Цефепім - інструкція для медичного застосування

І Н С Т Р У К Ц І Я

для медичного застосування препарату

ЦЕФЕПІМ

(CEFEPIME)

 Cклад:

діюча речовина: цефепім;

1 флакон містить цефепіму гідро хлориду   у перерахуванні на цефепім 1 г;

допоміжна речовина: L-аргінін.

Форма випуску. Порошок для   розчину для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група. Антибактеріальні засоби для системного застосування.

Код АТС J01D Е 01.

Клінічні характеристики.

Показання.

Дорослі. Інфекції, спричинені чутливою до препарату мікрофлорою:

• дихальних шляхів, у тому числі   пневмонія, бронхіт;

• шкіри та підшкірної клітковини;

• інтраабдомінальні інфекції, в тому числі   перитоніт та інфекції жовчних шляхів;

• гінекологічні;

• септицемія.

Емпірична терапія хворих із нейтропенічною гарячкою.

Діти. Інфекції, спричинені чутливою до препарату мікрофлорою:

• пневмонія;

• інфекції сечовивідних шляхів, у тому числі пієлонефрит;

• інфекції шкіри   та підшкірної клітковини;

• септицемія;

• емпірична терапія хворих із нейтропенічною гарячкою;

• бактеріальний менінгіт.

Протипоказання.

Цефепім протипоказаний хворим із реакціями негайної гіпер чутливості до цефепіму або             L-аргініну, а також до антибіотиків цефалоспоринового класу, пеніциліні в або інших

b-лактамних антибіотиків.

Спосіб застосування та дози.

Перед застосуванням препарату проводиться шкірна проба!

Звичайне дозування для дорослих становить 1 г, що вводять внутрішньо венно або внутрішньом’язово з інтервалом у 12 годин. Звичайна тривалість лікування становить  7 - 10 днів; тяжкі інфекції можуть потребувати   тривалішого лікування.

Однак дозування і шлях введення варіюють залежно від чутливості мікро організмів-збудників, ступеня тяжкості інфекції, а також функціонального стану нирок хворого. Рекомендації стосовно дозування препарату Цефепім для дорослих   та дітей з масою тіла

> 40 кг наведені в таблиці.

Діти   від 1 до 2 місяців. Тільки за життєвими показаннями 30 мг/кг маси тіла кожні 12 або          8 годин, залежно від тяжкості інфекції.

Діти віком від 2 місяців. Максимальна доза для дітей не повинна перевищувати  рекомендовану дозу для дорослих. Звичайна рекомендована доза для дітей, що мають масу тіла до 40 кг, у разі ускладнених або неускладнених інфекцій сечових шляхів (включаючи пієлонефрит), неускладнених інфекцій шкіри, пневмонії, а також у разі емпіричного лікування фебрильної нейтропенії становить 50 мг/кг кожні 12 год. (хворим на фебрильну нейтропенію та бактеріальний менінгіт - кожні 8 год.). Звичайна тривалість лікування становить 7 – 10 днів, хворі на тяжкі інфекції можуть потребувати   тривалішого лікування.

Порушення функції нирок. У хворих з порушеннями функції нирок (кліренс креатині ну менше 30 мл/хв.) доза препарату Цефепім повинна бути скоригована. Вихідна доза препарату повинна бути такою ж, як і для хворих з нормальною функцією нирок.

Рекомендовані підтримуючі дози Цефепіму наведені в таблиці.

  Якщо відома тільки концентрація креатині ну в сироватці крові, тоді кліренс креатині ну можна визначати за наведеною нижче формулою:

Чоловіки:

Маса тіла (кг) х (140 - Вік)

Кліренс креатині ну (мл/хв.) = ---------------------------------------------------;

72 х Креатинін сироватки (мг/дл)

Жінки:

Кліренс креатині ну (мл/хв.) = Вищенаведене значення х 0,85.

При гемодіалізі за 3 год. виділяється з організму приблизно 68 % від дози препарату. По завершенні кожного сеансу діалізу необхідно вводити повторну дозу, що дорівнює   вихідній дозі. При безперервному амбулаторному перитонеальному діалізі препарат можна використовувати у вихідних нормальних рекомендованих дозах 500 мг, 1 або 2 г залежно від тяжкості інфекції з інтервалом між дозами 48 годин.

Дітям при порушеній функції нирок рекомендується зменшити дози або збільшити інтервал між введеннями, як вказано вище у таблиці.

Введення препарату. Цефепім можна вводити внутрішньо венно або за допомогою глибокої внутрішньом’язової ін'єкції у велику м'язову масу (наприклад, у верхній зовнішній квадрант сідничного м'яза - gluteus maximus).

Внутрішньо венне введення. Внутрішньо венний шлях уведення кращий для хворих із тяжкими або загрозливими для життя інфекціями.

При внутрішньо венному способі введення Цефепім розчиняють у 5 мл або 10 мл стерильної води для ін'єкцій, у 5% розчині глюкози для ін'єкцій або 0,9 % розчині натрію хлориду, як зазначено в наведеній нижче таблиці. Вводять внутрішньо венно повільно протягом 3 - 5 хвилин або через систему для внутрішньо венного введення.

Внутрішньом’язове введення. Цефепім можна розчиняти в стерильній воді для ін'єкцій, 0,9% розчині натрію хлориду для ін'єкцій, 5% розчині декстрози для ін'єкцій, бактеріостатичній воді для ін'єкцій з парабеном або бензиловим спиртом, 0,5% або 1% розчині лідокаїну гідро хлориду в концентраціях, що  вказані нижче в таблиці.

Як й інші парентеральні лікарські препарати, приготовані розчини препарату перед введенням слід перевіряти на відсутність механічних включень.

Для ідентифікації мікро організму-збудника (збудників) і визначення чутливості до Цефепіму необхідно   зробити відповідні тести. Однак Цефепім може застосовуватися у формі моно терапії ще до ідентифікації мікро організму-збудника, оскільки має широкий спектр антибактеріальної дії щодо грам позитивних і грам негативних мікро організмів. У хворих із ризиком змішаної аеробно/анаеробної (включаючи Bacteroides fragilis) інфекції до ідентифікації збудника можна починати лікування препаратом Цефепім у комбінації з препаратом, що впливає на анаероби.

Побічні реакції.

Гіпер чутливість: висип, свербіж, підвищення температури;

з боку травної системи: пронос, нудота, блювання, запор, біль у животі, диспепсія;

з боку серцево-судинної   системи: біль у грудях, тахікардія;

з боку дихальної   системи: кашель, біль у горлі, задишка;

з боку центральної нервової системи: головний біль, запаморочення, безсоння, парестезії, неспокій, сплутаність свідомості;

інше: астенія, пітливість, вагініт, периферичні набряки, біль у спині, анафілактичні реакції і судоми.

Місцеві реакції:   флебіти і запалення.

Відхилення показників лабораторних аналізів від норми. Побічні ефекти мали транзиторний характер. Збільшення рівня аланін амінотрансфер ази, аспартатамінотрансфер ази, лужної фосфатази, загального білірубіну, анемія, еозинофілі я, збільшення протромбі нового часу або парціального тромболастинового часу (ПТТ) і позитивний результат тесту Кумбса без гемолізу. Тимчасове збільшення азоту сечовини крові і/або креатині ну сироватки і транзиторна тромбоцит опенія відзначалися в менш ніж 0,5% хворих. Також відзначалися транзиторна лейкопенія і нейтропенія.

Передозування.

Симптоми: у випадках значного перевищення рекомендованих доз, особливо у хворих із порушеною функцією нирок посилюються прояви побічної дії. Симптоми передозування включають енцефалопатію, що супроводжується галюцинаціями, порушенням свідомості, ступором, комою, міоклонією, епілептоформні напади, нейром'язова збудливість.

Лікування. Слід   припинити введення препарату, провести симптоматичну терапію. Застосування гемодіалізу прискорює видалення Цефепіму з організму; перитонеальний діаліз малоефективний. Тяжкі алергічні реакції негайного типу потребують застосування адреналіну та інших форм інтенсивної терапії.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Безпека застосування препарату в період вагітності не встановлена, тому препарат слід призначати тільки у випадках, коли користь від його застосування для матері перевищує можливий ризик для плода.

Цефепім проникає у жіноче грудне молоко в   низьких концентраціях, тому під час лікування слід утримуватися від годування груддю.

Діти. Застосовують дітям віком від 2 місяців. Дітям віком від 1 місяця можливе застосування   тільки за життєвими   показаннями.

Особливості застосування.

Необхідно точно визначити, чи спостерігалися раніше у хворого реакції гіпер чутливості негайного типу на Цефепім, цефалоспорини, пеніциліни або інші b-лактамні антибіотики. Антибіотики слід призначати з обережністю всім хворим із будь-якими формами алергії, особливо на лікарські препарати. При появі алергічної реакції застосування препарату слід   припинити. Серйозні реакції гіпер чутливості негайного типу можуть потребувати застосування адреналіну та інших форм терапії.

При використанні практично всіх антибіотиків широкого спектра дії повідомлялося про випадки псевдомембранозного коліту. Тому важливо мати на увазі цей діагноз у разі виникнення діареї під час лікування препаратом Цефепім. Легкі форми коліту можуть минати після прийому препарату; помірні або тяжкі стани можуть потребувати спеціального лікування.

Як і у випадку з іншими антибіотиками, застосування препарату Цефепім може призводити до колонізації нечутливою мікрофлорою. При розвитку суперінфекцій під час лікування необхідно застосувати відповідні заходи.

У пацієнтів з високим ризиком тяжких інфекцій (наприклад, у пацієнтів, які мали в анамнезі трансплантацію кісткового мозку при зниженій його активності, що відбувається на тлі злоякісної гемолітичної патології з тяжкою прогресуючою нейтропенією) моно терапія може бути недостатньою, тому показана комплексна антимікробна терапія.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або іншими механізмами. Невідомо.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші форми взаємодій.

Застосовуючи високі дози аміноглікозидів одночасно з препаратом Цефепім, слід уважно стежити за функцією нирок через потенційну нефро токсичність та ото токсичність аміно глікозидних антибіотиків. Нефро токсичність відзначалася після одночасного застосування інших цефалоспоринів з діуретиками, такими як фуросемід.

Цефепім концентрацією від 1 до 40 мг/мл сумісний з такими парентеральними розчинами: 0,9% розчин натрію хлориду для ін'єкцій; 5% і 10% розчини глюкози для ін'єкцій; розчин 6М натрію лактату для ін'єкцій, розчин 5% глюкози і 0,9% натрію хлориду для ін'єкцій; розчин Рингера з лактатом і 5% розчином декстрози для ін'єкцій.

Щоб уникнути можливої взаємодії з іншими лікарськими засобами, розчини препарату Цефепім (як і більшості інших b-лактамних антибіотиків) не слід одночасно вводити з розчинами метронідазолу, ванкоміцину, гентаміцину, тобраміцину сульфату і нетилміцину сульфату. У разі призначення препарату Цефепім із зазначеними препаратами необхідно вводити кожен антибіотик окремо.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка

Цефепім пригнічує синтез ферментів стінки бактеріальної клітини і має широкий спектр дії щодо різних грам позитивних і грам негативних бактерій. Цефепім високостійкий до гідролізу більшістю b-лактамаз, має малу спорідненість по відношенню до b-лактамаз, що кодуються хромосомними генами, і швидко проникає в грам негативні бактеріальні клітини.

Цефепім активний щодо таких мікро організмів:

Грам позитивні аероби:

Staphylococcus aureus та Staphylococcus epidermidis (включаючи їх штами, що продукують b-лактамазу); інші штами стафілококів, включаючи S. hominis, S. saprophyticus; Streptococcus pyogenes (стрептококи групи А); Streptococcus agalactiae (стрептококи групи В); Streptococcus pneumoniae (включаючи штами з середньою стійкістю до пеніциліну - МПК від 0,1 до 1 мкг/мл); інші b-гемолітичні стрептококи (групи C, G, F), S. bovis (група D), стрептококи групи Viridans. (Більшість штамів ентерококів, наприклад: Enterecoccus faecalis, і стафілококи, які резистентні до метициліну, резистентні до більшості цефалоспоринових антибіотиків, включаючи Цефепім).

Грам негативні аероби:

Pseudomonas spp., включаючи P. aeruginosa, P. putida, P. stutzeri; Escherichia coli, Klebsiella spp., включаючи K. pneumoniae, K. oxytoca, K. ozaenae; Enterobacter spp., включаючи E. cloacae, E. aerogenes, E. sakazakii; Proteus spp., включаючи P. mirabilis, P. vulgaris; Acinetobacter calcoaceticus (subsp. anitratus, lwoffi); Aeromonas hydrophila; Capnocytophaga spp.; Citrobacter spp., включаючи C. diversus, C. freundii; Campylobacter jejuni; Gardnerella vaginalis; Haemophilus ducreyi; H. influenzae (включаючи штами, що продукують бета-лактамазу); H. parainfluenzae; Hafnia alvei; Legionella spp.; Morganella morganii; Moraxella catarrhalis (Branhamella catarrhalis) (включаючи штами, що продукують b-лактамазу); Neisseria gonorrhoeae (включаючи штами, що продукують  b-лактамазу); N. meningitidis; Pantoea agglomerans (відомий як Enterobacter agglomerans); Providencia spp. (включаючи P. rettgeri, P. stuartii); Salmonella spp.; Serratia (включаючи S. marcescens, S. liquefaciens); Shigella spp.; Yersinia enterocolitica.

(Цефепім неактивний щодо багатьох штамів Xanthomonas maltophilia і Pseudomonas  maltophilia).

Анаероби:

Bacteroides spp., включаючи B. melaninogenicus та інші мікро організми ротової порожнини, що належать до Bacteroides; Clostridium perfringens; Fusobacterium spp.; Mobiluncus spp.; Peptostreptococcus spp.; Veillonella spp.

(Цефепім неактивний щодо Bacteroides fragilis і Clostridium difficile).

  Фармакокінетика.

Середні концентрації Цефепіму у плазмі крові у дорослих здорових чоловіків через різний час після одноразового внутрішньо венного (в/в) та внутрішньом’язового  (в/м) введення наведені у таблиці.

Середні концентрації Цефепіму в плазмі (мкг/мл)

У сечі, жовчі, перитонеальній рідині, слизовому секреті бронхів, мокротинні, простаті, апендиксі та жовчному міхурі також досягаються терапевтичні концентрації Цефепіму.

У середньому період напів виведення Цефепіму з організму становить приблизно 2 години. У здорових людей, що одержували дози до 2 г внутрішньо венно з інтервалом 8 годин протягом 9 днів, не спостерігалася кумуляція препарату в організмі.

Цефепім метаболізується в N-метилпіролідин, який швидко перетворюється в оксид N-метилпіролі дину. Середній загальний кліренс становить 120 мл/хв. Цефепім виділяється майже виключно за рахунок ниркових механізмів регуляції - головним чином, шляхом гломерулярної фільтрації (середній нирковий кліренс становить 110 мл/хв). У сечі виявляється приблизно 85% уведеної дози у вигляді незмінного Цефепіму, 1 %

N-метилпіролі дину, приблизно 6,8% оксид N-метилпіролі дину та приблизно 2,5% епімеру Цефепіму. Зв'язування цефепіму з білками плазми становить менше 19% і не залежить від концентрації препарату в сироватці крові.

У хворих віком старше 65 років з нормальною функцією нирок непотрібне коригування дози препарату Цефепім, незважаючи на меншу величину ниркового кліренсу в порівнянні з молодими хворими.

У хворих із аномальною функцією нирок доза повинна підбиратися індивідуально.

Фармакокінетика Цефепіму у хворих із порушеною функцією печінки або муковісцидозом не змінена. Коригування дози для таких хворих непотрібне.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості:   кристалічний порошок   білого або майже білого   кольору.

Несумісність. Не змішувати з іншими лікарськими засобами. Застосовувати розчинники, перелічені у розділі «Спосіб застосування та дози».

Термін придатності. 2 роки від дати виробництва препарату в упаковці “in bulk”.

Приготовані розчини слід застосовувати одразу.

Умови   зберігання. Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 30 ⁰С.

Зберігати в   недоступному для дітей місці.

Упаковка. Порошок для розчину для ін'єкцій по 1,0 г у флаконах № 1, № 5 у коробці, № 5 у блістері в коробці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. ТОВ “Фармацевтична   компанія “Здоров'я”, Україна.

Місцезнаходження. Україна, 61013, м. Харків, вул. Шевченка, 22.

Дата останнього перегляду.  

СОСТАВ И ФОРМА ВЫПУСКА:

ЦЕФЕПИМ

пор. д/п ин. р-ра 1 г фл., № 1, № 5

№ UA/4628/01/01 от 07.06.2011 до 07.06.2016

ЦЕПИМ

пор. д/п ин. р-ра 1 г фл., № 1, № 5

№  UA/11366/01/01 от 07.06.2011 до 07.06.2016

ФАРМАКОЛОГИЧЕСКИЕ СВОЙСТВА:

Цефепим — β-лактамный цефалоспориновый антибиотик IV поколения широкого спектра действия для парентерального применения. Оказывает бактерицидное действие. Активен относительно грамположительных и грамотрицательных бактерий, включая большинство штаммов, устойчивых к аминогликозидам или цефалоспориновым антибиотикам III поколения, таким как цефтазидим. Цефепим устойчив к действию большинства β-лактамаз, быстро проникает в грамотрицательные бактерии. Степень связывания Цефепима с пенициллинсвязывающим белком РВР 3 значительно превышает сродство других цефалоспоринов для парентерального применения. Умеренное сродство Цефепима к РВР 1а и 1в также, вероятно, предопределяет степень его бактерицидной активности. Отношение МБК (минимальная бактерицидная концентрация)/МИК (минимальная ингибирующая концентрация) для Цефепима составляет <2 для более 80% изолятов всех чувствительных грамположительных и грамотрицательных бактерий.
Фармакодинамика. Цефепим подавляет синтез ферментов стенки бактериальной клетки, имеет широкий спектр действия относительно различных грамположительных и грамотрицательных бактерий. Цефепим высокоустойчив к гидролизу большинством β-лактамаз, имеет малое сродство к β-лактамазам (кодирующимся хромосомными генами) и быстро проникает в грамотрицательные бактериальные клетки.
Цефепим активен относительно таких микроорганизмов:
Грамположительные аэробы: Staphylococcus aureus (включая штаммы, продуцирующие β-лактамазу), Staphylococcus epidermidis (включая штаммы, продуцирующие β-лактамазу), другие штаммы стафилококков (включая S. hominis, S. saprophyticus), Streptococcus pyogenes (группы А), Streptococcus agalactiae (группы В), Streptococcus pneumoniae (включая штаммы со средней устойчивостью к пенициллину — МПК от 0,1 до 0,3 мкг/мл), другие — β-гемолитические стрептококки (групп С, G, F), S. bovis (группа D), S. viridans. Enterecoccus faecalis, а также стафилококки, резистентные к метициллину, устойчивы к большинству цефалоспориновых антибиотиков, включая цефепим.
Грамотрицательные аэробы: Pseudomonas sрр. (включая Р. aeruginosa, Р. putida, Р. stutzeri), Escherichia соli, Klebsiella sрр. (включая К. pneumoniae, К. охуtоса, К. ozenae), Enterobacter sрр. (включая E. сlоасае, E. aerogenes, E. agglomerans, E. sakazakii), Рroteus sрр. (включая Р. mirabilis, Р. vulgaris), Acinetobacter саlcoaceticus (включая подсемейства Anitratus, lwoffi), Аеromonas hydrophila, Capnocytophaga sрр., Citrobacter sрр. (включая С. diversus, С. freundii), Campylobacter jejuni, Gardnerella vaginalis, Haemophilus ducreyi, Н. influenzae (включая штаммы, продуцирующие β-лактамазу), Н. рarainfluenzae, Наfnia аlvei, Legionella sрр., Моrganella morganii, Моrахеllа (Branhamella) catarrhalis (включая штаммы, продуцирующие β-лактамазу), Neisseria gonorrhoeae (включая штаммы, продуцирующие β-лактамазу), N. meningitidis, Рrovidencia sрр. (включая Р. rettgeri, Р. stuartii), Salmonella sрр., Serratia (включая S. marcescens, S. liquefaciens), Shigella sрр., Yersinia enterocolitica. Неактивен относительно многих штаммов Xanthomonas (Pseudomonas) maltophilia.
Анаэробы: Bacteroides sрр. (включая В. melaninogenicus и другие микроорганизмы ротовой полости, относящиеся к Bacteroides), Clostridium perfringens, Fusobacterium sрр., Моbiluncus sрр., Реptostreptococcus sрр., Veillonella sрр. Цефепим неактивен относительно Bacteroides fragilis и Clostridium difficile.
Фармакокинетика. Цефепим полностью всасывается после в/м введения. Средние концентрации Цефепима (мкг/мл) в плазме крови у взрослых здоровых людей после однократного в/в и в/м введения приведены в табл. 1:
Таблица 1

Терапевтические концентрации Цефепима достигаются в моче, желчи, перитонеальной жидкости, бронхиальном слизистом секрете, мокроте, предстательной железе, аппендиксе и желчном пузыре. T_½ Цефепима из организма составляет около 2 ч и не зависит от дозы (в интервале 250 мг — 2 г). При применении до 2 г в/в с интервалом 8 ч на протяжении 9 дней не отмечали кумуляции препарата в организме.
Цефепим метаболизируется в N-метилпирролидин, который быстро превращается в соответствующий N-оксид. Цефепим выводится главным образом путем гломерулярной фильтрации (общий клиренс препарата составляет около 120 мл/мин, средний почечный клиренс — 110 мл/мин). С мочой выводится около 80–85% принятой дозы Цефепима в неизмененном виде, 1% N-метилпирролидина, около 6,8% оксида N-метилпирролидина и около 2,5% эпимера Цефепима. Связывание Цефепима с белками плазмы крови составляет <19% и не зависит от концентрации препарата в сыворотке крови.
Для пациентов в возрасте старше 65 лет с нормальной функцией почек нет необходимости в коррекции дозы препарата.
У больных с почечной недостаточностью T_½ Цефепима увеличивается, при этом отмечается линейная зависимость между общим клиренсом препарата и креатинина. T_½ у больных с тяжелыми нарушениями функции почек, нуждающихся в проведении гемодиализа, составляет 13 ч, а при беспрерывном амбулаторном перитонеальном диализе — 19 ч. Для пациентов с нарушением функции почек дозу следует подбирать индивидуально.
Фармакокинетика Цефепима у больных с нарушением функции печени существенно не изменяется, поэтому корригировать дозу для таких больных не требуется.

ПОКАЗАНИЯ:

Взрослые
Инфекции, вызванные чувствительными к Цефепиму микроорганизмами, а именно:

• инфекции дыхательных путей (включая госпитальную и негоспитальную пневмонию, острый бронхит и обострение хронического бронхита);
• инфекции кожи и мягких тканей;
• интраабдоминальные инфекции (включая перитонит и инфекции желчных путей);
• гинекологические инфекции;
• септицемия.

Эмпирическая терапия больных с нейтропенической лихорадкой.
Профилактика послеоперационных осложнений в интраабдоминальной хирургии.
Дети

• пневмония;
• инфекции мочевыводящих путей (как осложненные, например, пиелонефрит, так и без осложнений);
• инфекции кожи и мягких тканей;
• септицемия;
• эмпирическая терапия больных с нейтропенической лихорадкой;
• бактериальный менингит.

ПРИМЕНЕНИЕ:

перед применением препарата следует провести кожную пробу на переносимость. Обычно доза для взрослых составляет 1 г в/в или в/м каждые 12 ч. Обычная продолжительность лечения составляет 7–10 дней. При тяжелых и угрожающих жизни инфекциях назначают по 2 г через 8–12 ч (период лечения может увеличиваться).
Дозировку и путь введения варьируют в зависимости от чувствительности микроорганизмов-возбудителей, степени тяжести инфекции, а также функционального состояния почек.
Рекомендации относительно дозирования Цефепима для взрослых приведены в табл. 2:
Таблица 2

Для профилактики инфекций при хирургических вмешательствах за 60 мин до начала операции взрослым вводят 2 г препарата в/в на протяжении 30 мин, после окончания — 500 мг метронидазола в/в. Не следует вводить эти препараты одновременно, систему для инфузии перед введением метронидазола следует промыть. Во время продолжительных (>12 ч) хирургических операций через 12 ч после первой дозы рекомендуется повторное введение такой же дозы препарата Цефепим с последующим введением метронидазола.
Дети в возрасте 1–2 мес. Только по жизненным показаниям 30 мг/кг массы тела через 12 или 8 ч в зависимости от тяжести инфекции.
Дети в возрасте старше 2 мес. Максимальная доза для детей не должна превышать рекомендуемую дозу для взрослых. Обычная рекомендуемая доза для детей с массой тела до 40 кг при осложненных или неосложненных инфекциях мочевых путей (включая пиелонефрит), неосложненных инфекциях кожи, пневмонии, а также в случае эмпирического лечения фебрильной нейтропении составляет 50 мг/кг массы тела через 12 ч (больным с фебрильной нейтропенией и бактериальным менингитом — через 8 ч). Обычная продолжительность лечения составляет 7–10 дней, при тяжелых инфекциях может быть необходимым более продолжительное лечение. Детям с массой тела >40 кг назначают дозы для взрослых.
Нарушение функции почек. Для больных с нарушением функции почек (клиренс креатинина <30 мл/мин) доза препарата должна быть откорригирована. Начальная доза должна быть такой же, как и для больных с нормальной функцией почек. Рекомендованные поддерживающие дозы Цефепима приведены в табл. 3:
Таблица 3

Если известна только концентрация креатинина в сыворотке крови, тогда клиренс креатинина можно определять по приведенной ниже формуле:
Мужчины:

Женщины: Клиренс креатинина (мл/мин)= вышеприведенное значение·0,85.
При гемодиализе в течение 3 ч из организма выводится около 68% дозы препарата. После завершения каждого сеанса диализа необходимо вводить повторную дозу, которая равняется исходной. При беспрерывном амбулаторном перитонеальном диализе препарат можно применять в начальных нормальных рекомендуемых дозах 500 мг, 1 или 2 г (в зависимости от тяжести инфекции) с интервалом 48 ч.
Детям при нарушении функции почек рекомендуется снижение дозы или увеличение интервала между введениями (см. табл. 3).
Цефепим можно вводить в/в или в/м (глубоко) в седалищную мышцу.
В/в введение оптимально для больных с тяжелыми или угрожающими жизни инфекциями. При в/в способе введения препарат растворяют в 5 или 10 мл стерильной воды для инъекций, в 5% р-ре глюкозы для инъекций или 0,9% р-ре натрия хлорида (табл. 4). Вводят в/в медленно, на протяжении 3–5 мин или через систему для в/в введения.
В/м введение. Препарат растворяют в стерильной воде для инъекций, 0,9% р-ре натрия хлорида для инъекций, 5% р-ре глюкозы для инъекций в объемах (см. табл. 4):
Таблица 4

Как и другие парентеральные лекарственные препараты, приготовленные р-ры Цефепима перед введением следует проверять на отсутствие механических включений.
Для идентификации возбудителей и определения чувствительности к Цефепиму необходимо провести соответствующие микробиологические исследования. Однако Цефепим можно применять в виде монотерапии до идентификации возбудителя, поскольку он имеет широкий спектр антибактериального действия относительно грамположительных и грамотрицательных микроорганизмов. У больных с повышенным риском развития смешанной аэробно/анаэробной (включая Bacteroides fragilis) инфекции до идентификации возбудителя можно начать терапию Цефепимом в комбинации с препаратом, активным относительно анаэробных возбудителей.

ПРОТИВОПОКАЗАНИЯ:

повышенная чувствительность к цефепиму или L-аргинину, а также к антибиотикам цефалоспоринового ряда, пенициллинам и другим β-лактамным антибиотикам.

ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ:

Цефепим обычно хорошо переносится, побочные эффекты отмечают редко, с частотой 0,1–1%.
Возможны такие побочные эффекты:
аллергические реакции: зуд, крапивница;
со стороны ЖКТ: тошнота, рвота, кандидоз ротовой полости, диарея, колит, включая псевдомембранозный;
со стороны ЦНС: головная боль;
другие: лихорадка, вагинит, эритема.
С частотой 0,05–0,1%: боль в животе, запор, вазодилатация, нарушения дыхания, головокружение, парестезия, генитальный зуд, кандидоз.
С частотой <0,05% отмечали анафилаксию и эпилептиформные приступы.
Локальные реакции в месте введения препарата: при в/в — флебит и воспаление; при в/м — боль, воспаление.
Постмаркетинговые исследования:

• энцефалопатия (потеря сознания, галлюцинации, ступор, кома), эпилептиформные приступы, миоклония и/или нарушение функции почек отмечены у пациентов с почечной недостаточностью, которые получали некорректные дозы Цефепима;
• анафилаксия, в том числе анафилактический шок, транзиторная лейкопения, нейтропения, агранулоцитоз и тромбоцитопения.

Лабораторные показатели: повышение уровня АлАТ, АсАТ, ЩФ, общего билирубина, анемия, эозинофилия, увеличение протромбинового или частичного тромбопластинового времени и положительный результат теста Кумбса без гемолиза. Временное повышение уровня азота мочевины в крови и/или креатинина в плазме крови и транзиторную тромбоцитопению отмечали у <0,5% больных. Также выявлены транзиторная лейкопения и нейтропения.

ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ:

не назначать, если в анамнезе отмечены реакции гиперчувствительности немедленного типа на цефепим, цефалоспорины, пенициллины или другие β-лактамные антибиотики. При возникновении аллергической реакции применение препарата следует немедленно прекратить. Тяжелые реакции гиперчувствительности немедленного типа требуют применения адреналина и других форм интенсивной терапии.
У пациентов с высоким риском тяжелых инфекций монотерапия может быть недостаточной, поэтому показана комплексная антимикробная терапия.
Антибиотики широкого спектра действия, особенно при продолжительном применении, могут вызывать псевдомембранозный колит, поэтому необходимо обращать внимание на возникновение диареи во время лечения препаратом. Легкие формы колита могут исчезать после окончания терапии, умеренное или тяжелое состояние могут требовать специфического лечения.
Как и в случае с другими антибиотиками, применение цефепима может приводить к колонизации нечувствительной микрофлоры. При развитии суперинфекции во время лечения необходимо принять соответствующие меры.
Период беременности и кормления грудью. Адекватных и хорошо контролируемых исследований относительно применения препарата у беременных не проводили. Препарат можно применять в период беременности только тогда, когда ожидаемая польза для матери превышает потенциальный риск, под тщательным наблюдением врача. Цефепим проникает в грудное молоко в очень низких концентрациях, во время лечения кормление грудью следует прекратить.
Дети. Применяют у детей в возрасте старше 1 мес.
Способность влиять на скорость реакции при управлении транспортными средствами и работе с другими механизмами не изучали.

ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ:

применяя одновременно аминогликозиды в высоких дозах, необходимо контролировать функцию почек из-за потенциальной нефротоксичности и ототоксичности аминогликозидных антибиотиков. Нефротоксичность отмечали при одновременном применении с диуретиками (типа фуросемида).
Для предупреждения возможного лекарственного взаимодействия не следует одновременно вводить препарат с р-рами метронидазола, ванкомицина, гентамицина, тобрамицина сульфата и нетилмицина сульфата. В случае одновременного применения с указанными препаратами каждый антибиотик вводят отдельно.
Цефепим в концентрации 1–40 мг/мл совместим с такими парентеральными р-рами, как 0,9% р-р натрия хлорида для инъекций, 5 и 10% р-ры глюкозы для инъекций, раствор 6 М натрия лактата для инъекций, р-р 5% глюкозы и 0,9% натрия хлорида для инъекций, р-р Рингера с лактатом и 5% р-ром глюкозы для инъекций.
Несовместимость. Не смешивать в одной емкости с другими лекарственными средствами. Применять указанные растворители.

ПЕРЕДОЗИРОВКА:

Симптомы: в случаях значительного превышения рекомендуемых доз, особенно у больных с нарушением функции почек усиливаются проявления побочного действия. Симптомы передозировки включают энцефалопатию, сопровождающуюся галлюцинациями, нарушением сознания, ступором, комой, миоклонией, эпилептиформными приступами, нейромышечной возбудимостью.
Лечение: следует прекратить введение препарата, провести симптоматическую терапию. Применение гемодиализа ускоряет удаление Цефепима из организма; перитонеальный диализ малоэффективен. Тяжелые аллергические реакции немедленного типа требуют применения адреналина и других форм интенсивной терапии.

УСЛОВИЯ ХРАНЕНИЯ:

в оригинальной упаковке при температуре не выше 25 °С.
Приготовленные р-ры препарата для в/м и в/в введения можно хранить на протяжении 24 ч при комнатной температуре или 7 дней в холодильнике (2–8 °С).