Бікалутамід - інструкція для медичного застосування

IНСТРУКЦIЯ

для медичного застосування лікарського засобу

БІКАЛУТАМІД

(BICALUTAMIDE)

Склад:

діюча речовина: бікалутамід;

1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить 50 мг або 150 мг бікалутаміду;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, кросповідон, повідон, магнію стеарат, Опадрай білий Y-1-7000: гіпромелоза (Е 464), титану діоксид (Е 171), поліетиленгліколь 400.

Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості: круглі, двоопуклі, білого кольору таблетки, вкриті плівковою оболонкою. Для дози 50 мг – з гравіюванням "2" з одного боку та "Н" з іншого, для дози 150 мг – з гравіюванням "11" з одного боку та "Н" з іншого.

Фармакотерапевтична група. Антиандрогенні засоби. Код АТХ L02B B03.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. БІКАЛУТАМІД є нестероїдним антиандрогеном, що не має іншого впливу на ендокринну систему. Препарат зв’язується з андрогенними рецепторами, не активуючи експресію генів, таким чином пригнічуючи андрогенні стимули. В результаті такого пригнічення спостерігається регресія пухлини передміхурової залози. При відміні препарату БІКАЛУТАМІД у певної частини пацієнтів може виникнути синдром відміни.

БІКАЛУТАМІД є рацемічною сумішшю із антиандрогенною активністю, представленою майже виключно (R)-енантіомером.

Фармакокінетика.

Абсорбція та розподіл.

БІКАЛУТАМІД добре всмоктується після перорального прийому. Немає доказів клінічно значимого ефекту прийому їжі на біодоступність препарату.

(S)-енантіомер дуже швидко виводиться порівняно із (R)-енантіомером; період напіввиведення останнього з плазми становить приблизно 1 тиждень.

При щоденному застосуванні препарату БІКАЛУТАМІД (R)-енантіомер через тривалий період напіввиведення кумулюється у плазмі в 10-кратній концентрації.

Плато концентрації (R)-енантіомера на рівні приблизно 9 мкг/мл спостерігається при застосуванні денної дози 50 мг препаратуБІКАЛУТАМІД. У стабільній фазі на частку переважно активного (R)-енантіомера припадає 99 % загальної кількості циркулюючих енантіомерів.

На фармакокінетику (R)-енантіомера не впливає вік пацієнта, наявність і ураження нирок чи легкого та помірного ураження печінки. Існують докази того, що у пацієнтів із тяжкими ураженнями печінки (R)-енантіомер повільніше елімінується із плазми.

БІКАЛУТАМІД має високий ступінь зв’язування з білками (рацемат – 96 %, (R)-енантіомер – > 99%) та інтенсивно метаболізується (шляхом оксидації та глюкуронізації), його метаболіти однаковою мірою виділяються з сечею та жовчю.

Кількість бікалутаміду, яка потенційно потрапляє в організм жінки-партнерки під час статевих зносин, є низькою та може становити приблизно 0,3 мкг/мл. Цей рівень є нижчим за той, що у лабораторних тварин призводить до вроджених вад потомства.

Клінічні характеристики.

Показання.

Таблетки з дозуванням 50 мг:

Рак передміхурової залози (пізні стадії) у комбінації з терапією аналогами рилізинг-фактора лютеїнізуючого гормону чи хірургічною кастрацією.

Таблетки з дозуванням 150 мг:

Монотерапія або ад’ювантна терапія при радикальній простатектомії чи радіотерапії пацієнтів із місцево розповсюдженим раком передміхурової залози при високому ризику прогресування захворювання.

Лікування пацієнтів із місцево розповсюдженим не метастатичним раком передміхурової залози, для яких хірургічна кастрація чи інші медичні втручання не показані чи неприйнятні.

Протипоказання.

БІКАЛУТАМІД протипоказаний для застосування жінкам та дітям.

БІКАЛУТАМІД не слід призначати пацієнтам, у яких спостерігалися реакції гіперчутливості до діючої речовини чи будь-яких допоміжних речовин, що входять до складу препарату.

Протипоказане одночасне застосування препарату БІКАЛУТАМІД із терфенадином, астемізолом чи цизапридом.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Не існує доказів фармакодинамічної чи фармакокінетичної взаємодії БІКАЛУТАМІД та аналогів рилізинг-фактора лютеїнізуючого гормону.

Дослідження іn vitro показали, що R-бікалутамід є інгібітором CYP 3A4 та виявляє менший інгібіторний ефект на активність CYP 2С9, 2С19 та 2D6.

Хоча клінічні дослідження, у ході яких застосовували антипірин як маркер активності цитохрому Р450 (CYP), не свідчать про потенційну взаємодію із препаратом БІКАЛУТАМІД, середня концентрація мідазоламу (площа під фармакокінетичною кривою) збільшилась до 80% після одночасного його застосування протягом 28 днів із препаратом БІКАЛУТАМІД. Для препаратів з вузьким терапевтичним діапазоном таке підвищення має значення. Отже, одночасне застосування із терфенадином, астемізолом та цизапридом є протипоказаним. Також БІКАЛУТАМІД слід з обережністю застосовувати із такими сполуками, як циклоспорини та блокатори кальцієвих каналів. Може виникнути необхідність у зменшенні дози цих препаратів, особливо якщо є ознаки посилення впливу препарату чи виникають побічні ефекти у результаті його застосування. При застосуванні циклоспорину рекомендують проводити ретельне спостереження за його концентрацією у плазмі та за клінічним станом пацієнта після початку чи припинення лікування препаратом БІКАЛУТАМІД.

З обережністю слід призначати БІКАЛУТАМІД при застосуванні препаратів, які можуть пригнічувати окислення препарату (таких як циметидин, кетоконазол). Теоретично це може призвести до підвищення концентрації препарату БІКАЛУТАМІД у плазмі, що може посилити побічні ефекти препарату.

Дослідження іn vitro показали, що БІКАЛУТАМІД може витісняти кумариновий антикоагулянт варфарин із ділянок його зв’язування з білками. Тому у разі призначення препарату БІКАЛУТАМІД пацієнтам, які вже отримують кумаринові антикоагулянти, рекомендують проводити ретельний моніторинг протромбінового часу.

Особливості застосування.

Лікування препаратом БІКАЛУТАМІД слід починати під безпосереднім наглядом лікаря.

БІКАЛУТАМІД активно метаболізується в печінці. Деякі дані дають підставу вважати, що у пацієнтів із тяжкими ураженнями печінки виведення препарату уповільнюється, а це може привести до кумуляції бікалутаміду. Тому БІКАЛУТАМІД слід застосовувати з обережністю пацієнтам із помірними чи тяжкими ураженнями печінки.

Через можливість змін функції печінки слід періодично проводити печінкові проби. Більшість змін спостерігаються протягом перших 6 місяців застосування препарату БІКАЛУТАМІД.

Зрідка при застосуванні препарату БІКАЛУТАМІД спостерігали тяжкі зміни, повідомлялось навіть про смертельні випадки. Якщо спостерігаються тяжкі зміни функції печінки, лікування препаратом слід припинити.

У чоловіків, які приймають агоністи рилізинг-фактора лютеїнізуючого гормону, зменшується толерантність до глюкози. Це може проявитися цукровим діабетом або втратою глікемічного контролю у пацієнтів з уже виявленим діабетом. У зв’язку з цим потрібен моніторинг рівня глюкози в крові пацієнтів, які отримують БІКАЛУТАМІД у комбінації з агоністами рилізинг-фактора лютеїнізуючого гормону.

Показано, що БІКАЛУТАМІД пригнічує активність цитохрому Р450 (CYP 3A4), тому слід проявляти обережність при одночасному його призначенні із препаратами, що метаболізуються переважно CYP 3A4.

Пацієнти з рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, вродженою лактазною недостатністю або синдромом мальабсорбції глюкози-галактози не повинні приймати цей препарат.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

БІКАЛУТАМІД протипоказаний для застосування жінкам. Його протипоказано призначати у період вагітності чи годування груддю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

БІКАЛУТАМІД не впливає на керування автомобілем чи роботу зі складними механізмами. Однак слід мати на увазі, що зрідка може виникати сонливість. Пацієнти, які приймають цей препарат, повинні дотримуватися обережності.

Спосіб застосування та дози.

Дорослі пацієнти чоловічої статі, включаючи пацієнтів літнього віку: перорально по 1 таблетці один раз на добу. Лікування препаратом з дозуванням 50 мг слід починати щонайменше за 3 дні до початку терапії аналогами рилізинг-фактора лютеїнізуючого гормону або одночасно із хірургічною кастрацією.

Препарат з дозуванням 150 мг слід приймати, по 1 таблетці один раз на добу щонайменше протягом 2 років чи до змін у розвитку захворювання.

Ниркова недостатність: пацієнтам з нирковою недостатністю корекція дози не потрібна.

Печінкова недостатність: пацієнтам із легкою печінковою недостатністю корекція дози не потрібна. У пацієнтів із помірною чи тяжкою печінковою недостатністю може спостерігатися підвищене накопичення препарату.

Діти. Препарат протипоказаний для застосування дітям.

Передозування.

Немає даних щодо передозування у людей. Специфічного антидоту не існує; лікування симптоматичне. Діаліз може бути неефективним, оскільки БІКАЛУТАМІД значною мірою зв’язується з білками та не виявляється у незміненому вигляді у сечі. При передозуванні показана загальна підтримувальна терапія, включаючи моніторинг життєво важливих показників.

Побічні реакції.

Термін придатності. 3 роки.

Умови зберігання.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 ºС. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка.

По 10 таблеток у блістері, по 1 або по 3 блістери в картонній коробці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник.

ГЕТЕРО ЛАБЗ ЛІМІТЕД

HETERO LABS LIMITED

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.

Юніт-VI, АРІІС Формулейшен СЕЗ, С. № 410 і 411, Полепаллі Віледж, Джадчерла (Мандал), Махабубнагар (Дістрікт) Пін-509301, Андра Прадеш, Індія

Unit-VI, АРІІС Formulation SEZ, S. № 410 & 411, Polepally Village, Jadcherla (Mandal), Mahaboobnagar (District) Pin-509301, Andhra Pradesh, India

СОСТАВ И ФОРМА ВЫПУСКА:

табл. п/плен. оболочкой 50 мг, № 30

№ UA/10398/01/01 от 29.01.2010 до 29.01.2015

ФАРМАКОЛОГИЧЕСКИЕ СВОЙСТВА:

Фармакодинамика. Бикалутамид Гриндекс — нестероидное антиандрогенное лекарственное средство без другой гормональной активности. Он связывается с андрогенными рецепторами без активации генной экспрессии и таким образом тормозит андрогенный эффект. В результате этого происходит регрессия опухолей предстательной железы. Отмена лечения бикалутамидом может у некоторых пациентов привести к развитию синдрома отмены антиандрогенов.
Препарат обладает низкой степенью сродства к глобулину, связывающему половые гормоны, но это не имеет клинического значения.
Препарат содержит рацемическую смесь, обладающую антиандрогенной активностью, преимущественно за счет (R)-энантиомера.
Фармакокинетика. Бикалутамид хорошо всасывается в ЖКТ после перорального приема. Отсутствуют данные о каком-либо клинически значимом влиянии употребления пищи на биодоступность препарата.
(S)-энантиомер быстро выводится из организма по сравнению с (R)-энантиомером, у которого Т_½ из плазмы составляет около 1 нед.
При длительном приеме С_mах (R)-энантиомера бикалутамида в плазме увеличиваются примерно в 10 раз по сравнению с показателями после приема однократной дозы бикалутамида 50 мг.
При ежедневном приеме 50 мг бикалутамида равновесная концентрация (R)-энантиомера составляет примерно 9 мкг/мл, и вследствие продолжительного Т_½ равновесное состояние достигается приблизительно через 1 мес лечения.
Фармакокинетика (R)-энантиомера не зависит от возраста пациента, наличия таких факторов риска, как слабо или умеренно выраженная почечная недостаточность. Есть данные относительно того, что у пациентов с тяжелыми нарушениями функции печени (R)-энантиомер медленнее выводится из плазмы крови.
Бикалутамид (рацемическая смесь 96%, (R)-бикалутамид 99,6%) интенсивно метаболизируется в печени путем окисления и образования глюкуронидных конъюгатов. Его метаболиты выводятся с мочой и желчью приблизительно в равном количестве.

ПОКАЗАНИЯ:

лечение местно-распространенного рака предстательной железы в сочетании с применением аналога лютеинизирующего рилизинг-гормона (РГ) или хирургической кастрацией.

ПРИМЕНЕНИЕ:

взрослые мужчины, в том числе и пожилого возраста: по 1 таблетке 1 раз в сутки. Лечение бикалутамидом необходимо начинать одновременно с лечением аналогом лютеинизирующего РГ или хирургической кастрацией.
При почечной недостаточности: не требуется коррекции дозы.
При печеночной недостаточности: не требуется коррекции дозы для пациентов с легкой формой печеночной недостаточности. Накопление бикалутамида может происходить у пациентов с тяжелой формой печеночной недостаточности.

ПРОТИВОПОКАЗАНИЯ:

• бикалутамид противопоказан женщинам и детям;
• гиперчувствительность к бикалутамиду или другим компонентам препарата.

ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ:

Бикалутамид обычно хорошо переноситься, побочные эффекты только в единичных случаях приводят к отмене лечения. Фармакологическое действие бикалутамида может вызвать некоторые предсказуемые нежелательные эффекты, такие как приливы, зуд, болезненность грудных желез и гинекомастию, которые могут быть устранены. Могут отмечаться также диарея, тошнота, рвота, общая слабость и сухость кожи.
Во время приема бикалутамида отмечались изменения функции печени (повышенные концентрации трансаминаз, желтуха). Изменения обычно были временными, их можно было устранить по мере продолжения терапии, однако в некоторых случаях требовалось прекращение применения препарата.
Нижеследующие побочные эффекты отмечались во время клинических исследований (возможно, медикаментозные с частотой >1%) во время лечения бикалутамидом и аналогами лютеинизирующего РГ. Причинно-следственная связь между этими явлениями и терапией не была установлена, некоторые из них обычно отмечались у пациентов пожилого возраста:
Часто (>1/100):
Со стороны сердечно-сосудистой системы: сердечная недостаточность.
Со стороны ЖКТ: анорексия, сухость во рту, диспепсия, запор, метеоризм.
Со стороны нервной системы: головокружение, бессонница, сонливость, сниженное либидо.
Респираторные, торакальные и медистиальные нарушения: диспноэ.
Со стороны мочеполовой и репродуктивной системы: импотенция, ночное мочеиспускание.
Со стороны кровеносной и лимфатической системы: анемия.
Кожные нарушения: выпадение волос, сыпь, повышенная потливость, гирсутизм.
Нарушения метаболизма и пищеварения: диабет, гипергликемия, увеличение/потеря массы тела.
Другие нарушения: боль в груди, головная боль, боль в нижней части живота, озноб.
Нечасто (<1/1000, <1/100):
Со стороны иммунной системы: реакции гиперчувствительности, включая ангионевротический оттек и крапивницу.
Респираторные нарушения: интерстициальное легочное заболевание.
Редко (<1/1000):
Гепатобилиарные расстройства: изменения функции печени (повышенные концентрации трансаминаз, желтуха).

ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ:

бикалутамид метаболизируется в печени. Данные клинических исследований позволяют предположить, что элиминация может быть замедлена у пациентов с тяжелой почечной недостаточностью, и это способно привести к накоплению бикалутамида в печени. Следовательно, бикалутамид необходимо принимать с осторожностью у пациентов с умеренной и тяжелой формой печеночной недостаточности.
При применении бикалутамида отмечались единичные случаи тяжелого заболевания печени — в таких случаях применение препарата следует прекратить.
Необходимо периодически осуществлять мониторинг функций печени для выявления возможных изменений.
У пациентов с редкой врожденной непереносимостью галактозы, дефицитом лактазы Лаппа или глюкозо-галактозной мальабсорбцией нельзя применять бикалутамид.
Применение в период беременности и кормления грудью. Не применяют.
Дети. Бикалутамид противопоказан детям.
Способность влиять на скорость реакции при управлении транспорными средствами или работе с другими механизмами. Не влияет.

ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ:

нет сведений о фармакодинамических или фармакокинетических взаимодействиях между бикалутамидом и аналогами лютеинизирующего РГ.
В исследованиях in vitro показано, что (R)-энантиомер бикалутамида является ингибитором CYP 3A4. В меньшей мере влияет на активность CYP 2C9, 2C19 и 2D6.
Несмотря на то что в клинических исследованиях с использованием антипирина как маркера активности цитохрома Р450 не обнаружено потенциальной способности бикалутамида к взаимодействию с другими препаратами, при совместном применении бикалутамида и мидазолама в течение 28 дней AUC мидазолама увеличивалась на 80%.
В случае применения препаратов с узким терапевтическим индексом, метаболизируемых в печени (таких как терфенадин, астемизол, цисаприд и циклоспорин), ингибирование CYP 3A4, вызываемое бикалутамидом, может быть значительным. Следовательно, бикалутамид противопоказано принимать совместно с данными агентами.
В исследованиях in vitro показано, что бикалутамид может замещать варфарин в местах его связывания с белками. Таким образом, в том случае, когда начинают применять бикалутамид у пациентов, уже принимающих антикоагулянты кумаринового ряда, рекомендуется контролировать протромбиновое время.

ПЕРЕДОЗИРОВКА:

случаи передозировки не отмечались. Специфического антидота нет. Лечение симптоматическое.
Диализ малоэффективен, поскольку бикалутамид обладает высокой способностью к связыванию с белками и не выявляется в моче в неизмененном виде. Проводят поддерживающую терапию с мониторингом жизненно важных функций организма.

УСЛОВИЯ ХРАНЕНИЯ:

при температуре не выше 25 °С.