Беталок зок - інструкція для медичного застосування

І Н С Т Р У К Ц І Я

для медичного застосування препарату

БЕТАЛОК ЗОК

(BETALOС ZOK)

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: metoprolol; (±)-1-[4-(2-метоксіетил) фенокси]-3-[(1-метилетил) аміно]- 2- пропанол;

основні фізико-хімічні властивості: овальні, двоопуклі (25 мг) таблетки, вкриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору, з рискою на одному боці та гравіруванням А/β – на іншому боці; круглі, двоопуклі (50 мг) таблетки, вкриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору, з рискою на одному боці та гравіруванням А/mо – на іншому боці; круглі, двоопуклі (100 мг) таблетки, вкриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору, з рискою на одному боці та   гравіруванням А/ms – на іншому боці;

склад: 1 таблетка містить метопрололу сукцинату, що еквівалентно 25 мг, 50 мг або 100 мг метопрололу тартрату відповідно;

допоміжні речовини: етилцелюлоза, гідроксипропіл целюлоза, гідроксипропілм етилцелюлоза, целюлоза мікрокристалічна, парафін, полі етиленгліколь, кремнію діоксид, натрію стеарилфумарат, титану діоксид.

Форма випуску. Таблетки, вкриті оболонкою з уповільненим вивільненням.

Фармакотерапевтична група. Селективні блокатори бета-адренорецепторів. Код АТС   С 07А В 02.

Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Метопролол – конкурентний кардіоселективний β₁-адреноблокатор. Метопролол має незначний мембраностабілизуючий ефект та не виявляє активності часткового агоністу. Метопролол зменшує або пригнічує стимулюючу дію катехоламінів на серце при фізичному та психоемоційному навантаженні, приводить до зменшення частоти серцевих скорочень, помірного зменшення скоротності серця, серцевого викиду, а також знижує підвищений артеріальний тиск. Зменшує потребу міокарда в кисні. Подовжує період діастоли. За умов високих концентрацій ендогенного адреналіну метопролол впливає на артеріальний тиск у значно меншому ступені, ніж неселективні β-блокатори. На відміну від традиційних таблетованих лікарських форм β₁-блокаторів при застосуванні препарату Беталок ЗОК   спостерігається постійна концентрація препарату у плазмі та забезпечується стійкий клінічний ефект (β₁-блокада) більше доби (> 24 годин). Внаслідок відсутності піків концентрацій у плазмі, клінічно Беталок ЗОК характеризується кращою β₁-селективністю у порівнянні з традиційними таблетованими формами β₁-блокаторів. Крім того, у значній мірі зменшується потенційний ризик небажаних явищ, що спостерігаються при пікових концентраціях препарату у плазмі, наприклад, брадикардія та слабкість у нижніх кінцівках при ході.   У разі необхідності Беталок ЗОК можна призначати у комбінації з β₂-агоністами пацієнтам, які страждають на обструктивні захворювання легенів. У терапевтичних дозах Беталок ЗОК у комбінації з β₂-агоністами менше впливає на розширення бронхів, порівняно з впливом неселективних β-блокаторів. Беталок ЗОК у меншій мірі впливає на вивільнення інсуліну та метаболізм вуглеводів, ніж неселективні  β-блокатори.

Вплив Беталок ЗОК на реакцію серцево-судинної системи в умовах гіпоглікемії значно менш виражений, порівнюючи з неселективними β-блокаторами.

Клінічні дослідження показали, що Беталок ЗОК може викликати незначне підвищення рівнів три гліцеридів та зменшення рівнів вільних жирних кислот у крові. У деяких випадках спостерігалось незначне зменшення рівнів ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ), і воно було значно меншим, порівнюючи з прийомом неселективних β₂-блокаторів. Тим не менше, у одному довгостроковому дослідженні було показане значне зниження рівню загального холестерину після лікування метопрололом протягом декількох років.

У MERIT-HF (дослідження виживання при хронічній серцевій недостатності (клас II-IV NYHA) та зниженою фракцією викиду (≤40%), що включало 3991 пацієнта) Беталок ЗОК показав підвищення виживання та зменшення частоти госпіталізацій. При тривалому лікування пацієнти досягали загального покращення симптомів (за класами NYHA). Також терапія препаратом Беталок ЗОК показала збільшення фракції викиду лівого шлуночка, зменшення прикінцевого систолічного та прикінцевого діастолічного об’ємів лівого шлуночка.

Фармакокінетика. Всмоктування та розподіл. Беталок ЗОК повністю всмоктується після перорального прийому. Абсорбція препарату не залежить від прийому їжі. Внаслідок екстенсивного ефекту “першого проходження“ системна біодоступність метопрололу після перорального введення одноразової дози становить приблизно 50%. У результаті використання лікарської форми з уповільненим виділенням метопролола його біодоступність знижується приблизно на 20–30% у порівнянні зі звичайними таблетками. Однак цей факт не має клінічного значення, оскільки для лікарської форми з уповільненим виділенням площа під кривої ефективності (AUEC) відносно частоти серцевих скорочень така ж, як і для звичайних таблеток. Для метопрололу характерно низьке зв'язування з білками плазми, приблизно 5 –10%.

Метаболізм і виведення з організму. Метопролол метаболізується в печінці, при цьому утворюється три метаболіти, які не мають клінічно значущого β-блокую чого ефекту.

За звичай, більше 95% пероральної дози препарату виводиться із сечею. Близько 5% даної дози виводиться із сечею в незміненому стані; в окремих випадках кількість препарату, що виводиться із сечею в незміненому стані, може досягати 30%. Середній період напів виведення становить 3,5 години (1–9 годин). Загальна швидкість виведення з плазми (кліренс) становить приблизно 1л/хв. У пацієнтів похилого віку не спостерігається значних змін у фармакокінетиці метопрололу в порівнянні з такими у пацієнтів молодого віку. Системна біодоступність та виведення метопрололу не змінюється у пацієнтів з нирковою недостатністю. Виведення метаболітів у таких пацієнтів, однак, зменшене. Значне накопичення метаболітів спостерігалось у хворих зі швидкістю клуб очкової фільтрації менше 5 мл/хв. Таке накопичення метаболітів не має β-блокую чого ефекту.   У пацієнтів зі зниженою функцією печінки фармакокінетика метопрололу (у зв’язку з низьким рівнем зв’язування з білками) змінюється незначно. Однак у пацієнтів з важкою формою цирозу печінки або порто-кавальними шунтами, біодоступність метопролола може збільшуватися, а загальний кліренс зменшуватися. У пацієнтів з порто-кавальним шунтом загальний кліренс становить приблизно 0,3 л/хв, а площа під кривою “концентрація в плазмі – час” була в 6 разів більше, у порівнянні з аналогічним показником у здорових пацієнтів.

Показання для застосування.

• Артеріальна гіпертензія (для зниження артеріального тиску та зменшення ризику розвитку серцево-судинних та коронарних ускладнень, а також для зменшення ризику серцево-судинної та коронарної смерті, включаючи раптову смерть).

• Стенокардія.

• Стабільна хронічна серцева недостатність з порушенням систолічної функції лівого шлуночка (як допоміжна терапія до базисного лікування серцевої недостатності).

• З метою зниження смертності та частоти повторного інфаркту після гострої фази інфаркту міокарда.

• Порушення ритму серця, включаючи надшлуночкову тахікардію, зменшення частоти скорочень шлуночків при фібриляції передсердь та шлуночкових екстрасистолах.

• Функціональні порушення серцевої діяльності.

• Профілактика мігрені.

Спосіб застосування та дози. Беталок ЗОК призначений для щоденного прийому 1 раз на добу, бажано зранку.   Таблетки (або таблетки розділені навпіл) не слід розжовувати або кришити. Прийом їжі не впливає на біодоступність препарату. У період підбору дози слід контролю вати частоту серцевих скорочень для упередження брадикардії.

Артеріальна гіпертензія.

Рекомендована доза препарату Беталок ЗОК для пацієнтів з легкою або помірною формою гіпертензії становить 50 мг 1 раз на добу. Якщо при цьому дозуванні терапевтичного ефекту не досягнуто, можна збільшити дозу до 100–200 мг 1 раз на добу або комбінувати з іншими антигіпертензивними препаратами.

Стенокардія.

Рекомендована доза становить 100–200 мг Беталок ЗОК 1 раз на добу. За необхідності Беталок ЗОК можна комбінувати з іншими препаратами для лікування стенокардії.

Стабільна хронічна серцева недостатність з порушенням систолічної функції лівого шлуночка (як доповнення до базисної терапії).

Пацієнти повинні знаходитися у стадії стабільної хронічної серцевої недостатності без епізодів загострення протягом щонайменше 6 тижнів та без зміни базисної терапії протягом останніх 2 тижнів. Лікування серцевої недостатності β-блокаторами може призвести до тимчасового погіршення симптоматичної картини. Можливе   подальше продовження терапії або зменшення дози, у окремих випадках може знадобитися відміна препарату. Ініціювання терапії препаратом Беталок ЗОК у пацієнтів з тяжкою серцевою недостатністю (NYHA IV) повинен проводити досвідчений лікар з досвідом лікування пацієнтів з серцевою недостатністю.

Стабільна хронічна серцева недостатність, II функціональний клас.

Рекомендована початкова доза Беталоку ЗОК перші 2 тижні становить 25 мг (½ таблетки по 50 мг) 1 раз на добу. Після 2 тижнів доза може бути збільшена до 50 мг 1 раз на добу, і далі може подвоюватися кожні 2 тижні. Цільова доза для тривалого лікування 200 мг Беталоку   ЗОК 1 раз на добу.

Стабільна хронічна серцева недостатність, III-IV функціональний клас.

Доза підбирається індивідуально. Рекомендована початкова доза перші 2 тижні становить 12,5 мг метопрололу 1 раз на добу. У період збільшення дози пацієнт повинен перебувати під наглядом лікаря, тому що у деяких пацієнтів симптоми серцевої недостатності можуть погіршитися. Після 2 тижнів прийому Беталоку ЗОК у дозі 12,5 мг доза може бути збільшена до 25 мг (½ таблетки по 50 мг) 1 раз на добу. Через 2 тижні доза може бути збільшена до 50 мг 1 раз на добу. Пацієнтам, які добре переносять більш високі дози, можна подвоювати дозу кожні 2 тижні до досягнення максимальної дози 200 мг Беталоку ЗОК 1 раз на добу. У випадку гіпотензії та/або брадикардії може знадобитися зменшення дози супутньої терапії або зниження дози Беталоку ЗОК. Гіпотензія на початку терапії не обов’язково вказує на те, що така доза препарату Беталок ЗОК не буде переноситися при подальшому тривалому лікуванні. Однак доза не повинна підвищуватися доти, доки стан хворого не стабілізується. Також може знадобитися контроль функції нирок.

Серцеві аритмії.

Доза, що рекомендується – 100 - 200 мг Беталоку ЗОК 1 раз на добу.

Підтримуюче лікування після інфаркту міокарда.

Показано, що в результаті тривалого лікування Беталоком ЗОК у дозі 200 мг знижується ризик летального кінця (включаючи раптову смерть), зменшується ризик повторного інфаркту міокарда (включаючи хворих на цукровий діабет).

Функціональні порушення серцевої діяльності, що супроводжуються серцебиттям.

Рекомендована доза становить 100 мг Беталоку ЗОК 1 раз на добу. За необхідності дозу можна збільшити до 200 мг.

Профілактика мігрені.

Рекомендована доза становить 100–200 мг Беталоку ЗОК 1 раз на добу.

Пацієнти з порушеннями функції нирок.

Коригування дози хворим з порушеннями функції нирок не потрібне.

Пацієнти з порушеннями функції печінки.

За звичай препарат Беталок ЗОК призначається пацієнтам із цирозом печінки у тій самій дозі, що й хворим з нормальною функцією печінки. Тільки у випадку дуже тяжкого перебігу печінкової недостатності може знадобитися зменшення дози.

Пацієнти похилого віку.

Коригування дози не потрібне.

Діти.

Досвід застосування препарату Беталок ЗОК у дітей обмежений.

Побічна дія. Препарат Беталок ЗОК добре переноситься; небажані побічні явища за звичай легкі та оборотні. При застосуванні препарату Беталок ЗОК були описані нижченаведені побічні ефекти. Для оцінки частоти виникнення застосовували наступні критерії: дуже часто – не менше 10%, часто – 1–9%, нечасто – 0,1–0,9%, рідко – 0,01–0,09%, та дуже рідко – менше 0,01%.

З боку серцево-судинної системи: часто: брадикардія, постуральні порушення (дуже рідко із запамороченням), холодні кінцівки; нечасто: тимчасове погіршення симптомів серцевої недостатності, атріовентрикулярна блокада І ступеню, набряки, біль у перикарді; рідко: порушення синоатріальної провідності, аритмія; дуже рідко: гангрена у пацієнтів з попередніми тяжкими порушеннями периферичного кровообігу.

З боку центральної нервової системи: дуже часто: стомлюваність; часто: запаморочення, головний біль; нечасто: парестезії, м'язові судоми.

З боку шлунково-кишкового тракту: часто:   нудота, біль у ділянці живота, діарея, запор; нечасто: блювання; рідко: сухість у роті.

Кров: дуже рідко: тромбоцит опенія.

Печінка: рідко: відхилення печінкових показників; дуже рідко: гепатит.

З боку кістково-м'язової системи: дуже рідко: артралгія.

З боку обміну речовин: нечасто: збільшення ваги тіла.

Психічний статус: нечасто: депресія, ослаблення концентрації уваги, сонливість або безсоння, нічні кошмари; рідко: нервозність, тривожність, дуже рідко: амнезія/порушення пам'яті, сплутаність свідомості, галюцинації.

З боку органів дихання: часто: задишка при фізичному зусиллі; нечасто: бронхоспазм, рідко: риніт.

З боку органів чуття: рідко: порушення зору, сухість та/або подразнення очей, кон’юнктивіт; дуже рідко: порушення смакових відчуттів, шум у вухах.

Шкіра: нечасто: висип (у формі urticaria psoriasform, ділянки дистрофії шкіри), посилення пітливості; рідко: випадання волосся; дуже рідко: фото сенсибілізація, загострення псоріазу.

Інші: імпотенція/сексуальна дисфункція.

Протипоказання. Атріовентрикулярна блокада другого або третього ступеня. Серцева недостатність у стадії декомпенсації (набряк легенів, синдром гіпоперфузії або гіпотензія), триваюча або періодична інотропна терапія, спрямована на стимулювання бета-рецепторів. Клінічно значуща синусова брадикардія, синдром слабкості синусового вузла, кардіогенний шок, тяжкі порушення периферичного артеріального кровообігу. Метопролол не слід призначати пацієнтам з підозрою на гострий інфаркт міокарда при частоті серцевих скорочень менше 45 уд/хв., інтервалом P–Q > 0,24 c   або систолічним артеріальним тиском <100 мм рт. ст. Підвищена чутливість до будь-якого компонента препарату або до інших β-блокаторів.  

Передозування.  Симптоми: тяжка гіпотензія, синусова брадикардія, атріовентрикулярна блокада, серцева недостатність, кардіогенний шок, зупинка серця, бронхоспазм, порушення свідомості/кома, нудота, блювання та ціаноз кінцівок. Супутнє вживання алкоголю, прийом антигіпертензивних препаратів, хінідину або барбітуратів можуть погіршити стан пацієнта. Перші ознаки передозування можуть виникнути через 20 хвилин – 2 години після передозування.

Лікування. Прийом активованого вугілля, за необхідності – промивання шлунка. У випадку важких форм гіпотензії, брадикардії або загрози серцевої недостатності слід вводити β₁-агоніст внутрішньо венно (наприклад, преналтерол) з інтервалом 2 – 5 хвилин, або інфузійно до досягнення терапевтичного ефекту. У разі недоступності селективного β₁-агоніста можна вводити внутрішньо венно допамін або атропіну сульфат для блокади блукаючого нерва. Якщо терапевтичного ефекту не досягнуто, можна використати інші симпатоміметики, такі як добутамін або норадреналін.

Можна ввести глюкагон у дозі 1–10 мг. Може виникнути необхідність застосування водія серцевого ритму. Для купування бронхоспазму слід вводити внутрішньо венно β₂-агоніст. Слід враховувати, що дози атидотів, які необхідні для усунення симптомів передозування β-блокаторами, набагато вищі терапевтичних, оскільки β-рецептори зв’язані β-блокаторами.

Особливості застосування. Пацієнтам, які приймають β-блокатори не слід вводити внутрішньо венно антагоністи кальцію верапамілового типу.

Як правило, при лікуванні хворих на астму у якості супутньої терапії призначають β₂-агоністи (у таблетках або аерозолі). У тих випадках, коли дані пацієнти починають приймати Беталок ЗОК, може знадобитися збільшення дози β₂-агоністів. Ризик, що Беталок ЗОК буде впливати на β₂-рецептори, нижчий, ніж у випадку застосування звичайних неселективних  β₁-блокаторів у таблетках.

Беталок ЗОК у меншій мірі впливає на вивільнення інсуліну та метаболізм вуглеводів, ніж неселективні  β-блокатори.

Пацієнти із хронічною серцевою недостатністю повинні бути компенсовані та одержувати основну терапію як до, так і під час лікування Беталоком ЗОК та знаходитися під наглядом лікаря.

Дуже рідко стан пацієнтів з порушеннями AV провідності середнього ступеню тяжкості може погіршитися (можливий кінець - AV блокада). Якщо під час лікування розвинулася брадикардія, дозу Беталоку ЗОК необхідно зменшити або поступово припинити застосування препарату.

Беталок ЗОК може погіршити симптоми порушення периферичного артеріального кровообігу за рахунок зниження артеріального тиску.

Хворим на феохромоцитому паралельно з препаратом Беталок ЗОК необхідно призначити α-адреноблокатор.

У випадку хірургічного втручання необхідно попередити анестезіолога, що пацієнт приймає Беталок ЗОК. Пацієнтам, яким має бути проведено хірургічне втручання, припиняти лікування β-блокаторами   не рекомендується.

Метопролол може викликати незначне підвищення рівнів три гліцеридів та зменшення рівнів вільних жирних кислот у крові. У деяких випадках спостерігалось незначне зменшення рівнів ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ), і воно було значно меншим, порівнюючи з прийомом неселективних β₂-блокаторів. Тим не менше, у одному довгостроковому дослідженні було показане значне зниження рівню загального холестерину після лікування метопрололом протягом декількох років.

Дані з ефективності та безпеки застосування препарату у хворих з тяжкою стабільною   серцевою недостатністю (NYHA IV) обмежені. Лікування таких пацієнтів повинні проводити лікарі із спеціальними навичками та досвідом.

Необхідно уникати різкого припинення прийому β-блокаторів, тому що це може погіршити перебіг серцевої недостатності, а також збільшити ризик інфаркту міокарда та раптової смерті. Якщо лікування необхідно припинити, це треба робити по можливості поступово, не менше двох тижнів і під наглядом лікаря. Доза зменшується вдвічі на кожному етапі. Остання доза повинна прийматися протягом принаймні 4 днів, до повної відміни препарату. У випадку поновлення симптомів рекомендується сповільнити зниження дози.

Анафілактичний шок у пацієнтів, які приймають Беталок ЗОК, має більш тяжкий перебіг.

Вагітність.   Беталок ЗОК може бути призначений вагітній жінці лише у випадку, коли користь від отриманого ефекту переважає   потенційний ризик. β-блокатори можуть викликати брадикардію у плоду та новонародженого. Цей факт слід прийняти до уваги, призначаючи препарат під час останнього триместру а також під час пологів.

Лактація. Малоймовірно, що метопролол, призначений матері у терапевтичних дозах, негативно вплине на немовля.

Вплив на здатність керувати автомобілем та працювати з технікою. Оскільки при прийомі препарату Беталок ЗОК можуть виникнути запаморочення та слабкість, пацієнта слід попередити про можливі симптоми.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Пацієнти повинні знаходитися під ретельним наглядом, якщо вони одночасно з препаратом Беталок ЗОК приймають гангліоблокатори, інші β-блокатори (наприклад, очні краплі) або інгібітори моноамін оксидази (і-МАО).

Призначення з пропафеноном слід уникати. Пропафенон пригнічує метаболізм метопролола через цитохром Р 450 2D6. Результат такої комбінації непередбачуваний оскільки пропафенон також має β-блокуючі властивості.

При раптовій відміні клонідину на тлі лікування β-блокаторами може підвищитися артеріальний тиск. У тому випадку, якщо необхідно відмінити супутню терапію клонідином,  β-блокатор варто відмінити за декілька днів до відміни клонідину.

У пацієнтів, що одночасно з препаратом Беталок ЗОК приймають антагоністи кальцію ветапамілового типу або дилтіазем та/або препарати для лікування аритмії, можливі негативні інотропні та хронотропні ефекти. Пацієнтам, що приймають  β-блокатори, не слід призначати внутрішньо венно верапаміл (через загрозу зупинки серця). β-блокатори можуть підсилювати негативні інотропні та хронотропні ефекти препаратів для лікування аритмії (аналоги хінідину або аміодарон).

У пацієнтів, що одержують лікування β-блокаторами, інгаляційні анестетики підсилюють кардіодепресивний ефект. Індуктори або інгібітори метаболізму можуть впливати на концентрацію метопролола в плазмі. Концентрація метопролола в плазмі знижується при прийомі рифампицину або може підвищуватися при прийомі циметидину, фенітоїну, алкоголю, гідралазину та інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (пароксетин, флуоксетин та сертралін).

При супутньому лікуванні індометацином або іншими препаратами, що пригнічують простагландин-синтетазу, антигіпертензивний ефект β-блокаторів може зменшуватися.

Кардіоселективні β-блокатори в значно меншому ступені впливають на артеріальний тиск при введенні пацієнтам адреналіну, ніж неселективні β-блокатори.

При супутньому прийомі β-блокаторів може знадобитися корегування дози пероральних антидіабетичних засобів.

Умови та термін зберігання.  Зберігати в недоступному для дітей місці при температурі не вище 30° С. Термін придатності – 3 роки.

Умови відпуску. За рецептом.

Упаковка. Таблетки 25 мг - по 14 таблеток у блістері, т 1 блістер в картонній коробці; таблетки 50мг та 100 мг - по 30 таблеток у флаконі, по 1 флакону у картонній коробці.

Виробник. “АстраЗенека АБ”.

Адреса.   Содертал'є, Швеція.

БЕТАЛОК® ЗОК

Регистрационный номер:

Торговое название: Беталок® ЗОК

Международное непатентованное название: метопролол

Лекарственная форма: таблетки с замедленным высвобождением, покрытые оболочкой.

Состав

Активное вещество:

Одна таблетка Беталок ЗОК содержит: 23,75 мг, 47,5 мг и 95 мг метопролола сукцината, что соответствует 19,5 мг, 39 мг и 78 мг метопролола и 25 мг, 50 мг и 100 мг метопролола тартрата, соответственно.

Вспомогательные вещества:

Этилцеллюлоза, гипромеллоза, гипролоза, целлюлоза микрокристаллическая, парафин, макрогол, кремния диоксид, натрия стеарилфумарат, титана диоксид.

Описание

Беталок ЗОК 25 мг: Овальные двояковыпуклые таблетки белого или почти белого цвета, покрытые оболочкой; с насечкой на обеих сторонах и гравировкой А на одной стороне β

Беталок ЗОК 50 мг: Круглые двояковыпуклые таблетки белого или почти белого цвета, покрытые оболочкой; с насечкой на одной стороне и гравировкой А на другой стороне mo

Беталок ЗОК 100 мг: Круглые двояковыпуклые таблетки белого или почти белого цвета, покрытые оболочкой; с насечкой на одной стороне и гравировкой А на другой стороне ms

Фармакотерапевтическая группа: бета1-адреноблокатор селективный.

Код ATX C07 А В02

ФАРМАКОЛОГИЧЕСКИЕ СВОЙСТВА

Фармакодинамика

Метопролол- β1-адреноблокатор, блокирующий β1-рецепторы в дозах значительно меньших, чем дозы, требующиеся для блокирования β2-рецепторов.

Метопролол обладает незначительным мембраностабилизирующим эффектом и не проявляет активности частичного агониста.

Метопролол снижает или ингибирует агонистическое действие, которое оказывают на сердечную деятельность катехоламины, выделяющиеся при нервных и физических стрессах.

Это означает, что метопролол обладает способностью препятствовать увеличению частоты сердечных сокращений (ЧСС), минутного объема и усилению сократимости сердца, а также повышению артериального давления (АД), вызываемых резким выбросом катехоламинов.

В отличие от обычных таблетированных лекарственных форм селективных β1-адреноблокаторов (включая метопролол тартрат), при применении препарата Беталок ЗОК наблюдается постоянная концентрация препарата в плазме крови и обеспечивается устойчивый клинический эффект (β1-блокада) в течение более чем 24 часов. Вследствие отсутствия явных пиковых концентраций в плазме, клинически Беталок ЗОК характеризуется лучшей β1-селективностью по сравнению с обычными таблетированными формами β1-адреноблокаторов. Кроме того, в значительной степени уменьшается потенциальный риск побочных эффектов, наблюдаемых при пиковых концентрациях препарата в плазме, например, брадикардия и слабость в ногах при ходьбе. Пациентам с симптомами обструктивных заболеваний легких при необходимости можно назначать Беталок ЗОК в сочетании с β2- адреномиметиками. При совместном использовании с β2- адреномиметиками Беталок ЗОК в терапевтических дозах в меньшей степени влияет на вызываемую β2- адреномиметиками бронходилатацию, чем неселективные β-адреноблокаторы. Метопролол в меньшей степени, чем неселективные β-адреноблокаторы, влияет на продукцию инсулина и углеводный метаболизм. Влияние препарата на реакцию сердечно-сосудистой системы в условиях гипогликемии значительно менее выражено по сравнению с неселективными β-адреноблокаторами.

Применение препарата Беталок Зок при артериальной гипертензии приводит к значительному снижению артериального давления в течение более чем 24 часов, как в положении лежа и стоя, так и при нагрузке. В начале терапии метопрололом отмечается увеличение сосудистого сопротивления. Однако при длительном приёме возможно снижение АД вследствие уменьшения сосудистого сопротивления при неизменном сердечном выбросе. В MERIT-HF (исследовании выживаемости при хронической сердечной недостаточности (класс II-IV по классификации NYHA) и сниженной фракцией сердечного выброса (≤ 0,40), включавшем 3991 пациента) Беталок ЗОК показал повышение выживаемости и снижение частоты госпитализаций. При длительном лечении пациенты достигали общего улучшения симптомов (по классам NYHA). Также терапия с применением Беталок ЗОК показала повышение фракции выброса левого желудочка, снижение конечного систолического и конечного диастолического объемов левого желудочка.

Качество жизни в период лечения препаратом Беталок ЗОК не ухудшается или улучшается. Улучшение качества жизни при лечении препаратом Беталок ЗОК наблюдали у пациентов после инфаркта миокарда.

Фармакокинетика

При контакте с жидкостью таблетки быстро распадаются, при этом происходит диспергирование активного вещества в желудочно-кишечном тракте. Скорость высвобождения активного вещества зависит от кислотности среды. Длительность терапевтического эффекта после приема препарата в лекарственной форме Беталок ЗОК (таблетки с замедленным высвобождением) составляет более 24 часов, при этом достигается постоянная скорость высвобождения активного вещества в течение 20 часов. Период полувыведения составляет в среднем 3,5 часа.

Беталок ЗОК полностью абсорбируется после приема внутрь. Системная биодоступность после приема внутрь однократной дозы составляет приблизительно 30- 40%. Метопролол подвергается окислительному метаболизму в печени. Три основных метаболита метопролола не обнаруживали клинически значимого β-блокирующего эффекта. Около 5% пероральной дозы препарата выводится с мочой в неизмененном виде, остальная часть препарат выводится в виде метаболитов. Связь с белками плазмы крови низкая, примерно 5-10%.

Показания к применению

Артериальная гипертензия  Стенокардия.  Стабильная симптоматическая хроническая сердечная недостаточность с нарушением систолической функции левого желудочка (в качестве вспомогательной терапии к основному лечению хронической сердечной недостаточности).  Снижение смертности и частоты повторного инфаркта после острой фазы инфаркта миокарда. Нарушения сердечного ритма, включая наджелудочковую тахикардию, снижение частоты сокращения желудочков при фибрилляции предсердий и желудочковых экстрасистолах.  Функциональные нарушения сердечной деятельности, сопровождающиеся тахикардией. Профилактика приступов мигрени.

Противопоказания

Атриовентрикулярная блокада II и III степени, сердечная недостаточность в стадии декомпенсации, пациенты, получающие длительную или интермиттирующую терапию инотропными средствами и действующими на бета-адренорецепторы, клинически значимая синусовая брадикардия, синдром слабости синусового узла, кардиогенный шок, выраженные нарушения периферического кровообращения, артериальная гипотензия.

Беталок противопоказан больным с острым инфарктом миокарда при ЧСС менее 45 ударов в минуту, интервалом PQ более 0,24 секунд или систолическим артериальным давлением менее 100 мм рт.ст.

Известная повышенная чувствительность к метопрололу и его компонентам или к другим β- адреноблокаторам.

При тяжелых периферических сосудистых заболеваниях при угрозе гангрены.

Пациентам, получающим β-адреноблокаторы, противопоказано внутривенное введение блокаторов "медленных" кальциевых каналов типа верапамила.

Возраст до 18 лет (эффективность и безопасность не установлены)

С осторожностью: атриовентрикулярная блокада I степени, стенокардия Принцметала, бронхиальная астма, хроническая обструктивная болезнь легких, сахарный диабет, тяжелая почечная недостаточность, тяжелая печеночная недостаточность, метаболический ацидоз, совместное назначение с сердечными гликозидами.

Применение при беременности и в период грудного кормления

Как и большинство препаратов Беталок ЗОК не следует назначать во время беременности и в период грудного кормления, за исключением тех случаев, когда ожидаемая польза для матери превышает потенциальный риск для плода и/или ребенка. Как и другие антигипертензивные средства, β-адреноблокаторы могут вызывать побочные эффекты, например, брадикардию у плода, новорожденных или детей, находящихся на грудном вскармливании. Количество метопролола, выделяющееся в грудное молоко, и β- блокирующее действие у ребенка, находящегося на грудном вскармливании (при приеме матерью метопролола в терапевтических дозах), являются незначительными.

Способ применения и дозы

Беталок ЗОК предназначен для ежедневного приема один раз в сутки, рекомендуется принимать препарат утром. Таблетку Беталок ЗОК следует проглатывать, запивая жидкостью. Таблетки (или таблетки, разделенные пополам) не следует разжевывать или крошить. Прием пищи не влияет на биодоступность препарата. 
При подборе дозы необходимо избегать развития брадикардии.

Артериальная гипертензия 
50- 100 мг один раз в сутки. При необходимости дозу можно увеличить до 100 мг в сутки или добавить другое антигипертензивное средство, предпочтительнее диуретик и кальция антагонист дигидропиридинового ряда

Стенокардия 
100-200 мг Беталок ЗОК один раз в сутки. При необходимости к терапии может быть добавлен другой антиангинальный препарат.

Стабильная симптоматическая хроническая сердечная недостаточность с нарушением систолической функции левого желудочка 
Пациенты должны находиться в стадии стабильной хронической сердечной недостаточности без эпизодов обострения в течение последних 6 недель и без изменений в основной терапии в течение последних 2 недель. 
Терапия сердечной недостаточности бета-адреноблокаторами иногда может привести к временному ухудшению симптоматической картины. В некоторых случаях возможно продолжение терапии или снижение дозы, в ряде случаев может возникнуть необходимость отмены препарата.

Стабильная хроническая сердечная недостаточность, II функциональный класс 
Рекомендуемая начальная доза Беталок ЗОК первые 2 недели 25 мг один раз в сутки. После 2 недель терапии доза может быть увеличена до 50 мг один раз в сутки, и далее может удваиваться каждые 2 недели. 
Поддерживающая доза для длительного лечения 200 мг Беталок ЗОК один раз в сутки.

Стабильная хроническая сердечная недостаточность, III-IV функциональный класс 
Рекомендуемая начальная доза первые 2 недели 12,5 мг Беталок ЗОК (половина таблетки 25 мг) один раз в сутки. Доза подбирается индивидуально. В период увеличения дозы пациент должен находиться под наблюдением, так как у некоторых пациентов симптомы сердечной недостаточности могут ухудшиться. 
Через 1-2 недели доза может быть увеличена до 25 мг Беталок ЗОК один раз в сутки. Затем по прошествии 2 недель доза может быть увеличена до 50 мг один раз в сутки. Пациентам, которые хорошо переносят препарат, можно удваивать дозу каждые 2 недели до достижения максимальной дозы 200 мг Беталок ЗОК один раз в сутки. 
В случае артериальной гипотензии и/или брадикардии может понадобиться уменьшение сопутствующей терапии или снижение дозы Беталок ЗОК. Артериальная гипотензия в начале терапии не обязательно указывает, что данная доза Беталок ЗОК не будет переноситься при дальнейшем длительном лечении. Однако доза не должна повышаться до тех пор, пока состояние не стабилизируется. Может потребоваться контролирование функции почек.

Нарушения сердечного ритма 
100-200 мг Беталок ЗОК один раз в сутки.

Поддерживающее лечение после инфаркта миокарда 
200 мг Беталок ЗОК один раз в сутки.

Функциональные нарушения сердечной деятельности, сопровождающиеся тахикардией 
100 мг Беталок ЗОК один раз в сутки. При необходимости дозу можно увеличить до 200 мг в сутки.

Профилактика приступов мигрени 
100-200 мг Беталок ЗОК один раз в сутки.

Нарушение функции почек 
Нет необходимости корректировать дозу у пациентов с нарушением функции почек.

Нарушение функции печени 
Обычно из-за низкой степени связи с белками плазмы коррекции дозы метопролола не требуется. Однако при тяжелом нарушении функции печени (у пациентов с тяжелой формой цирроза печени или портокавальным анастомозом) может потребоваться снижение дозы.

Пожилой возраст 
Нет необходимости корректировать дозу у пациентов пожилого возраста.

Дети 
Опыт применения препарата Беталок ЗОК у детей ограничен.

Побочное действие

Беталок ЗОК хорошо переносится пациентами, побочные эффекты в основном являются легкими и обратимыми.

Для оценки частоты случаев применяли следующие критерии: очень часто (>10%), часто (1-9,9%), не часто (0,1-0,9%), редко (0,01-0,09%) и очень редко (<0,01%).

Сердечно-сосудистая система 
Часто: брадикардия, ортостатическая гипотензия (очень редко сопровождающиеся обмороком), похолодание конечностей, сердцебиение; 
Не часто: временное усиление симптомов сердечной недостаточности, AV блокада I степени; кардиогенный шок у пациентов с острым инфарктом миокарда; 
Редко: другие нарушения сердечной проводимости, аритмии; 
Очень редко: гангрена у пациентов с предшествующими тяжелыми нарушениями периферического кровообращения.

Центральная нервная система 
Очень часто: повышенная утомляемость; 
Часто: головокружение, головная боль; 
Редко: повышенная нервная возбудимость, тревожность, импотенция/сексуальная дисфункция; 
Не часто: парестезии, судороги, депрессия, ослабление внимания, сонливость или бессонница, ночные кошмары; 
Очень редко: амнезия/нарушения памяти, подавленность, галлюцинации.

Желудочно-кишечный тракт 
Часто: тошнота, боли в области живота, диарея, запор; 
Не часто: рвота; 
Редко: сухость во рту.

Печень 
Редко: нарушения функции печени; 
Очень редко: гепатит.

Кожные покровы 
Не часто: сыпь (в виде крапивницы), повышенная потливость; 
Редко: выпадение волос; 
Очень редко: фотосенсибилизация, обострение псориаза.

Органы дыхания 
Часто: одышка при физическом усилии; 
Не часто: бронхоспазм; 
Редко: ринит.

Органы чувств 
Редко: нарушения зрения, сухость и/или раздражение глаз, конъюнктивит; 
Очень редко: звон в ушах, нарушения вкусовых ощущений.

Со стороны скелетно-мышечной системы: 
Очень редко: артралгия

Обмен веществ 
Не часто: увеличение массы тела.

Кровь 
Очень редко: тромбоцитопения.

Особые указания

Пациентам, принимающим β-адреноблокаторы, не следует вводить внутривенно блокаторы "медленных" кальциевых каналов типа верапамила.

Пациентам, страдающим обструктивной болезнью легких, не рекомендуется назначать β- адреноблокаторы. В случае плохой переносимости других антигипертензивных средств или их неэффективности, можно назначать метопролол, поскольку он является селективным препаратом. Необходимо назначать минимально эффективную дозу, при необходимости возможно назначение β2-адреномиметика.

Не рекомендуется назначать неселективные β- адреноблокаторы пациентам со стенокардией Принцметала. Данной группе пациентов β- селективные адреноблокаторы следует назначать с осторожностью.

При использовании β1-адреноблокаторов риск их влияния на углеводный обмен или возможность маскирования симптомов гипогликемии значительно меньше, чем при использовании неселективных β-адреноблокаторов.

У больных с хронической сердечной недостаточностью в стадии декомпенсации необходимо добиться стадии компенсации как до, так и во время лечения препаратом.

Очень редко у пациентов с нарушением AV проводимости может наступать ухудшение (возможный исход - AV блокада). Если на фоне лечения развилась брадикардия, дозу препарата необходимо уменьшить или следует постепенно отменить препарат.

Метопролол может ухудшать симптомы нарушения периферического кровообращения в основном вследствие снижения артериального давления.

Следует проявлять осторожность при назначении препарата пациентам, страдающим тяжелой почечной недостаточностью, при метаболическом ацидозе, совместном назначении с сердечными гликозидами.

У пациентов, принимающих β-адреноблокаторы, анафилактический шок протекает в более тяжелой форме. Применение эпинефрина в терапевтических дозах не всегда приводит к достижению желаемого клинического эффекта на фоне приема метопролола. Пациентам, страдающим феохромоцитомой, параллельно с препаратом Беталок ЗОК следует назначать альфа-адреноблокатор.

В случае хирургического вмешательства следует проинформировать врача-анестезиолога, что пациент принимает Беталок ЗОК. Пациентам, которым предстоит хирургическое вмешательство, прекращать лечение β-адреноблокаторами не рекомендуется.

Данные клинических исследований по эффективности и безопасности у пациентов с тяжелой стабильной симптоматической сердечной недостаточностью (IV класс по классификации NYHA) ограничены. Лечение таких пациентов должно проводиться врачами, обладающими специальными знаниями и опытом.

Пациенты с симптоматической сердечной недостаточностью в сочетании с острым инфарктом миокарда и нестабильной стенокардией исключались из исследований, на основании которых определялись показания к назначению. Эффективность и безопасность препарата для данной группы пациентов не описана. Применение при нестабильной сердечной недостаточности в стадии декомпенсации противопоказано.

Следует избегать резкой отмены препарата. При необходимости отмены препарата, отмену следует проводить постепенно. У большинства пациентов прием препарата можно отменить за 14 дней. Дозу препарата снижают постепенно, в несколько приёмов, до достижения конечной дозы 25 мг один раз в сутки.

Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействия

Метопролол является субстратом CYP2D6, в связи с чем, препараты, ингибирующие CYP2D6, (хинидин, тербинафин, пароксетин, флуоксетин, сертралин, целекоксиб, пропафенон и дифенгидрамин) могут влиять на плазменную концентрацию метопролола.

Следует избегать совместного применения Беталок ЗОК со следующими лекарственными средствами:

Производные барбитуровой кислоты: барбитураты (исследование проводилось с пентобарбиталом) усиливают метаболизм метопролола, вследствие индукции ферментов.

Пропафенон: при назначении пропафенона четырем пациентам, получавшим лечение метопрололом, отмечалось увеличение плазменной концентрации метопролола в 2-5 раз, при этом у двух пациентов отмечались побочные эффекты, характерные для метопролола. Данное взаимодействие было подтверждено в ходе исследования на 8 добровольцах. Вероятно, взаимодействие обусловлено ингибированием пропафеноном, подобно хинидину, метаболизма метопролола посредством системы цитохрома P4502D6. Принимая во внимание тот факт, что пропафенон обладает свойствами β-адреноблокатора, совместное назначение метопролола и пропафенона не представляется целесообразным.

Верапамил: комбинация β-адреноблокаторов (атенолола, пропранолола и пиндолола) и верапамила может вызывать брадикардию и приводить к снижению АД. Верапамил и β- адреноблокаторы имеют взаимодополняющий ингибирующий эффект на атрио-вентрикулярную проводимость и функцию синусового узла.

Комбинация препарата Беталок ЗОК со следующими препаратами может потребовать коррекции дозы:

Амиодарон: Совместное применение амиодарона и метопролола может приводить к выраженной синусовой брадикардии. Принимая во внимание крайне длительный период полувыведения амиодарона (50 дней), следует учитывать возможное взаимодействие спустя продолжительное время после отмены амиодарона.

Антиаритмические средства I класса: Антиаритмические средства I класса и β- адреноблокаторы могут приводить к суммированию отрицательного инотропного эффекта, который может приводить к серьёзным гемодинамическим побочным эффектам у пациентов с нарушенной функцией левого желудочка. Также следует избегать подобной комбинации у пациентов с синдромом слабости синусового узла и нарушением AV проводимости. 
Взаимодействие описано на примере дизопирамида.

Нестероидные противовоспалительные препараты (НПВП): НПВП ослабляют антигипертензивный эффект β-адреноблокаторов. Данное взаимодействие документировано для индометацина. Вероятно, описанное взаимодействие не будет отмечаться при взаимодействии с сулиндаком. Отрицательное взаимодействие было отмечено в исследованиях с диклофенаком.

Дифенгидрамин: Дифенгидрамин уменьшает клиренс метопролола до α- гидроксиметопролола в 2,5 раза. Одновременно наблюдается усиление действия метопролола.

Дилтиазем: Дилтиазем и β-адреноблокаторы взаимно усиливают ингибирующий эффект на AV проводимость и функцию синусового узла. При комбинации метопролола с дилтиаземом отмечались случаи выраженной брадикардии.

Эпинефрин (адреналин): Сообщалось о 10 случаях выраженной артериальной гипертензии и брадикардии у пациентов, принимавших неселективные β-адреноблокаторы (включая пиндолол и пропранолол) и получавших эпинефрин (адреналин). Взаимодействие отмечено и в группе здоровых добровольцев. Предполагается, что подобные реакции могут наблюдаться и при применении эпинефрина совместно с местными анестетиками при случайном попадании в сосудистое русло. Предполагается, что этот риск гораздо ниже при применении кардиоселективных β-адреноблокаторов.

Фенилпропаноламин: Фенилпропаноламин (норэфедрин) в разовой дозе 50 мг может вызывать повышение диастолического АД до патологических значений у здоровых добровольцев. Пропранолол в основном препятствует повышению АД, вызываемому фенилпропаноламином. Однако, β-адреноблокаторы могут вызывать реакции парадоксальной артериальной гипертензии у пациентов, получающих высокие дозы фенилпропаноламина. Сообщалось о нескольких случаях развития гипертонического криза на фоне приема фенилпропаноламина.

Хинидин: Хинидин ингибирует метаболизм метопролола у особой группы пациентов с быстрым гидроксилированием (в Швеции примерно 90% населения), вызывая, главным образом, значительное увеличение плазменной концентрации метопролола и усиление β- блокады. Полагают, что подобное взаимодействие характерно и для других β- адреноблокаторов, в метаболизме которых участвует цитохром P4502D6.

Клонидин: Гипертензивные реакции при резкой отмене клонидина могут усиливаться при совместном приёме β-адреноблокаторов. При совместном применении, в случае отмены клонидина, прекращение приёма β-адреноблокаторов следует начинать за несколько дней до отмены клонидина.

Рифампицин: Рифампицин может усиливать метаболизм метопролола, уменьшая плазменную концентрацию метопролола.

Пациенты, одновременно принимающие метопролол и другие β-адреноблокаторы (глазные капли) или ингибиторы моноаминооксидазы (МАО), должны находиться под тщательным наблюдением. На фоне приема β-адреноблокаторов ингаляционные анестетики усиливают кардиодепрессивное действие. На фоне приёма β-адреноблокаторов пациентам, получающим гипогликемические средства для приёма внутрь, может потребоваться коррекция дозы последних.

Плазменная концентрация метопролола может повышаться при приеме циметидина или гидралазина.

Сердечные гликозиды при совместном применении с β-адреноблокаторами могут увеличивать время атриовентрикулярной проводимости и вызывать брадикардию.

Передозировка

Токсичность: метопролол в дозе 7,5 г у взрослого вызвал интоксикацию с летальным исходом. У 5-ти летнего ребенка, принявшего 100 мг метопролола, после промывания желудка не отмечалось признаков интоксикации. Приём 450 мг метопролола подростком 12-лет привел к умеренной интоксикации. Приём 1,4 г и 2,5 г метопролола взрослыми вызвал умеренную и тяжелую интоксикацию, соответственно. Приём 7,5 г взрослым привел к крайне тяжелой интоксикации.

Симптомы: при передозировке метопрололом наиболее серьёзными являются симптомы со стороны сердечно- сосудистой системы, однако иногда, особенно у детей и подростков, могут преобладать симптомы со стороны ЦНС и подавление легочной функции, брадикардия, AV блокада I-III степени, асистолия, выраженное снижение АД, слабая периферическая перфузия, сердечная недостаточность, кардиогенный шок; угнетение функции легких, апноэ, а также, повышенная усталость, нарушение сознания, потеря сознания, тремор, судороги, повышенное потоотделение, парестезии, бронхоспазм, тошнота, рвота, возможен эзофагиальный спазм, гипогликемия (особенно у детей) или гипергликемия, гиперкалиемия; воздействие на почки; транзиторный миастенический синдром; сопутствующий прием алкоголя, антигипертензивных средств, хинидина или барбитуратов может ухудшить состояние пациента. Первые признаки передозировки могут наблюдаться через 20 мин - 2 часа после приема препарата.

Лечение: назначение активированного угля, в случае необходимости промывание желудка. ВАЖНО! Атропин (0,25-0,5 мг в/в для взрослых, 10-20 мкг/кг для детей) должен быть назначен до промывания желудка (из-за риска стимулирования блуждающего нерва). При необходимости поддержание проходимости дыхательных путей (интубация) и адекватная вентиляция лёгких. Восполнение объёма циркулирующей крови и инфузии глюкозы. Контроль ЭКГ. Атропин 1,0-2,0 мг в/в, при необходимости повторяют введение (особенно в случае вагусных симптомов). В случае (подавления) депрессии миокарда показано инфузионное введение добутамина или допамина Можно также применять глюкагон 50- 150 мкг/кг в/в с интервалом в 1 минуту. В некоторых случаях может быть эффективно добавление к терапии адреналина. При аритмии и обширном желудочковом (QRS) комплексе инфузионно вводят растворы натрия (хлорид или бикарбонат). Возможна установка искусственного водителя ритма. При остановке сердца вследствие передозировки могут понадобиться реанимационные мероприятия в течение нескольких часов. Для купирования бронхоспазма может применяться тербуталин (инъекционно или с помощью ингаляций). Проводится симптоматическое лечение.

Влияние на способность водить машину и работать с техническими устройствами

При вождении автотранспорта и занятиями потенциально опасными видами деятельности, требующими повышенной концентрации внимания и быстроты психомоторных реакций, следует учитывать, что при применении Беталок ЗОК может наблюдаться головокружение и усталость.

Форма выпуска 
Таблетки с замедленным высвобождением, покрытые оболочкой, по 25 мг, 50 мг и 100 мг. 
Таблетки 25 мг: 14 таблеток в алюминий/ПВХ блистере, в картонной пачке с инструкцией по применению. 
Таблетки 50 мг и 100 мг: 30 таблеток в пластиковом флаконе с завинчивающейся пластиковой крышкой с контролем первого вскрытия, 1 флакон помещают в картонную пачку с инструкцией по применению.

Условия хранения 
Хранить при температуре не выше 30°С. Хранить в недоступном для детей месте.

Срок годности 
3 года. Не применять по истечении срока годности.

Условия отпуска 
По рецепту.

Фирма производитель 
АстраЗенека АБ, S-151 85 Содерталье, Швеция.