Цефоперазон плюс - інструкція для медичного застосування

І Н С Т Р У К Ц І Я

для медичного застосування препарату

ЦЕФОПЕРАЗОН ПЛЮС

(CEFOPЕRASON PLUS)

Склад:

діюча речовина: сefoperazone і sulbactam;

1 флакон містить: цефоперазону натрію у перерахуванні на цефоперазон 0,5 г та

сульбактаму натрію у перерахуванні на сульбактам 0,5 г.

Лікарська форма.

Порошок для приготування розчину для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група.

Бета-лактамні антибіотики. Цефоперазон, комбінації.

Код АТС J01DD 62.

Клінічні характеристики.

Показання.

Моно терапія

Лікування інфекцій, спричинених чутливими до препарату мікро організмами:

• інфекції дихальних шляхів (верхніх і нижніх відділів);

• перитоніт, холецистит, холангіт та інші інфекції черевної порожнини;

• інфекції сечовивідних шляхів (верхніх і нижніх відділів);

• септицемія;

• менінгіт;

• інфекції шкіри і м'яких тканин;

• інфекції кісток і суглобів;

-   запальні захворювання малого таза, ендометрити, гонорея та інші інфекції статевих
органів.

Комбінована терапія

Зважаючи на широкий спектр антибактеріальної активності сульбактаму/цефоперазону, більшість інфекцій можливо адекватно лікувати цим антибіотиком у вигляді мототерапії. Однак за певних показань сульбактам/цефоперазон можна застосовувати сумісно з іншими антибіотиками. Якщо при цьому застосовуються аміноглікозиди, необхідно контролю вати функції нирок протягом усього курсу терапії.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до антибіотиків пеніцилінового та цефалоспоринового ряду, тяжка ниркова недостатність, період вагітності (крім випадків крайньої необхідності у І триместрі), годування груддю.

Спосіб застосування та дози.

Перед застосуванням проводять шкірну пробу на підвищену чутливість до антибіотика.

У разі застосування лідокаїну як додаткового розчинника обов’язковим є проведення шкірної проби на чутливість до лідокаїну.

Дозу, спосіб введення та курс лікування встановлює лікар індивідуально залежно від тяжкості захворювання.

Вводять переважно внутрішньо венно (струминно або краплинно), в окремих випадках –внутрішньом’язово.

Застосування для лікування дорослих. Для застосування дорослим рекомендований такий добовий дозовий режим препарату:

Дози слід вводити кожні 12 годин у рівномірно розподіленій дозі.

При тяжких або рефрактерних інфекціях добова доза Цефоперазону Плюс може бути підвищена до 8 г при застосуванні 1:1 (тобто активність цефоперазону дорівнює 4 г). У пацієнтів, які отримують співвідношення 1:1, може виникнути необхідність додаткового окремого введення цефоперазону. Дози слід вводити кожні 12 годин у рівномірно розподіленій дозі.

Рекомендована максимальна добова доза сульбактаму дорівнює 4 г.

Застосування при порушеннях функції печінки. Корекція дози може бути необхідною у випадках тяжкої обструкційної жовтяниці і тяжких захворювань печінки або коли ці обидві патології супроводжуються порушенням функції нирок. У пацієнтів з порушеннями функції печінки та супутніми порушеннями функції нирок необхідний контроль концентрації цефоперазону у плазмі крові і при потребі – відповідне коригування дози. У випадках відсутності ретельного контролю за концентрацією препарату в плазмі крові доза цефоперазону не має перевищувати 2 г на добу.

Застосування при порушеннях функції нирок. Дозовий режим при застосуванні Цефоперазону Плюс для лікування пацієнтів зі значним зниженням функцій нирок (кліренс креатині ну менше 30 мл/хв) підлягає корекції з метою компенсації зниженого кліренсу сульбактаму. Пацієнтам з кліренсом креатині ну 15-30 мл/хв слід призначати сульбактам у максимальній дозі 1 г, яка вводиться кожні 12 годин (максимальна добова доза 2 г сульбактаму), а пацієнтам з кліренсом креатині ну менше 15 мл/хв слід призначати сульбактам у максимальній дозі 500 мг, яка вводиться кожні 12 годин (максимальна добова доза 1 г сульбактаму). При тяжких інфекціях може виникнути необхідність додаткового призначення цефоперазону.

Фармакокінетичний профіль сульбактаму суттєво порушується при застосуванні гемодіалізу. Термін на півжиття цефоперазону у плазмі крові при гемодіалізі дещо зменшується. Таким чином, дозовий режим при застосуванні діалізу має підлягати корекції.

Застосування для лікування дітей. Для дітей рекомендований такий добовий дозовий режим Цефоперазону Плюс:

Дози слід вводити кожні 6-12 годин у рівномірно розподіленій дозі.

При тяжких або рефрактерних інфекціях добова доза може бути підвищена до 160 мг/кг при застосуванні співвідношення 1:1. Дозу слід вводити, розподіляючи її на 2-4 рівні дози. Застосування для лікування немовлят. Немовлятам 1-го тижня життя препарат слід вводити кожні 12 годин. Максимальна добова доза для немовлят не має перевищувати 80 мг/кг.

Внутрішньо венне застосування.

Спосіб розведення.

1 етап. Приготування первинного розчину.

Вміст флакону Цефоперазону плюс потрібно розчинити у стерильній воді для ін’єкцій у таких співвідношеннях:

Для проведення внутрішньо венних струминних ін’єкцій отриманий первинний розчин Цефоперазону плюс доводять розчинником до 20 мл і вводять повільно протягом не менше 3 хвилин.

Готовий первинний розчин Цефоперазону плюс можна зберігати протягом 24 години при температурі від 2 до 8 ⁰С. При наявності в рідині видимої зависі отриманий розчин не використовують.

2 етап. Приготування вторинного розчину.

Для проведення внутрішньо венних краплинних інфузій отриманий первинний розчин Цефоперазону плюс додають до розчинника (0,9 % розчин натрію хлориду, 5 % розчин глюкози (декстрози) або розчин Рінгера) до отримання загальної концентрації Цефоперазону плюс 2 – 20 мг/мл у загальному об’ємі розчинника:

Готовий вторинний розчин Цефоперазону плюс вводять внутрішньо венно краплинно протягом 15-60 хв.

Розчин Рінгера лактат є прийнятним розчином для розведення при внутрішньо венній інфузії, але не для первинного розведення.

Внутрішньом’язове застосування. Лідокаїну гідро хлорид є прийнятним розчином для розведення при внутрішньом’язовому застосуванні, але не для первинного розведення.

Для проведення внутрішньом’язової ін’єкції розведення лікарського засобу проводять у два етапи. Спочатку вміст флакона розводять у 4 мл стерильної води для ін’єкцій, а потім у цей розчин додають 1 мл 2 % розчину лідокаїну гідро хлориду. Водять повільно та глибоко у великий сідничний м’яз або у передню поверхню стегна.

Побічні реакції.

Зазвичай Цефоперазон плюс добре переноситься. Більшість побічних ефектів слабко або помірно виражені та не потребують відміни препарату.

З боку травної системи: нудота, блювання та діарея. Можливий розвиток псевдомембранозного коліту.

Алергічні реакції: свербіж, кропив’янка, макулопапульозний висип по тілі, синдром Стівенса- Джонсона. Можливий розвиток анафілактичного шоку.

З боку системи крові: оборотна нейтропенія, позитивний прямий тест Кумбса. Можливе зниження рівня гемоглобіну або гематокриту, еозинофілі я, тромбоцит опенія, гіпопротромбінемія, лейкопенія, лімфопенія.

З боку серцево-судинної системи: артеріальна гіпотензія, васкуліт.

Зміна лабораторних показників: тимчасове підвищення функціональних печінкових проб -

активності АсАТ, АлАТ, лужної фосфатази та рівня білірубіну у сироватці крові, підвищення рівня азоту сечовини крові, дуже рідко – підвищення рівня креатині ну, циліндрурія, гематурія.

Загальні прояви: головний біль та запаморочення, гарячка, озноб, фасцикуляції, підвищена пітливість, відчуття припливу крові.

Місцеві реакції: біль, ущільнення у місці введення, дуже рідко – флебіт після внутрішньо венного введення.

Інші: розвиток кандидозу, кольпіту.

Передозування.

Можливий розвиток оборотної енцефалопатії, судом.

Лікування. Специфічного антидоту немає. Проводять симптоматичну терапію. Ефективним є проведення гемодіалізу або перитонеального діалізу.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Експериментальних даних ембріотоксичної та тератогенної дій Цефоперазону плюс не отримано. Сульбактам і цефоперазон проникають крізь плацентарний бар’єр. Допускається застосовувати препарат у І триместрі вагітності лише у випадку крайньої необхідності. Цефоперазон плюс виділяється в грудне молоко, тому у період лікування слід утриматись від годування груддю.

Діти.

Застосовують дітям з перших днів життя, розраховуючи дозу препарату на кілограм маси

тіла та враховуючи тяжкість стану пацієнта і його вік.

З обережністю призначають новонародженим та недоношеним дітям.

При застосуванні новонародженим, особливо недоношеним, та грудним дітям може виникати періодичне та оборотне порушення діяльності нирок, печінки та кровотворної системи.

Особливості застосування.

При можливості до початку лікування потрібно визначити чутливість збудників інфекції до препарату. При лікуванні тяжких інфекцій препарат потрібно призначати негайно. Гіпер чутливість. Особливо обережно призначати препарат хворим з гіперчутливістю до пеніциліні в. Існують повідомлення про розвиток тяжких, а інколи і фатальних анафілактичних реакцій у пацієнтів, які отримували терапію бета-лактамами або цефалоспоринами. Виникнення таких реакцій більш імовірне в осіб з відомою гіперчутливістю до багатьох алергенів в анамнезі. При розвитку алергічних реакцій необхідно негайно відмінити препарат та призначити відповідне лікування. Тяжкі анафілактичні реакції потребують негайного застосування невідкладної терапії, зокрема введення адреналіну. За показаннями можливе застосування оксигенотерапії, внутрішньо венного введення кортикостероїдів, забезпечення прохідності дихальних шляхів, включаючи інтубацію.

Порушення балансу мікрофлори кишечнику. При тривалому застосуванні може змінюватись мікрофлора товстого кишечнику та виникати ріст резистентних мікро організмів (гриби роду Candida).

Порушення згортальної системи крові. Може розвиватися дефіцит вітаміну К. Групу ризику складають пацієнти з обмеженим харчуванням, порушенням всмоктування (наприклад, при муковісцидозі) та у пацієнтів, котрі довгий час перебувають на парентеральному харчуванні. У таких пацієнтів потрібно контролю вати протромбі новий час. Відповідний контроль потрібно забезпечувати пацієнтам, котрі отримують терапію антикоагулятнами. У даних випадках потрібно додатково призначати вітамін К.

Порушення функції нирок. Особливо обережно слід призначати препарат хворим з нирковою недостатністю. У пацієнтів з порушенням функції нирок різного ступеня тяжкості при використанні Цефоперазону плюс загальний кліренс сульбактаму тісно корелює з кліренсом креатині ну. У пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок відбувається значне подовження періоду напів виведення сульбактаму. Гемодіаліз істотно впливає на період напів виведення, загальний кліренс та об’єм розподілення сульбактаму.

Порушення функції печінки. У пацієнтів з порушенням функції печінки у вигляді тяжкої обтураційної жовтяниці та інших тяжких захворювань печінки або/з порушенням функції нирок може знадобитися корекція дози препарату. При порушенні функції печінки та супутнім порушенням функції нирок необхідно контролю вати концентрацію цефоперазону у плазмі крові та за необхідності – проводити відповідну корекцію дози. У випадках неможливості регулярного контролю концентрації препарату у плазмі крові загальна доза цефоперазону не має перевищувати 2 г за добу.

Під час лікування препаратом можливі хибно позитивні результати при визначенні концентрації глюкози у сечі не ферментними методами та при постановці реакції Кумбса. При лікуванні Цефоперзоном плюс слід утримуватися від вживання алкогольних напоїв.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або роботі з іншими механізмами.

Вплив малоймовірний.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Одночасне застосування Цефоперазону плюс із препаратами, що знижують агрегацію тромбоцитів, та антикоагулянтами (не стероїдні протизапальні засоби, саліцилати,   сульфінпіразон, гепарин) або тромболітиками підвищує ризик розвитку кровотечі. При вживанні пробенециду знижується канальцева секреція Цефоперазону плюс у нирках. Під час лікування даним препаратом не бажано призначати алопуринол і ампіцилін через значне збільшення частоти виникнення шкірних висипів.

При необхідності комбінованої терапії Цефоперазоном плюс та аміноглікозидом ії проводять дробно внутрішньо венним введенням обох препаратів з використанням двох окремих внутрішньо венних катетерів або за умови адекватного промивання їх відповідними розчинниками між введеннями послідовних доз препаратів.

Вживання алкоголю під час застосування Цефоперазону плюс може призвести до розвитку дисульфірамоподібної реакції.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Цефоперазон плюс – комбінований препарат, який включає напівсинтетичний цефалоспориновий антибіотик III покоління та інгібітор β-лактамаз із широким спектром дії, призначений для парентерального застосування.

Цефоперазон плюс чинить бактерицидну дію шляхом пригнічення біосинтезу мукопептиду клітинної мембрани у стадії активного розмноження мікро організмів. Препарат активний стосовно більшості грам позитивних та грам негативних бактерій, аеробних і анаеробних мікро організмів та синьо гнійної палички. Стійкий щодо більшості β-лактамаз грам позитивних і грам негативних бактерій.

Комбінація сульбактаму та цефоперазону активна щодо всіх мікро організмів, чутливих до цефоперазону. Крім того, при використанні останньої комбінації відбувається синергізм дії її компонентів (зниження МПК приблизно у 4 рази, порівнюючи з МПК для кожного її компонента окремо) по відношенню до таких мікро організмів: Haemophilus influenzae, Bacteroides spp., Acinetobacter calcoaceticus, Enterobacter aerogens, Escherichia coli, Proteus mirabilis, Klebsiella pneumoniae, Morganella morganii, Citrobacter freundii, Enterobacter cloacae, Citrobacter diversus.

Сульбактам/цефоперазон in vitro активний стосовно широкого спектра клінічно значущих мікро організмів:

Грам позитивні   мікро організми: Staphylococcus aureus (штами, що продукують або не продукують пеніцилін азу), Staphylococcus epidermidis, Streptococcus pneumoniae (особливо Diplococcus pneumoniae), Streptococcus pyogenes (бета-гемолітичний стрептокок групи A); Streptococcus agalactiae (бета-гемолітичний стрептокок групи В), більшість інших видів бета-гемолітичних стрептококів; більшість штамів Streptococcus faecalis (ентерококи).

Грам негативні мікро організми: Escherichia coli, Klebsiella spp., Enterobacter spp., Citrobacter

spp., Haemophilus lnfluenzae, Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Morganella morganii (в основному Proteus morganii), Providencia rettgeri (в основному Proteus rettgeri), Providencia spp., Serratia spp. (в т. ч. S. marcescens), Salmonella spp. та Shigella spp., Pseudomonas aeruginosa та деякі види Pseudomonas, Acinetobacter calcoaceticus, Neisseria gonorrhoeae,

Neisseria meningitidis, Bоrdetella pertussis, Yersinia enterocolitica.

Анаеробні мікро організми:

грам негативні бацили (включно Bacteroides fragilis, інші види Bacteroides та Fusobacterium spp.);грам позитивні та грам негативні коки (включно Peptоcoccus spp., Peptostreptococcus spp. та Veillonella spp.);

грам позитивні бацили (включно Clostridium spp., Eubacterium spp. та Lactobacillus spp.).

Фармакокінетика.  Після  5-хвилинного   внутрішньо венного   введення   Цефоперазону плюс (1 г сульбактаму, 1 г цефоперазону) середнє значення максимальних концентрацій у сироватці крові досягається миттєво і становить 130,2 та 236,8 мкг/мл відповідно. Після внутрішньом’язового введення 1 г цефоперазону максимальна концентрація препарату в сироватці крові досягається протягом 1 години після ін’єкції та становить 65 мкг/мл.

Зв’язок з білками плазми крові становить близько 38 %.

Цефоперазон досягає терапевтичних концентрацій у всіх тканинах та біологічних рідинах організму. Серед них перитонеальна, асцитична, спинномозкова (при менінгіті) рідина, сеча,

жовч, стінка жовчного міхура, легені, мокрота, мигдалики та слизова оболонка синусів,

передсердя, нирки, сечівники, передміхурова залоза, яєчники, матка, фалопієві труби, кістки, кров пуповини та амніотична рідина.

Концентрація цефоперазону у жовчі досягає максимального рівня зазвичай через 1-3 години після введення Цефоперазону плюс в організм людини та становить від 66 мкг/мл через 30 хвилин до 6000 мкг/мл через 3 години після внутрішньо венного введення 2 г цефоперазону пацієнтам, які не мають закупорки жовчних шляхів. Дана концентрація перевищує за цей проміжок часу концентрацію цефоперазону у крові у 100 разів.

Концентрація цефоперазону у сечі через 12 годин після введення у різних дозах та різними способами у пацієнтів з нормальною функцією нирок становить у середньому 20-30 % від введеної дози. Після внутрішньо венного введення 2 г цефоперазону концентрація у сечі становила понад 2200 мкг/мл та досягала даного рівня через 15 хвилин після введення.

Після внутрішньом’язового введення 2 г цефоперазону концентрація у сечі становила приблизно 1000 мкг/мл.

Період напів виведення Цефоперазону плюс з крові становить близько 2 годин незалежно від способу введення. Приблизно 84 % цефоперазону та 25 % сульбактаму у незмінному вигляді виводиться нирками. Середній період напів виведення цефоперазону складає 1,7 години, а сульбактаму – 1 годину.

У дітей значення періоду напів виведення цефоперазону складає від 1,44 до 1,88 години, сульбактаму – від 0,91 до 1,42 години.

Фармакокінетичний профіль сульбактаму змінюється при використанні гемодіалізу. Період напів виведення цефоперазону з плазми крові при гемодіалізі зменшується.

У пацієнтів з порушеною функцією печінки (захворювання гепатобіліарної системи, у т. ч. обструкція жовчних шляхів) період напів виведення цефоперазону з плазми крові подовжується та одночасно підвищується його екскреція з сечею.

У пацієнтів з печінково-нирковою недостатністю цефоперазон може накопичуватися у плазмі крові.

Виводиться Цефоперазон плюс з організму в основному з жовчю, 25 % виводиться нирками. Сульбактам виводиться у незміненому вигляді, близько 75 - 85 % - протягом 8 годин із сечею.

Повторне введення препарату здоровим пацієнтам не призводить до кумуляції.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: порошок білого або майже білого кольору.

Несумісність.

Розчини Цефоперазону плюс та аміноглікозидів не можна змішувати безпосередньо, оскільки між ними існує фізична несумісність.

Первинне розведення Цефоперазону плюс розчином Рінгера лактат та 2 % розчином лідокаїну не рекомендується у зв’язку з несумісністю.

Сумісність. Цефоперазон плюс сумісний з водою для ін’єкцій, 5 % розчином глюкози (декстрози) у 0,225 % розчині натрію хлориду та 5 % розчином глюкози (декстрози) в ізотонічному розчині натрію хлориду у концентраціях від 10 мг цефоперазону та 10 мг сульбактаму на 1 мл і до 125 мг цефоперазону та 125 мг сульбактаму на 1 мл.

Термін придатності. 2 роки.

Умови зберігалня.

Зберігати у сухому, захищеному від світла, недоступному для дітей місці при температурі не вище 25 ⁰С.

Готовий розчин зберігають не більше 24 годин при температурі 2-8 ⁰С.

Упаковка.

По 0,5 г цефоперазону натрію у перерахуванні на цефоперазон та

0,5 г сульбактаму натрію у перерахуванні на сульбактам у флаконі №1.

Категорія відпуску.

За рецептом.

Виробник.

Вироблено: «Лок-Бета Фармасьютікалс (І) ПВТ. ЛТД», Індія;

Пакування: ТОВ «Авант», Україна.

Місцезнаходження.

Фармакодинамика. Цефоперазон плюс — комбинированный препарат, который включает полусинтетический цефалоспориновый антибиотик III поколения и ингибитор β-лактамаз с широким спектром действия, предназначенный для парентерального применения.
Цефоперазон Плюс оказывает бактерицидное действие путем угнетения биосинтеза мукопептида клеточной мембраны в стадии активного размножения микроорганизмов. Препарат активен относительно большинства грамположительных и грамотрицательных бактерий, аэробных и анаэробных микроорганизмов и синегнойной палочки. Устойчив относительно большинства β-лактамаз грамположительных и грамотрицательных бактерий.
Комбинация сульбактама и цефоперазона активна относительно всех микроорганизмов, чувствительных к цефоперазону. Кроме того, при использовании последней комбинации происходит синергизм действия ее компонентов (снижение МПК приблизительно в 4 раза по сравнению с МПК для каждого ее компонента отдельно) по отношению к таким микроорганизмам: Haemophilus influenzae, Bacteroides spp., Acinetobacter calcoaceticus, Enterobacter aerogens, Escherichia coli, Proteus mirabilis, Klebsiella pneumoniae, Morganella morganii, Citrobacter freundii, Enterobacter cloacae, Citrobacter diversus.
Сульбактам/цефоперазон in vitro активен относительно широкого спектра клинически значимых микроорганизмов:
грамположительные микроорганизмы: Staphylococcus aureus (штаммы, продуцирующие или непродуцирующие пенициллиназу), Staphylococcus epidermidis, Streptococcus pneumoniae (особенно Diplococcus pneumoniae), Streptococcus pyogenes (β-гемолитический стрептококк группы A); Streptococcus agalactiae (β-гемолитический стрептококк группы В), большинство других видов β-гемолитических стрептококков; большинство штаммов Streptococcus faecalis (энтерококки);
грамотрицательные микроорганизмы: Escherichia coli, Klebsiella spp., Enterobacter spp., Citrobacter spp., Haemophilus lnfluenzae, Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Morganella morganii (в основном Proteus morganii), Providencia rettgeri (в основном Proteus rettgeri), Providencia spp., Serratia spp. (в том числе S. marcescens), Salmonella spp. и Shigella spp., Pseudomonas aeruginosa и некоторые виды Pseudomonas, Acinetobacter calcoaceticus, Neisseria gonorrhoeae, Neisseria meningitidis, Bоrdetella pertussis, Yersinia enterocolitica;
анаэробные микроорганизмы:
грамотрицательные бациллы (включая Bacteroides fragilis, другие виды Bacteroides и Fusobacterium spp.);
грамположительные и грамотрицательные кокки (включая Peptоcoccus spp., Peptostreptococcus spp. и Veillonella spp.);
грамположительные бациллы (включая Clostridium spp., Eubacterium spp. и Lactobacillus spp.).
Фармакокинетика. После 5-минутного в/в введения Цефоперазона Плюс (1 г сульбактама, 1 г цефоперазона) среднее значение максимальных концентраций в сыворотке крови достигается мгновенно и составляет 130,2 и 236,8 мкг/мл соответственно. После в/м введения 1 г цефоперазона максимальная концентрация препарата в сыворотке крови достигается на протяжении 1 ч после инъекции и составляет 65 мкг/мл.
Связь с белками плазмы крови составляет около 38%.
Цефоперазон достигает терапевтических концентраций во всех тканях и биологических жидкостях организма. Среди них перитонеальная, асцитическая, СМЖ (при менингите), моча, желчь, стенка желчного пузыря, легкие, мокрота, миндалины и слизистая оболочка синусов, предсердие, почки, мочеиспускательный канал, предстательная железа, яичники, матка, фаллопиевые трубы, кости, кровь пуповины и амниотическая жидкость.
Концентрация цефоперазона в желчи достигает максимального уровня, как правило, через 1–3 ч после введения Цефоперазона Плюс в организм человека и составляет от 66 мкг/мл через 30 мин до 6000 мкг/мл через 3 ч после в/в введения 2 г цефоперазона пациентам без закупорки желчных путей. Данная концентрация превышает в этот промежуток времени концентрацию цефоперазона в крови в 100 раз.
Концентрация цефоперазона в моче через 12 ч после введения в разных дозах и разным способом у пациентов с нормальной функцией почек составляет в среднем 20–30% введенной дозы. После в/в введения 2 г цефоперазона концентрация в моче составляла 2200 мкг/мл и достигала данного уровня через 15 мин после введения.
После в/м введения 2 г цефоперазона концентрация в моче составляла около 1000 мкг/мл.
Период полувыведения Цефоперазона Плюс из крови составляет около 2 ч независимо от способа введения. Приблизительно 84% цефоперазона и 25% сульбактама в неизменном виде выделяется почками. Средний период полувыведения цефоперазона составляет 1,7 ч, а сульбактама — 1 ч.
У детей период полувыведения цефоперазона составляет 1,44–1,88 ч, сульбактама — 0,91–1,42 ч.
Фармакокинетический профиль сульбактама меняется при использовании гемодиализа. Период полувыведения цефоперазона из плазмы крови при гемодиализе уменьшается.
У пациентов с нарушением функции печени (заболевания гепатобилиарной системы, в том числе обструкция желчных путей) период полувыведения цефоперазона из плазмы крови удлиняется и одновременно повышается его экскреция с мочой.
У пациентов с печеночно-почечной недостаточностью цефоперазон может накапливаться в плазме крови.
Выводится Цефоперазон плюс из организма в основном с желчью, 25% выделяется почками. Сульбактам выводится в неизмененном виде, около 75–85% — на протяжении 8 ч с мочой.
Повторное введение препарата здоровым пациентам не приводит к кумуляции.

Монотерапия
Лечение инфекций, вызванных чувствительными к препарату микроорганизмами:
дыхательных путей (верхних и нижних отделов);
перитонит, холецистит, холангит и другие инфекции брюшной полости;
мочевыводящих путей (верхних и нижних отделов);
септицемия;
менингит;
кожи и мягких тканей;
костей и суставов;
воспалительные заболевания малого таза, эндометрит, гонорея и другие инфекции половых органов.
Комбинированная терапия
Принимая во внимание широкий спектр антибактериальной активности сульбактама/цефоперазона, большинство инфекций можно адекватно лечить этим антибиотиком в виде монотерапии. Однако при определенных показаниях сульбактам/цефоперазон можно применять с другими антибиотиками. Если при этом в комбинации применяются аминогликозиды, необходимо контролировать функцию почек на протяжении всего курса терапии.

перед применением проводят кожную пробу с целью определения повышенной чувствительности к антибиотику.
В случае применения лидокаина в качестве дополнительного растворителя обязательно проводят кожную пробу на чувствительность к лидокаину.
Дозу, способ введения и курс лечения устанавливает врач индивидуально в зависимости от тяжести заболевания.
Вводят преимущественно в/в (струйно или капельно), в отдельных случаях — в/м.
Применение для лечения взрослых. Рекомендован следующий суточный режим дозирования препарата:

Дозы необходимо вводить каждые 12 ч, распределяя их равномерно.
При тяжелых или рефрактерных инфекциях суточная доза Цефоперазона Плюс может быть повышена до 8 г при применении 1:1 (то есть активность цефоперазона составляет 4 г). У пациентов, которые получают препарат в соотношении 1:1, может возникнуть необходимость дополнительного отдельного введения цефоперазона. Дозу следует вводить каждые 12 ч, распределяя ее равномерно.
Рекомендованная максимальная суточная доза сульбактама равна 4 г.
Применение при нарушениях функции печени. Коррекция дозы может быть необходима в случаях тяжелой обструкционной желтухи и тяжелых заболеваний печени или когда эта патология сопровождается нарушением функции почек. У пациентов с нарушением функции печени и сопутствующими нарушениями функции почек необходим контроль концентрации цефоперазона в плазме крови и при необходимости — соответствующее корректирование дозы. При отсутствии тщательного контроля за концентрацией препарата в плазме крови доза цефоперазона не должна превышать 2 г в сутки.
Применение при нарушениях функции почек. Режим дозирования при применении Цефоперазона Плюс для лечения пациентов со значительным снижением функций почек (клиренс креатинина ≤30 мл/мин) подлежит коррекции с целью компенсации сниженного клиренса сульбактама. Пациентам с клиренсом креатинина 15–30 мл/мин нужно назначать сульбактам в максимальной дозе 1 г каждые 12 ч (максимальная суточная доза 2 г сульбактама), а пациентам с клиренсом креатинина ≤15 мл/мин — сульбактам в максимальной дозе 500 мг, которая вводится каждые 12 ч (максимальная суточная доза 1 г сульбактама). При тяжелых инфекциях может возникнуть необходимость в дополнительном назначении цефоперазона.
Фармакокинетический профиль сульбактама существенно нарушается при применении гемодиализа. Период полувыведения цефоперазона из плазмы крови при гемодиализе несколько уменьшается. Таким образом, дозовый режим при применении диализа следует корректировать.
Применение для лечения детей. Для детей рекомендован следующий суточный режим дозирования Цефоперазона Плюс:

Дозы необходимо вводить каждые 6–12 ч, распределяя их равномерно.
При тяжелых или рефрактерных инфекциях суточная доза может быть повышена до 160 мг/кг при применении соотношения 1:1. Дозу следует вводить, распределяя ее на 2–4 равные части.
Применение для лечения детей грудного возраста. Детям 1-й недели жизни препарат нужно вводить каждые 12 ч. Максимальная суточная доза для детей грудного возраста не должна превышать 80 мг/кг.
В/в применение (способ разведения)
1-й этап. Приготовление первичного р-ра
Содержимое флакона Цефоперазона Плюс следует растворить в стерильной воде для инъекций в таких соотношениях:

Первичный готовый р-р Цефоперазона Плюс может храниться на протяжении 24 ч при температуре 2–8 °С. При наличии в жидкости видимой взвеси полученный р-р не используют.
2-й этап. Приготовление вторичного р-ра
Для проведения в/в капельной инфузии полученный первичный р-р Цефоперазона Плюс добавляют к растворителю (0,9% р-р натрия хлорида, 5% р-р глюкозы (декстрозы) или р-р Рингера) до получения общей концентрации Цефоперазона Плюс 10,0–20,0 мг/мл в общем объеме растворителя:

Готовый вторичный р-р Цефоперазона Плюс вводят в/в капельно на протяжении 15–60 мин.
Для проведения в/в струйной инфузии в полученный первичный р-р Цефоперазона Плюс добавляют растворитель до объема 20 мл и вводят медленно на протяжении не менее 3 мин.
Р-р Рингера лактат является приемлемым р-ром для разведения при в/в инфузии, но не для первичного разведения.
В/м применение
Лидокаина гидрохлорид является приемлемым р-ром для разведения при в/м применении, но не для первичного разведения.
Для проведения в/м инъекции разведение лекарственного средства проводят в два этапа. Сначала содержимое флакона разводят в 4 мл стерильной воды для инъекций, а затем в этот р-р добавляют 1 мл 2% р-ра лидокаина гидрохлорида. Вводят медленно и глубоко в ягодичную мышцу или в переднюю поверхность бедра.

повышенная чувствительность к антибиотикам пенициллинового и цефалоспоринового ряда; тяжелая почечная недостаточность; период беременности (кроме случаев крайней необходимости в I триместр) и кормления грудью.

обычно Цефоперазон Плюс хорошо переносят. Большинство побочных эффектов слабо или умеренно выражены и не требуют отмены препарата.
Со стороны ЖКТ: тошнота, рвота и диарея. Возможно развитие псевдомембранозного колита.
Аллергические реакции: зуд, крапивница, сыпь макулопапулезного характера, синдром Стивенса — Джонсона. Возможно развитие анафилактического шока.
Со стороны системы крови: обратимая нейтропения, положительный прямой тест Кумбса. Возможно снижение уровня гемоглобина и гематокрита, эозинофилия, тромбоцитопения, гипопротромбинемия, лейкопения, лимфопения.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: АГ, васкулит.
Изменение лабораторных показателей: временное повышение функциональных печеночных проб — АлАТ, АсАТ, ЩФ и уровня билирубина в сыворотке крови, повышение уровня азота мочевины крови, очень редко — повышение уровня креатинина и цилиндрурия.
Общие проявления: головная боль и головокружение, лихорадка, озноб, фасцикуляции, повышенная потливость, ощущение прилива крови.
Местные реакции: боль, уплотнение в месте введения, очень редко — флебит после в/в введения.
Прочие: развитие кандидоза, кольпит, гематурия.

по возможности до начала лечения нужно определить чувствительность возбудителя инфекции к препарату. При лечении тяжелых инфекций препарат следует назначать немедленно.
Гиперчувствительность. Особенно осторожно назначают препарат больным с гиперчувствительностью к пенициллинам. Есть сообщения о развитии тяжелых, а иногда и фатальных анафилактических реакций у пациентов, получающих терапию бета-лактамными или цефалоспориновыми антибиотиками. Возникновение таких реакций более возможно у лиц с известной гиперчувствительностью ко многим аллергенам в анамнезе. При развитии аллергических реакций следует немедленно отменить препарат и назначить соответствующее лечение. При развитии тяжелых анафилактических реакций необходимо немедленное применение неотложных мер, в частности введение адреналина. По показаниям — применение оксигенотерапии, в/в введение ГКС, обеспечение проходимости дыхательных путей, включая интубацию.
Нарушение баланса микрофлоры кишечника. При продолжительном применении может нарушаться микрофлора толстого кишечника и вызывать рост резистентных микроорганизмов (грибы рода Candida).
Нарушение свертывающей системы крови. Может развиваться дефицит витамина К. Группу риска составляют пациенты с ограниченным питанием, нарушением всасывания (например при муковисцидозе), а также находящиеся длительное время на парентеральном питании. У таких пациентов нужно контролировать протромбиновое время. Соответствующий контроль следует обеспечить пациентам, получающим терапию антикоагулянтами. В этом случае следует дополнительно назначать витамин К.
Нарушение функции почек. Особенно осторожно необходимо назначать препарат больным с почечной недостаточностью. У пациентов с нарушением функции почек разной степени тяжести при применении препарата Цефоперазон Плюс общий клиренс сульбактама тесно коррелирует с клиренсом креатинина. У пациентов с тяжелым нарушением функции почек происходит значительное удлинение периода полувыведения сульбактама. Гемодиализ существенно влияет на период полувыведения, общий клиренс и объем распределения сульбактама.
Нарушение функции печени. У пациентов с нарушением функции печени в виде тяжелой обтурационной желтухи и других тяжелых заболеваний печени или с нарушением функции почек может понадобиться коррекция дозы препарата. При нарушении функции печени и сопутствующих нарушениях функции почек необходимо контролировать концентрацию цефоперазона в плазме крови и при необходимости проводить соответствующую коррекцию дозы. В случае невозможности регулярного контроля концентрации препарата в плазме крови общая доза цефоперазона не должна превышать 2 г в сутки.
Во время лечения препаратом возможно появление псевдоположительных результатов при определении концентрации глюкозы в моче неферментными методами и при определении реакции Кумбса.
При лечении Цефоперзоном Плюс необходимо воздерживаться от употребления алкогольных напитков.
Период беременности и кормления грудью. Экспериментальные данные эмбриотоксического и тератогенного действия Цефоперазона Плюс не получены. Сульбактам и цефоперазон проникают через плацентарный барьер. Допускается применение препарата в I триместр беременности лишь в случае крайней необходимости. Цефоперазон Плюс экскретируется в грудное молоко, поэтому в период лечения кормление грудью следует прекратить.
Дети. Применяют у детей с первых дней жизни, рассчитывая дозу препарата в зависимости от массы тела и учитывая тяжесть состояния пациента и его возраст.
С осторожностью назначают новорожденным и недоношенным детям.
При применении у грудных детей, особенно новорожденных и недоношенных, может возникать периодическое и обратимое нарушение функции почек, печени и системы кроветворения.
Влияние на скорость реакции при управлении транспортными средствами или работе с другими механизмами маловероятно.

одновременное применение Цефоперазона Плюс с препаратами, снижающими агрегацию тромбоцитов, и антикоагулянтами (НПВП, салицилаты, сульфинпиразон, гепарин) или тромболитиками повышает риск развития кровотечения.
При применении пробенецида снижается канальцевая секреция Цефоперазона Плюс в почках. Во время лечения данным препаратом нежелательно назначать аллопуринол и ампициллин в связи со значительным повышением частоты возникновения кожной сыпи.
При необходимости комбинированной терапии Цефоперазоном Плюс и аминогликозидом ее проводят путем дробного в/в введения обоих препаратов с использованием двух отдельных в/в катетеров или при условии адекватного промывания их соответствующими растворителями между введениями последовательных доз разных препаратов.
Употребление алкоголя во время применения Цефоперазона Плюс может привести к развитию дисульфирамоподобной реакции.
Несовместимость. Р-ры Цефоперазона Плюс и аминогликозидов нельзя смешивать непосредственно, поскольку между ними существует физическая несовместимость.
Первичное разведение Цефоперазона Плюс р-ром Рингера лактат и 2% раствором лидокаина не рекомендуется в связи с несовместимостью.
Совместимость. Цефоперазон Плюс совместим с водой для инъекций, 5% р-ром декстрозы в 0,225% р-ре натрия хлорида и 5% р-ром декстрозы в изотоническом р-ре натрия хлорида в концентрациях от 10 мг цефоперазона и 10 мг сульбактама на 1 мл и до 125 мг цефоперазона и 125 мг сульбактама на 1 мл.

возможно развитие обратимой энцефалопатии, судорог.
Лечение. Специфического антидота нет. Проводят симптоматическую терапию. Эффективным является проведение гемодиализа или перитонеального диализа.

хранить в сухом, защищенном от света месте при температуре не выше 25 °С.
Готовый р-р сохраняют не более 24 ч при температуре 2–8 °С.