость, при длительном применении в высоких дозах — снижение проницаемости капилляров (возможно ухудшение трофики тканей, повышение АД).

ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ:

с осторожностью применять у пациентов с гипероксалурией, нарушениями функции почек, печени, указаниями в анамнезе на мочекаменную болезнь, в период обострения язвенной болезни желудка, у пациентов с высоким содержанием железа в организме.
Поскольку аскорбиновая кислота повышает абсорбцию железа, ее применение в высоких дозах может быть опасно у пациентов с гемохроматозом, талассемией, полицитемией, лейкемией и сидеробластной анемией.
С осторожностью применять у пациентов с дефицитом глюкозо-6-фосфатдегидрогеназы.
Применение аскорбиновой кислоты в высоких дозах может вызвать обострение серповидно-клеточной анемии.
Данные о диабетогенном действии аскорбиновой кислоты противоречивы. Однако при длительном применении аскорбиновой кислоты следует периодически контролировать уровень глюкозы в крови.
Полагают, что применение аскорбиновой кислоты у пациентов с быстро пролиферирующими и широко диссеминированными опухолями, может усугубить течение процесса. Поэтому следует с осторожностью применять аскорбиновую кислоту у пациентов с прогрессирующим онкологическим заболеванием.
Всасывание аскорбиновой кислоты уменьшается при одновременном употреблении свежих фруктовых или овощных соков, щелочного питья.
Необходимо воздерживаться от употребления алкоголя во время лечения препаратом.
Лечение следует прекратить немедленно, если через 6 дней приема не достигнуто никакого эффекта, а также при появлении сыпи, повышении температуры тела или постоянной головной боли.
Декстрометорфан может иногда вызывать слабовыраженную психическую зависимость, но не физиологическую.
При применении в терапевтических дозах Атуссин не оказывает седативного воздействия на ЦНС.
Препарат содержит лактозу моногидрат, что следует иметь в виду больным с наследственной непереносимостью лактозы.
Применение в период беременности и кормления грудью
Применять препарат в период беременности или кормления грудью не рекомендуется.
Дети. Детям в возрасте младше 14 лет применение препарата противопоказано.
Способность влиять на скорость реакции при управлении транспортными средствами или работе с другими механизмами. Во время лечения не следует заниматься деятельностью, требующей повышенного внимания, быстрых психических и двигательных реакций. При появлении признаков сонливости пациентам, применяющим препарат, следует воздержаться от управления транспортными средствами.

ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ:

декстрометорфан не следует назначать одновременно с ингибиторами моноаминооксидазы.
Ввиду синергического взаимодействия не рекомендуется назначать препарат с наркотическими противокашлевыми препаратами и другими лекарственными средствами, угнетающими ЦНС.
При одновременном применении с барбитуратами, примидоном повышается экскреция аскорбиновой кислоты с мочой.
При одновременном применении пероральных контрацептивов снижается концентрация аскорбиновой кислоты в плазме крови.
При одновременном применении с препаратами железа аскорбиновая кислота, благодаря своим восстановительным свойствам, переводит трехвалентное железо в двухвалентное, что способствует улучшению его абсорбции.
Аскорбиновая кислота в высоких дозах может снижать рH мочи, что при одновременном применении уменьшает канальцевую реабсорбцию амфетамина и трициклических антидепрессантов.
При одновременном применении ацетилсалициловая кислота уменьшает абсорбцию аскорбиновой кислоты примерно на треть.
При одновременном применении с варфарином возможно уменьшение выраженности эффектов варфарина.
При одновременном применении аскорбиновая кислота повышает экскрецию железа у пациентов, получающих дефероксамин. При применении аскорбиновой кислоты в дозе 500 мг в сутки возможно нарушение функции левого желудочка.
При одновременном применении с тетрациклином повышается выведение аскорбиновой кислоты с мочой.
Описан случай снижения концентрации флуфеназина в плазме крови у пациента, получавшего аскорбиновую кислоту по 500 мг 2 раза в сутки.
Возможно повышение концентрации этинилэстрадиола в плазме крови при его одновременном применении в составе контрацептивов для приема внутрь.

ПЕРЕДОЗИРОВКА:

вероятность передозировки крайне редка, так как терапевтическую дозу препарата необходимо превысить в 20–50 раз.
Симптомы: диспептические расстройства, тошнота, рвота, возбуждение, головокружение, сонливость, вялость, раздражительность, нарушения сознания, нистагм (при комбинации с противогистаминными средствами), нарушения зрения, угнетение дыхания, снижение АД, тахикардия, гипертонус мышц, атаксия.
Лечение: введение специфического антидота налоксона, который можно применять при передозировке в 100 и более раз, метионина внутрь или в/в N-ацетилцистеина. Только в случаях значительной передозировки или индивидуальной гиперчувствительности необходимо производить мониторинг жизненно важных показателей, включая дыхание, пульс, АД, температуру тела (может возникнуть необходимость в принятии мер для защиты от чрезмерной потери тепла), ЭКГ. Может потребоваться пероральный прием натрия или магния сульфата в качестве слабительного средства. Следует уделять внимание восстановлению адекватного дыхания (интубация), осуществляя контроль за дыхательными путями больного и используя вспомогательную или контролируемую вентиляцию. Для предотвращения судорог можно использовать диазепам. Необходима коррекция ацидоза и электролитного баланса. Следует избегать аналептиков, которые могут вызывать судороги.

УСЛОВИЯ ХРАНЕНИЯ:

в сухом, защищенном от света месте при температуре до 25 °С.