Бігафлон - інструкція для медичного застосування

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

БІГАФЛОН

(BIGAFLON)

Склад:

діюча   речовина: 100 мл розчину містять 0,4 г   гатифлокса цину;

допоміжні речовини: натрію хлорид, гідроксид натрію або кислота хлористоводнева, вода для ін’єкцій.

Лікарська форма. Розчин для інфузій.

Фармакотерапевтична група. Антибактеріальні засоби для системного застосування, похідні фторхінолону. Код АТС J01MA16.

Клінічні характеристики.

Показання.

Лікування інфекційно-запальних процесів, спричинених   чутливими до препарату мікро організмами:

– інфекції дихальних шляхів (у тому числі гострий бронхіт, загострення хронічного бронхіту, гострий синусит, не госпітальна пневмонія);

– інфекції нирок і сечовидільної системи (у т. ч. ускладнені інфекції сечових шляхів, гострий пієлонефрит, неускладнені інфекції сечових шляхів (цистит);

– неускладнена уретральна гонорея у чоловіків;

– ендоцерві кальна і ректальна гонорея у жінок.

Протипоказання.

Підвищена   чутливість   до гатифлокса цину та інших фторхінолонів в анамнезі або до інших компонентів   препарату.

Цукровий діабет.

Період вагітності або годування груддю.

Дитячий вік   до 18 років.

Спосіб застосування та дози.

Бігафлон вводять у дозі 400 мг 1 раз на добу при кліренсі креатині ну > 40 мл/хв. При хронічних бронхітах у фазі загострення вводять 400 мг (100 мл) препарату 1 раз на добу протягом 7-10 днів. При гострих синуситах – 400 мг (100 мл) препарату 1 раз на добу протягом 10 днів. При не госпітальній пневмонії – 400 мг (100 мл) препарату 1-2 рази на добу протягом 7-14 днів. При неускладнених інфекціях сечових шляхів – 400 мг одноразово або по 200 мг протягом 3 днів, а при ускладнених – 400 мг 1 раз на добу протягом 7-10 днів. Для лікування інфекції шкіри і м’яких тканин рекомендована доза препарату – 200 мг протягом 5-7 днів. Для лікування туберкульозу,   залежно від форми і тяжкості перебігу захворювання, призначають по 800 мг один раз на добу. Оскільки гатифлоксацин виділяється переважно нирками, пацієнтам з кліренсом креатині ну < 40 мл/хв, як і пацієнтам, які перебувають на подовженому перитонеальному амбулаторному гемодіалізі, необхідна корекція дози в такому рекомендованому режимі:

Побічні реакції.

Препарат добре переноситься, побічні реакції, що виникають, зазвичай короткотривалі, не впливають на ефективність препарату і не потребують його відміни.

Найбільш поширені побічні ефекти препарату – запаморочення, блювання, діарея, вагініт, абдомінальний біль, головний біль. Також можуть виникати інші побічні ефекти.

З боку імунної системи: гарячка, жар, анафілактоїдні реакції, васкуліт, екзема, ангіо невротичний набряк.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: шкірні висипання, відчуття свербежу, фото сенсибілізація, фото токсичність, пітливість, сухість шкіри, синдром Стівенса-Джонсона.

З боку нервової системи: збудження, порушення свідомості, знервованість, неспокій, тривога, порушення сну, безсоння, сонливість, парестезія, кошмари чи параноя, тремор, судоми, запаморочення, депресія, нейропатія.

Органи чуття: порушення смаку, порушення зору, дзвін у вухах, ото токсичність.

З боку серцево-судинної системи: прискорене серцебиття, периферичні набряки, біль у грудях, подовження інтервалу QT на ЕКГ, розширення судин, артеріальна гіпертензія або артеріальна гіпотензія, синкопе.

З боку травного тракту: біль у животі, анорексія, запор, диспепсія, здуття живота, діарея, глосит, гастрит, кандидоз ротової порожнини, стоматит, виразка ротової порожнини, печія, метеоризм, блювання, спрага, панкреатит.

З боку опорно-рухової системи: артропатії, артралгії, міалгії, судоми, тендиніти, тендовагініти, підвищений ризик розриву сухожиль.

З боку гепатобіліарної системи: підвищення рівня печінкових ферментів, холестатична жовтяниця, гепатит.

З боку ендокринної системи: коливання рівня цукру в крові (гіпоглікемія (включаючи гіпоглікемічну кому), гіперглікемія).

З боку сечовидільної системи: порушення функції нирок, включаючи гостру ниркову недостатність, кристалурія, транзиторний нефрит, дизурія та гематурія зустрічаються рідко.

З боку системи дихання: диспное, фарингіт.

Загальні розлади: астенія, біль у спині, головний біль, біль у грудях.

Лабораторні порушення: нейтропенія, підвищення рівня АЛТ, АСТ, лужної фосфатази, білірубіну, амілази, порушення рівня електролітів, підвищення протромбі нового часу, тромбоцит опенія.

Інші побічні реакції можуть зустрічатись при застосуванні гатифлокса цину в складі моно- чи комбінованої терапії: порушення мислення, порушення толерантності до алкоголю, артрит, астма (бронхоспазм), атаксія, брадикардія, коліт, ціаноз, деперсоналізація, екхімози, носова кровотеча, ейфорія, фото чутливість очей, гінгівіт, ворожість, галюцинації, маткові кровотечі, гіперестезія, лімфаденопатія, макуло-папульозні висипи, міастенія, ректальні геморагії, стрес, субстернальний біль, везикуло-бульозні висипи.

Передозування.

Симптоми передозування характеризуються проявами нудоти, блювання, тахікардії, головного болю, руховим збудженням. У разі гострого передозування необхідно припинити введення препарату, забезпечити адекватну гідратацію, проведення ЕКГ- контролю. Симптоматична терапія.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Не застосовують.

За необхідності лікування препаратом слід припинити годування груддю.

Діти.

Не застосовують.

Особливості застосування.

Гатифлоксацин може спричинити збільшення QT-інтервалів електрокардіограми у деяких пацієнтів. Через недостатній клінічний досвід   гатифлоксацин не застосовують пацієнтам з подовженим QT-інтервалом, пацієнтам з неадекватною гіперкальціємією   та пацієнтам, які отримують препарати класу ІА (хінідин, прокаїнамід) або класу ІІІ (аміодарон, соталол) проти аритмічних препаратів.

Фармакокінетичні дослідження гатифлокса цину і препаратів, що подовжують інтервал QT, таких

як цисаприд, еритроміцин, антипсихотичні препарати і трициклічні антидепресанти, не проводились. Гатифлоксацин потрібно з обережністю застосовувати у комбінації з цими препаратами.

Препарат необхідно застосовувати з обережністю пацієнтам із захворюваннями серця, такими як   брадикардія   та гостра ішемія міокарда.

Імовірність подовження інтервалу QT може зростати із збільшенням концентрації, гатифлокса цину, тому рекомендована доза не повинна бути перевищена. Подовження тривалості інтервалу QT може призвести до збільшення ризику виникнення шлуночкових аритмій.

У випадках підвищеної чутливості до препарату та при розвитку анафілактичного шоку спостерігались серйозні та летальні випадки у пацієнтів, які пройшли лікування хінолоном.

Гатифлоксацин не слід застосовувати при появі перших ознак підвищеної чутливості – висипаннях на шкірі чи при інших алергічних реакціях.

Слід дотримуватись обережності при призначенні гатифлокса цину хворим з нирковою недостатністю. Пильне клінічне обстеження та відповідні лабораторні аналізи необхідно провести до та протягом лікування, і при необхідності знизити дозу гатифлокса цину. У пацієнтів з порушеною нирковою функцією (кліренс креатині ну < 40 мл/хв) корекцію дози (зменшуючи дозу) необхідно проводити для уникнення накопичення гатифлокса цину через зниження кліренсу.

При застосуванні препарату необхідний моніторинг рівня цукру у крові. Оскільки при застосуванні препарату спостерігається порушення рівня глюкози у крові, включаючи симптоматику гіпер- і гіпоглікемії, особливо у пацієнтів, хворих на цукровий діабет, які отримують супровідне лікування гіпоглікемічними засобами або інсуліном, обов’язково потрібний постійний лабораторний контроль. Якщо рівень цукру знизився або підвищився застосування препарату слід припинити і звернутися за консультацією до лікаря.

Як і інші хіноліни, гатифлоксацин з обережністю призначають при   патології центральної нервової системи в анамнезі: при психічних захворюваннях, епілепсії, тяжкому атеросклерозі судин мозку (ризик порушення кровопостачання, інсульту), при яких можливий розвиток судом.

Вплив на сухожилля. При застосуванні хінолонів, включаючи гатифлоксацин, відмічались випадки розриву сухожиль, ризик розриву сухожиль збільшується у пацієнтів, які одночасно приймають кортикостероїди, особливо у пацієнтів старшого віку. В такому випадку прийом препарату слід припинити. Розриви сухожиль можуть виникати як під час, так і після прийому гатифлокса цину.

Периферична нейропатія. При застосуванні хінолонів відмічались рідкі випадки сенсорної чи сенсорно-моторної полінейропатії, що проявляється парестезією, гіпестезією, дизестезією, слабкістю, а також судоми, підвищення внутрішньо черепного тиску, психоз. Хінолони можуть також стимулювати нервову систему, що проявляється тремором, безсонням, судомами, галюцинаціями, параноєю, депресією, нічним маренням, безсонням. Ці реакції можуть виникати при прийомі першої дози. В такому випадку прийом препарату слід припинити.

При застосуванні хінолонів можуть відмічатись серйозні анафілактичні реакції, деякі реакції супроводжуються серцево-судинним колапсом, артеріальною гіпотензією/шоком, судомами, втратою свідомості, дзвоном у вухах, ангіоневротичним набряком (включаючи язик, горло, гортань, обличчя) і гострий респіраторний дистрес, задишка, кропив’янка, свербіж та інші серйозні шкірні реакції. При даних симптомах прийом препарату слід припинити і застосувати відповідні заходи (кисень, антигістамінні препарати, кортикостероїди, пресорні аміни).

При прийомі антибіотиків змінюється флора кишечника і може провокуватись ріст Clostridium difficile, що первинно спричиняє антибіотико-асоційований коліт.

При прийомі антибактеріальних препаратів, включаючи і гатифлоксацин, повідомлялось про розвиток псевдомембранозного коліту різної тяжкості.

Не слід вживати алкоголь під час лікування гатифлоксацином.

Слід уникати опромінення ультрафіолетовими променями у зв’язку з високим ризиком виникнення фото сенсибілізації.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або роботі з іншими механізмами.

З обережністю застосовують при керуванні транспортними засобами та роботі зі складними механізмами (можливе виникнення запаморочення).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Прийом гатифлокса цину через 1 годину після прийому циметидину (один раз на добу, перорально   у дозі 200 мг) не змінює фармакокінетику гатифлокса цину. На всмоктування гатифлокса цину не впливають антагоністи Н₂-рецепторів, такі як циметидин і фамотидин.

Гатифлоксацин необхідно приймати за 4 години до прийому сульфату заліза, харчових добавок, які містять цинк, магній або залізо (таких як полівітаміни), або антациди, що містять магній і алюміній, для виключення любих значних фармакокінетичних взаємодій.

Застосування гатифлокса цину не впливає   на системний кліренс внутрішньо венно введеного мідозоламу.

Одночасне застосування   гатифлокса цину та теофіліну не впливало   на фармакокінетику кожного з препаратів.

Одночасне застосування гатифлокса цину та варфарину не впливало на фармакокінетику кожного   з   препаратів, протромбі новий час не змінився, але подібна комбінація вимагає контролю показників системи згортання крові.

Одночасне застосування гатифлокса цину та глібуриду (при стабільному стані один раз на добу) пацієнтами з цукровим діабетом 2-го типу не мало значного впливу на кінетику кожного з препаратів, рівні глюкози натще не змінилися. Однак у більшості пацієнтів, хворих на цукровий діабет, які отримують паралельне лікування пероральними гіпоглікемізуючими препаратами (наприклад, глібурид) чи інсуліном, було виявлено порушення вмісту глюкози у крові, включаючи симптоматичні гіпер- та гіпоглікемію. У разі, якщо такі відхилення є небезпечними для здоров’я пацієнта, гатифлоксацин потрібно відмінити.

Небезпека розвитку шлуночкових порушень ритму при застосуванні гатифлокса цину зростає і стає реальною небезпекою у хворих старших вікових груп, особливо у жінок, при наявних захворюваннях серця, при супутньому застосуванні лікарських засобів, які збільшують тривалість інтервалу QT (цисаприд, еритроміцин, антипсихотичні препарати, трициклічні антидепресанти) чи гальмують серцевий ритм (проти аритмічні препарати класу ІА (хінідин, прокаїнамід) або класу ІІІ (аміодарон, соталол), викликають гіпокаліємію, а також при одночасному застосуванні препаратів, що мають конкуруючі шляхи метаболізму та змінюють концентрацію один одного.

Одночасне застосування гатифлокса цину та дигоксину не дали значного ефекту стосовно зміни фармакокінетики гатифлокса цину. У пацієнтів, у яких   виявили ознаки чи симптоми   інтоксикації дигоксином, концентрацію дигоксину у сироватці крові необхідно перевірити та дозу дигоксину відповідно відкоригувати.

Системне виведення гатифлокса цину значно підвищується при паралельному застосуванні гатифлокса цину та пробенециду.

Під час   до клінічних і клінічних досліджень   виявлено, що   при паралельному застосуванні з   не стероїдними протизапальними препаратами може підвищитися ризик виникнення розладів ЦНС і судом.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Механізм дії препарату пов’язаний з інгібуванням ДНК-гірази та топоізомерази IV.

Гатифлоксацин, який відноситься до 8-метоксифторхінолонів, має антибактеріальну активність проти широкого діапазону грам негативних та грам позитивних мікро організмів.

До дії препарату чутливі:

грам позитивні   мікро організми: Staphylococcus aureus, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes;

грам негативні мікро організми: Haemophillus influenzae (включаючи штами, продукуючі β-лактамази), Haemophilias раrаinfluenzae_: Klebsiella pneumoniae, Moraxella catarrhalis (включаючи штами, продукуючі  β-лактамази), Escherichia coli, Enterobacter cloacae, Neisseria gonorrhoеae (включаючи штами, продукуючі  β-лактамазу);

атипові збудники: C.pneumoniae, C. trachomatis, M. pneumoniae, L. Pneumophilia, Ureaplasma;

помірно чутливі:

грам позитивні   мікро організми: Streptococcus milieri, Streptococcus mitior, Streptococcus agalactiae, Streptococcus dysgalactiae, Staphylococcus cohnii, Staphylococcus epidermidis (включаючи метицилінрезистентні штами), Staphylococcus haemolyticus, Staphylococcus hominis, Staphylococcus saprophyticus, Staphylococcus simulans, Corynebacterium diphtheriae;

грам негативні мікро організми: Bordetella pertussis, Klebsiella oxytoca, Enterobacter aerogenes, Enterobacter agglomerans, Enterobacter intermedius, Enterobacter sakazaki, Proteus mіrabilis, Proteus vulgaris, Morganella morganii, Providencia rettgeri, Providencia stuartii;

анаероби: Bacteroides distasonis, Bacteroides eggerthiі, Bacteroides fragilis, Bacteroides ovatus, Bacteroides thetaiotaomicron, Bacteroides uniformis, Fusobacterium spp., Porphyromonas spp., Porphyromonas anaerobius, Porphyromonas asaccharolyticus, Porphyromonas magnus, Prevotella spp., Propionibacterium spp., Ctostridium perfringens., Clostridium ramosum;

атипові збудники: Legionella pneumophila, Caxiella burnettii.

До гатифлокса цину чутливі такі збудники, як   мікобактерії туберкульозу, H. рylori.

Антибактеріальна дія   гатифлокса цину забезпечується   завдяки пригніченню   ДНК-гірази та топоізомерази IV. ДНК-гіраза є важливим ферментом, який бере участь у реплікації ДНК збудників. Топоізомераза IV є ферментом, який відіграє провідну роль у поділі   хромосом ДНК при поділі бактеріальної клітини.

Фармакокінетика. Гатифлоксацин добре всмоктується у травному тракті після перорального застосування. Абсолютна біологічна доступність гатифлокса цину – 96 %. Пік концентрації в   плазмі досягається через 1-2 години після перорального застосування.

Зв’язування з білками плазми крові – 20 %.

Гатифлоксацин добре проникає у більшість тканин організму і швидко розподіляється по біологічних рідинах: високі концентрації створюються в легеневій тканині, слизовій оболонці бронхів, придаткових порожнинах носа, в альвеолярних макрофагах, тканинах середнього вуха, шкіри, тканинах і секреті передміхурової залози, слині, жовчі, сім’яній   рідині, піхві, матці, ендо- та міометрію,   маткових трубах, яєчниках.

Гатифлоксацин біотрансформується в організмі.

Гатифлоксацин   виводиться   нирками. Середній період напів виведення   гатифлокса цину становить   від 7 до 14 годин і не залежить від дози та режиму застосування.  

В експериментах на тваринах гатифлоксацин   вільно проникає через плаценту і надходить у грудне молоко.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості. Від світло-жовтого до зеленувато-жовтого кольору розчин.

Термін придатності.  2 роки.

Умови зберігання. Зберiгати в недоступному для дiтей, захищеному вiд свiтла мiсцi, при температурi вiд 10 до 25 °С. Не захищений від світла розчин зберігати   не більше 3-х діб. Незмочуваність внутрішньої поверхні пляшок не є протипоказанням для застосування препарату.

Упаковка. По 50 мл, 100 мл, 200 мл у пляшках, по 1 пляшці у пачку з картону. По 100 мл, 200 мл у контейнерах, по 1 контейнеру у пачку з картону.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. ТОВ «Юрія-Фарм».

Місцезнаходження. 03680, Україна, м. Київ, вул. М. Амосова, 10. Тел./факс: (044) 275-01-08, 275-92-42.

СОСТАВ И ФОРМА ВЫПУСКА:

р-р инф. 200 мг бутылка 50 мл

р-р инф. 400 мг бутылка 100 мл

р-р инф. 800 мг бутылка 200 мл

р-р инф. 400 мг контейнер 100 мл

р-р инф. 800 мг контейнер 200 мл

Прочие ингредиенты: натрия хлорид, гидроксид натрия или кислота хлористоводородная, вода для инъекций.
Препарат представляет собой 0,4% раствор для инфузий.

№ UA/4554/01/01 от 23.05.2006 до 23.05.2011

ФАРМАКОЛОГИЧЕСКИЕ СВОЙСТВА:

Бигафлон — противомикробное средство группы фторхинолонов с широким спектром антибактериального действия. Высокоактивен в отношении грамотрицательных и грамположительных бактерий, а также внутриклеточных микроорганизмов. К препарату чувствительны Е. Соli, Salmonella spp., Shigella spp., Klebsiella spp., Proteus spp., Pseudomonas spp., Enterobacter spp., Serratia spp., Citrobaсter spp., Hafnia spp., Yersenia spp., Staphylococcus spp., Streptococcos spp., Neisseria spp., Haemophilus influenzae, Brucella spp., Vibrio spp., Providencia spp., Chlamydia spp., Campylobaсter spp., Aeromonas spp., Plesiomonas spp. Гатифлоксацин также эффективен по отношению к бактериям, продуцирующим β-лактамазы, в том числе неферментирующим бактериям, — возбудители нозокомиальной инфекции, а также атипичные микроорганизмы, такие как Chlamydia pneumoniae, Chlamydia trahomatis, M. pneumoniae, L. pneumophila, Ureаplasma. Кроме того, к гатифлоксацину чувствительны такие возбудители, как микобактерии, H. Pylori, анаэробы.
Treponema palladium не чувствительна к Бигафлону.
Механизм бактерицидного действия Бигафлона связан з ингибированием бактериального фермента ДНК-гиразы и топоизомеразы IV типа, что блокирует деление клеток и приводит бактерии к гибели. Бигафлон хорошо проникает в ткани и жидкости организма, создавая высокие концентрации в слюне, мокроте, легких, желчи, желчном пузыре, предстательной железе, моче, коже, костной ткани. Фармакокинетика гатифлоксацина является линейной в диапазоне доз 200–800 мг, которые применяют на протяжении 14 дней. Равновесное состояние достигается на 3-й день приема препарата. Средние значения максимальной и минимальной концентрации в плазме крови в равновесном состоянии при применении препарата 400 мг 1 раз в сутки составляют 4,6 и 0,4 г/мл соответственно.
Около 20% препарата связывается с белками плазмы крови. Максимальная концентрация Бигафлона в плазме крови (после в/в вливания 200 мг на протяжении 30 мин) достигается сразу. T_1/2 препарата составляет 7–14 ч и не зависит от дозы. Свыше 70% препарата выводится с мочой на протяжении 48 ч. Менее 1% выводится с мочой в виде этилендиаминового и метилендиаминового метаболита, 5% выводится с калом. Почечный клиренс независимо от дозы составляет 124–161 мл/мин.

ПОКАЗАНИЯ:

Бигафлон для инфузий показан при инфекционно-воспалительных заболеваниях, вызванных чувствительными к нему микроорганизмами: инфекции дыхательных путей, уха, горла и носа, кожи и мягких тканей, органов брюшной полости, почек, мочевых путей, при гинекологических инфекциях, остеомиелите, септицемии, гонорее, туберкулезе, дизентерии, сальмонеллезе. Препарат применяют для предоперационной профилактики и послеоперационного лечения хирургических инфекций у больных со сниженным иммунным статусом.

ПРИМЕНЕНИЕ:

Бигафлон вводят в дозе 400 мг 1 раз в сутки при клиренсе креатинина ≥40 мл/мин. При хроническом бронхите в фазе обострения вводят 400 мг (100 мл) препарата 1 раз в сутки на протяжении 7–10 дней. При остром синусите — 400 мг 1 раз в сутки на протяжении 10 дней. При негоспитальной пневмонии — 400 мг 1–2 раза в сутки на протяжении 7–14 дней. При неосложненных инфекциях мочевых путей вводят 400 мг однократно или по 200 мг на протяжении 3 дней, а при осложненных — 400 мг 1 раз в сутки на протяжении 7–10 дней. Для лечения инфекций кожи и мягких тканей назначают по 200 мг на протяжении 5–7 дней. Для лечения туберкулеза в зависимости от формы и тяжести течения заболевания назначают по 800 мг 1 раз в сутки. Поскольку гатифлоксацин выделяется преимущественно почками, пациентам с клиренсом креатинина <40 мл/мин (включая пациентов, находящихся на длительном амбулаторном перитонеальном гемодиализе) необходима коррекция дозы: начальная доза составляет 400 мг/сут, в последующие дни — 200 мг/сут.

ПРОТИВОПОКАЗАНИЯ:

повышенная чувствительность к гатифлоксацину и другим хинолонам. Так как прием препарата может приводить к развитию хондропатий и артропатий, не следует назначать его пациентам в возрасте до 18 лет.

ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ:

тошнота, рвота, диарея (может быть проявлением псевдомембранозного колита), гипербилирубинемия; головная боль, повышенная утомляемость, ощущение тревоги, общее угнетение, нарушения сна, головокружение, двигательное возбуждение, психозы; аллергические реакции — кожная сыпь, зуд, фотосенсибилизация, развитие отека лица, голосовых связок; лейкопения, агранулоцитоз, тромбоцитопения, эозинофилия, повышение активности АлАТ и АсАТ в крови; нефротический синдром, иногда — ОПН; миалгия, артралгия, нарушение зрения, тахикардия, снижение АД.

ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ:

ввиду отсутствия достаточных клинических данных о применении препарата в период беременности и кормления грудью его назначение возможно только в том случае, если ожидаемый терапевтический эффект для матери превышает потенциальный риск для плода и ребенка.
Введение Бигафлона может вызвать удлинение интервала Q–T на ЭКГ, поэтому ввиду отсутствия достаточного клинического опыта рекомендуется избегать назначения препарата пациентам с подобными изменениями на ЭКГ, а также с выраженной брадикардией и ишемией миокарда.
Следует с осторожностью назначать Бигафлон больным с патологией ЦНС и выраженным атеросклерозом сосудов головного мозга, так как введение препарата приводит к повышению внутричерепного давления и может вызвать развитие психозов.
С осторожностью назначают лицам, чья профессиональная деятельность связана с управлением машинами и механизмами или требует повышенной концентрации внимания.

ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ:

не следует назначать Бигафлон пациентам, получающим лечение противоаритмическими препаратами. Одновременное назначение Бигафлона и дигоксина приводит к повышению концентрации последнего в сыворотке крови. Прием Бигафлона усиливает действие непрямых антикоагулянтов.

ПЕРЕДОЗИРОВКА:

в случае острой передозировки необходимо прекратить введение препарата, обеспечить адекватную гидратацию, проведение мониторинга ЭКГ, назначить симптоматическую терапию.

УСЛОВИЯ ХРАНЕНИЯ:

в сухом, защищенном от света месте при температуре 10–25 °С. Незащищенный от света р-р хранить не более 3 сут. Несмачиваемость внутренней поверхности бутылок не свидетельствует о непригодности препарата к применению.