Цефтум - інструкція для медичного застосування

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ЦЕФТУМ^®

(CEFTUM)

Склад:

діюча речовина: Ceftazidime;

1 флакон містить цефтазидиму для ін'єкцій стерильного (стерильна суміш цефтазидиму пентагідрату та натрію карбонату безводного), у перерахуванні на цефтазидим 1,0 г.

Лікарська форма. Порошок для розчину для ін'єкцій.

Фармакотерапевтична група. Протимікробні засоби для системного застосування. Цефалоспорини та споріднені речовини. Код АТС J01D A11.

Клінічні характеристики.

Показання. Інфекції, спричинені чутливими до препарату мікро організмами: септицемія, бактеріємія, перитоніт, менінгіт, інфекції у пацієнтів зі зниженим імунітетом; інфекції у пацієнтів, які перебувають у відділеннях інтенсивної терапії.

Інфекції:

- дихальних шляхів, включаючи інфекції у пацієнтів з муковісцидозом;

- ЛОР-органів;

- сечовивідних шляхів;

- шкіри та м'яких тканин;

- шлунково-кишкового тракту, жовчовивідних шляхів, черевної порожнини;

- кісток і суглобів;

- пов'язані з гемодіалізом і перитонеальним діалізом.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до цефтазидиму пентагідрату, інших компонентів препарату та цефалоспоринових антибіотиків.

Спосіб застосування та дози. Препарат застосовують внутрішньом'язово та внутрішньо венно. Перед застосуванням слід зробити шкірну пробу на переносимість.

Дозу встановлюють індивідуально, залежно від збудника, тяжкості перебігу захворювання, віку пацієнта, його маси тіла, функції нирок.

Розчини готують безпосередньо перед уведенням.

Для внутрішньом'язового введення розчиняють 1 г препарату в 3 мл розчинника (стерильна вода для ін'єкцій або 0,5 - 1,0 % розчин лідокаїну), вводять глибоко в ділянці верхнього зовнішнього квадранта великого сідничного м'яза або в ділянці латеральної частини стегна. Перед ін’єкцією слід зробити шкірну пробу на переносимість лідокаїну.

Для внутрішньо венного струминного введення розчиняють 1 г препарату в 10 мл води для ін'єкцій. Розчин вводять повільно протягом 3 - 5 хвилин.

Для внутрішньо венного краплинного введення препарат додатково розводять у 150 - 400 мл 5 % розчину глюкози або 0,9 % розчину натрію хлориду. Розчин вводять повільно протягом 1,5 - 2 годин.

Розчин препарату можна вводити безпосередньо у вену або в трубку ін фузійної системи.

Цефтум^® у формі порошку знаходиться у флаконі під пониженим тиском. При розчиненні порошку виділяється діоксид вуглецю (у вигляді невеликих бульбашок), і тиск у флаконі підвищується. Тому з метою полегшення використання рекомендується дотримуватися такого методу виготовлення розчину для внутрішньом'язового або внутрішньо венного болюсного введення.

1. Вставити голку шприца через кришку флакона та ввести рекомендовану кількість розчинника.

2. Вийняти голку   шприца та збовтувати флакон протягом 1 - 2 хвилин, щоб утворився прозорий розчин.

3. Перевернути флакон. При повністю введеному поршні шприца вставити голку в кришку флакона так, щоб голка повністю знаходилась у розчині та набрати весь розчин у шприц (голка повинна знаходитись у розчині).

Новонародженим і немовлятам у віці до 2 міс. препарат призначають у добовій дозі

25 - 60 мг/кг за 2 прийоми.

Дітям старше 2 міс. препарат призначають у добовій дозі 30 - 100 мг/кг за 2 - 3 прийоми.

Дітям зі зниженим імунітетом при тяжких інфекціях призначають до 150 мг/кг (максимально 6 г на добу); кратність прийому - 3 рази на добу.

Дітям старше 12 років і дорослим при більшості інфекцій призначають по 1 г кожні 8 годин або по 2 г кожні 12 годин.

При тяжкому перебігу захворювання, особливо у пацієнтів зі зниженим імунітетом, включаючи пацієнтів з нейтропенією, слід призначати по 2 г через кожні 8 або 12 годин або по 3 г кожні 12 годин. Максимальна добова доза - 6 г. За необхідності можна збільшити разову дозу на 50 % або збільшити частоту введення препарату, але в цьому випадку слід контролю вати рівень Цефтуму^® в сироватці крові, концентрація препарату при цьому не повинна перевищувати 40 мг/л.

Дорослим з муковісцидозом та при інфекціях легенів, спричинених псевдо монадами, призначають Цефтум^® у дозі 100 - 150 мг/кг на добу, розподіляючи на 3 прийоми.

При інфекціях сечовивідних шляхів препарат призначають по 0,5 - 1,0 г кожні 12 годин.

Режим дозування для пацієнтів з порушеннями функції нирок установлюють залежно від значень кліренсу креатині ну. Початкова доза становить 1 г. Підтримуючі дози, рекомендовані для дорослих:

Після кожного сеансу гемодіалізу вводять підтримуючі дози препарату відповідно до наведеної вище таблиці.

При перитонеальному діалізі, крім внутрішньо венного введення, Цефтум^® можна включати в діалізний розчин (125 - 250 мг на 2 л діалізного розчину).

Для дорослих з нирковою недостатністю, які знаходяться на безперервному гемодіалізі з використанням артеріовенозного шунта, та для пацієнтів, які знаходяться на гемофільтрації високої швидкості у відділенні інтенсивної терапії, рекомендована доза становить 1 г на добу щоденно (за один або декілька прийомів). Для пацієнтів, що знаходяться на гемофільтрації низької швидкості, призначають рекомендовані дози при порушенні функції нирок.

Підтримуюча доза при тривалій веновенозній гемофільтрації:

Підтримуюча доза при тривалому веновенозному гемодіалізі:

Пацієнтам літнього віку, беручи до уваги знижений кліренс препарату при гострих захворюваннях, рекомендується призначати Цефтум^® у дозі не більше 3 г на добу, особливо пацієнтам старше 80 років.

Побічні реакції. Алергічні реакції: кропив’янка, пропасниця, еозинофілі я; дуже рідко – набряк Квінке та анафілаксія (у тому числі бронхоспазм, зниження артеріального тиску).

З боку шкіри та її похідних: свербіж, висипання, в тому числі макулопапульозний висип.

З боку шлунково-кишкового тракту: нудота, блювання, діарея, болі в животі, рідко - стоматит, коліт (може проявлятися як псевдомембранозний коліт та бути спричиненим Clostridium difficile).

З боку нервової системи та органів чуття: головний біль, запаморочення, парестезії, епілептичні напади, порушення смакових відчуттів; у пацієнтів з нирковою недостатністю при неправильному підборі дози - тремор, судоми, міоклонія, енцефалопатія та кома.

З боку системи крові: еозинофілі я, дуже рідко – гемолітична анемія, тромбоцит оз, скороминуча лейкопенія, нейтропенія, агранулоцит оз, тромбоцит опенія, лімфоцитоз.

З боку гепатобіліарної системи: позитивний результат тесту Кумбса, незначне підвищення рівней печінкових ферментів (АсАТ, АлАТ, ЛФ, ЛДГ, ГГТ), дуже рідко – жовтяниця. Інколи спостерігалося підвищення рівня сечовини крові, азоту сечовини крові, кліренсу креатині ну.

З боку сечової системи: дуже рідко – інтерстиціальний нефрит, гостра ниркова недостатність.

Ефекти, зумовлені біологічною дією: суперінфекція (кандидоз, вагініт).

Місцеві реакції: флебіт або тромбофлебіт при внутрішньо венному введенні, болючість або запалення у місці внутрішньом'язової ін'єкції.

Інші: інколи можуть спостерігатись характерні для антибіотиків цефалоспоринового ряду поліморфна еритема, розвиток синдрому Стівенса – Джонсона, токсичного епідермального некролізу.

Передозування. Симптоми: головний біль, запаморочення, парестезії, у тяжких випадках - генералізовані судоми, енцефалопатія, кома.

Лікування: підтримування життєвих функцій, гемодіаліз, перитонеальний діаліз,   при розвитку судом – проти судомні засоби. При розвитку реакцій гіпер чутливості показано застосування адреналіну, гідрокортизону, антигістамінних препаратів і як найшвидше звернутись до лікаря.

Застосування в період вагітності або годування груддю. Повідомлень про виявлення цефтазидимом ембріотоксичної або тератогенної дії немає. Однак треба з обережністю призначати препарат під час вагітності. В період вагітності цефтазидим призначають тільки за наявності життєвих показань. Цефтазидим проникає в грудне молоко в дуже незначній кількості, однак слід дотримуватися обережності при його призначенні жінкам, які годують груддю (годування груддю на час лікування рекомендовано припинити).

Діти. Цефтум^® за наявності життєвих показань застосовують з перших днів життя дитини. З особливою обережністю слід застосовувати препарат для лікування новонароджених (0 - 2 місяці).  

Особливості застосування. Перед початком терапії із застосуванням Цефтуму^® необхідно виключити наявність у пацієнта підвищеної чутливості до антибіотиків групи цефалоспоринів, пеніциліну та до інших препаратів.

При розвитку алергічної реакції на Цефтум^® препарат слід негайно відмінити.

При нирковій недостатності дози Цефтуму^® зменшують відповідно до ступеня порушення функції нирок.

Тривале застосування препарату може призвести до збільшення росту нечутливих мікро організмів (Candida, Enterococci), при цьому може бути потрібним припинення лікування або проведення відповідної терапії.

Як і при застосуванні інших антибіотиків, можливий розвиток псевдомембранозного коліту, особливо у пацієнтів із захворюваннями органів травлення в анамнезі. В таких випадках, цефтазидим відміняють і проводять адекватну терапію.

Як і при застосуванні інших цефалоспоринів і пеніциліні в широкого спектра дії, деякі штами Enterobacter spp. і Serratia spp., раніше чутливі до цефтазидиму, можуть набути резистентності. Тому в таких випадках слід періодично проводити дослідження на чутливість.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або роботі з іншими механізмами. Цефтум^® слід приймати з обережністю особам, які керують авто транспортом або працюють з іншими механізмами, враховуючи можливий ризик розвитку побічних реакцій з боку нервової системи.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій. За необхідності, для посилення антибактеріальної активності щодо Pseudomonas aeruginosa, можливо поєднання застосування Цефтуму^® з аміноглікозидами (гентаміцин, амікацин). При цьому, для зменшення токсичного ефекту, препарати слід вводити окремо як за місцем введення (при внутрішньом'язових ін'єкціях), так і за часом (з інтервалом не менше 1 години).

Можливо застосування в поєднанні з бронхолітичними, муколітичними препаратами, імуномодуляторами.

У випадку одночасного застосування Цефтуму^® і хлорамфеніколу слід звертати увагу на можливу антагоністичну дію.

Одночасне введення Цефтуму^® (у високих дозах) і нефротоксичних препаратів (аминоглікозиди, фуросемід та ін.) може чинити несприятливу дію на функцію нирок.

Цефтазидим може несуттєво впливати на результати аналізу при проведенні глюкозуричних тестів методами відновлення міді. Цефтазидим не впливає на результат лужно-пік ратного методу визначення креатині ну.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Цефтазидим належить до цефалоспоринових антибіотиків III покоління. Виявляє бактерицидну дію за рахунок ушкодження клітинної стінки бактерій (ацетилює мембранозв'язані транспептидази, порушуючи перехресну зшивку пептидогліканів, необхідну для забезпечення міцності та ригідності клітинної стінки). Має широкий спектр протимікробної дії. In vitro препарат проявляє високу активність відносно різних грам позитивних: Staphylococcus aureus (штами, чутливі до метициліну), Staphylococcus epidermidis (штами, чутливі до метициліну), Micrococcus spp., Streptococcus spp. (за винятком Streptococcus faecalis), Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes, Streptococcus agalactiae, Streptococcus mitis, грам негативних: Citrobacter spp. (у тому числі Citrobacter fleundii та Citrobacter diversus), Enterobacter spp. (у тому числі Enterobacter cloacae та Enterobacter aerogenes), Escherichia coli, Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Klebsiella spp. (у тому числі K.pneumoniae), Morganella morganii, Providencia spp. (у тому числі Providencia rettgeri), Pseudomonas spp. (у тому числі Pseudomonas aeruginosa), Neisseria gonorrhoeae, Neisseria meningitidis, Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Salmonella spp., Serratia spp. (у тому числі Serratia marcescens), Shigella spp., Yersinia enterocolitica, Acinetobacter spp. та анаеробних бактерій: Bacteroides spp. (багато штамів Bacteroides fragilis є резистентними), Clostridium spp. (за винятком Clostridium difficile), Fusobacterium spp., Peptococcus spp., Peptostreptococcus spp., Propionibacterium spp..

Препарат стійкий до бета-лактамаз грам позитивних і грам негативних бактерій.

Фармакокінетика. При внутрішньом'язовому та внутрішньо венному введенні цефтазидиму швидко досягається висока концентрація препарату в плазмі крові (через 5 - 10 хв після внутрішньо венного та через 30 - 45 хв після внутрішньом'язового введення). Максимальна концентрація препарату після внутрішньо венного введення досягається через 20 - 30 хв і становить від 42 до 170 мкг/мл (залежно від дози). Терапевтичні концентрації активної речовини в плазмі крові зберігаються 8 - 12 годин залежно від дози та способу введення препарату. Цефтазидим зв'язується з білками плазми менше, ніж на 10 %. Легко проникає в мокротиння, в тканини (у тому числі кісткову тканину) та рідини (синовіальну, плевральну, перитонеальну) організму, крізь плацентарний бар'єр. Погано проникає крізь гематоенцефалічний бар'єр, у невеликій кількості проникає в грудне молоко. При запаленні мозкових оболонок цефтазидим виявляється в терапевтичних концентраціях у спинномозковій рідині. Не метаболізується.

Виводиться цефтазидим здебільшого (80 - 90 %) нирками в незміненому вигляді протягом 24 годин. Період напів виведення препарату становить 2 години. При порушенні функції нирок дозу препарату зменшують, оскільки подовжується його період напів виведення

(2,2 години).

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: порошок білого або білого з кремуватим відтінком кольору, зі специфічним запахом.

Несумісність. Застосовувати тільки зазначені в розділі «Спосіб застосування та дози» розчинники. Не змішувати в одній ємності з іншими лікарськими засобами.

Термін придатності. 2 роки.

Умови зберігання. Зберігати в недоступному для дітей місці, в оригінальній упаковці, при температурі не вище 20 °С.

Упаковка. По 1,0 г у флаконах. По 10 флаконів в пачці.

Категорія відпуску.   За рецептом.

Виробник. ВАТ «Київ медпрепарат».

Місцезнаходження. Україна, 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 139.

СОСТАВ И ФОРМА ВЫПУСКА:

пор. д/п ин. р-ра 1 г фл., № 10

1 флакон содержит цефтазидим для инъекций стерильный (стерильная смесь цефтазидима пентагидрата и натрия карбоната) в пересчете на цефтазидим 1 г.

№  UA/0967/01/01 от 02.06.2009 до 02.06.2014

ФАРМАКОЛОГИЧЕСКИЕ СВОЙСТВА:

цефтазидим — цефалоспориновый антибиотик III поколения. Оказывает бактерицидное действие за счет повреждения клеточной стенки бактерий (ацетилирует мембраносвязанные транспептидазы, нарушая перекрестную сшивку пептидогликанов, необходимую для обеспечения прочности и ригидности клеточной стенки). Обладает широким спектром противомикробного действия. In vitro препарат проявляет высокую активность относительно разных грамположительных: Staphylococcus aureus (метициллинчувствительные штаммы), St. epidermidis (метициллинчувствительные штаммы), Micrococcus spp., Streptococcus pneumoniae, Str. pyogenes, Str. agalactiae, Str. mitis, Streptococcus spp. (за исключением Streptococcus faecalis); грамотрицательных: Aeromonas spp., Citrobacter spp., Enterobacter spp., Escherichia coli, H. influenzae, H. parainfluenzae, Klebsiella spp. (в том числе K. pneumoniae), Morganella morganii, Providencia rettgeri, Providencia spp., Neisseria gonorrhoeae, N. miningitidis, Pasteurella multocida, Proteus mirabilis, P. vulgaris, Salmonella spp., Serratia spp. (в том числе Serratia marcescens), Shigella spp., Yersinia spp. (в том числе Yersinia enterocolitica), Acinetobacter spp. и анаэробных бактерий: Bacteroides spp. (многие штаммы Bacteroides fragilis являются резистентными), Clostridium perfringers, Fusobacterium spp., Peptococcus spp., Peptostreptococcus, Propionibacterium spp. Цефтазидим устойчив к действию β-лактамаз грамположительных и грамотрицательных бактерий.
Фармакокинетика. При в/в и в/м введении цефтазидима быстро достигается высокая концентрация препарата в плазме крови (через 5–10 и 30–45 мин соответственно). C_max препарата после в/в введения достигается через 20–30 мин и составляет от 42 до 170 мкг/мл (в зависимости от дозы). Терапевтические концентрации активного вещества в плазме крови сохраняются на протяжении 8–12 ч в зависимости от дозы и способа введения препарата. С белками плазмы крови связывается <10% цефтазидима. Легко проникает в мокроту, в ткани (в том числе костную) и жидкости (синовиальную, плевральную, перитонеальную) организма, через плацентарный барьер. Плохо проникает через ГЭБ, в небольшом количестве проникает в грудное молоко. При воспалении мозговых оболочек цефтазидим выявляют в терапевтических концентрациях в СМЖ. Не метаболизируется. Выделяется преимущественно (80–90%) почками в неизмененном виде в течение 24 ч. T_1/2 составляет 2 ч. При нарушении функции почек дозу препарата снижают, поскольку удлиняется его T_1/2 (2,2 ч).

ПОКАЗАНИЯ:

•инфекции, вызванные чувствительными к препарату микроорганизмами: септицемия, бактериемия, перитонит, менингит, инфекции у пациентов со сниженным иммунитетом, у пациентов, находящихся в отделениях интенсивной терапии;
•инфекции дыхательных путей (включая инфекции легких и муковисцидоз); ЛОР-органов; мочевыводящих путей; кожи и мягких тканей; пищеварительного тракта, желчевыводящих путей и других органов брюшной полости и малого таза, костей и суставов, инфекции, связанные с гемодиализом и перитонеальным диализом.

ПРИМЕНЕНИЕ:

в/м и в/в. Перед применением необходимо сделать кожную пробу на переносимость. Дозу устанавливают индивидуально в зависимости от вида возбудителя, тяжести течения заболевания, функции почек, возраста и массы тела пациента.
Р-ры готовят непосредственно перед введением.
Для в/м введения 1 г препарата растворяют в 3 мл стерильной воды для инъекций или 0,5–1% р-ра лидокаина, вводят глубоко в/м в наружный верхний квадрант большой ягодичной мышцы или область латеральной поверхности бедра.
Для в/в струйного введения 1 г препарата растворяют в 10 мл воды для инъекций. Р-р вводят медленно в течение 3–5 мин.
Для в/в капельного введения препарат дополнительно разбавляют в 150–400 мл 5% р-ра глюкозы или изотонического р-ра натрия хлорида. Р-р вводят медленно в течение 1,5–2 ч.
Р-р препарата можно вводить непосредственно в вену или через трубку инфузионной системы.
Цефтум в форме порошка находится во флаконе под пониженным давлением. При растворении порошка выделяется диоксид углерода в виде небольших пузырьков и давление во флаконе повышается. Поэтому для упрощения пользования рекомендуется соблюдать следующий метод приготовления р-ра для в/м или в/в болюсного введения: вставить иглу шприца через крышку флакона и ввести рекомендуемое количество растворителя; вынуть иглу шприца и встряхивать флакон в течение 1–2 мин до получения прозрачного р-ра; перевернуть флакон, при полностью введенном поршне шприца вставить иглу в крышку флакона так, чтобы она полностью находилась в р-ре, и набрать весь р-р в шприц (игла должна находиться в р-ре).
Новорожденным и детям грудного возраста (до 2 мес) препарат назначают в суточной дозе 25–60 мг/кг в 2 введения.
Детям в возрасте старше 2 мес препарат назначают в суточной дозе 30–100 мг/кг в 2–3 введения.
Детям со сниженным иммунитетом при тяжелых инфекциях назначают до 150 мг/кг (максимально — 6 г/сут), кратность введения — 3 раза в сутки.
Детям в возрасте старше 12 лет и взрослым при большинстве инфекций назначают по 1 г каждые 8 ч или по 2 г каждые 12 ч.
При тяжелом течении заболевания, особенно у пациентов со сниженным иммунитетом, в том числе с нейтропенией, следует назначать препарат по 2 г каждые 8 или 12 ч или по 3 г каждые 12 ч. Максимальная суточная доза составляет 6 г. При необходимости повышают разовую дозу на 50% или частоту введения препарата, но в этом случае следует контролировать концентрацию Цефтума в сыворотке крови (не должна превышать 40 мг/л).
Взрослым при муковисцидозе и инфекциях легких, вызванных псевдомонадами, Цефтум назначают в дозе 100–150 мг/кг/сут в 3 введения.
При инфекциях мочевыводящих путей препарат назначают по 0,5–1 г каждые 12 ч.
Режим дозирования для пациентов с нарушением функции почек устанавливают в зависимости от значений клиренса креатинина. Начальная доза составляет 1 г.
Поддерживающие дозы, рекомендуемые для взрослых:

После каждого сеанса гемодиализа препарат вводят в поддерживающих дозах в соответствии с приведенной выше таблицей.
При перитонеальном диализе, помимо в/в введения, Цефтум можно добавлять в диализный р-р (125–250 мг на 2 л).
У взрослых с почечной недостаточностью, находящихся на непрерывном гемодиализе с использованием артериовенозного шунта, и у пациентов, находящихся на гемофильтрации высокой скорости в отделении интенсивной терапии, рекомендуемая доза составляет 1 г/сут ежедневно (в один или несколько приемов). Пациентам, находящимся на гемофильтрации низкой скорости, назначают в дозах, рекомендуемых при нарушении функции почек.
Поддерживающая доза при длительной венозной гемофильтрации:

Поддерживающая доза при длительном венозном гемодиализе:

Пациентам пожилого возраста, принимая во внимание сниженный клиренс препарата при острых заболеваниях, рекомендуется назначать Цефтум в дозе не более 3 г/сут, особенно пациентам в возрасте старше 80 лет.

ПРОТИВОПОКАЗАНИЯ:

повышенная чувствительность к цефалоспориновым антибиотикам, период беременности (особенно I триместр) и кормления грудью (на время лечения прекращают).

ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ:

Аллергические реакции: крапивница, лихорадка, зуд, эозинофилия; очень редко — отек Квинке и анафилаксия (в том числе бронхоспазм, снижение АД).
Со стороны кожи: зуд, высыпания, в том числе макулопапулезная сыпь.
Со стороны ЖКТ: тошнота, рвота, диарея, боль в животе; редко — стоматит, колит (может проявляться псевдомембранозный колит, вызванный Clostridium difficile).
Со стороны ЦНС и органов чувств: головная боль, головокружение, парестезии, эпилептические приступы, нарушение вкусовых ощущений; у пациентов с почечной недостаточностью при неправильном подборе дозы — тремор, судороги, миоклония, энцефалопатия и кома.
Со стороны системы кроветворения: эозинофилия; очень редко — гемолитическая анемия, тромбоцитоз, лейкопения, нейтропения, агранулоцитоз, тромбоцитопения, лимфоцитоз.
Со стороны гепатобилиарной системы: положительный результат теста Кумбса, незначительное повышение уровня печеночных ферментов (АлАТ, АсАТ, ЩФ, ЛДГ, гамма-глутамилтрансферазы); очень редко — желтуха. Иногда отмечали повышение уровня мочевины крови, азота мочевины крови, клиренса креатинина.
Со стороны мочевыделительной системы: очень редко — интерстициальный нефрит, ОПН.
Эффекты, обусловленные биологическим действием: суперинфекция (кандидоз, вагинит).
Местные реакции: флебит или тромбофлебит при в/в введении, болезненность или воспаление в месте в/м инъекции.
Прочие: иногда могут отмечать характерные для антибиотиков цефалоспоринового ряда полиморфную эритему, синдром Стивенса — Джонсона, токсический эпидермальный некролиз.

ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ:

перед началом терапии Цефтумом необходимо исключить наличие у пациента повышенной чувствительности к антибиотикам группы цефалоспоринов, пенициллина и к другим препаратам.
При развитии аллергической реакции на Цефтум препарат следует немедленно отменить.
При почечной недостаточности дозу Цефтума снижают в соответствии со степенью нарушения функции почек.
Длительное применение препарата может привести к увеличению роста нечувствительных микроорганизмов (Candida, Enterococci), при этом может потребоваться прекращение лечения или проведение соответствующей терапии.
Как и при применении других антибиотиков, возможно развитие псевдомембранозного колита, особенно у пациентов с заболеваниями органов пищеварения в анамнезе. В таких случаях цефтазидим отменяют и проводят адекватную терапию.
Как и при применении других цефалоспоринов и пенициллинов широкого спектра действия, некоторые штаммы Enterobacter spp. и Serratia spp., ранее чувствительные к цефтазидиму, могут стать резистентными. Поэтому необходимо периодически проводить исследование микрофлоры на чувствительность.
Период беременности и кормления грудью. Сообщений о выявлении цефтазидимом эмбриотоксического или тератогенного действия нет. Однако следует с осторожностью назначать препарат в период беременности. В период беременности цефтазидим назначают только при наличии жизненных показаний. Цефтазидим проникает в грудное молоко в очень незначительном количестве, однако следует соблюдать осторожность при его назначении в период кормления грудью (кормление грудью на время лечение рекомендовано прекратить).
Дети. Цефтум по жизненным показаниям применяют с первых дней жизни ребенка. С особой осторожностью следует применять препарат для лечения новорожденных (0–2 мес).
Способность влиять на скорость реакции при управлении транспортными средствами или работе с другими механизмами. Цефтум следует принимать с осторожностью лицам при управлении транспортными средствами или работе с другими механизмами, учитывая возможный риск развития побочных реакций со стороны нервной системы.

ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ:

при необходимости для усиления антибактериальной активности в отношении Pseudomonas aeruginosa возможно сочетанное применение Цефтума с аминогликозидами (гентамицином, амикацином). Для снижения токсического эффекта препараты следует вводить в разные места (при в/м инъекциях) в разное время (с интервалом не менее 1 ч).
Возможно применение одновременно с бронхолитическими, муколитическими препаратами, иммуномодуляторами.
В случае сочетанного применения Цефтума и хлорамфеникола следует обращать внимание на возможное антагонистическое действие.
При одновременном введении Цефтума (в высоких дозах) и нефротоксичных препаратов возможно неблагоприятное действие на функцию почек.
Цефтазидим может незначительно влиять на результаты анализа при проведении глюкозурических тестов методом восстановления меди. Цефтазидим не влияет на результат щелочно-пикратного метода определения креатинина.

ПЕРЕДОЗИРОВКА:

симптомы: головная боль, головокружение, парестезии, в тяжелых случаях — генерализованные судороги, энцефалопатия, кома.
Лечение: поддержание жизненных функций, гемодиализ, перитонеальный диализ, при развитии судорог — противосудорожные средства. При развития реакций гиперчувствительности показано применение эпинефрина, гидрокортизона, антигистаминных препаратов и проведение других стандартных неотложных мероприятий.

УСЛОВИЯ ХРАНЕНИЯ:

при температуре не выше 20 °С.