Цефоперазон - інструкція для медичного застосування

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ЦЕФОПЕРАЗОН-НОРТОН

(CEFOPERASON-NORTON)

Склад:

діюча речовина: cefoperazone;

1 флакон містить цефоперазону натрію еквівалентно цефоперазону 500 мг, або 1000 мг, або

2000 мг.

Лікарська форма.

Порошок для приготування розчину для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група.

Антибактеріальні засоби для системного застосування. Інші бета-лактамні антибіотики. Цефоперазон. Код АТС J01D D12.

Клінічні характеристики.

Показання. 

Для лікування інфекційних процесів, спричинених чутливими до цефоперазону мікро організмами:

– інфекції верхніх та нижніх дихальних шляхів;

– інфекції верхніх та нижніх відділів сечовивідних шляхів;

– перитоніт, холецистит, холангіт та інші інтраабдомінальні інфекції;

– септицемія;

– менінгіт;

– інфекції шкіри та м'яких тканин;

– інфекції кісток та суглобів;

– запальні захворювання тазових органів, ендометрит, гонорея та інші інфекції статевих шляхів.

Для профілактики інфекційних після операційних ускладнень під час абдомінальних, гінекологічних, серцево-судинних та ортопедичних операцій.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до антибіотиків пеніцилінового та цефалоспоринового ряду, печінкова недостатність, тяжка ниркова недостатність, періоди вагітності та годування груддю.

Спосіб застосування та дози.

Перед початком терапії із застосуванням препарату необхідно виключити наявність у пацієнта підвищеної чутливості до антибіотика та до лідокаїну, зробивши шкірну пробу.

Дозу, спосіб введення та курс лікування встановлює лікар індивідуально,   залежно від тяжкості захворювання.

Цефоперазон-Нортон вводять внутрішньо венно або внутрішньом’язово кожні 12 годин, добова доза для дорослих становить 2-4 г. Для інфекцій з тяжким перебігом щоденну дозу можна збільшити до 8 г. При неускладненому гонококовому уретриті рекомендується одноразове введення 500 мг препарату.

Знижену дозу призначають хворим з нирковою недостатністю. Максимальна добова доза Цефоперазону-Нортон для хворих з кліренсом креатині ну від 15 до 30 мл/хв – 4 г, розподілена на 2 прийоми. При кліренсі креатині ну менше 15 мл/хв призначають по 1 г препарату 2 рази на день.

Звичайна добова доза Цефоперазону-Нортон для дітей – 40-80 мг/кг маси тіла, розподілена на  2-4 прийоми. У разі тяжких інфекцій доза може бути збільшена до 160 мг/кг маси тіла.

Для новонароджених 1-го тижня життя, препарат потрібно вводити кожні 12 годин. Перед призначенням препарату недоношеним та новонародженим дітям слід враховувати як очікувані позитивні наслідки, так і можливий ризик.  

Курс лікування становить 7-14 діб.

Внутрішньо венне введення

Стерильний порошок цефоперазону можна спочатку розчинити за допомогою будь-якого сумісного розчинника (2,8 мл/г цефоперазону), придатного для внутрішньо венного введення (таблиця 2).

З метою полегшення розчинення рекомендується застосовувати 5 мл розчинника на 1 г Цефоперазону-Нортон.

Таблиця 1.

Розчини, рекомендовані для розчинення порошку цефоперазону натрію

Після цього весь об’єм одержаного розчину слід розвести одним із стандартних розчинників для внутрішньо венного введення (таблиця 2).

Таблиця 2.

Розчинники для внутрішньо венного введення

Препарат розчиняють у відповідному розчиннику з кінцевою концентрацією  100 мг/мл і вводять протягом 3-5 хвилин.

Внутрішньом’язове введення

Щоб приготувати розчини, призначені для   внутрішньом’язового введення, можна застосовувати стерильну воду для ін`єкцій. У випадках, коли   передбачається введення розчину з концентрацією, що перевищує 250 мг/мл, для приготування розчину рекомендується застосувати розчин лідокаїну. Такий розчин можна приготувати, застосовуючи стерильну воду для ін`єкцій та 2 % розчин лідокаїну, кінцева концентрація лідокаїну має бути 0,5 %.

Рекомендується такий двоступеневий спосіб розчинення: спочатку слід додати потрібну кількість стерильної води для ін`єкцій і збовтувати доти, поки порошок Цефоперазон-Нортон розчиниться повністю, після цього додати потрібну кількість 2 % розчину лідокаїну та змішати.

* Надлишковий об’єм дозволяє повністю наповнити шприц зазначеного об’єму.

Внутрішньом’язове введення проводиться глибоко у великий сідничний м’яз або у передню поверхню стегна.

Зберігання розчинів.

Наведені нижче парентеральні розчинники та приблизні концентрації Цефоперазону-Нортон забезпечують стійкість розчину за умови додержання вказаних нижче значень та проміжків часу. Після закінчення вказаного проміжку невикористаний розчин підлягає знищенню.

Розчини Цефоперазону-Нортон   зберігаються у скляних або пластмасових шприцах, скляних або гнучких пластмасових флаконах, які призначено для парентеральних розчинів.

Розчини Цефоперазону-Нортон зберігають у скляних або пластмасових шприцах, скляних або гнучких пластмасових флаконах, які призначено для парентеральних розчинів.

Розчини Цефоперазону-Нортон зберігаються у скляних або пластмасових шприцах, скляних або гнучких пластмасових флаконах, які призначено для парентеральних розчинів.

Розморожування замороженого препарату має відбуватися при кімнатній температурі. Після розморожування невикористаний розчин підлягає знищенню. Розчин не можна повторно заморожувати.

Побічні реакції.

Реакції гіпер чутливості: шкірний висип, кропив’янка, еозинофілі я та медикаментозна гарячка, свербіж.

З боку крові та лімфатичної системи: еозинофілі я, тромбоцит оз, лейкопенія, анемія, зниження рівня нейтрофілів, нейтропенія, лімфопенія, гіпопротромбінемія, тромбоцит опенія, подовження протромбі нового часу, позитивна пряма анти глобулінова проба Кумбса, зниження гемоглобіну або гематокриту.

Гепатобіліарні порушення: підвищення активності аланін амінотрансфер ази і аспартатамінотрансфер ази, підвищення активності лужної фосфатази і рівня білірубіну у сироватці крові.

З боку сечовидільної системи: підвищення рівня азоту сечовини крові, дуже рідко – підвищення рівня креатині ну і циліндрурія.

Травний тракт: діарея, нудота, блювання.

Місцеві реакції: біль, ущільнення у місці введення, флебіт після внутрішньо венного введення.

Інші: головний біль і запаморочення; кандидоз, кольпіт, підвищена пітливість, відчуття припливу крові.

Передозування.

Можливий розвиток оборотної енцефалопатії. Специфічного антидоту немає, за необхідності проводять симптоматичну терапію. Ефективним є проведення гемодіалізу або перитонеального діалізу. Підвищена доза цефалоспорину може викликати епілептичні напади. Випадки анафілактичного шоку трапляються дуже рідко, однак можуть стати загрозою для життя пацієнта.

Лікування: седативна терапія із застосуванням діазепаму під час епілептичних нападів.

Застосування в період вагітності або годування груддю.

Препарат протипоказаний під час вагітності та у період годування груддю.

Діти.

З обережністю слід призначати новонародженим і недоношеним дітям.

Особливості застосування.

При лікуванні разом з аміноглікозидами рекомендовано спостерігати за функцією нирок.

Всім хворим з алергією в анамнезі, особливо на медикаменти, призначати з обережністю. При виникненні алергічних реакцій введення Цефоперазону-Нортон припинити й почати відповідне лікування.

При лікуванні потрібно контролю вати рівень протромбіну.

Цефоперазон інтенсивно виділяється з жовчю. У разі наявності тяжкої форми закупорювання жовчних протоків, тяжкого захворювання печінки або супутнього порушення функції нирок, може виникнути необхідність у зміні дозування препарату. У пацієнтів із порушенням функції печінки та супутнім ураженням нирок необхідно проводити спостереження за концентрацією препарату у сироватці крові, а також встановити потрібне дозування. Якщо контроль концентрації препарату в сироватці крові не проводиться, доза не повинна перевищувати 2 г на добу.

Період напів виведення цефоперазину з сироватки крові дещо знижується під час гемодіалізу. Введення препарату повинно здійснюватися після закінчення діалізу. Може мати місце псевдо позитивна реакція на глюкозу у сечі при проведенні тестів з розчинами Бенедикта або Фелінга. Як і при лікуванні іншими антибіотиками, тривале застосування Цефоперазону-Нортон може викликати посилений ріст стійких мікро організмів. З цієї причини під час лікування слід проводити ретельне спостереження за хворими.

Під час лікування Цефоперазоном-Нортон може змінюватись мікрофлора товстого кишечнику і провокуватися надмірний ріст грибів типу Candida. Можливе виникнення дефіциту в організмі вітаміну К. Такому ризикові піддаються виснажені пацієнти або пацієнти з порушеннями засвоєння їжі (хворі, що страждають на муковісцидоз підшлункової залози), а також пацієнти, що протягом тривалого часу перебувають на парентеральному харчуванні. Для таких хворих слід провадити контроль протромбі нового часу, а за необхідності їм призначається екзогенний вітамін К.

Небезпечні випадки виникнення псевдомембранозного коліту на фоні застосування Цефоперазону-Нортон та інших цефалоспоринових антибіотиків.

Під час лікування та протягом мінімум 3-х діб після застосування Цефоперазону-Нортон заборонено вживати алкоголь – існує можливість розвитку тетурамоподібної реакції.

Здатність впливати на швидкість реакцій при керуванні авто транспортом або роботі з іншими механізмами.

Застосування препарату не впливає на здатність керувати транспортними засобами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Одночасне застосування Цефоперазону-Нортон з антикоагулянтами, гепарином або тромболітиками   підвищує ризик розвитку кровотечі. При застосуванні пробенициду знижується канальцева секреція   Цефоперазону-Нортон у нирках. Під час лікування цим препаратом не бажано призначати алопуринол і ампіцилін через значне збільшення частоти виникнення шкірних висипів.

Вживання алкоголю під час лікування та протягом мінімум 3-х діб після застосування Цефоперазону-Нортон може призвести до розвитку дисульфірамоподібної реакції (раптовий приплив крові до обличчя, пітливість, головний біль, тахікардія).

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.  Цефоперазон  –   напівсинтетичний   цефалоспориновий   антибіотик

ІІІ покоління широкого спектра дії, призначений для парентерального застосування.

Бактерицидна дія Цефоперазону-Нортон   зумовлена сповільненням синтезу стінки клітини бактерії.

Цефоперазону-Нортон активний in vitro відносно великої кількості клінічно значущих мікро організмів. У той же час він виявляє резистентність до дії багатьох бета-лактамаз.

Наступні мікро організми є чутливими до Цефоперазону-Нортон:

Staphylococcus aureus (штами, що продукують та не продукують пеніцилін азу),

Staphylococcus epidermidis,

Streptococcus pneumoniae (раніше – Diplococcus pneumoniae),

Streptococcus pyogenes (бета-гемолітичний стрептокок групи “А”) ,

Streptococcus agalactiae (бета-гемолітичний стрептокок групи “B”),

багато штамів Streptococcus faecalis (ентерокок),

багато інших штамів бета-гемолітичних стрептококів.

Грам негативні мікро організми:

Escheria coli,

рід Klebsiella,

рід Enterobacter,

рід Citrobacter,

Haemophilus influenzae (штами, що продукують і не продукують бета-лактамази),

Proteus mirabilis,

Proteus vulgaris,

Morganella morganii (раніше Proteus morganii),

Providencia rettgeri (раніше Proteus rettgeri),

рід Providenciа,

рід Serratia (включаючи S. Marcescens),

рід Salmonella та Shigella,

Pseudomonas aeruginosa та деякі інші Pseudomonas.

Деякі штами Acinetobacter calcoaceticus,

Neisseria gonorrhoeae (штами, що продукують і не продукують бета-лактамази),

Neisseria meningitidis,

Bordetella pertussis,

Yersinia enterocolitica.

Анаеробні мікро організми:

грам позитивні та грам негативні коки (включаючи або Clostridium, Eubacterium та рід Lactobacillus),

грам негативні палички (включаючи рід Fusobacterium, багато штамів Bacteroides fragilis та інших представників роду Bacteroides).

Фармакокінетика. Висока концентрація у сироватці крові цефоперазону досягається протягом 1   години після   внутрішньом’язової   ін’єкції.   Період   напів виведення   становить   приблизно

2 години. Виводиться з організму в основному з жовчю, 25 % виводиться нирками.

Препарат добре проникає в усі органи і тканини, у терапевтичній концентрації виявляється у перитонеальній, асцитичній рідині, спинномозковій рідині (при менінгіті), сечі і жовчі, мокротинні, накопи чується у піднебінних мигдаликах, слизовій оболонці синусів, стінці жовчного міхура, у легенях, нирках, сечоводах, передміхуровій залозі, яєчниках, матці і маткових трубах, кістках, амніотичній рідині і в крові пуповини.

Цефоперазон-Нортон виводиться з жовчю та сечею. Концентрація препарату у жовчі досягає дуже високих рівнів (як правило, через 1-3 години після введення) та перевищує аналогічні концентрації у сироватці крові у 100 разів.

Повторне введення Цефоперазону-Нортон не призводить до кумуляції ліків у здорових людей. Максимальні концентрації у сироватці крові, площа під фармакокінетичною кривою, а також період напів виведення із сироватки крові однакові як у здорових людей, так і у хворих на ниркову недостатність.

У пацієнтів із порушенням функції печінки період напів виведення препарату із сироватки крові збільшується, але збільшується й видалення з сечею. У пацієнтів із нирковою та печінковою недостатністю Цефоперазон-Нортон може накопичуватися у сироватці крові.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: кристалічний порошок білого кольору.

Несумісність.

Розчини Цефоперазону та аміноглікозидів не слід змішувати одночасно, оскільки між ними існує фізична несумісність. Якщо передбачається проведення комбінованого лікування Цефоперазоном та аміноглікозидом, то це можна зробити чергування внутрішньо венних вливань. Рекомендується вводити Цефоперазон перед аміноглікозидами. Перед подальшим введенням аміноглікозиду слід промити усю систему відповідним розчином.  

Термін придатності. 2 роки.

Умови зберігання. Зберігати у недоступному для дітей, захищеному від світла місці при температурі не вище 25 °С.

Упаковка. Флакон з порошком, по 1 флакону у картонній коробці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. НЕОН ЛАБОРАТОРИС ЛІМІТЕД.

Місцезнаходження. Дамі Шамі Індустріальний Комплекс, 28,   Махал Індастріал Істейт, M. Кейвз Роуд, Ендхері (Схід), Мумбай–400093, Індія.

Виробник. ВІНУС РЕМЕДІС ЛІМІТЕД.

Місцезнаходження. 51-52 Індустріальна площа – І, Панчкула - 134109 (Харіана), Індія.

Власник реєстраційного посвідчення. АМЕРІКЕН НОРТОН КОРПОРЕЙШН.

Місцезнаходження. 1570 Сан-Томас Еквіно Роуд, 18, Сан-Хосе, СА 95130, США.

СОСТАВ И ФОРМА ВЫПУСКА:

пор. д/п ин. р-ра 1 г фл., № 1

№  UA/1623/01/01 от 30.07.2009 до 30.07.2014

ФАРМАКОЛОГИЧЕСКИЕ СВОЙСТВА:

Фармакодинамика. Цефоперазон плюс — комбинированный препарат, который включает полусинтетический цефалоспориновый антибиотик III поколения и ингибитор β-лактамаз с широким спектром действия, предназначенный для парентерального применения.
Цефоперазон Плюс оказывает бактерицидное действие путем угнетения биосинтеза мукопептида клеточной мембраны в стадии активного размножения микроорганизмов. Препарат активен относительно большинства грамположительных и грамотрицательных бактерий, аэробных и анаэробных микроорганизмов и синегнойной палочки. Устойчив относительно большинства β-лактамаз грамположительных и грамотрицательных бактерий.
Комбинация сульбактама и цефоперазона активна относительно всех микроорганизмов, чувствительных к цефоперазону. Кроме того, при использовании последней комбинации происходит синергизм действия ее компонентов (снижение МПК приблизительно в 4 раза по сравнению с МПК для каждого ее компонента отдельно) по отношению к таким микроорганизмам: Haemophilus influenzae, Bacteroides spp., Acinetobacter calcoaceticus, Enterobacter aerogens, Escherichia coli, Proteus mirabilis, Klebsiella pneumoniae, Morganella morganii, Citrobacter freundii, Enterobacter cloacae, Citrobacter diversus.
Сульбактам/цефоперазон in vitro активен относительно широкого спектра клинически значимых микроорганизмов:
грамположительные микроорганизмы: Staphylococcus aureus (штаммы, продуцирующие или непродуцирующие пенициллиназу), Staphylococcus epidermidis, Streptococcus pneumoniae (особенно Diplococcus pneumoniae), Streptococcus pyogenes (β-гемолитический стрептококк группы A); Streptococcus agalactiae (β-гемолитический стрептококк группы В), большинство других видов β-гемолитических стрептококков; большинство штаммов Streptococcus faecalis (энтерококки);
грамотрицательные микроорганизмы: Escherichia coli, Klebsiella spp., Enterobacter spp., Citrobacter spp., Haemophilus lnfluenzae, Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Morganella morganii (в основном Proteus morganii), Providencia rettgeri (в основном Proteus rettgeri), Providencia spp., Serratia spp. (в том числе S. marcescens), Salmonella spp. и Shigella spp., Pseudomonas aeruginosa и некоторые виды Pseudomonas, Acinetobacter calcoaceticus, Neisseria gonorrhoeae, Neisseria meningitidis, Bоrdetella pertussis, Yersinia enterocolitica;
анаэробные микроорганизмы:
грамотрицательные бациллы (включая Bacteroides fragilis, другие виды Bacteroides и Fusobacterium spp.);
грамположительные и грамотрицательные кокки (включая Peptоcoccus spp., Peptostreptococcus spp. и Veillonella spp.);
грамположительные бациллы (включая Clostridium spp., Eubacterium spp. и Lactobacillus spp.).
Фармакокинетика. После 5-минутного в/в введения Цефоперазона Плюс (1 г сульбактама, 1 г цефоперазона) среднее значение максимальных концентраций в сыворотке крови достигается мгновенно и составляет 130,2 и 236,8 мкг/мл соответственно. После в/м введения 1 г цефоперазона максимальная концентрация препарата в сыворотке крови достигается на протяжении 1 ч после инъекции и составляет 65 мкг/мл.
Связь с белками плазмы крови составляет около 38%.
Цефоперазон достигает терапевтических концентраций во всех тканях и биологических жидкостях организма. Среди них перитонеальная, асцитическая, СМЖ (при менингите), моча, желчь, стенка желчного пузыря, легкие, мокрота, миндалины и слизистая оболочка синусов, предсердие, почки, мочеиспускательный канал, предстательная железа, яичники, матка, фаллопиевые трубы, кости, кровь пуповины и амниотическая жидкость.
Концентрация цефоперазона в желчи достигает максимального уровня, как правило, через 1–3 ч после введения Цефоперазона Плюс в организм человека и составляет от 66 мкг/мл через 30 мин до 6000 мкг/мл через 3 ч после в/в введения 2 г цефоперазона пациентам без закупорки желчных путей. Данная концентрация превышает в этот промежуток времени концентрацию цефоперазона в крови в 100 раз.
Концентрация цефоперазона в моче через 12 ч после введения в разных дозах и разным способом у пациентов с нормальной функцией почек составляет в среднем 20–30% введенной дозы. После в/в введения 2 г цефоперазона концентрация в моче составляла >2200 мкг/мл и достигала данного уровня через 15 мин после введения.
После в/м введения 2 г цефоперазона концентрация в моче составляла около 1000 мкг/мл.
Период полувыведения Цефоперазона Плюс из крови составляет около 2 ч независимо от способа введения. Приблизительно 84% цефоперазона и 25% сульбактама в неизменном виде выделяется почками. Средний период полувыведения цефоперазона составляет 1,7 ч, а сульбактама — 1 ч.
У детей период полувыведения цефоперазона составляет 1,44–1,88 ч, сульбактама — 0,91–1,42 ч.
Фармакокинетический профиль сульбактама меняется при использовании гемодиализа. Период полувыведения цефоперазона из плазмы крови при гемодиализе уменьшается.
У пациентов с нарушением функции печени (заболевания гепатобилиарной системы, в том числе обструкция желчных путей) период полувыведения цефоперазона из плазмы крови удлиняется и одновременно повышается его экскреция с мочой.
У пациентов с печеночно-почечной недостаточностью цефоперазон может накапливаться в плазме крови.
Выводится Цефоперазон плюс из организма в основном с желчью, 25% выделяется почками. Сульбактам выводится в неизмененном виде, около 75–85% — на протяжении 8 ч с мочой.
Повторное введение препарата здоровым пациентам не приводит к кумуляции.

ПОКАЗАНИЯ:

Монотерапия
Лечение инфекций, вызванных чувствительными к препарату микроорганизмами:
дыхательных путей (верхних и нижних отделов);
перитонит, холецистит, холангит и другие инфекции брюшной полости;
мочевыводящих путей (верхних и нижних отделов);
септицемия;
менингит;
кожи и мягких тканей;
костей и суставов;
воспалительные заболевания малого таза, эндометрит, гонорея и другие инфекции половых органов.
Комбинированная терапия
Принимая во внимание широкий спектр антибактериальной активности сульбактама/цефоперазона, большинство инфекций можно адекватно лечить этим антибиотиком в виде монотерапии. Однако при определенных показаниях сульбактам/цефоперазон можно применять с другими антибиотиками. Если при этом в комбинации применяются аминогликозиды, необходимо контролировать функцию почек на протяжении всего курса терапии.

ПРИМЕНЕНИЕ:

перед применением проводят кожную пробу с целью определения повышенной чувствительности к антибиотику.
В случае применения лидокаина в качестве дополнительного растворителя обязательно проводят кожную пробу на чувствительность к лидокаину.
Дозу, способ введения и курс лечения устанавливает врач индивидуально в зависимости от тяжести заболевания.
Вводят преимущественно в/в (струйно или капельно), в отдельных случаях — в/м.
Применение для лечения взрослых. Рекомендован следующий суточный режим дозирования препарата:

Дозы необходимо вводить каждые 12 ч, распределяя их равномерно.
При тяжелых или рефрактерных инфекциях суточная доза Цефоперазона Плюс может быть повышена до 8 г при применении 1:1 (то есть активность цефоперазона составляет 4 г). У пациентов, которые получают препарат в соотношении 1:1, может возникнуть необходимость дополнительного отдельного введения цефоперазона. Дозу следует вводить каждые 12 ч, распределяя ее равномерно.
Рекомендованная максимальная суточная доза сульбактама равна 4 г.
Применение при нарушениях функции печени. Коррекция дозы может быть необходима в случаях тяжелой обструкционной желтухи и тяжелых заболеваний печени или когда эта патология сопровождается нарушением функции почек. У пациентов с нарушением функции печени и сопутствующими нарушениями функции почек необходим контроль концентрации цефоперазона в плазме крови и при необходимости — соответствующее корректирование дозы. При отсутствии тщательного контроля за концентрацией препарата в плазме крови доза цефоперазона не должна превышать 2 г в сутки.
Применение при нарушениях функции почек. Режим дозирования при применении Цефоперазона Плюс для лечения пациентов со значительным снижением функций почек (клиренс креатинина <30 мл/мин) подлежит коррекции с целью компенсации сниженного клиренса сульбактама. Пациентам с клиренсом креатинина 15–30 мл/мин нужно назначать сульбактам в максимальной дозе 1 г каждые 12 ч (максимальная суточная доза 2 г сульбактама), а пациентам с клиренсом креатинина <15 мл/мин — сульбактам в максимальной дозе 500 мг, которая вводится каждые 12 ч (максимальная суточная доза 1 г сульбактама). При тяжелых инфекциях может возникнуть необходимость в дополнительном назначении цефоперазона.
Фармакокинетический профиль сульбактама существенно нарушается при применении гемодиализа. Период полувыведения цефоперазона из плазмы крови при гемодиализе несколько уменьшается. Таким образом, дозовый режим при применении диализа следует корректировать.
Применение для лечения детей. Для детей рекомендован следующий суточный режим дозирования Цефоперазона Плюс:

Дозы необходимо вводить каждые 6–12 ч, распределяя их равномерно.
При тяжелых или рефрактерных инфекциях суточная доза может быть повышена до 160 мг/кг при применении соотношения 1:1. Дозу следует вводить, распределяя ее на 2–4 равные части.
Применение для лечения детей грудного возраста. Детям 1-й недели жизни препарат нужно вводить каждые 12 ч. Максимальная суточная доза для детей грудного возраста не должна превышать 80 мг/кг.
В/в применение (способ разведения)
1-й этап. Приготовление первичного р-ра
Содержимое флакона Цефоперазона Плюс следует растворить в стерильной воде для инъекций в таких соотношениях:

Первичный готовый р-р Цефоперазона Плюс может храниться на протяжении 24 ч при температуре 2–8 °С. При наличии в жидкости видимой взвеси полученный р-р не используют.
2-й этап. Приготовление вторичного р-ра
Для проведения в/в капельной инфузии полученный первичный р-р Цефоперазона Плюс добавляют к растворителю (0,9% р-р натрия хлорида, 5% р-р глюкозы (декстрозы) или р-р Рингера) до получения общей концентрации Цефоперазона Плюс 10,0–20,0 мг/мл в общем объеме растворителя:

Готовый вторичный р-р Цефоперазона Плюс вводят в/в капельно на протяжении 15–60 мин.
Для проведения в/в струйной инфузии в полученный первичный р-р Цефоперазона Плюс добавляют растворитель до объема 20 мл и вводят медленно на протяжении не менее 3 мин.
Р-р Рингера лактат является применимым р-ром для разведения для в/в инфузии, но не для первичного разведения.
В/м применение
Лидокаина гидрохлорид является приемлемым р-ром для разведения при в/м применении, но не для первичного разведения.
Для проведения в/м инъекции разведение лекарственного средства проводят в два этапа. Сначала содержимое флакона разводят в 4 мл стерильной воды для инъекций, а затем в этот р-р добавляют 1 мл 2% р-ра лидокаина гидрохлорида. Вводят медленно и глубоко в ягодичную мышцу или в переднюю поверхность бедра.

ПРОТИВОПОКАЗАНИЯ:

повышенная чувствительность к антибиотикам пенициллинового и цефалоспоринового ряда; тяжелая почечная недостаточность; период беременности (кроме случаев крайней необходимости в I триместр) и кормления грудью.

ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ:

обычно Цефоперазон Плюс хорошо переносят. Большинство побочных эффектов слабо или умеренно выражены и не требуют отмены препарата.
Со стороны ЖКТ: тошнота, рвота и диарея. Возможно развитие псевдомембранозного колита.
Аллергические реакции: зуд, крапивница, сыпь макулопапулезного характера, синдром Стивенса — Джонсона. Возможно развитие анафилактического шока.
Со стороны системы крови: обратимая нейтропения, положительный прямой тест Кумбса. Возможно снижение уровня гемоглобина и гематокрита, эозинофилия, тромбоцитопения, гипопротромбинемия, лейкопения, лимфопения.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: АГ, васкулит.
Изменение лабораторных показателей: временное повышение функциональных печеночных проб — АлАТ, АсАТ, ЩФ и уровня билирубина в сыворотке крови, повышение уровня азота мочевины крови, очень редко — повышение уровня креатинина и цилиндрурия.
Общие проявления: головная боль и головокружение, лихорадка, озноб, фасцикуляции, повышенная потливость, ощущение прилива крови.
Местные реакции: боль, уплотнение в месте введения, очень редко — флебит после в/в введения.
Прочие: развитие кандидоза, кольпит, гематурия.

ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ:

по возможности до начала лечения нужно определить чувствительность возбудителя инфекции к препарату. При лечении тяжелых инфекций препарат следует назначать немедленно.
Гиперчувствительность. Особенно осторожно назначают препарат больным с гиперчувствительностью к пенициллинам. Есть сообщения о развитии тяжелых, а иногда и фатальных анафилактических реакций у пациентов, получающих терапию β-лактамными или цефалоспориновыми антибиотиками. Возникновение таких реакций более возможно у лиц с известной гиперчувствительностью ко многим аллергенам в анамнезе. При развитии аллергических реакций следует немедленно отменить препарат и назначить соответствующее лечение. При развитии тяжелых анафилактических реакций необходимо немедленное применение неотложных мер, в частности введение адреналина. По показаниям — применение оксигенотерапии, в/в введение ГКС, обеспечение проходимости дыхательных путей, включая интубацию.
Нарушение баланса микрофлоры кишечника. При продолжительном применении может нарушаться микрофлора толстого кишечника и вызывать рост резистентных микроорганизмов (грибы рода Candida).
Нарушение свертывающей системы крови. Может развиваться дефицит витамина К. Группу риска составляют пациенты с ограниченным питанием, нарушением всасывания (например при муковисцидозе), а также находящиеся длительное время на парентеральном питании. У таких пациентов нужно контролировать протромбиновое время. Соответствующий контроль следует обеспечить пациентам, получающим терапию антикоагулянтами. В этом случае следует дополнительно назначать витамин К.
Нарушение функции почек. Особенно осторожно необходимо назначать препарат больным с почечной недостаточностью. У пациентов с нарушением функции почек разной степени тяжести при применении препарата Цефоперазон Плюс общий клиренс сульбактама тесно коррелирует с клиренсом креатинина. У пациентов с тяжелым нарушением функции почек происходит значительное удлинение периода полувыведения сульбактама. Гемодиализ существенно влияет на период полувыведения, общий клиренс и объем распределения сульбактама.
Нарушение функции печени. У пациентов с нарушением функции печени в виде тяжелой обтурационной желтухи и других тяжелых заболеваний печени или с нарушением функции почек может понадобиться коррекция дозы препарата. При нарушении функции печени и сопутствующих нарушениях функции почек необходимо контролировать концентрацию цефоперазона в плазме крови и при необходимости проводить соответствующую коррекцию дозы. В случае невозможности регулярного контроля концентрации препарата в плазме крови общая доза цефоперазона не должна превышать 2 г в сутки.
Во время лечения препаратом возможно появление псевдоположительных результатов при определении концентрации глюкозы в моче неферментными методами и при определении реакции Кумбса.
При лечении Цефоперзоном Плюс необходимо воздерживаться от употребления алкогольных напитков.
Период беременности и кормления грудью. Экспериментальные данные эмбриотоксического и тератогенного действия Цефоперазона Плюс не получены. Сульбактам и цефоперазон проникают через плацентарный барьер. Допускается применение препарата в I триместр беременности лишь в случае крайней необходимости. Цефоперазон Плюс экскретируется в грудное молоко, поэтому в период лечения кормление грудью следует прекратить.
Дети. Применяют у детей с первых дней жизни, рассчитывая дозу препарата в зависимости от массы тела и учитывая тяжесть состояния пациента и его возраст.
С осторожностью назначают новорожденным и недоношенным детям.
При применении у грудных детей, особенно новорожденных и недоношенных, может возникать периодическое и обратимое нарушение функции почек, печени и системы кроветворения.
Влияние на скорость реакции при управлении транспортными средствами или работе с другими механизмами маловероятно.

ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ:

одновременное применение Цефоперазона Плюс с препаратами, снижающими агрегацию тромбоцитов, и антикоагулянтами (НПВП, салицилаты, сульфинпиразон, гепарин) или тромболитиками повышает риск развития кровотечения.
При применении пробенецида снижается канальцевая секреция Цефоперазона Плюс в почках. Во время лечения данным препаратом нежелательно назначать аллопуринол и ампициллин в связи со значительным повышением частоты возникновения кожной сыпи.
При необходимости комбинированной терапии Цефоперазоном Плюс и аминогликозидом ее проводят путем дробного в/в введения обоих препаратов с использованием двух отдельных в/в катетеров или при условии адекватного промывания их соответствующими растворителями между введениями последовательных доз разных препаратов.
Употребление алкоголя во время применения Цефоперазона Плюс может привести к развитию дисульфирамоподобной реакции.
Несовместимость. Р-ры Цефоперазона Плюс и аминогликозидов нельзя смешивать непосредственно, поскольку между ними существует физическая несовместимость.
Первичное разведение Цефоперазона Плюс р-ром Рингера лактат и 2% раствором лидокаина не рекомендуется в связи с несовместимостью.
Совместимость. Цефоперазон Плюс совместим с водой для инъекций, 5% р-ром декстрозы в 0,225% р-ре натрия хлорида и 5% р-ром декстрозы в изотоническом р-ре натрия хлорида в концентрациях от 10 мг цефоперазона и 10 мг сульбактама на 1 мл и до 125 мг цефоперазона и 125 мг сульбактама на 1 мл.

ПЕРЕДОЗИРОВКА:

возможно развитие обратимой энцефалопатии, судорог.
Лечение. Специфического антидота нет. Проводят симптоматическую терапию. Эффективным является проведение гемодиализа или перитонеального диализа.

УСЛОВИЯ ХРАНЕНИЯ:

хранить в сухом, защищенном от света месте при температуре не выше 25 °С.
Готовый р-р сохраняют не более 24 ч при температуре 2–8 °С.