Цедрокссандоз - інструкція для медичного застосування

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ЦедроксСАНДОЗ

(CedroxSANDOZ)

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: cefadroxil; [6R-[6α.7β(R*)]]-7-[[аміно-(4-гідроксифеніл) ацетил]аміно]-3-метил-8-оксо-5-тіа-1-азабіцикло[4,2,0]окт-2-ен-2-карбонова кислота;

основні фізико-хімічні властивості: порошок: тонко дисперсний порошок біло-кремового кольору, без видимих включень, з фруктовим запахом;

суспензия: в’язка біла або злегка жовтувата суспензія, що легко суспендується, гомогенна, без видимих грудочок;

склад:

ЦедроксСАНДОЗ 250 мг/5 мл: 1 флакон  (35 г гранул для   приготування 60 мл суспензії для перорального застосування) містить 3,149 г цефадроксилу моногідрату, що еквівалентно 3 г цефадроксилу;

5 мл готової суспензії містять 262,4 мг цефадроксилу моногідрату, що еквівалентно 250 мг цефадроксилу;

ЦедроксСАНДОЗ 500 мг/5 мл: 1 флакон (35 г гранул для приготування 60 мл суспензії для перорального застосування) містить 6,297 г   цефадроксилу моногідрату, що еквівалентно 6 г   цефадроксилу;

5 мл готової суспензії містять 524,8 мг цефадроксилу моногідрату, що еквівалентно 500 мг цефадроксилу;

допоміжні речовини: натрію бензоат, натрію дигідро фосфату дигідрат, кремнію діоксид колоїдний, натрію карбоксим етилцелюлоза, ароматизатор полуничний (290005), ароматизатор лимонний (290109), сахароза.

Форма випуску. Гранули для приготування суспензії для перорального застосування.

Фармакотерапевтична група. Антибактеріальні засоби для системного застосування. Цефалоспорини. Код АТС J01D В 05.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Цефалоспориновий антибіотик I покоління широкого спектра дії для перорального застосування. Діє бактерицидно, порушуючи синтез клітинної стінки мікро організмів.

До цефадроксилу чутливі такі мікро організми: ß-гемолітичний стрептокок (Streptococcus pyogenes), пневмококи і стафілококи (коагулазопозитивні та коагулазонегативні, а також пеніцилін азопродукуючі штами); частково чутливі: Klebsiella spp., Escherichia coli, Proteus mirabilis, Haemophilus influenzae, Salmonella spp., Shigella spp.; цефадроксил неактивний щодо більшості штамів Enterobacter, Proteus, Pseudomonas, Streptococcus faecalis.

Фармакокінетика. Швидко і майже повністю абсорбується у верхньому сегменті тонкої кишки. Максимальна концентрація в плазмі крові визначається через 1 - 2 год після застосування. Одночасний прийом їжі практично не впливає на абсорбцію препарату. В порівнянні з іншими пероральними цефалоспоринами цефадроксил виводиться значно повільніше, тому інтервал між прийомом окремих доз може бути збільшений до 12 - 24 год.

Від 15 до 20% цефадроксилу зв’язується з білками плазми крові. Клінічно значуща концентрація цефадроксилу відмічається в багатьох тканинах, особливо в мигдаликах, тканинах і рідкому середовищі дихальних шляхів, у рідині середнього вуха, шкірі, очах, м’язовій тканині, кістках і суглобах, печінці та жовчі, а також у сечі, передміхуровій залозі та жіночих статевих органах. Концентрація цефадроксилу в крові плода і амніотичній рідині становить приблизно ¹/₃ від концентрації у сироватці крові матері. Є дані, що цефадроксил, у невеликій кількості потрапляє в грудне молоко.

Десь 90% цефадроксилу виводиться в незміненому вигляді з сечею протягом 24 годин. Період напів виведення зростає у хворих з вираженими порушеннями функції нирок.

Показання для застосування. Лікування інфекцій, спричинених чутливими до цефадроксилу мікро організмами:

– інфекцій ЛОР-органів: стрептококового фарингіту і тонзиліту;

– інфекцій дихальної системи: бронхопневмонії;

– інфекцій сечовивідних шляхів (ускладнених і неускладнених): пієлонефриту, циститу;

– інфекцій шкіри і м’яких тканин: абсцесів, фурункульозу, імпетиго, бешихи, піодермії;

– лімфаденіту;

– інфекцій кісток та суглобів.

Спосіб застосування та дози. Дозування залежить від чутливості збудника інфекції, тяжкості захворювання і клінічного стану пацієнта (ниркова і печінкова функції).

У таблиці наведені рекомендовані режими дозування при неускладнених інфекціях:

Добові дози застосовуються з розрахунку 30 - 50 мг/кг маси тіла.

Залежно від тяжкості інфекції та чутливості патогенів, добова доза може бути збільшена до 100 мг/кг маси тіла – для дітей до 12 років та до 3 - 4 г цефадроксилу – для дітей від 12 років і дорослих.

При інфекціях опорно-рухового апарату ЦедроксСАНДОЗ призначають дітям у дозі 50 мг/кг маси тіла на добу за 2 - 4 прийоми з 6 - 12-годинними інтервалами.

Дозування при нирковій недостатності

З метою запобігання накопичення цефадроксилу моногідрату режим дозування визначають залежно від значень кліренсу креатині ну. Для пацієнтів з кліренсом 50 мл/хв або менше рекомендована початкова доза становить 1 г цефадроксилу (що відповідає 20 мл суспензії по 250мг/5мл або 10 мл суспензії по 500мг/5мл) з подальшим режимом дозування, який наведено нижче в таблиці (режим для дорослих):

Дозування для пацієнтів, які потребують застосування гемодіалізу

При гемодіалізі протягом 6 - 8 год видаляється 63% дози введеного препарату, яка дорівнює 1 г цефадроксилу моногідрату. Під час гемодіалізу період напів виведення цефадроксилу моногідрату дорівнює приблизно 3 годинам. Пацієнтам, що перебувають на гемодіалізі, необхідна додаткова доза препарату, еквівалентна 1 г цефадроксилу (що відповідає 20 мл суспензії по 250мг/5мл або 10 мл суспензії по 500мг/5мл)   наприкінці кожної процедури гемодіалізу.

Дозування при печінковій недостатності

Необхідність корекції дози відсутня.

Приготування суспензії і тривалість застосування

– відкрийте закупорений флакон (кришка недоступна для відкривання дітьми) і поверніть ліворуч;

– заповніть холодною водою до першої позначки (у вигляді заглибини на склі);

– закрийте флакон і   енергійно його струсніть;

– знову заповніть холодною водою до наступної позначки   і струсніть декілька разів до повного розчинення вмісту флакона.

Флакон необхідно струшувати перед кожним використанням.

Суспензію ЦедроксСАНДОЗ можна приймати незалежно від прийому їжі. Проте пацієнтам з чутливим шлунком слід приймати суспензію ЦедроксСАНДОЗ після їди.

Лікування має тривати ще 2 - 3 дні після зникнення гострих симптомів захворювання; звичайний термін лікування становить 7 - 10 днів. При лікуванні інфекцій, спричинених Streptococcus pyogenes (наприклад, стрептококовий фарингіт), тривалість лікування повинна становити не менше 10 днів.

Побічна дія.

Інфекції та інвазії: активація умовно-патогенних мікро організмів (грибів), що спричиняють такі захворювання, як вагінальні мікози, кандидозний стоматит, молочниця.  

Порушення системи крові і лімфатичної системи: при тривалому застосуванні рідко – еозинофілі я, тромбоцит опенія, лейкопенія, нейтропенія, агранулоцит оз ; при відміні терапії ці реакції оборотні; дуже рідко – гемолітична анемія, зумовлена порушеннями імунної системи.

Імунна система:   рідко – реакції, що нагадують сироваткову хворобу; дуже рідко – анафілактичний шок.

Нервова система: дуже рідко – головний біль, сонливість, нервозність, запаморочення.

Шлунково-кишковий тракт:   нудота, блювання, діарея, диспепсія, біль у животі, глосит; дуже рідко – псевдомембранозний коліт.

Печінка і жовчовидільна система: рідко – холестаз (застій жовчі) та печінкова недостатність внаслідок ідіосинкразії; незначне підвищення активності трансаміназ (АСТ і АЛТ) і лужної фосфатази.

Шкіра і підшкірна тканина: свербіж,   алергічні висипання, кропив’янка; рідко – ангіо невротичний набряк; дуже рідко –   синдром Стівенса-Джонсона і поліморфна еритема.

Опорно-руховий апарат і сполучна тканина: рідко –   артралгія.

Нирки і сечовидільна система: рідко – інтерстиціальний   нефрит.

Загальні порушення: рідко – лікарська пропасниця; дуже рідко – втома.

Лабораторні тести: дуже рідко – позитивні результати прямої і непрямої реакції Кумбса.

Протипоказання. Підвищена чутливість до цефадроксилу моногідрату або до інших бета-лактамних антибіотиків, а також допоміжних речовин; періоди вагітності та лактації.

Передозування.

Симптоми: нудота, галюцинації, гіперрефлексія, екстра пірамідні симптоми, сплутаність свідомості та кома, а також порушення функції нирок.

Лікування: викликати блювання або промити шлунок, за необхідності – гемодіаліз, корекція водно-електролітного балансу, моніторинг функції нирок.

Особливості застосування. Цефадроксилу моногідрат не показаний для лікування менінгіту.

Особливу увагу необхідно звернути на пацієнтів з наявністю в анамнезі тяжких   алергічних реакцій або бронхіальної астми. Для   пацієнтів з наявністю в анамнезі нетяжких алергічних реакцій на пеніциліни або інші нецефалоспоринові бета-лактами цефадроксилу моногідрат необхідно застосовувати з обережністю, оскільки при цьому спостерігаються перехресні алергічні реакції (з частотою 5 - 10%). При виникненні алергічних реакцій лікування слід припинити (у разі таких реакцій, як кропив’янка, висипання, свербіж, зниження артеріального тиску і збільшення частоти серцевих скорочень, порушення дихання, колапс тощо). В такому разі слід призначити симпатоміметики, кортикостероїди та/або антигістамінні препарати.

Наявність в анамнезі порушень функції шлунково-кишкового тракту.

Цефадроксилу моногідрат необхідно з обережністю призначати хворим на шлунково-кишкові захворювання, особливо з колітом і тим, котрі страждають на діарею. Наявність тяжкої і тривалої діареї під час і після закінчення терапії цефадроксилом моногідратом може вказувати на псевдомембранозний ентероколіт. У цьому разі терапію цефадроксилом моногідратом слід негайно відмінити і призначити відповідне лікування (наприклад, спеціальні антибіотики/хіміотерапія з доведеною клінічною ефективністю). Анти перистальтичні засоби протипоказані.

Тривале застосування.

При тривалому застосуванні препарату рекомендується періодично контролю вати склад крові та функціональний стан печінки й нирок. В окремих випадках тривале лікування цефадроксилом моногідратом може призводити до суперінфікування патогенними грибами (наприклад, кандида).

Лабораторні тести.

При лікуванні цефадроксилом можуть відмічатися тимчасові хибно позитивні результати прямої реакції Кумбса. Це також стосується новонароджених, матері яких проходили лікування цефадроксилом перед пологами. Визначення глюкози в сечовині під час лікування цефадроксилом слід проводити ферментними методами, оскільки методи, що базуються на реакції відновлення, можуть давати хибно завищені результати.

Діти від 6 до 11 років (з масою тіла менше 40 кг) з нирковою недостатністю

ЦедроксСАНДОЗ не показаний для лікування дітей, що страждають на ниркову недостатність, а також дітям, яким показано застосування гемодіалізу.

Вагітність і лактація.

Досвід застосування препарату вагітними відсутній, тому препарат призначають тільки після ретельного співвідношення ризик/користь.

Цефадроксилу моногідрат присутній у незначних концентраціях у материнському молоці, тому годування груддю під час лікування препаратом краще припинити.

Вплив на здатність керувати автомобілем та механізмами.

Іноді застосування цефадроксилу моногідрату може супроводжуватися такими побічними ефектами, як запаморочення, сонливість або втома, що може впливати на здатність керувати транспортними засобами й іншими механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Цефадроксилу моногідрат не можна застосовувати в комбінації з бактеріостатичними антибіотиками (наприклад, тетрацикліном, еритроміцином, сульфонамідами, хлорамфеніколом), оскільки при цьому можливі прояви антагоністичних ефектів.

Необхідно уникати лікування цефадроксилом моногідратом у комбінації з аміно глікозидними антибіотиками, полі міксином В, коліс тином або високими дозами петльових діуретиків, оскільки подібні комбінації можуть спровокувати нефротоксичні ефекти.

Під час одночасного і тривалого приймання антикоагулянтів або інгібіторів агрегації тромбоцитів, щоб уникнути ускладнень у вигляді кровотеч, необхідний регулярний контроль показників згортання крові.  

Одночасне застосування пробенециду може спричинити стійке підвищення   концентрацій цефадроксилу моногідрату в сироватці   крові і жовчі.

Приймання сильних діуретиків може призводити до зниження концентрацій цефадроксилу моногідрату в крові.

Цефадроксилу моногідрат може знижувати ефективність дії пероральних контрацептивів.

Цефадроксилу моногідрат зв’язується з холестираміном, що може призводити до зниження біодоступності препарату.

Умови та термін зберігання. Зберігати в   недоступному для дітей місці при температурі не вище 25°С. Термін придатності – 3 роки.

Готова суспензія може зберігатися при кімнатній температурі (до 25°C) протягом 14 днів; невикористаний лікарський засіб має бути знищений.

Умови відпуску. За рецептом.

Упаковка. По 35 г гранул у флаконі; по 1 флакону в картонній коробці.

Виробник. Салютас Фарма ГмбХ, підприємство компанії   Сандоз.

Адреса. Отто-вон-Гюрике-Аллеє, 1, Д-39179 Барлебен, Німеччина.

Инструкция по применению Цедрокс Сандоз (Cedrox sandoz)

Торговое название: Цедрокс Сандоз

Действующее вещество: ЦЕФАДРОКСИЛ

Английское название: CedroxSANDOZ

Украинское название: ЦедроксСАНДОЗ

ATC классификация: J01DB05

Фармакологические свойства

Фармакодинамика.Цефалоспориновый антибиотик I поколения широкого спектра действия для перорального применения. Действует бактерицидно, нарушая синтез клеточной стенки микроорганизмов. К цефадроксилу чувствительны следующие микроорганизмы: β-гемолитический стрептококк (Streptococcus pyogenes), пневмококи и стафилококи (коагулазоположительные и коагулазоотрицательные, а также штаммы, продуцирующие пенициллиназу); частично чувствительны: Klebsiella spp., Escherichia coli, Proteus mirabilis, Haemophilus influenzae, Salmonella spp., Shigella spp.; цефадроксил неактивен в отношении большинства штаммов Enterobacter, Proteus, Pseudomonas, Streptococcus faecalis.
Фармакокинетика. Быстро и почти полностью абсорбируется в верхнем сегменте тонкой кишки. Максимальная концентрация в плазме крови определяется через 1–2 ч после применения. Одновременный прием пищи практически не влияет на абсорбцию препарата. По сравнению с другими цефалоспоринами для перорального применения цефадроксил значительно медленнее выводится из организма, поэтому интервал между приемом отдельных его доз может быть увеличен до 12–24 ч.
От 15 до 20% цефадроксила связывается с белками плазмы крови. Клинически значимая концентрация цефадроксила достигается во многих тканях и биологических жидкостях организма, особенно в миндалинах, тканях и секрете дыхательных путей, в жидкости среднего уха, коже, глазах, мышечной ткани, костях и суставах, печени и желчи, а также в моче, предстательной железе и женских половых органах. Концентрация цефадроксила в крови плода и амниотической жидкости составляет около 1/3 его концентрации в сыворотке крови матери. По некоторым данным, цефадроксил в небольших количествах экскретируется в грудное молоко.
Около 90% цефадроксила выводится в неизмененном виде с мочой на протяжении 24 ч. Период полувыведения препарата удлиняется у больных с выраженным нарушением функции почек.

Показания

инфекции, вызванные чувствительными к цефадроксилу микроорганизмами: ЛОР-органов — стрептококковый фарингит и тонзиллит; дыхательной системы — бронхопневмония; мочевых путей (осложненные и неосложненные) — пиелонефрит, цистит; кожи и мягких тканей — абсцесс, фурункулез, импетиго, рожистое воспаление, пиодермия; костей и суставов; лимфаденит.

Применение

препарат дозируют с учетом чувствительности возбудителя инфекции, тяжести заболевания и клинического состояния пациента (состояние функции почек и печени). В таблице приведены рекомендуемые режимы дозирования при неосложненных инфекциях:

Возраст Средняя масса тела, кг Дозирование суспензии 250 мг/5 мл Дозирование суспензии 500 мг/5 мл 1–12 мес 5 По 2,5 мл 2 раза в сутки   1–2 года 10 По 5 мл 2 раза в сутки По 2,5 мл 2 раза в сутки 2–6 лет 20 По 10 мл 2 раза в сутки По 5 мл 2 раза в сутки 6–12 лет 40 По 20 мл 2 раза в сутки По 10 мл 2 раза в сутки Дети от 12 лет и взрослые 40 По 20 мл 2 раза в сутки По 10 мл 2 раза в сутки

Суточные дозы определяют из расчета 30–50 мг/кг массы тела.
В зависимости от тяжести инфекции и чувствительности возбудителей суточная доза может быть повышена до 100 мг/кг массы тела для детей в возрасте до 12 лет, и до 3–4 г цефадроксила — для детей старше 12 лет и взрослых.
При инфекциях опорно-двигательного аппарата ЦедроксСандоз назначают детям в дозе 50 мг/кг массы тела в сутки в 2–4 приема с 6–12-часовыми интервалами.
Дозирование при почечной недостаточности
Для предотвращения кумуляции цефадроксила моногидрата режим дозирования определяют в зависимости от значений клиренса креатинина. Для пациентов с клиренсом креатинина 50 мл/мин или меньше рекомендуемая начальная доза составляет 1 г цефадроксила (что соответствует 20 мл суспензии 250 мг/5мл или 10 мл суспензии 500 мг/5мл) с дальнейшим режимом дозирования, который приведен в таблице ниже (режим дозирования для взрослых):

Клиренс креатинина, мл/мин Доза суспензии ЦедроксСандоз 250 мг/5 мл, мл (мг) Доза суспензии ЦедроксСандоз 500 мг/5 мл, мл (мг) Интервал между приемами, ч 50–25 10 (500) 5 (500) 12 25–10 10 (500) 5 (500) 24 10–0 10 (500) 5 (500) 36

Дозирование для пациентов, нуждающихся в проведении гемодиализа
При проведении гемодиализа на протяжении 6–8 ч выводится 63% дозы препарата, соответствующей 1 г цефадроксила моногидрата. Во время гемодиализа период полувыведения цефадроксила моногидрата составляет около 3 ч. Пациентам, находящимся на гемодиализе, необходимо назначение дополнительной дозы препарата, эквивалентной 1 г цефадроксила (что соответствует 20 мл суспензии 250 мг/5мл или 10 мл суспензии 500 мг/5 мл) в конце каждой процедуры гемодиализа.
Дозирование при печеночной недостаточности
Необходимость в коррекции дозы отсутствует.
Приготовление суспензии и продолжительность применения препарата
Открыть закупоренный флакон (крышка недоступна для открывания детьми) и повернуть влево; заполнить холодной водой до первой отметки (в виде углубления на стекле); закрыть флакон и энергично его встряхнуть; вновь заполнить холодной водой до следующей отметки и встряхнуть несколько раз до полного растворения содержимого флакона.
Флакон необходимо встряхивать перед каждым приемом препарата.
Суспензию ЦедроксСандоз можно принимать независимо от приема пищи, тем не менее пациентам с чувствительным желудком следует принимать суспензию ЦедроксСандоз после еды.
Лечение должно продолжаться еще 2–3 дня после исчезновения острых симптомов заболевания; обычный период лечения составляет 7–10 дней. При лечении инфекций, вызванных Streptococcus pyogenes (например стрептококковый фарингит), продолжительность лечения должна составлять не менее 10 дней.

Противопоказания

повышенная чувствительность к цефадроксила моногидрату или к другим бета-лактамным антибиотикам, а также прочим ингредиентам препарата, период беременности и кормления грудью.

Побочные эффекты

Инфекции и инвазии: активация условно-патогенных микроорганизмов (грибов), которая служит причиной таких заболеваний, как вагинальный микоз, кандидозный стоматит.
Система крови: при продолжительном применении редко — эозинофилия, тромбоцитопения, лейкопения, нейтропения, агранулоцитоз; при отмене терапии эти реакции обратимы; очень редко — гемолитическая анемия, обусловленная нарушениями со стороны иммунной системы.
Иммунная система: редко — реакции, напоминающие сывороточную болезнь; очень редко — анафилактический шок.
Нервная система: очень редко — головная боль, сонливость, повышенная возбудимость, головокружение.
Пищеварительный тракт: тошнота, рвота, диарея, диспепсия, боль в животе, глоссит; очень редко — псевдомембранозный колит.
Печень и желчные пути: редко — холестаз, печеночная недостаточность вследствие идиосинкразии; незначительное повышение активности АлАТ, АсАТ и ЩФ.
Кожа и подкожная клетчатка: зуд, аллергические высыпания, крапивница; редко — ангионевротический отек; очень редко — синдром Стивенса — Джонсона и полиморфная эритема.
Опорно-двигательный аппарат и соединительная ткань: редко — артралгия.
Почки и мочевые пути: редко — интерстициальный нефрит.
Общие нарушения: редко — лихорадка; очень редко — повышенная утомляемость.
Результаты лабораторных исследований: очень редко — положительные результаты прямой и непрямой реакции Кумбса.

Особые указания

цефадроксила моногидрат не показан для лечения менингита. Особое внимание необходимо обратить на пациентов с наличием в анамнезе тяжелых аллергических реакций или БА. Для пациентов с наличием в анамнезе нетяжелых аллергических реакций на пенициллины или другие нецефалоспориновые бета-лактамные антибиотики цефадроксила моногидрат необходимо применять с осторожностью, поскольку при этом возможны перекрестные аллергические реакции (с частотой 5–10%). При возникновении аллергических реакций лечение следует прекратить (в случае развития таких реакций, как крапивница, сыпь, зуд, снижение АД, тахикардия, нарушение дыхания, коллапс и др.). Следует назначить симпатомиметики, ГКС и/или антигистаминные препараты.
Наличие в анамнезе нарушений функции ЖКТ
Цефадроксила моногидрат необходимо с осторожностью назначать больным с желудочно-кишечными заболеваниями, особенно с колитом, и пациентам с диареей. Наличие тяжелой и продолжительной диареи во время и после окончания терапии цефадроксила моногидратом может указывать на псевдомембранозный энтероколит. В этом случае терапию цефадроксила моногидратом следует немедленно отменить и назначить соответствующее лечение (например соответствующие антибиотики/химиотерапевтические препараты с доказанной клинической эффективностью). Применение антиперистальтических средств противопоказано.
Продолжительное применение препарата
При продолжительном применении препарата рекомендуется периодически контролировать клеточный состав крови и функциональное состояние печени и почек. В отдельных случаях продолжительное лечение цефадроксила моногидратом может приводить к суперинфицированию патогенными грибами (например рода Candida).
Влияние на результаты лабораторных исследований
При лечении цефадроксилом могут отмечать временные ложноположительные результаты прямой реакции Кумбса. Это также относится к новорожденным, матери которых проходили лечение цефадроксилом перед родами. Определение уровня глюкозы в моче во время лечения цефадроксилом следует проводить ферментативными методами, поскольку методы, основанные на реакции восстановления, могут давать ложнозавышенные результаты.
Применение у детей в возрасте 6–11 лет (с массой тела ≤40 кг) с почечной недостаточностью
ЦедроксСандоз не показан для лечения детей с почечной недостаточностью, а также детей, которым показано проведение гемодиализа.
Период беременности и кормления грудью
Опыт применения препарата у беременных отсутствует, поэтому препарат назначают только после тщательного определения соотношения риск/польза.
Цефадроксила моногидрат выделяется в незначительных количествах с грудным молоком, поэтому кормление грудью во время лечения препаратом лучше прекратить.
Влияние на способность к управлению транспортом и работе с механизмами
Иногда применение цефадроксила моногидрата может сопровождаться такими побочными эффектами, как головокружение, сонливость или усталость, что может влиять на способность к управлению транспортными средствами и работе с механизмами.

Взаимодействия

цефадроксила моногидрат нельзя применять в комбинации с антибиотиками бактериостатического действия (например тетрациклином, эритромицином, хлорамфениколом) и сульфаниламидами, поскольку при этом возможны проявления антагонистических эффектов.
Необходимо избегать применения цефадроксила в комбинации с аминогликозидными антибиотиками, полимиксином В, колистином или петлевыми диуретиками в высоких дозах, поскольку подобные комбинации могут спровоцировать нефротоксические эффекты.
При одновременном и продолжительном приеме антикоагулянтов или антиагрегантов во избежание развития геморрагических осложнений необходим регулярный контроль показателей свертывания крови.
Одновременное применение пробенецида может служить причиной стойкого повышения концентрации цефадроксила моногидрата в сыворотке крови и желчи.
Прием активных диуретиков может приводить к снижению концентрации цефадроксила моногидрата в крови.
Цефадроксила моногидрат может снижать эффективность действия пероральных контрацептивов.
Цефадроксила моногидрат связывается с колестирамином, что может приводить к снижению биодоступности препарата.

Передозировка

Симптомы: тошнота, галлюцинации, гиперрефлексия, экстрапирамидные симптомы, спутанность сознания и кома, а также нарушение функции почек.
Лечение: вызвать рвоту или промыть желудок, при необходимости — гемодиализ, коррекция нарушений водно-электролитного баланса, мониторинг функции почек.

Условия хранения

при температуре не выше 25 °С. Готовая суспензия может храниться при комнатной температуре (до 25 °C) не более 14 дней.