Цефтадим - інструкція для медичного застосування

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ЦЕФТАДИМ

(CEFTADIME)

Склад:

діюча речовина: сeftazidime;

1 флакон містить цефтазидиму пентагідрату в перерахуванні на цефтазидим 1 г;

допоміжна речовина: натрію карбонат.

Лікарська форма. Порошок для розчину для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група.

Антибактеріальний засіб для системного застосування. Цефалоспорини. Код АТС J01D D02.

Клінічні характеристики.

Показання.

Лікування моно- та змішаних інфекцій, спричинених чутливими мікро організмами.

Тяжкі інфекції:

– сепсис, бактеріємія, перитоніт, менінгіт;

– інфекції у хворих зі зниженим імунітетом;

– у пацієнтів відділень інтенсивної терапії, наприклад, з інфікованими опіками.

Інфекції дихальних шляхів, включаючи інфекції легенів у хворих на муковісцидоз.

Інфекції ЛОР-органів.

Інфекції сечовивідних шляхів.

Інфекції шкіри та м’яких тканин.

Інфекції шлунково-кишкового тракту, жовчних шляхів і черевної порожнини.

Інфекції кісток і суглобів.

Інфекції, пов’язані з гемо- та перитонеальним діалізом.

Профілактика: оперативні втручання на передміхуровій залозі (транс уретральна резекція).

Протипоказання.

Підвищена чутливість до цефалоспоринових антибіотиків.

Гіпер чутливість до цефтазидиму пентагідрату або будь-якого інгредієнта препарату.

Спосіб застосування та дози.

Доза залежить від тяжкості захворювання, чутливості, локалізації та типу інфекції, а також від віку та функції нирок пацієнта.

Дорослі

У більшості випадків добова доза становить від 1 до 6 г за 2 - 3 приймання шляхом внутрішньо венної або внутрішньом× язової ін× єкції.

Інфекції сечостатевих шляхів і менш тяжкі інфекції: 500 мг - 1 г кожні 12 годин.

Більшість інфекцій: 1 г кожні 8 годин або 2 г кожні 12 годин.

Дуже тяжкі інфекції, особливо у хворих на імунодефіцит, включаючи хворих на нейтропенію: 2 г кожні 8 або 12 годин або 3 г кожні 12 годин.

Муковісцидоз у поєднанні із синьо гнійною інфекцією легенів: від 100 до 150 мг/кг на добу за 3 приймання.

Застосування дози до 9 г на добу дорослими з нормальною функцією нирок не спричиняло будь-яких ускладнень.

При застосуванні для профілактики при оперативних втручаннях на передміхуровій залозі слід ввести 1 г під час індукції в анестезію. Другу дозу вводять у момент видалення катетера.

Немовлята і діти старше 2 місяців

30 - 100 мг/кг на добу за 2 - 3 приймання. Дітям, хворим на імунодефіцит, муковісцидоз чи менінгіт, рекомендується вводити дози до 150 мг/кг/добу (максимально 6 г на добу) за три прийоми.

Новонароджені (0 - 2 місяці)

25 - 60 мг/кг/добу у вигляді 2 ін’єкцій. У новонароджених період напів виведення цефтазидиму із сироватки може бути у 3 - 4 рази більший, ніж у дорослих.

Хворі літнього віку

Враховуючи зниження кліренса цефтазидиму, для хворих похилого віку, що мають   гострі інфекції, добова доза звичайно не повинна перевищувати 3 г, особливо для пацієнтів старше 80 років.

Дозування при порушеній функції нирок

Цефтазидим виводиться нирками у незміненому вигляді. Тому для пацієнтів з порушенням функції нирок доза повинна бути зменшена.

Початкова доза повинна становити 1 г. Визначення підтримуючої дози повинно базуватися на швидкості гломерулярної фільтрації.

Рекомендовані підтримуючі дози цефтазидиму при нирковій недостатності

Для пацієнтів з тяжкими інфекціями одноразову дозу можна збільшити на 50 % або відповідно збільшити частоту введення. У таких пацієнтів рекомендується контролю вати рівень цефтазидиму в сироватці, який не повинен перевищувати 40 мг/л.

У дітей кліренс креатині ну слід скоригувати відповідно до площі поверхні тіла або до маси тіла.

Гемодіаліз

Період напів виведення цефтазидиму із сироватки під час гемодіалізу становить від 3 до 5 годин.

Після кожного сеансу гемодіалізу слід вводити підтримуючу дозу цефтазидиму, яка рекомендується в таблиці, наведеній вище.

Перитонеальний діаліз

Цефтазидим можна застосовувати при перитонеальному діалізі у звичайному режимі та при тривалому амбулаторному перитонеальному діалізі.

Крім внутрішньо венного застосування, цефтазидим можна включати до діалізної рідини (звичайно від 125 до 250 мг на 2 л діалізної рідини).

Для пацієнтів з нирковою недостатністю, яким проводиться тривалий артеріовенозний гемодіаліз або високошвидкісна гемофільтрація у відділеннях інтенсивної терапії, рекомендована доза становить 1 г на добу у вигляді одноразової дози або за кілька приймань. Для гемофільтрації з низькою швидкістю слід застосовувати дози, як при порушенні функції нирок.

Для пацієнтів, яким проводиться веновенозна гемофільтрація та веновенозний гемодіаліз, рекомендації з дозування наведені у таблицях.

Рекомендації з дозування цефтазидиму для пацієнтів, яким проводиться тривала веновенозна гемофільтрація

                    ^* Підтримуюча доза повинна вводитися кожні 12 годин.

Рекомендації з дозування цефтазидиму для пацієнтів, яким проводиться тривалий веновенозний гемодіаліз

* Підтримуюча доза повинна вводитися кожні 12 годин.

Введення

Цефтадим вводиться внутрішньо венно або шляхом глибокої внутрішньом’язової ін’єкції. Рекомендованими ділянками для внутрішньом’язового введення є верхній зовнішній квадрант великого сідничного м’яза або латеральна частина стегна.

Розчини цефтазидиму можна вводити безпосередньо у вену або в систему для внутрішньо венних інфузій, якщо пацієнт отримує рідини парентерально.

Інструкція з приготування розчину

Цефтадим сумісний з найбільш часто вживаними розчинами для внутрішньо венного введення.

Флакони всіх розмірів виробляються під зниженим тиском. У міру розчинення препарату виділяється діоксид вуглецю і тиск у флаконі підвищується. Невеликими бульбашками діоксиду вуглецю у розчиненому препараті можна знехтувати.

                *Примітка. Розчинення слід проводити в два етапи (див. текст).

Цефтадим сумісний з більшістю широковживаних розчинів для внутрішньо венного введення. Однак не слід застосовувати як розчинник натрію бікарбонат для ін’єкцій (див. “Несумісність”).

Колір розчину варіює від світло-жовтого до янтарного   залежно від концентрації, розчинника та умов зберігання. При дотриманні рекомендацій дія препарату не залежить від варіацій його забарвлення.

Цефтазидим у концентраціях від 1 мг/мл до 40 мг/мл сумісний з такими розчинами: 0,9и % розчин натрію хлориду; М/6 розчин натрію лактату; розчин Гартмана; 5% розчин глюкози; 0,225 % розчин натрію хлориду у 5 % розчині глюкози; 0,45 % розчин натрію хлориду у 5% розчині глюкози;  0,9 %   розчин   натрію   хлориду у 5 % розчині глюкози; 0,18 % розчин натрію хлориду у 4 % розчині глюкози; 10% розчин глюкози; 10% розчин декстрану 40 у 0,9 % розчині натрію хлориду; 10 % розчин декстрану 40 у 5 % розчині глюкози; 6 % розчин декстрану 70 у 0,9 % розчині натрію хлориду; 6 % розчин декстрану 70 у 5 % розчині глюкози.

Цефтазидим у концентраціях від 0,05 мг/мл до 0,25 мг/мл сумісний з рідиною для інтраперитонеального діалізу (лактатом).

Цефтазидим для внутрішньом’язового введення можна розчиняти у 0,5 % або 1 % розчині лідокаїну.

Ефективність обох препаратів зберігається при змішуванні цефтазидиму в дозі  4 мг/мл з такими речовинами: гідрокортизон (гідрокортизону натрію фосфат) 1 мг/мл у 0,9 % розчині натрію хлориду або 0,5 % розчині глюкози; цефуроксим (цефуроксим натрію)   3 мг/мл у 0,9 % розчині натрію хлориду; клоксацилін (клоксацилін натрію) 4 мг/мл у 0,9 % розчині натрію хлориду; гепарин  10   МО/мл   або  5 МО/мл   у  0,9 %   розчині натрію хлориду; калію хлорид 10 мекв/л або 40 мекв/л у 0,9% розчині натрію хлориду.

Вміст флакона Цефтадиму 500 мг, розчинений у 1,5 мл води для ін’єкцій, можна додати до розчину метронідазолу (500 мг у 100 мл), при цьому обидва препарати зберігають свою активність.

Приготування розчинів для внутрішньом’язової або внутрішньо венної болюсної ін’єкції:

1. Вколоти голку шприца через кришку флакона і ввести рекомендований об’єм розчинника.

2. Вийняти голку шприца та струшувати флакон до отримання прозорого розчину.

3. Перевернути флакон. При повністю введеному поршні шприца вставити голку у флакон. Витягти весь розчин у шприц, при цьому голка весь час повинна бути в розчині. Маленькими бульбашками вуглекислого газу можна знехтувати.

Приготування розчинів для внутрішньо венної інфузії (флакони 1 г)

1. Вколоти голку шприца через кришку флакона і ввести 10 мл розчинника.

2. Вийняти голку шприца та струшувати флакон до отримання прозорого розчину.

3. Вставити голку для повітря через кришку у флакон для збільшення тиску.

4. Не виймаючи голку для повітря, додати ще 40 мл розчинника. Вийняти голку для повітря, струснути флакон і налагодити систему для інфузій як звичайно.

Примітка. Щоб забезпечити стерильність препарату, дуже важливо не вставляти голку для повітря через кришку до розчинення препарату.

Побічні реакції.

Побічні ефекти були класифіковані за частотою їх виникнення – від   дуже частих до нечастих, а також за органами і системами. Застосовується така класифікація частоти виникнення побічних ефектів: дуже часто ³ 1/10; часто ³ 1/100 та < 1/10; нечасто ³ 1/1000 та < 1/100; рідко ³ 1/10 000 та < 1/1000; дуже рідко < 1/10 000.

Інфекції та інвазії: нечасто – кандидоз (включаючи вагініт і афтозний стоматит).

Кровоносна та лімфатична системи: часто – еозинофілі я та тромбоцит оз; нечасто – лейкопенія, нейтропенія і тромбоцит опенія; дуже рідко – лімоцитоз, гемолітична анемія та агранулоцит оз.

Імунна система: дуже рідко – анафілаксія (включаючи бронхоспазм та/або артеріальну гіпотензію).

Нервова система: нечасто – запаморочення, головний біль; дуже рідко – парастезії.

Повідомлялося про випадки неврологічних ускладнень, таких як тремор, міоклонія, судоми, енцефалопатія та кома у хворих на ниркову недостатність, для яких доза цефтазидиму не була відповідно зменшена.

Судинні порушення: часто – флебіт або тромбофлебіт у місці введення препарату.

Шлунково-кишкові реакції: часто – діарея; нечасто – нудота, блювання, біль у животі та коліт; дуже рідко – порушення смаку.

Як і при застосуванні інших цефалоспоринів, коліт може бути пов’язаний з Clostridium difficile і може виявлятись у вигляді псевдомембранозного коліту.

Гепатобіліарні   реакції: часто – транзиторне підвищення рівня одного або декількох печінкових ферментів (АЛТ, АСТ, ЛДГ, ГГТ, лужна фосфатаза); дуже рідко – жовтуха.

Шкіра та підшкірні тканини: часто – макулопапульозний висип або кропив’янка; нечасто – свербіж, шкірний висип, свербіж, кропив’янка. дуже рідко – ангіоедема, поліморфна еритема, синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз.

Загальні та розлади в місці введення: часто – біль та/або запалення в місці внутрішньо венної ін’єкції; нечасто – лихоманка.

Лабораторні показники: часто – позитивний тест Кумбса; нечасто – як і при застосуванні деяких інших цефалоспоринів, інколи спостерігалося транзиторне підвищення рівня сечовини крові, азоту сечовини крові та/або креатині ну в сироватці.

Позитивна реакція Кумбса спостерігається приблизно у 5 % пацієнтів, що може впливати на визначення групи крові.

Передозування.

Передозування може призвести до неврологічних ускладнень, таких як енцефалопатія, судоми і кома. Концентрацію цефтазидиму в сироватці можна зменшити шляхом гемодіалізу або перитонеального діалізу. Симптоматичне лікування.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Досвід застосування Цефтадиму в період вагітності відсутній, але як й інші препарати, його слід призначати тільки тоді, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода.

Цефтазидим у невеликих кількостях виділяється з грудним молоком, тому препарат слід з обережністю призначатися у період годування груддю.

Діти.

Досвід застосування дітям грудного віку вивчений недостатньо, тому препарат слід призначати з обережністю цій віковій категорії пацієнтів.

Особливості застосування.

До початку лікування потрібно встановити, чи була у пацієнта в анамнезі реакція гіпер чутливості до цефтазидиму, цефалоспоринів, пеніциліні в або інших препаратів.

З особливою обережністю слід призначати цефтазидим пацієнтам, у яких в анамнезі була алергічна реакція на пеніциліни або інші β-лактамні антибіотики. У випадку виникнення алергічної реакції на цефтазидим необхідно негайно припинити застосування препарату. Тяжкі реакції гіпер чутливості можуть вимагати застосування адреналіну, гідрокортизону, антигістамінних препаратів та інших засобів невідкладної допомоги.

Одночасне лікування високими дозами цефалоспоринів і нефро токсичними препаратами, такими як аміноглікозиди або сильнодіючі діуретики (наприклад фуросемід), може несприятливо впливати на функцію нирок. Досвід клінічного застосування цефтазидиму показав, що при дотриманні рекомендованого дозування це явище малоймовірне. Немає даних, що цефтазидим несприятливо впливає на функцію нирок у звичайних терапевтичних дозах.

Цефтазидим виводиться нирками, тому дозу слід зменшувати відповідно до ступеня ураження нирок. Повідомлялося про випадки неврологічних ускладнень, коли доза не була відповідно зменшена.

Як і при застосуванні інших антибіотиків широкого спектра дії, тривале лікування Цефтадимом може призвести до надмірного росту нечутливих мікро організмів (наприклад Candida, Enterococci); у цьому випадку може бути необхыдним припинення лікування або вживання інших необхідних заходів. Дуже важливо постійно контролю вати стан хворого.

Як і при застосуванні інших цефалоспоринів і пеніциліні в широкого спектра дії, деякі раніше чутливі штами Enterobacter spp. і Serratia spp. можуть стати резистентними під час лікування цефтазидимом. У таких випадках слід періодично виконувати дослідження на чутливість.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або роботі з іншими механізмами.

Під час лікування Цефтадимом можуть виникати побічні ефекти з боку нервової системи такі, які запаморочення і судоми, тому у цей період слід утримуватися від керування авто транспортом або роботи з іншими механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Одночасне застосування високих доз препарату з нефро токсичними лікарськими засобами може негативно впливати на функцію нирок.

Хлорамфенікол in vitro є антагоністом цефтазидиму та інших цефалоспоринів. Клінічне значення цього явища не відоме, проте, якщо пропонується одночасне застосування Цефтадиму з хлорамфеніколом, слід враховувати можливість антагонізму.

Як і інші антибіотики, Цефтадим може впливати на флору кишечнику, що призведе до зменшення реабсорбції естрогенів та зниження ефективності комбінованих пероральних контрацептивних засобів.  

Цефтазидим не впливає на результати визначення глюкозурії ензимними методами, проте невеликий вплив на результати аналізу може спостерігатись при застосуванні методів відновлення міді (Бенедикта, Фелінга, Клінітест).

Цефтазидим не впливає на лужно-пікратний метод визначення креатині ну.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Цефтазидим – це бактерицидний цефалоспориновий антибіотик, механізм дії якого пов× язаний з порушенням синтезу стінок бактеріальної клітини. Має високу активність відносно широкого спектра грам позитивних і грам негативних бактерій, включаючи штами, резистентні до гентаміцину та інших аміноглікозидів. Дуже стійкий до дії більшості β-лактамаз, що продукуються як грам позитивними, так і грам негативними мікро організмами. Цефтазидим має високу активність in vitro та діє в межах вузького діапазону МІК (мінімальна інгібуюча концентрація) проти більшості збудників інфекцій. В дослідженнях in vitro було показано, що при застосуванні препарату в поєднанні з аміно глікозидними антибіотиками спостерігається адитивний ефект, а в експериментах з деякими штамами були зареєстровані і явища синергізму.

При дослідженні in vitro було доведено, що цефтазидим виявляє активність проти таких мікро організмів:

– грам негативні: Pseudomonas aeruginosa, Pseudomonas spp. (включаючи Ps. pseudomallei), Еscherichia coli, Klebsiella spp. (включаючи Klebsiella pneumoniae), Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Morganella morganii (Proteus morganii), Proteus rettgeri, Providencia spp., Enterobacter spp., Citrobacter spp., Serratia spp., Salmonella spp., Shigella spp., Yersinia enterocolitica, Pasteurella multocida, Acinetobacter spp., Neisseria gonorrhoeae, Neisseria meningitidis, Haemophilus influenzae (включаючи ампіцилінрезистентні штами), Haemophilus parainfluenzae (включаючи ампіцилінрезистентні штами);

– грам позитивні: Staphylococcus aureus (штами, чутливі до метициліну), Staphylococcus epidermidis (штами, чутливі до метициліну), Micrococcus spp., Streptococcus pyogenеs (β-гемолітичні стрептококи групи А), Streptococcus групи В (Strept. agalactiae), Streptococcus pneumoniae, Streptococcus mitis, Streptococcus spp. (виключаючи Streptococcus faecalis);

– анаеробні: Peptococcus spp., Peptostreptococcus spp., Streptococcus spp., Propionibacterium spp., Clostridium perfringens, Fusobacterium spp., Bacteroides spp. (багато штамів Bacteroides fragilis резистентні).

Цефтазидим не діє in vitro проти резистентних до метициліну стафілококів, Streptococcus faecalis і багатьох інших ентерококів, Listeria monocytogenes, Campylobacter spp. та Clostridium difficile.

Фармакокінетика. У пацієнтів після внутрішньом’язової ін’єкції 1 г швидко досягаються середні пікові концентрації 18 і 37 мг/л, відповідно. Через 5 хв після внутрішньо венного болюсного введення  1 г або 2 г у сироватці крові досягаються концентрації в середньому 46, 87 або 170 мг/л, відповідно. Терапевтично ефективні концентрації залишаються в сироватці крові навіть через 8 - 12 годин після внутрішньо венного та внутрішньом’язового введення. Зв’язування з білками плазми становить приблизно 10 %. Концентрація цефтазидиму, що перевищує МІК для більшості розповсюджених патогенних мікро організмів, досягається у таких тканинах і середовищах, як кістки, серце, жовч, мокротиння, внутрішньо очна, синовіальна, плевральна та перитонеальна рідини. Цефтазидим швидко проникає крізь плаценту та екскретується в грудне молоко. Препарат погано проникає крізь неушкоджений гематоенцефалічний бар’єр, за відсутності запалення концентрація препарату в центральній нервовій системі (ЦНС) мала. Однак при запаленні мозкових оболонок концентрація цефтазидиму у ЦНС становить 4 - 20 мг/л і вище, що відповідає рівню його терапевтичної концентрації.

Цефтазидим не метаболізується в організмі. Після парентерального введення досягається висока та стійка концентрація цефтазидиму в сироватці. Період напів виведення становить приблизно 2 години. Препарат виводиться в незміненому вигляді, в активній формі із сечею шляхом гломерулярної фільтрації; приблизно 80 - 90 % дози виводиться із сечею протягом 24 годин. У пацієнтів з порушенням функції нирок елімінація цефтазидиму знижується, тому дозу слід зменшувати. Менше 1 % препарату виводиться з жовчю, що значно обмежує кількість препарату, яка потрапляє у кишечник.

Фармацевтичні характеристики:

основні фізико-хімічні властивості: кристалічний порошок від білого до кремового кольору.

Несумісність.

Цефтадим сумісний з розчинами для внутрішньо венного введення, що найбільше застосовуються.

Цефтадим менш стабільний у розчині натрію бікарбонату для ін’єкцій, ніж в інших розчинах для внутрішньо венного введення. Тому він не рекомендується як розчинник.

Цефтазидим та аміноглікозиди не слід змішувати в одній ін фузійній системі або шприці.

Спостерігалися випадки утворення осаду, коли до розчину цефтазидиму додавали ванкоміцин. Тому рекомендується промивати інфузійні системи та внутрішньо венні катетери між використанням цих двох препаратів.

Термін придатності.

3 роки.

Умови зберігання.

Зберігати в захищеному від світла місці при температурі не вище 25 °С.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Готовий розчин можна зберігати протягом 24 годин при температурі не вище 25 °С або протягом 7 днів при температурі до 4 °С.

Упаковка.

По 1 г порошку у флаконі та картонній упаковці.

Категорія відпуску.

За рецептом.

Виробник.

ЛЮПІН Лімітед.

Місцезнаходження.

159, Сі. Ес. Ті. Роуд, Каліна, Сантакруз (Іст), Мумбай 400098, Індія.

СОСТАВ И ФОРМА ВЫПУСКА:

пор. д/п ин. р-ра 1 г фл., № 1

Прочие ингредиенты: натрия карбонат.

№ UA/9623/01/01 от 21.04.2009 до 21.04.2014

ФАРМАКОЛОГИЧЕСКИЕ СВОЙСТВА:

Фармакодинамика. Цефтазидим — это бактерицидный цефалоспориновый антибиотик, механизм действия которого связан с нарушением синтеза стенок бактериальной клетки. Имеет высокую активность относительно широкого спектра грамположительных и грамотрицательных бактерий, включая штаммы, резистентные к гентамицину и другим аминогликозидам. Очень устойчив к действию большинства β-лактамаз, которые продуцируются как грамположительными, так и грамотрицательными микроорганизмами. Цефтазидим проявляет высокую активность in vitro и действует в пределах узкого диапазона МПК против большинства возбудителей инфекций. В исследованиях in vitro было показано, что при применении препарата в сочетании с аминогликозидными антибиотиками отмечен аддитивный эффект, а в экспериментах с некоторыми штаммами были зарегистрированы и явления синергизма.
При исследовании in vitro было доказано, что цефтазидим проявляет активность против таких микроорганизмов:
грамотрицательные: Pseudomonas aeruginosa, Pseudomonas spp. (включая Ps. Pseudomallei), Escherichia coli, Klebsiella spp. (включая Klebsiella pneumoniae), Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Morganella morganii (Proteus morganii), Proteus rettgeri, Providencia spp., Enterobacter spp., Citrobacter spp., Serratia spp., Salmonella spp., Shigella spp., Yersinia enterocolitica, Pasteurella multocida, Acinetobacter spp., Neisseria gonorrhoeae, Neisseria meningitidis, Haemophilus influenzae (включая ампициллинрезистентные штаммы), Haemophilus parainfluenzae (включая ампициллинрезистентные штаммы);
грамположительные: Staphylococcus aureus (штаммы, чувствительные к метициллину), Staphylococcus epidermidis (штаммы, чувствительные к метициллину), Micrococcus spp., Streptococcus pyogenes (β-гемолитические стрептококки группы А), Streptococcus группы B (Strept. agalactiae), Streptococcus pneumoniae, Streptococcus mitis, Streptococcus spp. (исключая Streptococcus faecalis);
анаэробные: Peptococcus spp., Peptostreptococcus spp., Streptococcus spp., Propionibacterium spp., Clostridium perfringers, Fusobacterium spp., Bacteroides spp. (много штаммов Bacteroides fragilis резистентны).
Цефтадим не действует in vitro против резистентных к метициллину стафилококков, Streptococcus faecalis и многих других энтерококков, Listeria monocytogenes, Campylobacter spp. и Clostridium difficile.
Фармакокинетика. У пациентов после в/м инъекции 1 г быстро достигаются средние C_max 18 и 37 мг/л соответственно. Через 5 мин после в/в болезненного введения 1 г или 2 г в сыворотке крови достигаются концентрации в среднем 46; 87 или 170 мг/л соответственно. Терапевтически эффективные концентрации остаются в сыворотке крови даже через 8–12 ч после в/в и в/м введения. Цефтазидим связывается с белками плазмы крови примерно на 10%. Концентрация цефтазидима, которая превышает МПК для большинства распространенных патогенных микроорганизмов, достигается в таких тканях и средах, как кости, сердце, желчь, мокрота, внутриглазная, синовиальная, плевральная и перитонеальная жидкости. Цефтазидим быстро проникает через плаценту и экскретируется в грудное молоко. Препарат плохо проникает через неповрежденный ГЭБ, при отсутствии воспаления концентрация препарата в ЦНС низкая. Однако при воспалении мозговых оболочек концентрация цефтазидима в ЦНС составляет 4–20 мг/л и выше, что отвечает уровню его терапевтической концентрации.
Не метаболизируется. После парентерального введения достигается высокая и стойкая концентрация препарата в сыворотке крови. Выделяется цефтазидим большей частью (80–90%) почками в неизмененном виде на протяжении 24 ч. Т_½ препарата составляет 2 ч. При нарушении функции почек дозу препарата снижают, поскольку удлиняется его Т_½ (2,2 ч). Менее 1% препарата выводится с желчью, которая значительно ограничивает количество препарата, попадаемое в кишечник.

ПОКАЗАНИЯ:

инфекции, вызванные чувствительными к препарату микроорганизмами: тяжелые инфекции (септицемия, бактериемия, перитонит, менингит, инфекции у пациентов со сниженной функцией иммунной системы; инфекции у пациентов, которые находятся в отделениях интенсивной терапии); инфекции дыхательных путей (включая инфекции легких и муковисцидоз); инфекции ЛОР-органов; инфекции мочевых путей; инфекции кожи и мягких тканей; инфекции ЖКТ, желчевыводящих путей, брюшной полости; инфекции костей и суставов; инфекции, связанные с гемодиализом и перитонеальным диализом.

ПРИМЕНЕНИЕ:

дозу для в/м и в/в введения подбирают индивидуально, в зависимости от вида возбудителя, тяжести заболевания, возраста пациента, массы тела, функции почек.
Взрослые. В большинстве случаев суточная доза составляет 1–6 г за 2–3 приема путем в/в или в/м инъекции.
Инфекции мочеполовых путей и менее тяжелые инфекции: 500 мг — 1 г каждые 12 ч. Большинство инфекций: 1 г каждые 8 ч или 2 г каждые 12 ч.
Очень тяжелые инфекции, особенно у пациентов с иммунодефицитом, включая больных нейтропенией: 2 г каждые 8 или 12 ч или 3 г каждые 12 ч.
Муковисцидоз в сочетании с синегнойной инфекцией легких: 100–150 мг/кг/сут в 3 приема.
Применение дозы до 9 г/сут взрослыми с нормальной функцией почек не вызывало каких-либо осложнений.
При применении для профилактики при оперативных вмешательствах на предстательной железе следует ввести 1 г во время индукции в анестезию. Вторую дозу вводят в момент удаления катетера.
Дети в возрасте старше 2 мес и грудного возраста. 30–100 мг/кг/сут в 2–3 приема. Детям с иммунодефицитом, муковисцидозом или менингитом рекомендуется вводить в дозе до 150 мг/кг/сут (максимально 6 г/сут) в 3 приема.
Новорожденные (0–2 мес). 25–60 мг/кг/сут в виде 2 инъекций. У новорожденных Т_½ цефтазидима из сыворотки крови может быть в 3–4 раза больше, чем у взрослых.
Больные пожилого возраста. Учитывая снижение клиренса цефтазидима, для больных преклонного возраста с острыми инфекциями суточная доза обычно не должна превышать 3 г, особенно для пациентов в возрасте старше 80 лет.
Дозировка при нарушенной функции почек. Цефтазидим выделяется почками в неизмененном виде. Поэтому для пациентов с нарушением функции почек доза должна быть снижена.
Начальная доза должна составлять 1 г. Определение поддерживающейся дозы должно базироваться на скорости гломерулярной фильтрации.
Рекомендованные поддерживающие дозы цефтазидима при почечной недостаточности

Для пациентов с тяжелыми инфекциями разовую дозу можно повысить на 50% или соответственно увеличить частоту введения. У таких пациентов рекомендуется контролировать уровень цефтазидима в сыворотке крови, который не должен превышать 40 мг/л.
У детей клиренс креатинина следует скорректировать в соответствии с площадью поверхности тела или массы.
Гемодиализ. Т_½ цефтазидима из сыворотки крови во время гемодиализа составляет 3–5 ч. После каждого сеанса гемодиализа необходимо вводить поддерживающуюся дозу цефтазидима, которая рекомендуется в таблице, приведенной выше.
Перитонеальный диализ. Цефтазидим можно применять при перитонеальном диализе в обычном режиме и при продолжительном амбулаторном перитонеальном диализе.
Кроме в/в применения, цефтазидим можно включать в диализную жидкость (обычно 125–250 мг на 2 л диализной жидкости).
Для пациентов с почечной недостаточностью, которым проводится продолжительный артериовенозный гемодиализ или высокоскоростная гемофильтрация в отделениях интенсивной терапии, рекомендованная доза составляет 1 г/сут в виде одноразовой дозы или за несколько приемов. Для гемофильтраций с низкой скоростью следует применять дозы, как при нарушении функции почек.
Для пациентов, которым проводится веновенозная гемофильтрация и веновенозный гемодиализ, рекомендации дозировки приведены в таблицах.
Рекомендации по дозировке цефтазидима для пациентов, которым проводится продолжительная веновенозная гемофильтрация

*Поддерживающую дозу следует вводить каждые 12 ч.
Рекомендации по дозировке цефтазидима для пациентов, которым проводится продолжительный веновенозный гемодиализ

*Поддерживающую дозу следует вводить каждые 12 ч.
Введение. Цефтадим вводится в/в или путем глубокой в/м инъекции. Рекомендованными участками для в/м введения является верхний внешний квадрант большой седалищной мышцы или латеральная часть бедра.
Р-ры цефтазидима можно вводить непосредственно в вену или в систему для в/в инфузий, если пациент получает жидкости парентерально.
Инструкция по приготовлению р-ра. Цефтадим совместим с наиболее часто употребляемыми р-рами для в/в введения.
Флаконы всех размеров изготавливаются под пониженным давлением. По мере растворения препарата выделяется диоксид углерода и давление во флаконе увеличивается. Небольшими пузырьками диоксида углерода в растворенном препарате можно пренебречь.

*Растворение следует проводить в два этапа.
Цефтадим совместим с большинством широкоупотребляемых р-ров для в/в введения. Однако не следует применять как растворитель натрия бикарбонат для инъекций. Цвет р-ра варьирует от светло-желтого до янтарного в зависимости от концентрации, растворителя и условий хранения. При соблюдении рекомендаций действие препарата не зависит от вариаций его окраски.
Цефтазидим в концентрациях от 1 до 40 мг/мл совместим с такими р-рами: 0,9% р-р натрия хлорида; М/6 р-р натрия лактата; р-р Гартмана; 5% р-р глюкозы; 0,225% р-р натрия хлорида в 5% р-ре глюкозы; 0,45% р-р натрия хлорида в 5% р-ре глюкозы; 0,9 % р-р натрия хлорида в 5% р-ре глюкозы; 0,18% р-р натрия хлорида в 4% р-ре глюкозы; 10% р-р глюкозы; 10% р-р декстрана 40 в 0,9% р-ре натрия хлорида; 10% р-р декстрана 40 в 5% р-ре глюкозы; 6% р-р декстрана 70 в 0,9% р-ре натрия хлорида; 6% р-р декстрана 70 в 5% р-ре глюкозы.
Цефтазидим в концентрациях от 0,05 до 0,25 мг/мл совместим с жидкостью для интраперитонеального диализа (лактатом).
Цефтазидим для в/м введения можно растворять в 0,5% или 1% р-ре лидокаина.
Эффективность обоих препаратов сохранится при смешивании цефтазидима в дозе 4 мг/мл с такими веществами: гидрокортизон (гидрокортизона натрия фосфат) 1 мг/мл в 0,9% р-ре натрия хлорида или 0,5% р-ре глюкозы; цефуроксим (цефуроксим натрия) 3 мг/мл в 0,9% р-ре натрия хлорида; клоксацилин (клоксациллин натрия) 4 мг/мл в 0,9% р-ре натрия хлорида; гепарин 10 или 5 МЕ/мл в 0,9% р-ре натрия хлорида; калия хлорид 10 или 40 мекв/л в 0,9% р-ре натрия хлорида.
Содержимое флакона Цефтадима 500 мг, растворенное в 1,5 мл воды для инъекций, можно добавить к р-ру метронидазола (500 мг в 100 мл), при этом оба препарата сохраняют свою активность.
Приготовление р-ров для в/м или в/в болюсной инъекции:
1. Проколоть иглой крышку флакона и ввести требуемое количество растворителя.
2. Вынуть иглу и взбалтывать флакон на протяжении 1–2 мин до образования прозрачного р-ра.
3. Перевернуть флакон. При полностью введенном поршне шприца вставить иглу в крышку флакона так, чтобы игла полностью находилась в р-ре и набрать весь р-р в шприц (игла должна находиться в р-ре; при снижении уровня жидкости во флаконе постепенно вытягивать иглу).
Приготовление р-ров для в/в инфузии (флаконы 1 г):
1. Проколоть иглой крышку флакона и ввести 10 мл растворителя.
2. Вынуть иглу шприца и взбалтывать флакон до получения прозрачного р-ра.
3. Вставить иглу для воздуха через крышку во флакон для увеличения давления.
4. Не вынимая иглу для воздуха, добавить еще 40 мл растворителя. Вынуть иглу для воздуха, встряхнуть флакон и использовать систему для инфузий как обычно.
Примечание: чтобы обеспечить стерильность препарата, очень важно не вставлять иглу для воздуха до растворения препарата.

ПРОТИВОПОКАЗАНИЯ:

повышенная чувствительность к цефалоспориновым антибиотикам, беременность (особенно в I триместр), период кормления грудью (на время лечения рекомедуется прекратить грудное вскармливание).

ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ:

побочные действия классифицируются по органам, системам и частоте возникновения. Частота возникновения побочных эффектов определяется по следующей схеме: очень часто (≥1/10), часто (≥1/100, <1/10), нечасто (≥1/1000, <1/100), редко (≥1/10 000, <1/1000), очень редко (<1/10 000).
Инфекции и инвазии: нечасто — кандидоз (включая вагинит и афтозный стоматит).
Кровеносная и лимфатическая системы: часто — эозинофилия и тромбоцитоз; нечасто — лейкопения, нейтропения и тромбоцитопения; очень редко — лимфоцитоз, гемолитическая анемия и агранулоцитоз.
Иммунная система: очень редко — анафилаксия (включая бронхоспазм и/или артериальную гипотензию).
Нервная система: нечасто — головокружение, головная боль; очень редко — парестезии.
Сообщалось о случаях неврологических осложнений, таких как тремор, миоклония, судороги, энцефалопатия и кома у больных с почечной недостаточностью, для которых доза цефтазидима не была соответственно снижена.
Сосудистые нарушения: часто — флебит или тромбофлебит в месте введения препарата.
Желудочно-кишечные реакции: часто — диарея; нечасто — тошнота, боль в животе и колит; очень редко — нарушения вкуса.
Как и при применении других цефалоспоринов, колит может быть связан с Clostridium difficile и проявляться в виде псевдомембранозного колита.
Гепатобилиарные реакции: часто — транзиторное повышение уровня одного или нескольких печеночных ферментов (АлАT, АсАТ, ЛДГ, ГГТ, ЩФ); очень редко — желтуха.
Кожа и подкожные ткани: часто — макулопапулезная сыпь или крапивница; нечасто — зуд, кожная сыпь, крапивница, очень редко — ангиоэдема, полиморфная эритема, синдром Стивенса — Джонсона и токсический эпидермальный некролиз.
Общие и нарушения в месте введения: часто — боль и/или воспаление в месте в/в инъекции; нечасто — лихорадка.
Лабораторные показатели: часто — положительный тест Кумбса; нечасто — как и при применении некоторых других цефалоспоринов, иногда отмечали транзиторное повышение уровня мочевины в крови, азота мочевины в крови и/или креатинина в сыворотке крови.
Положительная реакция Кумбса отмечена приблизительно у 5% пациентов, которая может влиять на определение группы крови.

ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ:

перед началом приема Цефтадима необходимо исключить наличие у пациента повышенной чувствительности к антибиотикам группы цефалоспоринов, пенициллина и к другим препаратам. При развитии аллергической реакции на Цефтадим прием препарата следует немедленно прекратить. При тяжелых реакциях гиперчувствительности применяют адреналин, гидрокортизон, антигистаминные препараты и другие средства неотложной помощи.
Одновременное лечение цефалоспоринами и нефротоксическими препаратами в высоких дозах, такими как аминогликозиды или сильнодействующие диуретики (например фуросемид), может неблагоприятно влиять на функцию почек. Опыт клинического применения цефтазидима показал, что при соблюдении рекомендованной дозировки это явление маловероятно. Нет данных о неблагоприятном влиянии цефтазидима на функцию почек в обычных терапевтических дозах.
Цефтазидим выделяется почками, поэтому дозу следует снижать в соответствии со степенью поражения почек. Сообщалось о случаях неврологических осложнений, когда доза не была соответственно снижена.
Продолжительное применение препарата может привести к увеличению роста резистентных микроорганизмов (Сandida, Enterococci), при этом может потребоваться прекращение лечения или проведение соответствующей терапии. Как и при применении других цефалоспоринов и пенициллинов широкого спектра действия, некоторые ранее чувствительные штаммы Еnterebacter sрр. и Serratia sрр. могут стать резистентными во время лечения цефтазидимом. В таких случаях следует периодически проводить пробы на чувствительность.
Опыт применения Цефтадима в период беременности отсутствует, его следует назначать только тогда, когда ожидаемая польза для матери превышает потенциальный риск для плода.
Цефтазидим в небольших количествах выделяется с грудным молоком, поэтому препарат следует с осторожностью назначать в период кормления грудью.
Опыт применения у детей грудного возраста изучен недостаточно, поэтому препарат необходимо назначать с осторожностью у этой возрастной категории пациентов.

ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ:

одновременное введение Цефтадима в высоких дозах с нефротоксическими препаратами может усиливать нефротоксическое действие.
Хлорамфеникол in vitro является антагонистом цефтазидима и других цефалоспоринов. Клиническое значение этого явления неизвестно, однако, если предлагается одновременное применение Цефтадима с хлорамфениколом, следует учитывать возможность антагонизма.
Как и другие антибиотики, Цефтадим может влиять на микрофлору кишечника, что приведет к уменьшению реабсорбции эстрогенов и снижению эффективности комбинированных пероральных контрацептивных препаратов.
Цефтазидим не влияет на результаты определения глюкозурии энзимными методами, однако небольшое влияние на результаты анализа может отмечаться при применении методов восстановления меди (Бенедикта, Фелинга, Клинитест).
Цефтадим совместим с р-рами для в/в введения. Цефтадим менее стабилен в р-ре натрия бикарбоната для инъекций, чем в других р-рах для в/в введения. Поэтому он не рекомендуется как растворитель. Цефтазидим и аминогликозиды не следует смешивать в одной инфузионной системе или шприце. Отмечали случаи образования осадка, когда к р-ру цефтазидима прибавляли ванкомицин. Поэтому рекомендуется промывать инфузионные системы и в/в катетеры между использованием этих двух препаратов.

ПЕРЕДОЗИРОВКА:

передозировка может привести к неврологическим осложнениям, таким как энцефалопатия, судороги и кома. Концентрацию цефтазидима в сыворотке крови можно уменьшить путем гемодиализа или перитонеального диализа. Симптоматическое лечение.

УСЛОВИЯ ХРАНЕНИЯ:

в защищенном от света месте, при температуре до 25 °С. Свежеприготовленый р-р пригоден для применения на протяжении 24 ч при температуре не выше 25 °С или на протяжении 7 дней при температуре до 4 °С.